Популярність Онлайн Ігор В Литві Зростає Швидкими Темпами

Легалізація гемблінгу принесла українському держбюджету понад 1,5 млрд. гривень. Першим, хто отримав ліцензію на організацію ігор у мережі Інтернет в Україні стало онлайн-казино Cosmolot.

Однак ця сума – не межа того, що може дати легалізація азартних ігор в Інтернеті. Гемблінг – швидко зростаючий ринок, що сприяє розвитку та суміжних галузей, таких як IT, реклама, маркетинг, дизайн.

Сьогодні світ чекає нового технологічного прориву у бік метавсесвіту. І онлайн-казино з різними режимами ігор, у тому числі live-ігри, йде в ногу з часом.

Якщо говорити в розрізі економічної користі, то легалізація казино приносить значні податкові надходження, створює нові робочі місця та сприяє розвитку суміжних галузей. Отримані від онлайн-гемблінгу доходи до бюджету можна використовувати для фінансування поточних та майбутніх державних проектів, розвивати цифровізацію, створювати нові умови для паралельних галузей економіки, що дозволить бізнесу розвиватися.

Також легалізація відкрила можливості для створення чесної та прозорої гральної індустрії. Це, у свою чергу, сприятиме залученню інвестиції в країну та появі нових технологій.

Онлайн-казино Cosmolot: легалізація стимулює бізнес

Саме з цієї причини такі платформи як онлайн-казино Cosmolot та інші зацікавлені сторони готові запропонувати свій досвід у створенні надійної структури грального бізнесу в мережі. В даний час у розвинених країнах розуміють і визнають економічні переваги азартних ігор онлайн – вони підтримують легалізацію як будь-який інший ринок, що сприяє економічному розвитку країни.

Використання азартних ігор у розвиток інших громадських сфер – не нова ідея. Є кілька успішних фактів з історії, наприклад, Гарвардського та Єльського університету, коли за допомогою організації лотерей вдалося зібрати кошти для стартового капіталу.

Крім того, за словами чиновників, що підтримують цю діяльність, азартні ігри можуть забезпечити зайнятість безробітних і частково зайнятих, адже це означає створення нових робочих місць та зниження рівня безробіття, суспільства та держави в цілому.

На сьогоднішній день досвід онлайн-казино Cosmolot показує, що індустрія значно виграла від процесу легалізації. Масштабна трансформація та зростання бізнесу, онлайн-гемблінгу, мали позитивний фінансовий вплив. Щоб допомогти цій трансформації, онлайн-гемблінг потрібно розглядати як популярний вид розваг, який має великі перспективи.

Онлайн-казино Cosmolot як безпечний вид розваг та дозвілля

Легалізація онлайн-гемблінгу по всьому світу має важливе значення. У період пандемії коронавірусу багато людей вважають за краще уникати громадських місць і грати в онлайн-ігри у безпеці, у своїх власних будинках.

Статистика говорить про те, що зростання цифровізації, в період пандемії, сприяє також розвитку сфери саме онлайн розваг. Люди стали більше користуватися онлайн платформами, воліючи залишатися вдома.

Онлайн-казино Cosmolot – позитивні емоції, доступні легально

Перенесення класичних офлайнових видів розваг в онлайн робить такий дозвілля мультидоступним. Це означає, що з будь-якої точки планети за наявності інтернету можна отримати доступ до повного переліку ігор, які представлені в казино.

Онлайн-казино Cosmolot – одна з найнадійніших ігрових платформ в Україні, яка надає своїм користувачам найкращі умови, велику різноманітність ігор, безпеку та неймовірний сервіс.

Крім численних ігор зі ставками, які пропонує сайт, його учасникам надається безпечне та надійне середовище, чесна гра, якісна та оперативна підтримка, а також простий та швидкий процес транзакцій.

Той факт, що онлайн-казино є формою розваги, часто забувають. Неправильно ставиться до онлайн-казино як до способу заробітку. Це виключно про гарне проведення часу та спосіб відпочити. Головним є емоції від гри. І якщо ви розумно ставитеся до гри, а відповідно, і ставок, то витрати в онлайн-казино Cosmolot, насправді, нічим не відрізняються від витрат грошей на будь-яку іншу розвагу.

Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри.

goalma.org належить товариству з обмеженою відповідальністю "Спейсікс". Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у мережі Інтернет видана року. Рішення КРАЇЛ №34 від строком на 5 років.

Сполучені Штати послаблюють запроваджені чотири роки тому обмеження проти Венесуели. Зокрема, щодо експорту нафти. Чому у Вашингтоні пішли на такий крок, чи вплине це на світовий ринок нафти і яку вимогу поставити перед чинним венесуельським урядом хочуть американців? Про все це далі в нашому сюжеті.

Цей усміхнений чоловік - Ніколас Мадуро. Другий термін його президентства, який фактично все ж почався у , цивілізований Захід не визнав. Все через підозру у фальсифікації результатів виборів й узурпації влади. Західні лідери навіть прозвали Мадуро - диктатором. Натомість підтримати його наважилися лічені країни. Серед них, зокрема росія та білорусь. Очевидно, оскільки методи боротьби, до прикладу, з тими ж таки протестами у всіх режимів однакові.

На дії венесуельського президента чотири роки тому відреагували в США. Вашингтон запровадив санкції й припинив експорт нафти з Венесуели до Сполучених Штатів. Таке рішення сильно вдарило по - і без того - не надто потужній економіці Венесуели, фактично її обваливши. І це в країні, яка ще на початку х вважалася одним із найбільших у світі виробників нафти.

Та все змінилося цього тижня. Вашингтон послабив обмеження. Та згідно з ліцензією Мінфіну США, вести бізнес із нафтогазовим і золотовидобувним секторами Венесуели тепер можна! Втім, послаблення діятиме лише пів року. Рішення прийняли, після домовленості уряду й опозиції у Каракасі провести президентські вибори за присутності міжнародних спостерігачів вже наступного року. Тобто, обмеження Вашингтон погодився послабити в обмін на зобов'язання Ніколаса Мадуро надати можливість провести в країні демократичні вибори. В разі ж недотримання обіцянки, за інформацією Reuters, санкції, навпаки, можуть посилити.

Ніколас Мадуро, президент Венесуели:

Перегорнімо цю сторінку. Треба відновити відносини поваги та співпраці. Цим рішенням Венесуела поступово повертається на ринок нафти та газу.

"Ми вважаємо, що ця дорожня карта є найбільш життєздатним шляхом для народу Венесуели, щоб забезпечити міцну угоду, яка призведе до конкурентних виборів, відновлення демократичного порядку та припинення гуманітарної кризи у Венесуелі", - сказав американський чиновник.

Рішенням задоволені й самі венесуельці. І через послаблення санкцій, і через можливе проведення демократичних виборів.

Фран Кіхада, житель Каракаса:

Гадаю, всі щасливі. Економіка ставатиме кращою, а наш добробут має зрости. Люди не винні в санкціях.

Освальдо Рамірес, політолог із Венесуели:

Опозиція, схоже, отримує, хоч поки й мінімальні, але гарантії. Найважливіше тут - можливість провести щонайменше відносно мирні та справедливі вибори.

BBC водночас зазначає: Сполучені Штати зацікавлені в пом'якшенні венесуельської кризи, серед іншого з метою - зменшення темпів еміграції. Американські санкції настільки послабили економіку країни, що це змусило понад сім мільйонів венесуельців покинути її. До того ж значна частина з них - вирушила саме до США. З іншого ж боку, як повідомляють у західних виданнях, адміністрація Байдена зараз намагається змінити напрямки нафтових потоків, збільшуючи постачання до себе та в Європу й одночасно скорочуючи його до Китаю. А от чи призведе цей крок до зростання пропозиції та відповідно падіння цін на нафту у світі, поки що говорити про це зарано.

Втім, лише після рішення американської сторони пом'якшити санкції - ціни на нафту марки "Брент" дещо впали. А видання "Блумберг" уже спрогнозувало зростання видобутку "чорного золота" у Венесуелі на 25 відсотків найближчим часом.

9 березня

 У Івано-Франківському драмтеатрі поставили «Енеїду» на сучасний манір. Актори зіграли виставу у бомбосховищі під час повітряної тривоги. Основа сценарію – поема Котляревського, деталі – теперішня війна росії з Україною. Режисери Ростислав Держипільський та Олексій Гнатковський додали згадку про «русский военный корабль» і зневажливі репліки про путіна.

Шмигаль: Компенсацію за зруйнований дім можна буде отримати через «Дію». У додатку «Дія» будуть реєструвати інформацію про пошкоджене та зруйноване майно українців.  Кожен, хто залишився без даху над головою, кожен, чий дім чи квартира були знищені окупантом, зможе залишити заявку на відшкодування в «Дії».

Велика Британія побоюється, що росія може сфабрикувати привід для застосування хімічної зброї у війні з Україною.

Соцопитування групи “Рейтинг”: 89% українців чекають від Заходу закриття неба над Україною. 

Харківська ОДА: ЗСУ повністю контролюють місто Дергачі. Окупант намагався оточити місто. Але наші військові відбили противника та перейшли в контрнаступ. Серед втрат техніки ворога — 2 танки та 2 броньовані автомобілі.

Глава МЗС Великобританії Ліз Трасс на зустрічі з держсекретарем США Ентоні Блінкеном повідомила, що планується запровадити додаткові санкції проти росії, зокрема, повністю відключити російські банки від SWIFT.

У Житомирі внаслідок авіаудару зруйновані житловий будинок і котельня «Житомиртеплокомуненерго». Ця котельня забезпечує теплом третину жителів міста. 

Голова Запорізької ОВА Олександр Старух заявив, що в Бердянську журналістів під дулами автоматів змушують транслювати по радіо російську пропаганду

Протягом 8—9 березня українські військові знищили щонайменше 8 повітряних цілей: 4 штурмовики Су, два вертольоти російських окупантів і дві крилаті ракети

Росія залишається без Jack Daniel&#;s. Портфель брендів Brown-Forman включає віскі Jack Daniel&#;s, Woodford Reserve, Old Forester, горілку Finlandia, текілу Pepe Lopez, el Jimador та ін.

У Бердянську по радіо окупанти обіцяють, що через два дні мешканці міста зможуть отримати російські паспорти, а також що їм вибачать усі борги за комуналку — про це нам повідомляють місцеві жителі. Водночас у Мелітополі загарбники оголошують про початок посівної кампанії та обіцяють допомогу для &#;аграріїв звільнених територій&#; та доступ на російський ринок збуту.

У Білогородці військові Нацгвардії, працівники Нацполіції, ДСНС та волонтери приймають громадян, яким вдалося евакуюватися з Ворзеля і Ірпеня.

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук закликав іноземних політиків та парламентарів закрити небо над Україною.

За тринадцять діб “Укроборонпром” передав ОВТ більше ніж за останні 6 місяців. Підприємства концерну працюють понаднормово й у кілька змін та робитимуть це надалі для забезпечення ЗС України озброєнням і військовою технікою.

Заступниця Голови Верховної Ради України Олена Кондратюк подякувала Сенату Республіки Польща за одностайно ухвалену резолюцію про Європейські прагнення України.

ЗаінформацієюBloomberg, ФРН перешкоджає відключенню Сбєрбанку від SWIFT. Також німці протидіють запровадженню заборони на придбання російських енергоресурсів

&#;Критичної температури ЧАЕС досягне за сім діб&#;. Голова &#;Енергоатому&#;

Військові російської ї мотострілецької бригади, що потрапили в полон, попросили вибачення в українського народу за вторгнення в Україну.

Велика Британіязапроваджує нові санкції проти Росії в сфері авіації. Будь-який російський літак може бути заарештований, може бути заборонений експорт авіаційної чи космічної продукції до Росії. За новими правилами вже заарештований один літак.

Одеса отримала від Марселю пожежну машину Mercedes Unimog. Вона призначена для гасіння пожеж у складних умовах.

Російські бойовики захопили СІЗО у тимчасово окупованому Херсоні. У місті та прилеглих населених пунктах окупанти намагаються запровадити поліцейський режим. За попередньою інформацією, СІЗО буде використовуватись для поміщення наших затриманих громадян, повідомляє омбудсмен Денісова

Берлін наполягає на тому, щоб Сбєрбанку не потрапив до списку санкцій банків, які згодом будуть відключені від міжнародної міжбанківської системи SWIFT.

У Вашингтоні «з&#;явилася» вулиця на честь Володимира Зеленського.

Тютюнова компанія Philip Morris оголосила про призупинення своїх запланованих інвестицій в рф.

Російські окупанти здійснили авіаудар по лікарні та пологовому будинку в Маріуполі. Там перебували мами з дітьми. Кількість загиблих і постраждалих встановлюється.

Прямий удар російських військ по пологовому будинку. Люди під завалами. Діти під завалами.

Київ звернувся до канцлера ФРН за допомогою в організації зустрічі Путіна та Зеленського — повідомляє заступник голови офісу Зеленського.

У Бучі та Гостомелі евакуація зірвана. Домовитися з окупантами так і не вдалося: 50 автобусів із мирними залишаються заблокованими. З Ворзеля евакуація триває: вже друге рятувальне коло зробили водії та перевозять мешканців до Києва.

З Сумвиїхали 25 евакуаційних автобусів з понад тисячею людей. Гуманітарним коридором також виїжджають шість тисяч цивільних авто — у них понад 20 тисяч людей.

Компанія Nestle оголосила про припинення інвестицій на території Росії, повідомляє Reuters.

Рада Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) ухвалила рішення щодо негайного призупинення участі Росії та Білорусі в структурах ОЕСР.

У НАТО попередили окупантів: якщо вони атакують країни, які підтримують Україну зброєю та боєприпасами, це стане небезпечною ескалацією війни.

В російських окупантів почалися великі проблеми із забезпеченням. На перехоплених плівках СБУ чути, як путінський загарбник жаліється своїй дружині, що про окупантів забуло керівництво.

ДОНЕЦЬКА ОБЛ. У Маріуполі за 2 тижні війни внаслідок обстрілів і цілеспрямованого знищення людей загинули мирних мешканців.

ДОНЕЦЬКА ОБЛ. У Маріуполі російськи окупаційні війська скинули кілька бомб на  дитячу лікарню. Руйнування колосальні. Корпус медичного закладу, де ще недавно лікувалися діти, повністю зруйнований. Інформація щодо постраждалих дітей уточнюється.

Українські чоловіки призовного віку намагаються перетнути держкордон України з країнами ЄС з нещодавно виданими паспортами РФ. Системні спроби такої «допомоги» державі виявила ДБР спільно із прикордонниками.

Figma призупинить продажі в РФ та заморозить корпоративні російські акаунти. Десятки тисяч дизайнерів у Росії залишаються без роботи.

МАГАТЕне бачить критичного впливу на безпеку після знеструмлення всіх об’єктів Чорнобильської атомної електростанції, захопленої російськими військами.

Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив про виділення так званого &#;пакету стійкості&#; обсягом 2 млрд євро у зв’язку з війною в Україні

Волонтер з Польщі закупив та привіз в Україну тактичні жилети. Наразі він збирає інформацію про потреби і знову привозитиме найнеобхідніше. 

Міноборони Росії підставило Путіна і визнало, що проти України воюють строковики. Від самого початку війни там це різко заперечували, а Путін підкреслював, що строковиків в Україні немає. Тепер Міноборони РФ визнає, що строковики навіть потрапили в полон ЗСУ

На Чернігівщині тривають бої, ворога оточили. Аби якось вийти з оточення, вони наносять вогневі ураження по своїх же військах, які скуті ближнім боєм підрозділами наших ЗСУ.

Офіційний чат-бот @stop_russian_war_bot допоміг знищити одиниць техніки окупантів.

Компанія Discovery, яка володіє, зокрема, телеканалом Eurosport, оголосила, що 9 березня зупиняє мовлення в Росії.

Британський міністр оборони Бен Воллес заявив, що Велика Британія вивчає можливість передачі Україні зенітних ракет виробництва Thales, щоб допомогти їй захистити своє небо від російських загарбників

ДОНЕЦЬКА ОБЛ. Вранці 9 березня у напрямку Краматорська російські окупаційні війська випустили ракету з комплексу «Іскандер». Ракету було збито, хвостова частина комплексу впала на територію станції Шпичкине смт Ясногірка. За попередньою інформацією, постраждалих немає.

Президент підписав закони України, які посилюють відповідальність за злочини проти національної безпеки під час воєнного стану.

Магазини Victoria&#;s Secret тимчасово призупиняють роботу в Росії.

ЧАЕС підключать до резервних дизель-генераторів. Це дасть живлення на 48 годин.

У Харківській області через вибухи, що лунають на околицях, не може розпочатися евакуація з міста Ізюм, стверджує голова Харківської обласної адміністрації Олег Синегубов.

До СБУ потрапив секретний GPS-навігатор окупантів. На пристрої – всі дані пересувань і «заплановані точки» наступу загарбників. Цей навігатор належав «елітному» му десантно-штурмовому полку противника, який намагався атакувати Миколаїв з боку Костянтинівки. Таким чином, українська спецслужба отримала доступ до планів російських окупантів, що дозволить діяти на випередження і ще ефективніше знищувати ворога. 

РФ примусово веде захоплене на Одещині рятувальне судно &#;Сапфір&#; в Севастополь. Капітан &#;Сапфіру&#; повідомив, що на борту перебувають &#;зелені чоловічки&#;, які тримають екіпаж &#;під дулами&#;. На судно прибув капітан росіян, який взяв на себе функції командування.

У Києві на Осокорках впав збитий українськими військовими російський літак Су Ворожий пілот катапультувався, але загинув.

Глава МЗС Дмитро Кулеба закликав міжнародне співтовариство терміново вимагати від Росії припинити вогонь та дозволити ремонтним частинам відновити електропостачання на ЧАЕС. Живлення ЧАЕС протягом 48 годин забезпечать резервні дизель-генератори, після чого відключиться система охолодження сховища відпрацьованого ядерного палива, заявив Дмитро Кулеба.

З Японії вирушив перший літак зі спорядженням для України. Сили самооборони Японії вперше здійснюють подібну допомогу для іноземної армії.

Гуманітарну допомогу з ліками та продуктами із Запоріжжя до Енергодара доставлено не було. Транспорт з гуманітарним вантажем окупанти не пропустити далі Василівки.

Евакуація населення із Бучі, Гостомеля, Ірпеня та Ворзеля триває. Станом на перші колони з евакуйованими вже виїхали, про це повідомив голова Київської ОДА Олексій Кулеба.

Вранці 9 березня долар та євро оновили історичні максимуми на торгах – ,8 та ,8 рубля відповідно

У ЄС погодили нові санкції проти Росії за війну в Україні. До санкційного переліку додали осіб — олігархів і членів Ради Федерації РФ. Банківський сектор Білорусі теж потрапив під санкції (за даними ЗМІ, три банки відключать від SWIFT). Заборона на експорт технологій морської навігації в Росію. Певні обмеження на криптовалютні операції

7 депутатів Європейського парламенту закликали зупинити Путіна, наклавши ембарго ЄС на імпорт газу та нафти з Росії

Голова Донецької ОДА Павло Кириленко повідомляє, що росіяни з мінометів обстріляли селище Новолуганське. Постраждалих немає, але пошкоджено житлові будинки, газопровід та лінію електропередач. 

Містечко на кордоні з РФ протестує проти окупантів: люди на вулицях з прапорами УкраїниУ містечку Городня на Чернігівщині, що зовсім поруч до кордону із РФ та Білоруссю, місцеві мешканці вийшли на мітинг проти загарбників.

До Херсонської області введені підрозділи Росгвардії, що здійснили неправомірне затримання понад громадян України. 

Президент України Володимир Зеленський пережив вже більше десяти спроб замахів на його життя — радник голови ОПУ Михайло Подоляк.

В Демидові Київскої області  окупанти відкрили вогонь під час евакуації мирного населення  Загинув поліцейський. Двох людей було поранено.

Росію готуються виключити з Венеційської комісії — про це повідомив член Венеційської комісії, заступник голови КСУ Сергій Головатий.

Британія оголосила про нові авіаційні санкції проти Росії: дають їй право затримувати будь-які російські літаки і забороняють експорт авіаційних або космічних товарів

Маріуполь на межі гуманітарної катастрофи. Люди збирають дощову воду для пиття, їсти готують на вогнищі на вулиці, а загиблих сусідів ховають просто у дворах. Тих, кого нікому поховати, лежать просто на вулицях міста, до тих пір поки комунальники їх не заберуть, та поховають в братських могилах. 

FSC припинила сертифікацію лісу білоруського та російського походження 

Внаслідокворожих дій російських окупантів повністю знеструмлено Чорнобильську АЕС. &#; Укренерго. Без електропостачання насоси не виконуватимуть охолодження. Як наслідок –  зросте температура в басейнах витримки, виникне паріння і вихід радіоактивних речовин у довкілля. Вітром радіоактивну хмару може перенести в інші регіони України, Білорусі, Росії, Європи. Також не працюватиме вентиляція на об‘єкті. Весь персонал, який там перебуває, отримає небезпечну дозу випромінювання. Персонал уже тримають в заручниках 2 тижні. Наразі тривають бойові дії, що робить неможливим проведення ремонтних робіт та відновлення енергоживлення

Winston, Davidoff та West йде з Росії 

Британська Imperial Tobacco призупиняє всі продажі та виробництво в РФ. Це четверта за потужностями у світі і перша велика тютюнова компанія, яка заявила про принаймні тимчасову зупинку операцій в РФ.

The Times пише, що арктичні вітри в Україні &#;перетворять російські автомобілі на тонні морозильники&#;. Різке похолодання в Україні серйозно ускладнить становище російських військ

Суспільне про евакуацію з міста Ізюм: Люди передусім просять води, а її немає, бо відсутня електрика, яка качає воду. Нема ні газу, ні тепла. Не працює зв’язок. Міського транспорту, щоб евакуйовувати, взагалі немає — увесь пошкоджений, зокрема, й швидкі. Люди розраховують тільки не на власний транспорт. 

Цієї ночі, у селі Андріївка Балаклійського району на Харківщині, відбувся бій між військовими Державної прикордонної служби та диверсійно-розвідувальними групами противника. Ворог здійснив напад на блокпост. 

Російські окупанти запровадили техніку у Скадовську Херсонської області. Відомо, що вони увірвалися до прокуратури, поліції та адміністрації. Зокрема, у поліції взяли форму поліцейських та поїхали на виїзд із міста. 

Скадовськ, Херсонська область. До міста увійшлиокупанти. Місцеві жителі вийшли на акцію на підтримку України. У Скадовськ у Херсонській області 9 березня в&#;їхала російська військова техніка, місцевих жителів не пустили до пам&#;ятника Тарасові Шевченку, а з міської ради винесли комп&#;ютери

&#;Z&#; означає Zеленський&#;&#; — війна Росії проти України на ілюстрації видання The Times

Всесвітній економічний форум (ВЕФ) у Давосі заморозив відносини з Росією та призупинив стратегічне партнерство з російськими бізнесменами.

Британська компанія Mothercare, що спеціалізується на продажу товарів для вагітних та дітей молодшого віку, оголосила про зупинення своєї діяльності в Росії

Британська влада заарештувала перший російський літак після введення санкцій, що включають можливість арешту будь-якого повітряного судна РФ

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба закликав Німеччину надати більше зброї Україні та жорстко розкритикував за зволікання із прийняттям рішенням після нападу Росії

Heineken NV припинив виробництво та продаж пива власної марки в Росії, приєднавшись до хвилі компаній, які залишають країну у відповідь на вторгнення в Україну.

У Херсоні на залізничному переїзді російські військові розбирають залізничні колії, повідомляє «Суспільне» з посиланням на очевидців. 

Двоє людей загинули і семеро постраждали під час вибуху на бітумному підприємстві в Пензі — ТАРС.

За оцінкою Goldman Sachs, більше половини російської нафти, що експортується з портів, залишається непроданою. Для близько 70% російської морської нафти намагаються знайти покупців — JP Morgan

Intel зупиняє всі поставки в Росію та Білорусь 

Приблизна оцінка кількості робочих місць, які втратила Росія внаслідок виходу бізнесу з російського ринку тільки за вчора &#;

У Харкові відновили українське телевізійне мовлення, – Держспецзв&#;язку

ЗСУ знищили ворожу базу в районі селища Дергачі, з якої обстрілювали один із районів Харкова. За словами голови ОДА Олега Синегубова, окупанти повністю відступили до Росії через відповідний кордон. 

Фінська лісопромислова компанія UPM-Kymmene призупинить покупку деревини у РФ. UPM-Kymmene є найбільшим із виробників журнального паперу у світі, займає 4 місце з виробництва газетного паперу та 5 місце – чистоцелюлозного. 

У Бердянську окупанти пошкодили газопровід, місто відключено від газу – голова Запорізької ОВ Олександр Старух в ефірі каналу «Рада». Також частково відсутній зв&#;язок.

З початку війни в Україні загинуло цивільних, людину поранено, — повідомили в ООН.

Підполковник Юрій Агарков, командир 33 мотострілецького полку з Волгограда, сьогодні вирушив на концерт Кобзона.

РФ зазнає величезних втрат в Україні і закликає до армії студентів, — Генштаб ЗСУ

Слідом за Electronic Arts та Activision Blizzard, компанія Ubisoft призупиняє продаж своїх ігор у Росії

Росія стрімко втрачає військову техніку в Україні – CNN. 

Велика Британія заборонила експорт авіаційних та космічних технології до рф

На Харківщині ворожі війська продовжують бомбардувати об’єкти критичної інфраструктури та житло мирного населення &#; повідомляють у поліції Харківської області

У Харкові під обстрілом російських окупантів загинула Юлія Здановська. У році вона у складі команди від України перемогла на Європейській математичній олімпіаді серед дівчат із 44 країн, обійшовши росіянок! 

Спецбортом до Ізраїлю евакуювали 11 важкохворих українських дітей, а також батьків, які їх супроводжували.

Російські загарбники можуть залучити до війні з Україною військовослужбовців невизнаного Придністров&#;я у кількості до осіб, повідомляє Генеральний штаб Збройних сил України

Дві дитини року народження та троє дорослих загинули внаслідок авіаційного удару по місту Малин (Житомирська область), – ДСНС. Зруйновано 7 приватних одноповерхових житлових будинків. Обстріл стався близько

Мер Ірпеня Олександр Маркушин заявив, що сьогодні, 9 березня, очікується евакуація городян автобусами з до

Країни Балтії уклали угоду про від&#;єднання від російської електромережі. Відключення від мережі БРЕЛ, що з&#;єднує Латвію, Литву та Естонію з Білоруссю та РФ, раніше було заплановано на рік.

У Чугуївському районі Харківської області снаряд потрапив до житлового будинку. Загинула одна доросла та 7-річна дитина, повідомляє ДСНС 

Російський президент Володимир Путін  був &#;розлючений&#;, дізнавшись, що росіяни обстріляли Вінницький аеропорт найціннішими ракетами, яких у Росії не більше тисячі — Bellingcat

З-під завалів дістали тіло хлопчика: кількість жертв авіаудару по Сумах зросла до 22

Влада США не вводитиме санкції проти урану з Росії, оскільки від нього залежать американські АЕС 

Центр протидії дезінформації при РНБО України повідомляє: Національний банк України скасував деякі обмеження для фізичних осіб. Військовослужбовці можуть відкривати рахунки та здійснювати верифікацію на підставі військового квитка. Українці, які  перебувають на територіях, яким загрожує тимчасова окупація, можуть знімати зі своїх рахунків готівку у національній та іноземній валюті без обмежень (за умови наявності коштів у відділенні банку). Здійснювати перекази на рахунки благодійних фондів можна не тільки у гривнях, а й в іноземній валюті. У випадку надходження коштів з-за кордону в російських рублях або білоруських рублях дозволяється обмін цих коштів на іншу валюту для її подальшого зарахування на рахунок клієнта goalma.org

США направляють дві батареї зенітно-ракетного комплексу Patriot до Польщі в рамках &#;оборонного розгортання&#; для протидії будь-якій потенційній загрозі країнам НАТО під час вторгнення Росії в Україну

МВФ може негайно виділити Україні 1,4 мільярда допомоги. Директорка-розпорядниця Фонду Крісталіна Георгієва заявила, що така допомога має на меті зробити шок для української економіки не таким потужним

Перший заступник міністра внутрішніх справ України Євген Єнін заявив, що іноземні добровольці, які прибули воювати за Україну, можуть у перспективі отримати громадянство.

В ООН повідомили, що станом на 7 березня серед цивільних в Україні – жертв нападу Росії, серед яких – убитих. 

Universal Music Group, яка є найбільшим у світі холдингом лейблів звукозапису в індустрії призупиняє роботу в росії та закриває там усі офіси, пише Variety

Два етапи евакуації із Сум завершилися успішно! 5 тисяч осіб та 1 тисяча приватних автомобілів у безпеці, повідомив голова Полтавської ОДА Дмитро Лунін. 

На тимчасово захоплених територіях Сумщини росіяни влаштовують &#;тотальний терор і пекло&#;. Про це розповів голова Сумської обласної військової адміністрації Дмитро Живицький.

Системи моніторингу ядерних матеріалів на Чорнобильській АЕС припинили передачу даних до МАГАТЕ.

Російські військові за допомогою катувань змусили персонал захопленої Запорізької АЕС записати фейкове звернення, яке планують використати з пропагандистською метою, заявив міністр енергетики Галущенко. 

Збройні сили України розбили дві батальйонні тактичні групи ворога і третій завдали значних втрат.

Війська окупантів змусили керівництво захопленої Запорізької АЕС записати звернення, яке збираються використати в пропангандистських цілях. Працівники ЗАЕС вже 4 дні утримуються в заручниках. Вони фізично та психологічно виснажені.

У Сумах під час авіаудару загинув неодноразовий чемпіон України з боротьби самбо Артем Прійменко. 

Рейтингове агентство Fitch обвалило кредитний рейтинг Росії з В до С. Це означає – дефолт неминучий.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що Україна крутить колесо історії: санкції та вихід компаній з Росії – це наближення перемоги та збережені людські життя. 

Міністр енергетики Герман Галущенко заявив, що працівники захопленої Запорізької АЕС зазнають тортур. Їх змусили записати звернення для російських пропагандистів, яке планують використати у пропагандистських цілях.

Будинок сім’ї українського боксера Олександра Усика в Ворзелі обстріляли окупанти.

Хмарний сервіс Amazon Web Services перестав надавати послуги новим клієнтам із РФ.

&#;Північний потік-2&#; – це мертвий проєкт. Його навряд чи вдасться коли-небудь реанімувати&#;, – заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд.

Протягом вівторка, 8 березня, російські окупанти продовжили наносити ракетні удари по українських містах, водночас військова техніка та жива сила майже зупинили наступ. Проте ворог продовжує малювати собі плани по захопленню України.

Голова Миколаївської ОДА Віталій Кім заявив, що у Миколаєві готуються до атаки росіян і вже замовили 50 автобусів для полонених окупантів.

Під час авіаударів у Сумах загинули чемпіон України із самбо Артем Прийменко і вся його сім’я.

Рішення Польщі надати свої винищувачі МіГ у розпорядження Штатам не було попередньо узгоджено і стало &#;несподіваним кроком&#; для Вашингтона з боку Варшави

У ЄС зареєстрували петицію щодо заборони подвійного громадянства для росіян у країнах Європейського союзу. 

 &#;Хоча ми засуджуємо збройний наступ Росії і також засуджуємо війну, ми не дозволимо, щоб угорські сім&#;ї платили ціну війни; тому санкції не повинні поширюватися на райони нафти і газу&#;, &#; заявив прем&#;єр-міністр Угорщини Віктор Орбан

Рейтингове агентство Fitch слідом за Moody’s обвалило кредитний рейтинг Росії з В до С – тобто до переддефолтного стану.

Рішення Польщі надати свої винищувачі МіГ у розпорядження Штатам не було попередньо узгоджено і стало &#;несподіваним кроком&#; для Вашингтона з боку Варшави.   

1 ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНДУСТРІЯ ГОСТИННОСТІ В УКРАЇНІ: СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ Монографія Запоріжжя «Просвіта»

2 УДК ()() ББК (4Укр)я91 І Ухвалено до друку Вченою радою Запорізького національного технічного університету протокол 6 від 30 січня р. Рецензенти: Н. В. Маковецька, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри туризму Запорізького національного університету; В. Д. Біляченко, заслужений робітник України сфери послуг, генеральний директор туристичного агентства Інтурист І Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку : монографія / колектив авторів ; за заг. ред. проф. В. М. Зайцевої ; Запорізький національний технічний університет. Запоріжжя : Просвіта, с. ISBN У монографії розглянуто сучасний стан розвитку індустрії гостинності в Україні, проаналізовано тенденції та перспективи розвитку туристичного бізнесу, готельно-ресторанної індустрії в Україні, охарактеризовано деякі аспекти економічної діяльності підприємств гостинності. Призначено для фахівців туристичного та готельно-ресторанного бізнесу, викладачів, студентів, аспірантів і докторантів. Наукове видання ІНДУСТРІЯ ГОСТИННОСТІ В УКРАЇНІ: СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ Монографія За загальною редакцією професора В. М. Зайцевої Друкується в авторській редакці Підписано до друку р. Формат 60 84/ Папір офсетний. Друк ризограф. Гарнітура Times. Умовн.-друк. Обл.-вид. арк. 13, Тираж прим. Зам Видавець і виготовлювач ТОВ РВА «Просвіта» , Україна, Запоріжжя, пр. Соборний, 75 тел.: () Свідоцтво суб єкта видавничої справи ДК від р. ISBN Колектив авторів, ЗНТУ,

3 ЗМІСТ РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ 5 Бєлікова М. В. АНАЛІЗ СПЕЦИФІКИ НАДАННЯ МУЗЕЙНИХ ПОСЛУГ 5 Булатов С. В. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОХОДІВ З УЧНІВСЬКОЮ МОЛОДДЮ Бут Т. В. ПРИРОДНІ, ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ТУРИЗМІ Віндюк А. В. СУЧАСНИЙ СТАН ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ГОСТИННОСТІ Гресь-Євреінова С. В. ЯКІСТЬ МУЗЕЙНИХ ПОСЛУГ У СУЧАСНИХ УМОВАХ Гурова Д. Д. СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АВІАЦІЙНОГО ТА ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ В УКРАЇНІ Зацепіна Н. О. СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ (SOCIAL MEDIA) ЯК НЕОБХІДНИЙ ФАКТОР ПРОСУВАННЯ ПРОДУКТУ ПІДПРИЄМСТВА ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ Корнієнко О. М. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ Лозова О. А. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ Патлах І. М. ІННОВАЦІЙНІСТЬ ЯК ФАКТОР КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА Шелеметьєва Т. В. ТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ ІНДУСТРІЇ В УКРАЇНІ Журавльова С. М. РОЗВИТОК ЕКО-ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНИ

4 Зайцева В. М. ІНТЕГРАЦІЯ ГОТЕЛІВ ЯК ГЛОБАЛЬНА СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА Каптюх Т. В. РОЗВИТОК ГАСТРОНОМІЧНОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО ПЕРСПЕКТИВИ В УКРАЇНІ Кукліна Т. С. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННИХ ЗАКЛАДІВ М. ЗАПОРІЖЖЯ Прусс В. Л. КЕЙТЕРІНГ ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ГОСТИННОСТІ Безхлібна А. П. ФРАНЧАЙЗИНГ ЯК СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА Никоненко С. В. ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ ПАРТИЗАНСЬКОГО МАРКЕТИНГУ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Мамотенко Д. Ю. РОЛЬ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТЕРИТОРІЇ ДЛЯ ТУРИЗМУ Шевченко О. В. СТРАХУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ ТУРИЗМУ

5 РОЗДІЛ 1 СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ 5 Бєлікова М. В. к. і. н., доцент АНАЛІЗ СПЕЦИФІКИ НАДАННЯ МУЗЕЙНИХ ПОСЛУГ На сьогодні діяльність музеїв є частиною ринкових відносин у вигляді пропозиції послуг. В Україні сучасний стан туристичної та культурної сфери потребує нового змістовного наповнення діяльності музеїв для збереження і збільшення їхньої відвідуваності за рахунок надання змістовно та якісно нових музейних послуг. Ставлення до музейних послуг як до чогось другорядного зумовлено їх невідповідністю сучасним вимогам життя, невмінням задовольнити потреби вимогливого відвідувача та іншими проблемами. Музеї беруть участь в організації дозвілля різних категорій відвідувачів, у тому числі туристів, а отже, аналіз надання музейних послуг є актуальним. Більшість дослідників вивчали проблему надання музейних послуг у контексті напрямів музейної діяльності фондової, експозиційної, культурно-масової (консультації, самостійний огляд експозиції, екскурсії та ін.). В. К. Бабарицька аналізувала теорію та практику екскурсознавства та основні напрями музейної діяльності, але поза її увагою залишилися особливості музейної екскурсії [1]. П. А. Горішевський один з перших ввів до наукового обігу та надав дефініції поняттям музейний продукт, основні та додаткові музейні послуги [4]. П. А. Горішевський, М. Й. Рутинський дотримувались концепції партнерства у відносинах музеї турфірми, вважаючи, що кожний з них може ефективно співпрацювати в екскурсійній діяльності, тоді як діяльність в автономному режимі буде менш вигідною [4; 6]. Т. Ю. Юренева охарактеризувала основні форми культурноосвітньої діяльності музеїв: екскурсії, лекції, консультації, гуртки, студії, клуби, конкурси, олімпіади, вікторини, зустрічі з цікавими особистостями, концерти, літературні вечори, театралізовані вистави, кінопросмотри, музейні свята, рольові ігри та ін. Дослідниця визначила музейну екскурсію як колективний огляд музеїв за певним маршрутом під керівництвом екскурсовода з пізнавальними, освітніми, науковими та виховними цілями, а також для задоволення естетичних потреб у ході використання вільного часу [8]. Останні кілька років проблематика музейних послуг аналізувалась у контексті музейного сервісу. А. М. Савченко дійшла висновку, що музейним закладам необхідно увійти в контекст ринкових відносин, а для цього, насамперед, потрібно: відмовитись від очікування змін з верхівки Мінкультури. Не очікувати указів, розпоряджень, директив тощо, а прагнути змінюватись як сучасна, інтерактивна, цікава установа, популярна серед відвідувачів;

6 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку бути готовими змінити звичний ритм життя. Музей повинен змінити звичний для нього робочий графік і зробити його зручним для відвідувача; музей продає культурний продукт, який має бути поданий у красивій обгортці, тому в закладі повинна витати атмосфера, настрій, які відповідають тематиці експозиції [7]. Висновки підкреслюють, що зміни в туристичній сфері потребують більш гнучкої діяльності музеїв під час надання музейних послуг. А отже, дослідження специфіки надання музейних послуг, які б відповідали сучасним потребам вимогливої музейної аудиторії, продовжують бути актуальними. Мета дослідження полягає в аналізі специфіки надання музейних послуг. Сьогоднішня музейна аудиторія має відмінні цілі відвідання музеїв, ніж це було десять років тому, крім того, вони не збігаються з уявленнями про це музейних працівників [8]. Музейники зводять цілі відвідання музею до самостійного огляду музейної експозиції, організованої групової або індивідуальної екскурсії. Музейна аудиторія, крім виконання попередніх завдань, приходить до музею з таких причин: зробити селфі, мотивуючись модою на даний вид активності в соціальних мережах; провести цікаво час на недільно-суботніх заходах (зазвичай ці пропозиції є актуальними для сімей, які мають дітей віком до 12 років); відпрацювати позакласну шкільну програму; відвідати модну виставку; побачити в музеї те, що людина більше ніде й ніколи не побачить; вловити дух, настрій, тобто атмосферу [6; 7]. Отже, існує невідповідність між уявленнями музейних працівників про потреби музейної аудиторії та реальними бажаннями й інтересами музейної клієнтури. Соціологічні дослідження шляхом анкетування та усного опитування охоплюють відвідувачів певної категорії та обмежений спектр тем, тому в принципі не можуть дати повну інформацію про бажання й інтереси всіх категорій музейної аудиторії. Моніторинг загальних інтересів музейної аудиторії в соціальних мережах і спостереження за її поведінкою в музеях упродовж багатьох років надасть більш повну та об єктивну картину [7]. На думку М. Й. Рутинського, можна виділити основні та додаткові музейні послуги, до основних музейних послуг належать збір, вивчення, збереження, експонування пам яток й екскурсійні послуги [6]. Додаткові музейні послуги інші послуги, які надаються для задоволення попиту відвідувачів та потребують додаткових зусиль музею [4]. Музейний продукт це комплекс основних і додаткових музейних послуг, тобто все те, що можна запропонувати відвідувачам музею [6]. Кожний музейний продукт виглядає як індивідуальний текст музейної екскурсії, який відрізняється своєю унікальністю та індивідуальністю, залежить від подачі інформації про експонати, які обрані виконавцем. Надання музеєм екскурсійних послуг відрізняється від самостійного огляду експо- 6

7 7 Бєлікова М. В. зиції відвідувачами тим, що механізм впливу експоната на відвідувача відбувається через посередника екскурсовода [2]. Щорічно 43,5 55% відвідувачів музеїв користуються екскурсійними послугами. Більшість екскурсантів становлять туристи та слухачі, студенти, школяри, яких мотивують у їх навчальних закладах [2; 6]. Однак половина всіх відвідувачів музеїв самостійно оглядають експозицію, оскільки, по-перше, частина з них отримує задоволення від самостійного огляду й атмосфери експозиції і не бажають підлаштовуватись під темп руху та маршрут екскурсовода, по-друге, серед відвідувачів є такі, у яких немає бажання або можливості витрачати кошти на екскурсійні послуги, а це може бути грн [2]. Існують музейні об єкти, на які можна потрапити, на жаль, через нестачу персоналу, лише за попереднім замовленням екскурсійних послуг, наприклад, у Національний заповідник Хортиця на екскурсію Військові судна XVIII cт. (м. Запоріжжя), ціна таких екскурсійних послуг дорівнює грн на групу до 15 осіб. Отже, самостійний огляд Реставраційного павільйону Дніпровська флотилія рр. не можливий. Крім того, замовлення та виконання зазначених екскурсійних послуг здійснюється лише в туристський сезон. Державна служба статистики України щорічно викладає інформацію про кількість музеїв і їх відвідуваність (табл. 1). Таблиця 1 Кількість музеїв України та їх відвідуваність за рр. Рік Кількість музеїв Кількість відвідувачів музеїв за рік, млн осіб , , ,1 За рр. кількість музеїв знизилась на 11%, а відвідуваність на 36,33% [2]. У р. кількість музеїв і рівень відвідуваності зросли, але вважаємо ці статистичні дані неоднозначними та неповними, оскільки виникає питання, яким чином вони формувались, враховуючи сучасну ситуацію в країні. Київ і Львів, де спостерігається найбільший приплив вітчизняних та іноземних туристів, навіть зі зменшенням туристичного потоку, продовжують бути лідерами за розміщенням найвідвідуваніших музеїв та історико-культурних заповідників. Найбільшим попитом у туристів користуються комплексні екскурсії оглядова екскурсія містом та музеєм. Екскурсія музеєм завжди може дати значно більше, ніж самостійний огляд експозиції. Окрім цікавої подачі інформації екскурсоводом для зацікавлення відвідувачів музеїв, їх інтерес зростає, якщо в експозиції застосовані такі форми експонування, за яких: до експонатів можна доторкнутися (дверцята шаф та шухляд можна відчинити та зазирнути усередину тощо); експонати змішані або не підписані;

8 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку експозиція супроводжується звуками (якщо виставка природнича, то, скажімо, співом птахів) [1]. У сучасних музеях світу експозиції стали будувати не за традиційним хронологічним принципом, а за принципом музей у середині музею, створюючи нові підвідділи в середині великих відділів, експозиції стали, наприклад, експериментальними лабораторіями. З явились інтерактивні музеї, наприклад, Інтерактивний музей науки і техніки Експериментаріум у Києві та Музей цікавої науки в Одесі. Обидва музеї являють собою наукові атракціони з технічними інноваціями, де огляд експозиції відвідувачами передбачає безпосередню участь в експериментах та різноманітних пізнавальних процесах [2]. Специфіка надання музейних послуг визначається тим, що і як отримує відвідувач, знайомлячись з музеєм. У першу чергу це знання, емоції, естетичне задоволення, атмосфера, можливість відпочити. Отже, йдеться про нематеріальні послуги, які надає музей і за які відвідувач платить гроші. Поєднання понять відпочинок плюс пізнання та враження якнайповніше передає сучасні завдання, які мають виконувати музеї [3]. Реалізація музейних послуг має за мету створення комфортних умов для прийому відвідувачів ресепшени з крамницями сувенірів та друкованої продукції та ін., зон відпочинку з диванами в експозиції, туалети, обладнані столиками для сповивання дітей та кабінками для осіб з інвалідністю. Сучасні музеї потребують створення умов для відвідування особами з особливими потребами пандусів та ліфтів для інвалідних колясок. Відвідування музею стає більш приємним, якщо серед додаткових послуг є можливість додати до власного музейного комплексу буфет, кафе, їдальню, нарешті магазини, пов язані з музейною тематикою [2]. Магазини, які пропонують подарочні та сувенірні вироби, що відображають профіль музею (ручки, блокноти, календарі, закладки, косметички, сумки та ін.), можуть слугувати рекламою. Їх організація приносить гроші лише незначній кількості музеїв, але, як і парковка, є частиною інфраструктури музею, крім того, існують приклади того, як відкриття при музеї кафе/бара приваблювало до музею додаткову кількість відвідувачів [8]. Якщо немає можливості серед додаткових послуг надати послуги харчування, то можна влаштувати на прилеглій до музею території торгівлю безалкогольними напоями та сендвічами, випічкою тощо. Вдалим прикладом слугує практика Музею ретротехніки автомотоклубу Фаетон (м. Запоріжжя), в якому встановлений автомат кавамашини, і ціни на напої нижчі, ніж у супермаркетах міста, що сприяє припливу відвідувачів. Для зручності відвідувачів у музейній практиці стали надавати додаткові послуги аудіогіди, корисність яких у тому, що відвідувач може не залежати від екскурсовода, а рухатись у власному темпі, плата за них може бути фіксованою, як у Дрезденській галереї старих майстрів 1 євро за одиницю, в іншому випадку залежати від розміру групи, як у музеї Метрополітен (м. Нью-Йорк): чим більше група, тим менша платня від 5 до 7 дол. з особи, є пільги для членів власного музейного товариства та дітей до 8

9 9 Бєлікова М. В. 12 років. В Україні аудіогіди в списку музейних послуг Національного науково-природничого музею НАН України (українською, англійською, російською мовами, прокат в один зал 30 грн) та Національному музеї мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків (для огляду азіатської колекції 35 грн) [2]. В умовах сучасної економічної кризи, за даними А. М. Савченко, попит на внутрішній туризм зріс, зокрема через те, що поїздки за кордон стали значно дорожчими, а також через сплеск патріотизму. Нині існує велика кількість людей, яким цікаво дізнатися про власну історію і культуру в музеях, крім того, молодь з батьками ходить до музеїв, а з однолітками до розважальних центрів. Бажання відвідати музей пов язано з освітою та інтересами відвідувачів. Музейну аудиторію на сьогодні можна представити таким чином: учні, слухачі та студенти [2]; представники сфери IT-технологій, які із здивуванням дивляться на експозиції х рр. минулого століття; ті, хто раніше їздили відпочивати закордон; ті, що були в музеях іще за своїх шкільних часів; ті, хто вперше в житті переступив поріг музею; ті, хто люблять музеї і з радістю їх відвідують; бажаючі побачити щось нове [7]. Вивчення мотивів відвідування музеїв дає змогу використати потенційні можливості експозиції та розробити нові, ще не реалізовані музейні послуги. Користуючись термінологією психолога М. Коваля, відвідувачів класифікують за способом сприйняття музейної інформації на знавців, любителів, нігілістів, ритуальних [4]. Знавці відвідувачі, які добре знають не лише історію, але й мають уявлення про цінність музейних предметів, відчувають специфіку закладу. В основному їх цікавлять речі й документи з точки зору їхньої історичної характеристики. Любителі виділяють під час огляду експонати, чимось значущі для них і нетипові порівняно з іншими. Найчастіше це речі або документи, пов язані з відомими особами, їхнім життям. Любителі нарікають на свої недостатні знання і зацікавлені в додаткових поясненнях, тому часто задають запитання. Нігілісти досить критично налаштовані. Вони шукають і часто знаходять недоліки у змісті експозиції, але не хочуть або не вміють вдивитися в експозицію, часто кажуть, що їм сумно, а навкруги сіро. Ритуальні всім захоплюються. Тут усе таке гарне, усе цінне, кажуть вони, але не можуть назвати конкретних експонатів, погано уявляють, чому присвячена експозиція. Прикладом можуть служити записи у книзі відгуків: Нам усе сподобалося, У вас гарно, Сподобався відділ, де все старе. Спринтери нічого не кажуть конкретно. Вони, в основному, пробігають по музею і мотивують свій прихід так: Прийшли подивитися, що у вас є.

10 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Отже, для того, щоб музейники володіли інформацією про споживачів, має проводитися постійна робота з відвідувачами шляхом спостереження, експрес-опитування або анкетування. Проблема сприйняття музейної експозиції (так звана ефективність музейної комунікації ) безпосередньо пов язана з розробкою контрольного тексту екскурсії і, отже, наданням музейних послуг [2; 7]. Формування музейної сторінки в соціальних мережах та музейний сайт допоможуть поширювати інформацію про діяльність музею, запрошувати постійних відвідувачів на акції, Дні відритих дверей або інші заходи, які відбуватимуться в музеї. Постійна робота з відвідувачами музею, які виступають споживачами музейних послуг, дає музейним працівникам можливість: прогнозувати потреби музейної аудиторії; виявляти послуги, що користуються найбільшим попитом; удосконалювати якість музейних послуг, вивчаючи рівень задоволення клієнтів [4]. Це, у свою чергу, дасть змогу створити на ринку туристських послуг пропозиції музейних турів. Музейні послуги належать до культурнорозважальних, часто є елементами музейних турів або комплексних екскурсій, які включають оглядову екскурсію населеним пунктом та музею. Музейна аудиторія сьогодні приходить до музею, щоб відпочити в атмосфері музею та отримати разом з інформацією емоції новизни, радості тощо. Крім того, нове покоління відвідувачів хочуть отримувати тактильні відчуття без заборон на табличках руками торкатись заборонено. В сучасних музеях для дітей та дорослих існують екскурсії з елементами розваг. У частині музеїв України з являється все більше платних послуг для задоволення потреб відвідувачів, тому відвідування перетворюється на гру. В Музеї води (м. Київ) діти та дорослі із задоволенням надувають мильні пузирі, опиняються в величезній мильній бульбашці, риють лопатками канали в пісочниці, яка уособлює пустелю. У Національному музеї історії України у Другій світовій війні (Меморіальний комплекс, м. Київ) відвідувачі можуть постріляти з гашетки у вертольоті, подивитися документальний фільм на борту літака. Духовно та емоційно насичена форма дозвілля стимулює інтерес до музею, збільшує кількість його відвідувачів. Серед відвідувачів музеїв з дітьми більше таких, які б із задоволенням приходили не на стандартні, а розважальні недільно-суботні заходи музеїв, подібно іншим атракціонам, наприклад, реконструкції побутових ритуалів, розігрування або навіть масові реконструкції битв та ін., коли родина об єднується спільною діяльністю [3]. Інформація про співвідношення платних і безоплатних послуг у музеях України не оприлюднюється Державною службою статистики України. Екскурсійні послуги відносяться до платних музейних послуг, екскурсії поділяють на оглядові та тематичні. До цієї класифікації не входять спеціально розроблені, ексклюзивні з погляду певних чинників та задіяних ресурсів комерційні екскурсії. Наприклад, у Державному історико-архітектурному 10

11 11 Бєлікова М. В. музеї-заповідникові Садиба Попова вартість хвилинної екскурсії музеєм з групи 50 грн, по території Садиби Попова 50 грн з групи, а ось двогодинна екскурсія Підземелля палацу коштує 50 грн з відвідувача у туристичний сезон, тому що є спеціальною пропозицією. За даними табл. 2, складеної за інфографіками В. М. Рожка, можна зробити висновки про співвідношення платних і безоплатних послуг одинадцяти музеїв України. Так, платні послуги в одному музеї повністю відсутні, у двох 7 10%, одному 25%, в усіх інших (6) від 34 до 47% [5]. Отже, сьогоднішня ситуація характеризується такими тенденціями: держава витрачає на фінансування музеїв кошти, спостерігається скорочення кількості музеїв та зменшення рівня відвідуваності музеїв, одночасно відкриваються музеї, які зовсім не надають платні послуги [5]. Національний музей-меморіал Тюрма на Лонцького перший і єдиний на сьогодні в Україні музей-в язниця (м. Львів), який залишався за даними сайту з безоплатними послугами в р рр., коли музей мав тенденцію до збільшення відвідуваності: у р. музей відвідало 8,8 тис. осіб, у р. 15,7 тис., у р. 16 тис., у р. 17 тис., у р. 18,5 тис. Таблиця 2 Співвідношення платних і безоплатних послуг у музеях України, % Назва музею Платні послуги Безоплатні послуги Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів Тюрма на Лонцького Національний меморіальний комплекс Висота маршала І. С. Конєва Національний музей історії України Національний музей Меморіал пам яті жертв голодоморів в Україні Меморіальний комплекс Національний музей історії Великої Вітчизняної війни років Національний музей у Львові імені Андрія Шептицького Національний музей літератури України Національний музей Тараса Шевченка 7 93 Національний художній музей України Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному Національний музей народної архітектури та побуту України За категоріями відвідувачів Національного музею-меморіалу Тюрма на Лонцького можна розподілити таким чином: це родичі людей, що перебували в ув язненні або загинули в тюрмах й концтаборах; окремі екскурсанти та групи туристів з-за кордону (США, Канада, Австралія, Аргентина, Бразилія, Польща, Росія, Грузія, Німеччина, Швеція, Естонія, Бельгія, Франція, Японія, Корея та ін.);

12 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку студенти та школяри; представники духовенства та парафіяльних організацій, представники громадських організацій; туристичні групи із усіх областей України. Отже, Національний музей-меморіал Тюрма на Лонцького це унікальний музей, який працює щодня, з до , у неділю з до , має персонал з 32 осіб, експозицію в процесі створення, приймає відвідувачів упродовж семи років, але музейні послуги в ньому не оплачуються. Практика безоплатних послуг існує в багатьох музеях країни. Державні музеї України збільшують власну відвідуваність за рахунок надання безоплатних послуг у Дні відкритих дверей, Міжнародний день та Ніч музеїв 18 травня, а також учасникам конференцій та ін. за домовленістю з адміністрацією, тому підрахувати, скільки заробив державний музей за рахунок надання послуг самостійного огляду експозиції та екскурсійних послуг складно. Рідко публікується, як наведено на рис. 1, статистика платних та безоплатних послуг відвідування музеїв України [5]. У закордонних музеях безоплатні дні або дні оплати за формулою хто скільки зможе дати виправдав себе, про що свідчить досвід Музею сучасного мистецтва С. Гуггенхайма і Метрополітену. В такі дні музеї мають можливість відвідати безкоштовно студенти, діти з бідних сімей, малозабезпечені особи, тимчасові трудові мігранти, чималий відсоток представників низькооплачуваних професій та інші категорії, що сумарно становить 30 40% відвідувачів. На подібні соціальні акції музеї за кордоном отримують цільові фінансові ресурси державних і недержавних соціальних фондів [6]. До платних послуг відносяться переважно основні послуги вхідна плата за самостійний огляд експозиції та плата за екскурсії. В країнах світу розроблений цілий спектр платних додаткових послуг, необхідних для підвищення комфорту та задоволення потреб відвідувачів різних категорій. В Україні недостатньо розвинена практика надання музеями додаткових послуг, які сприять підвищенню популярності музею. Музеї можуть надавати комплекс додаткових послуг [2; 4; 6; 8], таких як: право на фото- та відеозйомку; право на друкування творів з власної колекції та надання послуг видавцям краєзнавчої, мистецької літератури, каталогів та забезпечення ілюстрованим матеріалом видань, творів, виставок тощо; проведення лекцій, презентацій, курсів, квестів, майстер-класів для дітей та дорослих, днів народжень для дітей; організація виставок, у тому числі пересувних, концертів, масових заходів, творчих та літературно-мистецьких зустрічей і вечорів, форумів, конференцій, пленерів, розважальних заходів, масових акцій, відкритих уроків, Днів знань, мистецьких акцій, презентацій (зокрема книг), фольклорно-етнографічних свят, конкурсів та творчих вечорів; 12

13 Бєлікова М. В тис. осіб Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Національний меморіальний комплекс "Висота маршала Іgoalma.orgєва" Національний музей історії України Національний музей "Меморіал пам&#;яті жертв голодоморів в Україні" Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни Національний музей у Львові імені Андрія Шептицького Національний музей літератури України Національний музей Тараса Шевченка Національний художній музей України Національний музей -заповідник українського гончарства в Опішному Національний музей народної архітектури та побуту України Безоплатні Платні Рис. 1. Дані щодо відвідуваності музеїв України, тис. осіб [5] проведення лекцій і літературних уроків; проведення реставраційних робіт; інформаційно-консультаційна, методично-практична допомога у написанні наукових творів, праць, рефератів та доповідей; забезпечення доступу до історичних джерел, архівів, фондів та бібліотек музеїв; видача довідок та висновків, зокрема, при відведенні земельних ділянок та будівництві на території міста, на реконструкцію на території заповідника; науково-природнича експертиза та експертна оцінка пам яток культури та матеріальних творів; послуги з артконсалтингу; 13

14На думку М. Й. Рутинського, для більшості українських музеїв комерційна діяльність зводиться до надання екскурсійних послуг та вимушеної здачі окремих приміщень в оренду [6]. На сьогодні одне із завдань музеїв вирішити, які послуги можна зробити платними і з комерційною ціною, щоб не постраждали дослідники музейної колекції. Друге завдання визначити адекватну ціну на музейні послуги. Теоретично ціна на будь-які послуги формується із врахуванням собівартості послуги та додатково певного відсотка прибутку. Більшість музеїв світу перейшла на формулу ринкового кон юнктурного ціноутворення, коли вартість музейних послуг визначається його собівартістю та збутовою популярністю [6]. Ціни на музейні послуги мають бути виграшні порівняно з цінами музеїв-конкурентів. Ціна вхідного квитка музею, який орієнтується на туристів, буде вищою, ніж такого музею, який орієнтується на школярів і студентів. 14

15 15 Бєлікова М. В. У ході визначення граничних розмірів вартості вхідного квитка враховується вік відвідувачів музею, їх статус і кількість осіб у групі. Відвідання та огляд експозиції без екскурсії поділяють за ціною на певні соціальні групи пільгові категорії (школярів, студентів, пенсіонерів, учасників бойових дій, інвалідів, сиріт), які відвідують музей за половину вартості або навіть безкоштовно, і всіх інших, які відвідують музей за повну плату. Нижчою є також вартість для стандартних туристичних груп від осіб [6]. Вхідний квиток для дітей до 6 7 років є винятком, а не правилом для більшості музеїв. У будь-якому випадку при плануванні вартості квитка варто усвідомлювати, що висока ціна може призвести до втрати відвідувачів, а занадто низька може спричинити втрату доходів та знецінити роботу музейних працівників. Додатковими факторами, що можуть впливати на формування вартості музейних послуг, є сезонність; попереднє замовлення й оплата; кількість замовлень від постійних партнерів музею; тривалість оренди експозиційних залів та додаткових приміщень музею; абонентський квиток на користування комплексом музейних послуг, який дає право на отримання певних пільг чи знижок від музею [2. 6]. Для того, щоб відвідувач зміг скористатись музейними послугами, музей повинен подбати про умови надання цих послуг. У більшості музеїв екскурсії проводяться за попередньою домовленістю або за замовленням, як мінімум, за годину до її виконання в разі наявності вільного екскурсовода, якщо не можна зробити це швидше через залучення музейного персоналу до проведення екскурсій для інших груп. Музей у режимі своєї роботи враховує періоди часу масових екскурсій та днів роботи закладу. Комплексні музеї, найпоширеніші в Україні, мають недостатню кількість персоналу за штатним розкладом, тому є серед краєзнавчих обласних музеїв, на жаль, такі, які не працюють у вихідні дні, коли більшість родин мають реальну можливість разом відвідати музей. Адміністрації надзвичайно складно мотивувати власних працівників працювати у вихідні дні, щоб зробити це, не завдаючи шкоди інтересам працівників. Музейникам необхідно розробляти такі послуги, які матимуть попит, у тому числі костюмовані та театралізовані екскурсії, музейні свята і фестивалі, які триватимуть кілька днів, що дасть змогу залучити приїжджих з різних населених пунктів. Діти молодшого шкільного віку (8 12 років) серед школярів найменше задіяні в туристичних поїздках та відвідуванні музеїв, тому для них мають бути розроблені адаптовані екскурсії на осіб у контексті музейної тематики, наприклад, під час яких вони зможуть стріляти з лука, вправлятися мечем та щитом, списом, грати на сопілці, прясти, гладити рубелем та ін., а для цього необхідно розрахувати час екскурсії і підготувати достатню кількість приладдя із запасом часу, щоб кожний екскурсант встигнув спробувати себе, адже це надзвичайно важливо. У дітей старшого шкільного віку найбільший інтерес викликає

16 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку проведення театралізованих вистав та спеціальних розважальних заходів у вигляді реконструкцій з можливістю участі (битви, ритуали, побут). Окремо треба розробити заходи вихідного дня для сімейного відпочинку, коли сім я об єднується для відвідання виставки або участі в музейному святі, для якого обов язковою є наявність копій музейних предметів, активна участь відвідувачів, а також використання святкових атрибутів, елементів театралізації та ігрових епізодів, дотримання ритуальності тощо [8]. Крім того, необхідно визначити розумну ціну на музейні послуги і робити на них знижки залежно від замовника, створюючи для дослідника умови для наукової діяльності в музеї, враховуючи, що група зможе заплатити найбільшу ціну за музейний продукт, а ціна для індивідуала або родини з двох дорослих та двох-трьох дітей має бути менша, в туристичний сезон ціна буде вищою та інші чинники. Далі цим послугам потрібна така реклама, щоб про музейні послуги інформувались не лише жителі цього населеного пункту, але і туристи. Відповідно, музейні послуги будуть формувати позитивний імідж музею серед його відвідувачів. Висновки. За рр. частка фінансових надходжень від надання музейних послуг в Україні коливалось від 0,01 до 39% і становить у середньому 10% за інфографіками В. М. Рожка. Музей не є комерційним підприємством, цінова політика музеїв має співвідноситися з доходами більшості населення країни, щоб відвідання музеїв було доступним. Сьогодні можна констатувати, що лише в небагатьох керівників музеїв України наявне бачення змін у наданні музейних послуг відповідно до потреб музейної аудиторії, що зумовлено недостатньою мотивацією. В першу чергу це стосується питання доступності музею для відвідувачів, що пов язано з кількістю годин, які музей відкритий для відвідувачів. Графік надання музейних послуг має бути зручним для відвідувачів музеї мають працювати у вихідні та святкові дні, після у п ятницю. Прикладом наслідування може бути Національний художній музей України, який працює у середу, четвер, неділю з до , п ятницю з до , суботу з до Є в країні музеї, які працюють без вихідних, але для цього необхідно додатково мотивувати персонал наданням відгулів, премій та ін. У багатьох музеях існує проблема недостатнього ступеня освітленості експозиції складне питання, коли потрібно створити умови для комфортного огляду експозиції і фотографування та не нашкодити експонатам у перспективі. Ще однією проблемою є якість екскурсійного обслуговування, контроль за яким можна проводити за програмою Таємний гість, коли невідомий спеціально підготовлений екскурсант зможе оцінити роботу екскурсовода та зробити висновок, чи на належному професійному рівні проводиться екскурсія і чи вкладається екскурсовод у час проведення екскурсії. Перспективи наших подальших розробок це прикладні дослідження музейного сервісу та музейного брендінгу, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності музеїв на ринку дозвілля. 16

17 Бєлікова М. В. Література 1. Бабарицька В. Екскурсознавство і музеєзнавство : навчальний посібник / В. Бабарицька, А. Короткова, О. Малиновська. К. : Альтерпрес, с. 2. Бєлікова М. В. Основи музеєзнавства : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. В. Бєлікова, В. М. Зайцева ; Запорізький національний технічний університет. Запоріжжя : ТОВ ЛІПС ЛТД, с. 3. Бєлікова М. Розвиток соціально-культурного сервісу музеїв України: досвід та практика // Музейний вісник. Запоріжжя, Вип. 13/2. С Основи музеєзнавства, маркетингу та рекламно-інформаційної діяльності музеїв. Посібник // за ред.: В. Великочого, Н. Гасюк; авторський колектив: П. Горішевський, М. Дейнега, М. Ковалів, В. Мельник, Н. Рега, С. Оришко, О. Соколова. Івано-Франківськ : Плай, с. 5. Рожко В. Музеї України в інфографіці: й рік [Електронний ресурс]. Режим доступу до сайту: 6. Рутинський М. Й. Музеєзнавство : навчальний посібник / М. Й. Рутинський, О. В. Стецюк. К., с. 7. Cавченко А. Конспект музейної зустрічі 7. Сервіс у музеях [Електронний ресурс]. Режим доступу до сайту: ua/post/ Юренева Т. Ю. Музееведение / Т. Ю. Юренева. М. : Академический проект, с. 17

18 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку 18 Булатов С. В. старший викладач ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОХОДІВ З УЧНІВСЬКОЮ МОЛОДДЮ На сьогодні туризм належить до найважливіших факторів соціально-культурного розвитку територій. Активний туризм є невід ємною частиною відпочинку, рекреації, оздоровлення, пізнання та розвитку суспільства. Проте за останні десятиліття активний туризм, у всіх його проявах, почав занепадати, зменшилася кількість туристичних походів з різних видів туризму та категорій складності. Основною складовою учасників походів є студентська молодь. Вищі навчальні заклади відіграють найважливішу роль у залученні учнівської та студентської молоді до активних видів відпочинку та туризму. Саме вони впливають на учнівську молодь і спонукають до формування певних вподобань та світогляду. Україна багата на ресурси для проведення походів усіх видів і категорій складності. На жаль, на сьогодні Україна опинилася у складному економічному та геополітичному становищі. На Сході Україні проходить антитерористична операція, АР Крим анексовано, тому значна кількість території (близько 20%), багатої на ресурси для туристичних походів, не використовується. Аналіз наукової літератури свідчить про зацікавленість науковців проблемами організації туристичних походів з учнівською молоддю. Різні аспекти цієї проблеми досліджували М. Костриця, В. Редіна, О. Останець- Свєшніков, Ю. Костянтинов. З позиції соціально-економічної географії детальне дослідження в Україні зроблено О. Колотухою. Мета роботи виявити особливості організації та проведення туристичних походів. Майже кожен вищий навчальний заклад має власний туристичний клуб. Не винятком є і Запорізький національний технічний університет, який нараховує два туристичні клуби, один при ЗНТУ, другий при факультеті Міжнародного туризму і управління Інституту управління та права ЗНТУ. Вони займаються організацією та проведенням туристичних походів зі студентами. Походи поділяються за видами (пішохідні, водні, лижні, велосипедні) та за складністю (некатегорійні (походи вихідного дня) та категорійні походи). До р. клуби проводили більшість походів по АР Крим, тому що було розроблено та апробовано величезну кількість маршрутів з різних видів туризму. Різноманіття ландшафтів гір з Чорним морем було найліпшим поєднанням для активного відпочинку. Проведення походів саме в Кримських горах зумовлювалося їх близькістю до південного та східного регіонів, на відміну від Карпатських гір. На сьогодні походи зі студентами проводяться як у Запорізькому регіоні, так і в Карпатських горах (взимку проведення гірськолижного відпочинку).

19 19 Булатов С. В. Одним із популярних видів активного відпочинку серед учнівської молоді є водний туризм. Розглянемо особливості організації водних походів зі студентами ЗНТУ спеціальності Туризм. На базі факультету Міжнародного туризму і управління працює туристичний клуб. На сьогодні турклуб має спорядження для пішохідних та водних походів на 20 осіб. Керівниками походів є доцент кафедри міжнародного туризму, к.е.н. О. М. Корнієнко та старший викладач кафедри міжнародного туризму С. В. Булатов. Відповідно до навчального плану та освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів спеціальності Туризм під час вивчення дисциплін Активний туризм та Навчально-тренувальний похід студенти набувають практичний досвід з організації та участі у походах вихідного дня. Як правило, походи розраховані на три дні. Кількісний склад групи у водному поході 25 осіб. Це студенти першого, другого та третіх курсів спеціальності Туризм, більшість з яких не має досвіду участі в таких заходах. Спорядження, яке використовується для сплавів, включає 13 двомісних байдарок, 25 рятувальних жилетів, 25 весел, 4 рятувальних кінці, 25 сидінь та 13 накидних юбок. Із групового та індивідуального спорядження необхідно 25 спальників, 25 кариматів, 5 палаток п ятимісних, котли для приготування їжі, ремонтний набір, аптечка. Така велика кількість учасників передбачає величезну відповідальність. Підготовка до походів починається заздалегідь. Проводиться інструктаж з техніки безпеки та тренування. На тренуваннях студенти знайомляться з байдарками, набувають практичних навичок з веслування на суші і на воді, вчаться керувати байдарками на воді, виконуючи обов язкові вправи за командою: 1. Розвертання на градусів ліворуч і праворуч, як на місці, так і в русі. 2. Подолання бокової течії при перетинанні ріки з одного берега на інший. 3. Веслування за направляючим у строю. Після декількох тренувальних занять з веслування студенти беруть участь у походах. Перед самим походом проводиться інструктаж з техніки безпеки, розподіл за обов язками в поході (медик, картограф, фотограф, еколог, командир відділення, завідувач з харчування, костровий, аніматор тощо), розподіл за чергуваннями, тобто приготуванням їжі, розподіл за наметами та байдарками та ін. Маршрути завчасно розроблялися та апробувалися викладачамиінструкторами кафедри міжнародного туризму. Розроблені маршрути є універсальними, тому що початок і кінець маршрутів може починатися і завершуватися у зворотному порядку, що дає змогу з одного маршруту зробити два. Один з таких маршрутів називається Козацький шлях (довкола о. Хортиця), який починається на Ждановському пляжі р. Дніпро, м. Запоріжжя о Після укладання речей по байдарках, спуску їх на воду вся ескадра за направляючим рухається по р. Дніпро до музею Запорізького

20 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку козацтва на о. Хортиця. Далі 30 хв відпочинку та екскурсія по Запорізькій Січі. Далі маршрут включає острова перед Дніпрогесом, старе русло Дніпра (старий Дніпро) вниз за течією, хортицькі плавні, залишки давнього поселення Протолче, яке згадується у Повісті минулих літ. Зупинка на ночівлю це перший день і 22 кілометри походу по воді. Другий день: ранок починається о Приготування їжи, сніданок, зняття туристичного табору, прибирання сміття і вихід на маршрут. Маршрут пролягає через історичне місце, де в р. відбувалося форсування Дніпра під час Великої вітчизняної війни. Фотографування у пам ятника. Далі маршрут проходить через протоки в нижніх плавнях із виходом до Каховського водосховища, зупинка на ночівлю на острові Сідластий. За другий день студенти на байдарках проходять приблизно 20 км. Третій день: маршрут до кінцевої точки походу, на північ по р. Дніпро, до Ждановського пляжу (17 км). Режим водного походу: кожні хв веслування на байдарці відпочинок на березі 15 хв. Після трьох годин переходу обідній перекус та відпочинок. Студенти заздалегідь готують екскурсійну програму на теми: Запорізька Січ, Дніпрогес, острів Хортиця, селище Протовче, Каховське водосховище та ін. Під час маршруту самостійно проводять екскурсії на зазначені теми. Після завершення водного походу вся група збирається для звіту, підбиття підсумків, виявлення найкращих та опрацювання недоліків. Готується та проводиться фото- та відеозвіт водного походу студентів ЗНТУ спеціальності Туризм по р. Дніпро Козацький шлях. Організація та підготовка зазначеного походу включає такі складові: добір туристичної групи; розподіл обов язків у групі; вибір і опрацювання маршруту; складання календарного плану походу; оформлення маршрутної книжки (маршрутного листа); складання кошторису; групове та особисте спорядження; укладання рюкзака, байдарки; групове та особисте спорядження; комплектування медичної аптечки; організація харчування; режим походу; подолання природних перешкод; підведення підсумків походу [1; 5]. Розглянемо більш детально етапи організації та проведення походів. Добір туристичної групи. Безпосередня підготовка до походу або подорожі починається з комплектування групи. Залежно від її складу вибирають район і маршрут подорожі. При цьому, як правило, всіх учасників об єднує спільна зацікавленість майбутньою подорожжю. Правильний і ретельний добір групи одна з основних умов вдалого і безаварійного походу. Комплектувати групу краще, коли її основний склад навчається на одній спеціальності. Бажано, щоб члени групи мали приблизно однаковий вік, фізичну підготовку, знання і туристські навички. Всі учасники подорожей повинні вміти плавати, знати правила й прийоми рятування потопаючих, уміти надавати першу долікарську допомогу потерпілому. 20

21 21 Булатов С. В. Готуючись до багатоденного походу або категорійної подорожі, учасники мають чітко розподілити між собою обов язки. Розподіл обов язків у групі. Керівник походу або подорожі обирається і затверджується організацією (деканатом), що проводить похід. Він відповідає за підготовку групи й за безаварійне проведення походу. Керівник повинен добре знати маршрут, передбачувані місця ночівель. Перед керівником стоїть відповідальне завдання згуртувати членів групи в дружній колектив, об єднати всіх спільними інтересами. Якщо серед тих, хто рушає в похід, є новачки, керівник має ознайомити їх з традиціями й правилами даного колективу, виявити їхні бажання, здібності, стан здоров я тощо. Він зобов язаний суворо дотримуватися правил безпеки руху, стежити за дбайливим ставлення туристів до природи, тактовним поводженням з місцевим населенням. Розпорядження керівника є законом для всіх учасників. Керівник походу зобов язаний точно виконувати вимоги МКК, викладені в маршрутній книжці, у всіх випадках користуватися правами й обов язками, викладеними в Правилах організації й проведення самодіяльних туристських подорожей [3]. Щоб керувати багатоденним некатегорійним походом, керівник повинен мати туристський досвід участі і проведення походів вихідного дня, багатоденних некатегорійних походів і подорожей. Для керівництва подорожами за маршрутами І IV категорій складності керівнику необхідний досвід участі у подорожах, категорія складності яких на одну категорію вища, ніж та, що планується для V категорії складності участі у двох подорожах цієї категорії з даного виду туризму. Розподіл обов язків серед інших учасників походу проводиться з урахуванням туристського досвіду членів групи, їх практичних навичок, зацікавленості у виконанні тих чи інших доручень і залежить від кількості туристів у групі. Якщо група велика, можна вибрати заступника керівника, завгоспа, відповідального за ведення щоденника, санінструктора, скарбника, фотографа, відповідального за ремонт спорядження тощо. Якщо ж група маленька, то одні й ті самі учасники виконують декілька обов язків. Завгосп відповідає за закупівлю продовольства, добір і спорядження колективного майна, складання меню тощо. Він одержує на прокат спорядження і розподіляє його між членами групи, веде облік продуктів і спорядження на маршруті, призначає чергових похідної їдальні. Після закінчення походу завгосп повертає на базу прокату туристське спорядження, звітує перед товаришами про витрати. На допомогу завгоспу керівник групи призначає помічників залежно від кількісного складу групи. Заступником керівника групи, як правило, обирається досвідчений турист. Він основний помічник керівника. До початку походу санінструктор проходить спеціальну підготовку або одержує кваліфіковану консультацію з питань надання першої долікарської допомоги у разі травм, захворювань чи нещасних випадків, комплектує і зберігає похідну медичну аптечку.

22 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку У поході санінструктор стежить за дотриманням туристами санітарно-гігієнічних вимог, за станом здоров я учасників, робить усе для того, щоб не порушувався запланований режим походу, надає першу долікарську допомогу. Він також має вказувати, де брати питну воду, де вмиватися, мити посуд. Фотограф від початку до кінця походу відображає на фотоплівці похідне життя туристської групи. Як правило, фотографії потрібні для звіту. Відповідальний за ремонт спорядження зберігає ремонтний набір, інструмент і матеріали для лагодження, ремонтує спорядження сам або з товаришами по туристській групі. Вміти розпалити вогнище за будь-якої погоди в дощ, під час снігопаду, при сильному вітрі завдання відповідального за вогнище. Збирати багаття, підтримувати вогонь обов язок усіх учасників походу. Під час переходу в туристській групі можуть призначатися так звані направляючий і замикаючий. Це мають бути добре фізично й технічно підготовлені й досвідчені туристи. У походах вихідного дня, багатоденних походах розбивкою бівуаків, заготівлею дров, приготуванням їжі та іншими господарськими справами, як правило, займаються по черзі всі члени туристської групи чергові. В разі необхідності в нічний час призначають чергових, які підтримують вогнище, своєчасно готують сніданок, будять групу. Крім того, можуть розподілятися й інші тимчасові обов язки, наприклад призначають відповідальних за проведення туристського вечора, спортивних змагань, організацію екскурсій. Бажано, щоб учасники туристських груп добровільно брали на себе ті обов язки, котрі їм до вподоби. Загальні питання при виборі й опрацювання маршруту. Маршрут майбутнього походу має бути цікавим у пізнавальному плані. Залежно від складу групи, мети і завдань походу визначають об єкти для огляду: історичні місця, пам ятники архітектури, трудової та бойової слави, музеї, новобудови тощо. При виборі маршруту не слід забувати й про пору року, в яку планується похід. Якщо це рання весна або пізня осінь, коли погода дуже не стійка, бажано, щоб маршрут проходив більш-менш сухими місцями. Жаркої літньої погоди здебільшого рухаються лісом, берегом річки, де можна зупинитися для відпочинку. Маршрути можуть бути кільцеві, лінійні та радіальні. Можливе також поєднання кільцевих і лінійних маршрутів з радіальними (так звані лінійно-радіальні або кільцево-радіальні ). При кільцевому маршруті початок і кінець його знаходяться в тому самому місці, при лінійному в різних. Радіальні виходи прокладають, як правило, від основного маршруту для огляду цікавих туристсько-екскурсійних об єктів, що лежать осторонь основного шляху. Вибраний маршрут детально опрацьовується, водночас вивчається географічний район майбутнього походу. Для цього використовують довідники, карти, туристські путівники, наукову та художню літературу, геог- 22

23 23 Булатов С. В. рафічні дані, метеорологічні спостереження, звіти туристських груп і експедицій, що побували там, Інтернет-ресурси тощо. При санітарно-епідеміологічній оцінці маршруту передусім звертають увагу на наявність у районі майбутнього походу джерел питної води, безпечних місць для купання. Після того як буде вибрано район походу й вивчено його природні умови, визначають початковий і кінцевий пункти маршруту. Вони мають бути зв язані надійним видом транспорту з місцем початку мандрівки. Між початковим та кінцевим пунктами походу проводять маршрут по найзручніших шляхах: польових дорогах, лісових стежках, долинах, річок, через перевали, переправи, населені пункти і різні туристські бази. Маршрут накреслюють на карті або схемі, визначають ділянки з природними перешкодами й способи їхнього подолання, зручні місця великих привалів, ночівель, днівок, радіальні виходи, підраховують загальний кілометраж. Після цього складають графік руху залежно від складності шляху, фізичної та технічної підготовки туристів, розташування населених пунктів, намічених для огляду екскурсійних об єктів, рельєфу місцевості тощо. Складання кошторису. Кошторис витрат у поході складається керівником групи. При цьому враховуються реальні можливості групи. У витрати включається необхідна кількість грошей на харчування, придбання і прокат туристського спорядження та інвентарю, на транспорт від початкового пункту і назад, а також на внутрішньомаршрутні переїзди, провезення багажу тощо. У цій частині враховуються також кошти для ночівлі на туристських базах або в готелях, екскурсійне обслуговування (якщо це передбачено походом), на літературу, листівки, медичну аптечку, ремонтний набір, фотоматеріали. Спорядження. Вирушаючи в дорогу, треба пам ятати: не можна брати з собою зайвих речей, та ще гірше забути необхідне. Туристське спорядження поділяється на групове речі, необхідні для всієї групи, і особисте, що потрібне кожному учасникові походу. На вибір спорядження впливає не тільки сезон, у який здійснюється мандрівка, а й географічні та кліматичні умови району, тривалість, склад учасників, ступінь їхньої тренованості, технічні труднощі маршруту тощо. Спорядження для водних походів має бути міцне, легке, зручне, водонепроникне, відносно недороге [4]. Групове спорядження. Палатки: на 2 3 осіб Малютка ; на 4 осіб П-2Б, Памірка, Турист (моделі А, Б); на 5 6 осіб Терра ; посуд: 2 казанки місткістю по 3 літри на групу з чотирьох осіб, на численнішу групу відра з розрахунку по 0,7 л на одного туриста; сокири: на групу до 4 осіб одну малу тур., на численнішу групу додатково одну велику теслярську сокиру; похідна туристська піч або вогнищеве господарство; ліхтарі з комплектом батарейок по одному на 2 3 осіб; свічка стеаринова 1 на групу; похідна медична аптечка один індивідуальний пакет на

24 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку 3 4 осіб; музичний інструмент, карта, планшет, олівці; транспортир, циркуль, візирна лінійка, комплект ремонтного набору тощо. Особисте спорядження. Рюкзак (можна один на двох) будь-якого типу, а ще краще герметичний мішок: спортивний, універсальний тощо, ковдра або спальний мішок, предмети туалету, головний убір, взуття кеди з повстяною устілкою або черевики на підошві вібрам з ремінними шнурками. Взуття має бути розношене, бажано на один розмір більше, щоб надіти зайву пару шкарпеток, міцне (товста підошва захищає стопу від гострих дрібних камінців), закрите і на низькому підборі, капці для привалу. Ковбойка, штани або шорти, штормова куртка з легкої, але міцної тканини, плавки, захисна непромокальна плащ накидка або накидка поліетиленова з капюшоном, зміна білизни, дві пари вовняних шкарпеток, футболка, ложка, залізна миска, ніж, сірники у водонепроникній упаковці, фотоапарат або кіноапарат із запасом плівки, записник, гумка, олівець, годинник, захисні окуляри в жорсткому футлярі, індивідуальний медичний пакет, складний ніж (його беруть тільки хлопці) [4]. Комплектування медичної аптечки. Дуже важливо правильно укомплектувати медичну аптечку. Деякі групи підходять до цієї справи формально, часто без урахування кількості учасників, віку, тривалості запланованого походу. При такому ставленні будь-яка травма або захворювання туриста ставить групу в безвихідне становище, що призводить до зриву подорожі в цілому. Для короткочасних мандрівок і походів вихідного дня по заселеній місцевості склад аптечки невеликий: перев язочні матеріали бинт, вата, лейкопластир, стерильні салфетки, еластичний бинт; дезинфікуючі речовини і розчини: розчин йоду, брильянтового зеленого, перманганат калію в кристалах, перекис водню 3 %, настойка валеріани. Необхідно брати з собою й ампули з розчином аміаку, який дають вдихати в разі непритомності. Туристська група повинна мати в аптечці засоби, які запобігають сонячним опікам. На маршруті, де зустрічаються змії, аптечку укомплектовують також протиотрутною сироваткою. Для знезараження питної води слід взяти в дорогу пантоцид (1 2 таблетки цього препарату протягом 40 хв дезинфікують 1 літр води). Усі перераховані вище засоби складають у поліетиленовий мішок, загорнувши флакони у м який папір або вату. Не рекомендується розпаковувати медикаменти раніше, ніж потрібно, оскільки у заводській упаковці вони краще зберігаються. В похідних умовах аптечку надійно захищають від води, снігу, дії сонячних променів, а також від ударів та трясіння. Організація харчування. Харчування в поході має свої особливості щодо норм, асортименту продуктів, способів кулінарної обробки тощо. Старанно продуманий набір продуктів, правильне й організоване харчування, достатня за калорійністю, вміло і зі смаком приготовлена їжа все це є запорукою здоров я та гарного настрою туристів. Перед походом можна насушити сухарів, тому що за вагою вони у 2 рази легші, ніж хліб, знайти насичувані продукти (м ясні концентрати, бульйонні кубики тощо). Це дуже важлива робота, як правило, лягає на плечі керівника походу. Їжа 24

25 Булатов С. В. у походах готується на вогнищі, яке повинно бути захищено від вітру та знаходитися ближче до води. Краще використовувати старе вогнище. Турист-початківець, особливо в жарку пору, відчуваючи спрагу, часто споживає надлишкову кількість води, але чим більше він п є, тим більше витрачає вологи і солей з потом і тим більше хочеться йому пити. Тому доцільно під час сніданку напитися досита; близько 0,5 л рідини вживається в обід, увечері, після закінчення денного переходу можна пити вдосталь. На шляху краще не пити, а в разі сильної спраги прополоскати рот і випити 1 2 ковтки води. Вгамовує спрагу підкислена вода. Отже, харчування є невід ємною частиною походу. В середньому калорійність походу на одного учасника за добу становить ккал енергії. Це свідчить про велику кількість енерговитрат, які потрібно поповнювати. Харчування в походах повинно бути різноманітним, а також калорійним і легким. Як правило, на сніданок готуються каші, на вечерю супи, повинні бути перекуси, один чи два за день. Треба враховувати, що харчування може бути дворазове з одним чи двома перекусами, а також триразове. Режим водного походу. У пішохідній мандрівці серйозну увагу приділяють режимові руху й відпочинку туристів, вибору найдоцільніших прийомів і способів організації похідного життя, подолання найрізноманітніших природних перешкод. Складність і тривалість походу має насамперед відповідати загальнофізичній і спеціальній підготовці туристів. Якщо цієї умови не дотримуються, учасники перевтомлюються. У водних походах, особливо влітку, вихід групи на маршрут призначають на ранні години. Це дає змогу в разі необхідності використати весь світловий день для руху, а також мати достатньо часу для обіднього привалу. На незнайомій місцевості достатній запас світлового часу дасть можливість вибрати зручне місце для ночівлі та добре організувати її. Нормальною середньою швидкістю на рівнинній річці для середньо підготовленої групи туристів вважають 3,5 4,5 км на годину [2]. Під час переходу керівник групи, як правило, знаходиться там, де можна найкраще забезпечити управління групою і безпеку її руху на маршруті. Великий привал роблять опівдні. Його тривалість 2 3 год. Якщо похід відбувається у спеку, то перерву роблять на 3 4 год. Влітку краще подорожувати в першій половині дня і надвечір. Місце для зупинки на обід обов язково вибирають біля води. Після обіду слід відпочити не менше ніж одну годину, поспати, скупатися, оглянути цікаві місця на маршруті. Робочий день у поході триває 6 8 год, залежно від категорії складності мандрівки та обставин. За цей час туристська група може пройти км. Такий режим переходу не стомлює, дає змогу переносити тривале навантаження й сприяє зростанню інтересу до мандрівки, навколишнього середовища, природи. Додержання цих термінів виключає необхідність поспішати на маршруті, а це, у свою чергу, буде запобігати перевтомі й нещасним випадкам. 25

26 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Закінчують денний перехід ще завидна, за 2 3 години до настання темряви, щоб можна було заздалегідь вибрати місце бівуаку, де зручно було б організувати ночівлю, назбирати хмизу, розпалити вогнище, приготувати їжу тощо. Після вечері чергові готують усе необхідне для сніданку, тоді вранці їм не доведеться прокидатися раніше від інших і турбувати товаришів. Тут же біля вогнища керівник повідомляє про план та основні завдання окремим учасникам. Підйом здійснюють завжди в один і той самий час. На згортання табору, сніданок і підготовку до виходу на маршрут, як правило, потрібно не більше ніж хв. Організація бівуаку. Правильно вибрати місце ночівлі, розставити потрібну кількість наметів, приготувати їжу чи розпалити вогнище у погану погоду складна справа. Погано організований бівуак не сприяє відновленню сил, а інколи на такому привалі може навіть статися нещасний випадок. Вміти влаштовувати ночівлю у польових умовах зобов язані всі подорожуючі. Місце ночівель орієнтовно намічають на карті ще до виходу в похід. Головною вимогою до бівуаку є безпечність розташування. Для бівуаку вибирають досить великий майданчик або острів, на якому можна встановити потрібну кількість наметів і розмістити вогнище для приготування їжі, підготувати яму для сміття, туалети тощо. Це може бути узлісся, високий берег річки, галявина в лісі, майданчик біля підніжжя пологого пагорба, прогріті сонцем та захищені від вітру. Місцевість повинна бути суха, затишна, добре освітлюватися сонцем у ранкові години, щоб швидше можна було просушити намети, одяг, взуття та інше спорядження після ранкової роси. Обов язкова вимога поряд має бути придатна для пиття вода й вдосталь дров для вогнища. Всі джерела води, що знаходяться поблизу, обстежуються керівником групи та санінструктором. Для пиття і приготування їжі заборонено користуватися водою із занедбаних колодязів, невеликих озер, ставків та боліт. Якщо бівуак розташований на березі річки, то місце забору води відводять вище від стоянки, а нижче від неї ділянки для умивання, купання, миття посуду, прання одягу та білизни. Планування бівуаку здійснює керівник походу, а господарчими справами займається завгосп разом з черговим по господарству та призначеними для роботи туристами. Роботи з обладнання ночівлі проводять організовано, без метушні. Кожний учасник мандрівки має чітко знати, що він буде і де виконувати на даному привалі, а закінчивши справу, допоможе товаришам. Для цього обов язки розподіляються заздалегідь. Частина туристів розчищує місце для табору, ставить намети, розкладає спальні мішки, інші заготовляють паливо із сухого хмизу, щоб його вистачило не тільки для приготування їжі, а й для нічного вогнища та на ранок. Коли наметне містечко готове, відповідальні за вогнище розпалюють вогонь, а чергові готують продукти, носять воду. 26

27 27 Булатов С. В. На ніч вогнище гасять і, застебнувши намет, щоб не налетіла комашня, засвічують ліхтар і зручно вмощуються. В більшості випадків туристи розмішують спальні мішки впродовж гребеня, але інколи цей порядок порушується це залежить від типу й форми наметів та спальних мішків, які бувають одномісні та багатомісні. Щоб швидко приготувати їжу в польових умовах, використовують спеціальні пристосування, так зване вогнищеве господарство. Це різні легкі портативні рогулі для перекладин; гаки для підвішування відер над вогнем; короткі тросики, що дають змогу регулювати висоту підвішування відер. Залишаючи бівуак, туристи зобов язані впорядкувати територію табору: спалити папірці, закопати в землю консервні банки й скло. Стояки, кілочки, якщо їх не беруть з собою, разом з дровами та хмизом акуратно складають у штабель, вони стануть у пригоді іншим мандрівникам. Вогнище заливають водою, засипають землею, затоптують ногами, а взимку ретельно засипають снігом. Якщо для вогнища знімали дерен, то його слід закласти на місце. Всі відходи харчування не знищують, а складають в одному місці, вони згодяться птахам або диким тваринам. Підведення підсумків походу. Про результати мандрівки група звітує перед туристським клубом ЗНТУ. Аналіз походу проводять зразу ж після повернення або після здачі туристського спорядження. В аналізі беруть участь всі члени туристської групи. Тут обговорюють пройдений маршрут, оцінюють зміст походу, ступінь його складності, розбирають причини відхилення від плану (якщо вони були), допущені групою або окремими туристами помилки. При розборі керівник відзначає позитивні або негативні моменти в діях учасників як у ході підготовки, так і під час проведення походу. Це допомагає виявити недоліки, намітити шляхи їхньої ліквідації в майбутньому. Усний звіт туристської групи складають учасники походів вихідного дня, багатоденних некатегорійних походів і подорожей І категорії складності. Це відбувається на засіданні турклубу. Звіт треба робити якомога швидше, але не пізніше як через 1 1,5 місяця після повернення з походу. До звіту додають загальну картосхему району подорожі із нанесеним маршрутом і місцями днівок та ночівель, а також фотографії та відео, що відтворюють дії туристів під час походу. Кожен вид походу має свої особливості. Для пішохідного туризму особисте і групове спорядження знаходиться у рюкзаку за плечима, а також продукти харчування, тобто туристи, проходячи певну кількість кілометрів і перешкод, несуть на собі все спорядження. Для велосипедних походів характерною рисою є пересування на велосипеді, де все спорядження повинно заходитись у велобаулах на багажнику велосипеда. І тільки деякі невеликі або речі першої необхідності в маленькому рюкзак на спині. В лижних походах засобом пересування є лижі та снігоступи, під час походу турист перебуває в холодних умовах. Усе спорядження зберігається в рюкзаку на спині.

28 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Під час водних походів використовують човни, плоти, каяки, байдарки та інші засоби пересування. Спорядження знаходиться в гермосумках у засобах пересування. Висновки. Найбільш популярними видами походів серед студентів є пішохідні, водні, велосипедні. Найбільш масові некатегорійні походи вихідного дня. Організація та підготовка всіх видів походів з учнівською молоддю включає такі складові: добір туристичної групи; розподіл обов язків у групі; вибір і опрацювання маршруту; складання календарного плану походу; оформлення маршрутної книжки (маршрутного листа); складання кошторису; групове та особисте спорядження; укладання рюкзака, байдарки; групове та особисте спорядження; комплектування медичної аптечки; організація харчування; режим походу; подолання природних перешкод; підведення підсумків походу. Література 1. Активний туризм : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / О. М. Сердюк, Н. В. Москаленко, В. М. Зайцева, Д. Д. Гурова, Т. С. Кукліна. Запоріжжя : ТОВ ЛІПС ЛТД, с. 2. Колотуха О. В. Географія дитячо-юнацького туризму в Україні : [навч. посібник] / О. В. Колотуха. К. : Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, с. 3. Колотуха О. В. Дитячо-юнацький туризм в Україні / О. В. Колотуха. Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, с. 4. Куйбіда В. Організація туристсько-краєзнавчої роботи / В. Куйбіда, Н. Пангелова // Рідна школа С Пангелов Б. П. Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей : [навч. посібник] / Б. П. Пангелов. К. : Академвидав, с. 28

29 Бут Т. В. Бут Т. В. к. е. н. ПРИРОДНІ, ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ТУРИЗМІ Світовий досвід переконує, що туризм повноправний і надприбутковий компонент економіки. Завдяки мінімальним інвестиційним надходженням туризм здатний забезпечувати максимальну віддачу. За даними Центру туристичної документації ВТО, кожний чотирнадцятий працюючий у світі зайнятий у сфері, шо надає послуги, в тому числі й послуги на підприємствах національного та міжнародного туристичного бізнесу. У теперішній час оборот коштів з галузі туризму становить понад два трильйони доларів США. Це приблизно 5% світових продажів товарів і 15% послуг, шо надаються кожного року [1]. У зв язку із зазначеним особливої ваги для Запорізької області має розвиток курортно-туристичної діяльності, який є одним із пріоритетних напрямів забезпечення економічного зростання, збільшення надходжень до місцевого та Державного бюджетів України. Водночас розвиток туризму Запорізької області має ряд проблем: низький рівень розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури; незадовільний стан пам яток архітектури; невиразний образ Запоріжжя на туристичному ринку; екологічні проблеми міста; відсутність традицій системного управління процесами стратегічного розвитку міста та ін. Саме тому постає необхідність дослідити природні й історикокультурні ресурси Запорізької області та їх використання в туризмі, що сприятиме підвищенню рівня якості життя населення, стане фактором зниження безробіття в регіоні та стабілізує економічне зростання області. Проблеми розвитку туристичної діяльності та регіональні проблеми туристичного бізнесу досліджуються у працях таких вітчизняних та зарубіжних науковців, як А. І. Балабанов, Л. О. Василькевич, Д. Д. Гурова, С. В. Домашенко, Е. Л. Драчова, Ю. В. Забаєв, В. М. Зайцева, Д. К. Ісмаєв, О. М. Корнієнко, В. Нордхаус, П. Самуельсон та ін. Враховуючи зазначене, мета дослідження аналіз природних та історико-культурних ресурсів Запорізької області, визначення їх ролі та використання в сфері туризму. Туристичні адміністрації багатьох держав світового співтовариства повною мірою оцінили важливе значення туризму та проводять усі необхідні заходи щодо його розвитку і вдосконалення: здійснюють пільгове фінансування готельних комплексів і туристичної інфраструктури, будівництво доріг, звільняють від сплати податків терміном на три-п ять років нещодавно створені туристичні фірми, видають безвідсоткові кредити на будівництво нових об єктів туризму і підготовку кадрів тощо. Українській владі доцільно використати цей досвід у своїй діяльності. 29

30 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Сучасний туризм функціонує в умовах конкуренції. Кожний регіон, місто намагаються пропагувати та популяризувати свою туристичну привабливість [4]. Запорізька область володіє достатнім обсягом природних, рекреаційних, трудових та історико-культурних ресурсів для успішного формування й розвитку туристичної діяльності регіону. Місто Запоріжжя має значний туристичний потенціал, зумовлений географічним розташуванням, особливостями історичного розвитку, національно-культурним різноманіттям, специфічною архітектурою міста, природними об єктами, наявністю потенційно брендових туристичних продуктів, унікальним поєднанням у межах міста урбанізованих та індустріалізованих майданчиків із заповідними територіями. За результатами експертних опитувань (щорічні рейтинги міст від журналу Фокус та інші джерела), Запоріжжя отримує вищі оцінки щодо туристичної привабливості, ніж більшість обласних центрів Південно- Східної та Центральної України, серед яких Дніпропетровськ, Полтава, Харків. На сьогодні цей туристичний потенціал використовується не повною мірою [7]. На Державному обліку в м. Запоріжжя перебувають пам яток: історії ; монументального мистецтва 18; науки і техніки 11; рхеології 9; архітектури та містобудування В Олександрівському районі налічується близько архітектурних об єктів, що мають історичну цінність і представляють Старий Олександрівськ. Архітектурні об єкти занесені до Зведеного переліку раніше затверджених пам яток містобудування та архітектури і щойно виявлених об єктів культурної спадщини містобудування та архітектури м. Запоріжжя. На думку фахівців, головними туристичними об єктами Запоріжжя є: Національний заповідник Хортиця (включно з Музеєм історії Запорозького козацтва та Історико-культурним комплексом Запорозька Січ, пам ятками археології давніх часів); річний Запорізький дуб; шосте селище ( Соцмісто ); Дніпровська гідроелектростанція (ДніпроГЕС); проспект Соборний; Старе місто Старий Олександрівськ. Визначне місце в розвитку природних ресурсів Запорізької області займають такі кліматотерапевничні курорти, як м. Бердянськ та м. Кирилівка. Курорт Бердянськ було засновано у p. Одним із головних лікувальних факторів курорту Бердянськ є ропа, на основі якої роблять ванни, а також мулові сульфідні грязі, що видобуваються з дна місцевих соляних озер та лиманів. На курорті ґрунтується таласотерапія (кліматолікування). Особливою перевагою курорту вважається лікувальна грязь, яка застосовується у вигляді різних аплікацій, тампонів, входить до багатьох процедур (електрогрязелікування та ін.) успішно лікуються захворювання 30

31 Бут Т. В. органів дихання, обміну речовин, нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату (артритах, остеохондрозах, статевої системи). Курорт Кирилівка діє з х рр., розвивається як бальнеологічний та грязьовий курорт. Характерною ознакою його є розташування на північному сході, на Пересипі, косі між Азовським морем й Молочним лиманом; та на Федотовій косі, що знаходиться на південний захід від селища, між Утлюкським лиманом й Азовським морем. Пріоритет курорту полягає у найближчому розташуванні морського пляжу для мешканців Запоріжжя й Дніпропетровська. На двадцятикілометровій прибережній смузі діє бальнеологічний санаторій, близько оздоровчих закладів, 14 дитячих центрів. У місті діє зоопарк, луна-парк. Лимани містять багато корисної лікувальної грязі. Найбільш туристично привабливими для Запорізької області серед природно-заповідного фонду є об єкти, наведені у табл. 1. Таблиця 1 Характеристика природно-заповідного фонду Запорізької області Дата початку Особливості Заповідник Характеристика Музейзаповідник Садиба Попова Історикоархеологічний заповідник Кам яна Могила Національний заповідник Хортиця існування Засновано р. Заснований 5 квітня р. Був відкритий 14 листопада р. Східний і північний флігелі збудовані у псевдомавританському стилі, західний є зразком неоготики. Особлива природоохоронна територія місцевого значення, який зараз посів чільне місце як історична і природна пам ятка України. Науково-дослідна та рекреаційно-освітня установа. Заповідник Хортиця занесений до державного реєстру нерухомих пам яток України. На його території нараховується 63 пам ятки археології та історії, 33 з яких поставлено на державний облік. переваги Є справжнім шедевром містобудування XIX століття, що становить велику історичну, культурну та архітектурну цінність. Єдиний поміщицький замковий комплекс, що зберігся в Запорізькій області. Щорічно відвідують близько туристів. Заповідник відрізняється великим розмаїттям біологічних видів, що мешкають тут, 18 видів рослин, що занесені до Червоної книги України. Здійснюється охорона пам яток історії, культури та природних об єктів, збираються, вивчаються, зберігає та популяризують пам ятки, пов язані з історією запорозького козацтва. Серед історико-культурних ресурсів Запорізької області слід особливу увагу приділити музейному фонду. Характерну перевагу у вигляді археологічної колекції, яка є найбільшою серед обласних музеїв України, має Запорізький обласний краєзна- 31

32 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку вчий музей (заснований у грудні р.). Хронологічні межі експонатів, представлених у Музеї історії зброї, створеному у р., охоплюють величезний проміжок часу від середнього палеоліту (40 15 тис. років тому) до другої половини ХХ ст. Родзинка музею більш ніж 4 тис. одиниць зібраної в музеї вогнепальної та холодної зброї, яка відображає майже всі етапи становлення людських цивілізацій. Крім того, належну увагу слід приділити єдиному повноцінному автомобільному музею України (розпочав свою роботу у р., в м. Запоріжжя). Музей ретро-автомобілів Фаетон має унікальну колекцію, яка нараховує понад 60 одиниць техніки кінця х рр. ХХ ст. Однією з особливостей музею є те, що вся техніка на ходу і декілька разів на рік виїжджає з музею на запорізькі вулиці. Водночас унікальним серед музеїв м. Запоріжжя вважається музей техніки Богуслаєва (відродився 20 жовтня р.). Особливістю музею є унікальна колекція поршневих і реактивних авіаційних двигунів, що випускалися підприємством в різні періоди історії. Приваблює туристів музей-галерея прикладної кераміки та живописної творчості Іллі та Олексія Бурлаїв (відкритий 18 червня р.). Його перевагою є те, що музей має наукову, творчу та культурно-педагогічну спрямованість. Наведені дані свідчать про те, що історія Запорізького краю досить багата на історичні та культурні події із стародавніх часів до наших днів, відрізняється багатоманітністю, багатокультурністю (поліетнічністю) та іншими специфічними особливостями, що є сприятливим фактором для розвитку пізнавального туризму. Також із Запоріжжям пов язані унікальні природні та штучні об єкти й культурно-історичні явища, які є потенційно брендовими у сфері розвитку туризму (о. Хортиця, р. Дніпро зі спорудами ДніпроГЕСу, Запорозьке козацтво та інші). Так, за даними департаменту культури і туризму, національностей та релігій Запорізької облдержадміністрації, станом на перше вересня р. надходження до бюджету Запорізької області від туристичного збору перевищили 1 млн грн. Основну частину надходжень від туристичного збору цьогоріччя дали місця відпочинку на Азовському узбережжі [2]. Втім, самих лише цікавих історичних, природних та культурних об єктів недостатньо, щоб привабити туриста. І. М. Дашевська зауважує, що р. на всесвітній конференції в Києві під егідою Всесвітньої туристичної асоціації, яка була присвячена брендінгу територій і дестинацій (географічна територія, яка є привабливою для туристів завдяки наявності унікальних або специфічних туристично-рекреаційних ресурсів та відповідної інфраструктури, доведених до споживачів у вигляді готового туристичного продукту), були представлені бренди багатьох туристичних регіонів і міст, курортів України. А ось Запоріжжя ні міста, ні області не було [2]. З огляду на це міська влада має вжити достатніх заходів для формування цілеспрямованої маркетингової та інформаційної політики, 32

33 33 Бут Т. В. пов язаної з просуванням міста на туристичному ринку України та сусідніх країн. Визначення проблемних питань розвитку туризму міста Запоріжжя ґрунтується на проведенні аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, оцінюванні його загального соціально-економічного стану та наявного туристичного потенціалу. Дієва стратегія здатна примножити внутрішній потенціал туристичної галузі міста і за рахунок використання зовнішніх можливостей зміцнити становище міста на міжрегіональному туристичному ринку. З метою визначення основних чинників впливу та формулювання стратегічних напрямів розвитку туризму міста Запоріжжя на період рр. було проведено SWOT-аналіз [7]. За участю широкого кола громадськості та експертів фахівців різних галузей науки та бізнесу, представників влади, громадських організацій, студентської молоді міста Запоріжжя було виявлено проблеми та потенційні можливості туристичної галузі міста, потреби громади та місцевого бізнесу, наважливіші кроки та заходи щодо розбудови туризму, проведено ідентифікацію сильних і слабких сторін (табл. 2), потенційних можливостей і зовнішніх загроз (табл. 3), зроблено порівняльний аналіз. Таблиця 2 Swot-аналіз розвитку туризму Запорізької області (сильні та слабкі сторони) [7] Сильні сторони (внутрішні) Унікальна історична і культурна спадщина загальноукраїнського та міжнародного значення. Наявність потенційно брендових об єктів і продуктів (о. Хортиця, Запорозьке козацтво, індустріальна спадщина та ін.). Економічно розвинене місто і регіон Вигідне транспортно-логістичне розташування (автошляхи та залізничні шляхи міжнародного значення). Наявність об єктів і територій заповідного фонду в межах міста. Специфічне просторове планування міста, поєднання урбанізованої забудови з рекреаційними зонами. Річка Дніпро як водна артерія, зона відпочинку і місце проведення різних заходів, пункт зупинки круїзних пароплавів. Власні енергетичні, промислові, будівельні потужності. Високий рівень концентрації людського капіталу, наявність наукових закладів та студентської молоді Слабкі сторони (внутрішні) Низька якість комерційних та окремих муніципальних послуг (транспорт, громадські туалети, прибирання вулиць). Проблеми з благоустроєм міста, висока природна засміченість та занедбаність окремих територій. Значне техногенне навантаження на довкілля. Низька якість і недостатній асортимент туристичних послуг. Низька активність громади міста в цілому, у т. ч. у сфері туризму, послуг, розвитку. клієнтоорієнтованого малого та середнього бізнесу. Низький рівень кооперації, партнерських відносин, кластеризації сфери послуг. Відсутність традицій системного управління процесами стратегічного розвитку міста, проектного менеджменту. Відсутність ефективної організаційної структури з управління розвитком туризму, брак професійних кадрів у системі муніципального управління. Неефективний муніципальний маркетинг. Імідж Запоріжжя як промислового центру з великим рівнем забруднення та периферії

34 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Таблиця 3 Swot-аналіз розвитку туризму Запорізької області (можливості та загрози) [7] Можливості (зовнішні) Загрози (зовнішні) Незадовільний стан транспортної інфраструктури країни, низька якість послуг з перевезення Дефіцит бюджету, неможливість фінансування проектів через несправедливий розподіл бюджету центр регіони Конкуренція з боку інших міст і регіонів України Погіршення екологічної ситуації у місті (регіоні) Неефективне державне управління туристичною галуззю в цілому Доступність сучасних інформаційних технологій та їхній подальший розвиток Збільшення попиту на туристичні продукти на внутрішньому ринку (організований та неорганізований туризм). Близькість обласних центрів та інших населених пунктів із загальною кількістю мешканців понад 10 млн осіб (як ринки збуту). Наявність транзитного туристичного потоку через Запоріжжя (до чорноморського та азовського узбережжя). Подальший розвиток партнерських відносин з містами-побратимами. Розвиток державно-приватного партнерства Зацікавленість проектами розвитку туризму з боку молодіжних громадських організацій, студентів. Зацікавленість історико-культурною спадщиною з боку української діаспори, та зарубіжних представників інших національних меншин, що мешкають у Запоріжжі. Альтернативні джерела фінансування проекттів (фонди підтримки місцевого самовряднування, проекти міжнародної технічної допомоги). Горизонтальна співпраця з іншими містами та регіонами (безпосередньо, через асоціації міст та інші об єднання). Наявність попиту з боку мешканців Запоріжжя у сфері пізнавального, подієвого, промислового, зеленого туризму (місцевий туризм) 34 Поглиблення макроекономічних кризових явищ на національному та світовому ринках Відсутність підтримки ініціатив влади у сфері розвитку туризму з боку бізнесу та громадськості, центральних органів влади Інформаційна закритість влади і суспільства Зниження купівельної спроможності споживачів та попиту на туристичні послуги Адміністративно-територіальна реформа, втрата Запоріжжям статусу обласного центру На першому етапі (фокус-групи) учасникам SWOT-аналізу було запропоновано назвати основні, на їхню думку, внутрішні та зовнішні чинники (наявні та прогнозовані в найближчій перспективі фактори впливу), які необхідно врахувати при розробці Стратегії розвитку туризму. На другому етапі (експертне опитування) учасники визначили ступінь прояву та очікуваного впливу кожного з найбільш імовірних факторів. Спираючись на аналітичні висновки, за підсумками проведеної роботи були визначені основні чинники впливу на вибір стратегічних напрямів розвитку туризму м. Запоріжжя. SWOT-аналіз, проведений методом фокус-груп та методом експертного опитування, вказує на внутрішні сильні і слабкі сторони міста, а також на зовнішні можливості і загрози (ризики), які впливатимуть на розвиток туристичної галузі у Запоріжжі (табл. 3).

35 Бут Т. В. Отже, якісні та кількісні (за отриманими балами) результати SWOTаналізу свідчать про певну перевагу слабких сторін над сильними сторонами, а також про існуючі та очікувані переваги зовнішніх можливостей над загрозами. Серед ключових проблем і факторів, які стримують розвиток туризму, слід звернути увагу на імідж та позиціонування Запоріжжя. На сьогодні не існує чіткої та сприйнятої громадою ідеології і стратегії розвитку міста; образ Запоріжжя на туристичному ринку не виразний; імідж Запоріжжя як промислового центру є негативним через великий рівень забруднення довкілля та міста- периферії ; неефективний муніципальний маркетинг, відсутня системність і цілеспрямованість у формуванні нового іміджу Запоріжжя як туристично привабливої території; спостерігається низька представленість Запоріжжя у зовнішньому медійному просторі. Суттєвими проблемами розвитку туризму є значна недовіра з боку запорізької громади і бізнесу до ініціатив влади, низький рівень місцевого та загальнонаціонального патріотизму, культурно-естетичного виховання мешканців Запоріжжя, обізнаності місцевої громади щодо історії, історичних, культурних подій та пам яток міста, видатних запоріжців. Аналізуючи туристичну привабливість об єктів і подій у м. Запоріжжі, слід вказати на незадовільний стан пам яток архітектури, знакових об єктів, пам яток історико-культурної спадщини (занедбаність пам яток історії і культури, відсутність дієвих важелів впливу на власників об єктів); недостатність сучасних культурних, виставкових, розважальних, спортивних та інших закладів для дозвілля; стан парків та скверів, площ міста не відповідають сучасним вимогам надання послуг відпочинку в місті; відсутність подій національного та міжнародного масштабу для залучення туристів. Має значення невиразність місцевого колориту в місцях обслуговування туристів, у тому числі відсутність традицій широкого використання місцевої та національної кухні. Серед існуючих проблем туристичної інфраструктури міста, туристичного продукту та послуг слід вказати такі: загальний низький рівень розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури; відсутність під їздів до багатьох туристичних об єктів, дорожніх вказівників і туристичноінформаційних знаків; нестача сучасних місць розміщення (готелів) для різних категорій споживачів, у тому числі двозіркових готелів, орієнтованих на середнього туриста, а також хостелів; невідповідність засобів розміщення світовим стандартам; неналежний стан туристичних маршрутів, брак обладнаних місць короткочасного відпочинку, відсутність єдиної системи знакування шляхів активного туризму (пішохідних, велосипедних, водних тощо); недостатня кількість стоянок та інших об єктів туристичної інфраструктури (туалети та ін.); низька якість та обмежений асортимент туристичних та супутніх послуг, таких як проживання, транспорт, харчування, інформаційні послуги, зони відпочинку вздовж Дніпра, санітарні зони тощо. 35

36 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Потребує поліпшення загальний благоустрій, транспортна та комунальна інфраструктура. Це передбачає вирішення проблем з благоустрою міста, нагальними серед яких є висока природна засміченість та занедбаність окремих територій, у тому числі таких, що мають високий туристичний потенціал; незадовільний стан доріг магістральних, загальноміських та внутрішньоквартальних; невідповідність якості транспортних, інших комерційних та муніципальних послуг сучасним вимогам. Інформаційна підтримка як чинник впливу на розвиток туризму у Запорізькій області теж має свої недоліки, на які потрібно звернути увагу. Це відсутність якісної, комплексно оформленої пропозиції щодо подієвого туризму, зокрема календаря подій туриста. Бракує туристичної інформації як для туристів, так і для підприємств, що надають послуги у сфері туризму (туристичних карт і схем, путівників, рекламної продукції, актуалізованої пізнавальної інформації про місто та область тощо). Відсутні 1) єдиний дієвий інтернет-сайт, який би відображав сучасні новини туристичних послуг Запорізької області та їх зміни різного рівня щодо надання вищевказаних послуг; 2) систематизована доступна інформація щодо наявної ресурсної бази об єктів та їх стану, що можуть бути використані для розвитку туризму. Не облаштувані ворота міста з урахуванням потреб туристів, зокрема, в частині залучення до міста транзитних туристичних потоків; не розвинена інформаційна інфраструктура, у тому числі інформаційних центрів. Серед проблем управлінського, фінансового, кадрового характерів та іншого ресурсного забезпечення галузі слід назвати: відсутність традицій системного управління процесами стратегічного розвитку міста і застосування інструментів проектного менеджменту загалом; відсутність цілеспрямованого управлінського процесу у сфері розвитку туризму; незабезпеченість професійними кадрами в галузі туризму і рекреації; недієву організаційну структуру з управління розвитком туризму, брак кадрів у системі муніципального управління. Слід врахувати проблеми з партнерством, такі як: низька активність громади міста і неготовність до широкої співпраці в цілому, зокрема у сфері туризму, послуг, розвитку малого та середнього бізнесу, орієнтованого на залучення та обслуговування туристів; нерозробленість дієвого механізму взаємодії влади, бізнесу, громади щодо спільного втілення програм розвитку міста, у тому числі туризму; відсутність досвіду й активної зацікавленості у формуванні міжсекторних партнерств (туристичних бізнес-асоціацій, кластерів тощо); відсутність системної підтримки виробників сувенірної продукції, народних майстрів; низька зацікавленість промислових підприємств у розвитку промислового (індустріального) туризму. Аналізуючи стан довкілля м. Запоріжжя, звернемо увагу на значне техногенне навантаження на довкілля, неефективну систему поводження з твердими побутовими та промисловими відходами, недостатню роботу відповідних структур щодо забезпечення екологічної безпеки території, діяльності промислових підприємств та інших суб єктів господарювання. 36

37 37 Бут Т. В. Таким чином, таке співвідношення факторів є підставою для обрання стратегії розвитку туризму, яка передбачає комплексний розвиток туризму з більш ефективним використанням наявних історико-культурних, природних, виробничих, інтелектуальних та соціальних ресурсних можливостей на основі широкого партнерства, залучення та об єднання потенціалу різних зацікавлених сторін. Результати оцінювання слабких сторін і зовнішніх загроз вказують на доцільність реалізації проектів диверсифікації діяльності виробництва і соціальної сфери, спираючись на сильні сторони з урахуванням екологічних обмежень і проблем, що стримують розвиток туристичної галузі міста. Розвиток туристичної сфери в рамках реалізації Стратегії розвитку туризму в місті Запоріжжя на рр. відбувається відповідно до ідеологічних та цільових засад [6]. Особлива увага під час вирішення проблем розвитку туризму Запорізької області та інших міських цільових програм має приділятися питанням збалансованого розвитку Запорізького регіону в екологічній, соціальній та економічній сферах [7]. Допоможе привабити гостей до області і більш активне просування власного туристичного бренду на загальноукраїнському рівні. Таким чином, дієве використання в туризмі природних, історикокультурних ресурсів Запорізької області має важливе значення для соціально-економічного розвитку області. Не дивлячись на те, що Запорізька область цього року отримала невеликий прибуток від туризму, але для його збільшення потрібно системно розвивати туристичну інфраструктуру регіону та приводити рівень обслуговування туристів до міжнародних стандартів. Ситуація, що склалася у туризмі Запорізької області, потребує пошуку доцільних засобів для вирішення існуючих проблем. Слід дієво використовувати природні, історико-культурні ресурси Запорізької області для розвитку туризму. Перспективи подальших досліджень у цьому напрямі полягатимуть у позитивному нарощуванні обсягів попиту розвитку пропозиції, які повинні відбуватися шляхом покращення якісно-цінових критеріїв. Література 1. Туризм для студента: [Електронний ресурс]. Режим доступу: 2. Чи зможе Запоріжжя стати туристичною Меккою України? [Електронний ресурс]. Режим доступу: html. 3. Закон України про внесення змін до Закону України Про туризм // Відомості Верховної Ради України С Василькевич Л. О. Оцінка соціально-економічного ефекту становлення туристичної сфери Рівненщини у господарському комплексі регіону [Електронний ресурс] / Л. О. Василькевич // Економіка. Управління. Інновації Режим доступу: eui__2_

38 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку 5. Драчева Е. Л. Экономика и организация туризма. Международный туризм / [Драчева Е. Л., Забаев Ю. В., Исмаев Д. К. и др.] ; под ред. И. А. Рябовой. [2-е изд.]. М. : КНОРУС, с. 6. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: ukrainian/. 7. Стратегія розвитку туризму у місті Запоріжжі на рр. [Електронний ресурс]. 38

39 Віндюк А. В. СУЧАСНИЙ СТАН ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ГОСТИННОСТІ 39 Віндюк А. В. д. п. н., професор Інтернаціоналізація світового простору, політико-правове, соціальноекономічне й культурне зближення країн стали провідними тенденціями сучасного суспільного поступу. Одним із засобів інтеграції виступає індустрія гостинності, яка, крім виконання традиційних функцій відпочинку та рекреації, постає рівноправним учасником економічних процесів. Індустрія гостинності має великий вплив на державну економіку: виступає як джерело валютних надходжень; забезпечує зростання зайнятості населення; сприяє диверсифікованості економіки, створюючи галузі, що обслуговують (засоби розміщення, підприємства харчування, транспорт, медичне обслуговування, навчальні заклади), та інше. На жаль, Україна належить до групи країн, де туристичний бізнес перебуває на початковій стадії розвитку, готельна індустрія лише частково відповідає світовим стандартам, процеси, які відбуваються, зумовлюють необхідність підвищення соціально-економічної ефективності діяльності індустрії гостинності. Розвиток України як незалежної, суверенної держави, перспективи входження до Європейської Співдружності, зміцнення міжнародних зв язків потребують нагальної модернізації вітчизняної індустрії гостинності, приведення її у відповідність до світових стандартів і ставлять нові завдання перед системою вищої професійної освіти, що мають за мету радикальне оновлення вітчизняної концепції підготовки висококваліфікованих кадрів для індустрії гостинності. Отже, одним з найважливіших завдань вітчизняної системи професійної освіти є підготовка фахівців для індустрії гостинності на рівні світових стандартів, що передбачає розв язання низки складних проблем, які стосуються підвищення якості освіти, залучення представників туристського, готельного та ресторанного бізнесу до управління процесом підготовки фахівців сфери індустрії гостинності, удосконалення моніторингу кадрових потреб туристського та готельно-ресторанного ринку, розширення міжнародного співробітництва тощо. У такому контексті вивчення й використання зарубіжного досвіду підготовки фахівців сфери туризму може стати оптимальним шляхом ефективного розвитку цієї важливої галузі в Україні в умовах активізації глобалізаційних впливів, що існують у європейському та світовому просторах. Сьогодні наявний прогресивний досвід організації системи туристської, готельно-ресторанної освіти за кордоном, водночас спостерігається недостатній рівень його узагальнення для вдосконалення підготовки фахівців вітчизняної сфери індустрії гостинності. Тому звернення до зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців з гостинності є актуальним.

40 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Мета охарактеризувати зарубіжний та вітчизняний досвід професійної підготовки майбутніх фахівців для галузі індустрії гостинності та визначити можливості впровадження зарубіжного досвіду підготовки фахівців сфери індустрії гостинності в систему професійної освіти України. Питання підвищення якості підготовки фахівців індустрії гостинності стали предметом багатьох досліджень. До кола наукових інтересів учених входять теоретичні та методологічні засади, зміст та оптимізація підготовки фахівців для готельно-туристичного бізнесу (A. П. Конох, О. О. Любіцева, В. К. Федорченко, Н. А. Фоменко та ін.); особливості підготовки спеціалістів сфери туризму та готельно-курортної справи в Європі та світі (О. М. Данова, Л. В. Кнодель, К. О. Стародуб та ін.); діагностика якості професійної освіти у сфері готельно-туристичного бізнесу (О. С. Гринькевич, Є. М. Ільїна, Г. С. Цехмістрова та ін.); розвиток комунікативної компетенції у майбутніх фахівців (Н. С. Єрукова, І. О. Зимня, М. Ф. Степко та ін.); проблеми та перспективи практичної підготовки фахівців сфери готельного і туристичного бізнесу (Л. В. Козак, Л. Г. Лук янова, Н. С. Микитів та ін.). На основі аналізу інтерв ювання менеджерів готельного та туристичного бізнесу О. С. Гринькевич, М. М. Юнко та А. В. Мацелюх відзначили, що однією з найголовніших проблем є незадоволення потреб галузі у фахівцях нової формації. Автори вважають, що керівниками туристичних фірм і готельно-туристичних комплексів повинні бути фахівці, що володіють широким світоглядом, вміють управляти колективом, застосовувати на практиці нові технології та сучасні маркетингові розробки [1]. Л. В. Кнодель зауважує, що міжнародні організації, які займаються питаннями сфери туристської освіти і підготовки фахівців, визначають конкретні завдання професійної туристської освіти, одне з яких спрямовано на удосконалення структури ступеневої системи професійної освіти в туризмі; створення міжнародних стандартів туристської освіти, номенклатури нових професій [4, с. 20]. Швидка зміна умов життя змушує шукати нові підходи до підготовки кадрів індустрії гостинності, здатних ефективно працювати у XXI ст. Н. А. Фоменко та Г. С. Цехмістрова вважають, що метою вдосконалення туристичної освітньої політики має стати забезпечення впровадження сучасних освітніх технологій, залучення до навчального процесу представників бізнесу та використання передового зарубіжного досвіду. На думку науковців, індустрія гостинності ставить перед системою професійної освіти завдання розробки і запровадження нових єдиних освітніх стандартів і навчальних програм, розробки критеріїв та впровадження сертифікації персоналу. У світовій практиці менеджмент персоналу є одним із найголовніших факторів успіху роботи підприємств [11, с. 12]. Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що підготовка кадрів для індустрії гостинності виступає стратегічним пріоритетом розвитку туризму в Україні; однією з найголовніших проблем цієї галузі є 40

41 41 Віндюк А. В. незадоволення її потреб у фахівцях нової формації, підготовлених за новими освітніми програмами. На сьогодні в Україні існують проблеми, що негативно позначаються на професійній підготовці фахівців з гостинності, відповідно до світових стандартів, а саме: відсутня Державна програма розвитку туризму (Державна програма розвитку туризму на роки виконана не в повному обсязі, у р. була прийнята Кабінетом Міністрів України Концепція розвитку туризму та курортів до року, але Державна цільова програма розвитку туризму та курортів не розроблена й досі); не повністю розроблені відповідні галузеві стандарти вищої освіти, мала кількість готелів в Україні, які входять до міжнародних готельних ланцюгів; недостатнє використання зарубіжного досвіду тощо. Ці проблеми стримують розвиток індустрії гостинності України. Для Укрaїни проблемa вдосконaлення системи пiдготовки кaдрiв для індустрії гостинності мaє особливе значення у зв язку з тим, що розвиток внутрiшнього та в їзного туризму вимагає нaявностi фaхiвцiв високої квaлiфiкaцiї. Попит нa професiйно пiдготовленi кaдри перевищує пропозицiю. Проблемa полягaє не в тому, що випускникiв профiльних освiтнiх закладів не вистaчaє, a в рiвнi їх пiдготовки. Системa пiдготовки фaхiвцiв сфери туризму та готельно-ресторанної справи перебуває на стaдiї стaновлення й передбaчaє розв язання дуже склaдних зaвдaнь, врaховуючи бaгaтоплaновiсть індустрії гостинності тa її бaгaтодисциплiнaрну структуру. Ця системa повиннa бути гнучкою, мобiльною, щоб у короткi термiни реaгувaти нa будь-якi змiни нa туристичному та готельному ринку, стaти однiєю з нaйприбутковiших гaлузей нaцiонaльної економiки. Нa сьогоднi в Укрaїнi туристичнa освiтa перебуває нa досить високому рiвнi, особливо щодо теоретичного нaвчaння, проте iснують деякi проблеми стосовно прaктичної пiдготовки потенцiйних кaдрiв у гaлузi туризму, спричиненi доволi низьким рiвнем взaємодiї нaвчaльних зaклaдiв і пiдприємств туристичної iндустрiї. Тому вaжливим залишaється питaння ефективної спiвпрaцi мiж ВНЗ тa туристичними компaнiями, оскiльки обидвi сторони зaцiкaвленi в якiснiй пiдготовцi фaхiвцiв туризму: ВНЗ прaгнуть зaбезпечити свою престижнiсть і якiсть освiти, a пiдприємцi хочуть зaлучaти до прaцi висококвaлiфiковaні кадри. Вітчизняна система професійної освіти в туризмі почала складатися з середини х рр. ХХ ст. і до цього часу все ще перебуває в стадії формування: змінюються напрями, спеціальності та спеціалізації, вводяться нові стандарти, щороку оновлюються навчальні плани і збільшується кількість навчальних закладів, які здійснюють підготовку майбутніх фахівців з туризму та готельно-ресторанної справи. У колишньому СРСР професійну підготовку кадрів для туризму та готельного господарства здійснювали Інститут підвищення кваліфікації

42 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку робітників туристсько-екскурсійних організацій, Вища школа туризму та готельної справи з науково-дослідною лабораторією з іноземного туризму, Сочинський державний університет туризму та курортної справи, Київський технікум готельного господарства та ін. Упродовж тривaлого чaсу вищi нaвчaльнi зaклaди Укрaїни не здійснювали професійну підготовку фaхiвцiв з гостинності. Тому фундаменттaльнa туристичнa та готельно-ресторанна освiтa в Укрaїнi порівняно новa сферa освiти. Підготовка фахівців спеціальностей Туризм та Готельне господарство здійснюється у вищих навчальних закладах України різних рівнів акредитацій з р. У р Міністерством науки і освіти України затверджені галузеві стандарти вищої освіти України бакалаврів з напряму підготовки Туризм спеціальностей Готельне господарство та Туризм. Вiдповiдно до Постaнови Кaбiнету Мiнiстрiв Укрaїни ( п) вiд 13 грудня р. пiдготовкa освiтньо-квaлiфiкaцiйних рiвнів бaкaлaвр, спеціаліст, магістр з туризму та з готельно-ресторанної справи здiйснюється в рaмкaх гaлузi знaнь Сферa обслуговування. Вiдповiдно до Постaнови Кaбiнету Мiнiстрiв Укрaїни ( п) вiд 29 квітня р. пiдготовкa освiтньо-квaлiфiкaцiйних рiвнів бaкaлaвр, спеціаліст, магістр буде здiйснюватися в рaмкaх гaлузi знaнь 24 Сферa обслуговувaння зa нaпрямами пiдготовки Готельно-ресторанна справа та Туризм. Сьогодні в Україні здійснюється навчання за спеціальностями Готельно-ресторанна справа та Туризм (галузь знань Сфера обслуговування ). Aнaлiз дaних р. iнформaцiйної системи Конкурс засвідчив, що пiдготовку фaхiвцiв з туризму здійснює 98 вищих нaвчaльних зaклaдiв держaвної тa привaтної форм власності, з готельно-ресторанної справи Нaйвищi лiцензовaнi обсяги нaбору в Україні мають такі ВНЗ: Зaпорiзький нaцiонaльний технiчний університет, Нaцiонaльний aвiaцiйний унiверситет, Держaвний вищий нaвчaльний зaклaд Прикaрпaтський нaцiонaльний унiверситет iменi Вaсиля Стефaникa, Тaврiйський нaцiонaльний унiверситет iменi Володимира Вернaдського, Київський нaцiонaльний унiверситет культури i мистецтв, Київський нацiонaльний унiверситет iменi Тaрaсa Шевченкa, Київський торговельноекономiчний унiверситет, Львiвський нaцiонaльний унiверситет iменi Iвaнa Фрaнкa, Чернiвецький нaцiонaльний унiверситет iменi Юрiя Федьковичa тощо. Лідером серед вищих нaвчaльних зaклaдів недержaвної форми влaсностi є Привaтний вищий нaвчaльний зaклaд Київський унiверситет культури. Серед квaлiфiкaцiй, якi присвоюються бакалаврам пiсля зaкiнчення нaвчaння, нaйчaстiше трапляються тaкi: бaкaлaвр з туризму, aгент з оргaнiзaцiї туризму, екскурсовод, фaхiвець з туризму, бaкaлaвр з готельно-ресторанної справи, фахівець з готельної та ресторанної справи. Велика кількість ВНЗ, безумовно, сприяє розвитку індустрії гостинності, aле низький ступiнь спiвробiтництвa мiж зaклaдaми професiйної 42

43 43 Віндюк А. В. освiти й пiдприємствaми не дaє можливостi для стaновлення високоякiсного теоретичного і прaктичного aспекту освiти. З метою з ясування стану професійної підготовки майбутніх фахівців з гостинності у вищих навчальних закладах було проведено анкетування серед фахівців готельних та туристичних підприємств м. Запоріжжя. В анкетуванні брали участь 43 фахівці, які працюють у таких готелях, як Інтурист, Джаз, 7 Днів, туристичних підприємствах Символ, Пріма-Тур, МріяКомТур. Думки опитаних фахівців готельних і туристичних підприємств щодо того, чи відповідає, на їх погляд, рівень професійної підготовки фахівців з гостинності сучасним вимогам, розподілилися таким чином: 4,65% респондентів вважають, що рівень професійної підготовки фахівців з готельно-курортної справи відповідає сучасним вимогам; частково відповідає 41,86%; не відповідає 18,6%; важко було відповісти 34,89% респондентів. На жаль, тільки половина респондентів вважає, що професійна підготовка фахівців відповідає тією чи іншою мірою сучасним вимогам. Перед вищими навчальними закладами стоять завдання підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності в умовах інтегрованих ринків праці та освіти, саме тому вища школа потребує змін навчальних програм, скорочення обсягу гуманітарної освіти, поглибленого вивчення професійно-практичних дисциплін. Європейські країни мають свої особливості розвитку вищої освіти. Так у Великій Британії, Франції, Греції, Португалії, Ісландії, Ірландії здійснюють професійну підготовку майбутніх фахівців з гостинності за двома ступенями: бакалавр та магістр, відсутній ступінь спеціаліст. Термін навчання в різних зарубіжних країнах є неоднаковим. В основі структури вищої освіти європейських країн зазвичай є два цикли навчання: бакалавр (три роки навчання) та магістр (два роки навчання). У вищих навчальних закладах використовується система кредитних одиниць як засобів визнання проходження підготовки, а також додаток до диплома, де описані основні характеристики кваліфікації випускника англійською мовою, що сприяє мобільності студентів. Більшість зарубіжних готельних і туристських комплексів сьогодні не вважає за доцільне економити на навчанні кадрів і витрачає на це від 38 до 50% своїх доходів [9]. Під час організації професійно-практичної підготовки менеджерів індустрії гостинності в Європі основну увагу спрямовано на формування професійних навичок слухачів за основною технологією майбутньої роботи (технології туристичної діяльності, розміщення клієнтів, організації діяльності дозвілля й ін.). При цьому програми підготовки враховують загальні вимоги, класифікацію і норми обслуговування, що встановлені правилами нормування і процедури класифікації готелів туристського призначення, прийнятих у країні [7]. На сучасному етапі в Європі існує велика розгалуженість вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку майбутніх фахівців для

44 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку сфери готельної і туристичної індустрії. Багато європейських шкіл готельного і туристського бізнесу профілюють свої численні програми для майбутнього універсального менеджера гостинності. В європейських країнах спостерігається обов язковість ступеневого навчання, тобто проходження майбутнім фахівцем таких рівнів професійної підготовки: 1) учнівство, або освіта стажиста; 2) базова професіоналізація: первинний досвід самостійної трудової діяльності (коледж); отримання диплома бакалавра, навчання для здобуття диплома магістра; післядипломне навчання (систематична перепідготовка і підвищення кваліфікації). Крім наведених рівнів, діє система обов язкового навчання на конкретному підприємстві, професійне зростання працівника з попереднім проходженням курсу перепідготовки на нову посаду і функцію. В європейських країнах програми професійного навчання менеджерів гостинності, підходи до професійного підбору абітурієнтів і працевлаштування випускників, варіанти спеціалізації переглядаються кожні п ять років. Розглянемо досвід професійної підготовки майбутніх фахівців з гостинності у Швейцарії. Професійна підготовка фахівців з гостинності у Швейцарії має давні традиції. Початок підготовки майбутніх фахівців для галузі індустрії гостинності в Європі почався ще наприкінці ХІХ ст. Слід зазначити, що підготовка фахівців готельного сервісу в Європі почалась у р. у Лозаннській школі готельного господарства (Ecole hoteliere de Lausanne), яка на той час являла собою вищий заклад професійної освіти. Система підготовки майбутніх фахівців гостинності у Лозаннській школі готельного господарства включає п ятимісячну практику у відповідних службах готелів і ресторанів. Протягом цих практик студент повинен здобути навички технологічної поведінки [7]. У Лозаннській школі Навчальний план спеціальності міжнародного управління гостинністю розрахований на сім семестрів (шість семестрів теорія, один семестр практика). Навчальний курс складається з чотирьох модулів по 23 тижні (на базі школи Невшатель) і двох модулів по 23 тижні (обов язкове стажування). Розклад занять передбачає не менше ніж 40 годин на тиждень. Лозаннська школа взаємодіє з Департаментом зарубіжного навчання, який був створений Швейцарською асоціацією готелів. Функція департаменту спрямована на забезпечення задоволення заявок на навчання і стажування, що надходять з усіх країн світу. Слід зазначити, що еталоном у сфері менеджменту гостинності і туризму вважається швейцарська освіта, у Швейцарії функціонують десятки приватних шкіл готельного та туристського менеджменту. Одним із широковідомих у світі швейцарських навчальних закладів, які здійнюють підготовку фахівців готельної справи, є швейцарська школа готельного менеджменту SHMS (Swiss Hotel Management School). Відомо, що випускники SHMS працюють у готелях усього світу, а деякі з них уже відкрили власний бізнес і вступають як роботодавці для нових поколінь випускників школи. Програма навчання в SHMS модульна: можна навчатися лише один рік й отримати сертифікат, а можна 44

45 Віндюк А. В. перебувати в школі кілька років і стати магістром. Викладання всього комплексу бізнес-дисциплін здійснюється англійською мовою, тут навчаються студенти з усього світу: із Таїланду, Тайваню, Китаю, Іспанії, Аргентини, Колумбії, Еквадору, ПАР, Південної Кореї, Індії, Нової Зеландії, Росії, Австралії та інших країн світу [6]. У Великій Британії сформована бінарна система вищих навчальних закладів: з одного боку, університети та політехнічні інститути, а з іншого коледжі вищої освіти. Виникають нові типи університетської освіти: на базі коледжів засновуються кілька технологічних університетів. Університети поділяються на колегіальні (великі) та унітарні (малі). Слід зазначити, що у Великій Британії було створено перший у світі вищий навчальний заклад дистанційного навчання Відкритий університет, який поклав початок розвитку вищої заочної освіти. Навчання передбачає самостійні заняття, зустрічі з викладачами, виконання практичних робіт і контрольних письмових завдань, проміжні іспити наприкінці першого і третього років навчання. В разі успішного складання випускних іспитів студентам присвоюються академічні ступені бакалавра і магістра. С. В. Шепелєва зазначає, що магістерська програма МА in International Hotel an Tourism Management, яка працює на базі університету Дербі, включає п ять місяців академічного курсу в Coux Palace і п ять місяців стажування в будь-якій країні (в цей час студенти вчаться дистанційно) [12]. Це дає можливість набути практичних вмінь та навичок з обраної професії на робочих місцях, усвідомити особливості майбутньої професійної діяльності шляхом виконання професійних завдань і фахових операцій. Професійна підготовка майбутніх фахівців з гостинності в Ірландії має свої особливості. Так Американський коледж у Дубліні, Ірландія (American College Dublin), спільно з американським Ліннським університетом (Educational Institute of Lynn University) пропонує дворічну підготовку майбутніх менеджерів індустрії гостинності. Після закінчення студенти отримують диплом, затверджений Американською асоціацією готелів і мотелів. Сьогодні американський коледж у Дубліні є одним з найбільш відомих навчальних закладів в Ірландії в готельній сфері, який обрав за основу швейцарсько-американську модель навчальної програми (в ній поєднані принципи швейцарської гостинності й американського менеджменту). Коледж та його партнер Університет у Флориді розробили дворічний курс з менеджменту, після засвоєння якого можна починати професійну кар єру в місцевих готелях або продовжити навчання в університеті. Заслуговує на увагу досвід ірландської вищої готельної школи менеджменту, в якій навчаються за такими програмами: комерційною, міжнародного готельного менеджменту, курсу бізнесу в міжнародному готельному менеджменті. Перший рік присвячено теорії, другий рік, включаючи літо, відведено для практики, що фінансується, потім знову рік теорії, а після останнього семестру на четвертому році навчання ще 11 місяців практики [10]. Отже, після засвоєння теоретичних знань перед- 45

46 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку бачено занурення у професійне середовище, що дає змогу здобути знання, вміння, навички у процесі обраної професійної діяльності. О. А. Звєрева у дисертації на тему Професійна туристська освіта у Федеративній Республіці Німеччині розкриває особливості ступеневої освіти майбутніх фахівців з гостинності зі спеціальності Готельний бізнес. У професійній школі готують фахівця у сфері готельного бізнесу та фахівця з продажів у сфері гостинності; в гімназії фахівця у сфері готельного бізнесу; в спеціалізованому професійному навчальному закладі фахівця з організації готельного бізнесу; в академії менеджера у сфері готельного бізнесу (спеціалізація: менеджмент гостинності, ступені: бакалавр, магістр), фахівців з економіки та організації готельного бізнесу (спеціалізація: менеджмент гостинності, ступені: бакалавр, магістр); у вищому навчальному закладі університеті здійснюють професійну підготовку майбутніх менеджерів з готельного бізнесу (спеціалізація: менеджмент гостинності, ступені: бакалавр, магістр) [2]. У вищих навчальних закладах Франції навчання організовується за трьома циклами. Перший цикл триває два роки, впродовж яких 54% сукупного контингенту університетів здобуває загальну вищу освіту, уточнює фахову орієнтацію й здобуває першу академічну кваліфікацію (проміжний диплом загальної університетської освіти DEUG). Другий цикл поглиблення фахової підготовки (два-три роки), що поділяється на дві стадії з наданням: L лісанс (licence) першого посвідчення другого циклу університету і М метріз (maitrise) заключного посвідчення другого циклу університетів. Третій цикл є спеціалізованим, на ньому здійснюється підготовка до ґрунтовних наукових досліджень. Прийом до нього відбувається за конкурсом, навчання триває рік. Конкурсним є вступ і до докторантури, що завершується захистом дисертації й отриманням кваліфікації доктор. Викладачі поділяються за трьома категоріями: професори (еквівалент українських професорів і доцентів), лектори й асистенти. Провідними вищими навчальними закладами, в яких здійнюється професійна підготовка майбутніх фахівців у сфері гостинності, є Французький інститут управління у сфері готельного, ресторанного господарства і туризму та Міжнародний інститут готельного господарства. Ці вищі навчальні заклади є приватними і функціонують під керівництвом комерційних союзів працедавців власників готелів [7]. Інститут VATEL (Школа управління готельним і туристським бізнесом) є одним з найкращих вищих навчальних закладів з підготовки майбутніх фахівців з гостинності у Франції та другий за значущістю в Європі, у р. здобув Всесвітню винагороду гостинності в категорії Краща освітня програма [4]. Інститут VATEL готує менеджерів готельного господарства і туризму з таких спеціальностей: менеджмент харчових продуктів та напоїв, менеджмент номерного фонду в готелі, менеджмент людських ресурсів, маркетинговий менеджмент та менеджмент продажу, фінансовий менеджмент, менеджмент курортів, менеджмент клубів, менеджмент круїзів, авіалінії [10]. 46

47 Віндюк А. В. Сьогодні до складу Інституту VATEL входять 14 вищих шкіл управління готельним і туристським бізнесом на п яти континентах: Європа (Париж Ліон Нім Бордо Москва), Азія (Бангкок Маніла Нью-Делі Пекін), Північна Америка (Монреаль Мехіко), Південна Америка (Буенос-Айрес), Африка (Маракеш Туніс). Інститут VATEL член багатьох міжнародних організацій, серед яких EURHODIP, EURHOFA, IHRA, CHRIE, ADIRH, AMFORHT. Інститут VATEL має у своєму розпорядженні власний чотиризірковий готель і ресторани, що дає змогу створити студентам умови, близькі до тих, у яких вони будуть працювати, почавши трудову діяльність [3]. Французька методика готельного менеджменту реалізується також Школою готельного менеджменту (ІНТТІ), що розташована в університетському місті Невшатель, Швейцарія. Ця школа член французьких, швейцарських та міжнародних готельних і туристських асоціацій. Після закінчення трьох років навчання її студенти одержують ступінь бакалавра мистецтв у сфері міжнародного управління гостинністю і туризмом та диплом про вищу освіту за спеціальністю Управління готелями. Випускники можуть навчатися ще один рік, після завершення якого одержують диплом за фахом Функціонування готелів [10]. В основу професійної підготовки майбутніх фахівців з гостинності у Франції покладено дотримання балансу між теоретичним навчанням і розвитком професійних умінь та навичок. Практика і стажування дають студентам можливість підготуватися до професійної діяльності, застосувати на практиці теоретичні знання, навчитися виявляти ініціативу і працювати в команді. У Європі функціонує EURHODIP (Europe Hotellerie Diplomes) Асоціація шкіл готельного бізнесу та громадського харчування в Європі, яка була заснована на базі Школи готельного бізнесу в Коксайді (Бельгія) у р. Метою діяльності Асоціації є сприяння розвитку європейської освіті з урахуванням інтернаціоналізації конкуренції; поліпшення прозорості програм і дипломів [13]. Студенти, які здобувають освіту в навчальних закладах Асоціації, за результатами державних іспитів мають право на отримання диплома EURHODIP за чотирма рівнями: Європейський диплом технолога ресторану, кухні, кондитерського підприємства або працівника рецепшн (European Technician Diploma in Restaurant, Cuisine, Pastry or Reception); Європейський диплом молодшого фахівця з готельного менеджменту (European Junior Diploma in Hotel Management); Європейський диплом бакалавра з готельного менеджменту (European Bachelor Degree in Hotel Management); Європейський диплом магістра з готельного менеджменту (European Master Degree in Hotel Management). На підставі відмінних результатів державного іспиту і серії тестів з оцінювання знань студента, оволодіння двома іноземними мовами і 47

48 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку практичного досвіду роботи в Європі як додатки до дипломів асоціація EURHODIP видає дипломи Європейський плюс (EURHODIP PLUS). Для отримання диплома Європейський плюс необхідне знання іноземних європейських мов (дві мови, крім рідної мови), проходження стажування в Європі (крім країни навчання), складання тестів оцінювання європейських знань [EURHODIP]. Зазначимо, що 76 шкіл Європейського Союзу є членами Асоціації EURHODIP. У школах навчаються понад студентів. Рада директорів складається з представників країн учасниць Асоціації. Основними напрямами діяльності Асоціації є організація європейських іспитів з метою отримання європейського диплома; організація семінарів для викладачів; організація щорічної конференції для співробітників шкіл готельного й ресторанного бізнесу та представників готельної та ресторанної індустрії Європейського Союзу [13]. Розглянемо досвід Угорщини як географічно й територіально найближчої держави. Так, університет прикладних наук імені Яноша Кодолані є провідним приватним вищим навчальним закладом, який був заснований у р. Університет має власну інфраструктуру, до якої входять готель, ресторан та кухня для проходження практики, парусні яхти. Для отримання диплома бакалавра необхідно виконати навчальний план, який складається з кредитів навчання та 30 кредитів практики. Підготовка майбутніх фахівців з гостинності здійснюється за спеціальністю Туризм-гостинність, яка має такі спеціалізації: Організація готельного господарства, Організація ресторанного господарства та Туризм-ресторанне господарство. [9]. Термін навчання сім семестрів (шість семестрів навчання та один семестр практики). В університеті широко використовується дистанційне навчання. Програми дистанційного навчання на базі e-learning повністю інтегруються в навчальний процес, навчальний рік поділяється на два семестри, кожен семестр складається з періоду навчання та періоду іспитів. Два рази на семестр у період навчання проводяться особисті консультації в центрах консультацій, в екзаменаційний період є певні іспити, які потребують особистого відвідування. Кожний семестр складається з 30 кредитів, за винятком третього (29 кредитів) та шостого (31 кредит) семестрів. У навчальному процесі передбачені консультації (контактні години), на які відводиться в семестрі від 27 до 29 годин. У свою чергу, консультації у кожному семестрі поділяються на онлайн-консультації (12 14 годин) та особисті консультації (15 годин). Онлайн-консультації студенти отримують за допомогою різноманітних інформаційних технологій, особисті консультації в консультаційному центрі. Слід відзначити, що приділяється велика увага практичній підготовки (один семестр стажування за фахом). Зарубіжний досвід професійної підготовки майбутніх фахівців для галузі індустрії гостинності в європейських країнах свідчить про наявність 48

49 49 Віндюк А. В. довгострокової системи професійної підготовки фахівця, яка включає знання в галузі економіки, фінансів, банківської справи, спеціальних дисциплін і практику обсягом до 50 тижнів за весь період навчання. Значна увага в європейських країнах приділяється практиці студентів на робочих місцях, яка займає вагому частину від загальної обсягу годин навчального плану, що дає змогу майбутнім фахівцям, які працюватимуть в індустрії гостинності, здобувати знання, вміння та навички професійної діяльності щляхом виконання фахових завдань, удосконалювати професійні якості під час здійснення професійних операцій на місцях проходження практики. Для порівняння: в Україні з кредитів, передбачених для підготовки бакалаврів, тільки 12 кредитів відводиться на практику. У європейських країнах спостерігається обов язковість ступеневого навчання, тобто проходження майбутнім фахівцем таких рівнів професійної підготовки: учнівство, або набуття навичок стажиста; базова професіоналізація: первинний досвід самостійної трудової діяльності, навчання в коледжі або у вищому навчальному закладі для отримання диплома бакалавра, навчання в університеті для отримання диплома магістра; післядипломне навчання. Кожні п ять років у європейських країнах переглядаються програми професійного навчання менеджерів гостинності, підходи до професійного відбору абітурієнтів і працевлаштування випускників, підходи до варіантів спеціалізації. Загалом, можнa зaпропонувaти такі нaпрями вдосконaлення системи пiдготовки кaдрiв для туристичної iндустрiї: aнaлiз потреби ринку прaцi в кaдрaх туристських спеціальностей i професiй; розробкa професiйних стaндaртiв професiй прaцiвникiв туристської iндустрiї з урaхувaнням нових пiдходiв та можливостей; системи сертифiкaцiї персонaлу (квaлiфiкaцiї тa компетентностi), якa може бути зaстосованa до випускникiв усiх рiвнiв професiйної освiти. Втім, дослідження не вичерпує всього кола проблем, пов язаних з професійною підготовкою майбутніх фахівців з гостинності. Потребують подальшого дослідження проблеми організації співпраці вищих навчальних закладів і підприємств індустрії гостинності та вдосконалення практичної складової професійної підготовки, доопрацювання галузевих стандартів вищої освіти. Література 1. Гринькевич О. С. Моніторинг професійних знань та навиків менеджерів у сфері готельно-туристичного бізнесу / О. С. Гринькевич, М. М. Юнко, А. В. Мацелюх // Вісник Львівського інституту економіки і туризму : [зб. наук. ст.] С Зверева О. А. Профессиональное туристское образование в Федеративной Республике Германия : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук : спец Теория и методика профессионального образования / О. А. Зверева. М., с. 3. Інститут VATEL [Электронный ресурс]. Режим доступа: htpp://goalma.org

50 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку 4. Кнодель Л. В. Теорія і практика підготовки фахівців сфери туризму в країнах членах Всесвітньої туристської організації : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня д-ра пед. наук : спец Теорія і методика професійної освіти / Л. В. Кнодель. Тернопіль, с. 5. Курдакова М. Е. Педагогическая технология формирования профессиональной компетентности будущих специалистов гостиничного сервиса : дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук : спец / М. Е. Курдакова. Челябинск, с. 6. Освіта. ua. Освіта за кордоном [Електронний ресурс]. Режим доступу: 7. Стародуб К. А. Формирование практической компетентности менеджеров гостиничного хозяйства в ВУЗе : дис канд. пед. наук : спец Теорія и методика профессионального образования / К. А. Стародуб. М., с. 8. Университет прикладных наук имени Яноша Кодолани [Електронный ресурс]. Режим доступа: aboutus/kju. 9. Уокер Дж. Р. Управление гостеприимством. Вводный курс : [учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности Гостиничный и туристический бізнес и специальностям сервиса ] / Р. Джон Уокер ; пер. с англ. В. Н. Егорова. М. : ЮНИТИ-ДАНА, с. Федорченко В. К. Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму : [монографія] / за ред. Н. Г. Ничкало, В. К. Федорченко. К. : Слово, с. Фоменко Н. А. Підвищення кваліфікації туристичних кадрів вимога часу / Н. А. Фоменко, Г. С. Цехмістрова // Вища школа С Шепелєва С. В. Актуальні питання підготовки фахівців готельного господарства / С. В. Шепелєва // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (). С EURHODIP: European Diploms аnd Degrees [Електронний ресурс]. Режим доступу: 50

51 Гресь-Эвреінова С. В. Гресь-Євреінова С. В. к. е. н., доцент ЯКІСТЬ МУЗЕЙНИХ ПОСЛУГ У СУЧАСНИХ УМОВАХ На сьогодні музеї розглядаються у світі як підприємства сфери туризму, клієнтоорієнтований елемент індустрії розваг та туристичної інфраструктури. Вони стали важливою частиною сфери гостинності, допомагають розвивати туризм, мають істотне культурне та економічне значення у своїх містах та селах. Щоб відповідати світовим змінам, музеї України за західноєвропейськими та американськими зразками трансформуються в підприємства, які надають музейні послуги, якість яких впливає на відвідуваність і є однією з нагальних проблем музейного менеджменту у світі та Україні. А отже, аналіз якості послуг музеїв України і світу є досить актуальним. Проблема якості музейних послуг в останні роки розглядалась у теоретичних та прикладних дослідженнях музейного менеджменту П. А. Горішевського, М. Я. Дейнеги, С. П. Оришко, О. В. Соколової, М. Й. Рутинського, О. В. Стецюк, М. В. Бєлікової та публікаціях інших дослідників у порталі Музейний простір України [7], однак доводиться констатувати, що питання якості музейних послуг потребує уточнень. Метою дослідження є аналіз якості послуг музеїв у сучасних умовах. Музейна справа в Україні регламентується Законами України Про музеї та музейну справу, Про охорону культурної спадщини, Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, Положенням про Музейний фонд України [2]. Проте не визначено стандарти якості музейних послуг в Україні. За кордоном через децентралізацію кожний музей визначає свою місію, свою стратегію, свій сегмент клієнтури і свої вимоги до музейних послуг. Приведення вітчизняної музейної сфери у відповідність до європейських стандартів створює нові можливості для пожвавлення діяльності із розширення та підвищення якості послуг для відвідувачів музеїв [5]. Слід зазначити, що маркетингова політика музеїв насамперед спрямована на вивчення й сегментацію споживацького ринку. Показовою є вікова сегментація, за статистикою, близько 55% відвідувачів українських музеїв це діти і студентська молодь (рис. 1) [2]. Це не може не тішити, адже основною функцією музеїв є трансляційна передача культурної спадщини від покоління до покоління. Учнівська і студентська молодь це найвдячніша й найбільш спрагла до пізнання музейна аудиторія. Однак треба мати на увазі, що водночас це найвимогливіша аудиторія, що потребує, по-перше, наймодернішого технологічно-технічного забезпечення експозиційної діяльності, по-друге, наявності анімаційнорозважальної складової (щоб не знудитися до кінця екскурсії й цілковито 51

52 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Рис. 1. Вікова структура відвідувачів музеїв України втратити інтерес до експозиції) і, по-третє, умов для активного релаксу й емпіричного пізнання старожитностей через надання можливостей доторкнутися чи потримати в руках той чи інший музейний предмет (чи його точне відтворення, виготовлене спеціально з метою речового контакту з аудиторією) [2]. Понад 1 млн музейних предметів щорічно експонується в стаціонарних експозиціях та на тимчасових виставках. За останні роки значно активізувалася науково-дослідницька, виставкова, видавнича діяльність музеїв. Музейні заклади постійно вишукують можливість залучити додаткові позабюджетні кошти для фінансування своєї діяльності [7]. Водночас, не зважаючи на позитивні зрушення в нормативноправовій базі, у музейній галузі України існує багато проблем та недоліків. Серед основних слабка матеріально-технічна база та недостатнє фінансування музеїв. Більшість музеїв України розташована у приміщеннях, де неможливо зберігати фонди. Також через брак фондів виникають проблеми з експонуванням та реставрацією музейних предметів [2; 7]. Така увага до музейних проблем актуальна тим більше, що теоретично музейна сфера є досить потужним культурним пластом, завдяки якому ті відвідувачі, які щороку наповнюють експозиційні зали українських музеїв, мають отримати уявлення про найрізноманітніші аспекти людського буття. Тож, фахівці наголошують, що музейна справа в Україні переживає складні часи. Ускладнення політичної та економічної ситуації в країні позначається на ставленні місцевих органів виконавчої влади до музеїв. Недостатнє фінансування залишається хронічною проблемою музеїв усіх профілів. Більша частина бюджетного фінансування витрачається на видатки споживання (зарплата, охорона, комунальні платежі тощо), а видатки розвитку не лише не зростають, а навіть інколи зменшуються. Так, 52

53 Гресь-Эвреінова С. В. наприклад, за даними директорів історичних музеїв, 85% бюджету музею ідуть на зарплату працівників, 15% на сплату комунальних послуг, тоді як у країнах світу на оплату праці виділяють лише 5 10% від загального бюджету. Крім того, недостатнє фінансування музейної справи створює проблему з кадрами. Через низьку зарплату робота в музеях не приваблює молодих фахівців [7]. Керівництво музеїв України все ще вкрай мало користується можливостями міжнародної фандрайзингової допомоги. Причина тут полягає не в небажанні донорів співпрацювати з українськими музеями, а в елементарному невмінні і незнанні керівництва більшості наших музеїв про саме існування цих фондів і про технології налагодження співпраці з ними. Музейні працівники нашої держави часто не володіють інформацією про благодійні культурні фонди і не знають, де і як її шукати. Водночас ця інформація міститься в Інтернеті, кожен фонд має свою веб-сторінку, де вивішений повний комплект необхідних документів (аплікаційних форм), рекомендацій та умов подання заявки на отримання гранту, мається довідкова інформація про фонд та можливості співпраці з ним [7]. Ще одним болючим питанням музейної галузі є підготовка фахівців: нині в Україні менеджерів музеїв не готує жоден вищий навчальний заклад. Бо якщо це університет культури, то там вивчають тільки музеєзнавство, а історію, філологію чи природознавчі науки випускники не знають, не знають предметного світу. Виходить, що людина, яка приходить у музей з історичною освітою, не має музейної і навпаки. Основні характеристики персоналу музеїв України станом на р. наведено в табл. 1 [7]. Таблиця 1 Основні характеристики персоналу музеїв України, осіб Облікова кількість штатних працівників усього У т. ч. наукових співробітників та екскурсоводів Мають вищу освіту Із них У тому числі спеціальну Кількість фахівців, залучених на громадських засадах Нині в Україні бракує кваліфікованих працівників музеїв. Для роботи в експозиційному відділі та відділі фондів беруть випускників зі спеціальністю Історія України та Музейна справа та охорона пам яток історії та культури [2]. В Україні лише кілька вищих навчальних закладів готують фахівців за спеціальністю Музейна справа та охорона пам яток історії та культури, зокрема Харківська державна академія культури, Київський національний університет культури і мистецтв, в інших університетах лише частина істориків проходять музеєзнавство як курс спеціалізації. В Україні поняття музейного менеджменту тільки набуває поширення. Унаочнює відповідну ситуацію й те, що у Національному класифікаторі професій України (ДК ), чинному від 1 квітня р., досі відсутня професія музейного менеджера та маркетолога. В Україні бракує до- 53

54 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку свідчених менеджерів вищої й середньої ланок управління музейними установами та їх об єднаннями, які займалися б розробкою і втіленням у життя довготермінових стратегій розвитку й комерційної прибутковості музеїв, поповненням їх колекцій, проведенням публічної діяльності й участі у глобальних системах соціальної комунікації. Існує проблема укомплектування штату музеїв менеджерами нових підрозділів: розвитку, маркетингу і реклами. Умови ринкових відносин вимагають введення посади заступника директора з маркетингу [7]. Невідкладним завданням для музеїв усіх профілів також залишається комп ютеризація й автоматизація обліку музейних експонатів, оцифрування найбільш цінних пам яток культури і мистецтва, представництва музеїв в Інтернеті розробка сайтів з англомовною версією, що посилило би приплив іноземних туристів, сприяло би розвитку прямих контактів між музеями, науковими установами, які опікуються питаннями розвитку музейної справи та обміну досвідом тощо, представництва музеїв у соціальних мережах [2]. Через відсутність інформації про фактично створені в Україні музеї, а також електронної системи обліку музейних предметів та музейних колекцій державної частини Музейного фонду України фактична кількість музеїв у країні невідома, відсутні чіткі дані щодо кількості, стану обліку і збереження Музейного фонду України, і зараз у порталі Музейний простір України йде уточнення цієї інформації [7]. На рівні законодавства про музеї та музейну справу відсутній принцип та механізм колегіального та фахового прийняття важливих для музейної справи рішень щодо формування та забезпечення реалізації національної музейної політики, а також вирішення проблемних питань, пов язаних з обліком та зберіганням музейних предметів у державних та комунальних музеях. Також актуальним залишається питання стимулювання розвитку музеїв та контролю за їх діяльністю, зокрема за станом виконання ними основних функцій щодо колекцій і суспільства. Очевидною є необхідність використання європейського досвіду залучення до цього процесу професійної громадськості, благодійних організацій, меценатів, які підтримують діяльність конкретного музею та, відповідно, мають брати участь у його розвитку та вирішенні проблем як поточних, так і глобальних. Виходячи з цього, проблеми функціонування музеїв України зумовлені такими чинниками [7]: недосконалість законодавчої бази у сфері музейної справи, надмірні централізація та регуляція процесів і, відповідно, інерція адміністративного управління, що не сприяють гнучкості прийняття рішень відповідно до актуальної ситуації; відсутність надійної системи обліку і зберігання музейних фондів; неналежний рівень охорони музеїв; неврегульованість питань, пов язаних з науковою діяльністю музейних закладів; 54

55 Гресь-Эвреінова С. В. недостатній рівень кадрового та інформаційного забезпечення; брак актуальних інформаційних й інтелектуальних технологій; відсутність на державному рівні повної і достовірної інформації про зміст і якісний склад державної частини Музейного фонду України; недостатність експозиційних площ; недостатність відповідного фінансування галузі. А в перспективі проблеми функціонування музеїв вимагають покращення музейного сервісу та поліпшення якості музейних послуг, а для цього необхідним є контроль за якістю послуг. Для аналізу та порівняння якості послуг були обрані два музеї техніки м. Запоріжжя, які мали схожі базові умови для розвитку: розташовані в обласному центрі, знаходяться в схожих політичних та економічних умовах, експозиційні зали можуть приймати відразу та більше відвідувачів, обидва музеї не є державними, а існують за рахунок самофінансування тощо, саме тому вони були обрані для аналізу якості музейних послуг [5]. Відвідуваність музеїв у рр. перебувала під впливом погіршення політичної та економічної ситуації в країні (рис. 2). Рис. 2. Відвідуваність музеїв техніки м. Запоріжжя Музей ретротехніки Фаетон упродовж трьох останніх років мав тенденцію до скорочення відвідуваності через зменшення туристичних потоків: р. 42 тис. осіб, р. 36 тис. осіб (на 14,3%), р. 25 тис. осіб (на 30,6%). Музей техніки Богуслаєва у р. мав відвідуваність 53,6 тис. через вільний вхід до музею та організацію групових екскурсій для студентів ЗНТУ та шкіл, у р. відвідуваність знизилась до 27,8 тис. (на 48%) 55

56 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку у зв язку з введенням вхідної плати, у р. становила 46,4 тис. на 66,9% стала більше завдяки організації безкоштовних групових екскурсій. У листопаді р. проведено соціологічне опитування за спеціально розробленою анкетою 51 відвідувача Музею техніки Богуслаєва і 56 Музею ретротехніки Фаетон з метою вивчення основних та додаткових послуг, визначення відповідності якості та ціни послуг (табл. 2). Таблиця 2 Характеристика музеїв техніки м. Запоріжжя Критерії Музей ретротехніки Фаетон Музей техніки Богуслаєва Власність Музей є структурним підрозділом Громадської організації лом АТ Мотор-Січ Музей є структурним підрозді- Запорізького автомотоклубу Фаетон ім. Л. Є. Хлевного Рік створення р р. Ціна квитка Дорослий 40 грн, дитячий з 7 років 20 грн. Ветеранам та учасникам бойових дій, дітям дошкільного віку вхід безкоштовний Музейна аудиторія Формування кола партнерів та друзів музею Вітчизняні та іноземні туристи, студенти, школяри 25 партнерів музейного сайту, серед яких музеї та автоклуби України, Білорусі, Росії 56 Дорослий 10 грн, дітям з 7 років 5 грн, пенсіонерам та дітям до 7 років вхід безкоштовний Студенти, школяри, пенсіонери, учасники конференцій, VIP-делегації від міністерств України та закордону, голови правлінь моторобудівних та ін. підприємств АО Мотор-Січ, страхова компанія Мотор Гарант, ПАТ Мотор Банк Теорію щодо якості музейних послуг на сьогодні не розроблено, тому запозичимо її з готельної справи [6]. До технічних якостей музейних послуг можна віднести зручний режим роботи для відвідувачів, коли музей працює у вихідні дні або щоденно, наявність зони відпочинку, стан вентиляції та туалету (табл. 3). Таблиця 3 Технічні якості музейних послуг Критерії Музей ретроавтомобілів Фаетон Музей техніки Богуслаєва Запоріжжя, Виборзька, 8. Зупинка громадського транспорту Укрграфіт. Є схема проїзду на сайті. Можна дістатися громадським автотранспортом. Від зупинки йти 15 хвилин Адреса і як туди діставатися Запоріжжя, вул. Копьонкіна, 27а. Є карта проїзду на сайті. Можна дістатися громадським автотранспортом Розклад Працює з 9 до 17 без вихідних Працює з 10 до 16 без вихідних Будівля музею Двоповерхова будівля знаходиться Сучасна двоповерхова будівля музею в стилі модерн із на території складів Виробничобудівельної компанії Фьюче ЛТД. сигналізацією, відеоспостереженням та охороною оформлений у військовому стилі

57 Інфраструктура: туалет, кондиціонер, заклади харчування 57 Гресь-Эвреінова С. В. Продовження табл Біотуалети на вулиці в чистому Сучасний туалет. Кондиціонер: влітку в музеї прохоло- стані. Один туалет у музеї. Кондиціонер відсутній. Взимку в музеї дно, а взимку тепло. Заклади холодно. Заклади харчування відсутні в музеї та поряд. Працює ав- та поряд харчування відсутні в музеї томат з безалкогольними напоями Умови для відвідувачів з особливими потребами На першому поверсі є пандус похила доріжка, яка з єднує зали музею для прийому відвідувачів з обмеженими можливостями та дітей у візках Немає Музеї знаходяться у відремонтованій (Музей ретроавтомобілів Фаетон ) та новій (Музей техніки Богуслаєва) будівлях, на їх території є лавки, на яких відвідувачі можуть відпочити, режим роботи робить можливим його відвідання в будь-який день тижня. В сучасних умовах музеям складно підвищувати відвідуваність, водночас екскурсанти звернули увагу на те, що у Музеї ретротехніки Фаетон немає тематичних екскурсій, тому для поліпшення умов прийому було б непогано, щоб були розроблені екскурсії, адаптовані для дітей, у вигляді гри та ін. (табл. 4). Таблиця 4 Музейні продукти та послуги, акції Критерії Музей ретро-автомобілів Фаетон Музей техніки Богуслаєва Пропонується оглядова екскурсія, Пропонується оглядова та тематичні екскурсії. Екскурсії тематичні екскурсії відсутні. Екскурсії проводяться російською мовою проводяться російською мовою Можливість вибору екскурсій, мовне питання Спеціальні акції Буклети, сувеніри Додаткові послуги Інноваційні технології До Дня перемоги і Визволення м. Запоріжжя, Дня автомобіліста, реконструкції битв, розіграш призів з символікою автомотоклуба Фаетон. Грудень р. придбавши білет до музею, по тому самому білету можна було відвідати Технічний музей Машини часу (м. Дніпропетровськ) Сувенірна продукція продається на ресепшені, буклета немає. Квитки відвідувачам не видаються. Рекламки з інформацією про музей, схемою проїзду, контактами є на ресепшені Фотосесії і відеозйомка в автомобілях, прокат автомобілів з водієм для весіль, послуги кейтерингу польової кухні. Послуги автомату з горячими напоями. Сувенірна крамниця Сайт з віртуальним туром музеєм та QR-кодом для навігаторів Дні відкритих дверей 2 3 рази на рік на День перемоги, День захисту дітей, акції з приводу відкриття нових експонатів музею Якщо придбати квиток за повну платню, буклет йде безкоштовно. В музеї не продається сувенірна продукція. В музеї діє 5D кінотеатр. Вартість квитків: дорослий 40 грн, дитячий 35 грн Сайт з віртуальним туром музеєм. Технічні інновації освітлення, кондиціонер, демонстраційні двигуни

58 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Музейні продукти представлені оглядовими та тематичними екскурсіями. В Музеї техніки Богуслаєва пропонуються тематичні екскурсії Від поршневої техніки до реактивної, Запорізькі двигуни для сучасних повітряних суден, Двигуни для вертольотів, Зброя українських майстрів, Петербурзькі зброярі. Музей ретротехніки Фаетон пропонує тільки оглядову екскурсію, тому в умовах зменшення туристського потоку було б доречним розробити тематичні екскурсії для дітей молодшого шкільного віку, а також присвячені Дню визволення від фашистсько-німецьких загарбників, проводити щорічно акції-реконструкції битв для осіб від 16 років. Для приваблення відвідувачів Музей ретротехніки Фаетон бере участь у кінопроектах, проведенні тематичних заходів, організації турів містом на музейних автомобілях, виїзних виставках техніки Україною. У Музеї ретротехніки Фаетон відвідувачам дозволяється сидіти і фотографуватись у двох транспортних засобах, а на майданчику перед Музеєм техніки Богуслаєва є можливість залазити на військову та сільськогосподарську техніку. Обидва музеї мають сайти, Музей ретротехніки Фаетон представлений в соцмережах: дає зворотний зв язок і оновлення інформації (табл. 5). Таблиця 5 Просування в Інтернеті та в соціальних мережах Критерій Музей ретроавтомобілів Фаетон Музей техніки Богуслаєва Сайт; презентація в соціальних мережах Особливості бренду Бренд (чи може музей претендувати на таке звання) С aid=externalgroupwidget_opengroup р. у музеї офіційно був зареєстрований рекорд Національним реєстром рекордів (НРР) у категорії найбільший в Україні музей ретроавто-мототехніки. Більшість автомототехніки знаходиться на ходу і бере участь у музейних акціях [email protected] для зворотнього зв язку, в соціальних мережах відсутній Найаттрактивніші експонати демонстраційний двигун висотою з 2-поверховий будинок і мотоцикл Harley Davidson х рр. ХХ ст. 85,7% опитаних проголосували так 90% проголосували так У р. було проведено анкетування відвідувачів Музею ретротехніки Фаетон та Музею техніки Богуслаєва з метою з ясування, чи можуть вони претендувати на звання бренд, виходячи із свого загального вигляду й отриманого задоволення від екскурсії [3; 4]. 48 з 56 опитаних у Музеї ретротехніки Фаетон і 46 з 51 опитаних Музею техніки Богуслаєва вважають, що музей може претендувати на звання бренд.

59 Гресь-Эвреінова С. В. Відомості анкети були доповнені спостереженнями та усними запитаннями до екскурсоводів (табл. 6). Таблиця 6 Характеристика та оцінка екскурсійних послуг музеїв техніки Показники Екскурсоводи Музею техніки Богуслаєва Екскурсоводи Музею ретроавтомобілів Фаетон Ввічливість Гостинність Наявність зворотного зв язку Рівень професійної підготовки Володіння матеріалом екскурсії Високий Середній Високий Високий Високий Високе Середнє Високе Високе Високе Усі екскурсоводи Музею ретротехніки Фаетон виконували свою роботу на високому професійному рівні, тому якість екскурсійних послуг у цього музею є вищою, ніж у Музеї техніки Богуслаєва. Треба зазначити, що задоволеність від екскурсійних послуг не завжди залежить від ввічливості, гостинності, наявності зворотного зв язку, рівня професійної підготовки та володіння матеріалом екскурсії. Задоволення від музейних послуг це результат аналізу якості та ціни, рівня достатка клієнта. Частина студентів як споживачі послуг Музею ретротехніки Фаетон залишились незадоволені через високу ціну, не зважаючи на те, що вважали якість екскурсійних послуг вищу за середню, але ціна орієнтована на туристську аудиторію, а знижок у музеї для студентів немає. Водночас відвідувачі Музею техніки Богуслаєва були задоволені дешевим продуктом і послугами, тому що до музею потрапили без оплати. З метою вдосконалення управління якістю послуг та продуктів Музею ретротехніки Фаетон та Музею техніки Богуслаєва в м. Запоріжжя та подальшого для визначення маркетингової стратегії музеїв була використана одна з головних стратегічних методик аналізу сильних і слабких сторін SWOT-аналіз (табл. 7 та 8). Вивчення сильних та слабких сторін було необхідно, щоб усунути недоліки та розробити для кожного музею стратегії з метою підвищення попиту на музейні послуги та поліпшення якості музейних послуг. У сфері музейних послуг аналіз споживачем співвідношення якість ціна результативність здійснюється постійно, це дає підстави для використання в управлінні якістю послуг такого поняття, як якість ціни, за аналогами, які використовують при вивченні якості готельних послуг. 59

60 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Таблиця 7 SWOT-аналіз Музею ретротехніки автомотоклубу Фаетон Сильні сторони: Слабкі сторони: володіє колекцією різної техніки XX ст.

61 61 Гресь-Эвреінова С. В. Продовження табл Зовнішні загрози Зовнішні сприятливі можливості: підприємству: проведення лекцій та історичних уроків вчителями та несприятлива політична викладачами навчальних закладів; та економічна ситуація в інформаційно-консультаційна допомога у написанні Україні може створювати наукових праць та доповідей конференцій; серйозні перешкоди для надання послуг туристичним організаціям з організації екскурсій, навчання екскурсоводів для місцевих ту- розвитку музею ристичних організацій; проведення масових заходів під відкритим небом Музеї не є конкурентами, кожний займає свій сегмент ринку, тому стратегії розвитку музеїв будуть відмінні. Музей ретроавтомобілів клубу Фаетон орієнтується на туристів, тому має розробляти нові музейні продукти: тематичні екскурсії, програми для дітей, різноманітні акції та ін. Музей техніки Богуслаєва має свій сегмент студентів і школярів, тому в стратегії має робити акцент на оптимальну ціну, а також презентувати музей у соціальних мережах, оскільки цього потребує сучасна музейна аудиторія. Висновки. Невід ємною складовою сфери гостинності є організація перевезення, розміщення, харчування туристів, а також надання музейних послуг. Теорію щодо якості музейних послуг на сьогодні не розроблено, тому аналоги було запозичено з готельної справи. До технічних якостей музейних послуг віднесено зручний режим роботи для відвідувачів, коли музей працює у вихідні дні або щоденно, наявність зони відпочинку, стан вентиляції та туалету. Соціальна якість дружелюбність, ввічливість і люб язність персоналу по відношенню до відвідувачів, функціональна якість послуг професійне виконання музейниками своєї роботи з метою задоволення відвідувачів наданим обслуговуванням. Було оцінено якість екскурсійних послуг музеїв техніки м. Запоріжжя за такими параметрами, як ввічливість, гостинність, наявність зворотного зв язку, рівень професійної підготовки, володіння матеріалом екскурсії. В результаті якість екскурсійних послуг персоналу Музею техніки Богуслаєва була оцінена неоднозначно, а Музею ретротехніки Фаетон на високому рівні. Задоволення від музейних послуг це результат аналізу якості та ціни. Частина студентів як споживачі послуг Музею ретротехніки Фаетон залишилась незадоволена через високу ціну, а відвідувачі Музею техніки Богуслаєва були задоволені дешевим продуктом і послугами. Здійснено SWOT-аналіз обох музеїв, щоб усунити недоліки та розробити для кожного музею стратегії з метою підвищення попиту на музейні послуги та поліпшення якості музейних послуг. Музеї не є конкурентами, кожний займає свій сегмент ринку, тому стратегії будуть відмінні. Музей ретротехніки Фаетон орієнтується на туристів, тому в сучасних умовах

62 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку має розробляти нові музейні продукти: тематичні екскурсії, програми для дітей, різноманітні акції тощо. Музей техніки Богуслаєва має свій сегмент студентів і школярів, тому в стратегії має робити акцент на оптимальну ціну та презентувати музей у соцмережах, оскільки цього потребує музейна аудиторія. Перспективи подальших розвідок у цьому напрямі полягають у дослідженні брендінгу музеїв України як способу підвищення їх конкурентоспроможності. Література 1. Бєлікова М. В. Музейний менеджмент в Україні та світі: проблеми та перспективи [Електронний ресурс] / М. В. Бєлікова, С. В. Гресь- Євреінова // Економіка. Управління. Інновації: електрон. наук. фах. вид. / Житомир. держ. ун-т ім. І. Франка. Житомир, (10). Режим доступу: 2. Бєлікова М. В. Основи музеєзнавства : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. В. Бєлікова, В. М. Зайцева; Запорізький національний технічний університет. Запоріжжя : ТОВ ЛІПС ЛТД, с. 3. Гресь-Євреінова С. В. Брендінг музеїв України як один із способів підвищення їх конкурентоспроможності / С. В. Гресь-Євреінова // Тиждень науки : зб. тез доп. щоріч. наук.-практ. конф. викладачів, науковців, молодих учених, аспірантів, студентів ЗНТУ (м. Запоріжжя, квіт р.) : в 4 т. /відп. ред. Ю. М. Внуков. Запоріжжя : ЗНТУ, Т. 4. С Гресь-Євреінова С. В. Брендінг Музею ретротехніки Автомотоклубу Фаетон як спосіб підвищення конкурентоспроможності [Електронний ресурс] / С. В. Гресь-Євреінова // Глобальні та національні проблеми економіки. Електронне фахове видання. Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського Вип. C Режим доступу: 5. Гресь-Євреінова С. В. Якість послуг музеїв техніки м. Запоріжжя [Електронний ресурс] / С. В. Гресь-Євреінова, М. В. Бєлікова // Глобальні та національні проблеми економіки. Електронне фахове видання. Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського Вип. 2. Режим доступу: 6. Журавльова С. М. Порівняльна оцінка стану розвитку готельного господарства на макро- та мезоекономічному рівні / С. М. Журавльова // Актуальні проблеми та перспективи розвитку туристичного і готельноресторанного бізнесу в Запорізькому регіоні : монографія / колектив авторів; за заг. ред. проф. В. М. Зайцевої; Запорізький національний технічний університет. Запоріжжя : ТОВ ЛІПС ЛТД, С Музейний простір України [Електронний ресурс]. Режим доступу: 62

63 Гурова Д. Д. 63 Гурова Д. Д. к. геогр. н., доцент СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АВІАЦІЙНОГО ТА ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ В УКРАЇНІ Етап перевезення є одним з найважливіших в організації туризму. Сьогодні мандрівникам доступні різні види транспорту на близькі відстані вигідно переміщатися або пішки, або на велосипедах. На відстані від 5 до км раціонально використовувати автомобільні види транспорту, від 30 до км приміський, регіональний та міжрегіональний залізничний транспорт, на відстанях понад км послуги рентабельної авіації. Якщо розглянути використання пасажирами різноманітних видів транспорту, то лідером у пасажироперевезеннях у світі буде авіаційний транспорт (54%), за ним іде автомобільний (39%), потім водний (5%) і на останньому місці залізничний транспорт (2%)[8]. В Україні навпаки, залізничний транспорт перебуває на першому місці за пасажирооборотом. Автомобільний транспорт займає другу сходинку. Все більшу популярність набуває авіаційний транспорт, не дивлячись на дороговизну квитків і певні проблеми в цій галузі. На останньому місці знаходиться водний транспорт, оскільки річкові й морські пасажироперевезення з початком АТО на Сході України та окупацією Криму майже повністю припинилися. Дослідження подальшої ролі пасажироперевезень в Україні є актуальним питанням розвитку туризму в країні. В Україні питаннями ролі транспортної інфраструктури у розвитку туризму займаються такі дослідники, як Р. Г. Коробйова, Н. Т. Крачило, Л. І. Медвідь, О. Б. Пікулик, І. Г. Смирнов, О. О. Фастовець та інші. Мета дослідження розглянути сучасний стан і перспективи розвитку авіаційного та залізничного транспорту в Україні. За даними Державної служби статистики України, пасажирські перевезення за перше півріччя р. показали спад порівняно з р. за всіма видами транспорту, окрім авіаційного та залізничного. Про це свідчать дані табл. 1. Таблиця 1 Пасажирські перевезення у січні червні р. [2] Вид транспорту Пасажирооборот млн пас. км у % до січня-червня р. Перевезено пасажирів млн осіб у % до січня-червня р Всіма видами транспорту ,9 ,9 ,3 93,4 Залізничний ,5 ,9 ,9 ,1 Автомобільний ,5 96,0 ,3 87,6 Авіаційний ,5 ,2 3,3 ,1 Водний 12,0 ,1 0,1 65,0

64 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Продовження табл Трамвайний ,0 ,2 ,3 99,3 Тролейбусний ,2 97,8 ,0 96,6 Метрополітенівський ,2 97,4 ,4 97,3 Отже, можна побачити, що на сьогодні популярність повітряного транспорту в Україні зростає значно швидше, ніж інших видів транспорту. Це зумовлено розширенням туристських горизонтів, тобто географічним освоєнням нових туристських напрямків та високими вимогами споживача щодо скорочення термінів подорожі на користь їх частоти, тобто зростання попиту на короткострокові подорожі на далекі відстані. За даними Державіаслужби України, за р. на українському ринку працювала 21 авіакомпанія, обсяг пасажирських авіаперевезень скоротився на 2,7% порівняно з р. до 6, млн осіб [5]. Авіаперевізники виконали 66,3 тис. комерційних рейсів, що на 11,4% менше, ніж у р. Спад попиту на авіаперевезення можна пояснити як продовження негативних тенденцій р., які сформувалися внаслідок нестабільної військово-політичної й економічної ситуації в країні, а також через припинення з 25 жовтня р. повітряного сполучення між Україною та Російською Федерацією. Показовим також є те, що 93% всіх перевезень припадають лише на чотири компанії МАУ, Азур Ейр Україна (раніше ЮТейр-Україна ), Роза вітрів і Дніпроавіа. Цілком логічним є ще й те, що зростання обсягів перевезень зафіксоване лише в авіакомпанії МАУ на 28,2%. Пасажирські перевезення авіакомпанії Азур Ейр Україна скоротилися порівняно з р. на 12,2%, Дніпроавіа на 13,5%, Роза вітрів на 54,9% [5]. Якщо розглядати в загальній картині сегмент регулярних польотів із/до України, то першість за кількістю компаній буде не за українськими авіаперевізниками. Польоти р. здійснювали 9 вітчизняних авіакомпаній до 39 країн світу та 35 іноземних авіакомпаній з 29 країн світу. Але за пасажиропотоками українські авіакомпанії йдуть попереду ними було перевезено 4, млн осіб, що навіть було на 2,4% більше, ніж у р., а іноземними 3, млн осіб, що на 1,1% менше. Набагато гіршою є ситуація на внутрішніх лініях. Хоч ці польоти давно вже не мають розвитку в Україні, проте ситуація продовжує погіршуватись. Так, на цих маршрутах між 9 містами України польоти здійснювали п ять українських авіакомпаній, які перевезли ,5 тис. осіб, що на 3% менше, ніж у р. [5]. Протягом р. було розпочато експлуатацію на регулярній основі п яти нових міжнародних маршрутів: авіакомпанією Дніпроавіа з Дніпропетровська в Бургас (Болгарія) і з Одеси до Батумі (Грузія), авіакомпанією МАУ з Одеси до Вільнюса (Литва) й зі Львова в Болонью (Італія), авіакомпанією Атласджет Україна із Запоріжжя в Стамбул (Туреччина). Проте це не ті обсяги розвитку, які потрібні Україні. 64

65 Гурова Д. Д. Що ж до кількості польотів через нашу країну, то статистика держпідприємства обслуговування повітряного руху Украерорух свідчить про значне зниження цього показника: р. Украерорух надав аеронавігаційне обслуговування рейсу, що аж на 32,4% менше, ніж у р. (рис. 1). Внутрішні рейси Міжнародні рейси Транзитні польоти Іноземних авіакомпаній Вітчизняних авіакомпаній Обслужено рейсів усього Рис. 1. Показники діяльності ДП Укравіаруху, тис. [5] Підприємство Украерорух забезпечило виконання рейсів вітчизняних авіакомпаній, що на 10,8% менше, і авіарейсів закордонних авіакомпаній, що порівняно з р. менше на 38,7%. У р. найбільші обсяги аеронавігаційного обслуговування Украерорух надав таким авіакомпаніям, як МАУ польоти, Turkish Airlines польотів, Белавіа , Аерофлот (рис. 2). Усі наведені вище фактори і проблеми не могли не позначитися на роботі сегменту аеропортової інфраструктури, без якої неможлива цивільна авіація. Державіаслужба звітувала про те, що комерційні рейси вітчизняних та іноземних авіакомпаній у р. обслуговували 20 українських аеропортів, які загалом обслужили рейсів. Логічно, що за вищевказаних умов зниження показників роботи мають і аеропорти на 15%. Пасажиропотоки через аеропорти України скоротилися на 1,8% і становили осіб. Продовження економічної кризи та низька купівельна спроможність українців, а також припинення прямого авіасполучення з Російською Федерацією суттєво впливали на роботу авіаційної галузі. Пасажиропотік українських аеропортів у р. усе ще скорочувався, але важливо відзначити, що в статистиці р. враховувалися показники діяльності аеропортів сходу і півдня України, зокрема, Донецька і Сімферополя, а в статистиці р. їх вже немає. 65

66 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Pegasus Трансаэро Air Moldova S7 LOT Аэрофлот Белавіа Turkish Airlines МАУ Рис. 2. Обсяг обслуговуваних авіарейсів авіакомпаніями в Україні, тис. [5] Перше півріччя р. на авіаційному ринку характеризувалося декількома новими моментами. За період із січня по травень р. вітчизняними авіакомпаніями було перевезено 2, млн пасажирів, що на 15,9% більше, ніж за відповідний період минулого року, з них 2, тис. пасажирів перевезено на міжнародних лініях та ,3 тис. пасажирів на внутрішніх лініях (проти 1, тис. та ,5 тис. пасажирів, відповідно, за січень травень р.). Показники польотів неминуче додали позитиву і статистиці повітряних воріт України. Пасажиропотоки через аеропорти України за січень травень р. становили 4, тис. пасажирів, що на 11,7% більше, ніж у першому півріччі р. (табл. 2). Таблиця 2 Діяльність авіакомпаній та аеропортів України за перше півріччя рр. [1] Показники Одиниці виміру 66 Січень травень р. Січень травень р. Зміна у % / Діяльність українських авіакомпаній Перевезено пасажирів усього, в т. ч. тис. осіб ,9 ,1 ,9 на міжнародних лініях тис. осіб ,4 ,8 ,2 з них регулярними рейсами тис. осіб ,7 ,4 ,1 на внутрішніх лініях тис. осіб ,5 ,3 ,5 з них регулярними рейсами тис. осіб ,5 ,1 ,6 Виконані пасажиро-кілометри млрд пас. 3,8 4,7 ,7 усього км Діяльність українських аеропортів Пасажиропотоки тис. осіб ,1 ,0 ,7

67 67 Гурова Д. Д. Украерорух за період із січня по травень р. обслугував в українському небі 70,8 тис. польотів. Кількість обслугованих польотів, виконаних літаками та вертольотами авіакомпаній України, збільшилась на 5,7%, але кількість польотів іноземними авіакомпаніями скоротилась на 22,5%. Не можна сказати, що нових напрямків р. багато, проте, все ж таки, компанії продовжують вивчати ринок та знаходити щось нове. Так, наприклад, компанія Yanair відкрила польоти з Києва до Ларнаки (Кіпр), також було запущено нові рейси Одеса Тбілісі (Грузія). Крім того, збільшено частоту польотів з Києва в Тбілісі та Батумі (до щоденних рейсів), а також відновлене пряме авіасполучення між Одесою та Батумі (Грузія). Такі напрямки в компанії пояснюють тим, що Грузія вже не перший рік є одним з основних векторів її діяльності, а щодо Кіпру, то компанія вважає його перспективним туристським напрямком. Завантаження рейсів у Ларнаку і Батумі у Yanair наближається до %-ї позначки, а на Тбілісі спостерігається зростання пасажиропотоку порівняно з аналогічним періодом р. Чартерна компанія Роза Вітрів, наприклад, запропонувала клієнтам у літню навігацію такі напрямки, як Барселона, Аліканте, Тенеріфе, Малага, Араксос (Іспанія). Цей вибір зумовлений вибором замовника конкретного рейсу. Найбільший авіаперевізник Міжнародні авіалінії України в першому півріччі р. також не відзначився великою кількістю нових рейсів. З нових маршрутів Паланга (Литва), Венеція (Італія). Кабінет Міністрів ухвалив Програму розвитку аеропортів до року, що дасть змогу розпочати реформування цього сегмента. Документ передбачає об єднання аеродромних комплексів в одне державне підприємство, що дасть можливість проводити їх модернізацію. Найбільша повітряна гавань Бориспіль у р. сконцентрується на стратегії перетворення аеропорту в міжнародний вузловий хаб, а також продовжить розвиток сервісів для пасажирів. Так, у Борисполі заплановано ввести в експлуатацію автостанційний комплекс біля терміналу D, також будуть відкриті нові пункти харчування в зонах внутрішніх рейсів та автобусних виходів на посадку. Крім того, планується розробка проекту реконструкції перону D та галереї терміналу. Заплановано роботи з реалізації системи централізованої заправки літаків на пероні D аеропорту. Також аеропорт Бориспіль заклав у свій фінансовий план збільшення пасажиропотоку до 7,4 млн пасажирів, що на 13% більше планових показників р. До речі, аеропорт Бориспіль посів почесну третю сходинку в рейтингу кращих аеропортів Східної Європи, за версією Британської дослідницької інституції Skytrax [4]. Аеропорт планував у р. отримати чистий прибуток на рівні млн грн, що в 3,5 раза більше, ніж план р. Але все одно, поки на ринку України не зросте платоспроможний попит, говорити про прихід нових перевізників рано. Проте всі аеропорти продовжують вести перемовини і сподіватись на співробітництво з новими клієнтами.

68 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку Лідером із запланованих новинок є аеропорт Одеси. Так, у січні р. вже збільшена частота польотів авіакомпанії LOT Polish Airlines на лінії Варшава (Польща) Одеса до семи разів на тиждень і авіакомпанії МАУ на лінії Одеса Стамбул (Туреччина) до двох рейсів на день. Рейси в Тель-Авів (Ізраїль) з Одеси авіакомпанія МАУ влітку виконувала щодня. Крім того, є рішення про збільшення частоти польотів Ellinair у Салоніки (Греція). З березня р. до Одеси відновлює польоти авіакомпанія Lufthansa. З квітня Czech Airlines почне виконувати польоти тричі на тиждень, а Austrian Airlines з квітня перейде на щоденну частоту польотів до Одеси [1]. Також завдяки підтримці губернатора Одеської області М. Саакашвілі у р., авіакомпанія Bravo Airways відкрила рейс з Києва до Одеси, де вартість квитка стартує з грн, що цілком відповідає вартості проїзду в першому класі потягів Укрзалізниці або автобусами категорії VIP. Найбільша авіакомпанія країни МАУ у р. перевищила 5-мільйонну позначку за пасажиропотоком і вийшла на 5,5 млн пасажирів, що означає приблизно 17%-ве зростання порівняно з р. Для забезпечення зростання показників МАУ в р. розраховує на збільшення свого парку повітряних суден. Крім того, компанія продовжить розвивати транзит через Україну. Також флагман планує збільшити частоту рейсів Київ Нью-Йорк до щоденної, Київ Пекін до шести разів на тиждень, Бангкок у пікові сезони до п яти на тиждень. Невелика авіакомпанія Yanair має намір у літню навігацію р. запустити регулярні рейси з Києва до Тель-Авіва та Єревана: рейси до вірменської столиці планується запустити в квітні, до ізраїльського мегаполісу приблизно на початку травня. Крім того, перевізник планує збільшити частоту рейсів до Батумі до семи на тиждень, у Тбілісі до п яти на тиждень. Тож, хоч і небагато, але деякі новинки авіаційний ринок все ж таки побачить. На сьогодні основними проблемами розвитку авіаційної галузі України є зношеність основних фондів, дефіцит кваліфікованих кадрів, невідповідність технічних можливостей аеропортів сучасним міжнародним вимогам, відсутність державної підтримки створення нової техніки й впровадження сучасних технологій, відсутність державної програми підтримки розвитку авіатранспортної та авіабудівної систем, втрати керованості інвестиційною політикою на транспорті, жорстка податкова політика держави відносно авіаційної галузі, недостатній рівень правової бази сертифікації експлуатантів, невизначеність умов діяльності та підвищений економічний ризик управління авіакомпаній, недостатня модернізація парку повітряних суден, велика кількість формальностей при міжнародних авіаперевезеннях, завантаженість аеропортів та повітряного простору та інші. Для подолання існуючих проблем та формування конкурентних переваг, що сприятимуть зміцненню позицій на світовому ринку, збільшен- 68

69 69 Гурова Д. Д. ню рентабельності, залученню інвестицій, розвитку технологічної бази для України, пріоритетним є створення міжнародних консорціумів за участю провідних транснаціональних корпорацій; організація спільних підприємств; довгострокова кооперація; транскордонні злиття і поглинання; державна підтримка аерокосмічної промисловості. Перспективою розвитку авіаційної галузі України є консолідація авіаційних підприємств у рамках потужних структур, що є характерним для авіакомплексів розвинутих країн. Ще одним пріоритетом розвитку має стати політика провідних українських авіакомпаній, спрямована на інтегрування внутрішніх та міжнародних авіарейсів. Вдале географічне розташування України і наявність міжнародних аеропортів дають можливість освоєння нової відкритої ніші ринку ринку транзитних пасажирів, що літають між Західною та Східною півкулями, а також з Європи з пересадкою в столиці України. Практична реалізація вище викладених заходів дасть змогу забезпечити подальший прогресивний розвиток авіаційного комплексу України, налагодити тісні соціальні та економічні взаємозв язки з іншими країнами, розширити потенційні ринки збуту української авіабудівної продукції, забезпечити участь вітчизняних підприємств у виконанні іноземних проектів та зайняти гідне місце у глобальному конкурентному середовищі авіатранспортних послуг. Одним з найбільш зручних засобів сполучення для туристів будьяких категорій є залізниця, яка задовольняє потреби в перевезенні, як індивідуальних туристів на регулярних поїздах, так і малих та великих туристських груп чартерними поїздами. У Європі переміщення між містами на поїзді на 12% швидше, ніж на літаку. Залізничні вокзали, як правило, розташовані в самому центрі міст, що позбавляє необхідності замовлення трансферу. До того ж, під час подорожі потягом не потрібно витрачати час на реєстрацію [3]. Так, р. ознаменувався для Укрзалізниці кардинальними змінами в її структурі: реформа, про яку так довго говорили та ламали списи, нарешті стартувала. Замість Державної адміністрації залізничного транспорту України із шістьма структурними підрозділами було утворено Публічне акціонерне товариство Укрзалізниця у вигляді вертикально інтегрованої структури зі %-ю державною власністю. Зрозуміло, що всі ці структурні зміни перебувають на початковому етапі, тому говорити про якийсь ефект від них поки зарано, особливо для пасажирських перевезень, у тому числі тих, які можна віднести до туристських. Водночас кількість придатного для експлуатації рухомого складу (найперше пасажирських вагонів) щороку зменшується, через деградацію залізничної техніки знижується і якість пропонованих залізницею послуг. Закупівлі вагонів державним коштом як не було, так і немає, катастрофічно старіє й локомотивне господарство. Через це навряд чи можна очікувати найближчим часом кардинального підвищення якості сервісу в українських потягах адже вагони рр. побудови, багато з яких ще й

70 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку досі курсують українськими рейками, у принципі не можуть бути пристосовані до вимог р. Тарифна політика української залізниці також залишається незрозумілою. При цьому Правління категорично відмовляється розкривати механізм тарифоутворення на послуги пасажирських перевезень. Однак існують послуги, які навіть зараз, при незадовільному стані інфраструктури, можна було б запровадити у більшості пасажирських потягів далекого слідування. Наприклад, забезпечення пасажирів бездротовим Інтернетом. Для цього не потрібні мільярдні інвестиції, необхідний лише прозорий підхід та грамотно організований конкурс для провайдерів. Проте Інтернету в потягах як не було, так і немає. Виняток становить лише Інтерсіті+ : там Інтернет здебільшого є, хоча й невисокої якості. Друга складова більш-менш комфортної подорожі це харчування. ПАТ Укрзалізниця оголосило конкурс на послуги кейтерингу в потягах і навіть опублікувало перші його результати: так, в Інтерсіті пасажирів годуватиме дочірня структура відомого українського власника мережі автозаправок. Загалом, потяги Інтерсіті+ користуються популярністю в Україні, про що свідчать дані табл. 3. Таблиця 3 Показники перевезення поїздами категорії Інтерсіті та Інтерсіті+ [7] Маршрут Кількість потягів 70 Кількість перевезених пасажирів, тис. осіб Киїів Харків 3+1 (додатковий) ,5 Дарниця Київ Львів 1+1 (додатковий) ,2 Дарниця Київ Трускавець 1 ,2 Київ Дніпро Красноармійськ 1 ,6 Київ Дніпро Запоріжжя 2 ,3 Київ Костянтинівка 1 ,0 Дарниця Київ Тернопіль 1 ,5 Дарниця Київ Одеса 1 ,7 Київ Одеса 1 (сезонний) 78,1 Київ Кривий Ріг 1 (сезонний) 26,6 Разом ,2 Ще одна проблема сучасного залізничного сервісу, принаймні у потягах зі спальними місцями, якість постільної білизни. Для її вирішення також мільйонів не треба: досить лише допустити до санітарно-гігієнічних послуг сторонні компанії, провести серед них відповідний конкурс, після чого білизна в потягах стане чистою й матиме приємний запах. А крім звичайних предметів, набори комплектуватимуться й додатковими аксесуарами (наприклад, рідким милом, вологими серветками, косметичними наборами чи одноразовими зубними щітками з 1 2 порціями пасти). Більше того, сучасні технології дають можливість виготовляти й використовувати одноразову постільну білизну, повторне використання якої неможливе у принципі [7].

71 71 Гурова Д. Д. У Європі туризм досить розвинений та забезпечує щорічне економічне зростання країн та приріст внутрішнього валового продукту. Завдяки розвитку туристської сфери створюються нові робочі місця. Прикладом для наслідування впровадження залізничного туризму можна вважати DeutscheBahn (ДойчеБан) основний залізничний оператор Німеччини. 45% туристів цієї країни при виборі транспортного засобу для подорожі віддають перевагу залізниці. Цифра більш ніж переконлива. В структурі компанії DeutscheBahn перебуває DBahnRegio група підприємств, що здійснюють регіональні, приміські та автобусні перевезення, у складі якої був створений спеціальний департамент, що займається реалізацією комплексних туристських маршрутів з одночасним розміщенням у готелях, що знаходяться у власності DeutscheBahn, та організовує екскурсії на власних автобусах. Слід згадати і про найбільшого європейського туроператора, компанію WagonLits, що спеціалізується на організації туристських подорожей на швидкісних експресах, вагони яких обладнані широкими панорамними вікнами та всіма найсучаснішими атрибутами комфорту [6]. Перед ПАТ Укрзалізниця в умовах загальнодержавної кризи, спаду рівня пасажирських перевезень і їхньої збитковості гостро постала проблема пошуку альтернативних та непопулярних рішень для збільшення дохідності пасажирського господарства. Нині на залізницях поступово впроваджується маркетингова система управління пасажирськими перевезеннями. Питанням розвитку пасажирських перевезень, особливо якісній стороні задоволення потреб населення в переміщенні, намагаються приділяти більше уваги, але прогресуючий знос основних засобів, низький рівень залучення інвестицій, застарілість логістичної системи, недосконалість законодавчої бази значно гальмують цей процес. Особливу увагу слід приділити поліпшенню комфорту, сервісу та якості обслуговування пасажирів. Вплив туризму на розвиток залізничного транспорту є досить широким і багатогранним. Він вимагає покращення матеріально-технічної бази, вдосконалення організації й управління перевезеннями, системи та якості обслуговування, а також відповідної тарифної політики. Факти, що свідчать про гарні перспективи впровадження залізничного туризму на теренах України [6]: 1. На частку залізниці в Україні припадає близько 50% пасажирських перевезень. Розвиток залізничного туризму може стати однією із головних стратегічних цілей Укрзалізниці для відходу від перехресного субсидування. Це підтверджують і результати дослідження, проведеного на вокзалі Київ-Пасажирський, де було опитано одну тисячу пасажирів з різних кутків України. Результати показали, що до розвитку залізничного туризму позитивно ставляться 73% респондентів. 2. Україна має одну з найбільш розгалужених мереж залізниць у Європі та посідає одне з провідних місць за рівнем забезпеченості культурноісторичними ресурсами, архітектурними та релігійними пам ятками, природно-рекреаційними зонами, що здатні привернути увагу не тільки українських, а й іноземних туристів. Зокрема в Україні знаходиться величезний

72 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку перелік об єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та існує ряд кандидатів на включення до Світової спадщини, що може значно розширити географію подорожей. Залізниця є зручним засобом сполучення таких місць та транспортування будь-яких категорій туристів. 3. Для виконання туристських перевезень залізниця у своєму розпорядженні вже має технічне забезпечення, враховуючи рухомий склад, різноманітну техніку пасажирського господарства, пасажирські станції та вокзали. Більшість залізничних станцій має певні засоби, призначені для обслуговування туристів. Це зали очікування, кімнати відпочинку, камери схову, багажні відділення, рідше ресторани, буфети, перукарні. Щоб привернути увагу потенційних туристів вкрай необхідно створювати комфортні умови на вокзалах і підвищувати якість надання послуг та сервісу в потягах. 4. Залізничний транспорт має ряд конкурентних переваг перед автомобільним та авіаційним в організації туристських перевезень: порівняно невисока собівартість. Для прикладу, ціна залізничного квитка в плацкартному вагоні сполученням Київ Львів стартує від грн, на поїзд Інтерсіті від грн. Квиток на автобус по тому самому напрямку буде коштувати від грн. Тут варто зазначити, що час в дорозі на поїзді Інтерсіті становитиме приблизно 5 годин, автобусом 7 8 годин; перевезення великої кількості туристів будь-яких категорій, у тому числі людей з особливими потребами та обмеженими фізичними можливостями (соціальна значущість транспорту); високий рівень безпеки та надійності разом з дотриманням графіку переміщення незалежно від кліматичних умов. Як відомо, згідно з статистичними даними, залізниця є одним з найбезпечніших видів транспорту у світі; поєднання відпочинку під час подорожі разом з пересуванням. Цей пункт особливо важливий для дальніх подорожей. Погодьтесь, що, проїхавши 8 10 годин автомобільним транспортом, сил на здійснення туристських цілей майже не залишається. На початковому рівні впровадження залізничного туризму не потребує спорудження нових шляхів та створення нових вагонів, оскільки можна використовувати існуючі залізничне сполучення та рухомий склад. Кімнати відпочинку залізничних вокзалів та будинки відпочинку локомотивних бригад мають досить пристойні умови і знаходяться на непоганому рівні. За таку ж ціну навряд чи можна знайти подібний готельний номер з такими ж умовами. Варто зауважити, що зайнятість кімнат досить невисока, тому керівництво може піти на сміливий крок та адаптувати частину вокзалів і будинків відпочинку для працівників залізничного транспорту та створити щось на кшталт готелів. Тим більше в структурі Укрзалізниці існує низка будівельних та ремонтно-будівельних підрозділів, що використовують матеріали та конструкції власного виробництва, що може значно пришвидшити втілення проекту в життя. 72

73 73 Гурова Д. Д. Розробка туристських маршрутів є невід ємною складовою при впровадженні будь-якого туристського проекту, адже це є так званим сценарієм подорожі. Цікавою може стати ідея щодо формування потягів за формулою потяг+фестиваль, потяг+футбольний матч, потяг+концерт та ін. Одним з основних завдань при впровадженні залізничного туризму є створення схеми пасажирських перевезень із застосуванням пунктів пересадки пасажирів так званих хабів. У Європі створені хаби, які дають змогу поєднувати авіаподорожі із залізничним. На сьогодні таких пересадочних вузлів вже функціонує 14, а до р. заплановано впровадження нових хабів ще у 37 аеропортах Європи [3]. Така схема передбачає введення та розвиток системи основних пунктів пересадок хаб-центрів у великих містах та на вузлових станціях для пересадки пасажирів з регіональних, приміських поїздів і автотранспорту на міжрегіональні та регіональні експреси, нічні, швидкі і пасажирські поїзди і навпаки. Для цього графік курсування, зокрема міжрегіональних експресів Інтерсіті та Інтерсіті+, складається так, щоб користуючись пунктами пересадок, пасажири могли подорожувати впродовж одного дня всією Україною. Тож необхідно постійно вдосконалювати систему організації руху як приміських, так і регіональних поїздів [6]. Також необхідною умовою є провадження єдиного квитка на всі види транспорту (залізничний, авіаційний, автобусний). Єдиний квиток дасть можливість оформити право на проїзд двома, трьома видами транспорту. При купівлі єдиного проїзного документа на перевезення змішаним сполученням пасажир зможе оплатити відразу за проїзд всіма видами транспорту до місця призначення та у зворотньому напрямку. В часи фундаментальних технологічних змін та загального оцифровування життя не слід забувати і про розробку мобільного додатка для купівлі електронних залізничних квитків для смартфонів. З метою оптимізації маршруту, скорочення витрат часу на транспортування пасажирів до туристських пунктів необхідно розробити систему комбінованих пасажирських перевезень за принципом потяг автобус (автомобіль), потяг велосипед, потяг теплохід. Для цього існує гостра необхідність у розвитку чіткої організації пасажирських перевезень і сучасних логістичних систем загалом. Актуальним є питання створення власного автобусного парку або як альтернатива залучення приватних перевізників. Важливим є пункт, згідно з яким автобуси можна буде використовувати і для заміни пасажирських потягів на найбільш збиткових залізничних маршрутах, де в потягах доводиться перевозити лиш повітря [6]. Важливим кроком має стати впровадження велопарковок на вокзалах та розробка окремих місць для перевезення велосипедів у поїздах. У сусідній Польщі таких велопаркувальних місць на вокзалах вже понад , а у р. обладнали ще Непристосованість вагонів до перевезень велосипедів гальмує розвиток внутрішнього туризму та є великим мінусом для

74 Індустрія гостинності в Україні: стан і тенденції розвитку іміджу Укрзалізниці, хоча не потребує значних фінансових вливань. Нещодавній пілотний проект Львівської залізниці щодо застосування окремих місць для перевезення велосипедів дасть змогу повною мірою оцінити плюси та мінуси цього проекту та виявити проблеми, з якими може стикнутись Укрзалізниця. На початковому етапі впровадження залізничного туризму необхідно дуже обережно віднестись до тарифної політики, адже кому будуть потрібні занадто дорогі тури, коли на ринку туристських послуг безліч компаній, що здатні забезпечити потенційного клієнта високою якістю обслуговування за найнижчою ціною. Тому розрахунок вартості подорожі має коливатись на рівні собівартості, адже залізниця вже отримає кошти, мінімум за куплені квитки, максимум за повний тур, запропонований Укрзалізницею. Перший етап упровадження залізничного туризму дасть змогу з мінімальними капіталовкладеннями збільшити рентабельність пасажирських перевезень, сприяти формуванню позитивного іміджу ПАТ Укрзалізниця та знайти прихильність у значної туристської спільноти та користувачів послуг залізничного транспорту загалом. Важливо використати вже існуючий досвід та не допустити системних помилок, що стались при впровадженні залізничного туризму закордонними компаніями. Потрібно лиш вірити у власні сили та шукати можливості. Висновки. Вміння підприємства вчитись виходити на нові ринки є зараз вирішальною конкурентною перевагою. В умовах кризи необхідно шукати альтернативні шляхи отримання додаткових доходів для пасажирського господарства та нарощування обсягів перевезень. На сьогодні авіаційний комплекс України показує позитивні зрушення, а також має значний потенціал подальшого розвитку, проте необхідно вирішити ряд проблем за допомогою реалізації конкретних заходів, спрямованих на їх розв язання. Те саме стосується й залізничного транспорту. Безумовно, розвиток туристських перевезень вимагає інвестування коштів у цей сектор ринку, а нестача їх в Укрзалізниці не дає змоги вирішити зазначену проблему. Розвиток туристських перевезень залізничним транспортом можливий лише за рахунок залучення приватного капіталу для розвитку його інфраструктури та рухомого складу. Тож основним підходом, який необхідно реалізовувати в нашій державі у сфері залізничного туризму, є розвиток ефективного державно-приватного співробітництва. При цьому залізниця має розробити комплекс нормативних документів та тарифів щодо допуску туристських вагонів і поїздів на інфраструктуру, їх перевезення, обслуговування тощо. Література 1. Вітчизняний авіаринок: зростання плюс переорієнтація // Український туризм С Державна служба статистики України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: 74

75 Гурова Д. Д. 3. Коробйова Р. Г. Потенціал розвитку залізничного туризму в Україні / Р. Г. Коробйова // Транспортні системи та технології перевезень Вип. С Кращі аеропорти: Бориспіль на третій сходинці // Український туризм С Роганов Є. Політ на малій висоті / Є. Роганов // Український туризм С Розвиток залізничного туризму в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: 7. Українська залізниця: деградація чи шлях до елітарності? [Електронний ресурс]. Режим доступу: 8. UNWTO Tourism Highlights Edition. [Електронний ресурс]. Режим доступу: wto/wto_highlights_pdf. 75

76

The server зафіксований an internal error or misconfiguration and was unable to complete your request.

Мисливство Снятинщини

(Історія полювання і становлення та розвитку

громадських мисливських організацій)

Передмова

Полювання&#; Як багато різноманітних дій людини об&#;єднано цим одним словом. Тут і клопітке відслідковування, й захоплююче переслідування дичини, й апогей процесу &#; її добування. Нині полюванням переважно легковажать або вважають розвагою. Однак на зорі людської історії це найдавніше заняття було тотожним життю. Воно давало людству те, чим не могло забезпечити збиральництво: м&#;ясо &#; для життєвих сил та прискореного розвитку, шкіру й хутро &#; для одягу, сухожилля та кістки &#; для виготовлення нових знарядь праці. Добування диких звірів змінювало й анатомію людини, розвиваючи пряму поставу та вдосконалюючи руку на противагу лапі. І врешті, основне &#; полювання розвивало мислення та пов&#;язане з ним мовлення, перетворюючи наших далеких людиноподібних предків на сучасну людину розумну, здатну до суспільного розвитку.

Безумовно, перехід від споживацького до відтворювального господарства як основна складова цивілізації дарував людству можливість розвиватися та заселити планету собі подібними в мільярдних вимірах. Однак цивілізація та її розвиток не припинили полювання, а тільки підняли його на інший, вищий щабель. Нині полювання &#;велика галузь народного господарства, яка поєднує чималу працю професіоналів зі спортом та відпочинком для мільйонів любителів.

Із часів першого писаного слова до нас дійшли визначення як процесу полювання, так і його учасників. У ті далекі часи, коли звірів було багато, а способи їх добування були ще недосконалими, процес полювання називався &#;лови&#; чи &#;ловитва&#;. Однак було й інше давньоукраїнське слово, яке виникло дещо пізніше й характеризувало полювання як &#;вадацтво&#; &#; від слова &#;відати&#;, тобто знати біологічні особливості тваринного світу, мати уміння та навики в добуванні дичини.

Сьогодні ми послуговуємося більш новим словом, яке точніше характеризує сучасні проблеми, пов&#;язані з полюванням. Ми говоримо про мисливство &#; поняття набагато ширше, ніж полювання. Бо якщо полювання &#; тільки дія, процес, то мисливство &#; ціла галузь знань й  умінь, спрямованих на правильне природокористування, в тому числі й через добування мисливських тварин, які перебувають у стані природної волі.

Мисливство та мисливець мають спільний корінь &#; &#;мисль&#;, &#;мислити&#;, іншими словами &#;думати&#;, у першу чергу, про результати та наслідки своєї діяльності. А в ній мисливець дуже схожий на лісівника, який десятиліттями, а то й століттями леліє свій ліс, але не тільки для його споглядання, а й з господарською метою. Так і в мисливстві &#; полюванню передує клопітка та багатогранна праця на примноження мисливської фауни. Справжній мисливець є найпершим охоронцем та захисником дикої природи, а мисливський трофей &#; просто винагорода за працю.

 Однак судження &#;мисливець і трофей&#; &#; лише дуже спрощене уявлення про мисливство та полювання. Тому що жодними категоріями не можна виміряти вартість спілкування мисливця з природою та однодумцями, а надто в нинішній метушливий час. Перебуваючи на природі, мисливець не лише вчиться підмічати її красу, а й сповнюється справжньої поваги до неї та природного прагнення до збереження та примноження не тільки мисливської фауни, але й усього розмаїття природного світу, хоче зберегти його красу для наступних поколінь.

 Справжній мисливець, піддавшись вродженому азарту, з відчуттям жалю, порушує тишу, натиснувши на спусковий гачок, а потім віддає належну пошану впольованому звіру й ніколи не жалкує через вчинений промах, а швидше радіє врятованій звірині. А промахів та невдач у мисливській практиці завжди значно більше, ніж успіхів. Адже звірі &#; не зовсім беззахисні жертви. Вони швидкі, хитрі, сторожкі, окремі навіть небезпечні, а тому є достойними суперниками.

 Вихованню справжніх мисливців, збереженню та примноженню мисливської фауни завжди сприяли їх громадські організації. Історія їхнього заснування на наших землях сягає XIX століття, відколи мисливство припинило бути привілеєм лише вельможних станів суспільства. Завдяки діяльності мисливських об&#;єднань розроблено правові засади мисливства, збережено давні традиції ловецтва, інтродуковано нові види фауни.

 Протягом тривалого періоду й до сьогодні мисливські Товариства продовжують відігравати важливу роль у збереженні та розвитку захопливого виду людської діяльності &#; мисливства.

 1. Витоки полювання на землях Снятинщини

 Снятинщина &#; невелика частина Покуття, історичної землі в Галичині, що розкинулася в передгір&#;ї Карпат. За нинішнім адміністративно-територіальним поділом, до Покуття входять рівнинні частини Коломийського, а також землі Снятинського, Городенківського, Тлумацького районів. Як стверджують деякі історики, топонім &#;Покуття&#; з&#;явився завдяки двом великим річкам регіону. Величавий Дністер, що обрамляє північну межу Покуття, в цьому місці стрімко зближується зі швидкоплинним Прутом, утворюючи на мапі кут, що гострим кінцем впирається в іншу історичну землю заходу України &#; Північну Буковину. Проте одна з перших мап, де показана земля Покуття, належить перу Левассера Гійома Де Боплана, французького інженера, й датована XVII ст., але сам топонім набагато старший.  Напевне старіший навіть за карту Себастьяна Мюнстера від року на якій вперше зустрічається назва землі &#;Покутія&#;. В українській мові іменник &#;покуття&#; означає кут кімнати по діагоналі, найдальше від печі. Там, під образи, на підвищення садовили шанованих гостей. Покуття, як історична земля, якраз і розташована на передкарпатських схилах(тобто на підвищенні, а гори могли слугувати уявною стіною) та вже як пограниччя з Молдаським князівством. Тому, швидше за все топонім Покуття похідний від іменника &#;покуття&#; - як підвищена частина правого берега Дністра на противагу  його лівобережжю &#;Поділлю(тобто низинні землі).

Карта Гійома Левассера де Боплана.

Територія Снятинського району лежить на Прутсько-Черемоській височині та Коломийсько-Снятинській рівнині, які входять до складу Верхньопрутсько-Дністровського фізико-географічного району. Рельєф району &#; пагорбкуватий, густо помережаний річковими долинами та струмками, здебільшого притоками Прута.

Снятинщина розташована в лісостеповій ландшафтній зоні. Площа лісів незначна, адже район &#; сільськогосподарський, і розораність його

земель нині складає 64%. Ліси та природна трав&#;яна рослинність, збереглися тільки у заплавних річкових терасах та на крутих схилах ярів і балок.

Землі району, переважно опідзолені чорноземи, придатні для ведення сільськогосподарського виробництва. Через це протягом століть землі району змінилися до непізнаваності. Якщо нині ліси, здебільшого листяні, збереглися лише на крутих експозиціях рельєфу, то в сиву давнину заліснення краю було в рази більшим.

Із закінченням льодовикового періоду та поступовим таненням Карпатських льодовиків формується сучасна гідрологічна мережа Покуття.

Помірно континентальний клімат разом із вищенаведеними чинниками робили цей край багатим на різноманіття тваринного світу. Тому й не дивно, що ці землі були заселені ще в часи палеоліту &#; найдавнішого та найдовшого періоду становлення людства.

На території району знайдено чимало археологічних пам&#;яток, що свідчать про велику роль полювання в житті тогочасного населення цих земель. Найдавніші з них датовані пізнім палеолітом.

Так, в урочищі Копані, що поблизу села Белелуя, знайдено чимало різноманітних крем&#;яних наконечників списів та стріл, ручних рубил та скребачок, густо покритих патиною. Вчені датують ці пам&#;ятки кінцем льодовикового періоду ( тис. років тому). Тодішнє населення краю полювало на великих ссавців &#; мамонта, шерстистого носорога, північного оленя.

Після танення льодовиків та формування сучасної гідрологічної мережі до раціону місцевих мешканців додалася ще й риба. Добували її найчастіше гарпунами чи острогами, чому сприяли незначні глибини тутешніх річок та річечок. В археологічних розкопах часто трапляються кістяні гарпуни для добування риби, в тому числі й шляхом стрільби з лука.

 Кліматичні зміни, що відбулися після епохи зледеніння, призвели до зміни у фауні та флорі краю. Це своєю чергою призвело до змін видів та способів полювання. Загінні полювання на великих ссавців із використанням вогню поступово щезають через відсутність дичини. Однак вагоміші результати дають полювання ловчими ямами, які споруджували на звіриних стежках. З удосконаленням лука, стріл та їхніх наконечників починає поширюватися індивідуальне полювання скрадом.

 Однак новий кам&#;яний вік приніс не тільки ці зміни. Наші далекі предки перейшли від споживацького господарства до відтворювального. Завдяки чому роль полювання, рибальства та збиральництва дикоросів перестала відігравати основоположну роль у виживанні давньої людини. Проте уже від тих далеких часів наш край почав зазнавати посиленого антропогенного впливу.

 Наші далекі предки почали розорювати цілинні землі для ведення землеробства. Спочатку використовувалися землі відкритого простору, однак пізніше поля стали розташовувати на місці знищених лісових масивів. На початках така діяльність не надто шкодила біологічному різноманіттю, однак з часом певні види мисливської фауни почали відчувати дискомфорт від зміни звичного ландшафтного середовища та стали мігрувати.

 Чималої шкоди завдавало вирубування особливо цінних для мисливської фауни дерев. У наших краях до таких дерев насамперед належить дуб звичайний. Людина здавна підмітила його здатність давати більшу, ніж інші види дерев, кількість тепла під час згорання, та, що головніше, &#; він виявляє високу протидію гниттю. Тому й активно використовували дубову деревину у виробництві дубового поташу, деревного вугілля, в спорудженні житла, будівництві човнів та навіть в обрядових цілях (для захоронення покійників). Однак люди мало звертали увагу на повільний ріст дерев дуба. Це призвело до значного скорочення цінних дубових деревостанів та значного скорочення популяції тура, зубра, оленя, кабана, козулі, які зазвичай харчувалися жолудями в зимовий період. Разом із цим відбувається й певне зменшення кількості хижих звірів, які харчувалися травоїдними. Таким чином, можна підсумувати, що не зміни клімату чи мисливська діяльність відіграли основну роль в зменшенні мисливської фауни, а сокира та плуг.

 Навіть у найдавніші часи полювання було певним чином регламентоване. Існували вікові моральні традиції народу, спрямовані на збереження цінних мисливських тварин. Найкраще вони стали виявлятися під час осілого способу життя. Мисливські угіддя закріплювалися за окремими родами, які разом складали плем&#;я. За кращі угіддя нерідко виникала міжплемінна ворожнеча. Однак із давніх-давен вважалося неприпустимим гріхом вбивати самку біля приплоду, адже без її опіки загине весь виводок, а це зменшить шанси на успіх у майбутніх полюваннях. Було також заведено не вбивати тварин більше, ніж потребував мисливець чи рід, адже збереження продукції мисливства в ті часи було проблематичним, а значить допускалося б марнотратство, яке підривало б благополуччя роду надалі. Встановлювалися певні строки полювання на різні види дичини, а полювання в період розмноження старалися звести до мінімуму або ж проводити вибірково, за статями.

 Знищення дубових пралісів, скорочення лісових площ та посилення мисливського тиску на дичину через зростання чисельності мисливців, вдосконалення знарядь та способів полювання призвели до початку зародків природоохоронної діяльності на законодавчому рівні. Цьому сприяло утворення держави. Уже княгиня Ольга почала закріплювати у великокнязівську власність найкращі мисливські угіддя та бортні дерева, що допомагало збільшенню дичини, такої необхідної для ведення міжнародної торгівлі. Її син Святослав Ігорович також не цурався полювань, особливо під час військових походів, які він так часто влаштовував. Це дало можливість Нестору-літописцю записати про нього таке: &#;Святослав котлів не брав, а, тонко нарізавши конину чи звірину, чи яловичину, пік на вугіллі і вживав у їжу&#;.

 Також із перших літописних зводів стає відомо про те, що сам київський князь Володимир Великий приїздив на лови до Тисмениці, адже об&#;єктом полювання був тур &#; далекий прародич теперішньої домашньої худоби. Безумовно, цей факт свідчить про мисливське різноманіття краю, адже з Києва до Тисмениці шлях не близький. Та й на тих ловах, напевно, було ще взято чимало зубрів, оленів, кабанів та ведмедів. Однак цей факт свідчить про те, що в центральних районах турів уже не було. У зв&#;язку з цим процес закріплення особливо цінних мисливських угідь в князівську власність та встановлення там особливого характеру полювання, за дотриманням якого слідкували княжі тіуни, лише посилився.

 Однозначно, полювання на тура чи зубра достойне княжої уваги, однак не вони, в першу чергу, були об&#;єктом захисту. Потрібно пам&#;ятати, що Київська Русь вела жваву міжнародну торгівлю. А левову частку в цій торгівлі на експорт відігравали хутра, мед та віск. Куна &#; не тільки дрібний ссавець в цьому сімействі, а ще й грошово-платіжна одиниця в епоху початку грошового обігу в Київській русі. І те, що перші срібні гроші на Русі називали кунами, &#; найкраще свідчення важливості полювання в ті далекі часи. Що й казати, коли навіть судові збори тих часів можна було оплатити шкурками лисиць, куниць чи горностаїв.

 Ярослав Мудрий, син Володимира Великого, з метою захисту важливих джерел княжого доходу ввів у найдавніший збірник законів &#;Руську правду&#; перше поняття браконьєрства та покарання за нього. Власники земельних наділів мали перевагу на полювання в них. Той, хто полював в чужих &#;перевагах&#;, міг бути забитий власником &#;переваги&#; як злодій, що неодноразово й відбувалося. Згодом новели &#;Руської правди&#; карали великими штрафами за псування мисливських угідь чи викрадення з них дичини. Цікавим був той факт, що під час сплати штрафу за таку провину три гривни(гривна - платіжно- вагова одиниця грошей, що становила від до грам срібла) платили князю й тільки одну &#; власнику угідь. Навіть за крадіжку маленької куріпки треба було сплатити 3 куни грошей, а вже за лебедя, журавля чи гуску &#; 30 кун грошей. Найбільша кара чекала на того, хто незаконно вполював бобра. Штраф становив 12 гривень, що було майже втричі більше ніж штраф за навмисне вбивство смерда (вільного селянина). Це дає підстави стверджувати, що існувала й законна ловля бобра. У княжих бобрових гонах добування звірів здійснювали уповноважені на те особи, а добуте хутро все до останку йшло в скарбницю князя, яка в ті часи була ще не відділена від державної. В нових бобрових гонах, добування здійснювали власники земель, однак необхідно було дотримуватися термінів полювання. Адже в Петрівський піст монахи полюбляли ласувати м&#;ясом бобра, яке прирівнювалося до риби. Однак літнє хутро бобра не має належної вартості, тому таких горе-мисливців і карали. Якщо порушника не вдавалося відшукати, то суму штрафу мусіла заплати верв (община), в землях якої вчинено порушення. На Снятинщині відомих бобрових гонів не було, тому що гідрографічна мережа малопридатна для них, однак в Калуші та Рогатині в році боброві гони уже перебували під цілорічною княжою опікою.

 В археологічних розкопах нашого краю часів Княжої доби поряд з кістками домашньої худоби траплялися знахідки великої кількості кісток дикого коня &#; тарпана, дикого осла &#; кулана, оленя, кабана, козулі, ведмедя, які були на той час поширеним та популярним об&#;єктом полювання, доступним кожному спритному мисливцю. Проте кістки тура та зубра трапляються набагато рідше, що свідчить про значне зменшення популяції. Останній тур на території Польщі був добутий в році, але на українських просторах їх на власні очі бачив Гійом Левассер ле Боплан, француз-інженер, запрошений польським королем для спорудження Кодацької фортеці десь в середині XVII століття. Напевно, степові простори Дикого поля найдовше захищали цю величну тварину від винищення. У середній течії Дніпра тура винищили вже давно. Сам Володимир Мономах визнавав, що мав всього тільки дві зустрічі з туром за все своє життя.

Однак полювання на зубрів були ще досить популярними в ті часи. Про це свідчать історичні літописи. Зокрема, цікаві відомості про тодішні полювання в Галичині надав уславлений візантійський письменник Микита Хоніат (). Ці відомості пов&#;язані з Андронніком Комніном, двоюрідним братом по матері галицького князя Ярослава Осмомисла. А. Комнін під час придворної смути в Константинополі (він був братом чинного імператора), хвилюючись за своє життя, змушений був втекти аж в Галичину. Тут його з почестями зустрів Ярослав Осмомисл та дав в управління землі Коломийщини та Снятинщини. Понад рік Андроннік Комнін провів у галицьких землях, а коли повернувся в Константинополь та став василевсом (імператором), то наказав прикрасити стіни свого палацу фресками-розписами про цей період свого життя. Описуючи ці розписи, Микита Хоніат повідомляє про полювання верхи на конях, з мисливськими собаками, соколами, полювання на оленів, травлю собаками зайців, пробитого списом кабана та пораненого зубра, якого він описує як великого звіра, який водиться переважно в тавроскіфів (так він називав галичан). На розписах були й полювання на пернату дичину: диких качок, гусей, перепілок та навіть глухарів. На одній із фресок було зображено самого Андронніка Комніна, який розрубує туші оленя та кабана, а потім підсмажує м&#;ясо на вогні. Таким чином нам стають відомі основні об&#;єкти полювання на Снятинщині в ті далекі часи.

Рисунок 2. Полювання на тура.

 Загалом княжі полювання на Прикарпатті та в Карпатах мали великий розмах. Середньовічні історики стверджують, що Ярослав Осмомисл в році оголосив великі лови, на які запросив багато князів, в тому числі й київського князя. На ловах було добуто чимало зубрів, ведмедів та вепрів, не кажучи вже про дрібнішу дичину. Однак не варто розуміти князівське полювання як тільки полювання на велику дичину. Є історичні відомості про те, як сам Ярослав Мудрий полюбляв ловити зайців сітями.

 Археологи стверджують, що в ті часи населення краю не тримало худобу на м&#;ясо. Звісно, люди тримали коней, корів, биків, кіз та овець, але їх на м&#;ясо забивали рідко, здебільшого харчуючись дичиною, якої на той час було вдосталь й у снятинських лісах. Тому-то й кількість кісток диких тварин в археологічних розкопах значно переважає кількість кісток свійської худоби. Під час проведення археологічних розкопок давньоруського городища поблизу с. Ревне на території сусідньої Чернівецької області, автор неодноразово натрапляв на кістки дикого кабана, а улюбленою прикрасою деяких археологів стали намиста ведмежих пазурів, яких чимало знаходили під час розкопках. В розкопах Ленківецької фортеці, яка розташована при в&#;їзді до Чернівців, знаходили чимало кісток тура, оленя, козулі, а одна із ям була вщерть наповнена риб&#;ячою лускою, що свідчило про чимале значення рибальства в регіоні. Зустрічається багато мисливських дворогих стріл, якими полювали виключно на пернату дичину.

 Не варто забувати, що в княжі часи через Снятин проходив важливий Галицький торговий шлях(званий ще, як  Берладська дорога)

,

Рисунок 3. Полювання на кабана з рогатиною.

                                                                                                                     яким

чимало товарів, і насамперед хутро, вивозили на зовнішні ринки, в тому числі й до Константинополя через заснований Ярославом Осмомислом торговий порт Малий Галич на  Дунаї, недалеко від узбережжя Чорного моря (нині румунське місто Галац). Саме існуванню цього торгового шляху й завдячує своїм заснуванням місто Снятин, перша письмова згадка про яке датується роком. Тому місцеве населення завжди мало можливість вигідно продати хутро куниць, тхорів, видр, норок, лисиць, горностаїв, яке йшло на оздоблення одягу вельмож. Добування хутрового звіра здійснювали самоловними пристроями &#; плашками-давками, проскоками, петлями, а пізніше й металевими капканами.

 Однак все це швидко змінилося після польського завоювання Галичини в XIV ст. Польський король Казимир зумів розвернути основні торгові шляхи через будівництво нових доріг, які з&#;єднували Львів із Краковом. Через те роль Галицького торгового шляху зменшилася.  Проте уже в XV ст. цей торговий шлях знову став надзвичайно важливим через зростання кількості міст. Саме через це й виросли ціни на м&#;ясо в Західній Європі, що  призвело до значного посилення міжнародної торгівлі. Галицький торговий шлях став називатися Воловим, а в Снятині відбувалися ярмарки, на яких за день продавали тисячі волів пригнаних із степів Молдавії та Валахії.

2. Юридичні аспекти полювання в Галичині часів Першої Речі Посполитої та Австрійського володарювання.

 Польська займанщина, яка тривала по XVIII ст., принесла чимало змін на землі Снятинщини. Вони торкнулися всіх сфер суспільного життя, в тому числі й полювання. Польські королі з щедрістю роздавали завойовані землі польській шляхті та німецьким колоністам, запрошували на землі Русі євреїв, гнаних у ті часи в Західній Європі.

 Попервах полювання регламентувалося тільки звичаєвим правом. Однак зміцнення держави призвело до появи певних законних актів, які стосувалися тогочасних ловів. Спочатку вони торкалися їх побіжно. Наприклад, Статут Вілійський короля Казимира Великого () своїми статтями захищав тисові та дубові ліси. Тисові, бо це тугоросле дерево було найкращим для виготовлення луків, а дуби &#; найкращі біоценози для великої лісової дичини. Перший державний документ, який прямо стосувався полювання, &#; &#;Устав про лови&#;(&#;Ustawa o lowach&#;), проголошений в році в Кракові польським королем Владиславом Ягайлом (), доповнений в році Варецьким Статутом(&#;Statut Wareckij&#;). Знаючи, що добрий мисливець &#; поганий рільник, король постановив розпочинати полювання тільки після збору урожаю. &#;На святого Казимира повно вже молодого звіра&#;. Тому сезон полювань розпочинався 24 серпня та тривав до 23 квітня. Пізніше, уже за королювання Понятовського, мисливський сезон скоротили до першого березня.

 Згідно з цими першими актами польського права про мисливство, яке діяло тоді в Галичині, полювання дозволялося лише власникам великих земельних наділів, що могли слугувати мисливськими угіддями. Тому більша частина населення, яка ними не володіла, була позбавлена цього права. Це головне правило так і не було змінено аж до початку XX ст. За незаконне полювання (полювання без наданого власником угідь дозволу), строго карали. Особливо великі штрафи чекали на тих, хто застосовував &#;прилади, невластиві для добування звірів&#;, які калічили гончих псів. Власник такої пастки був змушений платити чималу суму і господарю собак, і власнику угідь, який надав право полювання. Адже в ті часи мисливські собаки високо цінувалися. Породиста гонча чи борза вартували вдвічі більше, ніж звичайний &#;тяглий мужик&#;. Також, згідно з польським правом XV ст., жителів сіл було зобов&#;язано дбати про благополуччя бобрів та &#;птаства, придатного до ловів&#; (соколів). Порушення бобрових загат, розкопування &#;хаток&#; бобра, незаконне на них полювання, а також руйнування соколиних гнізд, рубка дерев із такими гніздами, вбивство дорослих птахів чи їх пташенят каралося законом.

Відповідно до &#;Regalie lowieckie&#;, усі найбагатші на дичину угіддя оголошувалися власністю короля. Тільки він мав право оголошувати &#;Venatio magna&#; (великі лови) &#; полювання на тура, дикого коня-тарпана, зубра, кабана, ведмедя. У королівських хроніках зафіксовано, що Ягайло часто відсилав впольованих зубрів іншим європейським монархам або в подарунок вченим професорам Краківського університету. Цікаво, що до XIV ст. такі види мисливської фауни, як олень чи козуля належали до дрібної дичини, а вже пізніше, коли не стало турів і тарпанів, а зубри опинилися під охороною, оленів та козуль віднесли до великої дичини. У королівських ловах брала участь велика кількість мисливців: ловчий, підловчий, десяток сокільників, багато псарників, стрільців, доїжджачих, об&#;їжджачих, осадників та іншої челяді. Особливу роль відігравали сигнальні, які за допомогою рогів, труб чи валторн подавали спеціальні сигнали. Таких сигналів налічувалося майже триста, й учасники полювання повинні були їх розрізняти на слух за різних погодних умов. Тому мисливський обоз виглядав доволі людним. Так, згідно з тодішніми хроніками, король Ян Собеський проводив лови за участю осіб тільки челяді. А були ж іще й запрошені гості королівського двору.

Рисунок 4. Транспортування впольованого тура. Його поливають "сировицею"- соленою ропою.

 Інші власники великих земельних наділів могли оголошувати &#;Venatio parva&#; (малі лови) &#; полювання на диких свиней, оленів, диких кіз, зайців, лисиць, вовків, мисливське птаство. На малі лови залучали не менше восьми коней, трьох мисливців, четверо псарів, дві пари челяді, 15 швар гончих. Однак вони не мали права полювати на бобра, навіть якщо він і водився в їхніх мисливських угіддях. Дозвіл полювання на бобра видавався тільки королем, тому бобер вважався найшляхетнішою дичиною. Король та магнати утримували спеціальних посадових осіб &#; венаторів (venator &#; латинню- мисливець), які були відповідальними за проведення ловів, а значить мусіли дбати про наявність дичини в угіддях.

Селяни та міщани права полювання були позбавлені. Хоча їх могли залучати нагоничами чи прислугою на ловах можновладців. Полювання в чужих угіддях вважалося злочином і каралося в судовому порядку. Але в багатьох випадках ці норми закону практично не діяли, адже прослідкувати за їх виконанням не було кому. Тому &#;klusowniky&#;, по-нинішньому &#;браконьєри&#;, не надто переймалися питаннями права полювання.

 Через це заможні власники великих мисливських наділів були змушені, крім венаторів, набирати до праці &#;kniejnikow&#; (єгері великих лісових масивів &#; пущ, які проживали в межах своїх мисливських кордонів, та гайових &#; для охорони мисливської дичини в лісах менших розмірів.

 Загалом Снятинщина не перебувала в стані важливих мисливських угідь, адже навіть у ті далекі часи була доволі заселеною та колонізованою територією на важливих торгових шляхах, з розвиненою сільськогосподарською інфраструктурою. Однак поселення, розташовані поодаль від цивілізації, продовжували жити за старовинними формами господарювання. За відсутності поля і з переважанням лісу люди займалися полюванням, рибальством, бортництвом. Платили данину шкурками хутрових звірів та відбували повинності, ходячи з паном &#;на оступ&#; (на полювання), поставляючи до панського двору ловецькі чи рибальські сіті, тренованих ловчих птахів.

Звичаєве право довго існувало серед жителів Карпат. Кожен гуцул-мисливець мав свої родові мисливські угіддя. Він не надто звертав увагу на те, які держави та з якими законами приходили на його землі. Тому фактів чигунства (браконьєрства) в Карпатах було завжди більше. Однак полювання в чужих угіддях вважалося &#;неґелтовним&#; і завжди засуджувалося, якщо не стрілою, чи пізніше -  кулею, то, принаймні, громадським осудом.

 Нові часи принесли більше регламентації в добування диких звірів та ловлю риб. Литовські статути та &#;Устави на волоки&#; &#; основні чинні правові тогочасні документи, своїми артикулами значно ширше охоплювали різні питання щодо полювання та рибальства. Так, сеймом було видано постанову про охорону лисів та лисенят від незаконного добування. Встановлена кара складала срібла.

 &#;Устави на волоки&#;, виданий польським королем Сігізмундом ІІ Августом від року артикулом &#;40, твердив: &#;Піддані мають вольность ловити рибу в ріках та озерах вудкою, бреднем, тризубцем (в оригіналі &#; &#;тригубицею&#;), малими сітками. Однак у квітні, травні, червні ловля риби забороняється, оскільки йде нерест. За дотриманням цього повинен стежити вряд (представники місцевого самоврядування) та неводники&#;. Отож при раціональному використанні ресурсу створювалися умови для відтворення рибних запасів. Снятинщина хоча й не надто багата на водойми, однак рибальство тут було популярним завжди. Особливо вночі, &#;з факлею та остом&#;, враховуючи мілководдя наших річок. Ковальської роботи ості &#; тризубці тепер лише можуть подивувати сучасних рибалок-любителів своїми розмірами. Адже між їхніми зубцями легко поміститься кілограмова риба. Тож можна уявити, для якої риби їх виготовляли. Рибу ловили також кошиком та саком, виганяючи її з прибережних корчів. Сітки в ті часи не були популярними в наших краях, адже гірський характер річок не давав можливості їхнього широкого застосування, та й спеціалістів у плетінні таких сітей було не багато.

 Литовський статут року відводив питанням полювання цілий десятий розділ, який називався: &#;О пуще, о лови, о дерево бортне, о озеро и сеножати&#;. Артикул перший цього розділу забороняв полювання в чужих угіддях, навіть добирання підранка, який зайшов в чужі угіддя, каралося законом. Винятки становили гони під час переслідування вовка чи лисиці, проте закон не дозволяв робити при цьому потрави посівів. Порушення каралися штрафами та відшкодуванням збитків. І в тому був великий прогрес, адже Перший Литовський Статут року взагалі прирівнював порушника полювання до злодія і карав &#;на горло&#; (тобто смертною карою). Артикул &#;2 встановлював розцінки штрафів за незаконно впольовану дичину. Турів уже в тому списку немає. Однак відшкодування за незаконно добутого зубра становило &#;12 рублів грошей&#; (рубль в ті часи слугував чисто рахунковою одиницею. Один рубль дорівнював срібним монетам, кожна з яких важила трохи більше ніж один грам), а за лося, оленя чи лань &#; 6, ведмедя, тарпана, рись &#; 3 рублі грошей, за кабана &#; 1 рубль грошей, сарну &#; копу (60 срібних монет вагою ) грошей, за соболя &#; 2 рублі, а за куницю &#; &#; копи грошей. Артикул &#;3 чітко встановлював права та обов&#;язки тих, хто мав свої сіножаті, озера чи бортні дерева (вулики) в чужих мисливських угіддях. Їм було заборонено брати з собою собак, різні &#;стрільби&#;, якими можна завдати шкоди звірині. Із дозволеного були тільки сокира, пешня (робити дупло для бджіл), та коса. Артикул &#;8 аж на шість рублів грошей штрафував кожного, хто завдасть шкоди соколам, їх пташенятам чи навіть дереву, на якому розташоване соколине гніздо. Особливо старанно було виписано артикул &#;9 &#;Про боброві гони&#;. Він забороняв всіляку господарську діяльність (&#;поле орати&#;, &#;сіножаті косити&#;, &#;лозу теребити&#;) поблизу бобрових гатей. Встановлювалася охоронна зона &#; &#;на відстань кинутого кия&#; від водного дзеркала (в оригіналі &#; &#;зеремені). За порушення (якщо бобри покинуть загату) карали штрафом в 12 рублів грошей. Заборона стосувалася усіх власників, навіть князів, якщо в їхніх угіддях перебували королівські боброві поселення (в оригіналі &#;старі&#;). І тільки якщо нова сім&#;я бобрів в іншому місці зробить загату, аж тоді власнику угідь дозволяється на них полювати. Суми штрафів були доволі вражаючі, особливо на фоні тодішніх цін. Так, за вкраденого жеребця, згідно із цим документом, необхідно було сплатити 8 коп грошей, а за корову &#; грошей. Сокира й коса вартували 6 грошей, а віз сіна &#;одним конем&#; &#; 8 грош, кожух баранячий чоловічий &#; копа грошей. Тому простий селянин міг позбутися всього свого господарства лише за вбивство кречета &#; найкращого мисливського сокола, який коштував тоді 6 рублів грошей.

Рисунок 5.  Сокольничий з тренованим соколом.

 Артикул &#;18 регламентував суму штрафу та відшкодування збитків за потрави посівів під час полювання. Ним було встановлено заборону на полювання на чужих землях &#;від свята сьомої суботи і до збирання врожаю&#;. Штраф становив три копи грошей та ще відшкодування втрат врожаю. Але ця заборона стосувалася лише земель панських. Поміщик не ніс ніякої відповідальності за потрави, здійснені на полях йому належних кріпаків. Тому селяни найважче страждали від таких панських вольностей, ще й поскаржитися не було кому.

Полювання стало причиною передчасної смерті й іншого польського короля Стефана Баторія. У березні-квітні року goalma.orgій провів чимало часу в Снятині після свого обрання королем. Його вітали усі городяни, а вітальне слово тримав снятинський шляхтич Мартин Менжинський. Саме цей король, з огляду на поганий стан міста через регулярні набіги татар, в році наказав на тривалий термін звільнити городян від сплати податків та запросив до нього євреїв на проживання. Вдячні містяни навіть встановили пам&#;ятник на його

честь.

  Пам'ятник королю Стефану Баторію в Снятині відкритий третього липня року біля будинку "Сокола"(тепер "Будинок школяра").При його відкриттю сидять зліва направо:Смолуховський- комісар податкової інспекції, ксьондз Міхал Борови - директор цісарсько-королівської школи реальної в Снятині, Владислав Янковський - вчитель польської мови в школі реальній, Йосип Проць - ксьондз греко-католицький,викладач релігії в школі реальній, Тадеуш Шимберський - чиновник староства. Стоять зліва направо: Володимир Сілецький - вчитель матеметики в школі реальній, Міхал Нємчевський -бургомістр Снятина, Юліуш Зулаф - комісар староства.

Стефан Баторій був великим прихильником полювання. Особливе замилування він мав у полюванні з ловчими птахами. Його хроністи писали, що король платив за одного тренованого сокола &#; корців пшениці, трьох добрих коней, або трьох добірних волів&#;. Хроніки стверджують, що під час одного з полювань на ведмедя, останній напав на Баторія, і тільки завдяки хоробрості Марека Собеського (діда майбутнього короля Польщі Яна Собеського), який забив ведмедя однією шаблею, вдалося порятувати життя королю. Однак році, полюючи на &#;дика&#; (диких свиней) під Гродно (Литва), в дуже сильний мороз король застудився та в п&#;ятницю 12 грудня по заходу сонця, після сильної

гарячки, помер.

                                                                 .Король Стефан Баторій.

 Полювання часто використовували під час воєнних походів для заготівлі м&#;яса військові. Займався цим і король Ян Ольбрахт з роду Ягеллонів. Чимало звірів було впольовано під час його походу на Молдавське князівство. Але похід виявився невдалим. Молдавський воєвода Стефан Великий зумів розгромити польське військо, і його недобитки втечею через Снятин діставалися до Польщі. Саме тоді снятинці придумали прислів&#;я: &#;Ой за круля, за Ольбрахта, вигинула польська шляхта&#;.

 Цікаві відомості про Снятин та полювання надав румунський літописець XVII ст. Мірон Костіна. Він, описуючи лови Драгоша, (мармороського воєводи з Мадярщини) на турів, розказує, що той року , переслідуючи тура із закарпатської сторони, загнався аж на територію Буковини. Глибоко в лісі Драгош зі своєю ловецькою свитою натрапив на оселю та зустрів старого, що порався на пасіці й не розумів ні мадярської, ні румунської мов. Однак один із воєводських дружинників трохи володів слов&#;янською й розпитав старого, хто він й звідкіля. На що той відповів: &#;Яцко зі Снятина, од кулько літ зайшов тут, пасічку маю, а нікого, опруч вас, не вийдаю&#;. Мірон Костіна стверджує, що воєвода Драгош тоді подарував землю старому, а за якийсь час там виросло ціле поселення, що тепер має назву Іцкани (раніше Яцкани).

У старопольських ловах звірину часто оцінювали в балах. При цьому вищі бали отримували звірі, полювання на яких було пов&#;язано з ризиком для життя. Так, найвищі 20 балів в оцінці мали ведмідь та кабан-сікач. Лось, олень, бобер, рись &#; 15 балів. Вовк, лис, сарна (козуля), борсук &#; 6 балів, дика свиня(підсвинок) &#; 4, дрохва і глухар &#; 3 бали. Тетерев, фазан, рябчик &#; 2, заєць, куріпка &#; 1, бекас &#; &#; бала. Зубр взагалі уже не враховувався, адже був недоступним.

Малюнок goalma.org Стефан Баторій на полюванні в Біловезькій пущі.

 Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, можна говорити про наявність трьох видів полювання в ті далекі часи. Це насамперед королівські полювання, які часом тривали тижнями. На другому місці магнатські полювання, які подеколи не поступалися за пишністю та тривалістю королівським. І звичайні полювання шляхти, які, звісно, не могли бути такими значними, як попередні, адже середній шляхтич володів тільки тисячами гектарів угідь, тоді як магнати Прикарпаття Потоцькі, Скарбки, Яблуновські мали сотні тисяч гектарів мисливських угідь, багатих на різноманітність біотопів. Безумовно, існувало й браконьєрство, яким нерідко промишляли найбідніші верстви населення в панських лісах. Однак воно не набувало масових форм, адже вільного часу в селян-кріпаків було зовсім небагато. Вогнепальна зброя, яка в ті часи тільки була ще досить недосконалою і тільки починала впроваджуватися в ловецтво, була недоступна широкому колу осіб. Полювання було привілеєм та розвагою багатіїв й не набуло масового характеру. До позитиву можна віднести існування законодавства, яке спонукало можновладців до охорони мисливської фауни та встановлення певних термінів полювання, що було особливо актуальним в умовах стрімкого вдосконалення засобів полювання, особливо в часи вогнепальної зброї. Тогочасна Снятинщина не була фавориткою серед мисливських угідь краю. Мозаїчність лісових масивів не дозволяла затримуватися тут великій дичині, на яку полюбляла влаштовувати лови знать. Хіба що тільки великі поціновувачі полювання на зайця з борзими чи гончими собаками полювали в своїх угіддях на снятинських землях. Селяни, що були позбавлені права полювання, могли хіба-що ловити на вабу сітками перепілок чи куріпок на своїх полях, або щоб не бачив гайовий, петлями та давками добувати зайців чи іншу дрібну хутрову дичину, значення якої вже значно підупало порівняно з попередніми століттями. Проте навіть неякісна шкурка куниці вартувала більше злотого. Тоді ( рік) один кілограм вівса коштував 4 гроші, курка &#; 7 грош, плуг з бороною &#; 1 злотий 15 грош. Середній заробіток простого селянина на день складав 6 грош, тому будь-яка хутрова дичина була великою підмогою для нього.

 Поділи Речі Посполитої, що відбувалися в XVIII ст., призвели до значних змін у сфері полювання та фактично стали кінцем епохи старопольських ловів. З року Снятинщина опинилася під новою владою &#; Австрійською імперією. Офіційно п&#;ятого серпня року австрійська правляча династія Габсбургів отримала міжнародний мандат на володіння землями Галичини. Вони ввійшли в імперію як коронні землі &#; Королівство Галичини та Володимирії разом із Великим Князівством Краківським. Без сумніву, політика &#;просвіченого абсолютизму&#; Марії Терезії та Йосипа II створювала непогані перспективи для розвитку мисливства. Так, практично від року, в Галичині було ліквідовано головне правило феодалізму &#;Немає землі без пана&#;. Таким чином, разом із припиненням феодальної монополії на землю щезло монопольне право можновладців на полювання. Однак цей процес, крім позитиву, мав і негатив. Парцеляція (поділ земель) призвела до появи великої кількості дрібних наділів, в яких не було практичної можливості ведення раціонального мисливського господарства. Кількість дичини, особливо непластичних видів, стала швидко скорочуватися. Науковці, природолюби та, найперше, мисливці були цим не задоволені. Вони почали виступати за те, щоб мисливство з простої розваги знаті ставало галуззю господарства та приносило прибутки усім громадянам держави. Однак до класифікації диких тварин як загальнодержавного ресурсу тоді так і не дійшли. А тому й надалі власниками тварин, що перебувають в стані природної волі, продовжували залишатися власники земель. Однак тепер вони мали змогу не тільки полювати самостійно, але й здавати таке право в оренду іншим особам чи колективам мисливців.

 Першим законодавчим актом про полювання в Галичині, був австрійський цісарський патент від 28 лютого року. Він регламентував строки та способи полювання, його об&#;єктів та суб&#;єктів. Серед цікавого &#; визнання кабана шкідливою дичиною та надання права його добування на своїх землях усіма доступними способами. Розводити кабанів можна було тільки в мисливських вольєрах. Власникам мисливських ревірів (саме так тепер називали мисливські угіддя), ставили за обов&#;язок відстрілювати кабана нарівні з лисицею чи вовком. За невиконання обов&#;язку та при завданні кабанами збитків власника мисливського ревіру могли оштрафувати на 25 злотих та змусити відшкодувати збитки.

 Новим цісарським законом у сфері мисливства став патент &#;Про полювання&#; від року. Цей документ уже встановлював мінімальні площі мисливських ревірів. Вони не могли бути меншими, ніж морґів суцільною ділянкою (1 морґ дорівнював ). Патент давав повне право на полювання у вольєрах незалежно від їхніх розмірів, але тільки в тих, які мали надійну огорожу. Революційні події &#;Весни народів&#; спонукали владу приділити більше уваги захисту власників сільськогосподарських угідь після пошкодження полів дичиною. Так, рескрипт австрійського міністерства рільництва (сільського господарства), якому підпорядковувалося мисливське господарство, від року змушував власників мисливських угідь відшкодовувати всі збитки аграріїв, завдані дикими звірами. Однак збитки в сільському господарстві, завдані власнику мисливських угідь, не відшкодовувалися, адже вважалося, що вони завдані дичиною, яка є його власністю.

 Крім того, в Галичині з&#;являється власний законодавчий орган &#; Галицький сейм, а тому з року мисливські закони вже не надходили з Відня, а приймалися Сеймом у Львові. Автономія Галичини була відносною. Адже прийнятий Сеймом закон спочатку мав підписати відповідний міністр австрійського уряду та подати на затвердження цісарю. І тільки після імператорського підпису закон набував чинності. Між цими діями часом проходило чимало часу, тому є різночитання в роках прийняття деяких законів та набуття ними чинності.

 Новий мисливський закон, проголосований Галицьким сеймом, датований роком, не скасовував базових пунктів закону патенту року, однак доповнював їх регіональною (крайовою) складовою. У цьому законі ще не було положення про мисливський квиток. Хоча в інших коронних краях Австро-Угорщини такі положення уже діяли. Суперечливою була 41 стаття закону, яка забороняла полювання в неділю та в релігійні свята. Вона значно обмежувала коло осіб, які хотіли би стати мисливцем, однак працювали у будні.

 Дещо ширшою була редакція наступного мисливського закону від року(&#;Nowa ustawa lowiecka dlia Galicii i W-Ks Krakowskiego&#;). Закон встановлював мінімальний розмір мисливського ревіру в та обов&#;язково суцільною площею. Дороги чи інші інженерна інфраструктура не робили мозаїчності. Згідно із цим законом, існувало три види мисливських господарств. Перший &#; самостійні господарства, утворені одноосібними власниками, які володіли не менше як гектарами угідь, інший &#; господарства &#; об&#;єднання власників угідь, створені для ведення мисливської діяльності. Перші й другі могли полювати самі або здавати своє право полювання в оренду, тим самим утворюючи третій тип мисливських господарств.

 На громадських землях створювалися ґмінні ревіри (угіддя територіальних громад). Їхня площа також не могла бути меншою за . Якщо ґмінному ревіру бракувало земель, держава мала право приєднати до ревіру, приватні землі, що з ним межували та не входили до інших ревірів. У такому разі власник угідь отримував відшкодування в сумі останнього проведеного аукціону. Ґміна як власник мисливського ревіру мала право здавати в оренду право на полювання окремим особам, державним організаціям чи товариствам мисливців, які мали належно зареєстровані статути. Право оренди продавали на відкритому аукціоні строком на 6 років. Проводив аукціон представник державної влади &#; повітовий староста.

 Вперше в Галичині з&#;являється поняття мисливського квитка, який необхідно було придбати. Вартість мисливського квитка на рік становила 10 корон, на три роки &#; 30 корон, на один місяць &#; 3 корони. Гроші, отримані за видачу мисливського квитка, спрямовувалися на громадські нужди. Таким чином вперше мисливство стало приносити хоч і незначні, але доходи до бюджету органів місцевого самоврядування. Для порівняння, місячна заробітна плата єгеря в ті часи становила 10 корон і була доволі низькою зарплатнею порівняно з іншим галузями господарства. З року в мисливському квитку обов&#;язково мала бути фотографія власника. Крім мисливського квитка, необхідно було мати посвідчення на зброю, яке також обходилося власнику в немалу суму. Полювання без цих документів каралося великим штрафом, який міг доходити й до корон. Через те значна частина малозабезпеченого населення була позбавлена можливості стати мисливцями.

 Не змінилася площа мисливського ревіру в і в законі &#;Про плювання&#; від року. Однак право проводити аукціони здачі в оренду ґмінних ревірів від старости повіту перейшло до війта, чи бурмистра. Щоправда, за наявності спору староста завжди міг скасувати результат аукціону. Крім того, з&#;являється поняття збірного ревіру &#; угідь, зібраних із ненаданих нікому угідь. Закон не дозволяв існування ненаданих в оренду мисливцям земельних наділів, а дозволяв зводити їх в збірний ревір. Такі угіддя було важко здати в оренду, через їх малу мисливську цінність, тому закон дозволяв старості повіту призначати в такі ревіри уповноваженого мисливця, який відстрілював дичину на продаж, а виручені кошти розподіляли між власниками земельних наділів пропорційно до розмірів частки в збірному ревірі. Такий уповноважений мисливець міг бути призначений і в ґмінний ревір, якщо ніхто не брав його в оренду на аукціоні. Причини того, що не було охочих взяти в оренду мисливські угіддя, крилися в необхідності відшкодування збитків завданих аграріям дикими тваринами. Суми відшкодувань робили оренду неприбутковою або навіть збитковою. Стартова вартість оренди угідь середніх бонітетів могла становити десять грош за гектар. Однак вартість відшкодування цих угідь доходила до злотих в рік, що робило оренду, якщо й не збитковою, то неприбутковою точно. Термін оренди так само складав 6 років. Окрім того, мисливський закон дозволяв створення мисливських спілок із дрібних землевласників на чолі з обраним керівництвом. Головні умови: площа угідь не менше на одного учасника та реєстрація в повіті Статуту такого мисливського товариства.

 Цей закон, прийнятий Галицьким сеймом та затверджений австрійським цісарем, діяв і на території відновленої II Речі Посполитої практично до року.

 Крім законів, що регламентували мисливство, Галицький Сейм приймав і дотичні до нього закони. Як наприклад, &#;Крайовий закон про риболовлю&#; від 31 жовтня року. Між іншим, згідно зі статтями цього закону, видра була визнана шкідливою дичиною, і рибалки мали право на її добування у власних чи закріплених водоймах упродовж всього року. Вказаний закон було розроблено методом адаптування австрійського загальнодержавного закону &#;Про рибальство&#; від року до умов Галичини та Краківського князівства.

 Загалом на території Галичини діяло чимало законів природоохоронного спрямування. Це і закон &#;Про охорону деяких видів альпійських тварин та диких кіз&#; від року, і закон &#;Про охорону деяких видів тварин&#; від року, а також закон &#;Про охорону тварин&#; від року.

 Вибух Першої світової війни значно вплинув на всі сторони суспільного життя, в тому числі й на мисливство. Галичина стала ареною кровопролитних боїв, а її території були окуповані російськими військами. Окупаційна влада в особі графа goalma.orgського заборонила діяльність Галицького мисливського Товариства та випуск журналу &#;Lowiec&#;. Ускладнилося життя мисливців й на австро-угорських територіях. Замість цивільної влади, у прифронтових зонах постала влада військової комендатури. Розпорядженням командувача армії від року було змінено порядок видачі дозволів на мисливську зброю. Її в мисливців вилучали, обіцяючи повернути після закінчення воєнних дій. Такими були (та й залишаються нині) закони воєнного стану. Зброю видавали лише дуже надійним людям (русини-українці для австрійців такими не були), та й то тільки на один рік. За полювання зі зброєю без такого дозволу було встановлено штраф в розмірі корон або навіть тюремне ув&#;язнення. Правда, це в ліпшому випадку, в гіршому ж австрійська військова жандармерія могла, за законами військового часу, просто повісити порушника, як повісила на вербах біля микулинського моста батька та сина Карганчуків, жителів Микулинців. Їх звинуватили в тому, ніби вони перерізали телефонні дроти, хоча вони тільки хотіли нарізати зелені, щоб &#;замаїти&#; хату на Трійцю.

 Війна призвела до великих непродуктивних видатків, що значно погіршили становище населення у воюючих країнах. Вона породила масове браконьєрство, яким займалися як військові з обох сторін, так і цивільні особи. М&#;ясо виявилося в дефіциті, адже вояків на фронтах потрібно було якісно годувати. Як стверджують історичні джерела, тільки на один місяць забезпечення м&#;ясом російських військ на всіх фронтах станом на рік необхідно було   тонн м&#;яса, 16  тонн жирів та   голів великої рогатої худоби для забою. Не менше потребували й австро-угорські війська. Напевно, саме тому цісарський намісник у Галичині видав розпорядження від року про заборону торгівлі м&#;ясом в окремі дні тижня. Заборонялося не тільки торгувати м&#;ясом та м&#;ясними виробами, а й готувати та продавати м&#;ясні страви у закладах громадського харчування &#; ресторанах, корчмах, кафе. За порушення розпорядження накладали штраф у розмірі до корон або арештовували винного на шість місяців. Звісно, влада не дбала про дотримання релігійного посту чи дослухалася рекомендацій дієтологів. М&#;ясо було потрібне фронту. Згодом з&#;являється розпорядження австрійської військової влади &#;Про охорону сільськогосподарських тварин&#;, датоване 29 листопада року. Цивільному населенню, яке, хвилюючись за можливу конфіскацію на воєнні потреби свійських тварин, забивало їх, не доводячи до кондиції, було заборонено самостійний забій власної худоби.

 Тим часом російські козаки вели цілеспрямоване полювання для забезпечення себе м&#;ясом, а надлишки продукції браконьєрства навіть продавали місцевому населенню чи обмінювали на спиртне. Хоча на австрійських територіях торгівля дичиною була заборонена, вояки, які часто стояли позиціями в лісових масивах, не пропускали можливості забити козулю чи кабана. У населення на руках з&#;являється велика кількість військової зброї та боєприпасів, підібраних із місць боїв. І якщо у військовий час рідко хто з цивільних ризикував бродити лісом зі зброєю, то в перші повоєнні роки чимала кількість дичини була ними понищена. Крім того, військове керівництво, часто-густо під надуманим приводом завдання збитків дичиною, частенько влаштовувало так звані &#;державні полювання&#;, трофеї яких потім скеровували до солдатських лікарень. Снятинщина в цьому плані сильно постраждала, адже через неї тричі проходила лінія фронту, в , та роках. Фортифікаційними спорудами у вигляді окопів укрита більша частина району. Чимало їх у лісах поблизу Джурова, Рудників, Трійці та Тростянця &#; основних лісових масивах району. Лісової сторожі в ті часи не було, адже чимало з них було призвано на цісарську військову службу, тому кількість мисливських звірів значно скоротилася насамперед через браконьєрство військових та ведення бойових дій в мисливських угіддях.

 Однак події років не могли перекреслити тих різноманітних надбань, які отримало галицьке мисливство за вказаний період. Насамперед було зроблено певні кроки на шляху просування від германського права, за яким звірина вважалася власністю власника земельних угідь, до римського права, згідно з яким дичина була нічийною власністю. Звідсіля вже було досить близько до розуміння того, що дикі звірі, які перебувають в стані природної волі, є власністю всіх громадян держави. Полювання припинило бути монопольною розвагою окремих верств населення, однак воно ще не стало загальнодоступним із низки причин. Перехід від &#;виду розваги&#; до &#;галузі господарства&#; супроводжувався  напрацюванням юридичної бази, яка вносила певний порядок не тільки в терміни чи способи, добування диких звірів, а й насамперед в їх охорону та примноження. Дуже важливим став той факт, що тогочасне австро-угорське законодавство засноване на принципах просвіченого абсолютизму, дозволяло громадські організації, а ловецьке законодавство заохочувало створення мисливських спілок, які, в свою чергу, вкладали чималий доробок у розвиток мисливської справи Галичини.

 3. Виникнення та діяльність мисливських спілок та господарств

 на Снятинщині і в Галичині.

 Мисливство споконвіку було й залишається традиційним заняттям для різних класів суспільства. Однак під дією германського права воно поступово монополізувалося вищими верствами, земельними власниками чи людьми з високим рівнем доходів. Вони мали достатньо розуму, грошей, часу та зв&#;язків для того, щоби ефективно відстоювати свої інтереси через створення мисливських громадських об&#;єднань, тим більше, що австрійське законодавство це дозволяло.

 Першою мисливською громадською організацією на теренах Снятинщини було &#;Мисливське товариство у Снятині&#; (далі Товариство), установчі збори якого відбулися 3 січня року. На цих зборах було схвалено Статут товариства, який було затверджено рескриптом Галицького намісництва 9 квітня року за &#;-L/ Збори обрали Раду товариства, до якої входили: Генрик Бек, Юстин Тріхтель, Олілльо Данькевич. Керівником став доктор Кароль Вернер, а секретарем обрано goalma.orgи.

 Статутом Товариства була встановлена його дислокація &#; &#;Вільне Королівське місто Снятин&#; (традиційне для тих часів визначення поселення, яке фіксувалося на печатці міста). Мета Товариства полягала в підвищенні ролі мисливства,чисельності мисливських видів тварин, підтримці влади галузі мисливства, а також для знищення хижаків, подолання браконьєрства, для чого товариство зобов&#;язувалося власним коштом утримувати в орендованих

мисливських угіддях єгерську службу.

                 Реконструйована міська печатка Снятина з написом латиною: &#;Печатка вільного і королівського міста Снятина.&#;

 Членом Товариства міг стати кожен житель Снятина, який мав заслужену повагу громади міста, вмів користуватися вогнепальною зброєю, теоретично й практично ознайомлений із правилами ведення мисливського господарства та добре знав мисливський закон. Довголітні члени товариства, які мали перед ним особливі заслуги, могли отримати звання &#;Почесний член Товариства&#;. Таким чином, Товариство складалося з дійсних та почесних членів, число яких могло бути не менше 5-ти, однак не більше ти осіб, і на одного члена Товариства мало припадати не менше ніж мисливських угідь, на яких Товариство вело мисливське господарство. Прийом у члени Товариства здійснювало керівництво. Особа, прийнята в дійсні члени Товариства, мала право голосу та обрання на керівні посади, право брати участь у колективних полюваннях, які проводило Товариство, право власності на особисто здобуту дичину. Право на індивідуальні полювання надавалося лише дозволом керівництва. Кожен мисливець  Товариства мусів досконально знати межі мисливських ревірів, орендованих товариством, адже орендовані угіддя мали мозаїчний характер та межували з приватними мисливськими господарствами. Кожен член Товариства мав право (чи навіть обов&#;язок) перевіряти будь-яку особу, яку він зустріне зі зброєю в руках, в мисливських угіддях Товариства. У разі відсутності законних підстав для полювання він мав право вилучити зброю та добуту дичину в порушника й у триденний термін повідомити керівництво про наявний факт. Члени Товариства сплачували вступний та щорічні внески, мали дотримуватися Статуту Товариства, правил поведінки мисливця, рішень загальних зборів. Виключення з рядів Товариства відбувалося за поданим клопотанням чи за рішенням керівництва. Переважно це стосувалося осіб, які не сплатили членські внески (прострочення понад 6 місяців) або ж не сплатили штраф (прострочення понад 30 днів). Виключений з членів Товариства міг апелювати до Загальних зборів про скасування рішення. Початком адміністративного року вважалося 1 лютого, а членські внески необхідно було сплатити до 14 лютого. Після сплати внесків мисливець отримував виписаний секретарем та засвідчений головою дозвіл на полювання.

 Вищим органом керівництва були Загальні збори Товариства, які могли бути черговими та позачерговими. Чергові збори відбувалися щороку в лютому для підбиття підсумків мисливського сезону, а позачергові скликалися на вимогу не менше третини членів товариства. До компетенції зборів входили: вибори керівництва та ревізійної комісії, оцінка їхньої роботи за звітний період, ухвалення бюджету товариства, розгляд апеляційних заяв, надання почесних звань. Правочинність зборів наставала за умови участі в них не менше половини членів товариства, а рішення приймали простою більшістю голосів присутніх на зборах. Голосували на зборах як відкритим, так і таємним способом, за рішенням зборів.

 До керівництва Товариством, крім голови та заступника-секретаря, входив також ловчий (організатор полювань). Керівництво встановлювало розмір внесків, розподіл видатків, приймало на роботу співробітників, розглядало скарги та пропозиції членів товариства, здійснювало комунікацію з органами державної влади та місцевою владою, інформувало мисливців про строки та місце полювання, види та кількість дичини, запланованої до відстрілу, скликало збори тощо. Цікавим був пункт Статуту, який вказував на те, що за умови закриття Товариства усі його активи мали бути передані на користь Снятинської народної школи.

 Фінанси Товариства поповнювалися не тільки за рахунок вступних та щорічних внесків й пожертвувань. Пункт &#;3 Статуту встановлював так звані &#;стріляні гроші&#;. Під час колективних загінних полювань, для уникнення непродуктивної стрільби та марнування праці загоничів, встановлювалися штрафи за промахи: за перший промах &#; 10 ґрош, за другий &#; 20 ґрош. Окрім цього, під час добування самця козулі чи кабана мисливець сплачував Товариству 5 злотих, за лисицю, борсука &#; 1 злотий, за добування зайця, куріпки чи вальдшнепа &#; 10 ґрош. Вказані кошти виплачувалися як преміальні єгерям Товариства для заохочення примноження дичини в за ними закріплених угіддях.

 Пункт &#;4 Статуту встановлював систему штрафів за порушення правил полювання. Так, за добування самця козулі в охоронний період порушник повинен був сплатити Товариству 10 злотих, а за самку &#; 20 злотих. Інша дичина, впольована поза сезоном чи без дозволу, обходилася в 5 злотих. Такий же штраф накладався на члена товариства, який здійснював полювання з особою, яка не була в Товаристві. Загалом кожен мисливець мав право запросити на полювання гостя з не членів Товариства або мисливців з інших населених пунктів, але на це необхідно було отримати згоду керівництва, яке виписувало відповідний дозвіл. За самостійне одноосібне полювання в мисливських угіддях, які призначалися для колективних полювань (переважно ліси чи луги) встановлювався штраф в розмірі 10 злотих за перший факт порушення та 20 злотих у повторному випадку. Наступне таке порушення призводило до виключення з товариства. Аналогічно каралися полювання в неділю та у великі свята.

 Штрафами боролися за дотримання безпеки. Так, за носіння зброї із зведеними курками, залишений набій в рушниці після покидання номера стрільби чи інші порушення правил безпечного користування зброєю накладався штраф у розмірі 5 злотих.

 Регламентувалися й види полювання. Якщо мисливець хотів полювати самостійно у спеціально відведених для цього угіддях, він був змушений повідомити про це керівництво. При цьому йому дозволялося брати на полювання не більше однієї собаки та добувати не більше двох зайців(п.&#;7 Статуту) Організація колективних полювань планувалася заздалегідь. Тому кожен із членів Товариства отримував письмове запрошення на таке полювання із вказаними датою, місцем проведення та місцем збору. У разі необхідності проведення колективного полювання поза планом необхідно було отримати згоду не менше третини членів товариства(п.&#;8 Статуту). Перед проведенням колективних полювань у тих угіддях, де вони були заплановані, оголошувався &#;тиждень тишини&#;(п.&#;9 Статуту).

 Основним видом мисливської дичини в Снятинському повіті був заєць-русак, чисельність якого намагалися примножувати всі власники мисливських угідь. Козуля, в кількості, що дозволяла відстріл, траплялася лише в південній частині повіту здебільшого  в перелісках, які правили їй за сховок. Дикий кабан практично був відсутній або наявний тільки мігруючими особинами. Через меліоративні роботи задля збільшення поля кількість водоплавної дичини стрімко скорочувалася. Тому для примноження мисливської фауни повіту &#;Мисливське товариство в Снятині&#; в році, за часів керівництва організацією Володимиром Загурським, зробило спробу інтродукувати в фауну повіту фазанів. Однак, як стверджує автор публікації в журналі &#;Lowiec&#;, задум провалився через значну кількість лисиці та високої вологості ґрунтів повіту.

 Крім &#;Мисливського Товариствау Снятині&#;, яке орендувало мисливські угіддя в окремих ґмінах повіту, мисливським господарством займалися власники великих земельних наділів: князі Кржиштофовичі, барон Стефан Мойса-Росохацкі, Йозеф Ярузельські, Казимир Аґопсович, Міхал Чайковський, Лєшек Баньковський та інші.

 У ті часи ефективність мисливського господарства визначалася не кількістю облікованої дичини, а фактичною кількістю добутої. Те господарство, де мисливець за день добув найбільше трофеїв, і вважалося найкращим. З метою збільшення дохідності господарства їх власники старалися популяризувати свої полювання в періодичних виданнях, розраховуючи залучати якомога більше мисливців, які щедро оплачували послуги.

 Для того, щоб вийти на вищий рівень співпраці, отримати можливість полювати в більш різноманітних біотопах та з метою ширшої популяризації мисливства, створюються крайове мисливське товариство.

 24 квітня року у Львові відбулися перші збори мисливців, на яких присутні 42 учасники проголосили створення Галицького Мисливського Товариства(далі &#; ГМТ). Вироблений ними Статут Товариства був підписаний цісарським намісником й дозволяв приймати до нього всіх охочих, а не тільки мисливців. Першим головою ГМТ було обрано графа Володимира Дідушицького, великого знавця та поціновувача мисливської справи.

Фото 8. Володимир Дідушицький - перший голова громадської організації Галицьке Мисливське Товариство.

Через два роки ( р.) у світ вийшов перший друкований номер журналу &#;Lowiec&#; (&#;Мисливець&#;), який став періодичним виданням Галицького Мисливського Товариства. Безумовно, товариство ідейно було пропольським, тому на сторінках журналу (особливо перших років видання) було чимало художніх творів, які оспівували Польщу &#;до розборів&#; та виховували справжніх польських патріотів. Так, у журналі &#;6 за рік знаходимо такі рядки: &#;Dziad moj tura zgnotl pod nogi, Ojciec wygnal niemce wrogi&#; (&#;Дід мій тура взяв під ноги, батько вигнав німця &#; ворога&#;). Однак наявність власного друкованого органу мала велике значення для популяризації мисливства, пропаганди передового досвіду ведення мисливського господарства, обговорення важливих юридичних аспектів, пов&#;язаних із полюванням. Число членів Товариства стрімко зростало, не зважаючи на досить високі членські внески в розмірі 5 злотих річно. Станом на число членів ГМТ становило осіб, а на року вже особи. В році їх було вже , членські внески яких та прибутки від реклами дозволили видавати журнал &#;Lowiec&#; двічі на місяць. На початку XX ст. кількість членів ГМТ уже зросла до осіб й продовжувала зростати.

Рисунок 9. Заставка титульної сторінки журналу "Lowiec".

 Галицьке мисливське товариство організувало свої філії практично у всіх повітах Галичини, в тому числі в році така філія була створена й на Снятинщині. Першими представниками ГМТ в Снятинському та Косівському повітах були Петро Хітш та Станіслав Бричинський. Вони в році здійснювали громадський нагляд за веденням мисливства, координували зносини ГМТ із державною владою на місцях, вели просвітницьку роботу. Делегати ГМТ вимагали від власників та користувачів мисливських угідь виконання приписів, які видавало Товариство. За їх невиконання було встановлено штрафні санкції, суми грошей з яких йшли на закупівлю кормів для дичини. Взагалі в час появи перших громадських мисливських об&#;єднань популярним стало гасло: &#;Poluje ten,kto goduje!&#;(&#;Полює той, хто годує!&#;)

 Початок нового століття ознаменувався значною політизацією суспільства. Поява перших політичних партій призводила в тому числі й до їхнього впливу на процеси полювання. Політики різних спрямувань дуже часто використовували в Сеймі питання мисливського характеру з метою отримати якомога більшу підтримку народних мас. Тому не дивним в ті часи було гасло, під яким виступали радикали: &#;Полювання для всіх &#; як для пана так і для Івана, томущо заєць гризе щепи&#;&#;

                 . Скромний обід на князівському полюванні. Сидить В.Дідушицький &#; власник угідь.

 Чималий внесок у роботу Снятинської філії ГМТ зробив Стефан Мойса-Росохацький, член ГМТ, барон, великий землевласник, дідич в селі Рудники Снятинського повіту. Він народився 17 квітня року у вірменській родині, що осіла на Буковині. Був сином Яна Мойси, який в році отримав шляхетський титул та право додавати до прізвища &#;Росохацький&#;. Стефан здобув вчений ступінь доктора права, студіюючи його в Львівському університеті. В його власності бувало морґи поля та лугів. Був власником великого фільварку Волов&#;янка, що розташовувався на правому берегу річки Прут (тепер урочище Луєнки, між селами Рудники та Вовчківці). Й дотепер там, на надзаплавній терасі Прута, трохи нижче від теперішнього устя р. Рибниці, на полі можна бачити розкидані будівельні матеріали фундаментів та стін вказаного фільварку, більшу частину яких просто згорнули в дренажний канал. Крім того, родина володіла маєтками в селах Камянка Мала, Росохач, Слобідка Пільна на Коломийщині. Дружина Стефана Мойси-Росохацького &#; Луїза Марія Капрі фон Мерацей була також дворянського роду. Подружжя мало двох дітей &#; старшу доньку Яніну та молодшого сина Міхала. С. Мойса-Росохацький з був членом Ради, а пізніше тривалий час був маршалком (головою) Повітової Ради в Снятині. В році його прийняли в шляхетський стан, в році австрійський цісар нагородив Стефана Мойсу-Росохацького орденом Франца-Йосипа II ст., а році він отримав титул барона. Брав участь у виборах до Галицького сейму, але програв їх на користь Івана Сандуляка з Карлова (нині goalma.orgівка). Однак в наступних виборах переміг та був послом Галицького Сейму протягом кількох скликань. Сучасники С. М.-Росохацького українського походження характеризували барона як польського шовініста, який у році виступив проти угоди з українцями. Тому й не дивно, що на нього в році було вчинено замах на вбивство, який так і не було розкрито, хоча слідство було на контролі Намісника Галичини. У селі Рудники розташовувався розкішний маєток Росохацьких, який однак сильно постраждав у роки Першої світової війни. Стефана Мойсу-Росохацького було обрано делегатом від Снятинського повіту на з&#;їзд Галицького Мисливського Товариства, що відбувся у Львові 14 лютого року. Помер він року та похований у Львові.

                                   Будинок родини Росохацьких в Рудниках зруйновний в роки війни.

 Іншим відомим представником родини Росохацьких серед снятинських мисливців тих часів був Міхал Мойса-Росохацький, року народження, доктор права, великий поціновувач рушничного полювання, якого в році було обрано керівником Снятинської філії ГМТ. Активно долучався до розбудови мисливства та був постійним дописувачем в мисливські періодичні видання. Так, в першому номері журналу &#;Lowiec&#; за рік вміщена його стаття &#;Про організацію сторожі мисливської&#;. Барон Міхал Мойса-Росохацький чимало полював в інших землях Австро-Угорщини, зокрема в місцевості Семмерінг (Штірія), де мав мисливський ревір на глухаря, а потім публікував свої спогади про такі подорожі на сторінках мисливської преси. Так, в журналі &#;Lowiec&#; за рік опублікована його стаття &#;Токовище &#; &#; друга частина мисливського щоденника зі Штірії &#;Токовище в році &#; наведена в наступних номерах журналу.

                              Допис Мойси Росохацького в журнал "Lowiec"

 У &#;Lowiec&#; за рік &#;8 є його стаття &#;Cos niecos o gluszach&#; (&#;Декілька слів про глухарів&#;), де автор знову ділиться враженнями про полювання на глухарів в Штірії. Такі публікації Міхала Росохацького трапляються в мисливських журналах регулярно аж до року. В мемуарах автор не тільки ділиться власними враженнями та переживаннями на полюваннях на глухаря, а й описує звичаї та традиції народу, особливості ведення мисливського господарства. Нариси пронизані тонкою лірикою любові до природи та життя в цілому. Крім мисливських мемуарів, М. Мойса-Росохацький пише статті про способи покращення ведення мисливського господарства Галичини: &#;Польське мисливство перед реформуванням&#;, &#;Хіба?&#;,

                                                 . СтаттяМ. Мойси Росохацького в журналі &#;Lowiec&#;.

 описує полювання в Косівському та Городенківському повітах (&#;Полювання в Городенці&#;, &#;Дві нагінки в державному лісництві Шешори&#;). Родина М.-Росохацьких володіла великою колекцією мисливських трофеїв (роги козулі), добутих у власному господарстві. Вони були представлені на ювілейній мисливській виставці у вересні року у Львові, присвяченій літтю заснування Галицького Мисливського Товариства. Серед експозиції були також роги оленя на вісімнадцять відростків, упольованого бароном goalma.org-Росохацьким на полюванні року в Сколе. Барон також був одним із 98 осіб, що 30 березня року заснували Перший (в Польщі) мисливський інститут в Станіславові. Заслуги Росохацького було відзначено на державному рівні й за клопотанням Малопольського мисливського Товариства2 грудня року його було нагороджено золотою медаллю за заслуги в галузі мисливства. Разом із дружиною Кіндзею, яка з роду Тріщецьких, мали сина Стефана. У  році барон Міхал Мойса-Росохацький помер у більшовицькій в&#;язниці, замордований НКВД. Без батьківської опіки Стефан Мойса-Росохацький (молодший) обрав духовний сан та став доктором богослов&#;я. Помер в році.

 Серед інших делегатів з&#;їзду ГМТ від Снятинського повіту було обрано Володимира Заґурського, великого землевласника, дідича села Джурів. Він володів морґами орного поля, морґами лук та городів та морґами лісу. Відомий тим, що місцеві селяни застрайкували проти Заґурського, адже не хотіли найматися до нього на роботу за &#;чотирнадцятий сніп&#;, а домагалися &#;за десятий&#;.

 Іншими делегатами були члени ГМТ, уже згаданий доктор Кароль Вернер, голова Снятинського мисливського товариства, та Йозеф Цєлецький, великий землевласник із Іллінців та орендар земель у Заболотові. goalma.org &#; відома особистість у Снятині, адже від року протягом чверті століття пропрацював лікарем-терапевтом Снятинської повітової лікарні. Сучасники залишили про його лікарську діяльність приємні спогади. Однак його політичні погляди базувалися на польському шовіністичному націоналізмі. Про це свідчить один із епізодів спогадів учня Снятинської цісарсько-королівської реальної школи goalma.org Він згадує, що в році в школі відбувався концерт для батьків та запрошених на шкільне свято. Хор учнів-українців під керівництвом професора Івана Ґдулі (а були ще в школі й польський та єврейський хори), спочатку виконав пісню &#;Задзвенімо піснь воскресну, піснь нову&#;&#;, а потім &#; &#;Ще не вмерла Україна..&#;. Під час виконання цієї пісні (тепер її перші куплети &#; державний гімн України) Карл Вернер встав і звернувся до вчителів-поляків зі словами докору: &#;&#; що у вашій школі зачинають ще невмерлички&#;&#; та вийшов із зали, а разом із ним вийшли ще деякі поляки, влаштувавши антиукраїнський демарш.

 Сімейство Цєлецьких (Ігнатій, Розалія, Йозеф) (в деяких документах &#; Пєлецьких) володіли морґом орних земель, 10 морґами городів та лук, морґами лісу.

 Як видно зі складу делегатів, серед них &#; переважно великі землевласники, які володіли земельними наділами, достатніми для створення мисливських ревірів, а також заможні городяни, здебільшого польського походження чи сполонізовані українці та вірмени.

 Для ефективної роботи з нагляду за дотриманням мисливського законодавства в ґмінах повіту члени Снятинської філії Галицького Мисливського Товариства поділили ґміни повіту між собою. Голова філії Міхал Мойса-Росохацький контролював ведення мисливського господарства в Джурові, Рудниках, Іллінцях, Трійці, Хлібичині, Демичю (нині &#;частина Заболотова), Келихові, Тростянці, Тулукові, Заболотові. Володимир Барбашевський, якого було обрано заступником голови філії, здійснював нагляд за полюванням в ґмінах Будилів, Карлів, Красноставці, Кулачин, Микулинці, Підвисока, Потічок, Русів, Снятин, Стецева, Тулова, Устя, Видинів, Завалля. За Здіславом Чайковським, великим землевласником із Задубрівців закріпили &#; Альбинівку (нині с. Шевченкове), Белелую, Ганьківці, Любківці, Олешків, Орелець, Вовчківці, Задубрівці, Зібранівку. Леон Теодорович, великий землевласник в Новоселиці, отримав у нагляд ґміни: Борщів, Драгасимів, Княже, Новоселицю, Попельники, Рожнів (тоді це село було у складі Снятинського повіту) Тучапи й Залуччя.

 Снятинська філія ГМТ на своєму першому засіданні звернулася з клопотанням до старости повіту щодо реєстрації громадської організації та налагодження співпраці. У своєму зверненні до Ради Повітової новостворена організація просила орган місцевого самоврядування видавати рішення, &#;які би сприяли піднесенню мисливства в повіті&#;. Від імені делегатів Галицького Мисливського Товариства було поширено лист-звернення до власників земель, організаторів полювання та інших дотичних осіб. У листі писалося: &#;Делегати Галицького Мисливського Товариства звертаються до Вельможного Пана, щоби той у своїх угіддях дотримувався мисливського законодавства, провадив раціональне мисливське господарство, з метою піднесення мисливства та спричинився би до його розвитку як важливої галузі крайової господарки. Тим більше, що кліматичні умови в повіті дуже сприятливі й для розвою мисливства потрібна тільки добра воля всіх мисливців повіту.

 Просимо від імені ГМТ, аби Вельмишановний Пан старався всіма силами піднести кількість дичини, через виконання охоронного законодавства, інтенсивне знищення шкідливої дичини, годівлю звірини, раціональний відстріл, а також боротьбу з браконьєрством, що дуже поширене в нашому повіті.

 Просимо також порозуміння Вельможного Пана з закріпленим делегатом та допомоги в його роботі.

 ГМТ бере на себе обов&#;язок давати поради в галузі мисливства, допомагати в реалізації м&#;яса дичини, закуповувати яйця пернатих для фазанаріїв, та інтродукувати чужерідні види дичини в фауну повіту. Засвідчуємо також готовність до евентуальних звернень до влади у справах ловецьких.

 Тільки спільна праця всіх зацікавлених у розвитку мисливства дасть можливість досягнути поставленої мети.

 до Вельможного Пана призначено Делегатом &#;&#;&#;(пана N.N.)&#;

 На закінчення звіту goalma.org навів статистику впольованої шкідливої та поживної дичини: від 1 липня року до 30 червня року на площі мисливських ревірів повіту в морґів було впольовано: лисиць &#; 16, собак &#; 76, котів &#; 87, яструбів &#; 16, сойок &#; 87, сов &#; 8, ворон &#; , сорок &#; 99, сорокопудів &#; 19, бузьків &#; З поживної дичини: рогачів &#; 4, зайців &#; Всього разом шт.

 Серед інших відомих членів ГМТ в Снятинському повіті &#; Лєшек Банківський, Антоній Тесар, Міхал та Владислав Кривецькі з Заболотова, Казимир Бромірський із Тростянця, Зигмунд Ґронзєвич із Снятина. Крім цих індивідуальних членів товариства, до складу ГМТ входило й колективним членом &#;Мисливське товариство Снятин&#;.

 Про ефективність ведення тогочасного мисливського господарства Галичини в цілому та Снятинщини зокрема можна дізнатися на підставі кількісних даних, наведених у праці доктора Стефана Павліка &#;Торгівля дичиною, рибою та раками в Галичині&#;, яка була опублікована в декількох номерах журналу &#;Lowiec&#;.

 Добування дичини в Снятинському повіті з по р.р.