У Столиці США Можуть Дозволити Казино
У Києві - гроза та дощ, дорожники чергують у місцях можливих підтоплень
КИЇВ. 26 липня. УНН. У столиці 26 липня очікується на грозу та короткочасні дощі, комунальні служби працюють у посиленому режимі. Про це повідомляє УНН із посиланням на пресслужбу КМДА.
Деталі
Повідомляється, що на місцях можливих підтоплень чергують гідрослужби КК "Київатодор".
Загалом напоготові 91 одиниця спецтехніки і спецзасобів для ремонту й очистки зливостоків.
Також в КМДА дали основні рекомендації під час дощу:
- якщо сильний дощ застав вас на вулиці, за можливості оминайте великі дерева – гілки можуть становити велику небезпеку;
- якщо ж під час сильного дощу ви знаходитесь за кермом автомобіля – необхідно знизити швидкість. Це дозволить швидше загальмувати при виникненні аварійної ситуації, допоможе легше подолати калюжі і не втратити керування.
У разі підтоплень проїжджої частини чи тротуарів просять звертатися до диспетчерської КК "Київавтодор".
Нагадаємо
22 липня у столиці було зафіксовано рекордну кількість опадів для цього дня – 29,9 мм.
Також рекорд добової кількості опадів у Києві був 7 липня – 51,9 мм, що на 21,6 мм перевищило попередній рекордний показник року.
В останній квартал року Україна увійде з новим урядом. Інформація про це звучить з багатьох джерел. Хвилі чуток про зміну прем’єра та ротацію Кабміну здіймаються регулярно, проте цього разу, саме через те, що це рішення неодноразово відкладалося, ймовірність того, що восени уряд врешті буде переформатовано, найбільша.
Будь ласка, читайте текст після реклами
«Необхідність змін назріла та перезріла». «Кабмін Дениса Шмигаля вичерпав себе», «Банковій конче потрібно скинути негатив, що накопичився за останні роки». Аргументів в інсайдерів «Главкома» безліч. При цьому звучать різні імена наступників нинішнього глави уряду. З цих прізвищ вже можна скласти топ-5 претендентів: Олександр Кубраков, Ростислав Шурма, Олексій Чернишов, Оксана Маркарова та Михайло Федоров. Остаточного рішення ще нема, і шанси обійняти посаду прем’єра у всіх фігурантів списку, переконують джерела. У кожного з потенційних кандидатів є свої переваги, у кожного – свої ризики.
Ростислав Шурма, 39 років
Заступник керівника Офісу президента
Будь ласка, читайте текст після реклами
Чутки про призначення Ростислава Шурми головою уряду мусувалися чи не з дня його приходу на посаду заступника голови Офісу президенту. Ставки Шурми особливо зросли після слів Володимира Зеленського, сказаних під час пресмарафону у листопаді року: тоді глава держави назвав нещодавно призначеного чиновника «дуже потужною людиною».
Дійсно, попри молодий вік (39 років) Ростислав Шурма має бекраунд досвідченого промисловця. До призначення на Банкову він був гендиректором заводу «Запоріжсталь» ( – ), який входить до групи «Метінвест» Ріната Ахметова. До цього працював фінансовим директором Макіївського металургійного заводу («Метінвест»), заступником директора металургійного дивізіону «Метінвест». Був членом наглядової ради Маріупольського металургійного комбінату («Метінвест»), головою наглядової ради заводу «Промет» (Болгарія, «Метінвест»), членом ради директорів «Метінвест-Траметал» (Італія).
Втім, призначення Ростислава Шурми містить певні політичні ризики для влади. І справа навіть не у тому, що батько Ростислава – Ігор Шурма, був членом СДПУ(о), близьким соратником Віктора Медведчука. Діти за батьків не відповідають. Наприклад, прогресивна соціалістка-мати не завадила Юрію Вітренко очолити «Нафтогаз». Хоча навчання Ростислава у роках у Московській школі управління «Сколково» можна розглядати як наслідок ідеологічних переконань його батька.
Однак справжньою політичною перешкодою для призначення Шурми на роль голови виконавчої влади є його особиста участь в політичних проросійських проєктах. З року він був депутатом Донецької облради за списками Партії регіонів. З по рік очолював Запорізьку обласну організацію партії «Опозиційний блок». У році балотувався до Верховної Ради під шостим номером у списку Опозиційного блоку разом із Євгеном Мураєвим, Олександром Вілкулом, Геннадієм Кернесом і Геннадієм Трухановим. Причому політичний менеджмент давався Ростиславу Шурмі вочевидь важче, ніж металургійний. У році він повністю провалив вибори до міськради Запоріжжя: очолюваний ним Опозиційний блок посів лише п’яте місце, вщент програвши «Опозиційній платформі – За життя». Та ж доля спіткала і спроби Оппоблоку на національному рівні. Призначати під час війни прем’єром колишнього «регіонала» – доволі спірний вибір. Як і міняти одного екс-менеджера Ахметова на іншого на посаду голови уряду. Нагадаємо, Денис Шмигаль до призначення в уряд працював в енергетичному бізнесі мільярдера.
Будь ласка, читайте текст після реклами
Ба більше, призначення Шурми могло статися і раніше. Але переводу Ростислава Ігоровича на нову позицію заважає його діяльність на позиції поточній, в Офісі президента. І ось чому…
Після приходу екс-директора «Запоріжсталі» на Банкову очікувалися, як і казав президент, потужні реформи, економічний ривок країни і промисловий зокрема.
Однак, як по-злому жартують опоненти заступника голови Офісу президента, гора відвалів «Запоріжсталі» народила мишу. Кредитна ініціатива «5%-7%-9%» – не «злетіла». Кредити виявилися недоступними для нового бізнесу, проти продовження програми виступають міжнародні банки.
Податкову реформу «» розкритикували свої ж соратники: Данило Гетьманцев назвав її маячнею, а Тимофій Милованов наголосив на відсутності розрахунків запропонованої моделі. Експертне середовище сприйняло програму Шурми більш ніж прохолодно, наголошуючи на загрозах бюджетних втрат при неясних бенефітах. Зокрема, відомий економіст Юрій Гайдай назвав «» реформою з далекого минулого, яка створює «концепцію нового офшору». МВФ також закликав не впроваджувати реформу. Пізніше виявилося, що реформа запозичена із передвиборчої програми «Оппоблоку» на виборах року, яка також передбачала вирівнювання ставки ПДВ, податку на доходи фізосіб та податку на прибуток, але на рівні 12%, а не 10%.
Скандал викликали також слова Ростислава Шурми на нещодавній лондонській конференції Ukraine Recovery Conference про те, що керівництво країни розглядає можливість відмови від готівкових розрахунків та повного переходу на розрахунки картками або онлайн – для подолання корупції. «Ми хочемо бути першою у світі cashless економікою», – заявив Шурма. У НБУ виступили проти цієї ініціативи, зазначивши, що вона протирічить законодавству та є небезпечною під час військового стану. Перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова заявила: попри те, що банківська система готова до такого кроку, до цього не готові самі українці, після чого сам Шурма повідомив, що його не так зрозуміли. Прохолодний коментар Рожкової став вершиною айсбергу конфлікту, який, як пишуть ЗМІ, вирує між заступником Офісу президента та Нацбанком.
Будь ласка, читайте текст після реклами
Інші ідеї, представлені Шурмою у Лондоні, зокрема, про те, що до року Україна стане енергетичним хабом Європи, виробництво електрики зросте усемеро, видобуток газу – учетверо, нафти – у понад шість разів, отримавши понад $ млрд інвестицій в енергетику експертному середовищі охарактеризували як «без жодного зв’язку з реальністю».
Втім фактом залишається успішність діяльності промислових гігантів Ріната Ахметова у час керування ними Ростислава Шурми, а відсутність подібних на новій результатів посаді може пояснюватися вкрай складними періодами для країни: пандемією Covid та повномасштабною війною. Тож Шурма у списку топ-5 кандидатів, і його не можна скидати з рахунків.
Приклад того ж Петра Порошенка яскраво доводить, що можна бути колишнім членом Партії регіонів і навіть СДПУ(о), програвати вибори, а потім стати навіть не прем’єром, а президентом і зайняти при цьому нішу головного патріота. Час перебування Ростислава Шурми на посаді заступника Офісу президента не дав жодних підстав засумніватися у його проукраїнській позиції.
Олексій Чернишов, 45 років
Голова НАК «Нафтогаз»
Перевагою Олексія Чернишова – відсутність негативного медійного шлейфу після його роботи київським губернатором та міністром ЖКГ. Преса не має сильних почуттів до Чернишова – як негативних, так і позитивних. І справді, колишній керманич ринку Барабашово, екс-топ-менеджер концерну АВЕК Олександра Фельдмана вираженою харизмою не володіє. Але якщо дивитися на Дениса Шмигаля, то це, скоріше, є перевагою для виживання у владі, ніж вадою.
Втім, Чернишов не має зрозумілих широкому загалу досягнень на посадах, які він обіймав у владі. Сторінка Чернишова у Вікіпедії повідомляє, що той «з початку своєї політичної кар'єри провів одну з найуспішніших реформ – реформу децентралізації, а також реформу державного регулювання у будівництві». Однак, схоже, навіть редактори Вікіпедії не знайшли в собі сил повірити у масштаби досягнень героя статті і промаркували її фразою «походження окремих тверджень залишається незрозумілим».
Реформа децентралізації була дійсно успішна, тільки роль у цьому процесі Чернишова була, так би мовити, сміливою гіпотезою. А от реформа «державного регулювання у будівництві», а саме створення ДІАМ замість ДАБІ у березні викликало на будівельному ринку справжній колапс, коли видача дозвільних документів зупинилася і величезна галузь просто завмерла більш ніж на пів року. У грудні Кабмін визнав провал реформи, відновивши дію постанови від року. Лише наприкінці року ДІАМ ледве запрацювала.
Звісно проблеми з впровадженням реформи не пояснюються виключно фігурою Чернишова, але лава запасних президента залишається короткою. А тому цей чиновник, як і Ростислав Шурма, розглядається як можливий наступник Дениса Шмигаля. Мабуть, конкуренція за майбутнє прем’єрство і стала однією з причин протистояння між високопосадовцями, загострення якого відбулося під час призначення Чернишова головою НАК Нафтогаз, а Шурми – членом Спостережної ради НАК.
Будь ласка, читайте текст після реклами
Олексій Михайлович вважаться відданою президенту людиною. Однак тінь Ігоря Коломойского супроводжує його з моменту призначення головою Київської ОДА. Ця посада була звільнена для Чернишова не в останню чергу завдяки медійній роботі нардепа Олександра Дубинського проти попередника – Михайла Бно-Айріяна. Також були «футбольні» переговори із олігархом, який начебто «сплутав» міністра з Бахматюком. Ну а боротьба за контроль над націоналізованою «Укранафтою», де позиція Чернишова співпала з інтересами Коломойського, ще раз продемонструвала, що Ігор Валерійович не випадкова людина у трудовій біографії Олексія Михайловича. Тож перемога одного чи другого учасника протистояння «Чернишов-Шурма» за прем’єрське крісло обґрунтовано може бути сприйнята як перемога Коломойського або Ахметова.
На чолі «Нафтогазу» Олексія Чернишова наразі показав поки що лише рекордні вимоги щодо отримання компенсації у млрд грн. Цю вимогу Мінфін назвав головним бюджетним ризиком року. А попереду новий опалювальний сезон, який може бути щонайменше таким же складним, як і минулий.
Можливо, контрольним челенджем для премєрського майбутнього Чернишова стане збереження доходів від транзиту російського газу. Вірогідність відмови від українського транзиту вже була заявлена. Наразі транзит російського газу українськими трубами приносить державі не менше $1,2 млрд доходу у валюті.
Оксана Маркарова, 46 років
Посол України в США
Маркарова – міністерка у двох Кабмінах та досвідчена фінансистка, чию роботу позитивно оцінювали не тільки вітчизняні чиновники, а й західні партнери і навіть представники опозиційних кіл. Зокрема екс-глава Національного банку України, найближча соратниця Петра Порошенка Валерія Гонтарева в жовтні року називала Маркарову «найкращим реформатором нашої країни».
Від лютого цього року у ЗМІ активно поширювалися повідомлення про те, що на призначенні Оксани Маркарової на місце Дениса Шмигаля наполягають американську урядовці. Один з мотивів – на Заході давно і добре знають Маркарову, впевнені у її професіоналізмі та здатності подолати корупцію. Про готовність підтримати «незашквареного» кандидата вже заявили у «Голосі».
Статті в українських ЗМІ, які називають Оксану Сергіївну «жінкою, яка ніколи не спить» (як не згадати славнозвісне «Вона працює»!), дають зрозуміти, що політична вага Маркарової давно перевищує масштаби звичайного посла.
Компетенції Маркарової у фінансовій роботі сумніву не підлягають. Проте у царині політичної діяльності пані посла не все так райдужно. Опоненти чиновниці закидають їй, що чи не найголовнішим результатом її діяльності у Вашингтоні стало відкриття ресторану української кухні «Рута» її чоловіком, власником Акордбанку Данилом Волинцем. Причому, відкриття особисто анонсувала сама пані посол.
Про досягнення дипломатичної роботи Маркарової говорити складніше. Обіцяний Україні лендліз так і не запрацював. Зброя закуповується за рахунок державних коштів і потрапляє в Україну з завеликим запізненням, що збільшує втрати ЗСУ і гальмує контрнаступ. Також, попри намагання, посольству не вдалося переконати американських партнерів у необхідності більш рішучої позиції щодо НАТО, ніж та, що була зафіксована на Вільнюському саміті. Звісно, це не може бути виключно відповідальністю посольства України в США.
Завадити отримати посаду прем’єра пані послу можуть і сторінки її професійного минулого. Зокрема, головування у спостережній раді «Актив-банку» братів Клюєвих, потім – купівля цього банку у братів і виведення із збанкрутілого банку цінного активу – елітного будинку на Подолі – на свою фірму. Цікаво, що розслідування з цього приводу зробило Радіо Свобода, яке фінансується Конгресом США. У подальшому Фонд гарантування вкладів фізосіб намагався судитися із Клюєвими, Оксаною Маркаровою та її чоловіком Данилом Волинцем, вимагаючи повернення 1,7 млрд грн завданої банку шкоди.
Будь ласка, читайте текст після реклами
Тож, попри очевидні та визнані фінансові компетенції, казати про те, що Оксана Макарова готова переїхати в офіс уряду на Грушевського, скоріш за все, передчасно. «Главком» ще наприкінці минулого року писав, що однією з причин, через які Маркарова відмовляється від пропозицій повернутися до Києва, є те, що її дитина пішла недавно у школу в Штатах. І материнський інстинкт начебто переважає кар’єрні амбіції. Тим паче, що керувати урядом у воєнний час – виклик ще той…
Михайло Федоров, 32 роки
Віцепрем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій – міністр цифрової трансформації
Запрошення Михайла Федорова у президентську команду є одним з найкращих і далекоглядних управлінських рішень Володимира Зеленського. Призначення Федорова головою Мінцифри за кілька років перетворило Україну з країни з відсталою, забюрократизованою та ворожою до громадянина сферою державних послуг на одну з передових у цьому напрямку. Сьогодні значна кількість важливих для кожного українця державних послуг можна отримати за допомогою кількох кліків у смартфоні.
Саме за Федорова Україна стала піонером цифрових інновацій. Зокрема, наша країна першою у світі зробила цифровий паспорт офіційним аналогом паперового. Тепер головний документ у житті кожного українця перебуває завжди поруч, у застосунку «Дія». І створена Федоровим система цифрових послуг «Дія», або, як він її називає, цифрова держава стабільно працює попри війну. Про рівень успіхів у цій сфері наочно свідчить, що Україна допомагає таким країнам, як Бельгія, у створенні технології цифрового посвідчення особи digital ID для онлайн-ідентифікації користувача.
Перевагою Федорова є безперечна чистота його репутації. Він є одним з небагатьох чиновників, на яких немає компромату. Окрім анекдотичних випадків, як-от ситуація, коли власник компанії, яка забезпечує проведення всіх онлайн-платежів через державний портал та застосунок «Дія», отримуючи з цього відсоток, виявився виконавчим директором онлайн казино Pin-Up.
Підвищення Федорова до віце-прем’єра можна було б розглядати як трамплін до прем’єрської посади. Втім, візія розвитку освіти, яку він презентував, справляє контраверсійне враження. Якщо коротко, вона зводиться до тієї ж цифровізації освіти. Що безперечно є надактуальним, але ж явно недостатнім, з точки зору загальної концепції, кроком. Адже цифровізація є лише інструментом досягнення цілі, але не самою ціллю.
Тож, логічно було б припустити, що і на посту прем’єра Федоров буде робити ставку на цифровізацію всього. Проте реальна економіка є набагато складнішою за комбінації нулів і одиниць і ширшою за віртуальний світ. Приклад Ілона Маска доводить: коли геній виходить із свого звичного середовища у нові для нього галузі – чи то у політику, чи навіть у керування соцмережами, це призводить до щонайменше курйозів. Тому, скоріш за все, Михайло Федоров залишиться головним і безперечно геніальним, але – системним адміністратором країни.
Олександр Кубраков, 40 років
Віцепрем'єр-міністр з відновлення України – міністр розвитку громад, територій та інфраструктури
Олександр Кубраков є винятком з того правила, що IT-шник нездатний керувати великими інфраструктурними проектами. До великої політики він потрапив за списком «Слуги народу», та за три роки у команді президента він встиг пройти шлях від пересічного депутата до голови «Укравтодору», за тим зайнявши крісло міністра інфраструктури, а потім – віцепрем’єра з питань розвитку громад і територій, під крило якого відійшов також і Мінрегіон.
Як і у Михайла Федорова, в активі урядовця Олександра Кубракова є результати, які кажуть самі за себе.
Будь ласка, читайте текст після реклами
За два роки в межах президентської програми «Велике будівництво» оновлено й побудовано понад 40% основної мережі доріг України – 14 тис. км автомобільних доріг. Понад відновлених штучних споруд і відбудованих мостів. За даними соцопитувань, позитивні зміни в інфраструктурі України до початку повномасштабної війни відзначали понад 60% громадян.
А після початку повномасштабної агресії віцепрем’єр показав, що Україна здатна до швидкого відновлення навіть в умовах постійних російських атак. За рік було відновлено для проїзду штучних споруд та третину від всіх зруйнованих залізничних мостів. Під час повномасштабної війни були запущені навіть такі «вічні» недобуди як Дарницький міст (міст Кірпи) у Києві.
Від 24 лютого минулого року Кубраковим виконувався великий обсяг не дуже помітної з точки зору піару, проте критично важливої роботи. На його плечі лягла організація військової логістики з першого дня повномасштабної війни. Після скасування повітряного сполучення була створена логістична система залізничної та автомобільної доставки в Україну допомоги, гуманітарної та військової, через мережу хабів – зокрема, у польському Жешуві та інших містах.
Саме Кубраков став основним «голосом» і підписантом України у зерновій угоді. У значній мірі його зусилля дозволили уникнути колапсу в аграрному секторі, і дозволили реалізувати врожай за прийнятними з точки зору ситуації цінами.
Кубраков був одним з ключових переговорників із донорами – Світовим банком, ЄБРР, Європейським інвестиційним банком і представниками західних країн. Світовим банком була озвучена сума, яка має піти на відбудову критичної інфраструктури, житла та важливих соціальних і транспортних об’єктів – $ млрд. Схоже, саме інфраструктурна складова стала єдиною належним чином обгрунтованою і конкретною заявкою України для донорів та кредиторів.
Віцепрем’єром було запущено ініціативу We build Ukraine – впартнерство міжнародних організацій, які братимуть участь у відбудові України і відпрацьовано ключовий «біль» партнерів – прозорість і підзвітність у отриманні допомоги – систему цифрового управління відбудовою DREAM. Ця система надає контроль усіх етапів реалізації проєктів – від проєктування до аудиту результатів робіт.
Головним аргументом опонентів Кубракова зазвичай є, як не дивно, все те ж «Велике будіництво». Поширюється конспірологічна теорія про те, що проєкт було запущено, аби завести у тендери свої компанії. Про порушення при виконанні програми були, про це детально повідомляв «Главком», їх розслідують правоохоронці. Втім, треба визнати, пул гравців на цьому ринку склався історично до того, як ця програма почала працювати, і не зазнав суттєвих змін.
Без сумніву, у цьому шорт-листі потенційних прем’єрів є фаворити і є аутсайдери. Проте останнє слово – за президентом. Очевидно, що під час війни та безпрецедентних викликів країні самі він має обрати людину, готову взяти на себе відповідальність за країну.
Микола Мельник, для «Главкома»
Олександр КубраковОлексій ЧернишовКатерина РожковаОксана МаркароваДенис ШмигальТимофій МиловановМихайло ФедороввибориміністрКабмін
Советник Госдепа опроверг давление США на Украину по "Северному потоку-2"
Как сообщает "Европейская правда", об этом Шолль сказал в интервью Радио Свобода во время своего визита в Киев.
На вопрос, действительно ли Вашингтон давит на Украину в этом вопросе, Шолль ответил: "Нет. Украина - демократическая страна, у нее есть свой голос. Мы стремимся к конструктивному партнерству с нашими украинскими друзьями. Такого, в котором мы отстаивали бы наши общие интересы и ценности".
Шолль также ответил на вопрос, соответствует ли действительности информация, изложенная в статье The Wall Street Journal - что США и Германия согласовали перечень мер по поддержке Украины на фоне финальной стадии строительства "Северного потока-2".
"Мы действительно обсуждали с нашими немецкими коллегами вопросы энергетической безопасности Украины. Важна реальная и большая практическая помощь Украине. Я пока не могу говорить о конкретике. Но это будет существенная поддержка ее энергетического сектора, которая гарантировала бы энергетическую безопасность, эффективность и независимость", - отметил он.
Напомним, издание Politico утверждает, что представители администрации президента США Джо Байдена призвали своих украинских коллег воздержаться от критики будущего соглашения с Германией по "Северному потоку-2".
Ранее агентство Reuters сообщало, что США и Германия объявят о соглашении по "Северному потоку-2" в ближайшие дни, но многие детали оставались неизвестными.
Источник
Чи стане Україна європейським хабом гемблінгу
Що робить індустрію гемблінгу такою перспективною, як проходить експансія великих гравців на нові ринки, і чого не вистачає Україні, щоб досягти мети IT-хаба?
Що таке гемблінг
Індустрія азартних ігор, або гемблінг – дуже масштабна. За розміром ринку і доходів ця галузь знаходиться на одному рівні з кіно- і музичною індустрією. А один із напрямків, із найшвидшим розвитком – iGaming, за оцінкою Transparency Market Research, до року коштуватиме близько $ млн.
iGaming – це загальний термін, який охоплює всі форми онлайн-гемблінгу. Хоча цей термін частіше асоціюється з онлайн-покер-румами і онлайн-казино, iGaming також поширюється на онлайн-беттинг, кіберспорт, криптовалюту, бінарну торгівлю та фентезі-спорт. Індустрія включає різні види бізнесу, від розробників ігор до постачальників платформ.
Перспективи гемблінг-індустрії в Україні
За інформацією statista, світовий ринок онлайн-гемблінгу у році оцінювався в $59,79 млрд. Індустрія стрімко трансформується та виходить на нові ринки. Наприклад, згідно з оновленою політикою Google Play Store, з 1 березня року гемблінг та беттинг додатки доступні в Австралії, Бельгії, Німеччині, Данії, Канаді, Колумбії, Мексиці, Новій Зеландії, Норвегії, Румунії, США, Іспанії, Швеції, Фінляндії, Японії. До цього вони були дозволені лише у Великій Британії, Ірландії, Франції та Бразилії.
За даними Комісії азартних ігор Британії, пандемія коронавірусу тільки прискорила зростання ринку. Гемблінг стає все більш перспективною індустрією, і вже зараз очікуються великі угоди у цій галузі.
Наприклад, у січні року британський гральний концерн Entain повідомив, що отримав пропозицію про покупку від американського холдингу MGM Resorts International. MGM готова була заплатити $11 млрд. Очікувалося, що ця угода стане однією з найбільших в індустрії гемблінгу.
Але в Entain заявили, що конкуренти сильно недооцінюють британську компанію та її перспективи. Там порахували, що MGM Resorts занизили вартість щонайменше на 7%. Entain відхилила пропозицію MGM Resorts, після чого переговори між сторонами припинилися.
Внаслідок ціна акцій Entain зросла на 27%, а акції MGM на короткий час впали у ціні.
Треба розуміти, що Entain – це диверсифікована група онлайн- і офлайн-казино та букмекерів. Компанії й продукти групи змогли протистояти збоям у році, оскільки онлайн-продукти та послуги залишилися популярними. Чого не можна сказати про MGM Resorts, які в основному зосереджені на наземних розважальних закладах та казино, особливо у районі Лас-Вегаса.
Таким чином, придбання Entain дозволило б MGM вийти в успішну сферу ігрового ринку. MGM вже розпочала диверсифікацію за допомогою Entain, оскільки обом групам належить рівна частка в BetMGM, онлайн-платформі для iGaming.
До слова, зараз є дві умовні моделі експансії компаній: відкрити представництво, або вийти на ринок із партнером, але під власним брендом. Друга буде цікавою, якщо створити технологічну платформу, яка дасть конкурентну перевагу на ринку. Зараз роль технологій стрімко зростає, й можна виходити на ринки, інвестуючи насамперед у впізнаваність бренду. Експерти ринку вважають стару модель експансій менш цікавою та рентабельною.
Як регулюється гемблінг в інших країнах
Одними з найбільш пріоритетних центрів iGaming у світі є Мальта, Гібралтар та Велика Британія. У кожній з країн – низька податкова ставка для операторів, але отримати ліцензію там непросто: регулятор ретельно перевіряє майбутнього ліцензіата, а у деяких випадках може навіть відкликати ліцензію.
Мальта стала однією з перших країн, де у році ввели ліцензії та регулювання онлайн-гемблінгу. Зараз ліцензія Мальти вважається однією з найавторитетніших, а сама індустрія займає понад 10% від ВВП острова. Оператори з ліцензією Управління з азартних ігор Мальти – MGA — легально працюють на ринках Австрії, Канади, Фінляндії, Швеції та Японії.
Перед отриманням ліцензії оператора ретельно перевіряють. Дивляться на все: від бізнес-плану до історії ділової активності власників. Якщо через 60 днів після отримання ліцензії оператор не запускає бізнес – її можуть відкликати. І навіть якщо все добре, протягом першого року роботи оператор буде під ретельним наглядом мальтійського регулятора.
Існує чотири класи ліцензій:
- лотереї, казино, ігрові автомати, настільні ігри;
- ставки на спорт;
- колективні онлайн-ігри;
- для постачальників й розробників ПЗ.
Крім усього перерахованого, операторів приваблює і низька процентна ставка – всього 5% від доходів.
Індустрія гемблінгу масштабна і на території Гібралтару. Там вона приносить близько % валового внутрішнього доходу. Податкова ставка для операторів становить всього 0,15% від виручки. Разом з цим компанія з B2B-ліцензією повинна буде щорічно платити тис. фунтів мита, а компанія з B2С-ліцензією повинна платити 75 тис. фунтів.
Як і у випадку з Мальтою, перед видачею ліцензії операторів ретельно перевіряють. Розглянути можуть тільки компанії з бездоганною репутацією, досвідом у галузі та наявністю ліцензії в іншій юрисдикції. Реклама майбутнього ліцензіата повинна бути виключно правдивою. Також очікується, що у році Гібралтар стане частиною Шенгенської зони, що буде корисно для вільного пересування та процвітання гральної індустрії.
«Завдяки доступу до Шенгенського простору та покращеним повітряним сполученням Гібралтар стане ще більш привабливим для підприємців, керівників грального бізнесу і заможних людей. Вони закріплять та відкриють новий бізнес в юрисдикції».
Ендрю Лайман
Виконавчий директор гемблінг-підрозділу уряду Гібралтара
Ендрю Лайман
Виконавчий директор гемблінг-підрозділу уряду Гібралтара
Гемблінг-індустрія у Великій Британії – одна з найбільших в Європі. Юрисдикція – серед найбільш суворих у світі. Видає ліцензію Гральна комісія Великої Британії (UKGC), але отримати її зовсім не просто.
Оператору найчастіше знадобиться дві ліцензії: дистанційна операційна ліцензія та персональна ліцензія менеджера. Остання не потрібна тільки для невеликих операторів, у яких на керівних посадах працює до трьох осіб.
Для видачі ліцензії потрібно зібрати пакет документів:
- первинні документи компанії,
- посвідчення особи або реєстраційні документи юрособи,
- джерела фінансування,
- бізнес-план,
- фінплан на рік,
- оплата аплікаційного збору тощо.
Одноразовий платіж варіюється від до 70 тис. фунтів, щорічний – від 1 до тис. фунтів. Податкова ставка у Великій Британії складає 15% доходу.
Британія практикує відповідальний гемблінг, коли гравців в обов'язковому порядку інформують про ризики й природу азартних ігор, надають всю необхідну інформацію для оцінки ризиків і заохочують на ставки, але тільки у здорових межах.
Чи зможе Україна завоювати ринок гемблінгу
Україна вже демонструє світу вражаючі продукти зі світу гемблінгу, геймингу та IT. Додаток Reface, блокчейн-біржа DMarket, букмекерські компанії Favbet, Parimatch – далеко не повний перелік українських компаній-лідерів ринків.
«Favbet працює на міжнародних ринках понад 20 років та активно зростає. Ми націлені на сталий розвиток бренду, який був заснований в Україні, й трансляцію в усьому світі його ключових цінностей: відповідальної гри та підтримки розвитку спорту й гемблінгу», – підкреслюють у компанії.
У Reface хоч і вважають успіх на американському ринку найбільш значущим, але завжди підкреслюють українське походження проєкту.
DMarket має головний офіс у США (важливий етап для роботи компанії). Але бізнес працює і розвивається і в Україні, адже компанія була заснована тут, де живуть «допитливі й розумні люди», – кажуть представники DMarket.
«У світі багато прикладів країн, які успішно реалізували ідею приватно-державного партнерства у сфері технологій. Ми можемо повторити цей успіх, але потрібно, щоб держава проявила силу та волю у просуванні цієї ідеї. Впевнені, що підприємці таку ініціативу підтримають. Попри те, що ми вже конкуруємо з глобальними гігантами у своїй категорії, такими як Bet, WilliamHill й іншими, Україна залишається нашою батьківщиною, де ми виросли як громадяни та професіонали. Україна є основним джерелом талановитих фахівців. Ми з нетерпінням чекаємо, коли наша країна стане центром європейських інвестицій в IT. І готові докласти до цього власні зусилля», – повідомила CEO Parimatch Ukraine Наталія Гілевич.
У серпні року набув чинності закон України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор». Він зняв табу на гральний бізнес, який діяв понад 10 років. У році Україна отримає 7,5 млрд грн легальних доходів від індустрії, підрахував депутат від «Слуги народу» і глава комітету ВР з питань фінансів і податків Данило Гетманцев.
У лютому до держбюджету вже надійшла перша виплата у розмірі 23,4 млн грн за ліцензію на гральний бізнес. А вже другого березня року компанія Parimatch отримала рішення про видачу першої і поки що єдиної ліцензії на проведення діяльності на території України. Виплата до Держбюджету в розмірі млн грн від компанії надійшла 9 березня.
Разом з цим стрімко розвивається й IT-інфраструктура України. Наприклад, у році експорт українських ІТ-послуг вперше перевищив $5 млрд на рік, перевершивши показники експорту транспортних послуг та мінеральних продуктів. Цей показник виріс на $ млн (більше ніж на 20%). Частка комп'ютерних послуг у загальному експорті досягла 8,3%.
«Україна вже стає світовим IT-хабом», –заявив президент Володимир Зеленський, виступаючи у Раді. Цю ж тезу люблять повторювати й у Мінцифри.
«Україна стрімко діджіталізуется, стає світовим IT-хабом та створює комфортні умови для розвитку IT-індустрії»
Олександр Борняков
Заступник міністра цифрової трансформації
Олександр Борняков
Заступник міністра цифрової трансформації
Гемблінг в Україні: закони, ліцензії та податки
Для того щоб цифровізувати держпроцеси, потрібно змінювати законодавство. Наприклад, 4 лютого року Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроєкт про цифрові паспорти. Очікується, що українці зможуть використовувати його нарівні з паперовим та пластиковим.
«Подорожувати Україною, відкривати банківські рахунки, отримувати послуги можна з документів у смартфоні», – запевнив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
Перенести державу у смартфон хочуть і завдяки проєкту «Дія», куди можна додати цифрові копії документів, відкрити та закрити ФОП. Через «Дію» ФОПи навіть отримали фінансову допомогу від держави.
«Ініціатива Міністерства цифрової трансформації актуальна та своєчасна. Те, що уряд зацікавлений у діджіталізаціі державних послуг, допомозі бізнесу та суспільству у цифровій трансформації – вселяє оптимізм», – повідомила Наталія Гілевич і додала, що компанія представлена на чотирьох континентах у 10 країнах та планує розширювати географію.
Важливо розуміти, що Україна не стане IT-хабом лише завдяки реалізації програми «Діgoalma.org», пояснює глава Гемблінг Асоціації України і заступник голови Консультаційно-експертної ради КРАІЛ Антон Кучухідзе. Важливо ще створити сприятливі умови для ведення бізнесу.
«Європейська бізнес-асоціація у своїх звітах розповідає про те, чому західні інвестори не готові розширювати свою присутність в Україні. Йдеться про високий рівень корупції, високі податки та неефективну судову систему», – повідомив він.
Кучухідзе додає при цьому, що певні результати роботи уряду в цьому напрямку вже є.
«Я не прихильник того, що за два роки можна перетворити Україну на IT-хаб. Зараз урядом створюється грунт для економічного ривка. Вже зараз ми серед лідерів за окремою видачею документів у рамках програми Мінцифри. А переведення бізнес-документів, можливості отримання ліцензії на окремі види діяльності, подання звітності тощо у цифру надали б відкритості українській юрисдикції».
Антон Кучухідзе
голова Ukrainian Gambling Council
Антон Кучухідзе
голова Ukrainian Gambling Council
У гемблінгу проблеми корупції, на щастя, нема. Відповідно до Закону України, глава грального комісії повинен мати бездоганну ділову репутацію, і експерт переконаний, що він її має. З регулятором проблем теж немає. Наразі всі учасники ринку: регулятори, держава й оператори зацікавлені у його максимально швидкому запуску.
Але у гемблінгу є проблема з високими податками, з якими західний інвестор не готовий працювати. Інвесторів не лякає висока вартість ліцензій, але на дуже високу податкову ставку вони не згодні. Разом з цим після скасування норми про перехідний період формування ринку, зараз все доводиться робити «похапцем», вважає експерт.
«Після вирішення питання з високими податками в України буде дуже великий шанс стати регіональним лідером у сфері гемблінгу. Передумови до цього ми бачимо і сьогодні: понад 20 заявок на отримання ліцензій від досить сильних компаній. Плюс географічне положення, плюс інтерес країн Середньої Азії, Туреччини, Польщі, Словаччини до нашої країни. Все це дає Україні великий потенціал», – додав він.
За словами CEO Parimatch Ukraine, бренд неодноразово акцентував увагу на тому, що ринок азартних послуг запрацює на повну тільки після реформи системи оподаткування. Тоді і великі компанії зможуть зайти на український ринок і створити інвестиційні платформи. Україна може цілком успішно конкурувати за іноземний капітал у категоріях IT, геймінг-індустрія і супутніх високотехнологічних процесах.
«Державі потрібно піти назустріч бізнесу – створити необхідні механізми для захисту інвестицій, знизити корупційні ризики, створити прозору систему оподаткування та ліцензування. Крім того, потрібна системна робота зі створення інфраструктури IT-індустрії. Це дозволить підприємцям робити вибір на користь України як місця проживання та роботи. Українська система підготовки інженерних кадрів, яка існує сьогодні, дозволяє стати якісним фахівцем в ІТ-індустрії. Але тільки приватних ініціатив з підготовки кадрів недостатньо. Держава може зробити більше для створення сприятливих умов роботи кваліфікованому персоналу. Це також стосується питань оподаткування, спрощення звітності, створення нових інфраструктурних проєктів, робочих і міських просторів, де зможуть з'явитися кластери зростання українського IT».
Наталія Гілевич
СЕО Parimatch Ukraine
Наталія Гілевич
СЕО Parimatch Ukraine
Для країни важливі чесність судів, державні преференції та гарантії стабільності для інвесторів, відзначають також у DMarket.
У Favbet, зі свого боку, підтримують «цифровий вектор» держави. «Легалізація вертикалі грального бізнесу, безумовно, стане каталізатором для розвитку туризму в Україні. Ми очікуємо розвитку ком'юніті-гемблинга і формування нових хабів», – розповіли там.
За словами представників компанії, діалог представників влади з ключовими операторами приходить до спільного знаменника: у лідерів індустрії є потенціал для зростання й роботи відповідно до чинного законодавства.
Зараз, завдяки технологічному прогресу значення бюрократії стає мінімальним, та застаріла бюрократична система є не тільки неефективною, а згубною для держави та громадянина, додає глава гральної комісії Іван Рудий.
А цифровізація – це, насамперед, ефективність. Створення електронної інфраструктури дозволяє мінімізувати участь посередника-чиновника. Що призводить до наступних результатів:
- Прискорення процесів, будь то оформлення довідки в ЦНАП, оплата штрафів або отримання ліцензії на один із видів діяльності у сфері азартних ігор;
- Збільшення прозорості у процесах різних держпослуг та зменшення корупції;
- Зменшення бюрократичного апарату держави, перерозподіл людського ресурсу, задіяного у сфері держслужби в інші галузі й види діяльності.
Реалізація перерахованих вище процесів, на думку експерта, їхня прозорість, зрозумілість і прискорення зумовлює привабливість для інвесторів – як внутрішніх, так і зовнішніх.
Чи готується Київ до проведення Євро? Чи розробляють генеральний план розбудови столиці?
Не виключається, що на одному з перших засідань новообрана Верховна Рада шостого скликання може ухвалити рішення щодо дострокових виборів до органів місцевого самоврядування. Зокрема, ця проблема торкнеться і міста Києва, де цілком може бути переобраний Київський міський голова та весь склад Київської міської ради та навіть районних рад.
Наскільки це реально, наскільки, взагалі, потребує наша місцева влада оновлення, наскільки впевнено рухається в Україні, і в Києві зокрема, місцева адміністративна реформа – про ці та інші проблеми ми будемо говорити з людиною, яка, напевно, знається на них не гірше від мера. Принаймні досвід роботи в столиці він має набагато більший. Отже, радо вітаю в нашій студії Віктора Пилипишина – керівника Шевченківського району міста Києва. Насамперед, як завше, наша традиційна довідка: хто він є – Віктор Пилипишин?
Пилипишин Віктор Петрович. Народився 6 квітня року в с. Равське Нестерівського району Львівської області. Має вищу освіту, в р. закінчив Харківський юридичний інститут за фахом правознавство, юрист. Працювати почав з 17 років. Перша робота – слюсар Київського судноремонтного заводу. З по служив у лавах Радянської Армії. З по навчався у Харкіському юридичному інституті. З по – слідчий Міністерства внутрішніх справ України; після цього - завідуючий організаційним відділом виконкому Печерської районної Ради в goalma.orgєві. З по – головний юрист Державної податкової інспекції goalma.orgєва. З – адвокат Київської міської колегії адвокатів. – Депутат Київської міської ради, голова постійної комісії з питань ринкових відносин. В – – заступник Київського міського голови. З р – голова Шевченківської районної ради та адміністрації, депутат Шевченківської районної ради. Одружений, виховує трьох дітей.
Сергій Рахманін: Отже, багатюща біографія, чиновницька, я б сказав, багатюща інформація, як для відносно молодої людини. Тобто Ви вже чиновник і політик з величезним досвідом. Більше того, за фахом Ви юрист. Тому, я думаю, абсолютно доречним буде поставити Вам питання: наскільки політично можливі вибори, дострокові вибори до Київради та районних рад столиці? І з правової точки зору, як Вам здається, наскільки довершеним буде можливе рішення Верховної Ради про дочасні вибори до місцевих рад?
Віктор Пилипишин: По-перше, кажуть, що в політиці нічого неможливого не буває, тому все може бути. Але треба розуміти, для чого це буде робитись. Якщо це буде робитися тільки для того, щоб замінити певну якусь фігуру чи певні фігури, наприклад, в місті Києві чи на місцевих рівнях одних поміняти на інших, то я думаю, що це не має сенсу.
Тому що, дійсно, сьогодні місцевий рівень влади страждає. Страждає від тієї системи, яка створена в країні, коли у місцевої влади руки практично зв’язані, а відповідальність повна перед населенням. Тому ми сьогодні говоримо про те, що плюс ще проблему склала пропорційна система. Я вважаю, що країна і люди не були готові до пропорційної системи на місцевому рівні.
Тому склад сьогодні місцевих влад не представляє інтереси населення. Він представляє інтереси більше політичних партій, які, скажемо так, цю роботу виконали не на дуже доброму рівні, коли підбирали свої списки. І що ми сьогодні маємо? Ми маємо те, що склад депутатів місцевих рад не відображає інтересів місцевого населення. Це – по-перше.
По-друге, на сьогоднішній день практично місцева влада – в першу чергу я можу сказати про районну владу в місті Києві – практично немає влади. Тобто влада без влади. І керувати сьогодні в місті Києві на рівні району дуже складно, дуже тяжко. Тому якщо вже говорити про те, що вибори повинні бути, то я вважаю, що треба завершувати реформу.
Завершення реформи я бачу в такому вигляді, що, по-перше, треба змінити вибори до місцевих рад, з пропорційної системи повернутись до мажоритарної. В крайньому випадку, можна говорити про відкриті списки. Хоча я думаю, що, напевно, ще суспільство до цього не готове.
Друге: треба прийняти пакет законодавчих актів, при яких буде перерозподіл повноважень, щоб влада йшла знизу вверх, а не зверху вниз, для того, щоб місцева влада мала можливість керувати і відповідати за те, як вона керує. На сьогоднішній день вона тільки відповідає.
Сергій Рахманін: Що мається на увазі – “щоб вона мала можливість”? Наприклад, який нормативний акт чи низка нормативних актів Вам потрібні, щоб Ви як районний керівник отримали необхідні повноваження, необхідний обсяг влади?
Віктор Пилипишин: Наприклад, Шевченківський район. Ви знаєте, що на території Шевченківського району збирається податків більше, ніж у 18 областях України. Можна сказати, що у нас є серйозні фірми, які працюють на території України, збираються податки з всієї України. Але у той же час на території Шевченківського району збирається півтора мільярди гривень прибуткового податку. Це те населення, яке проживає і працює на території району, вони сплачують ці податки.
Знаєте, скільки залишається в районі? Всього мільйонів. Це з цих податків. Якщо перевести на відсотки, це 2%, реально, від тих грошей, які збираються на території району, залишаються для того, щоб ми могли щось на території району робити.
Сергій Рахманін: Отже Вам, крім всього іншого, необхідні ще й фінансові повноваження, зокрема можливості розпоряджатися надходженнями до бюджету районного. Я Вас правильно зрозумів?
Віктор Пилипишин: В принципі, по тому закону, який є, 50% зібраних коштів повинні залишатися на території, 50% відправлятися в бюджет для перерозподілу. На сьогодні на території району залишаються всього 2%.
Сергій Рахманін: А чому так? Виходить, проблема все-таки не в нормативному забезпеченні, якщо є нормативні закони, згідно з якими Ви можете розпоряджатися половиною надходжень до бюджету?
Сергій Рахманін: Ви маєте на увазі Бюджетний кодекс?
Віктор Пилипишин: І Бюджетний кодекс в тому числі. Треба закінчити в кінці кінців цю законодавчу чехарду. Другий приклад я Вам приводжу. Наприклад, всі сьогодні кияни, практично в кожній газеті написано про будинок на вулиці Жилянській, де почали будувати новий будинок
Сергій Рахманін: І він тріснув навпіл. Ви маєте на увазі, будинок по вулиці Жилянській Б, якщо не помиляюсь?
Віктор Пилипишин: Так. І люди відселені, сьогодні живуть в готелі. Коли відводилась земля, ніхто район не питав. Коли починали будівництво, теж район ніхто не питав. Мало того, навіть один документ, дозвіл на будівництво, який мала погодити районна адміністрація, ми не погодили – нахабно інвестор почав будувати, а прокуратура, наприклад, відкрила дисциплінарне впровадження проти моїх працівників, які відмовились підписувати цей ордер.
Але сьогодні, коли будинок почав тріщати, людей треба відселяти, сьогодні питання проживання людей в готелі, оплату за них, питання переселення повинна вирішувати районна влада. Де знайти для цього кошти? Кошти тоді треба буде для цього забрати у дитячих садків, у лікарень, у шкіл для того, щоб вирішувати це питання.
Сергій Рахманін: Я все одно не зрозумів. Районна влада не дала згоди на будівництво, на забудову. Менше з тим, Ви сказали, що рішення про відведення землі, воно ухвалювалось. Ким воно ухвалювалось?
Віктор Пилипишин: Воно ухвалювалось Київрадою. Але на сьогоднішній день прийнята така процедура в місті Києві, при якій районна влада практично не впливає на забудову.
Сергій Рахманін: Тобто все, що будується , перебудовується, забудовується в районі, Ви в жодний спосіб не можете на це впливати?
Віктор Пилипишин: Так.
Сергій Рахманін: Давайте поговоримо ще про інший аспект, про інший зріз проблеми реформи місцевого самоврядування. Є, скажімо, ціла низка законів, які регулюють життєдіяльність місцевого самоврядування в Києві, зокрема Закон про столицю, ще ціла низка нормативних актів. Згідно з ними, фактично Київським мером може вважатися людина, яка обіймає три посади, - це Київський міський голова, обраний громадою міста, це Голова Київради, обраний депутатами Київради, і, нарешті, це керівник Київської місцевої державної адміністрації, який призначається Президентом. З Вашої точки зору – правника і людини, яка добре знається на міських проблемах, чи варто зберігати таку дуже складну, в принципі, систему?
І, по-друге, схожа система у нас і в районах, тобто є керівник районної ради і керівник районної державної адміністрації. Чи не варто було б все-таки спростити, зробити не подвійне і інколи навіть не потрійне підпорядкування, зробити чітку розгалужену мережу влади, коли, по-перше, був би один керівник в районі і один керівник в місті, і , по-друге, була б чітка система взаємодії між керівником міста і керівником району?
Віктор Пилипишин: Ви знаєте, мені здається, що законодавство, яке регулює владу у місті Києві, воно все-таки іде на крок попереду того законодавства, яке, в принципі, існує по всій країні. Тому що те законодавство, яке є по місту Києву, воно в певній мірі все-таки дає певну незалежність керівнику чи району, чи керівнику міста від центральної влади. І є певна така захищеність. Якщо люди вже обрали чи керівника району через депутатів, чи керівника міста напряму, то, напевно, все-таки центральна влада повинна рахуватись, а не діяти по принципу: “ Все, що хочу, те й ворочу”.
Єдине, треба знову таки на законодавчому рівні врегулювати, де починають права центральної влади, де вони закінчуються, і де починаються права місцевої громади, і де вони закінчуються. Треба розуміти, мені здається, що держава і центральна влада повинні думати про стратегічні якісь питання, вони повинні думати про те, як дотримується законодавство, як використовується бюджет, виконувати якісь контрольні, аналітичні функції, те, що стосується питання державної оборони, але, я думаю, що все-таки голова району чи голова міста набагато краще знає, де що треба ремонтувати, де що треба будувати на території, де прокладати дороги і так ділі.
Є стратегічні питання держави – хай вони вирішуються на центральному рівні, а всі інші питання повинні бути спущені на низ, за них повинні відповідати керівники, з них повинні питати. І для цього повинні бути надані повноваження – як законодавчі, так і фінансові. Єдине, повинна бути процедура наступна, при тому чітко прописана, якщо людина, яку обрали чи на районному, чи на міському рівні, не справляється з виконанням своїх зобов’язань - або вище керівництво, або люди мають право
Сергій Рахманін: Тобто Ви маєте на увазі, що треба закласти процедуру відкликання?
Віктор Пилипишин: Або процедуру відкликання, або процедуру зняття, але щоб воно було об’єктивно, щоб це не було так, що Ви ж знаєте, що сьогодні, в перше чергу, пробують зняти людей не тих, які погано працюють, а тих, які не подобаються.
Сергій Рахманін: Це не сьогодні, це було завжди.
Віктор Пилипишин: Знаєте, сьогодні, особливо, коли формування іде виконавчої вертикалі через політичні партійні структури, то мені здається, що формування це іде через принцип “Свой – чужой”. Знаєте, як літак летить, якщо свій, який би він не був – поганий чи хороший, його призначають на посаду, якщо чужий – зась, тобі місце закрито. І, напевно, коли 2 роки назад були звільнені 20 тисяч чоловік з управлінської вертикалі, а на їх місце прийшли такі любителі
Я не хочу сказати, що всі ці 20 тисяч чоловік були дуже професійні і дуже порядні, але не можна було їх, всі 20 тисяч, назвати корупціонерами. Це був такий збій в управлінської вертикалі, наслідки ми сьогодні маємо не тільки на місцевому рівні чи в управлінській вертикалі, ці наслідки ми відчуваємо навіть у Верховній Раді.
Сергій Рахманін: Вам належить фраза, що попри те, що Ви були, як практично всі кияни, на Майдані під час революції, тим не менше, Ви можете зауважити, що цілком природна післямова після революції – це спустошення. Певне спустошення і моральне, і, я б сказав так, адміністративне ми спостерігали, справді, певний час після виборів.
Зараз нам надали новий шанс. Я не знаю, як ним скористаються політики. Але я знаю, що попри те, що Ви є керівником Шевченківського району, Ви ще балотуєтесь до Верховної Ради. В разі, якщо Вас оберуть депутатом, все-таки Ви оберете парламентську роботу, чи залишитесь в Києві? Ви думали над цим?
Віктор Пилипишин: Мені часто задають запитання: “Чому ти йдеш у Верховну Раду, будучи керівником, і чи ти покинеш?” Теж є роздуми. Але сьогодні, коли прийняв це рішення, я розумію, що я – людина команди, я розумію, що я маю певний досвід і авторитет в місті Києві. І я розумію, що я своїй команді повинен допомогти. Що стосується подальшої ситуації – напевно, я буду вирішувати 1 жовтня це питання, але більше я схильний до того, що, напевно, залишусь в своєму Шевченківському районі.
Тому що за цей рік, ви знаєте, стільки було зроблено роботи, стільки розпочато, що, чесно кажучи, навіть десь мені буде шкода кидати напризволяще те, що зроблено. Тому що хочеться це закінчити, показати людям, що все-таки влада і люди у владі можуть щось робити. Ви сказали, що у мене великий досвід чиновника. Насправді, він не такий дуже великий, тому що в році я пішов з чиновника адвокатом і займався бізнесом, то в чиновники я повернувся в році – в мене була досить велика перерва.
Сергій Рахманін: Я мав на увазі, що велике розмаїття було посад, з одного боку. З іншого боку, Ви доволі рано почали працювати нехай на нижчих ланках, але саме в с системі влади. У Вас була за плечима і Податкова, і Міністерство внутрішніх справ, і адвокатура. І це був багатющий, насправді, досвід, який корисний і потрібний для чиновника.
Віктор Пилипишин: Ви знаєте, коли вперше я прийшов в році, в принципі, прийшов людиною самодостатньою, яка чогось досягла в бізнесі і в житті, перше, що було самою великою проблемою, - це негативне відношення до влади і до мене особисто як до людини. Я інколи шуткував, що я відповідаю за все, що в цій країні було, починаючи з го року.
І от коли я прийшов на посаду голови району, перше, що я хотів зробити, це попробувати змінити ставлення до людей. В перші місяці я не чув від людей ні одного слова “дякую” – тільки один негатив, негатив, негатив Сьогодні пройшов рік, я не хочу сказати, що 50 на 50, але досить великий відсоток людей, коли ти вже до них приїжджаєш, вони тобі кажуть: “Дякую”.
Мені здається, що для людини, яка десь амбіційна, кар’єрна, дуже важливе визнання суспільства, дуже важливий статус, дуже важливий результат. І я почав це робити в районі, бачу, що у мене виходить, і не знаю, напевно, буде тяжко приймати рішення.
Сергій Рахманін: Не забігаючи наперед, я думаю, що Ви все-таки будете схилятися до того, щоб залишитися в Києві, хоча це рішення, напевно, буде залежати не тільки від Вас.
До проблем Шевченківського району, яких, насправді, дуже багато, ми ще повернемось. Про загальноміські проблеми. Одна з них називається “Підготовка до Євро”. Як відомо, Київ буде приймати, якщо все гарно станеться, за 5 років європейську футбольну першість. Величезний обсяг робіт потрібно виконати, аби ми гідно зустріли цей форум. Попри це лунають такі критичні заяви, лунають сумніви, що ми можемо проводити Євро
Зокрема на цьому зауважували і європейські чиновники, які оглядали Київ нещодавно, а днями про це заявив один з членів оргкомітету по зустрічі Євро – Віталій Кличко. Наскільки, справді, Київ може впоратись з Євро?
Віктор Пилипишин: Такі мотиви були і відносно “Євробачення”, що не впорається Київ з “Євробаченням”.
Сергій Рахманін: Я би не порівнював масштаби цих двох заходів.
Віктор Пилипишин: Тоді було менше часу. Він впорався. Ситуація, дійсно, критична. Критична чому? Це не пов’язано навіть з тим, що у нас буде Євро Вона пов’язана з тим, що колись, років 20 назад, був прийнятий Генеральний план забудови міста Києва. Тоді ще місто Київ не був столицею незалежної України, не був мегаполісом.
Сергій Рахманін: Населення було менше. Машин було менше.
Віктор Пилипишин: Гостей було менше, посольств, представництв, фірм було менше. І, відповідно, той план забудови, який був, він відповідав одним вимогам. Сьогодні терміново треба створювати новий генеральний план забудови.
Сергій Рахманін: Це зрозуміло. Цим хтось займається чи ні?
Віктор Пилипишин: З тої інформації, яку я маю, реально ніхто цим не займається. Лунають декларації, багато про це говориться, але ніхто цим не займається. Я думаю, що якщо київська влада сьогодні найближчим часом не прийме принципове рішення про створення нового генерального плану і він не буде прийнятий найближчим часом, то будуть дуже серйозні проблеми. Не тільки з Євро, а й, в принципі, з функціонуванням міста.
Ви бачите, що практично і сьогодні не можна проїхати по вулицям міста Києва. Але це те, що ми можемо побачити зовні. А ви уявіть собі, які комунікації в місті Києві. Багато комунікацій років не мінялися.
Сергій Рахманін: Вони зношені на 80%%, наскільки я знаю.
Віктор Пилипишин: Точно так, як і будинки наші. Шевченківський район, всі думають, що центральний район, насправді, це і Сирець, це Нивки, це Татарка, де знос будинків складає 60%, тоді як 80% - це вже аварійні будинки, які треба відселяти.
Тому ситуація дуже серйозна. І я думаю, що місту сьогодні треба, в першу чергу, зайнятися стратегічними і принциповими питаннями, які будуть базуватися на генеральному планові розвитку міста.
Сергій Рахманін: Я Вам скажу так, не провокуючи Вас на відповідь, це радше мій власний коментар, що багато людей, які ратують за проведення виборів столичної влади, вони стверджують не те, що їм не подобається мер чи Київрада, їм не подобається те, що для стратегічного розвитку міста не робиться нічого, і стан міста є насправді критичним.
Є ще одна проблема, яка називається “землевідведення”. З цими проблемами стикаються й інші міста, які прийматимуть Євро, з цими проблемами стикаються в тій чи іншій мірі Харків, Одеса, Львів, Дніпропетровськ, але Київ стикається з цією проблемою найбільше, бо мені відомо, що потенційні інвестори, які навіть готові будувати необхідні об’єкти чи робити необхідні якісь там роботи, вони стикаються з тим, що фактично вся земля в Києві вже або на папері, або реально продана.
І зробити чи побудувати міст, тунель, місце для паркування, стадіон, готель практично неможливо, бо це треба або викуповувати за завищеною ціною у приватних осіб чи комерційних фірм, або, взагалі, користуватися тим, що є. А сьогоднішній стан Києва не відповідає вимогам УЄФА. Можливо цю проблему в якийсь спосіб вирішити? Як бути із землевідведенням?
Віктор Пилипишин: Я хотів би уточнити, що якраз навпаки – сьогодні тільки маленька кількість землі продана в Києві.
Сергій Рахманін: Реально, так.
Віктор Пилипишин: Реально, так. А вся інша знаходиться в оренді. Оці точаться суперечки про те, чи треба землю з аукціону продавати, чи віддавати в оренду. Той, хто сьогодні говорить, що треба всю землю з аукціону попродавати, він не розуміє одного, що сьогодні в місті Києві нема генерального плану, про те, що ми говорили. Якщо, наприклад, землю попродавати і потім сформувати генеральний план забудови міста Києва
Сергій Рахманін: То місту доведеться викуповувати за комерційними розцінками.
Сергій Рахманін: Це зрозуміло, але йдеться про, умовно кажучи, сірий бік цієї справи. Тобто є велика кількість людей, які отримали цю землю в оренду, але фактично вони її купили, хоча на це немає відповідного рішення.
Це відповідає дійсності чи ні? Кажуть, що 80% землі в Києві саме у цей спосіб фактично відчужено. Тобто по документам вона в оренді, реально вона продана цим фірмам і особам.
Віктор Пилипишин: Важко сказати. Я не продавав і не купував. Думаю, що це не відповідає дійсності. Якщо сьогодні враховувати ті відрахування, які ідуть місту по будівництву, якщо враховувати ті нагрузки і обтяження, які є відносно комунікацій, економіка не так виглядає дуже добре, як це здається зі сторони.
Завжди, коли ти сам в цьому не береш участі, тобі здається, що це набагато легше. Ми з вами бачили, що, наприклад, було проведено декілька в місті аукціонів. Наприклад, на Оболоні було продано більше ста гектарів землі за один мільярд гривень приблизно. Це не така велика ціна. Але інші ділянки землі, які виносились на продаж, ніхто не купував. Тому що сьогодні ще влада не готова до того, щоб запропонувати покупцю землю з пакетом документів. Сьогодні покупець хоче купити не просто землю, він хоче проект, чи він хоче підготовану земельну площадку з проектом купити, де він не буде мати проблем. Тому що сьогодні якщо відводиш землю, система така по будівництву склалася в Києві, що 2 чи 3 роки треба погоджувати дозвільні документації, а інколи довше, щоб почати будівництво.
Ви можете собі уявити: ти на аукціоні купив землю, 2 чи 3 роки погоджуєш документацію. Виходить, що, в принципі, в тебе не буде ніякої економіки. Не можна це питання вирішувати не комплексно, його треба вирішувати комплексно.
Сергій Рахманін: Є інша проблема. Насправді, таких проблем багато. Про одну з них Ви особисто говорили в інтерв’ю. Наприклад, Шевченківський район - це другий після Печерського по значимості, по податках, які збираються. А по навантаженню він, напевно, і важчий, ніж Печерський.
Однією з цих проблем є так звані малі архітектурні форми, умовно кажучи, кіоски, їх на території Шевченківського району, якщо не помиляюсь, знаходиться близько 2 тисяч. З них, якщо знову ж таки не помиляюсь, близько більш чи менш відповідають належній документації. З одного боку, це порушення законодавства, з іншого боку, районна влада Шевченківська, як і влада будь-якого району, примушена з цим миритися, тому що прекрасно всі розуміють, що оформити всі документи, щоб вести торгівлю або встановити малу архітектурну форму, це може забрати роки. І, більше того, влада сьогодні не завжди готова спростити цей шлях.
Я знаю, що Ви ратували за спрощення шляху отримання необхідних дозволів, ліцензій. Наскільки Ви просунулись в цьому напрямку? Наскільки спростилися стосунки між, умовно кажучи, дрібним підприємцем і місцевою чи районною владою?
Віктор Пилипишин: Ви знаєте, те, що можна було зробити на нашому районному рівні, ми це намагаємось зробити. І, я думаю, що ми в цьому просунулись. Те, що стосується відносин між районом і містом, поки що це не вдалось зробити. Дійсно, щоб отримати дозвіл на встановлення кіоску, треба обійти близько 40 інстанцій. І якщо ти отримаєш дозвіл на встановлення кіоску на рік, то інколи треба документи збирати 2 роки.
З цього приводу був мій критичний виступ на колегії адміністрації десь місяць назад, мені здається, що це питання все-таки почали розглядати, сподіваюсь, що воно зміниться.
Що стосується самих кіосків. Дійсно, Шевченківський район – дуже складний район. Тому що, по-перше, він починається на Хрещатику, а закінчується на Сирці, на Нивках. Тому практично до кожного району повинен бути свій підхід. По-друге, він, з інвестиційної точки зору, і, в перше чергу, тих же кіосків, він привабливий.
Ускладнюється ситуація тим, що був повний правовий нігілізм, він і сьогодні існує, як у чиновників десь, так і в бізнесменів, які понаставляли цих кіосків. Хто офіційно, законно, але не продовжив ці документи, хто напівофіційно, хто просто нахабно поставив ці кіоски. Треба ці кіоски сьогодні зносити, бо тисяч населення проживає, а 1 мільйон населення практично кожен день в районі знаходиться. Це і гості, і туристи і так далі.
Тому ми сьогодні говоримо про те, що тут теж повинна бути програма розміщення цих кіосків, встановлені прозорі правила, при яких люди будуть розуміти, де, на яких підставах і з якими документами кіоск можна встановити.
Сергій Рахманін: Але є інша проблема, подібна і, напевно, складніша проблема, тому що тут вже йдеться про приватну власність. Йдеться про так звані неофіційні гаражі, незаконні гаражі. Як відомо, раніше оформити гараж було доволі складно, зараз, до речі, теж, тому що площі бракує, машин стає все більше. Менше з тим, в центральних районах, і зокрема в Шевченкіському
Чому у Вас найскладніший район – тому що Печерський ближче до влади і там на багато речей більше заборон. Шевченківський – це фактично центральний теж район, але там уже трошки далі від Верховної Ради і від будинку Уряду, і там на багато речей дивляться крізь пальці.
Велика кількість незаконних гаражів. Ця проблема в Києві існувала завжди. Люди встановлюють гаражі без відповідної документації. Знести їх не можна, бо вже йдеться про приватну власність – автомобіль, який знаходиться всередині. Міська влада і районна різних рівнів намагалася цю проблему в різний спосіб в різні часи вирішувати. Так і не вирішила.
Свого часу попередник чинного мера Омельченко казав, що найближчим часом гаражі зноситись не будуть, будуть якось вирішувати цю проблему на законодавчому рівні. Зараз ідуть чутки про те, що нинішня чинна київська міська влада буде дуже жорстко з ними боротися і зносити. Ваше ставлення до цієї проблеми і наскільки ці чутки відповідають дійсності?
Віктор Пилипишин: Ще рішення по цьому питанню не прийнято. Я думаю, що тут повинно бути два шляхи. Перший шлях, я думаю, найбільш коректний, який враховує інтереси людей – це треба будувати нові парковки багатоповерхові і вирішувати питання з тими гаражами, які сьогодні встановлені, в тому числі і в нашому районі.
Другий варіант вирішення питання: там, де не можна побудувати паркову, і там, де незаконно встановлені гаражі, це питання не можна вирішити у компромісному варіанті, треба застосувати закон.
Тому що, ви розумієте, місто росте, треба будувати будинки, треба будувати школи, дитячі садки. Сьогодні, дійсно, територія району захаращена самовільно встановленими гаражами. І там, де інтереси індивідуума вступають в конфлікт з інтересами суспільства, повинно, мені здається, вигравати суспільство.
Сергій Рахманін: Ми з Вами трошки зачепили проблему Євро і підготовки Києва до цього футбольного форуму.
Питання, яке дуже цікавить і непокоїть багатьох людей: чим багатющим стає Київ, тим більше у ньому бомжів. На превеликий жаль, є якийсь відповідний зв’язок прямий. Я знаю, що багатьох цікавить питання: на час проведення футбольної європейської першості бомжів будуть вивозити з Києва чи ні? Це питання якось обговорювалось?
Віктор Пилипишин: Я думаю, що до року ще стільки часу, що це питання ще не стоїть таким нагальним чином, і не приймалося рішення з цього питання. Я думаю, що питання бомжів - це питання, в принципі, суспільства.
Треба мати програму. Цих людей треба лікувати, тому що скрізь в спеціальній літературі пишеться, що бомжі – це хвороба.
Сергій Рахманін: Треба лікувати, треба давати прихисток, це цілком зрозуміло, а їх кількість збільшується, і я так розумію, що можливостей поки немає таких.
Віктор Пилипишин: Я думаю, що можливостей немає. І як буде діяти влада в році, поки важко сказати. Я думаю, це питання на контролі не буде стояти. Але я поки не знаю рецепта і не можу дати відповіді.
Сергій Рахманін: Сьогодні київська влада – і центральна, і районна влада, вона не готова до цієї проблеми, бо кількість бомжів росте просто на очах. Переважна більшість з них, на жаль, діти; принаймні висока питома вага. І сьогодні Київ не в змозі розв’язати це питання.
Віктор Пилипишин: В принципі, Київ – сьогодні багате місто. Ми бачимо це по кількості машин, по якості машин, ми бачимо це по тому, які ціни на житло. І це приводить до того, що більшість людей з регіонів, бомжів їде сюди для того, щоб знайти якийсь притулок, якісь гроші, якийсь шматок хліба. І це створює дуже великі проблеми для місцевої влади.
Сергій Рахманін: Ви зачепили дуже болісну тему – тему житла. Ви самі згадували, що приблизно тисяч киян стоять сьогодні на черзі. І коли вони отримають квартиру – невідомо. Для того, щоб повністю забезпечити потребу киян у житлі, необхідно побудувати приблизно 50 мільйонів квадратних метрів. А реально будується лише 1 мільйон.
Попри це, Ви були оптимістом і казали, що за рік-два ситуація значно покращиться. У мене у зв’язку з Вашими наведеними цитатами два питання. Перше: може, варто взагалі відмовитись від такого поняття “квартирна черга”, з одного боку, а просто надавати можливість людям розв’язувати це питання за рахунок іпотеки?
І друге: Ви були і оптимістом, і песимістом водночас, на чому ґрунтується Ваш оптимізм, коли Ви кажете, що за рік чи два ситуація може змінитися?
Віктор Пилипишин: Сьогодні реально на квартирну чергу виділяється близько двох тисяч квартир. Враховуючи, що на черзі стоїть більше ста тисяч чоловік, виходить, що цю проблему можна врегулювати тільки за 50 років.
Коли я казав про те, що ми зрушимо з місця в цій темі і почнемо за рік-за два вирішувати цю проблему, я говорив про бюджетників в Шевченківському районі. Ми сьогодні створили свій фонд “Інновація житла”, де, в першу чергу, для вчителів, лікарів, працівників правоохоронних органів почнемо по спеціальним програмам будувати житло. В перше чергу, для них. Тому що сьогодні, Ви ж знаєте, скільки отримує вчитель, лікар і так далі.
Що стосується інших людей, які стоять на черзі, згоден з Вами, що це питання можна вирішити тільки через іпотеку. Треба, щоб були у нас кредити на 30 років, треба, щоб коштували вони %, як це сьогодні є на Заході, і треба, щоб була достойна заробітна плата, при якій людина зможе сплачувати кредит за житло. Іншого виходу я не бачу.
Моя точка зору, що сьогодні влада повинна турбуватися про бюджетників або незахищені верстви населення – це такі, як інваліди, наприклад. Всі інші повинні мати достойну заробітну плату, і повинні бути створені достойні умови, при яких вони можуть взяти кредити, напевно, держава може брати участь у компенсації по відсоткам цих кредитів, і тільки через кредити купувати це житло і вирішувати питання.
Сергій Рахманін: Нещодавно, наскільки мені відомо, Шевченківський район приєднався до так званої програми “Правильна пенсія”, згідно з якою пенсіонери цього району будуть отримувати свою пенсію на картку пластикову, вони матимуть змогу брати наперед якусь суму, здається, до гривень. Більше того, ця картка дає право певного дисконту, певної знижки в мережі крамниць.
З одного боку, крок буцімто сучасний, зрозумілий. З іншого боку, Ви знаєте, що у нас система банкоматів не так добре розвинена. Виникає проблема з надходженням грошей, з прийняттям картки. Більше того, я думаю, що людям похилого віку непросто буде оперувати цими картками. Ви усвідомлювали цей ризик, коли наважувались на цей крок?
Віктор Пилипишин: Давайте розуміти: є пенсія, яку люди отримують, і вони будуть в загальному порядку її отримувати. Але ми сьогодні коли вивчили ситуацію з тим, як живуть пенсіонери Здається, в Києві з цим повинно бути все більш-менш нормально – трошки вищі пенсії, трошки місцева влада щось доплачує до пенсій, якісь пільги надають, якісь дотації. Але давайте подивимось, які у нас сьогодні ціни в Києві.
Сергій Рахманін: Безбожні.
Віктор Пилипишин: В першу чергу, на одежу, в першу чергу, на продукти харчування, на ліки і так далі. Якщо це порівняти з іншими регіонами, то вийде так, що у нас пенсіонери найбідніші. Ми проаналізували: в Шевченківському районі 4 тисячі підприємств різного рівня – комерційних, державних і так далі.
Ми звернулись до частини підприємств, в тому числі і банків, сказали: “Давайте створимо якусь додаткову програму, в якій ви візьмете участь, ваші працівники візьмуть участь, і наші працівники бюджетної сфери і пенсіонери, щоб ми могли сьогодні нашим пенсіонерам, які живуть в Шевченківському районі збільшити допомогу”. Тому програма спеціальної пенсії – це додаткова програма, яка дозволить доплачувати десь доплачувати нашим пенсіонерам додаткові кошти, десь надавати додаткові послуги, а десь надавати додаткові пільги. Тому це не вступає в конфлікт з інтересами людей. Ми просто пробуємо полегшити нашим пенсіонерам життя.
Сергій Рахманін: В Шевченківському районі дуже багато місць привабливих, з точки зору інвесторів, у тому числі і тих інвесторів, які не дуже дружать із законом. Є багато спроб фактично захоплення землі, незаконної забудови, вже казали про те, що районна влада не в змозі реагувати на це, тому що питання про землевідведення вирішується на вищому рівні київської влади.
Але менше з тим, є ціла купа конфліктів, про які Ви не можете не знати. Я знаю, що багато списів було поламано навколо подальшої долі Київського ботанічного саду імені академіка Фоміна. Дуже багато було жахливих чуток про те, що він буде розпроданий, що він буде забудований, що його віддадуть під казино, що він буде закритий. Що там насправді відбувається і наскільки є серйозною проблема знищення цієї, я не побоюсь цього слова, перлини міста Києва?
Віктор Пилипишин: Ви знаєте, це надумана проблема. Ніхто ніколи не думав парк Фоміна забудовувати, ніхто не думав його зносити. Є одна проблема, що це територія міста Києва, але на балансі вона знаходиться в університету Шевченка, і вони сьогодні не в змозі утримувати в належному стані цей парк.
І тому стоїть питання, хто буде фінансувати роботи на території цього парку, щоб провести його в належний порядок. Бюджетний кодекс є бюджетний кодекс. Якщо парк знаходиться на балансі в університету Шевченка, то роботи повинен виконувати і фінансувати він. Сьогодні вирішується питання, як з міського і районного бюджету профінансувати ці роботи, щоб привести в належний стан територію цього парку, в першу чергу, огороджу. Так що там не має цієї проблеми. Це надумано.
Сергій Рахманін: Тобто боятися, що ботанічний сад зникне, можна не боятись? Кияни можуть заспокоїтись?
Віктор Пилипишин: Можна не боятись.
Сергій Рахманін: І ще одне питання, яке неодноразово ставилось, а, наскільки я розумію, розв’язання цієї проблеми відкладене в часі, відтерміноване. Питання про знесення бульвару Шевченка як такого і за рахунок цього розширення проїзної частини – воно є на часі чи ні?
Віктор Пилипишин: Я думаю, що все таки це питання треба вирішувати, тому що ви бачите, які у нас пробки на дорогах, декілька років назад розглядалося питання про те, щоб зробити тунель. Поки що не прийняте рішення, як це технічно вирішити. Тому – або тунель, або розширення. Воно на часі, і воно буде зроблено незабаром, не зважаючи на те, що, можливо, нам би не хотілося це робити.
Київ – це мегаполіс, ми вже з Вами говорили, треба розуміти, що є певні речі, які треба в мегаполісі робити, не зважаючи на те, що ми не хотіли б це робити чи міняти територію свого життя.
Сергій Рахманін: Добре, а технічно неможливо зробити тунель через що? Через брак коштів чи наявність річки Либідь?
Віктор Пилипишин: Частково, і кошти, бо, в принципі, технічно можна все вирішити, але впирається все в кошти. Зараз спеціалісти вирішують це питання, я не готовий Вам дати чітку відповідь. Але те, що це треба вирішувати – це сто відсотків. Інакше скоро буде автомобільний колапс в місті Києві, ми не зможемо не пройти, не проїхати.
Сергій Рахманін: Я думаю, що ще один крок до розв’язання цієї проблеми – це побудова місць для паркування. В Києві їх практично не має, тому машини паркуються де завгодно, це не подобається пішоходам, але власників автівок можна зрозуміти. Насправді, їм нема, куди діти ці машини. Знову ж таки, є якась центральна системна програма розв’язання цього питання?
Віктор Пилипишин: В принципі, сьогодні прийнято рішення, щоб побудувати кілька десяток парковок на території міста Києва, в першу чергу, в центральних районах, і вперше чергу, в Шевченківському районі. Але тут ми впираємось у те, що це питання не врегульовується законом. Якщо хтось проживає в будинку чи на якійсь території і має свою власність, і він відмовляється для суспільних потреб, скажімо, переїхати кудись і віддати цю територію, то практично неможливо цю людину відселити.
Тут ми впираємось, з одного боку, життя говорить, що потрібно вирішувати це питання, і, напевно, в перше чергу повинні суспільні потреби бути. А з другого боку, закон сьогодні захищає власника. І ми не можемо відселити власника з його території чи з його будинку. Тому питання це зависло. Я думаю, що його треба законодавчо терміново врегульовувати.
Це питання стосується не тільки стоянок. Ви, напевно, знаєте, що хрущівки були в их роках побудовані, вони будувались на 35 чи на 40 років, а вже вони стоять під 50 років і знаходяться в поганому стані. Було багато проектів по реконструкції хрущівок, всі вони потерпіли крах. Москва теж років десять назад йшла таким шляхом, щоб зробити реконструкцію хрущівок, але нічого не вдалось зробити. Тоді вони прийняли закон, згідно з яким, якщо, я не пам’ятаю, чи 75%, чи 80% людей згодні переселитися, то всі інші, хто не погодився, переселяються у судовому порядку, будинок зноситься, і будуються нові будинки. Я думаю, в Києві теж підуть цим шляхом. Тому що інакших варіантів вирішення цієї проблеми немає.
Сергій Рахманін: Ви говорили про те, що чиновник, якщо має свою особисту думку чи позицію, то він повинен займатися політикою і йти з влади, бо чиновнику мати власну думу не завжди можливо. З іншого боку, Ви говорили, що завжди були волелюбною людиною, Вас легше вбити, ніж примусити поступитися принципами.
Оці два погляди – вони не суперечать одне одному, як у Вас уживаються такий потяг до волелюбності, з одного боку, а з іншого боку, усвідомлення того, що чиновник не завжди має право, якщо не мати, то принаймні озвучувати власну позицію? Важко це робити чи ні?
Віктор Пилипишин: Десь, дійсно, важко. Чому? Тому що коли я був в бізнесі самостійною фігурою зі своєю думкою, легко було доволі таки бути, не зважаючи на труднощі ведення бізнесу. Зараз десь ти більше з такою позицією починаєш наживати собі ворогів, десь більше наживати проблем. Але, в той же час, хочу сказати, що навіть, скажемо, в цій системі, коли ти роботу свою виконуєш професійно і відстоюєш свою позицію – це викликає у людей повагу, навіть у тих, які б хотіли тебе покарати чи поставити на місце.
Скажімо, на засіданнях чи на нарадах вони пробують це зробити, але коли один на один з тобою залишаються, кажуть: “Ти, в принципі, правильно зробив. Добре, що ти це робиш”. Приємно все-таки, що моя думка, яка була рік назад, коли я прийшов, вона починає мінятись. Виходить так, якщо ти професійний і займаєш позицію, то це враховується і на певному рівні підтримується.
В крайньому випадку, я відчуваю підтримку на тих рівнях, куди я звертаюсь, і якщо це, дійсно, я відстоюю інтереси справи, я все-таки відчуваю підтримку. Чому це робиться – це вже друге питання. Але робиться, головне ж – результат.
Сергій Рахманін: Чинний київський мер і його попередник – вони відомі як люди дуже непростої вдачі. Вам з ким було складніше співіснувати – з Омельченком чи з Черновецьким?
Віктор Пилипишин: Коли я з Олександром Олександровичем працював, я був більш залежним від нього, тому що я був заступником. Тут у мене більша свобода дій, тому що, як ми вже починали з Вами говорити, що зняти мене з посади може тільки Президент за згодою депутатів районної ради.
Тому у нас тут більше певною мірою партнерські відносини – району і міста. І нема такою залежності. Були свою плюси і мінуси при співпраці з Олександром Олександровичем Омельченко, і є свої плюси і мінуси при співпраці з діючим мером – Леонідом Черновецьким.
Сергій Рахманін: Хто з них складніша людина? Я не думаю, що Вони образяться на Вашу оцінку, нічого особистого.
Віктор Пилипишин: Ви знаєте, вони обидва складні. Але я думаю, що я теж складний.
Сергій Рахманін: В принципі, розмови про дострокові міські вибори мають дуже теоретичний характер. Але, з іншого боку, Ви самі казали, що в політиці ніколи не можна казати “ніколи”. Може бути все, що завгодно. Мало хто вірив у можливість проведення дочасних парламентських виборів, тим не менше, зараз уже ведеться кампанія.
В разі, якщо такі вибори будуть оголошені, я думаю, що ви дуже добре знаєте усіх потенційних учасників, з Вашої точки зору, хто з них наважиться взяти участь у цій кампанії?
Віктор Пилипишин: Я думаю, що це на слуху, хто наважиться. Я думаю, що діючий мер не відмовиться, я думаю, що буде брати участь Віталій Кличко, я думаю, що можуть не відмовитись такі політики, як Катеринчук, Луценко, Томенко, можливо, не виключаю, що “тряхнути стариною” захоче і Олександр Омельченко.
Сергій Рахманін: Це, до речі, багатьох цікавить. В принципі, поява Олександра Олександровича в списку “Нашої України - Народної самооборони”, зокрема за квотою Луценка, багато хто сприйняв, як, скажімо так, намагання Луценка підкріпитися допомогою Омельченка.
Але, трошки знаючи Сан Санича, я собі важко уявляю, щоб він комусь підігравав. Я радше бачу, що він просто візьме і піде знов, якщо з’явиться перша ліпша нагода.
Віктор Пилипишин: Для Олександра Олександровича Омельченка дуже важко бути другим.
Сергій Рахманін: Я теж собі не можу уявити Омельченка другою людиною. Трошки повертаючись до Шевченківського району, Ви колись казали, що для того, щоб надати району більш-менш пристойного вигляду, потрібні півмільярда гривень.
Віктор Пилипишин: 5 мільярдів.
Сергій Рахманін: 5 мільярдів. Значить, Вас невірно процитували.
Віктор Пилипишин: Це тільки, щоб привести житловий фонд району в більш-менш нормальний стан, треба півмільярда.
Сергій Рахманін: Наскільки я пам’ятаю, я можу помилятися, в бюджеті, в останньому бюджеті дохідна частина Шевченківського району закладена якраз в обсязі півмільярда гривень.
Віктор Пилипишин: Я вважаю, що це дуже велика заслуга моя, тому що коли я прийшов, бюджет району був триста мільйонів. Тобто практично за рік ми збільшили дохідну частину бюджету на півмільярда. На сьогоднішній день ми запустили дуже велику кількість програм на території району. Я думаю, що люди сьогодні в районі бачать.
Ми запланували і проектуємо, наприклад, 12 дитячих клубів. Але не такі клуби, як, знаєте, оце сьогодні в підвалах знаходяться, а кожен клуб буде десь 1,5 – 2 тис. метрів з набором таким джентльменським - від комп’ютерних програм, танцзалів, спортивних площадок, майданчиків.
В принципі, ми зробили для себе пріоритет №1 – це діти. Ми розуміємо, що вони не виборці і вони не віддадуть свої голоси. Але колись було сказано, що державний політик думає про наступні вибори, а державний діяч повинен думати по майбутнє покоління. Тому, в першу чергу, ми увагу приділяємо нашим дітям. Вже сказав, дитячі клуби, ми хочемо сотню побудувати спортивних майданчиків, ми хочемо близько 20 спортивних майданчиків побудувати європейського рівня, яких немає сьогодні ні в Києві, ні в Україні. І 1 вересня, я сподіваюся, що такий перший майданчик на вулиці Гоголівський в школі ми вже відкриємо.
Пріоритет №2, який ми в районі вирішили – це все-таки житлово-комунальний сектор. Я хочу, щоб сьогодні люди знали: на сьогоднішній день, наприклад, в Шевченківському районі ми виділили мільйонів гривень на житлово-комунальний сектор. Але, в той же час, квартирної плати ми збираємо всього 28 мільйонів.
Дійсно, багато є дискусій про тарифи. Люди повинні знати правду: на сьогоднішній день від потреби квартирна плата дає всього 20%. Все інше районний бюджет дотує. Так далі справа продовжуватись не буде, тому що якщо це питання не буде врегульовано, ми не зможемо утримувати житлово-комунальний сектор на тому рівні, який потрібен.
Хоча в минулому році на житлово-комунальний сектор виділялось всього мільйонів. Тобто на мільйонів ми підвищили. За рахунок цього за 4 чи 5 років, я думаю, що ми всі свої двори, всі будинки приведемо в належний стан. І Ви, напевно, чули, що сьогодні на рівні держави починаються експерименти, в тому числі бере участь в цьому експерименті Шевченківський район, щоб віддати все-таки будинки громадським організаціям, самоврядуванню для того, щоб вони створювали свої комітети.
Сергій Рахманін: Але ж Ви знаєте, що вони не всі до цього готові.
Віктор Пилипишин: Не всі готові, тому ми починаємо експеримент, і ми думаємо, що за 5 років навчимо людей керувати своїми будинками, керувати своєю власністю, домовлятися з комерційними структурами про утримання, як це сьогодні робиться у всьому світі.
Сергій Рахманін: Це правильно, але ж, на жаль, дуже багато негативних прикладів. І я знаю приклади, коли, скажемо, мешканці кооперативних будинків просто просяться, щоб їх взяли під крило держави, під крило ЖЕКів.
Віктор Пилипишин: Це правда. Особливо після того, як ми почали робити реконструкцію, почали робити ремонти, практично всі будинки кооперативні просяться до нас. Але ми повинні розуміти, що сьогодні є нові тенденції. І хочемо ми чи не хочемо, вони все рівно в житті будуть. І те, що буде перехід до нової системи управління житлово-комунальним господарством – це просто питання часу.
Сергій Рахманін: От Ви згадали, що пріоритет – діти. Це справедливо, це прекрасно. Але, з іншого боку, я знаю багато прикладів на тій же собі Шулявці чи Лук’янівці, коли просто мешканці будинків охороняють власні спортивні дитячі майданчики від забудов. Просто лягають грудьми, в прямому розумінні цього слова, під бульдозер.
Можливо, все-таки спробувати зробити в Києві, в Шевченківському районі зокрема, як свого часу робили в Москві: оголосити цілу програму районну, чи загальноміську, чи загальнонаціональну “Дитячий майданчик”. Просто довести до ладу дитячий майданчик. Є така можливість, я не думаю, що це забере багато грошей.
Віктор Пилипишин: Ви знаєте, ми в цьому плані Вас випередили – ми вже цю програму оголосили. І тільки в цьому році буде відремонтовано і приведено у належний стан біля ста дитячих і спортивних майданчиків. А, я думаю, що через рік-півтора Ви наш район просто не впізнаєте. Ми зробимо все, щоб у нас були такі дитячі спортивні майданчики, щоб до нас всі їхали, дивилися і по-тихому завидували.
Сергій Рахманін: Коли Київ стане найзатишнішим, найкомфортнішим містом в світі?
Віктор Пилипишин: Я б хотів, щоб це було, але Київ – це мегаполіс. І ми повинні розуміти, що в мегаполісі свої плюси – це високооплачувана робота, це те, що високі технології, це те, що банки. Але в той же час у будь-якого мегаполісу є мінуси – це велика кількість машин, велика кількість людей.
Мені дуже жаль, що Київ втратив свій особливий колорит, який був, коли я 25 років назад приїхав. Це було таке тихе зелене приємне місто. Будемо все робити, щоб частину того Києва залишити. Але треба розуміти, що цивілізація, розвиток міста.
Сергій Рахманін: Часи змінюються і не завжди змінюються на краще.
"Мене звати Ольга, і в моїй сім’ї є людина, залежна від азартних ігор. Те, що для вас називається сухо "лудоманія", є кошмаром мого життя і драмою останні вісім років".
Цей короткий спіч нардепа Ольги Бєлькової про свого сина, виголошений тремтячим голосом з трибуни парламенту, – хрестоматійний приклад того, що таке лудоманія. Ігрова залежність. Хвороба, яка ховається в міжнародній класифікації під символами "F".
річний колишній художник і арт-дилер Станіслав Силантьєв, що зіткнувся зі схожою проблемою, зважився піти далі, ніж Ольга Бєлькова. Він погодився докладно і публічно розповісти читачам "Української правди" власну історію.
Не так давно Станіслав жив богемно, організовував виставки, торгував антикваріатом, картинами і ні в чому собі не відмовляв. Але дуже швидко став патологічним ігроманом, втративши гроші, репутацію, довіру друзів і рідних.
Кількість і частота ставок на спортивні події, зроблених Силантьєвим, для простої людини здається нереальною. "За рік і чотири місяці я поставив 53 тисячі разів. Програв понад п'ять мільйонів гривень", – каже він.
"Спочатку позбувся всієї готівки, – розповідає Силантьєв. – Потім почав розпродавати особисту колекцію з трьохсот предметів мистецтва. У мене були роботи авангардиста Василя Єрмілова, харків'янина Вадима Богданова, одесита Леоніда Войцехова. Була графіка Ігоря Подальчука, учасника Венеціанської бієнале".
Все, з чим тепер залишився Станіслав, – борги в півмільйона гривень і картинка з планом квартири, яку він втратив, але досі називає "своєю".
"Моя прекрасна квартира в Чернівцях, – показує він зображення у смартфоні. – Моя мрія: 83 квадратних метрів, дві кімнати, великий коридор на 10 "квадратів". Старий фонд, будинок х років. Три і шість висота стель. Ліпнина, камін
Купив її за 45 тисяч, а продав терміново за 31 тисячу доларів, які програв на ставках".
Реклама:
Від того, що сталося зі Станіславом, не застрахований ніхто. В Україні відкритий доступ до безлічі сайтів, де можно робити ставки, грати в казино і лотереї. Їхню рекламу можна зустріти всюди. Їх просувають відомі блогери і зірки спорту, яким довіряють багато людей, особливо молодь.
Зареєструватися на таких сайтах можуть навіть неповнолітні – букмекерам не вигідно проводити верифікацію особистості.
В Україні працює багато букмекерських контор, але описаний випадок стосується однієї з них, бо заснований на особистому досвіді одного конкретного гравця.
У своєму непростому лудоманському камінгауті Станіслав Силантьєв бачить місію: перестати приховувати від суспільства важку і масову хворобу, яку культивують представники і лобісти багатомільярдного ринку азартних ігор.
"Я знаю, що після цього інтерв'ю буде багато хейтерів. Я знаю, що скажуть: "Сам винен". Букмекерам вигідно налаштовувати громадську думку проти лудоманів, перекладати всю відповідальність на таких, як я", – каже Станіслав.
УП передає історію хвороби лудомана від першої особи.
Легкі гроші
Я народився в Південно-Сахалінську, в році, коли моя мати-українка, актриса, була на театральних гастролях. У п'ять місяців я переїхав в Україну, в смт Глибока Чернівецької області, в будинок бабусі й дідуся. Там прожив 18 років, закінчив школу.
Станіслав Силантьєв: "Я ніколи не захоплювався спортом. Ніколи не відстежував результати матчів. Нічого зі спорту в моєму організмі не було"
Всі фото: Дмитро Ларін
У моєї матері була нав'язлива ідея відправити мене вчитися на юриста в Бургундський університет. Я вивчав французьку на спеціальних курсах у Чернівцях. Але нічого не вийшло – Франція тоді ускладнила отримання віз.
Я вступив на юридичний факультет у Чернівцях, через чотири місяці пішов через конфлікт з викладачем. Поїхав до Львова, в Академію мистецтв. У році закінчив бакалаврат. Магістратуру закінчував в Києві, в НАОМА (Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури – УП). Влаштувався на роботу в Національний центр Олександра Довженка.
Моє життя в столиці була занадто неквапливим, богемним, можна сказати. За добу міг легко заробити півтори тисячі доларів. Я був арт-дилером, знав колекціонерів і дилерів в інших містах.
Мені потрібно було всього два дзвінка. Набираю, наприклад, Одесу: "Привіт, у тебе є Стас Подліпський го року?". Це такий концептуаліст. Мені відповідають: "Є. 1 доларів". Я кажу клієнту, великому чиновнику в одному з міністерств в Києві: "Є! 2 ". "Що? Максимум 2 !", – каже він. І так я заробляю 1 доларів.
Я сидів в орендованій двокімнатній квартирі на Ковпака, 4. Не знав, чим зайнятися, не був інтегрований у суспільство. Уже тоді перебував в ізоляції, і це зіграло зі мною злий жарт.
Гроші були легкі. Наприклад, одну картину купуєш за доларів, а продаєш у три-п'ять разів дорожче. Так я продав колекцію робіт одного з представників українського андеграунду за кілька десятків тисяч доларів.
"Якщо людина раз поставила, виграла і побачила в цьому можливий дохід – все, вона вже хвора"
рік. Національний художній музей. Станіслав Силантьєв на виставці за два роки до хвороби
Найбільшим моїм доходом з однієї картини були 6 доларів за роботу львівського художника Юрія Щербатенка року "На палубі". Там голі жінки і чоловіки загоряють на білому теплоході.
Останнім моїм активом були робіт Юрія Болси, дуже талановитого художника з Червонограда Львівської області. Я йому платив стипендію, а він малював і відправляв мені свої роботи. Цю колекцію я потім продав одному київському айтішнику, і все програв в букмекерській конторі.
Реклама:
Важка хвороба
Я ніколи не був азартною людиною. У дитинстві тільки в шахи, шашки грав – це азартні ігри? Playstation, приставки мене не цікавили.
Палю IQOS. Алкоголь не вживаю. До наркотичних речовин пристрасті теж не маю.
Я – лудоман з гіперзалежністю. За рік і чотири місяці я зробив 53 тисячі ставок. Програв понад п’ять мільйонів гривень. Виходить, що в середньому робив близько ставок на добу. Це називається "реактивна лудоманія" – людина не може втриматися, ставить безперервно, перманентно.
Коли ти стаєш лудоманом, твій розум не належить твоєму тілу.
Все почалося восени року, коли мама попросила полетіти в Італію до мого молодшого брата, щоб вивести його зі стану депресії. Після закінчення музичної школи імені Лисенка в Києві він переїхав, вступив до консерваторії в Салерно. І йому було складно асимілюватися в іншій країні.
Я купив квиток, вилетів з Жулян в Каподікіно (аеропорт Неаполя – УП). В Італії провів одинадцять днів. Побачив, що брат робить ставки, і вирішив за компанію спробувати. Перший раз поставив навмання 20 євро на два футбольні матчі Серії А. Одна ставка зайшла, інша – ні. Я виграв 45 євро. Це запаморочило голову.
За два роки до хвороби. Станіслав Силантьєв сповнений сил і планів на майбутнє
"Лудоман в Україні – асоціальний суб'єкт. На нього ніде не чекають, він залишається біля розбитого корита"
Одержимим і залежним я став фактично з першого дня ставок. Повертався в Україну з однією думкою: як тільки приземлюся, відразу поставлю. Дозволити собі я міг багато. У мене тоді було 60 доларів готівки, які лежали в квартирі на Ковпака, в антресолі.
Після прильоту я зареєструвався в Parimatch. Почав ставити в цій конторі, бо вона на кожному стовпі, у всіх інформаційних ресурсах. На порносайт зайдеш под**чити, а там – вони. В YouTube – теж. По вулиці йдеш, в метро їдеш – і тут вони.
Контору рекламував Євген Кошовий. Потім так звані "амбасадори": Конор Макгрегор, Майк Тайсон та інші знаменитості.
Довідка. Parimatch – міжнародний холдинг з пропискою на Кіпрі, в Лімасолі. Працює в Україні, Росії, Молдові, Грузії, Казахстані, в Африці. Залучає до реклами відомих спортсменів, співпрацює з європейськими футбольними клубами, є титульним партнером ФК "Шахтар" і одним зі спонсорів збірної України з футболу.
За даними ЕП, основний власник Parimatch в Україні – непублічний бізнесмен Едуард Швіндлерман. Ще одним співзасновником називають Тетяну Білоруську.
За даними CEO Parimatch Сергія Портнова, які він озвучив в році, витрати на маркетинг становили не менше 60 мільйонів доларів на рік.
У грудні року Parimatch Foundation, благодійний фонд холдингу Parimatch, за ініціативи Володимира Зеленського відкрив безкоштовну ковзанку біля Офісу президента.
Живий труп
Мій рахунок в особистому кабінеті № На ньому залишилися гривень 85 копійок. Мій обліковий запис на сайті заблокували. Для них я – "аномальний кейс", занадто емоційний. Так мені сказали. Я для букмекерської контори вже проблемний.
Я пам'ятаю напам'ять всі шістнадцятизначні номери чотирьох своїх банківських карт і СVV-коди. Так багато разів робив одну і ту ж операцію, що знаю всі ці цифри, як "Заповіт" Шевченка, який в школі вчать.
Лудоманія змінює сильно зсередини, перетворює тебе на іншу людину. Я відокремився від знайомих і близьких. Весь був у грі. Побудував для себе альтернативну реальність.
Ти прокидаєшся з телефоном в руках і засинаєш з ним. Дуже часто не їси. Ідеш в туалет, однією рукою, перепрошую, член тримаєш, іншою робиш ставки. Поки переходиш вулицю від світлофора до світлофора – ставиш.
рік. "Будинок кіно" в Києві. Актриса Лариса Кадочникова та Станіслав Силантьєв за шість років до хвороби
"Коли система підсаджує тебе на гру, ти входиш у раж і себе вже не контролюєш. Продаєш все тільки для того, щоб зробити ставку"
Лудомани – вправні брехуни, придумають все, щоби виманити гроші. Я досі винен. У мене 24 кредитних організації МФО (мікропозики – УП), колектори постійно дзвонять. Погрожували матері.
Мій чистий борг перед МФО і банками становить тисяч гривень. Якщо сюди включити відсотки, то сума подвоїлася б. Але давайте говорити про реальні гроші, а не про відсотки. Ще я винен приватним особам в цілому 8 доларів.
Які у мене почуття? Ніякі. Нічого не відчуваю. Взагалі. Повна апатія. Мені соромно давати інтерв'ю, але в цьому для мене є якась місія. А брати гроші, коли ти лудоман, не соромно. Просто переступаєш через себе.
Лудоман – живий труп. Ти мало рухаєшся, повільно вмираєш. Ти переносиш кілотонни стресу, твій організм завжди напружений. Через це виникають проблеми з судинами. Інфаркти трапляються у людей, інсульти.
Поки лудоман доходить до суїциду, з його організмом відбувається багато нехороших речей. У тебе немає життєвих сил, щоби сказати: "Все, досить! Пішов я на пробіжку".
"За день я міг зробити і доларів, і 1 Але міг і програти 50 , гривень"
Українське суспільство погано поінформоване на тему лудоманії. У букмекерів який інтерес? Щоб люди про це не дізналися. Немає проблеми – немає резонансу. Немає резонансу – немає ніякої підтримки ані від держави, ані від бізнесу.
Україна повинна усвідомити проблему. Потрібно говорити про лудоманію, позначити якісь маркери: хто бере в цьому участь, яка вина особисто моя, яка частка провини держави, яка власників "ігорки".
Довідка.У році в Україні законодавчо легалізували азартні ігри. Був створений спеціальний орган – Комісія з регулювання азартних ігор і лотерей (КРАІЛ), яка видає ліцензії.
Одним із головних ініціаторів легалізації грального бізнесу в Україні називають Бориса Баума, який народився в Латвії та є позаштатним радником заступника голови ОПУ Кирила Тимошенка.
Як повідомляли журналісти goalma.org, до і після початку війни на Донбасі Баум працював з російсько-українською групою VS Energy. Зокрема, він входив до наглядової ради Нікопольського заводу феросплавів, на якому VS Energy стала партнером Віктора Пінчука та Ігоря Коломойського.
З Кирилом Тимошенком Бориса Баума познайомив Давид Арахамія. У році Баум отримав українське громадянство від Володимира Зеленського. Сьогодні Баум – перший заступник голови консультативно-експертної ради КРАІЛ.
Реклама:
Суїцидальний бізнес
Молодий лудоман з Львівської області в день свого народження повісився в шкільній котельні. У Житомирі річний хлопець спалив себе заживо. Скільки в Україні лудоманів? Скільки з них закінчує життя самогубством? Ніхто не веде статистику. МВС, СБУ, ОПУ – нікому не вигідно зупинити цю смертоносну машину.
Всім вигідно розповідати про боротьбу із зовнішнім агресором на Донбасі. Але багато людей гине "на гражданкє", в тому числі й атошники, які теж грають в онлайн-казино, роблять ставки на спорт, влазять у борги.
Щоб зрозуміти масштаби проблеми в Україні, я відштовхуюсь від досвіду невеликої Грузії, де давно легалізували гральний бізнес і отримали безліч проблем. У реабілітаційній інфраструктурі грузини просунулися далі, ніж ми. У нас її просто немає.
"Лудоманія руйнує сім'ї, долі. Один лудоман залучає до своїх хвороби і проблем багато людей: рідних, друзів і знайомих"
У Грузії багато неурядових організацій, які борються з лудоманією, беруть участь в законодавчих ініціативах. Я спілкувався з Гугою Беселія (керівник грузинського Центру із запобігання лудоманії і азартних ігор – УП), який розповів про реальну ситуацію.
У країні з населенням 3,7 мільйона, в гру втягнуті за різними даними від до тисяч грузин. Фактично % громадян. З липня по грудень року 19 ігроманів у віці від 14 до 31 року наклали на себе руки. Ще було сім "невдалих" спроб самогубства.
Грузини щомісяця витрачають від 30 до 40 мільйонів доларів на ставки та казино. Помножте це приблизно на десять, і отримаєте обсяги "ігорки" в Україні. У цьому бізнесі дуже легкі гроші. Забудовнику, скажімо, потрібно кілька років і купа грошей, щоб перетворити доларів собівартості квадратного метра в доларів комерційної вартості. А "ігорка" – це миттєві гроші, в необмеженій кількості.
Реклама:
Ігрові структури виводять мільйони на офшорні рахунки. У разі чого, у їх власників є два-три паспорти, поїхав – і до побачення! Пред'являти претензії нікому, подавати в суд нема на кого.
Представники грального бізнесу вибивають через лобістів найнижчі податкові ставки, а свій бізнес розширюють не в Європі і США, а в Танзанії, Ефіопії, Судані та інших африканських країнах. Там, де панує беззаконня, бідність, правовий нігілізм.
Фактично кілька мільйонів українців – гравці, їхні рідні, ті, хто позичає лудоманам гроші і не отримує назад – збагачують персонажів, які або перебувають у владі, або мають там потужне лобі. Мільярдні доходи дарують ігровим структурам великі привілеї. Ці структури перетворюються на величезні центри влади.
"Коли в українців відбирають мільярди гривень за допомогою шахрайських схем – це не бізнес"
Букмекери не збираються витрачати жодної гривні на реабілітаційні програми. Соціальні питання їм не цікаві. У кращому випадку їх цікавлять якісь "офіси відповідальної гри". Говорячи просто – це коли людині пояснюєш, що недобре програвати 1 доларів в день. Потрібно програвати А решта ти програєш завтра. Ось і вся концепція.
60% українців проти легалізації азартних ігор. Але Верховній Раді все одно, вони ухвалюють закон і його підписує президент. Можна багато знімати сюжетів для ТБ, писати в інтернеті про те, що легалізація виводить ринок з тіні. Що податки підуть на соціальні програми. Нісенітниця, звичайні балаканина і популізм!
Бізнес і політика в Україні синонімічні поняття. Все куплено, від нас нічого не залежить. Поліція все знає, гральні заклади продовжують працювати нелегально. Для чого створюють сьогодні цей ринок азартних ігор? Для того, щоб перерозподілити його, закрити невеликі контори, і стати монополістами.
Довідка.Головним мотивом легалізації грального бізнесу в Україні називають залучення додаткових доходів до бюджету. Офіційних даних про те, скільки грошей проходить через букмекерські контори, лотереї і казино, немає.
За суб'єктивною оцінкою Бориса Баума, річний обсяг грального ринку України становить 20 мільярдів доларів (або близько мільярдів гривень).
До бюджету на рік Мінфін заклав всього 7,4 мільярда гривень надходжень від "ігорки". Але перший квартал показав, що навіть ця цифра надто оптимістична. При цьому Баум назвав "помилкою" розрахунки Мінфіну. А зрив плану надходжень до бюджету пояснив відсутністю поправок до Податкового кодексу, через що забуксувала легалізація та видача ліцензій. Тож "ігорка" в Україні в цілому, як і раніше, залишається в тіні.
За перші чотири місяці року держава отримало всього близько мільйонів гривень від видачі ліцензій представникам грального бізнесу.
Не гра
З висоти мого досвіду я відмовляюся від формулювання "гра". Будь-яка букмекерська контора заточена на те, щоб відібрати гроші. Гра – це рівні умови для двох гравців: по шість, наприклад, карт в "дурня" і колода перед вами.
Коли ти потрапляєш до букмекерів, вони починають мурижити різні теми. Гра в конторі – це набір програм. Там працюють айтішники, психологи, маркетологи, аналітики, соціологи.
З'являються якісь помилки, ти телефонуєш в службу підтримки, тобі кажуть: "Вибачте, ми зараз все виправимо". Але не всі помічають ці "збої" в програмі, втрачаючи гроші.
Я відмовляюся говорити про те, що я програв. Тому що немає гри. Ці гроші в мене відібрали.
Мій товариш, який займається IT-технологіями, каже, що багато айтішників не йдуть працювати на букмекерів, тому що знають: софт, який там розробляють, заточений на обдурювання.
Букмекери, онлайн-казино, інші організації роблять все можливе, щоб підсадити вас на голку. Дають грошові бонуси, запрошують на спортивні змагання, нагороджують gold-статусом. Закріплюють за вами особистого vip-менеджера, який намагається задовольнити будь-які примхи, обслуговує тебе і твій рахунок.
"Коли ти підсів на ставки, усвідомлюєш, що відбувається, але нічого зробити вже не можеш. Лудоманія – це психічне відхилення"
За рік "гри" мені присвоїли vip-статус, дали менеджера. І навіть запросили на Паркову, 16а, в PM Hall (ресторан та івент-простір; розміщується в КВЦ "Парковий", в якому знаходиться офіс "Слуги народу" і де Володимир Зеленський проводив форуми та брифінги – УП).
Це було якесь інтерв'ю-опитування. Я погодився приїхати. У мені, напевно, зіграло щось на зразок стокгольмського синдрому. Хотів подивитися в очі своїх катів.
Переді мною сиділо кілька людей, вони ставили запитання і знімали на камеру. Яка була у них мета? Дізнатися, хто ти такий. Звідки у тебе гроші та скільки ще є. Хто твої рідні. Які будуть ризики, якщо розкрутити мене на більше. Чи маю я впливових знайомих. Чи публічна я особа.
Говорити про легалізацію "ігорки" в Україні абсурдно. Яка легалізація, якщо МВС, СБУ, Мінфін, Мін'юст не помічають порушень? Незважаючи на підписаний президентом закон, онлайн-казино, букмекерські контори продовжують працювати нелегально, як і раніше, без ліцензій. Та й видані ліцензії не змінюють ситуацію.
Ти підеш до суду, поскаржишся, що тебе обдурили контори, які працюють і знаходяться в Україні незаконно, а тобі дадуть відповідь: "Сам винен. Ти – мавпа, а я – цар гори".
Довідка. На початку року Печерський райсуд заборонив доступ до 59 сайтів, онлайн-казино і букмекерських контор, в тому числі і однієї з найбільших - goalma.org 11 березня року КРАІЛ повідомила про скарги на цей ресурс. У КРАІЛ заявили, що будь-яка діяльність на цій платформі незаконна. При цьому Комісія видала ліцензію ТОВ "Паріматч", яка має право працювати на майданчику goalma.org.
ТОВ "Паріматч" – "дочка" міжнародного холдингу Parimatch. СEO української "Паріматч" – Наталя Гілевич, багато років працювала в "Баядера Груп", великому алкогольному холдингу.
Станом на кінець квітня року сайт goalma.org так і не розпочав роботу. На головній сторінці – лише оголошення про те, що компанія готується до повноцінного запуску на території України.
У мережі є також ресурс goalma.org, який виконує презентаційну, рекламну функцію.
На сайті goalma.org продовжують приймати ставки від українців.
Скрін інформповідомлення з сайту КРАІЛ, зроблений під час підготовки матеріалу. До моменту його публікації цей заклик держоргану до громадськості став недоступним
Вина
Ви можете сказати: "Хто ж тобі винен, крім тебе самого?". Так, частину провини я усвідомлюю, людина завжди у відповіді за свої вчинки. Але я не приймаю всю провину на себе. Звичайна людина безсила, коли стикається з величезною гральною машиною.
Про яку одноосібну вину гравця можна говорити, якщо держава закриває очі на шахрайство, на нелегальний бізнес?
Якщо молода людина купує наркотики і гине від передозу, вона що – сама винна? Хтось же їй ці наркотики продав. Ще хтось зробив так, щоб вона про ці наркотики дізналася. Хтось загітував.
У тебе, скажімо, апендицит. Ти йдеш на операцію і вмираєш на хірургічному столі. Тобі кажуть: "Ти сам пішов до цього хірурга, а міг піти до Віктора Петровича!".
"Держава видає ліцензії різним ТОВ, прокладкам компаній, які не збираються виходити з офшорів"
Негативне ставлення суспільства до лудоманів, перекладання всієї відповідальності на них – це те, що потрібно власникам грального бізнесу, його лобістам і бенефіціарам у владі.
Букмекерські контори легко ховаються в платіжних терміналах під виглядом "спортивного покеру". Ти можеш спокійно поповнити там рахунок.
Влада каже про те, де за законом повинні знаходитися казино, але будь-який школяр може стати ігроманом. Для того, щоб програти своє життя, людині не потрібно нікуди йти, ні в який гральний заклад. Потрібен тільки телефон і інтернет.
Неповнолітній може спокійно зареєструватися на сайті, залишивши номер телефону, ПІБ і номер банківської карти мами або тата. Контора не проводитиме верифікацію. Їм байдуже. Немає системи контролю.
Вони будуть проводити верифікацію, вимагати виписки з рахунку, інші документи, якщо ви виграєте крупно і їм потрібно буде віддавати вам гроші. А школяру, який витратив гроші батьків, скажуть: "Друже, ти порушив правила, тобі немає ти".
Букмекери в Україні відмовляються від "концепції ППС" – пунктів прийомів ставок. Я вважаю, що верифікація має проходити фізично. Ти приходиш з усіма особистими документами в реальну контору і тобі відкривають рахунок.
Договір оферти, під яким тобі пропонують поставити галочку на сайті, складений так, що букмекерська контора знімає з себе будь-яку відповідальність за все, що з тобою потім відбудеться. Букмекер може в односторонньому порядку змінити правила і навіть не попередити тебе. Він може скасувати виграш, і довести ти нічого не зможеш.
Реклама:
Покарання
Нормальним моє спілкування з друзями, рідними зараз назвати не можна. Я наробив чимало помилок, які спокутувати доведеться довго. Я заліз у борги.
Програш п'яти мільйонів дуже важко пережити. Я досі не змирився з цим. Трохи більше року тому у мене було все, не було цієї брудної ситуації. Я чесно заробляв, відкладав.
Для мене це покарання. Щось неправильно, значить, в житті робив. Якось мене життя обсмикнуло.
Я був досить публічною людиною в Києві. Організовував виставки в PinchukArtCentre, в Національному художньому музеї, у Львівській картинній галереї. У своїй ніші зайняв досить непогану позицію. Але це все перетворилося на ніщо.
рік. Відкриття виставки Львівського мистецтва их в PichukArtCentr. Віктор Пінчук, Олена Пінчук та Станіслав Силантьєв за рік до хвороби
Думаю, у мене немає шансів повернутися до того, що я мав. У моїй професійній сфері лудоманія закриває всі двері. Немає до тебе довіри. Та й я не хочу підставляти людей своїм шлейфом з кредитами і програшем.
В Україні, на жаль, немає реабілітаційних центрів і фахівців в достатній кількості, які б допомагали таким, як я. А ті, що є, більше схожі на секти, закриті структури, де обіцяють "кодування" за гроші, яких у залізлих в борги лудоманів, ясна річ, немає.
Україні потрібен центр для боротьби з лудоманією. Це не моя особиста мрія, а необхідність. Суспільству потрібно об'єднатися в боротьбі з нелегальним гральним бізнесом. Не можна закриватися в невеликі ком'юніті і займатися самобичуванням: "Ми винні у всьому!". Потрібно говорити про проблему і її масштаби відкрито.
Лудоман – це статус на все життя.
Лудоманія – як хронічна хвороба. Ти заганяєш її в стадію ремісії, можливо навіть забуваєш на деякий час про неї. Але потім щось сталося, ти перенервував – і можеш знову повернутися до так званої "гри".
"На що б я зараз витратив гроші, якщо б їх не програв? З огляду на свою сьогоднішню позицію і досвід, частина точно пішла б на відкриття центру допомоги лудоманів"
Поставив би я зараз, якби в мене гроші? Ніхто не знає. Не можу відповісти на це питання щиро. Було б лицемірством сказати: "Ні, ви що?! Тепер я інший!".
Я поки за своє его не ручаюся.
Євген Руденко, Дмитро Ларін, УП
Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Правда – це не завжди наші з вами переконання, якими б порядними та шляхетними вони не були. Щоб знайти правду, треба вміти чути не тільки себе, а й інших. В пошуках правди журналісти УП виходять за межі затишних столичних офісів, сторінок соцмереж та власного світогляду. Ми багато їздимо країною, щоб відповісти на питання: "Яка вона, справжня Україна? Чого ми прагнемо та що робимо не так?". Підтримуйте Клуб УП, якщо вважаєте, що це важливо.
Євген Руденко – журналіст УП
Приєднатись
Теми: грошіборгсуспільствоукраїнці
казино с бесплатным фрибетом Игровой автомат Won Won Rich играть бесплатно ᐈ Игровой Автомат Big Panda Играть Онлайн Бесплатно Amatic™ играть онлайн бесплатно 3 лет Игровой автомат Yamato играть бесплатно рекламе казино vulkan игровые автоматы бесплатно игры онлайн казино на деньги Treasure Island игровой автомат Quickspin казино калигула гта са фото вабанк казино отзывы казино фрэнк синатра slottica казино бездепозитный бонус отзывы мопс казино большое казино монтекарло вкладка с реклама казино вулкан в хроме биткоин казино 999 вулкан россия казино гаминатор игровые автоматы бесплатно лицензионное казино как проверить подлинность CandyLicious игровой автомат Gameplay Interactive Безкоштовний ігровий автомат Just Jewels Deluxe как использовать на 888 poker ставку на казино почему закрывают онлайн казино Игровой автомат Prohibition играть бесплатно