Премєрміністр Вірменії Пашинян Проти Азартних Ігор

Прем'єр-міністр Вірменії

Місце народження

Народився 1 червня року в Іджевані.

Освіта

Закінчив місцеву школу № 1 року й вступив на відділення журналістики філологічного факультету Єреванського державного університету. Через чотири роки виключений з вишу за політичну діяльність; під час навчання займався журналістикою.

Журналістська діяльність

У — — кореспондент газети «Дпрутюн». У — — кореспондент газет «Лрагір», «Лрагір-ор» і «Молорак»; з року до року — редактор вкладиша «Ем-ес-е» газети «Молорак».

року заснував і став головним редактором газети «Орагір». Улітку року почався судовий процес стосовно Пашиняна, газету якого звинуватили в публікації наклепницького матеріалу на адресу дружини депутата вірменського парламенту Арташеса Гегамяна й згадці прізвиська Норика Айвазяна, професора Єреванського держуніверситету й кандидата в депутати парламенту.

На газету «Орагір» було накладено штраф у 25 тисяч доларів, а судовими приставами було описано майно видання. Суд першої інстанції визнав Нікола Пашиняна винним за трьома пунктами звинувачення й засудив до одного року ув'язнення. Після цього газета «Орагір» була закрита.

Апеляційний суд визнав Пашиняна винним за статтями: службова халатність, образа представника влади під час виконання ним службових обов'язків і невиконання вироку суду. Унаслідок цього Пашинян був засуджений до року позбавлення волі (за першою статтею), відшкодування збитку в розмірі 20 мінімальних зарплат (за другою статтею) і відшкодування збитків у тому ж обсязі (по третій статті). Касаційний суд Вірменії залишив вирок без зміни.

Улітку року став головним редактор газети «Айкакан жаманак».

На парламентських виборах року Пашинян був першим номером у списку блоку «Імпічмент», який вимагав відставки президента Роберта Кочаряна й прем'єра Сержа Саргсяна. Зрештою блок посів е місце, набравши 1,29 % голосів (більше 17 тисяч виборців). Нікол Пашинян назвав результати виборів сфальсифікованими й вимагав призначити нові вибори.

Кримінальне переслідування

року — член передвиборчого штабу кандидата в президенти РА Левона Тер-Петросяна. Після заворушень березня року в Єревані оголошено в розшук. року здався владі.

У січні року був засуджений на 7 років за звинуваченням в організації масових заворушень. Пізніше суд удвічі скоротив термін, а в травні року він вийшов на свободу за амністією на честь річчя незалежності Вірменії.

Депутат Національних Зборів Вірменії

року обраний депутатом Національних зборів Вірменії за пропорційною виборчою системою від партійного блоку «Вірменський національний конгрес».

З року — член «Громадянського договору».

З року — член партії «Елк».

року обраний депутатом Національних зборів Вірменії від партії «Елк».

У вересні балотувався на посаду мера Єревана й посів друге місце, набравши 21 % голосів.

У квітні року організував акції протесту проти обрання прем'єр-міністром Сержа Саргсяна.

22 квітня року Пашинян і Саргсян провели переговори, однак новообраний прем'єр-міністр залишив зустріч, після того як лідер опозиції заявив, що готовий обговорювати лише відставку Саргсяна. Цього ж дня, під час ходи в центрі Єревану поліція затримала Нікола Пашиняна.

Пізніше, 23 квітня Нікол Пашинян був звільнений. Цього ж дня прем'єр Саргсян подав у відставку, заявивши «Нікол Пашинян мав рацію. Я помилився. Створена ситуація має кілька рішень, але на жодне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю посаду керівника країни».

Прем'єр-міністр Вірменії (з )

З 8 травня року — Прем'єр-міністр Вірменії.

16 жовтня року подав у відставку. За його словами, це суто формальний крок, метою якого є розпуск Національних зборів Вірменії та організації дострокових парламентських виборів. Його відставку затвердив президент Армен Саркісян.

Протягом двох тижнів парламент повинен не вибрати прем'єр-міністра. Після цього за Конституцією парламент розпускається й призначаються вибори до парламенту в період на день після розпуску парламенту, повинні бути в грудні року.

З 16 жовтня до січня року виконував обов'язки прем'єр-міністра.

24 жовтня року Національні збори Вірменії перший раз не обрала прем'єра-міністра країни, 1 листопада вони не обрали його вдруге, після чого президент Вірменії Армен Саркісян підписав указ про розпуск парламенту й призначення дострокових парламентських виборів у Вірменії на 9 грудня. На цих виборах Блок Пашиняна «Мій крок» переміг, набравши 70,43 % голосів виборців.

14 січня року знову призначений прем'єр-міністром Вірменії.

2 серпня року Президент Вірменії знову підписав указ про призначення Пашиняна прем'єр-міністром.

Сім'я

Одружений, виховує трьох дочок і сина. Дружина — Ганна Акопян, є головним редактором газети «Айкакан жаманак».

Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що його країна не є союзницею Росії у війні в Україні, а Єреван стурбований впливом цієї війни на відносини з іншими країнами.

Вірменія є членом військового альянсу Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), який очолює Москва, та покладається на допомогу Росії у протистоянні зі сусіднім Азербайджаном за територію Нагірного Карабаху, що триває вже понад 30 років.

Однак в інтерв'ю чеському телеканалу CNN Prima News у Празі, 31 травня, Пашинян сказав, що членство Вірменії в міждержавних організаціях, які очолює Росія, створює думку на Заході, що Єреван є союзником Москви. Насправді це не так, сказав Пашинян, і російська влада також це розуміє.

"Ми не є союзниками Росії у війні з Україною. І ми відчуваємо цю війну, цей конфлікт – це тривога, тому що це безпосередньо впливає на всі наші відносини", – сказав Пашинян, додавши, що Вірменія відчуває себе затиснутою між двома сторонами.

"На Заході вважають, що ми союзники Росії в Росії бачать, що ми їм не союзники у війні в Україні, а виходить, що ми нічиї союзники в цій ситуації, а значить, ми вразливі", - сказав він.

У Москві речник Кремля Дмитро Пєсков заявив у п’ятницю, щов Росіївзяли до відома, як він висловився, цю "важливу заяву".

"Ми знаємо, що є певні нюанси у підході Вірменії до конфлікту навколо України. Ми їх враховуємо, знаємо, але при цьому продовжуємо розвивати наші союзницькі відносини з Вірменією", - цитує Пєскова агентство Reuters.

Російські оглядачі, близькі до Кремля, вважають, що Пашинян переорієнтовує зовнішню політику Вірменії "від дружби з Росією в обійми ворогів Росії". Деякі західні аналітики говорять, що в тому, що Вірменія заявила, що вона не є союзницею Росії у війні проти України, нема нічого дивного, бо "Москва не була союзницею Вірменії у другій війні за Нагірний Карабах", в результаті якої Азербайджану вдалося повернути собі частину територій, які раніше захопила Вірменія.

Вірменія та Азербайджан відновили переговори, спрямовані на досягнення мирної угоди щодо суперечки навколо Нагірного Карабаху, міжнародно визнаної частини Азербайджану, яка населена переважно етнічними вірменами.

У році Азербайджан повернув собі частину територій, втрачених під час першої війни на початку х років.