Литовці відкриють казино на кордоні Естонії і Латвії / Бердичев которого нет - Читальня

Литовці Відкриють Казино На Кордоні Естонії І Латвії

Литовці відкриють казино на кордоні Естонії і Латвії

Мапа сайту

  • Новини
    • Цивільна авіація
      • Аеропорт "Бориспіль" після відкриття чекає на велику модернізацію
      • Украерорух підписав Меморандум про співпрацю з румунською ROMATSA R.A
      • "Бориспіль" рекомендовано експертами CIPS для присудження сертифікату Primary Award
      • Авіакомпанія Supernova очікує новий літак для старту трансконтинентальних польотів
      • Авіакомпанію МАУ просять визнати банкрутом
      • Skyline Express розширила географію польотів з Польщі
      • Держава націоналізувала Дніпровський аеропорт
      • Авіакомпанія "Константа" планує літати на Ан
      • Сергій Неділько знов призначений керівником КЛА НАУ
      • Як аеропорт "Бориспіль" готується до відновлення рейсів: деталі від Дубревського
      • З Міжнародним днем авіадиспетчера!
      • Американські експерти перевірили аеропорт "Львів"
      • ВАКС арештував майно аеропорту Одеса
      • SkyUp отримав страхове відшкодування за один із втрачених в Судані літаків
      • Авіакомпанія SkyUp Airlines отримала канадський сертифікат
      • "Бориспіль" замовив дизайн-проєкт кімнати тиші
      • Компанія J&C Aero здійснила модернізацію салону літака Президента України
      • Заволодіння аеропортом "Одеса": Кауфмана залишили під вартою
      • Українські авіадиспетчери пройдуть навчання в іспанській академії
      • В аеропорту Бориспіль провели навчання з домедичної допомоги
      • В реєстр військовозобов’язаних внесуть пилотів
      • 9 міфів про перельоти, які ми постійно чуємо, але які на % неправдиві
      • FAA і надалі підтримуватиме навчання диспетчерів Украероруху
      • Аеропорт "Бориспіль" та Culmen International підписали Меморандум про співробітництво
      • Supernova Airlines отримала право на польоти зі Львова та Києва
      • Литва запропонувала українським авіакомпаніям працювати в цій країні
      • Віталій Кличко домовився з німецькими партнерами про відновлення аеропорту "Київ"
      • Суд арештував Бориса Кауфмана за заволодіння аеропортом "Одеса"
      • Гендиректорка Львівського аеропорта зустрілася з делегацією ООН
      • Фахівці з авіабезпеки "Борисполя" удосконалюють знання
      • МА "Бориспіль" впроваджує міжнародні стандарти
      • Ми маємо божевільного сусіда: Данілов про відновлення польотів в Україну
      • Ігнат прокоментував можливість відновлення польотів цивільної авіації
      • Авіакомпанія АНТОНОВ виконала серію рейсів на Гуам
      • Майкл О’Лірі прибув до Києва
      • Авіакомпанія SkyUp замовляє оновлену форму в Чернігові
      • Аеропорт Бориспіль та компанія Hyundаi E&C підписали Меморандум про взаєморозуміння
      • ДАСУ оприлюднила проєкт наказу про технічні вимоги для сертифікації аеродромного метеообладнання
      • ДАСУ та Польська авіаційна адміністрація обговорили європейські процедури щодо аеродромів
      • Інспектора управління виконання польотів ДАСУ провели стажування у Іспанії
      • Голова ДАСУ зустрівся з Президентом адміністрації ЦА Франції
      • Аеропорт "Бориспіль" прокоментував закупівлю послуг на прибирання
      • Аеропорт "Бориспіль" хоче витратити 52 мільйона гривень на прибирання терміналів
      • Канада передає Україні конфіскований російський "Руслан"
      • Експерти про можливе відкриття Львівського аеропорту
      • Аеропорт Львова можуть відкрити у межах гуманітарного коридору - ОВА
      • Інспектори ДАСУ взяли участь у навчальному курсі ЄКЦА
      • Зі Львова евакуювали ще один літак
      • SkyUp планує взяти в лізінг до 5 літаків
      • Ще один український авіаперевізник працює в Європі
      • Авіакомпанія Supernova має намір в подальшому залучити до флоту вантажні літаки Boeing або Airbus
      • Перший ювілей авіакомпанії SkyUp
      • Авіакомпанія "Нової пошти" виконала перший рейс
      • "Руслан" "Антонова" перевіз супутник Maxar
      • Гендиректорка аеропорту Львів взяла участь у Routes Europe
      • Український "Руслан" доправив до Польші системи HIMARS
      • Керівник Украероруху взяв участь у міжнародному форумі
      • Міністерство відновлення розпочинає проєкт з оцінки ризиків системи запобігання корупції у “Борисполі”
      • Wizz Air збільшує присутність в аеропорту Варшави і відкриває нові рейси
      • За наявності F аеропорт Львова можна було б відкривати, - Кулеба
      • Аеропорт "Бориспіль" зібрав фахівців авіаційної галузі на "круглий стіл"
      • Чехія профінансує навчання українських пілотів
      • Україна готується відкрити небо для цивільних літаків - міністр транспорту Франції
      • Літак SkyUp Airlines перевіз громадян України, евакуйованих з Судану
      • Кубраков розповів про три пріорітети для запуску цивільної авіації
      • Надійшов другий транш підтримки для української авіагалузі від Аеронавігаційного Фонду солідарності
      • Підписано закон для спрощення внутрішніх авіаперевезень
      • Суд відмовив МАУ у відтермінуванні сплати боргу "Украероруху"
      • Україна та Франція розширять програми підготовки для аеронавігаційного персоналу
      • Авіакомпанія "АНТОНОВ" успішно перевезла модульну підстанцію з Туреччини в Німеччину
      • Львівський аеропорт здає в оренду приміщення
      • В аеропорту Бориспіль тренувався аварійно-рятувальний загін
      • Прем'єр-міністр Шмигаль прилетів до Канади літаком української авіакомпанії
      • Заборона на польоти з росії до Європи діятиме до року
      • Авіакомпанія Supernova Airlines планує виконати перші рейси в травні
      • Зі знищеного літака Ан "Мрія" демонтують запчастини для подальшого використання
      • SkyUp евакуював літак з України
      • АРМА шукає управителя для літака Ан
      • Ryanair готова повернутись в Україну за сім днів
      • Ювілей аеропорту Бориспіль
      • Ще один український авіаперевізник зможе літати за кордоном
      • років тому було створено першу українську авіакомпанію
      • Аеропорт Ужгород замовив ремонти ФОПу-росіянину
      • Шість українських авіакомпаній мають рівень безпеки вище середнього показника EASA
      • Авіакомпанія SkyUp забезпечила переліт "Шахтаря" на матч Ліги Європи
      • Оцінка впливу CORSIA на цивільну авіацію України та перспективи розвитку вуглецевого ринку
      • Український "Руслан" перевіз сонячну турбіну із США до Австралії
      • Україна отримала перший транш допомоги від Євроконтролю
      • Supernova Airlines шукає для свого флоту ще два літаки
      • Філатов повідомив про перемогу в апеляційному суді у справі щодо аеропорту
      • Imagine Dragons записали звернення до пасажирів літака SkyUp
      • Кабмін розірвав угоду між Україною та росією про повітряне сполучення
      • МАУ отримала нового президента
      • Ryanair наймає український персонал в очікуванні повернення після війни
      • Аеропорт “Бориспіль” вирішив оцінити вартість свого майна
      • Професійне видання aeroTELEGRAPH визнало Генерального директора SkyUp найкращим керівником авіагалузі року
      • Аеронавігаційний Фонд солідарності допомагатиме українським авіадиспетчерам
      • Авіакомпанія Нової пошти виконає перший рейс вже навесні
      • У Кропивницькому витратять 22 мільйони на проєктну документацію для аеропорту
      • Авіакомпанія "Авіалінії Антонова" перевезла чутливий вантаж з Італії до Канади
      • Авіакомпанія SkyUp стала номінантом престижної премії
      • Польща допоможе українським авіадиспетчерам в підтримці фахових навичок
      • Авіакомпанію "Авіалінії Антонова" визнали кращим чартерним оператором року
      • "Антонов" перевіз теплообмінник вагою близько 90 тонн
      • Безкоштовні авіарейси до Європи: хто може скористатись
      • Ужгородський аеропорт отримав нового керівника
      • Україна припинила дію угоди про повітряне сполучення з Білорусією
      • 21 грудня року "Мрія" здійснила перший політ
      • Аеропорт Запоріжжя зобов'язали заплатити підряднику 1,5 млн грн
      • В авіакомпанії SkyUp задіяні 11 літаків
      • Задля розвитку аеропорту "Ужгород" Закарпатська ОВА проведе аудит діяльності летовища
      • На фінансову підтримку аеропорту "Запоріжжя" виділять 76 мільйонів гривень
      • "Авіалінії Антонова" перевезли 75 тонний авіаційний двигун
      • З днем народження, МАУ!
      • Українські "Руслани" доправляють допомогу від Норвегії
      • Асоціація аеропортів України та "Польські аеропорти" зміцнюють співпрацю
      • easyJet проти Ryanair чи Wizz Air: порівняємо норми ручної поклажі
      • База "Антонова" працює у Лейпцигу
      • Як виглядає аеропорт "Херсон" після визволення
      • Війна забрала життя чотирьох співробітників аеропорту Херсон
      • Куди можна полетіти з Польщі менш, ніж за 15 євро
      • SkyUp Airlines долучилась до ініціативи United24
      • Верховній Раді пропонують ратифікувати угоду про авіасполучення із Саудівською Аравією
      • Wizz Air закриває свою базу в Кишиневі
      • ДАСУ повідомила умови щодо перетину кордону персоналом з технічного обслуговування повітряних суден
      • Український "Руслан" перевіз супутник для SpaceX
      • Державіаслужбу України відзначили на сесії Асамблеї ІСАО
      • З Міжнародним Днем авіадиспетчера!
      • Рівненський аеропорт переобладнають під митницю
      • SkyUp створює в ЄС нову авіакомпанію
      • МАУ призупинила польоти кількох літаків в Європі
      • Украіні важлива підтримка FAA у відновленні авіаційної інфраструктури,- голова ДАСУ
      • Авіарейси Turkish Airlines в Україну скасовані до кінця року
      • Ювілей Служби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення польотів "Борисполя"
      • Український "Руслан" перевіз ротор газової турбіни з Еміратів до Великобританії
      • Український літак Ан перевіз супутники для OneWeb
      • В авіакомпанії МАУ новий президент
      • Суд скасував компанії Коломойського право експлуатації аеропорту Дніпра
      • Літак авіакомпанії Wizz Air перегнали зі Львова до Катовіце
      • SkyUp отримала високу оцінку від інспекції іноземних повітряних суден (SAFA)
      • Аеропорт "Львов" може відновити роботу першим
      • На відновлення "Борисполя" знадобиться місяців – Кривонос
      • Українська SkyUp планує відкрити нову авіакомпанію на території Європейського Союзу
      • Плани створення "державної авіакомпанії" залишаються
      • Олександр Солонтай вважає, що аеропорт "Ужгород" може працювати
      • МАУ продовжила призупинення регулярних та чартерних рейсів
      • Авіакомпанія SkyUp поповнила флот ще одним літаком
      • МЗС України замовило обслуговування делегацій у Борисполі
      • ДАСУ анулювала сертифікат Bees Airline
      • Аеропорт "Бориспіль" створює подальшу діджиталізацію та удосконалює свої технічні можливості
      • Ужгород не запускатиме роботу аеропорту
      • Закарпатська облрада виділила гроші на аеропорт Ужгород
      • МАУ продовжує авіаперевезення футбольних команд
      • Авіакомпанія "Авіалінії Антонова" продовжує польоти по всьому світу
      • МАУ забезпечила переліт польської команди на матч ЛЧ
      • SkyUp відкриває авіакомпанію у ЄС
      • Директор аеропорту Пардубіце консультуватиме ужгородських колег
      • Кабмін затвердив план реалізації угоди про відкрите небо з ЄС
      • Всесвітній день бортпровідника
      • Аеропорт "Київ" хочуть звільнити від орендної плати
      • Українка не змогла вилетіти до Німеччини зі Стамбулу: авіакомпанія їй відмовила
      • Авіакомпанія МАУ перевезла збірну Естонії на турнір в Ізраїль
      • Wizz Air взяла у лізінг літак SkyUp
      • Уряд планує відбудову п'яти аеропортів
      • Літак МАУ використають для перевезень польських туристів
      • Річард Бренсон виявив зацікавленість у реконструкції "Гостомеля"
      • Керівник аеропорту Бориспіль виступив на ACI Europe
      • "Антонов" планує у Гостомелі вантажний хаб та пасажирський термінал
      • "Бориспіль" увійшов до топ аеропортів східної Європи
      • Асоціації "Аеропорти України" цивільної авіації – 30 років
      • МАУ перевезла збірні команди України
      • Системи безпеки аеропорту "Бориспіль" встановили на Центральному залізничному вокзалі
      • В "Борисполі" відбулося навчання з авіабезпеки
      • Розроблено проєкт пасажирського терміналу у Гостомелі
      • Украерорух підтримає аеропорт Ужгород у питанні сертифікації
      • Авіакомпанія SkyUp Airlines пропонує свої літаки у "мокрий лізинг"
      • Авіакомпания Windrose пропонує придбати сертифікати на "після перемоги"
      • МАУ подовжила призупинення рейсів до 23 серпня
      • Авіакомпанія "Авіалінії Антонова" продовжує виконання комерційних завдань
      • Уряд затвердив правила технічного розслідування авіаційних подій у цивільній авіації
      • Директор аеропорту "Ужгород" вважає своє звільнення незаконним
      • Звільнено директора аеропорту "Ужгород"
      • Антонов відкриває базу у Лейпцигу
      • Делегація ДАСУ взяла участь в нараді ІСАО
      • Wizz Air залишила в системі бронювання три рейси з України
      • У квітні літаки SkyUp перевезли майже 6 пасажирів та доставили 65 тонн вантажу
      • У Миколаєві планують відновлювати міжнародний аеропорт
      • Літаки "Антонова" перевозять допомогу з Австралії
      • МАУ розповіла про використання її літака у Латвії
      • Ан "Антонова" доставляють допомогу
      • Українським авіакомпаніям та аеропортам нададуть держдопомогу
      • Два лоукостери відкрили продаж авіаквитків з України
      • Wizz Air продовжив скасування рейсів з України
      • SkyUp планує перевозити великі обсяги вантажів із Китаю в Україну
      • Як виглядає Миколаївське летовище після обстрілів
      • ДП "Антонов" повідомило, що Дроздова не є прес-секретарем
      • Аеропорт Бориспіль втратив щонайменше 3,5 млрд грн.
      • Wizz Air скасувала рейси до росії
      • "Руслани" "Антонова" перевозять гуманітарну допомогу
      • Аеропорт Херсон: замість відкриття 32 день війни
      • "Антонов" встиг вивести з України 5 "Русланів"
      • Авіакомпанія WINDROSE перевозить вантажі для України
      • «АНТОНОВ» вважає обговорення причин знищення «Мрії» не на часі
      • МАУ пропонує свої літаки для чартерних та гуманітарних рейсів за межі України
      • Україна може відсудити 4 російські "Руслани" - головний пілот "Мрії"
      • Дії керівництва "Антонова" не дозволили врятувати "Мрію" - головний пілот
      • Авіакомпанія SkyUp запропонувала свої літаки в лізинг
      • Ракетний удар по аеропорту в Дніпрі
      • Авіакомпанія Wizz Air скасовує рейси в та з України до червня
      • Ryanair буде першою авіакомпанією, яка повернеться в Україну після війни
      • Повідомлення від Азур Ейр Україна
      • Внимание!
      • Гендиректор аэропорта "Львов" приняла участие Международном авиационном форуме
      • Турбизнес продолжает работать, чрезвычайное положение ничего не меняет
      • Авиакомпания LOT возобновляет рейсы из Харькова в Варшаву
      • Министр Кубраков обсудил с немецкими коллегами вопросы безопасности полетов в Украине
      • Парковку в запорожском аэропорту сделают платной
      • Одесский аэропорт обеспечивает высокий уровень безопасности
      • SkyUp получила право на полеты в аэропорт Маттала
      • Аэропорт Запорожье с марта будет работать четыре дня в неделю
      • Ryanair отменила рейсы из Харькова и Херсона
      • Ситуация в воздушном пространстве Украины полностью контролируемая – goalma.org
      • Аэропорт Ужгород заключил договор с эстонской авиакомпанией
      • Из-за отмены Air France МАУ ставит на рейсы Киев – Париж большее воздушное судно
      • Авиакомпания Bees Airline: полеты по расписанию
      • Изменения в графике аэропорта Борисполь не затронули основную сетку – goalma.orgский
      • Авиакомпания Austrian Airlines приостанавливает полеты в два города
      • МАУ заменит Lufthansa на украинских маршрутах
      • Авиакомпания Lufthansa отменила рейсы в Украину с 21 по 28 февраля
      • Госавиаслужба усложнила правила вылета чартеров
      • Авиакомпания Wizz Air отложила старт полетов по нескольким направлениям
      • Аэропорту "Запорожье" планируют предоставить займ в 20 миллионов
      • Обновлена информация о рейсах KLM в Украину
      • Ryanair будет летать в Украину "пока не летают снаряды"
      • В аэропорту Одесса впервые за много лет приземлился пассажирский Ан
      • Верховная Рада ратифицировала САП с ЕС
      • ВПП аэропорта Херсон уже с разметкой
      • Авиакомпания Bees Airline выполняет все полеты по расписанию
      • Аэропорт Киев в январе приблизился к доковидным показателям
      • Аэропорт Харьков в январе удвоил пассажиропоток
      • Коломойский не против поменять долги МАУ на акции
      • Пассажиропотоки через аэропорты Украины в январе составили 1, млн человек
      • SkyUp возобновила продажу билетов на все рейсы
      • Выбрано место для нового аэропорта на Донбассе
      • Авиакомпания airBaltic выполнит дополнительные рейсы из Киева в Ригу
      • МАУ отправила 5 бортов в Испанию по требованию владельца
      • Аэропорт Николаев: все рейсы выполняются по графику
      • Австрийский нацперевозчик готов оперативно корректировать планы полетов в Украину
      • Все хотели только домой, в Украину, - пассажирка рейса SkyUp, которому запретили лететь в Киев
      • Правительство покроет страховые риски украинских авиакомпаний
      • Правительство планирует решить проблему со страховщиками
      • Украэрорух не рекомендует полеты над Черным морем до 19 февраля
      • SkyUp прекратила продажу билетов на несколько дней
      • Аэропорт Борисполь продолжает работу в штатном режиме
      • Небо над Украиной остается открытым, - Мининфраструктуры Украины
      • Министр инфраструктуры проводит совещание с украинскими авиаперевозчиками
      • Аэропорт Херсона откроют до конца марта, – Офис президента
      • Одесский аэропорт отчитался за первый месяц года
      • Аэропорт Львов станет резервным для авиакомпании Новой почты
      • Комитет по евроинтеграции рекомендовал ратифицировать Соглашение об "открытом небе"
      • В Мелитополе опять заговорили про аэропорт
      • На рейсах в Нью-Йорк и Торонто авиакомпания МАУ предусмотрела возможность путешествовать налегке
      • WINDROSE получила разрешение на регулярные рейсы в Грецию и Италию
      • Аэропорт в Измаиле по прежнему хотят восстановить, но денег нет даже на ПКД
      • Криворожская полиция за год не смогла расследовать растрату при реконструкции аэропорта
      • Авиакомпания Ryanair не отменяла рейсы из Херсона
      • Законопроект о ратификации САП передан в Верховную Раду
      • Авиакомпания Ryanair остановила продажу билетов из Харькова и Херсона
      • Мининфраструктуры не может повлиять на ситуацию в аэропорту Днепра
      • SkyUp получила права на летние направления
      • Когда Днепр полетит?
      • Авиакомпания МАУ будет летать из Киева в Софию
      • Windrose получила разрешения на полеты на курорты на летнюю навигацию
      • Подписан договор на реконструкцию ВПП аэропорта "Житомир"
      • "Мрия" прилетела в Украину из Дании
      • SkyUp будет летать в Ташкент
      • Авиакомпания "Новой Почты" начнет доставку грузов в сентябре
      • Авиакомпании все еще ждут отмены НДС на внутренних рейсах
      • Львовский аэропорт подвел итоги января года
      • Ryanair может разместить в Украине до 20 самолетов при определенных условиях
      • Директор херсонского аэропорта рассказал о планах на год
      • Долги МАУ перед государством - около миллионов долларов
      • Рейтинг украинских чартерных авиакомпаний
      • Ryanair восстановила три направления из Одессы
      • Майберг уже не против "участия государства"
      • Министр инфраструктуры обсудил Соглашение об Совместном авиационном пространстве с представителями Еврокомиссии
      • Весной начнут реконструкцию терминала криворожского аэропорта
      • Продолжается реконструкция аэропорта Херсон
      • Три украинские авиакомпании получили права на эксплуатацию новых направлений
      • Клиенты авиакомпании Air Ocean не могут вернуть деньги за билеты
      • Верховная Рада приняла законопроект об упрощении принятия и внедрения авиационных правил
      • Авиакомпанию МАУ покинул топ-менеджер goalma.orgиков
      • ТОП украинских аэропортов по количеству полетов
      • Весной начнут реконструкцию аэропорта Житомир
      • Куда будет летать Николаев?
      • SkyUp Airlines анонсировала летнюю программу полетов из Харькова
      • В KLM объяснили изменения в расписании полетов в Украину
      • Аэропорт Стамбула возобновит работу уже сегодня
      • Авиакомпании подали ряд заявок на новые рейсы
      • Летная Академия НАУ получила сертификат тренажера воздушного судна Ан по новым правилам
      • Авиакомпания Мотор Сич выполнила первый рейс из Николаева в Киев
      • Авиакомпания Lufthansa переносит ночные рейсы в Киев
      • Ремонта аэропорта Сумы пока не стоит ожидать
      • Государство платит Коломойскому за реконструкцию его аэропорта
      • Turkish Airlines - лидер года по числу полетов в украинском небе
      • В одесский аэропорт зайдет авиакомпания из Саудовской Аравии
      • В учебном центре ICAO МА "Борисполь" за год прошли обучение по авиационной безопасности почти 3 тыс. специалистов
      • Итоги работы харьковского аэропорта в рост и рекорды
      • ТОП-5 украинских авиакомпаний по количеству полетов в году
      • В новой программе Ryanair приоритет у аэропорта Львов
      • На дальнемагистральные полеты Зеленского в году планируют потратить миллионов
      • Госавиаслужба предоставила список курортных мест на летний сезон
      • В Минфине подсчитали стоимость строительства аэропорта вблизи Мариуполя
      • Авиакомпания Ryanair анонсировала масштабную программу рейсов для Украины
      • Ryanair открывает новые рейсы из аэропорта Одессы
      • В аэропорту Ужгорода устанавливают освещение перрона
      • В аэропорту Одесса подвели итоги работы за год
      • Авиакомпания Azur Air получила разрешения на новые маршруты
      • Основной доход ГП Антонов приносят грузоперевозки самолетами Ан Руслан
      • Авиакомпании Ryanair и Wizz Air отменяют рейсы из Харькова
      • Авиакомпания Bees Airline запустила продажу билетов по 50 $
      • Новую магистральную рулежку в одесском аэропорту достроят к лету
      • Авиакомпания Air Ocean приостановила все рейсы до 15 марта
      • Авиакомпания Bees Airline к лету увеличит флот до 6 самолетов
      • Ryanair отменил 7 направлений из Украины до марта года
      • Аэропорт "Киев" принял почти 1,5 миллиона пассажиров в году
      • Объявлен аукцион по аренде помещения в аэропорту "Львов"
      • МАУ запустит ряд рейсов на Boeing
      • Как продвигается строительство терминала аэропорта в Днепре
      • МАУ не намерена инвестировать в грузовой флот
      • "Мрия" отправилась в Китай
      • Авиакомпания SkyUp запустит три новых международных направления в году
      • Авиакомпания Мотор Сич запустит рейсы из Киева в Николаев
      • Украинский Ан вернулся в Бразилию
      • Днепр надеется стать эксплуатантом аэропорта "Днепр"
      • Украина вошла в ТОП-5 европейских стран с наименьшим падением авиатрафика
      • Air Ocean приостановила полеты Киев-Харьков
      • КМУ уточнил порядок использования приаэродромной территории
      • Авиакомпания LOT заявила о расширении сети направлений
      • Украинский "Руслан" доставил турецкий спутник для запуска в космос
      • В аэропорт Житомир из Еревана прилетел Boeing
      • Объявлен тендер на реконструкцию аэропорта "Полтава"
      • В аэропорту Борисполь появилась фотозона с воздушным шаром
      • Рейс Стамбул - Николаев -Стамбул отменила авиакомпания
      • Аэропорт Борисполь открыли для всех
      • Аэропорт Львов демонстрирует стабильный рост пассажиропотока
      • Авиакомпаниям выплатили возмещение за эвакуационные рейсы весной года
      • Пассажиропоток аэропорта Запорожье в году превысил тысяч
      • SkyUp будет летать в Душанбе вместо МАУ
      • Туристы уже вторые сутки не могут вылететь из Запорожья в Египет. Обновлено
      • Часть терминала D аэропорта "Борисполь" сдали в аренду за 1,1 миллиона в месяц
      • Авиакомпания Bees Airline начала полеты в Тбилиси из Львова
      • Услугой Fast Track в аэропорту Борисполь воспользовались 65 тысяч пассажиров
      • Авиакомпания Air Ocean Airlines приостанавливает рейсы в Черновцы
      • В аэропорту "Ужгород" продолжается монтаж светосигнальной системы
      • Терминал для ВИП и официальных делегаций в Борисполе достроят в году
      • Аэропорт "Киев" доволен результатами года
      • В Хмельницком представили две концепции развития аэропорта
      • Оборудование взлетной полосы аэропорта Одесса сертифицировано по II категории
      • "Новая Почта" объяснила, почему использовала "Руслан"
      • Аэропорт "Херсон" планирует возобновить работу в марте
      • Авиакомпания LOT открыла новый рейс из Львова
      • В аэропорту Одесса укладывают финишный слой магистральной рулежной дорожки
      • Кабмин утвердил финплан аэропорту Борисполь
      • Ryanair отменил 17 направлений из Украины
      • Аэропорт Одесса признали лучшим инфраструктурным проектом года
      • SkyUp планирует в увеличить флот до 22 самолетов
      • "Новая Почта" привезла посылки в Киев "Русланом"
      • Для "авиакомпании Зеленского" хотят купить авиакомпанию
      • Авиакомпания SkyUp весной начнет регулярные рейсы на Родос из Запорожья
      • В Николаевской ОГА назвали условие самоокупаемости аэропорта
      • В авиакомпания МАУ планирует увеличить пассажиропоток до 4,3 млн.
      • Реконструкция аэропорта Винницы станет дороже на млн гривен
      • Авиакомпания SkyUp летом снова полетит в Хорватию
      • Медицинский центр Украэроруха сертифицирован
      • Авиакомпания Bees Airline выполнила первый рейс из Киева во Львов
      • Авиакомпания SkyUp в запустит 6 новых рейсов из Украины
      • Туроператор Join UP! назначил гендиректора
      • Президент МАУ Дыхне оспаривает свое увольнение
      • Стало известно, сколько денег нужно аэропорту Запорожье на год
      • Авиакомпания Элерон будет летать в Ригу
      • Air Ocean выполнила первый рейс из Львова в Запорожье
      • Одесса встретила первый рейс AnadoluJet
      • В Херсоне начали нанесение разметки на реконструированную полосу аэропорта
      • Azur Air Ukraine открыла авиарейсы из Запорожья в Марса Алам
      • Стало известно, где может быть новый аэропорт Мариуполя
      • Туман закрывал аэропорт "Львов"
      • Вернутся ли Turkish Airlines в Херсон - неизвестно
      • Украинские аэропорты обслужили 14,9 млн пассажиров за 11 месяцев года
      • Украинский Ан перевез орнитоптеры Дома Атридесов
      • Air Ocean Airlines отменила рейсы из Киева в Ивано-Франковск
      • МАУ будет летать на Маэ
      • В аэропорту Львова появятся магазины Duty Free немецкой компании
      • Николаевскому аэропорту выделили 14,5 млн грн.
      • Авиакомпания WINDROSE доставляет пассажиров прямо в Буковель
      • "Борисполь" обработал рекордное за 3 года количество грузов
      • В Николаеве надеются оставить рейсы в Стамбул на постоянной основе
      • Аэропорт Киев обслужил 1,2 млн пассажиров с начала года
      • "Новая почта" купит два самолета для своей авиакомпании
      • Авиакомпания Air Ocean откроет рейсы из Харькова в Одессу и Херсон
      • Новый авиарейс Мотор Сичи будет приземляться на военном аэродроме
      • Стартовали рейсы Львов - Харьков авиакомпании Air Ocean Airlines
      • Ryanair объявила о рейсе из Львова в Нюрнберг
      • Зеленский передал авиапредприятие "Украина" Министерству инфраструктуры
      • Аэропорт Борисполь обслужил 8,7 млн пассажиров за 11 месяцев
      • грн за вакцинацию можно будет оплатить билет МАУ
      • Авиатрафик в украинском небе постепенно восстанавливается
      • Новые перронные автобусы начали работать в Международном аэропорту "Запорожье"
      • Началась реконструкция аэропорта "Кривой Рог"
      • Аренда части терминала аэропорта "Львов" подорожала в 10 раз
      • В МАУ всерьез национализацию авиакомпании не обсуждают
      • Днепровские депутаты поддержали разблокирование аэропорта Днепра
      • Киев планирует реконструировать аэропорт в Жулянах за года
      • В аэропорту Харьков подвели итоги ноября
      • Аэропорт "Николаев" рассчитывает на новые рейсы
      • МАУ возьмет в аренду Boeing ER для дальних перелетов
      • Делегация Ассоциации "Аэропорты Украины" посетила Эстонию
      • Украинский "Руслан" доставил корейский вертолет на крайний север
      • Испанский лоукост начал летать из Парижа в Киев
      • Черновицкие пассажиры наслаждаются Ан
      • В Днепре пробуют разблокировать аэропорт
      • Авиакомпания МАУ назвала основные туристические направления весна-лето
      • Аэропорт "Борисполь" готов инвестировать в грузовую инфраструктуру
      • Аэропорт "Киев" планирует развивать грузоперевозки
      • Air Ocean надеется летать в Ивано-Франковск
      • Определен победитель тендера на проектирование реконструкции аэропорта "Киев"
      • Авиакомпания Wizz Air отменяет 20 рейсов из Украины до марта
      • Украинский "Руслан" доставил из США в Боснию вертолеты UH-1
      • Президент МАУ не разделяет пессимизма в вопросе национального авиаперевозчика
      • Прямыми рейсами в Варшаву из аэропорта Харьков
      • Соглашение о совместном авиапространстве с ЕС заработает не ранее января
      • В бюджете заложили деньги на аэропорты
      • Аэропорт Львов за 10 месяцев обслужил 1,7 млн пассажиров
      • Украина подписала с Исландией соглашение о воздушном сообщении
      • Грузовые чартеры из Гонконга в Киев теперь выполняются трижды в неделю
      • Авиакомпания Air Ocean открывает еще одно направление из Запорожья
      • МАУ получила несколько "экзотических" направлений
      • AnadoluJet открывает новое направление из Одессы в Стамбул
      • Air Ocean выполнила первый рейс из Черновцов на арендованном самолете
      • Как финансируют ремонты украинских аэропортов
      • В аэропорту Борисполь повысят зарплату сотрудников
      • МАУ получила разрешение на рейсы Одесса - Ивано-Франковск
      • Аэропорт Днепра отменил рейсы Air Ocean Airlines
      • Air Ocean получила еще одно направление
      • Для "авиакомпании Зеленского" планируют убытки в сто миллионов евро в год
      • Аэропорт Мукачево - так чья земля?
      • Аэропорт Черкассы получил сертификат
      • Кубраков пообещал два аэропорта для Донбасса
      • Подписан меморандум о создании национальной авиакомпании Украины
      • flydubai ожидает рост пассажиропотока и новых направлений в Украине
      • Деньги на реконструкцию днепровского аэропорта внесут в ГП "Фининпро"
      • Кабмин пополнит уставной капитал аэропорта "Борисполь"
      • Минифраструктуры планирует усложнить работу для частных авиакомпаний
      • Авиаперевозчикам заплатят за эвакуационные рейсы года
      • МАУ разрешили чартеры в Индию
      • Украинские авиакомпании тоже хотят "вакцинные" деньги
      • Авиационный радиобмен перейдет с русского на украинский язык
      • "Борисполь" подтвердил способность работать в любую погоду
      • Киевской госадминистрации предложили рассмотреть концессию столичного аэропорта
      • Аэропорт Николаев так и не получил спецтехнику из "Борисполя"
      • Летчиков для Air Ocean готовят ГАК "Украина" и ГП "Антонов"
      • Авиакомпания Air Ocean Airlines приступила к выполнению регулярных рейсов
      • Кубраков рассказал, когда завершат реконструкцию аэропорта Днепр
      • Пассажиропоток украинских авиакомпаний вырос почти вдвое
      • LOT открывает еще одно направление во львовском аэропорту
      • Аэропорт для Донецкой области: еще не определились с местом
      • В Житомире отклонили заявки участников повторного тендера на ремонт аэродрома
      • Консультанты не знают, зачем нужна "авиакомпания Зеленского"
      • Мининфраструктуры планирует дерегуляцию сборов в аэропортах
      • Мининфраструктуры планирует грузовой хаб в аэропорту Борисполь
      • Украэрорух собирается повысить ставки за аэронавигационное обслуживание
      • Авиакомпания Bees открыла рейсы в Тбилиси
      • Рада в первом чтении проголосовала за госавиакомпанию
      • "Мрия" привезла в Польшу груз из Китая
      • Глава Херсонской ОГА ознакомился с процессом реконструкции аэропорта
      • Рада не поддержала выделение средств на "нацперевозчика"
      • В октябре в аэропорту Кривой рог обслужили пассажиров
      • В процессе реконструкции аэропорта Херсон неожиданная задержка
      • Ан доставил в Германию люксовые авто по заказу Офиса Генпрокурора Украины
      • Авиакомпания SkyUp запустила новый рейс из Запорожья
      • "Русланы" смогут летать до года
      • Аэропорт "Киев" планирует максимально удлинить полосу
      • "Борисполь" к зиме готов
      • Идея "национальной авиакомпании" все еще жива
      • За 10 месяцев авиакомпания SkyUp перевезла более 2 млн пассажиров
      • У авиакомпании Bees новый маршрут из Львова
      • SkyUp полетит в Ивано-Франковск?
      • SkyUp формирует расписание на следующий год
      • ГАСУ поддерживает дерегуляцию ставок аэропортовых сборов
      • МАУ получила разрешение на полеты в Кувейт
      • "Антонов" продлевает контракт по перевозке грузов НАТО на 5 лет
      • Аэропорт Харьков встретил миллионного пассажира
      • Bees Airline открывает полеты из Киева во Львов
      • В октябре аэропорт Борисполь обслужил более одного миллиона пассажиров
      • "Азур Эйр Украина" планирует получить самый большой авиалайнер в Украине
      • Сайт авиакомпании Air Ocean начал работу
      • В аэропорту Харьков продолжается рост пассажиропотока
      • МАУ подвела итоги за 9 месяцев года
      • Scandinavian Airlines начала выполнение рейсов из Стокгольма в Киев
      • "Украэроруху" утвердили финплан на год
      • Air Ocean получила еще два направления
      • Ryanair продает авиабилеты из Украины за один евро
      • В Днепре через суд пытаются открыть аэропорт для лоукостеров
      • Объявлен тендер на реконструкцию аэропорта Кривой Рог
      • В аэропорту Ровно сменили директора
      • Авиакомпания Wizz Air соединит столицы Швеции и Украины
      • Аэропорт Львов порадовал статистикой октября
      • Авиакомпании Ryanair и Wizz Air открывают новые и возобновляют старые рейсы из Львова
      • Air Ocean получила права на пять внутриукраинских направлений
      • В Офисе Президента хотят завершить реконструкцию аэропорта Винница к лету
      • МАУ объявила список чартерных рейсов на зимнюю навигацию
      • Wizz Air открывает новые направления из Харькова
      • Полтавский горсовет одобрил выделение земельного участка аэропорту
      • Авиакомпания Ryanair возвращается в Харьков
      • Bees Airline начала перевозить грузы и почту
      • SkyUp будет летать в Марокко, Израиль и Оман
      • Ан украинской авиакомпании Air Ocean Airlines выполнил первый рейс
      • МАУ возобновляет рейсы в Тель-Авив из аэропортов Харькова и Днепра
      • Air Ocean Airlines получила лицензию
      • Windrose отменяет регулярные рейсы в Ужгород
      • Замруководителя канцелярии Президента посетил аэропорт Херсон
      • Президент Wizz Air подтвердил договоренности с аэропортом Львов
      • В 3 квартале аэропорт Борисполь перекрыл убытки первого полугодия
      • Аэропорт в Днепре останется у Коломойского
      • МАУ анонсировала зимнее расписание
      • Авиакомпания airBaltic оставит в зимнем расписании полеты в Одессу
      • В аэропорту Борисполь возобновил работу пункт вакцинации
      • Бортпроводницы авиакомпании SkyUp уже в новой форме
      • МАУ продолжит летать в Ташкент и зимой
      • Продолжаются работы в херсонском аэропорту
      • В аэропорту Хмельницкий готовятся к запуску грузовых перевозок
      • й самолет SkyUp прибыл в Украину
      • Из Херсона запустили рейс в Николаевский аэропорт
      • На аэропорте Кривого Рога освоят еще 1 млн грн
      • МАУ планирует полеты в Кувейт, а SkyUp - в ряд ближневосточных стран
      • Испанский лоукостер запускает рейсы в Париж из Борисполя
      • В Хмельницком обсудили реконструкцию аэропорта
      • Onur Construction начала работы в аэропорту Днепра
      • Bees выполнила первый рейс из Одессы в Прагу
      • "Мрия" вернулась в Украину
      • МАУ будет требовать новые документы на внутренних рейсах
      • Хмельницкий ищет партнера для развития аэропорта "Киев"
      • Ан успешно доставил тонн медицинского груза в Австрию из Китая
      • Украинский Ан доставит на Гуам вертолет ВМС Германии
      • Bees Airline собирается удвоить флот
      • Ryanair начинает летать из Львова в Манчестер
      • За год новый терминал аэропорта Запорожье обслужил тыс. пассажиров
      • Ивано-франковский аэропорт в 3 квартале увеличил пассажиропоток вдвое
      • Авиакомпания Bees Airline открыла первый внутренний рейс
      • Аэропорт Ровно отремонтирует ограждение за млн. грн.
      • Зимой авиакомпания МАУ возобновит полеты в столицу Италии
      • Официальная позиция SkyUp по ситуации на рейсах PQ / PQ
      • На борт авиакомпания SkyUp попала пассажирка с положительным ПЦР- тестом
      • Второй бывший российский Ан прилетел в Украину
      • Ярославский обещает построить аэропорт в Днепре к концу следующего года
      • В сентябре аэропорт Запорожье превысил прошлогодние показатели на 46%
      • Аэропорт Киев рассматривает концессию как инструмент для реконструкции
      • Полеты в Кривой Рог оказались не нужны
      • Украинская экспансия Wizz Air: 27 новых направлений!
      • Украинцы стали чаще пересекать границу на самолете, – ГПСУ
      • Аэропорт Винницы сможет стать транспортным хабом не только для Украины, но и Молдовы
      • Cоглашение об Общем авиационном пространстве подписано
      • Аэропорт Херсон планирует расширить зону вылета терминала
      • На парковках в аэропорту Борисполь около четверти свободных мест
      • Соглашение об открытом небе подпишут на саммите Украина-ЕС
      • На строительство Президентского аэропорта в Мукачево подарили 34 га земли
      • В "Новой Почте" старт полетов авиакомпании ожидают через месяцев
      • Аэропорт Одесса встретил миллионного пассажира
      • Wizz Air соединила Одессу и Абу-Даби
      • Аэропорт Борисполь подвел итоги за 9 месяцев
      • Количество рейсов из харьковского аэропорта выросло на четверть
      • Новая взлетная полоса и модернизация терминала: как перестроят аэропорт Кривого Рога
      • Подписан меморандум по созданию сервисного центра в аэропорту "Харьков".
      • Минифраструктуры продолжает лоббировать Airbus в рамках проекта "национальной авиакомпании"
      • МАУ увеличила пассажирский трафик и продолжила выплаты за отмененные рейсы
      • США продлили запрет на полеты над рядом районов Украины
      • В аэропорту Борисполь сняли запрет на курение
      • В аэропорту "Ровно" приняли борт Boeing
      • ВПП в аэропорту Херсона построят до конца года
      • МАУ будет летать из Одессы в Каппадокию
      • Аэропорт Черновцы опубликовал статистику за сентябрь
      • "Новая почта" запускает собственную авиакомпанию
      • Пассажиропоток аэропорта Львов в сентябре превысил тысяч
      • Azur Air Украина будет летать на Занзибар
      • Авиакомпания SkyUp полетит на Шри-Ланку
      • Георгий Зубко уходит с поста замдиректора "Борисполя"
      • Черновицкий аэропорт принял два Ан для технического осмотра
      • Самолет в "пчелиной раскраске" впервые прилетел во Львов
      • Кубраков рассказал о планах строительства двух аэропортов на Донбассе
      • Украина и Мальта сняли ограничения по регулярному авиасообщению
      • "Мрия" отправилась в новый рейс
      • МАУ получила разрешение на чартеры на зиму
      • Для реконструкции аэропорта Винницы предоставлен кредит
      • Аэропорт "Одесса" увеличил время бесплатной парковки
      • Началась реконструкция взлетно-посадочной полосы аэродрома в Виннице
      • ГП Антонов переплачивает миллионы за авиатопливо
      • SkyUp будет больше летать в Прагу
      • В Мукачево хотят построить "Президентский аэропорт"
      • Пассажиропоток аэропорта Киев в августе составил почти тысяч
      • У Зеленского рассказали, когда заработает Открытое небо с ЕС
      • Продолжаются работы по восстановлению аэропорта "Ужгород"
      • У Николаевского аэропорта новый руководитель
      • В Мелитополе уверены в необходимости открытия аэропорта
      • Авиакомпания Uzbekistan Airways выполнила первый рейс в Киев
      • Украэрорух получил за полгода ,5 млн грн убытков
      • Украэрорух выиграл у МАУ еще один суд
      • Bees открывает дешевые регулярные полеты из Киева в Одессу
      • В аэропорту Харьков откроют сервисную базу Boeing и Airbus
      • Барна увольняется с должности директора аэропорта Николаев
      • Аэропорт Борисполь вошел в рейтинг самых эффективных по версии ACI EUROPE
      • В Николаеве открыли регулярные рейсы в Турцию
      • Ryanair может разместить в Украине до 20 самолетов
      • В аэропорту Херсон начали реконструкцию взлетно-посадочной полосы
      • Аэропорты Украины набрали обороты
      • На аэропорт Днепра выделят 1,4 миллиарда гривен
      • Авиакомпания Uzbekistan Airways возобновляет рейсы в Киев
      • В Кривом Роге вторая попытка реконструировать старый терминал аэропорта
      • Реконструкция аэропорта "Херсон" началась
      • Объявлен тендер на реконструкцию аэропорта "Черновцы"
      • В одесском аэропорту начали строительство магистральной рулежной дорожки
      • Самолет Airbus A представили авиарынку Украины
      • Windrose получила разрешение на полеты на зимние курорты
      • Ryanair планирует "завоевать" Украину
      • Bees получила разрешения на полеты в Египет зимой
      • Во Львове отметят летие первого полета гражданской авиации
      • Авиакомпания "Меридиан" планирует увеличить флот
      • Кабмин передал имущество аэропорту "Ужгород"
      • МАУ вернула более 50 млн. долларов из-за коронавируса
      • Одесские депутаты передали имущество аэропорта государству
      • Аэропорт Днепра: новый аукцион состоялся
      • Черкасский облсовет принял важные решения по аэропорту
      • Херсонский аэропорт с пoнeдeльникa пpeкpaщaeт paбoту
      • В Ужгороде начали монтаж новой светосигнальной системы
      • Турецкие инвесторы готовы вложить млн $ в аэропорт Хмельницкий
      • Авиакомпания Windrose зимой выполнит рейсы в Лапландию
      • В аэропорту Запорожье проведут реконструкцию пассажирского перрона
      • Киргизская компания выполнила облеты для аэропорта Львов
      • Wizz откроет рейсы из Киева в Дебрецен
      • Аэропорт "Ужгород" начал принимать самолеты через Словакию
      • Авиакомпания Мотор Сич сокращает частоту рейсов из Киева в Одессу
      • Azur Air Ukraine будет зимой летать в Канкун и Бангкок
      • Аэропорт "Борисполь" сообщил результаты работы за август
      • Аэропорт "Ровно" получит дополнительные 35 миллионов на реконструкцию
      • Turkish Airlines скоро начнет полеты из Николаева в Стамбул
      • Аэропорт Харьков в августе обслужил рекордное число пассажиров
      • "Ивано-Франковск" работал даже в самый тяжелый период эпидемии
      • SkyUp Airlines получила разрешения на зимнюю навигацию
      • Аэропорт "Ужгород" восстановил светосигнальную систему
      • Черновицкий аэропорт за лето обслужил пассажиров
      • Винница получила первые деньги на аэропорт
      • Windrose получила шестой ATR
      • В августе пассажиропоток аэропорта Львов превысил показатель докризисного года
      • Решение по аэропорту в Мариуполе будет до конца сентября
      • "Борисполь" готов к приему хасидов
      • Одесский аэропорт начал использование телетрапов
      • Александр Скичко встретился с потенциальным инвестором реконструкции Уманского аэродрома
      • Новый донецкий аэропорт будет под Краматорском
      • Немецкий лоукост-перевозчик Eurowings выполнил первый рейс в Украину
      • Винница одолжит денег на аэропорт
      • Аэропорт Львов получил рекомендации от АМКУ
      • Авиакомпания Wizz Air возобновляет полеты из Киева Будапешт
      • Украина продлила запрет для Белавии -СМИ
      • Запорожский аэропорт закажет ремонт кровли вспомогательных сооружений
      • Аэропорт Николаев запускает два новых рейса
      • СНБО занялся МАУ
      • В Мукачево презентовали детальный план территории для строительства международного аэропорта
      • Херсонский аэропорт получил разрешение на реконструкцию полосы
      • Windrose получила новый самолет
      • В Кривом Роге запланировали масштабную реконструкцию аэропорта
      • МАУ предлагает скидку до 30% в честь Дня Независимости
      • Кабмин разрешил въезд в Украину с одной дозой вакцины от COVID
      • Назначен директор аэропорта Черновцы
      • Молдовский лоукостер FlyOne открывает рейсы в Киев
      • Вблизи Бахмача установлен новый радиолокатор
      • В аэропорту "Одесса" уже смонтировали два телетрапа
      • В аэропорту Киев увеличили время регистрации на рейсы
      • Херсонский аэропорт временно закрывают на реконструкцию
      • Bees Airline привезла украинских спасателей из Греческой Республики
      • Директор аэропорта Николаев опроверг заявление о своем увольнении
      • МАУ будет облетать территорию Афганистана на рейсах в Дели
      • Объявлен повторный тендер на реконструкцию житомирского аэродрома
      • В аэропорту Житомир пограничники оформили первый самолет
      • В аэропорту Одессы открыли центр вакцинации
      • На дороге в аэропорт Хмельницкий сделали новое покрытие
      • С начала года аэропорт Киев обслужил тыс. пассажиров
      • В июле авиакомпания SkyUp увеличила пассажиропоток на четверть
      • Авиакомпания LOT возобновила полеты в Симферопольском РПИ
      • Авиакомпания SkyUp анонсирует рейсы в столицу Португалии
      • Аэропорт Борисполь назвал популярные направления июля
      • Авиакомпания Bees Airline полетит в Узбекистан
      • Объявлен тендер на реконструкцию аэропорта в Кривом Роге
      • Пункт массовой вакцинации от СOVID открылся в аэропорту "Борисполь"
      • Одесса – лучший региональный аэропорт Украины
      • Аэропорт Борисполь в десятке лучших аэропортов Восточной Европы
      • Терминал С аэропорта Борисполь отдают в аренду
      • Аэропорт Харьков подвел итоги июля
      • В аэропорту "Черкассы" завершены строительные работы
      • Украинский самолет Ан перевез 40 тонн горно-шахтного оборудования в Аргентину
      • Украинские авиакомпании получили разрешения на ряд новых направлений
      • Авиакомпания МАУ за полгода вернула пассажирам $23 млн.
      • Пассажиропоток аэропорт Львов в июле достиг докризисного уровня
      • Дополнительные прямые рейсы Харьков - Тель-Авив от МАУ
      • В аэропорту Борисполь прокомментировали закрытые комнаты для курения
      • Экс-директор аэропорта Запорожье оспорит решение суда
      • На одесские рейсы авиакомпания Azur Air Ukraine хочет самолеты Boeing большей вместимости
      • В Запорожье к новому терминалу хотят новый аэродром
      • В аэропорт Борисполь запускают дополнительный поезд из Киева
      • Аэропорт в Кирилловке строить не планируют
      • Три испанских направления авиакомпании SkyUp стартуют в августе
      • Залита первая монолитная плита нового терминала аэропорта в Днепре
      • Wizz Air Hungary начала летать в Симферопольском РПИ над Черным морем под ответственностью Украины
      • Новый перрон в Одессе затопило из-за выключенных насосов
      • Объявлен новый тендер на строительство аэропорта в Днепре
      • В следующем году в аэропорту Одессы появится грузовой терминал
      • Осенью в аэропорту Одессы будет категория посадки как в Борисполе
      • Самолет Киев-Батуми совершил посадку в Тбилиси по метеоусловиям
      • Два арестованных самолета продадут на аукционе
      • Реконструкция аэропортов все же будет через тендера
      • Уже 14 стран ЕС открыты для украинцев
      • На Мадейре рады открытию авиарейсов украинских авиакомпаний
      • В аэропорту Ужгород провели учения кинологи Нацполиции
      • Заканчивают разметку: аэропорт Черкассы готовят к работе
      • Авиакомпания SkyUp пояснила задержку рейса из Батуми в Харьков – виновата птица
      • В аэропорту Борисполь перестали сканировать багаж при входе
      • В Одессе хотят улучшить обслуживание авиапассажиров
      • Аэропорт "Запорожье" получил руководителя
      • Bees разрешили летать в Бахрейн и Даммам
      • В аэропорту "Черновцы" привели в порядок зал ожидания
      • Впервые из аэропорта Ужгород самолет улетел в Грецию
      • Аэропорта в Мариуполе не будет
      • Авиакомпания SkyUp открывает новые маршруты
      • Николаевский аэропорт принял и отправил 19 рейсов за сутки
      • К реконструкции аэропорта "Черкассы" хотят привлечь компанию, строившую аэропорт Стамбула
      • Первым с новой ВПП аэропорта "Одесса" взлетел самолет МАУ
      • В аэропорту Борисполь представили нового генерального директора
      • В Одессе приняли первый пассажирский рейс на новой ВПП
      • Аэропорт Запорожье временно возглавит юрист
      • Полосу аэропорта "Херсон" планируют реконструировать до конца года
      • В аэропорту Одесса установили телетрап со стеклянными стенками
      • SkyUp начинает летать в Саудовскую Аравию
      • Евросоюз разрешит въезд туристам из Украины
      • Рейсы в Одессу временно будет принимать Николаевский аэропорт
      • Начаты работы по разметке ВПП аэропорта Черкассы
      • "Антонов" сообщил об успешной перевозке медикаментов "Мрией"
      • Аэропорты Борисполь и Львов включены в программу безбарьерности
      • Директор МАУ подсказал как покупать билеты на внутренние рейсы
      • Пассажиропоток аэропорта Киев им. Сикорского в июне достиг тысяч
      • Николаевский аэропорт второй раз за год принимал транспортный самолет Ан
      • Аэропорт Черкассы уже в этом году возобновит свою работу - глава ОГА
      • Очередной скандал с авиакомпанией YanAir: задержка вылетов в Батуми
      • SkyUp получила право летать в Навои
      • Пассажиропоток Международного аэропорта "Львов" вырос на 36,6%
      • Приватизация и сокращение персонала ожидает аэропорт Борисполь, - эксперт
      • Украинцев не пустили на рейс Wizz Air в Таллинн– соцсети
      • В аэропорту Харьков задержки рейсов SkyUp
      • Национальный авиаперевозчик : Аваков ведет переговоры с Airbus
      • МАУ разрешили чартеры на Мадейру
      • Аэропорту "Киев" выделили землю под расширение
      • Закарпатская облрада просит у Кабмина еще денег на аэропорт
      • Аэропорт Харьков впервые превысил докарантинные показатели
      • "Мрия" везет из Германии в Намибию партию медикаментов
      • В этом году планируют начать ремонт аэропорта "Мариуполь"
      • Новый самолет Windrose посетил Львов
      • Авиакомпания SkyUp отказалась от полетов из Одессы в Салоники
      • Авиакомпания SkyUp будет летать на Мадейру
      • Антимонопольный комитет разблокировал финансирование строительства полосы в Днепре
      • Во Львове встретили первый рейс из Джедды
      • "Национальную авиакомпанию" Зеленского "консультируют" французы
      • ОГА создала рабочую группу для проверки аэропорта Николаева
      • В июне Украэрорух восстановил больше половины докризисного авиатрафика
      • В первом полугодии "Борисполь" показал устойчивый рост
      • Аэропорт "Николаев" планирует закупить новый интраскоп
      • "Антонов" перевез три пожарные машины с Ближнего Востока в Среднюю Азию
      • "Ивано-Франковск" обслужил более рейсов за полугодие
      • Аэропорт "Запорожье" в июне превысил показатели "доковидного" периода
      • В первом квартале года "Украэрорух" показал миллионов убытков
      • Wizz Air Abu Dhabi выполнила первый рейс в аэропорт Борисполь
      • Бундесвер планирует использовать Ан авиакомпании "Антонова" до года
      • Представители горсовета встретились с коллективом аэропорта Черновцы
      • Авиакомпания Flynas открыла еще одно направление из Киева
      • Аэропорт Черкассы хотят передать городу
      • Ryanair начала летать из Львова в Пафос и Турин
      • Air Baltic начала выполнять авиарейсы из Риги во Львов
      • Austrian Airlines выполнила первый рейс в аэропорт Запорожье
      • Украина восстанавливает авиасообщение с Кувейтом
      • Самолеты снова полетели в Турцию
      • МАУ пояснила задержку рейсов в Турцию
      • Определен победитель конкурса на должность директора аэропорта Борисполь
      • Новую ВПП в Одессе готовят к открытию
      • В аэропорту Борисполь задерживают рейсы в Турцию
      • Аэропорт Кривого Рога получит дополнительно 9 млн. грн.
      • Мининфраструктуры удалило сообщение о новом гендиректоре "Борисполя"
      • Авиационный безвиз с Евросоюзом Украина может подписать уже осенью - Шмыгаль
      • Аэропорт Житомир открывают для международных рейсов
      • Flynas будет летать из Львова по трем направлениям в Саудовскую Аравию
      • Единое авиапространство с ЕС положительно повлияет на расширение географии путешествий украинцев - goalma.orgевский
      • Аэропорт "Николаев" принял "Руслан"
      • Сформирован шорт-лист кандидатов в гендиректоры "Борисполя"
      • ЕС одобрил "открытое небо" с Украиной: Зеленский отреагировал
      • Самолет МАУ из-за птицы вернулся в Харьков
      • Харьковский аэропорт вошел в ТОП-3 украинских аэропортов
      • Аэропорту Ужгород выделили млн из госбюджета
      • "Мотор Сич" возобновила рейсы из Жулян во Львов
      • Держатели премиальной карты Visa получили отдельный коридор в аэропорту Борисполь
      • "Борисполь" завершил май с прибылью
      • Windrose будет возить пассажиров из Кривого Рога в Николаев
      • И Bees, и SkyUp будут летать в Куопио
      • Мариуполь удвоил финансирование аэропорта
      • Кабмин выделил деньги на винницкий аэропорт
      • Борисполь вошел в топ европейских аэропортов
      • На реконструкцию житомирского аэродромного комплекса выделяют полмиллиарда гривен
      • Опубликован проект Авиационных правил "Организация воздушного движения"
      • Украинские авиакомпании планируют новые маршруты
      • "Борисполь" упростил вход в терминал D
      • Иностранный концессионер может сдерживать развитие львовского аэропорта - Романовская
      • В Черновцах начинают подготовку к ремонту аэропорта
      • "Мрия" выполнит первый коммерческий рейс в этом году
      • Из аэропорта Николаев открыли новые рейсы
      • В аэропорту Борисполь открыт коридор контроля для пассажиров с детьми
      • Директора аэропорта "Запорожье" признали виновным в нарушении закона о гостайне
      • Bees Airline получила еще один самолет
      • В Мариуполе предлагают построить аэропорт на границе областей
      • Самолет SkyUp привез первых туристов из Саудовской Аравии
      • Закон о льготном ввозе региональных самолетов подписан
      • У авиакомпании SkyUp новый самолет
      • Правительство выделило деньги на реконструкцию аэропорта Черновцы
      • Облсовет профинансировал подготовку документации для аэропорта Измаил
      • Одобрена Государственная программа по безопасности полетов
      • SkyUp разрешили летать в Анкару
      • Николаевский облсовет хочет разорвать контракт с Барной
      • Ryanair запустит рейсы из Киева в Турин
      • Авиалинии Антонова за один рейс перевезли 5 вертолетов из Польши на Филиппины
      • Для украинцев отменили самоизоляцию по возвращению из заграницы
      • Рада ратифицировала соглашение о воздушном сообщении с Молдовой
      • МАУ закрывает представительство в Москве
      • Рейсы в Ужгород пользуются спросом
      • Предварительный генплан аэропорта в Мукачево разработан
      • Состоялся первый рейс Bees Airline из столицы Армении в Одессу
      • Мининфраструктуры планирует прямые рейсы в Эр-Рияд из трех украинских аэропортов
      • "Украэрорух" выровнял ставки в "Борисполе" и аэропорту Киев" из-за предписания АМКУ
      • Богуслаев планирует региональную авиакомпанию на Ан
      • Аэропорты Украины обслужили почти 4 млн пассажиров за 5 месяцев
      • В Запорожском авиаколледже откроют летный факультет
      • Bees открыла сообщение между Херсоном и Тбилиси
      • Пассажиропоток МАУ за 5 месяцев уменьшился на четверть
      • В "Борисполь" прибыл первый рейс из Саудовской Аравии
      • Аэропорт Днепра по-прежнему принадлежит Коломойскому
      • SkyUp разрешили лететь в два города Узбекистана
      • Аэропорт "Херсон" получит новое аэронавигационное оборудование
      • Самолет SkyUp приняли первым на новом перроне одесского аэропорта
      • Итоги мая аэропорта Харьков
      • 16 аэропортов до года не будет - Омелян
      • В аэропорту Запорожье ГСЧС проверяет организацию поисково-спасательного обеспечения полетов
      • В Мариуполе запланировали восстановить аэропорт и посчитали за сколько
      • Статистика аэропорта Борисполь за май
      • Аэропорт Киев опубликовал статистику за 5 месяцев
      • МАУ одобрили ряд направлений в Грецию
      • Зеленский ознакомился с реконструкцией аэропорта Кривой Рог
      • Криклий после отставки мягко покритиковал идею госавиакомпании
      • Президент Зеленский прибыл в Кривой Рог на самолете Windrose
      • Авиакомпания МАУ запускает туры выходного дня в Грузию
      • "Руслан" доставил вертолеты из Польши на Филиппины
      • SkyUp начала летать из Харькова в Тирану
      • Украина открывает авиасообщение с Саудовской Аравией
      • "Мотор Сич" увеличит количество рейсов Киев-Одесса
      • Eurowings начнет полеты в Украину в сентябре
      • МАУ заявила, что откладывает рейсы в Польшу из-за Беларуси
      • Суд отменил пересчет тарифов в деле о млн долга МАУ
      • "Мотор Сич" восстанавливает рейсы Киев-Львов
      • Импорт авиатоплива в январе-мае сократился на четверть
      • "Мрия" снова в небе
      • Аэропорт Бердянска готовят к восстановлению
      • Украина на финишной прямой по обеспечению функционирования аэропорта Ужгород
      • "Мрия" готовится к новым полетам
      • Вторая авиакомпания открыла рейсы из Херсона в Стамбул
      • EASA разрешило полеты над Беларусью в чрезвычайных ситуациях
      • Аэропорт Запорожье в мае увеличил пассажиропоток даже в сравнении с "доковидным" периодом
      • Работы в аэропорту Одессы идут по графику
      • Авиакомпания Windrose выполнила первый рейс в Ужгород
      • Авиакомпании Lufthansa и Austrian Airlines увеличивают частоту рейсов из Львова
      • Укрэксимбанк готов финансировать "Большое авиастроение"
      • Стартовали рейсы авиакомпании WINDROSE в Черновцы
      • Ryanair возобновил рейсы из Польши в Одессу
      • Реконструкция в аэропорту "Киев" будет стоить до 5 млрд гривен
      • Рада дала авиакомпаниям время на переход на отечественные самолеты
      • Елена Зеленская проверила аэропорт Борисполь на безбарьерность
      • В Офисе Президента рассказали об украинском "Аэрофлоте"
      • Новый лоукостер обеспечит прямое авиасообщение с Эр-Риядом
      • Аэропорт "Киев" планирует 1,5 миллиона авиапассажиров в году
      • МАУ восстанавливает рейсы в Афины
      • Госавиаслужба прекратила действие сертификата авиакомпании "Анда Эйр"
      • Ярославский будет строить аэропорт в Днепре круглосуточно
      • SkyUp объяснила, почему не будет летать по Украине из Запорожья
      • Bees Airline отказали в полетах в Хельсинки
      • Мэр Запорожья гордится постройкой нового терминала аэропорта за 2 года
      • Турецкий лоукостер откроет регулярные рейсы из Херсона в Стамбул
      • Аэропорт "Ужгород" готов к возобновлению регулярных рейсов
      • SkyUp возобновила базирование самолета в Запорожье
      • 38 единиц тяжелой техники в две смены работают на строительстве аэропорта Днепр
      • В "Борисполе" выделили места для парковки такси Uklon
      • SkyUp открыла рейс Запорожье - Батуми
      • Bees Airline выполнила первый чартерный рейс из Херсона
      • Аэропорт "Кривой Рог" полон оптимизма
      • Соглашение для аэропорта Ужгород заработает с 5 июня
      • Украина закрывает авиапространство для белорусских самолетов
      • Без самолетов "Антонова" производство вакцин от коронавируса затянулось бы
      • Правительство утвердило требования к качеству авиационного топлива
      • Глава Донецкой ВГА намерен добиться строительства аэропорта в области
      • МАУ представила расписание рейсов в Албанию на летний сезон
      • Строительство ВПП в аэропорту Днепра ускорится
      • Шмыгаль заявил, что "национальный перевозчик" должен закупать украинские самолеты
      • Госавиаслужба сообщила о вакансиях
      • Филатов считает, что аэропорт в Днепре все же нужен
      • Украинский "Руслан" обеспечил доставку грузов австрийского контингента в Мали
      • "Мотор Сич" отменяет рейсы между Киевом и Черновцами
      • Bees планирует летать в Самарканд и Хельсинки
      • Украинская авиакомпания Bees Airline удвоит флот
      • Аэропорт "Киев" рассчитывает в году увеличить пассажиропоток в два раза
      • МАУ восстановит рейс Киев-Варшава
      • МАУ обещает не поднимать стоимость билетов из-за облета Беларуси
      • Аэропорт Николаев получил сертификат аэродрома
      • Место для нового аэропорта на Донбассе почти выбрано
      • "Руслан" "Антонова" перевез истребитель из Бразилии в США
      • Из николаевского аэропорта возобновили регулярные рейсы в Турцию
      • Аэропорт Киев хочет компенсации за отмену авиасообщения с Беларусью
      • Реконструкция аэропорта Ровно стартует в ближайшее время
      • Кабмин принял решение по авиасообщению с Беларусью
      • Bees Airline дали разрешение на чартеры в Финляндию
      • Зеленский поручил Кабмину подготовить решение о прекращении авиасообщения с Беларусью
      • МАУ запускает новый рейс из Киева в ОАЭ
      • AirBaltic пока облетает Беларусь
      • Пропускная способность нового аэропорта в Закарпатье составит миллион пассажиров
      • У "Борисполя" полтора миллиарда убытков
      • Авиакомпании Windrose и аэропорт Черновцы готовятся к запуску авиарейсов
      • Кабмин утвердил внедрение европейской системы сборов за аэронавигационные услуги
      • Аэропорту Ровно необходим сертификат
      • МАУ планирует возобновить рейсы в Израиль
      • Насинюк остается директором аэропорта Ровно
      • Новый министр рассказал о планах в авиации
      • Сумская ОГА проведет консультации по аэропорту
      • "Антонов" обеспечивает вывод немецких войск из Афганистана
      • На реконструкцию аэропорта Киев выделят больше денег
      • Харьковчане уже несколько дней не могут вернуться с Кипра
      • Украинский "Руслан" доставил концентраторов в Дели
      • Авиакомпания МАУ объявляет об очередной отмене рейсов в Тель-Авив
      • Авиакомпания Wizz Air открывает новые рейсы из Рима в Харьков
      • В аэропорту "Запорожье" открыли пункт сдачи ПЦР-тестов
      • Третья очередь реконструкции международного аэропорта стартовала в Одессе
      • Аэропорт Днепр: получено разрешение на строительные работы
      • Полеты на тренажере для военных авиаторов из Шри-Ланки провел Украэрорух
      • Авиакомпания SkyUp отказалась от 33 маршрутов
      • Объявлен конкурс на должность гендиректора аэропорта Борисполь
      • Антимонопольный комитет прекратил финансирование реконструкции аэропорта "Днепр"
      • Аэропорт Одесса подвел итоги апреля
      • Austrian Airlines возобновила полеты в Одессу
      • Аэропорт Борисполь в апреле обслужил ,8 тыс. пассажиров
      • МАУ отменила рейсы в Израиль
      • Аэропорт "Киев" закроют почти на год
      • Динамика воздушного движения в апреле позволяет прогнозировать рост авиатрафика в туристическом сезоне
      • МАУ начинает выполнение рейсов в Рас-эль-Хайма
      • В апреле аэропорт Харьков восстановил 64% докарантинного пассажиропотока
      • Wizz будет летать из ОАЭ в Киев
      • Криклий рассказал о статусе работ в аэропорту Херсон
      • Новый терминал в Днепре не дает строить "Дія". И ГАСИ
      • Wizz Air начала продажу билетов на 4 направления из Львова
      • Международный аэропорт "Запорожье" подвел итоги работы в апреле
      • Количество внутренних рейсов Windrose достигнет десяти
      • У винницкого аэропорта новый руководитель
      • SkyUp получит право летать в Албанию из регионов
      • Аэропорт Кривого Рога заявил о готовности принимать самолеты любых стран
      • В аэропорту Николаев теперь можно сдать тест на COVID
      • Количество рейсов из Киева в Тбилиси достигло 23 в неделю
      • С 1 мая подъехать к терминалу в Одессе можно будет бесплатно
      • Объявлен тендер на проектирование нового аэропорта в Закарпатье
      • Львов торжественно встретил рейс из Франкфурта
      • Azur Air Uкraine пополнила свой флот
      • Ryanair добавила в расписание рейсы из Львова в Пафос
      • Тестовый рейс Киев-Ужгород перенаправили на Львов
      • Региональные аэропорты будут финансировать из акциза на авиатопливо
      • Bees Airline запустит новые рейсы из Украины. Направления и стоимость
      • Авиакомпании SkyUp разрешили полеты из Львова в Марса Алам
      • Авиакомпания Ryanair начала продавать билеты на рейсы Киев-Рига
      • Wizz возобновляет рейсы Киев-Пардубице
      • Верховный Суд отказал МАУ в иске к Украэроруху
      • МАУ продолжит выполнять рейсы в Турцию
      • Cyprus Airways: рейсы из Ларнаки в Киев и Одессу
      • Bees Airline официально разрешили выполнять внутренние рейсы
      • Новый аэропорт Закарпатья будет в Мукачево
      • SkyUp выполнила первый рейс в Тирану в этом году
      • Авиакомпания МАУ завершила год с убытком 4,5 млрд грн
      • "Мотор Сич" начала полеты в Одессу из Киева
      • Аэропорт Винница остался без директора
      • Bees Airline открыла продажу билетов на новое направление
      • МАУ возобновляет рейсы в Кишинев
      • Шмыгаль дал поручение проработать увеличение рейсов между Украиной и Турцией
      • Кривой Рог будет встречать Windrose
      • SkyUp получила разрешение на полеты в Монастир
      • Зеленский обсудил с премьером Словакии ситуацию с аэропортом "Ужгород"
      • Посольство ОАЭ просит выделить помещения для молитв мусульман в столичных аэропортах
      • В Закарпатской ОГА рассказали о месте для нового аэропорта
      • Аэропорты "Львов" и "Борисполь" будут преобразованы в акционерные общества
      • МАУ будет летать в Саудовскую Аравию
      • Аэропорт Запорожье предупредил о возможных изменениях в расписании
      • НДС на внутренние авиаперелеты будет обнулен
      • SkyUp открывает рейсы в Лондон
      • Еще один самолет Bees получил фирменную ливрею
      • В Украине будет цифровой сертификат COVID
      • Авиакомпания SkyUp оформляет страховку
      • В Полтаве подписали договор на проект реконструкции аэропорта
      • Аэропорт "Хмельницкий" планирует принимать самолеты "Новой Почты"
      • SkyUp начала начал масштабную полетную программу в Ларнаку
      • МАУ стремится восстановить маршрутную сеть
      • Аэропорт в Днепре оказался без проектировщика
      • Криклий назвал примерную стоимость строительства аэропорта для Донбасса
      • Первый чартер Bees Airline прибыл в Кению
      • В аэропорту "Кривой Рог" запланирован большой объем работ
      • Windrose в июне запускает рейсы из Киева в Ужгород, Черновцы и Кривой Рог
      • Аэропорт Херсона профинансируют из ГФРР
      • МАУ откроет новые направления
      • SkyUp отменила сразу 15 маршрутов в Европу на лето
      • Новая полоса в Одессе раньше начала лета не заработает
      • Министерство инфраструктуры предлагает открыть авиарейсы из Одессы в Гянджу

Шумило С. В. До історії ігуменства прп. Паїсія Величковського в монастирі Симонопетра на Афоні за невідомими раніше архівними документами XVIII ст. // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. , січень-квітень. - № (). C.

Шумило С.В. Нове джерело до біографії І. Мазепи та історії зв’язків української козацької старшини з центром православного чернецтва на Афоні // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. , листопад-грудень. - № 6 (). - С. Виявлений в архіві Зографського монастиря «Руський Пом’янник» є унікальною пам’яткою та важливим джерелом як до біографії І. Мазепи, так і історії зв’язків українських гетьманів та козацької старшини з центром православного чернецтва на Афоні в XVII – XVIIІ ст. Цей рукопис може послужити цінним джерелом у майбутніх дослідженнях з історії Церкви, козацької старшини та України доби Гетьманщини. Зографський Пом’янник дозволяє встановити імена учасників різних історичних подій, виявити їхні родинні зв’язки тощо. У ньому збережено свідчення не тільки про знатних українських меценатів, але й повні відомості про склад їхніх родин. Останнє являє особливу цінність, оскільки про багатьох представників української козацької старшини та шляхти таких даних не збереглося і завдяки віднайденому рукопису тепер є можливість відновити генеалогічне древо цих родів. Окрім того, документ є цінним джерелом для вивчення українсько-болгарських відносин в XVII – XVIIІ ст. Цей документ в чергове засвідчує, що тисячолітні зв’язки зі Святою Горою Афон, вплив її традицій та її послідовників на духовно-культурні процеси в історії України відігравали важливе значення. А сама афонська спадщина, безперечно, — одна з важливих складових української національної духовної культури і традиції, яка потребує подальшого вивчення. Продовження пошуків та досліджень в архівах та бібліотеках монастирів Афону можуть відкрити нові, невідомі досі цінні джерела та свідчення з української історії, культури та духовності.

Содержание



[ 1 ]


[ 4 ]

Передмова

Серед чинників духовного буття важливе місце посідає історія рідного краю. Адже нині, коли ми в пошуках шляхів майбутніх осмислюємо минуле, проблеми регіональної історії набирають надзвичайної актуальності. Любов до країни, патріотизм починаються з розуміння і емоційного переживання проблем того краю, звідки людина родом, де початки її буття. Без історії міста, села, району, вулиці не може бути повнокровної історії країни. Без пам’яті про діяння батьків своїх неможливе духовне відродження. У Святому Письмі ми читаємо: “Шануй батька твого і матір твою, як наказав тобі Господь, Бог твій, щоб довгими були дні твої, і щоб добре було тобі на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі”(Втор. 5;16). А чи може бути пошана без пам’яті про діла батьків своїх, про їх життя і страждання? Забуваючи минуле, ми підрубуємо коріння, яке живить нас досвідом предків і дає орієнтири життя майбутнього. І чи не через відсутність пам’яті ми стверджуємо свою убогість порівняно з “цивілізованим” Заходом, і чи не попереджав нас Господь, говорячи: “Хто злословить отця свого і матір свою, того світильник погасне серед глибокої темряви” (Прит;20).

В особистому житті, в пошуках духовної підтримки, ми раз у раз звертаємося до витоків, згадуємо ті місця, де народилися і знаходимо спокій, починаємо розуміти речі істинні, суттєві. Ось як висловлює цю ідею уродженець Бердичева, поет Аврам Гонтар у вірші “Первая звездочка”:

Я ушибался сотни раз о камни,
Сквозь сто огней вела меня судьба,
Но до сих пор все так же дорога мне
У Гнилопятки дикая тропа.
Заплакал я,
Споткнувшись там когда-то,
И тихий плач мой
Там дрожит поднесь.
Плешивый камень – темный и щербатый –
Все видел…
(И у камня зренье есть!)
Я пил из всех источников…И все же
Колодец старый наш меня влечет.
И мать моя к нему тянулась тоже:
В нем горечь черпала она и мед.
В колодец
Заглянул я
Как-то ночью,
Плыла там звездочка судьбы моей.
…Она мне светит
И сейчас воочью
И озаряет путь
С тех первых дней.

[ 5 ]

Проблемами історичного краєзнавства Бердичівщини в ХІХ – на початку ХХ ст. займалися католицький священик goalma.orgовський, землевласник goalma.org, полковник І.Петроков, київський історик-краєзнавець goalma.orgвич, письменник goalma.orgський. Їх цікавили питання про час виникнення міста, походження його назви, історія кляштору босих кармелітів та православних храмів, особливості культури та побуту краю. Питання соціально-економічного розвитку висвітлював економіст goalma.orgін. У радянський період особливе значення мали дослідження goalma.orgівського – директора Бердичівського історико-культурного заповідника. Він першим розпочав археологічне обстеження відомого Райковецького городища. Ним було зібрано і досліджено багато унікальних історико-культурних пам’яток. До сьогоднішнього дня не втратила значення праця goalma.orgівського “Бердичівський державний історико-культурний заповідник”. Археологічні обстеження Бердичівщини проводили у різні часи такі вчені як goalma.orgов і І.Винокур. Особливо слід згадати плідну роботу місцевого краєзнавця-археолога goalma.org Цікавими були також пошуки краєзнавця goalma.orgірука. Значний фактологічний матеріал про Бердичів і район узагальнено авторами нарису у томі “Історія міст і сіл України. Житомирська область”. У наш час багато різноманітних проблем і питань вміщуються на сторінках місцевої преси та у збірниках науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. Це публікації goalma.orgн, goalma.orgди, goalma.orgівського, goalma.orgнського, goalma.orgського, goalma.org, goalma.orgка та ін. Разом з тим слід зазначити, що на сьогоднішній день відсутні узагальнюючі праці в яких би комплексно висвітлювалися соціально-економічні, суспільно-політичні та культурні аспекти історії краю з урахуванням сучасних досягнень історичної науки.

У даній праці автором зроблено спробу дати цілісний огляд історичного розвитку краю з найдавніших часів до початку ХХ ст. Безумовно, автор розуміє, що не всі аспекти історії Бердичівщини йому вдалося висвітлити грунтовно і буде вдячний читачам за всі конструктивні зауваження та пропозиції.


[ 6 ]

Бердичів і околиці з найдавніших часів
до ІХ ст. н. е.

Заселення первісними людьми території сучасної Житомирщини почалося в давньокам’яному віці (палеоліті), ймовірно ще в ашельську епоху (1 млн. - тис. років тому). Пам’ятки даного періоду зустрічаються в Черняхівському, Овруцькому та Радомишльському районах. На Бердичівщині, як палеолітичних, так і мезолітичних знахідок не виявлено, що пов’язано насамперед з недостатньою вивченістю району. Але безумовним є те, що землі краю здавна приваблювали поселенців. Річка Гнилоп’ять з густою мережею приток була для давніх жителів джерелом води, тут водилося багато риби, водоплавної птиці. Неосяжні лісові масиви давали будівельний матеріал, в них водилося багато дичини, росли дикі фруктові дерева, ягоди. З початком землеробства велике значення відігравали родючі чорноземи і пасовища в заплавах. Ліси давали можливість випалювати деревне вугілля для виготовлення кричного заліза. Крім того, місцевість була багата на поклади залізних болотних руд, піщаника, граніту, різноманітних глин.

Найдавнішими в районі вважаються пам’ятки, досліджені goalma.orgм в ряді населених пунктів району. Так, на захід від с. Слободище, неподалік від урочища "Дудчина гора”, на поверхні піщаних дюн дослідником було зібрано велику кількість крем’яних виробів мікролітичного типу: крем’яні нуклеуси, відбійники та фрагменти ліпного посуду, прикрашеного гребінчастим орнаментом. Схожими були знахідки поблизу сіл Катеринівка, Бистрик і в самому місті, в районі “Піски”. На думку goalma.org, їх можна віднести до пам’яток періоду неоліту. Але зібраний матеріал не дозволяє визначити до якої саме археологічні культури вони належать. Можливо це були племена Дніпро-Донецької культурної спільності, які населяли територію України в другій половині V – середині ІІІ тис. до н. е. Для вирішення даної проблеми потрібні подальші археологічні дослідження.

З кінця ІV тис. до н. е. в пошуках нових родючих земель і пасовиськ Східну Волинь починають заселяти племена трипільської культури, які внаслідок контактів з місцевим населенням формують своєрідні варіанти даної культури. За словами goalma.orgівського, переплетінню різних типів і варіантів доісторичних культур на півдні Житомирщини сприяло те, що дана місцевість є водорозділом між системами річок Тетерева, Росі та Південного Бугу. Залишки поселень трипільської культури у Бердичівському районі виявлені поблизу


[ 7 ]

сіл Семенівка, Мирославка, Райки, Бистрик, Велика П’ятигірка. Особливо багатими на знахідки є околиці с. Слободище. Тут, в урочищах “Слобідка”, “Заріччя”, “Займисько” і “Скеля” Г. Богуном зібрано уламки посуду, покритого вохрою, крем’яні пластини, нуклеуси, зернотерки, проколки, серпи, прясла, глиняні бусинки і мотиги з оленячого рогу.

В р. goalma.orgівським і goalma.orgінним було розкопано Скраглівецький могильник, в якому було знайдено уламки посуду, глиняне прясло, трипільську статуетку і жертовну купу з палених кісток та вугілля. Археологічні дослідження околиць с. Райки виявили в урочищі “Кругла Гора” поселення пізньотрипільських часів. На території Райковецького городища, під культурним шаром давньоруських часів, знайдено трипільську кераміку, прясла та глиняні жіночі статуетки. На території Бердичева пам’ятки даної культури виявлені в районі “Піски”, вздовж берега р. Гнилоп’ять, та в урочищі “Жмурі” (лівий беріг р. Гнилоп’яті, напроти міського пляжу).

Хоча це були часи мідного віку, металевих речей не виявлено. І взагалі, аналіз знахідок показує, що в порівнянні з пам’ятками трипільської культури на корінній території її формування в Дніпро-Дністровському межиріччі, місцеві варіанти виглядають більш архаїчно. Про це свідчить примітивність жител (переважають землянки, а не наземні житла), спрощена антропоморфна пластика та незначна кількість розписного посуду. Головним заняттям населення тих часів було землеробство і скотарство. Частими є знахідки крем’яних пластин-вкладишів до серпів, зернотерок, рогових мотиг та кісток домашньої худоби. Поклонялися трипільці богині-матері, в місцях їх жител, нив та поховань постійно трапляються жіночі статуетки з вкрапленими зернинами. Під час землеробських свят їх ламали і закопували в землю, спостерігаючи за проростанням зерна. На думку етнографів, даний ритуал пов’язаний з ідеєю вмираючого і воскресаючого божества, яка була характерною для багатьох народів на даному етапі їх розвитку.

Трипільські племена розміщували свої поселення на крутих важкодоступних берегах річок. Судячи з розкопок, свої житла вони розміщували концентричними колами, в середину яких під час небезпеки заганяли худобу. Знахідки бойових сокир і ножів свідчать про те, що це були далеко не мирні часи.

Причина занепаду культури і подальшого її зникнення не до кінця досліджена, можливо, це пов’язано з наступом племен культури кулястих амфор, а можливо, сам процес переселення трипільців в Східну Волинь і змішування їх з місцевими племенами супроводжувався втратою попередніх культурних надбань. Слід


[ 8 ]

підкреслити, що саме на півдні території сучасної Житомирської області найдовше зберігалися сліди трипільських племен. Їх історична доля до кінця не з’ясована, але безумовним є те, що традиції трипільців мали вплив на розвиток місцевих жителів у наступний період.

Пам’ятки епохи бронзи (ІІ тис. до н.е.) на Бердичівщині знайдені в селах Слободище, Семенівка, Житинці, Кустин, Мирославка, Швайківка та в місті Бердичеві - на захід від урочища “Жмурі” вздовж лівого похилого берега р. Гнилоп’ять та на лівому березі струмка, що протікає біля цегельного заводу. Характерними для всіх поселень є знахідки уламків глиняного ліпного посуду з відбитками шнура, крем’яних ножів, нуклеусів, кісток свійських тварин, місць вогнищ та печини (глиняної обмазки жител). Реконструйований посуд має тюльпаноподібну форму. За даними археологів, це були племена тшинецької (ХV-XI ст. до н.е.) і білогрудівської (XI-IX ст. до н. е.) культур. Як вважають вчені, дані племена були пращурами слов’ян.

В цей період йде процес дальшого оволодіння відтворюючими формами господарства - землеробством і скотарством. Зростає асортимент культурних рослин - знайдено зернини кількох сортів пшениці, проса, ячменю, льону, а також гороху. Розвивалося садівництво і городництво. Про це свідчать знахідки кісточок вишні та сливи, насіння ріпи, цибулі, часнику, маку. Часто зустрічаються кістки свійських тварин. Знаряддя праці в основному виготовлялися з кременю, яким багата Волинь. Техніка його обробки на той час досягла найвищого рівня. Кам’яні сокири ретельно відшліфовані і мають висвердлені отвори. Хоча місцеві ковалі вже знали техніку холодного кування металу, бронзових предметів виявлено дуже мало: завитушки (прикраси) та плоска сокира, знайдені біля с. Слободище, і долотовидна сокира з с. Бистрик. Це пов’язано з відсутністю місцевої сировини. Поселення тих часів налічували землянок, розміром 10x5 м., які двома рядами тягнулися вздовж річок. Зроблені вони були з дерева і очерету, які обмазували глиною. Дах був двоскатний, покритий соломою. Іноді зустрічаються маленькі житла, розраховані на одну сім’ю, що свідчить про початок розкладу родової общини. Померлих ховали в курганах на боці, в скорченому положенні. Велику кількість могильників “скорчених” на Бердичівщині відзначав археолог goalma.orgівський.

З кінця ІІ – початку І тис. до н.е. починається епоха залізного віку, період значних змін в господарському та суспільному житті. Територію сучасної Житомирщини в ІХ-VІІ ст. до н. е. населяли племена чорноліської культури, які перейняли техніку обробки


[ 9 ]

заліза від кіммерійців, що жили південніше. Сировиною для них стала болотна руда. В Бердичівському районі пам’яток даної культури не виявлено, але знахідки в навколишніх районах свідчать, що дана місцевість могла належати до району розселення чорноліських племен. Тим більше, що їхня культура стійко продовжувала традиції попереднього населення краю.

Поселення чорнолісців розміщувалися на невисоких ділянках плато, що прилягали до заплав річок. Вони мешкали в досить великих напівземлянках, що свідчить про існування великої патріархальної сім’ї. Землю обробляли дерев’яними ралами, в яких запрягали волів. Посуд чорнолісців мав оригінальний і вишуканий вигляд. Сильно змінився у порівнянні з попереднім періодом поховальний обряд. Це свідчить про певні етнічні зміни в краї. Померлих ховали вже за обрядом трупоспалення у безкурганних могильниках.

Починаючи з VІІ ст. н.е., у зв’язку з входженням місцевих племен до зони впливу скіфів, дана культура набирає рис ранньоскіфської. За даними Геродота, лісостепову частину Правобережної України в той період населяли скіфи-орачі. Ці племена були скіфами лише за назвою, а не за етнічною належністю, оскільки населення скіфського часу на Правобережжі, на відміну від скіфів Причорномор’я, було не прийшлим, а вело своє походження від “чорнолісців”. У Бердичівському районі пам’ятки скіфського часу відомі в багатьох пунктах басейну р. Гнилоп’ять (села Маркуші, Житинці, Кустин, Велика П’ятигірка, Мирославка, Бистрик, Гвоздава, Хажин, Пилипи, Малосілка, Терехове). В с. Слободище, в урочищах “Белько”, “Дудчина гора”, “Займисько”, обстежена ціла група поселень тих часів. В с. Райки, в урочищі “Кругла гора”, на місці поселення пізньотрипільсьго часу виявлено городище скіфського часу. Більшість з них - це неукріплені селища, розміщені на перших надлугових терасах р. Гнилоп’ять і її приток. Характерними є знахідки грубого ліпного посуду сірого кольору у формі горщиків, орнаментованих наліпними валиками по черевку з защипами на вінці. Зустрічаються також миски із загнутими всередину під прямим кутом вінцями, глиняні сковорідки, фігурки тварин, прясла, глиняні “хлібці”, грузила до риболовних сіток. На території Бердичева поселення скіфського часу існувало в районі “Загребелля”, на лівому березі струмка, що є притокою р. Гнилоп’ять. В цей час, як і раніше переважали кам’яні знаряддя праці, залізних виявлено дуже мало. Поховальний обряд був аналогічним як і у попередні часи. Пам’яток, які б свідчили про майнове розшарування, теж не виявлено.


[ 10 ]

Взагалі, своєрідність Східної Волині в цей період полягала в значній консервативності і простоті всіх сторін життя. Досить значними були контакти з північними сусідами – племенами підгірцівсько-милоградської культури (за Геродом-неври), які заселяли північ Житомирщини.

З ІІІ ст. до н. е. по ІІ ст. н. е. територія сучасної Бердичівщини входила до ареалу розселення зарубинецьких племен. Одне поселення даної культури виявлено на околицях с. Райки. Ряд археологів ототожнюють зарубинецьку археологічну культуру із слов’янами – венедами. Даний період – це час значних прогресивних змін у веденні господарства. Залізні вироби остаточно витіснили кам’яні і бронзові. Кераміка, хоча і зберігала форму скіфської, але виготовлена вже на повільному гончарному крузі. Житла набувають форм традиційних мазанок, для могильників характерні трупоспалення з бідним речовим інвентарем.

З ІІ до початку V ст. н.е. Бердичівщину населяли племена черняхівської культури. Більшість вчених вважає цю культуру поліетнічною, ядром якої були слов’яни. Пам’ятки черняхівського типу густо вкривають південні і південно-східні береги р. Гнилоп’ять та її притоків. Площі поселень були досить значними. В довжину вони тягнулися на відстань до метрів, а в ширину - 40 - метрів. Могильники розташовувалися на більш високому березі недалеко від селищ. Всі вони належать до поховань з трупопокладеннями. Часто зустрічаються іноземні вироби: скляний посуд, римські монети і фібули, що свідчить про торгові зв’язки з Причорномор’ям і Балканами. Переважна більшість монет припадає на ІІ ст. н. е. З ІІІ ст. їх кількість різко зменшується.1 Основою господарства було орне землеробство. Жителі вирощували пшеницю, жито, ячмінь, просо, горох, льон, цибулю, часник, моркву, редьку, розводили велику рогату худобу, коней, свиней, кіз. Археологічні дані дозволяють говорити про виникнення індивідуального (сімейного) землекористування при збереженні колективної власності на землю. Триває процес відокремлення ремесла від землеробства, поглиблювалася матеріальна нерівність, почала формуватися знать. Деякі факти свідчать про зародження рабства. На думку І.Винокура, черняхівське суспільство вже стояло на порозі утворення держави. Для археологічних знахідок даної культури на території району є характерними велика кількість глиняного посуду сірого, чорно-сірого і цегляного кольорів, з шершавою


  1. На території Бердичівського району знайдено близько трьох десятків срібних  римських монет часів імператорів Антоніна Пія, Марка Аврелія, Філіпа Араба, Траяна і Тіта.

[ 11 ]

і лискованою поверхнею, глиняні біконічні прясла, залізні наральники, шлаки, круглі кам’яні жорна. В розташуванні пам’яток черняхівської культури простежується певна система. Рештки поселень завжди займають відкриті сонцю південні, південно-східні та південно-західні схили надзаплавних терас. Поселення черняхівців виявлені поблизу сіл Бистрик, Швайківка, Маркуші, Кикишівка, Житинці, Велика П’ятигірка, Радянське, Буряки. Велику кількість кераміки і рештки жител знайдено біля с. Семенівка, на правому березі струмка, притоки р. Гнилоп’яті та на лівому березі річки, на півдорозі між Бердичевом і Скраглівкою. Як і раніше, численний матеріал дають околиці goalma.orgище (урочища “Слобідка”, “Заріччя”, “Гірка”, “Займисько”). На території Бердичева поселення черняхівської культури обстежені в урочищі “Жмурі”, в районі сучасної вулиці Дружби та поблизу консервного заводу. У цих місцях було знайдено велику кількість решток посуду, як ліпного, так і виготовленого на гончарному крузі, прясла, уламки зернотерки, залізний наконечник до списа та фрагмент тигеля ювеліра.

Поселення південно-західної частини Житомирщини (в тому числі західної частини Бердичівського району) ІІ – V ст. дещо відрізняються від класичних черняхівських, в зв’язку з чим деякі археологи виділяють їх в окремий варіант черняхівської культури – волинську групу полів поховань. Такі поселення були досліджені в ряді пунктів району. В р. археологи І.Винокур і goalma.orgвський проводили розкопки на околицях с. Слободище і на правому березі р. Гнилоп’яті в урочищі “Слобідка” вони виявили рештки жител, кераміку сіро-чорного і жовто-коричневого кольорів, жорна, залізний наральник і велику кількість залізних шкалів. В р. на околиці с. Маркуші (урочище “Мадярщина”) експедицією Чернівецького університету теж було досліджено поселення черняхівського періоду, в якому знайдено пам’ятки різних варіантів даної культури. Схожі поселення існували також на околицях сіл Житинці, Кикишівка, Мирославка. Впадає в вічі не тільки високий рівень культури даних племен, а й значна, як на ті часи, кількість населення. Усього в Бердичівському районі відомо понад 50 поселень черняхівської культури. За підрахунками І. Винокура, на території сучасного Бердичівського району в той час могло проживати до 5 тис. чоловік.

Починаючи з кінця ІV ст., в матеріальній культурі стаються зміни в гіршу сторону - вона стає більш примітивною і грубою; в V ст. вже ніщо не нагадує періоду розквіту ІІ-ІV ст. Причиною таких різких змін була гунська навала. Виявлені археологами


[ 12 ]

сліди пожеж і спустошень ставлять її в один ряд з нашестям монголо-татарів на Русь в ХІІІ ст. В зв’язку з цим частина жителів знялася зі своїх місць і переселилася на Балкани. На частково запустілі землі переселяються племена корчацької археологічної культури, основна територія розселення яких проходила вздовж середньої течії р. Тетерів. Рештки їх поселення на території Бердичівського району виявлені поблизу с. Райки (урочище “Запасіка”) і с. Слободище (урочище “Гірка”). Матеріальна культура даних племен була більш архаїчною ніж у попередників. Рештки жител свідчать про патріархальні відносини і повну відсутність матеріальної нерівності. Зникає посуд виготовлений на гончарному крузі. А в техніці землеробства ми бачимо повернення до підсічної системи. Для поховального обряду є характерним трупоспалення і розміщення урн з прахом в ямках, обкладених камінцями, з наступним насипанням на поверхні кургану.

На основі корчацької археологічної культури в VII ст. виникає Лука-Райковецька культура, від якої походять літописні племена полян, древлян, волинян і дреговичів. Назва даної культури походить від урочища “Лука” на околиці goalma.org Тут археологами було виявилено рештки жител розмірами 3х4 метри у вигляді землянок з глинобитною підлогою, велике скупчення ліпного посуду, печини, кісток тварин, а також жорна і залізні знаряддя праці. Іноді зустрічається посуд, виготовлений на повільному гончарному крузі і прикрашений лінійним та хвилястим орнаментом. Схожі пам’ятки було виявлено Г. Богуном на території м. Бердичева в районі вулиці Дружби та в урочищі “Жмурі”. Тут знайдено уламки зернотерки, печину та характерну для Лука-Райковецької культури кераміку.

Узагальнюючи вищесказане, можна зробити висновок про дуже давні початки заселення території міста та району. При цьому пам’ятки різних епох часто знаходять в одних і тих же пунктах, що вказує на безперервність у заселенні краю протягом тисячоліть. Це підтверджується також певною спадкоємністю особливостей матеріальної культури у різні відрізки часу.


[ 13 ]

Давньоруський період
(IX-XIII ст.)

Давньоруські пам’ятки в Бердичівському районі представлені неукріпленими селищами, городищами та грунтовими могильниками. На багатьох з них чітко простежується спадкоємність і взаємозв’язок з попередніми археологічними культурами, особливо це стосується поселень біля сіл Райки і Слободище. Селища та могильники даного періоду виявлені також біля сіл Гвоздава, Швайківка, Соснівка, Маркуші. На території міста, на лівому березі р. Гнилоп‘ять, в районі вулиці Дружби та в урочищі “Жмурі”, було зібрано уламки посуду давньоруських часів з характерним лінійно–хвилястим орнаментом та різко вигнутим назовні вінцем. Така кераміка часто зустрічається на території всього району. Знайдено також численні шиферні пряслиця, залізні наконечники списів, серпи та зернотерки. Особливо багатими на знахідки є околиці с. Слободище (урочища “Белько”, “Киселівка”, “Глинище”, “Гірка” та “Широке озеро”). Тут під час археологічних розкопок р. виявлено рештки залізоробних майстерень із залишками горнів, криці, шлаків та глиняних продухів. Рештки укріплених городищ є біля сіл Райгородок та Бистрик. Одним з найбільш досліджених у масштабах України є Райковецьке городище.

Городище займало високий лівий берег р. Гнилоп’ять. Зі сходу воно обмежене заплавою цієї річки, а на півдні - її притокою Рублянкою. Саме городище неправильної округлої форми з площею 1,25 га. Укріплювалося воно оборонною системою з двох рядів валів і ровів. На верхній частині валу встановлювався дерев’яний частокіл. При будівництві укріплень спочатку ставили дерев’яні кліті – тараси, які потім засипали землею і глиною, а з внутрішньої сторони прибудовували житла та будівлі господарського призначення. Їх горище засипалося глиною і служило майданчиком, на якому за частоколом стояли під час облоги захисники. По всьому колу будівель ми бачимо поєднання малих приміщень з печами, а більших - без них. Окрема сім‘я займала два приміщення, в одному з яких була кухня, а в другому – світлиця. Всього таких жител нараховується 23 - 24, певно саме така кількість сімей тут проживала. Всередині городища стояли залізоробна майстерня і кузня, а в цілому центр був незабудованим - сюди під час нападу ворогів заганяли худобу. Цікаво, що схожа система розміщення жител була ще у трипільські часи. За межами городища був розташований посад, у якому жили ремісники і селяни. Можливо, він теж був оточений валом, але слідів його не збереглося.

Городище займало високий лівий берег р. Гнилоп’ять. Зі сходу воно обмежене заплавою цієї річки, а на півдні - її притокою Рублянкою. Саме городище неправильної округлої форми з площею 1,25 га. Укріплювалося воно оборонною системою з двох рядів валів і ровів. На верхній частині валу встановлювався дерев’яний частокіл. При будівництві укріплень спочатку ставили дерев’яні кліті – тараси, які потім засипали землею і глиною, а з внутрішньої сторони прибудовували житла та будівлі господарського призначення. Їх горище засипалося глиною і служило майданчиком, на якому за частоколом стояли під час облоги захисники. По всьому колу будівель ми бачимо поєднання малих приміщень з печами, а більших - без них. Окрема сім‘я займала два приміщення, в одному з яких була кухня, а в другому – світлиця. Всього таких жител нараховується 23 - 24, певно саме така кількість сімей тут проживала. Всередині городища стояли залізоробна майстерня і кузня, а в цілому центр був незабудованим - сюди під час нападу ворогів заганяли худобу. Цікаво, що схожа система розміщення жител була ще у трипільські часи. За межами городища був розташований посад, у якому жили ремісники і селяни. Можливо, він теж був оточений валом, але слідів його не збереглося.


[ 14 ]

Городище і околиці - приклад системи замкнутого господарства. Привозних речей виявлено мало, все необхідне для життя виготовлялося на місці. Головним заняттям населення було сільське господарство. Археологами знайдено 22 плуги. Це досить значна кількість для поселення такого розміру. Про підсічну систему господарства свідчить велика кількість сокир і колунів. Врожай збирали серпами. Коси використовували лише для покосу трав. Крім хліборобства, жителі займалися городництвом і садівництвом, про це свідчать знахідки насіння маку, огірків, кісточок вишень і слив. Остеологічний матеріал говорить про значну роль у житті населення скотарства і полювання. Про заняття рибальством свідчать знахідки залізних гачків і грузил. Близько тисячі знайдених залізних предметів вказують на те, що добування заліза і ковальство були провідними галузями ремесла. Винятковою є знахідка горну, в якому на момент загибелі городища ще не був закінчений процес виплавки заліза. Результати хімічного аналізудеяких виробів вказують на високу якість заліза. Особливо впадає в вічі велика кількість різноманітних жіночих прикрас, виготовлених з міді, олива, бронзи, срібла і золота. Про їх місцеве виробництво говорять знайдені тиглі, спеціальні інструменти, форми і незакінчені вироби. Так, в одному з будиночків, який мабуть належав ювеліру, знайдено значні запаси різних прикрас. Різноманітні каблучки, колти, браслети, намиста, очілля, хрестики вражають своєю красою. Їх виготовляли із застосовуванням технологій перегородчастої емалі, зерні, скані, черні, що свідчить про високий рівень майстерності. Крім прикрас з металу було знайдено багато виробів із кольорового скла. Особливо впадають у вічі браслети, виготовлені у вигляді переплетених витків скла, покритих зверху емаллю чорного, червоного і жовтого кольорів. Серед ремісників посаду були також і гончарі. Посуд різних форм та призначення вони виготовляли на гончарному крузі і прикрашали орнаментом у вигляді прямих, хвилястих і зигзагоподібних ліній. Кожен майстер мав своє тавро. Жителі городища займалися і ткацтвом. В багатьох житлах знайдено глиняні і шиферні пряслиця та обгорілі рештки ткацьких верстатів. Під час розкопок були виявлені різноманітні інструменти для обробки дерева: сокири різних типів, струги, пилки, долото, гвинт для столярного верстату, які свідчать про наявність в поселенні майстрів по обробці дерева. Залишки діжок, відер та обручів до них говорять про існування бондарів. В посаді були знайдено також рештки майстерні по обробці каменю і кісток. Цілком ймовірно, що існували й інші види ремесел.


[ 15 ]
Пам‘ятки Райковецького Городища

- коси - горбуші;
5 - заступ;
- залізні наконечники для лопати і заступа;
8 - мотика;
9 - кайло


[ 16 ]

Враховуючи, що городище мало оборонне призначення, то основну частину його населення складали воїни-дружинники з сім’ями та їх челядь, а населення посаду і присілків було від них в економічній і адміністративній залежності. Археологічний матеріал говорить про соціальну диференціацію населення. Так житловий інвентар у посаді відрізняється бідністю та убогістю порівняно з житлами городища. Примітивність знарядь праці, простота прикрас (прикраси тільки скляні або просто намиста з кісточок вишень, слив і лісових горішків), відсутність зброї, убогість посуду – все це впадає в вічі при порівнянні з речами городища. Примітним є той факт, що всі плуги було знайдено на городищі, певно вони видавалися населенню присілків на сезон робіт і були власністю дружинної верхівки. На городищі було знайдено замки, і жодного - у посаді, що теж говорить про майнове розшарування серед населення.

Певно, жителі присілків зберігали в деякій мірі язичницькі пережитки, бо в житлах і на кістяках не було знайдено жодного хрестика, тоді як для городища характерні численні знахідки натільних хрестиків та іконок. Численний культовий матеріал в одній із клітей вказує, що там була церква. Про те, що в городищі проживав знатний воєначальник говорять знахідки позолочених булав, стріл та бойова сокира, оздоблена сріблом і дорогоцінними каменями.

Треба зазначити, що населення околиць тяжіло до городища не тільки в зв’язку з його оборонним чи адміністративним значенням. Значний розвиток ремесла, велика кількість різноманітних майстерень вказують на те, що товар збувався не лише в городищі, а й у всіх сусідніх присілках і селищах. Однотипність багатьох виробів, певний штамп, трафарет при їх виготовленні, свідчить про те, що вони виготовлялися не на замовлення, а на ринок. Про торгові зв’язки з іншими регіонами Русі і навіть з іншими країнами свідчать знахідки виробів явно не місцевого виробництва, а саме: шовкових та оксамитових тканин з Візантії, каролінгського меча та жіночих прикрас із Києва.

Таким чином, ми бачимо, що територія сучасної Бердичівщини в той період була густо заселена, і населення досягло значних успіхів в господарстві. І це не дивно, якщо врахувати сприятливі природні умови, великі ліси, які давали будівельний матеріал і паливо, родючі пойми р. Гнилоп’яті з притоками, поклади болотної залізної руди, граніту і різних сортів глини. Саме тут, згідно історичної карти Київської Русі, яку склав goalma.orgець, проходив торговий шлях із Києва на захід.


[ 17 ]
Пам‘ятки Райковецького Городища

- прикраси.


[ 18 ]

Проблемним є питання: яке з давньоруських літописних племен проживало у даній місцевості? За даними дослідника goalma.org, південь Житомирщини і північ Вінничини були місцем зустрічі полян, волинян, древлян і уличів. Це було зумовлено тим, що цей регіон знаходився на водорозділі річкових систем Случі, Тетерева, Росі та Південного Бугу. Археолог goalma.orgов стверджував, що на Райковецькому городищі проживали древляни. На думку І. Винокура, в басейні р. Роставиці, Гуйви і Гнилоп’яті могли проживати літописні уличі. Ідентифікація ускладнюється тим, що знайдений археологічний матеріал (кераміка, житла, знаряддя праці) є типовим для всіх літописних племен південно-західного регіону розселення східних слов’ян, а особливостей поховального ритуалу, за яким розрізняють ці племена, на території району не виявлено. Проте слід зважати і на те, що літописні древляни, поляни, уличі - це не однорідні племена, а союзи племен. Можливо територію Бердичівського району населяло плем’я, котре не належало до жодного з цих союзів, а так як воно було нечисленне і не брало участі в значних історичних подіях, то і залишилося невідомим. Тому це питання ще залишається остаточно не розв’язаним.

Певний вплив на етнічний процес у краї мали і кочові племена. В першій половині I тис. н. е. це були племена іранської групи, а в ХІ-ХІІІ ст. – племена тюркської групи – берендеї, або берендичі. Останні були розселені київськими князями в басейні р. Рось. Західний кордон їх розселення проходив територією сучасного Бердичівського району. Академік goalma.org пов’язує походження назви м. Бердичева з назвою даних племен. В давньоруський період берендичі перейшли до напівкочового способу життя, і в літописах вже згадуються їх міста. Вони служили київським князям, захищаючи південні рубежі Київської Русі, а інколи і брали участь в князівських міжусобицях. Цілком ймовірно, що якийсь берендейський князьок одержав від київського князя земельне пожалування на місці сучасного Бердичева і заснував там поселення. Згодом його нащадки були асимільовані, але зберегли родове ім’я Бердичів, від якого і пішла назва поселення.1 Але існують і інші версії щодо походження назви Бердичева, з якими ми познайомимося далі.

Якщо вважати, що територія сучасного Бердичівського району входила до складу древлянського племінного союзу, то


  1. Ця гіпотеза має право на існування в зв'язку з тим, що в літописах ми часто зустрічаємо  згадки про половців і торків, які переходили на службу до руських князів і отримували від них землі. Походження назв багатьох  населених пунктів  України  пов'язане з цими племенами (в тому числі с. Половецьке Бердичівського району).

[ 19 ]
Пам‘ятки Райковецького Городища

1 - каролінгський меч;
2,4,5 - слов‘янські мечі;
3 - двуручний меч;
6 - шабля;
- бронзові бойові булави з позолотою.


[ 20 ]

політичне входження краю до складу Давньоруської держави може бути віднесене до вісімдесятих років IX ст., коли князь Олег підкорив древлян і поклав на них данину: чорна куна з чоловіка. Після смерті Олега древляни повстали, але були підкорені в р. Ігорем, котрий, як пише літописець, поклав на них данину більшу, ніж була за Олега. Остаточно була замирена древлянська земля вже після походу Ольги в р., яка систематизувала збирання повинностей, визначивши “устави” і “уроки”.

В х роках ХІ ст. Ярослав Мудрий велику увагу приділяє будівництву порубіжної системи укріплених городищ і валів для захисту Русі від набігів кочових племен. Вона проходила від Дніпра, вздовж Росі, до верхів’їв Південного Бугу. До даної системи і входило Райковецьке городище, побудоване на місці старого слов’янського поселення. Сюди направлялися князем дружинники з Києва і інших міст. Літопис повідомляє про “дружини многе-множенство, що сиділи по Тетереві”. Матеріал поховальних пам’яток теж підтверджує згадки літописів про переселення на південні рубежі дружинників з інших земель. Крім того, аналіз археологічного матеріалу з Райковецького городища показує, що існувала і відмінність між дружинним населенням городища і корінним населенням посаду у культурі. На думку дослідника В. Рички, в х роках XII ст. південно-західні околиці Київського князівства були своєрідним резервним фондом, з якого наділялися землею дрібні удільні князі. Під роком літописець записав: “Тоді ж Всеволодич Святослав, держав [діставши] в Ізяслава, Божський [і] Котельницю, а всіх п’ять городів”. На думку В. Гончарова, одним із неназваних - було Райковецьке городище. Даний уділ охоплював територію на стику сучасних Житомирської, Вінницької і Хмельницької областей. Згідно літопису, в р. даним уділом правив Володимир Мстиславович, який прагнув позбутися залежності від Великого князя Київського.

За твердженням археолога goalma.orgова Райковецьке городище було знищене монголо-татарською навалою в році. goalma.orgівський писав, що городище було знищено під час походів князя Данила Галицького проти болохівських князів в рр. Існуючі археологічні пам’ятки не дозволяють поки що зробити остаточний висновок. Але матеріали розкопок яскраво показують усі страхіття цього нашестя. Вірогідно, що напад був несподіваним і жителі присілків не встигли втікти в ліс або сховатися в городищі. Про це свідчать знайдені у землянках людські кістяки. Але взяти зненацька саме городище нападникам не вдалося, дружина вчинила запеклий опір, розпочався жорстокий бій. Ворогам вдалося увірватися в городище лише


[ 21 ]
Пам‘ятки Райковецького Городища

- залізні наконечники стріл.


[ 22 ]

тоді, коли вони засипали землею рів навпроти воріт. Сліди бою видно повсюди: в рові знайдено багато камінців і жорен, якими закидали ворогів, а на валу - кістяки захисників зі слідами ударів холодною зброєю, велика кількість наконечників стріл та кам’яні ядра від метальних машин. Останній бій розгорнувся біля воріт. Тут археологи знайшли рештки кістяків дружинників, зброю, кольчугу та шолом із слідами шабельних ударів, можливо цей шолом належав воєводі. Зім’явши останніх захисників, вороги кинулися палити будівлі, вбивати жінок, дідів і дітей, що поховалися в житлах. Багато людських кістяків знайдено в житлових клітях, землянках, ровах. В окремих клітях знайдено по і навіть більше кістяків. Археологам траплялися жіночі кістяки, що ніби обіймали і пригортали до себе дитячі. Велика купа кістяків було знайдено в “потернах” – підземних виходах до рову. Вражає жорстокість нападників, їх лють і вандалізм. Були вбиті навіть домашні тварини.

Після Батиєвого нашестя ряд міст і общин півдня сучасної Житомирщини, певно, перебували в союзі з болохівськими князями, які вели війну проти Данила Галицького. Про це свідчить похід Данилового сина Шварна на міста вздовж р. Тетерів до міста Жедечева1. Літописець пише, що Данило був дуже розгніваний на болохівських князів і їх союзників, і пояснює його гнів так: “… бо зоставили їх татари, щоб вони їм орали та сіяли пшеницю та просо. Данило ж на них тим більшу ворожнечу тримав, що вони од татар велике сподівання мали.”. В результаті походу він “городи їх вогневі отдав і вали їх розкопав”. Проте в р., після приходу монголо-татарського війська на чолі з Бурундаєм, Данило Галицький відмовляється від контролю над землями Східної Волині і край переходить під владу Золотої Орди.

Матеріали археологічних розкопок свідчать, що у ІХ – сер. ХІІІ ст. на території краю відбувалися значні зміни як у господарському житті, так і в сфері культури. В цей час руйнувалася племінна відокремленість, населення переймало передову культуру, християнські ідеї та нову технологію землеробства та ремесла. Але мирне життя було порушено монголо-татарською навалою, яка на багато років загальмувала розвиток краю.


  1. Місто Жедечев, на думку деяких дослідників, пов'язане з Бердичівським районом. Укладач історико-географічного показника до "Літопису Руського" goalma.orgець  робить припущення, що це городище було розташоване на правому березі р. Глибока Канава, лівої притоки р. Гнилоп'ять, на околицях с. Райгородок.  Дослідник М. Дашкевич вважав, що це місто існувало на місці сучасного с. Радянське (колишнє с. Жидівці).

[ 23 ]

Литовсько-польський період
(ХІV – кінець ХVІІІ ст.)

Руйнація Київської держави боляче відбилася на становищі жителів України. Період другої половини XIIІ- початку XIV ст. - час існування автономних общин з вічем і старійшинами. Мало пов'язані одна з одною, вони ставали легкою здобиччю татарських загонів. Центральна влада в Золотій Орді не мала ні можливостей, ні бажань припинити ці розбої, а ханських баскаків цікавила лише виплата данини. І тут вони були невблаганними. Римсько-католицький монах Плано Карпіні, який проїздив через Правобережну Україну в р., писав, що баскаки, перерахувавши жителів, зобов'язали їх платити щорічну данину шкірами ведмедів, бобрів, лисиць, а тих, хто не давав цього, забирали в рабство. Він же повідомляв про страшні спустошення, здійснені татарами: " Когда мы ехали через их земли, то находили бесчисленные головы и кости мертвых людей, лежавших в поле". Особливо постраждав край під час міжусобиць Ногая і Тохти в кінці ХІІІ ст. І не дивно, що в літописах північно-східної Русі все частішими стають згадки про переселенців з Київщини і Волині.Руйнація Київської держави боляче відбилася на становищі жителів України. Період другої половини XIIІ- початку XIV ст. - час існування автономних общин з вічем і старійшинами. Мало пов'язані одна з одною, вони ставали легкою здобиччю татарських загонів. Центральна влада в Золотій Орді не мала ні можливостей, ні бажань припинити ці розбої, а ханських баскаків цікавила лише виплата данини. І тут вони були невблаганними. Римсько-католицький монах Плано Карпіні, який проїздив через Правобережну Україну в р., писав, що баскаки, перерахувавши жителів, зобов'язали їх платити щорічну данину шкірами ведмедів, бобрів, лисиць, а тих, хто не давав цього, забирали в рабство. Він же повідомляв про страшні спустошення, здійснені татарами: " Когда мы ехали через их земли, то находили бесчисленные головы и кости мертвых людей, лежавших в поле". Особливо постраждав край під час міжусобиць Ногая і Тохти в кінці ХІІІ ст. І не дивно, що в літописах північно-східної Русі все частішими стають згадки про переселенців з Київщини і Волині.

Перед краєм постала проблема відновлення державних структур і звільнення від татарського свавілля. Замість ослабленого і частково знищеного князівського дому Рюриковичів виконання цієї задачі взяли на себе литовські князі Гедиміновичі, які в ХІV ст. поступово починають встановлювати контроль над територією колишньої Київської Русі. Їхні швидкі успіхи не будуть здаватися дивними, якщо враховувати, що литовські князі мало що змінювали в повсякденному житті місцевого населення. А незабаром і самі переймали звичаї, закони і релігію Русі. В зв'язку з цим, деякі історики вважають, що Велике князівство Литовське фактично було Західно-Руською державою. Остаточно землями східної Волині і Київщини литовські князі оволоділи після битви на річці Сині Води в р., в якій литовсько-руське військо на чолі з князем Ольгердом отримало перемогу над татарами. Після цього південь сучасної Житомирщини відходить до Київського удільного князівства, яким став правити син Великого князя Литовського Ольгерда Володимир.

Відновлення державних структур стабілізує життя в краї, в зв'язку з чим починається приток переселенців з північних і західних районів. Небезпека татарських набігів змушувала їх будувати укріпленні замки, про які історик goalma.orgімірський-Буданов писав: ”Замки были укреплениями незначительными по


[ 24 ]

объёму и не всегда достаточно крепкими, они, пользуясь удобствами местности, отчасти укреплялись земляными валами, на которых стояли деревянные стены, пересекаемые башнями. Постоянное немногочисленное население замков состояло из служилых лиц, которые считались лишь десятками; но зато лиц закаленных военными опасностями. Вокруг замков и под защитой их селились люди промышленные, впоследствии именовавшиеся мещанами, хотя это также было полувоенное население, содержавшее стражу в поле и на стенах своих укреплений. Поселение вокруг замка окружалось острогом". Ймовірно, що саме таким був замок в Бердичеві. Рештки валу тих часів виявив археолог goalma.orgівський під час розкопок на старому єврейському кладовищі (територія сучасного парку імені goalma.orgка).

Відомо, що 17 жовтня р. князь Свидригайло дав жалувану грамоту на володіння землями від Хмільника до Пулина (сучасне смт Червоноармійськ) своєму підданому - васалу Каленику Мишковичу. До цих володінь входили і землі сучасного Бердичівського району. В наступні роки його нащадки, Каленицькі, активно освоювали край, будуючи замки і населяючи їх переселенцями. Можливо, саме в цей час і виникає або знову відроджується поселення Бердичів.

Щодо визначення дати першої писемної згадки про Бердичів в історичній літературі існують розбіжності. В книжці “Бердичев и Бердичевский уезд”, р. видання, А. Косич називає р. Цю ж дату називають укладачі “Енциклопедії українознавства” (під редакцією goalma.orgійовича). Проте згадані автори не називають джерел, з яких запозичена ця дата. Слід зазначити, що у писемних джерелах першої половини XIV ст. немає жодної згадки про Бердичів.

В статті про Бердичів, надрукованій в “Історії міст і сіл України. Житомирська область”, ми читаємо: “У р. великий князь литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та звенигородському наміснику Каленику”. Але виявляється, що у сучасній історичній науці відома лише жалувана грамота Каленику, надана князем Свидригайлом в р., і Бердичів в ній не згадується. Далі автори статті пишуть, що підданий Каленика Бердич заснував тут хутір, але, знову ж таки, не дають посилання на історичне джерело. За свідченням о. goalma.orgовського у праці “Кляштор босих кармелітів в Бердичеві” ( р.) Бердич був слугою Тишкевичів і жив в ХVІ ст., а тому, звичайно, не міг бути підданим Каленика.

Ще одну сумнівну, на думку автора, дату ми зустрічаємо в працях І.Фундуклея і І. Петрокова, які пишуть, що вперше


[ 25 ]

Бердичів, як поселення під назвою Беричково, згадується в акті розмежування володінь між Польщею і Великим князівством Литовським від р. Опираючись на їхні дані, цю дату називають укладачі енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона. Проте в р. редакція “Киевской старины” друкує рецензію на роботу І.Петрокова “Бердичев”, в якій вказує, що Беричково це населенний пункт Брацлавського повіту і ніякого відношення до Бердичева немає.

Першою зафіксованою документально датою, в якій згадується Бердичів, слід вважати р. - рік, коли назва “Бердичів” зустрічається в люстрації (переписі населенних пунктів) як власність Василя Тишкевича. На думку goalma.orgівського, Бердичів виник навколо митниці, на одному з шляхів, який зв’язував Королівство Польське з Великим князівством Литовським.

Цікавою також є історія походження назви міста. Перш за все слід зазначити, що топоформантивний суфікс –ичі - один з найдавніших і вказує на походження мешканців населеного пункту від спільного предка. Краєзнавець goalma.org висував версію, що Бердичем могла називатися людина, яка жила на горі, поблизу урвища, адже слово “бердо” перекладається з старослов’янської мови як урвище. Точка зору про походження назви міста від власного імені Бердич здається цілком ймовірною, хоча при цьому можна дискутувати щодо походження самого імені Бердич. Воно могло походити і від перегуку вартових на чатах – “бердо”, тобто слухай, і від бердиша – бойової сокири, характерної для тих часів зброї. Опонентом goalma.org виступив дослідник goalma.orgк, який доводив, що назва міста походить від бердників - майстрів, що виробляли бердо - різновид ткацького гребеня, через зуби якого проходила нитка. Існує також точка зору, що назва міста походить від назви кочового племені берендеїв або берендичів, про це говорилося в попередньому розділі. Таким чином, питання щодо часу заснування Бердичева та походження його назви залишається відкритим для дослідників.

Остання чверть XV ст. - важкий період в історії краю. В р. Великий князь Литовський, побоюючись зміцнення самостійності українських земель, ліквідував Київське удільне князівство, що негативно відбилося на обороноздатності краю. Катастрофічним був р. Не зустрічаючи опору, кримський хан Менглі-Гірей спустошив всю Правобережну Україну. За масштабністю руйнувань цю навалу можна порівняти хіба що з нашестям Батия в р. У нашій місцевості вистояв лише Житомирський замок. Згідно повідомлень краєзнавця А. Казмірука, під час боїв Тишко Каленикович вимушений був втекти до Литви.


[ 26 ]
Родовід Януша Тишкевича.

* Хто був батьком Тишка Калениковича точно невіжомо


[ 27 ]

Набіги повторювалися і в наступні роки. Ускладнювало ситуацію те, що через Бердичівщину проходило одне із відгалуджень горезвісного Чорного шляху, яким рухалися татарські загони. Один із сучасників писав, що татари з'являлися так часто, “як собака на кухні”. В зв'язку з цим більшість населених пунктів знову перетворюються на пустку, і життя в краї ледь жевріє лише в небагатьох укріплених містечках. Згідно з люстраційними актами, на середину XVI ст. населення шести українських повітів складало лише 17 тис. чоловік. В Житомирському повіті за люстрацією р. нараховувалося "димів". У даній люстрації, як і у попередній за р., згадується містечко Бердичів як власність Василя Тишкевича1. Скільки "димів" було в Бердичеві - невідомо. Але слід зазначити що, згідно люстрацій, більшість населених пунктів стояли порожніми, а деякі, як наприклад Звиняче і Котельня, були зовсім зруйновані. Тому цілком можливо, що і Бердичів був спустошеним. Небезпека татарських набігів змушувала Василя Тишкевича проживати не в своїх родових маєтках Бердичеві чи Слободищі, а в Житомирі, хоча його відносини з властями міста не завжди складалися добре. Так документи повідомляють про конфлікт, який виник через його небажання виділяти своїх людей для охорони замку.

З х років XVI ст. літописні повідомлення про татарські набіги стають рідшими. З одного боку, це пов'язано з енергійною діяльністю короля Сігізмунда-Августа, який укріплює українські замки, а з другого - з посиленням козацтва. Землевласники запрошують на запустілі землі з інших місцевостей селян, обіцяючи їм звільнення від податків на певний термін. Починається новий етап в заселенні краю. Один із значних в краї землевласників Василь Тишкевич залишає Житомир і будує замок в містечку Слободище.

Згодом особливо інтенсивно освоює землі навколо Бердичева його внук Федір Тишкевич. З інвентарного опису його володінь за р. відомо, що він на двадцять років звільняє селян – переселенців від податків. Були також випадки насильного переведення селян з маєтків своїх сусідів Корецьких, Острожських і Горностаїв. В скарзі Гаврила Горностая ми читаємо, що в р. Федір Тишкевич з натовпом в чоловік


  1. Про Василя Тишкевича відомо, що він був сином Тишка Калениковича. Одружившись з Олександрою Чарторийською, він поріднився магнатськими родинами і отримав у придане місто Логойськ. Підписувався він як граф Тишкевич на Логойську і Бердичеві. Помер у р. і був похований в Супрасльському монастирі. На його пам'ятнику було записано титул "Староста Мінський, Пінський і воєвода Смоленський".

[ 28 ]

напав на його маєток і, "…от Кодни до Пулина истоптал хлеб на поле, бил и увечил крестьян, некоторые пропали без вести, одних повесил, других утопил". Правда доводилося скаржитися на сусідів і самому Тишкевичу. В скарзі за р. написано, що князь Януш Острожський захопив землі Тишкевича і заснував на них слободу Новий Пиків (сучасне с. Пиків Калинівського району Вінницької області) і тим самим закрив проїзд до містечка Тишкевича Махнівки (сучасне смт Комсомольське). Війна між ними продовжувалася до р., коли третейський суд провів кордон між магнатами.

У володінні Федора Тишкевича і його братів Остафія, Юрія, Петра і Олександра була майже вся територія сучасного Бердичівського району. Від свого дядька, Каленицького, Федір отримав у спадщину містечко Слободище, яке нараховувало 90 "димів" і замок, в якому: “… пекарня возле ворот, кухня, вежа, стрельбы четыре, три из них привез Федор из Логойска, а четвертая досталась от дяди Каленицкого, гаковниц 10, рушниц 20, 2 бочки пороха, пуль 80, пуль к гаковницам 2 купы". Незабаром на другому березі р. Великої П'яти (сучасна р. Гнилоп'ять) переселенці заснували нове поселення, в якому було "димів". Всім їм Тишкевич пообіцяв звільнення від податків на 12 років, а потім, після набігу пана Краковського, додав ще кілька років волі. Ряд населених пунктів району було засновано залежними від Тишкевича шляхтичами. Так, один з них, Ян Воронич заселяє на власні кошти с. Райки і Голодьки (сучасне с. Мирославка). В останньому на річці Малій П'яті (сучасна р. Гнилоп'ятка) він побудував греблю і млин. Пан Кросвіцький засновує с. Бистрик (30 "димів"), Медуський - goalma.org ( 25 “димів”), Юзеф Яблонський – с. Солотвин (20 "димів"), Антон Журбинський – с. Журбинці (6 "димів"). Слуга Тишкевича угрин Міклош заселяє селище Маркушівці (сучасне с. Маркуші ). Було в ньому 9 будинків, але після набігу татар воно запустіло.

Заслуговує на увагу в інвентарному описі від року інформація про Бердичів: “Город новооседлый Бердичев, находящийся на реке Большая Пята, в котором повинностей никаких нет, ибо дана ему воля этим летом. В том местечке замок на городище, в котором построены: спереди над вратами башня, в стене 4 светлички и 6 домиков, на горке зал построен большой, пекарня, сени, коморы, напротив сеней начали строительство башни. Городище стенами обставлено, вокруг замка пригород. Возле замка гребля, став, млын с четырмя колесами, который орендует до года за коп в год еврей”.

Таким чином, ми бачимо, що в кінці XVI ст. наша місцевість інтенсивно заселяється, при цьому більшість поселень виникає


[ 29 ]

на місці старих селищ, запустілих в попередні часи внаслідок татарських набігів кінця XV - першої половини XVI ст. Але соціально-економічне становище переселенців кінця ХVІ ст. якісно відрізнялося від становища селян в ХІV-ХV ст., адже переважна більшість з них в попередні часи були вільними людьми, їх економічні повинності були незначними. Згідно інвентарного опису володінь Тишкевичів за р. вони повинні були працювати на пана три дні в рік (перший день орати, другий - сіяти, третій - косити ) і платити 20 грошей. Якщо в кінці ХVІ ст. селяни мали деякі пільги, то з остаточним впровадженням волочної системи на початку ХVІІ ст. їх економічне становище погіршується. Цікаво, що жителі Слободища протестували проти розділу їх земель на волоки, погрожуючи покинути землі пана.

З орендного листа, даного в р. Федором Тишкевичем пану Григорію Чернику на містечко Бердичів і с. Бистрик і Жидівці (сучасне с. Радянське), можемо скласти уявлення про повинності жителів: "З дворы, людьми, месчаны, чиншами, подводами, кгрунты, сеножати, дубравами, ставами, млынами,…с каждой волоки оселей по копе грошей литовских, по мерце жита, по мерце овса, по шести возов сена, по двое кур, по гуси одной в рок, подвод до Буга или Львова, а кто волоки не имеет - по золотому с дыма и по двое кур. А в селах Быстрык и Жидовцы пожитки такие есть: корчмы вшелякие, горелчаные, медовые, пивные, мыта и млыны, ставы, до того с чиншами, работами; збожа то есть: пульмерки ячменя и пульмерки овса, по двое кур, по гуси. Над то в тых же маетках, в Бердичеве и селах вышеименованых, вины вшеляки, пересуды, паметне, поклоны, куницы, змерсне и поемие”. З часом повинності зросли ще більше. Із тарифної подимної податі за р. ми дізнаємося, що в володіннях Тишкевича з "диму" платили вже від 1-го до 3-х злотих. Цікаво, що кількість "димів" в порівнянні з р. зменшується. Так в Слободищі залишилося всього близько сотні “димів”, а в Райках - лише В таких селах, як Половецьке і Гальчинець записано лише по одному "диму", що, певно, свідчить про втечу частини населення в райони, де гніт був слабшим.

Відбуваються зміни і в культурно-релігійній сфері. Після Люблінської унії р. посилюється польсько-католицький вплив на всі сфери життя місцевого православного населення. Більшість місцевих землевласників перейшли в католицтво. Федір Тишкевич прийняв уніатську віру, а його син, Ян, вже був ревним католиком. За його сприяння будуються монастирі ордену бернардинів у Махнівці та Чуднові, ордену домініканців у Любарі, костьол в Житомирі. Допомагає він також влаштуватися єзуїтам у Вінниці. У р. goalma.orgич, як Київський воєвода, брав участь у поході проти запорізьких козаків


[ 30 ]
 

 Київський воєвода
Ян Тишкевич

В р. Ян Тишкевич очолював похід проти кримських татар, але зазнав поразки і потрапив у полон. Легенда розповідає, що там він побачив сон, в якому невідомі ченці просили Богородицю про його визволення. Врятувавшись із полону, Ян Тишкевич в одному з костьолів Любліна зустрів ченців, яких бачив уві сні. Виявилося, що вони належали до ордену босих кармелітів. Тишкевич розповів візітатору ордену о. Яну та провінціалу о. Міхалу про свій сон і про обіцянку після звільнення побудувати храм на честь Святої Діви Богородиці. Керівництво ордену схвалило цей задум, і у р. в Люблінському трибуналі Тишкевич підписав документи про передачу Бердичівского замку кармелітам. Він відписує їм також с. Скраглівку і виділив на утримання ченців злотих. 30 грудня того ж р. це розпорядження було підтверджене записом у Житомирському суді.

2 березня р. Андрій Щолдський, єпископ Київський, заклав перший камінь у фундамент костьолу, що дістав назву "Костьол Непорочного Зачаття Святої Марії Діви, Святого Іоана Хрестителя, Архистратига Михаїла і Святого Іоана Євангеліста". В урочистостях взяли участь Ян Тишкевич, його дружина Ядвіга Бельзецька і навколишні сусіди-магнати. 22 липня р. новозбудований храм було освячено (нині це так званий "дольний" храм). Першим його настоятелем став goalma.org При будівництві храму було використано частину мурів і приміщень старого замку. Слава храму зросла дуже швидко. У значній мірі це було пов'язане з тим, що Ян Тишкевич подарував кармелітам


[ 31 ]

свою сімейну реліквію - Чудотворний Образ Богородиці. Коли в середині ХVІІІ ст. було побудовано верхній храм, у ньому біля Образу було встановлено пам’ятну стелу з написом латинською мовою: “Божому шанувальнику знати потрібно: тут предстоїть Ікона Пресвятої Діви Марії, декілька віків назад в православному домі Тишкевичів прославлена, після від Януша Тишкевича, воєводи земель Київських і щедрого цього місця засновника, даній святій будівлі принесена”. Даний Образ мав велике значення в історії міста і на поклоніння до святині приїздили не тільки з усіх куточків України, а і з Польщі, Білорусії, Литви.

Відносно походження Образу існують різні точки зору. В католицькій літературі говориться, що ікона є копією Матері Божої Сніжної з базиліки Санта Марія Мажоре у Римі. Згідно ж з православними церковними переказами, Ікона чудесним чином явилася ще Тишку в його хуторі, на місці сучасного кляштору, і зберігалася спочатку в невеличкій капличці, а згодом в новозбудованій церкві Святого Архангела Михаїла, яка знаходилася поблизу сучасного будинку райдержадміністрації. Згодом Тишко розпочав будівництво великого храму на честь Богородиці, але помер, будівництво було припинене, а його полонізовані нащадки передали Ікону католицьким ченцям ордену босих кармелітів. Дещо по іншому описує цю подію історик-краєзнавець goalma.orgвич у праці “Описание населенных местностей Киевской губернии". Зокрема він зазначав, що Михайлівську церкву побудував не Тишко, а Василь Тишкевич, який і подарував церкві власну сімейну реліквію – Образ Богородиці. Крім того, goalma.orgвич, який бачив Образ в х роках ХІХ ст. на власні очі, пише, що на ньому проступають церковнослов’янські букви і наводить той факт, що православні віруючі по старій пам`яті приходять до кляштору поклонитися Образу. Але, яким би там не було походження Образу, він є святинею як для католицького, так і православного населення Бердичева.

В вих роках ХVІІ ст. кармеліти зміцнюють свої позиції в краї, а королівська влада і місцеві магнати всіляко їм у цьому сприяють. Так, в р. Северин Потоцький подарував кляштору с. Скоромохи і


[ 32 ]

 

 Чудесне звільнення goalma.orgича
з татарської неволі
Гравюра XVIII ст.

три тисячі злотих. За рахунок королівської казни було укріплено фортечні мури, поглиблено рів, встановлено перекидний міст біля головних воріт і введено гарнізон, озброєний артилерією.

В цей час Ян Тишкевич став одним із найвпливовіших магнатів в Україні і регулярним поставщиком зерна в Європу. З 27 магнатів Київського воєводства він був сьомим за кількістю дворів. Крім Бердичева, йому належали Слободище, Махнівка, Бершадь, Пулин, Кодня та ще близько населених пунктів.

Але невдовзі спокій кармелітів і магнатів було порушено. Настали роки Визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої. Загін Максима Кривоноса і козаки Білоцерківського полку на чолі з Іваном Гирею в червні р. обложили містечко Махнівку, в якому закрилися шляхтичів із сім'ями і три коругви польських військ під командуванням Яна Тишкевича. В ході потужного штурму повстанці запалили острог, а шляхта продовжувала відстрілюватися. І лише коли повсталі міщани відчинили браму містечка, шляхтичі відступили в замок. Спроба козаків його захопити не увінчалася успіхом. Тоді Кривоніс спрямував свої війська на бернардинський монастир і швидко взяв його. Серед трофеїв була невелика гармата і понад десяток гаківниць. Зброю повстанці втягли на дзвіницю й почали методично обстрілювати замок, завдаючи йому великої шкоди. Водночас були організовані нові загони з міщан, які разом з козаками пішли на новий штурм замку. Але саме в цей час підійшли війська Яреми Вишневецького і вступили в бій з полками, якими командував син Кривоноса Кривоносенко. Зібравшись з силами, повстанці відповіли контрнаступом, під час якого загинуло близько тисячі воїнів Вишневецького. Одночасно козацька кіннота вдарила з іншого


[ 33 ]

 

 goalma.orgич з товаришами
бачать в небі над Бердичевом
Образ Богородиці
Гравюра XVIII ст.

боку, а піхота посилила вогонь. Внаслідок цієї атаки ворог втратив ще чоловік, а самого Вишневецького ледве не збив з коня списом Кривоніс. Літописець goalma.orgо писав, що “після такого Кривоносового пригощення Вишневецький віддав хвалу Богові, що не поліг на бойовищі з іншим своїм товариством, і подався з військом до Грицева, тобто якраз до свого Збаражу, щоб спочити після військового руху. Князь, зламавши у боях з Кривоносом жало свого воєнного пориву, стратив свою сміливість, яку мав до козаків”.

18 липня р. повстанці захопили Бердичів і розбили польські загони біля містечка П'ятка. Що ж до Яна Тишкевича то відомо, що він брав участь в битві біля Пилявців, в якій зіграв дуже негативну роль, розпочавши битву за греблю без узгодження з регіментарями. Втрата маєтків і поразки в боях, певно, і прискорили його смерть, яка настала р. в Любліні.

Під час воєнних дій Бердичів розташовувався на головному шляху, яким проходили війська, тому тут неодноразово бував Богдан Хмельницький. Із документів відомо, що наприкінці травня р. Хмельницький вийшов з трьома полками назустріч своєму союзнику - кримському хану, провів його з-під Чорного Лісу, через Умань і Животів, під Бердичів. Тут гетьман з'єднався з головним військом і рушив на захід. До цього ж періоду стосується секретне повідомлення польського посланця до Яна Тишкевича: “Пришла сильная орда и расположилась между Бердичевом и границами Белой Руси и под Махновкою. Непрестанно прибывает их более и более.” Проходив Богдан Хмельницький через Бердичів також 25 серпня р., повертаючись із Збаража, і, ймовірно, влітку р., так як 29 червня він перебував у Любарі, а на початку липня - вже в


[ 34 ]

Паволочі. В р. Богдан Хмельницький був у місті двічі: з 6 по15 вересня, йдучи з полками з Києва через Фастів і Вчорайше на Крилівці, і в кінці вересня при переході військ на Білу Церкву.1 Існує легенда, згідно якої назва Богданівського лісу в Бердичівському районі походить від того, що у ньому була ставка гетьмана. Ареною боїв був даний регіон і в наступні роки. В серпні р. під Слободищем стояв з військом гетьман Юрій Хмельницький, звідки він надіслав полякам листа з проханням укласти мирну угоду. До р. Бердичів був сотенним містом козацької держави і тут перебувала козацька залога.

Під час війни місто і околиці сильно постраждали. goalma.orgіс, захопивши Бердичів в р., перебив усю шляхту і єврейське населення, яке переховувалося за стінами замку. Про повне запустіння міста в р. писав боярин Андрій Бутурлін в листі до російського царя: “6 сентября мы пришли под пустой городок Бердичев и стояли до 15 числа; ставится он, гетман, от меня особым обозом. Я приезжал к нему много раз и говорил по твоему государеву указу, чтобы шел, не мешкая в сход к твоим боярам и воеводам, князю Алексею Никитичу Трубецкому с товарищами, под Луцк, к жилым местам”.Кармеліти, втікаючи, забирають до Львова Чудотворний Образ. Так і не повернувся до монастиря його перший настоятель о. Рафал, який помер у Варшаві в р. Лише р. кармеліти повернулися в Бердичів і почали відбудовувати кляштор. Щоб підтримати їх матеріально, король Ян Казімір дав дозвіл на вільну вирубку лісу.

Друга половина ХVІІ ст., яка дістала в історії назву “Руїна”, була неспокійною для України. Бойові дії польських і російських військ, гетьманські міжусобиці негативно відбивалися на житті краю. Частішими стали спустошливі набіги татар (в р. королівський секретар Домінік Вільчек в листі до короля Яна Собеського повідомляє, що кримська орда на чолі з Казі–Гіреєм по дорозі з Кам’янця до Фастова спалила Бердичів). Частина жителів Правобережжя знялася з місць і переселилася на лівий берег Дніпра, де їх охоче приймав гетьман Іван Самойлович. Літописець goalma.orgо, проїзджаючи через Правобережжя, писав: “…видел многие грады и замки безлюдные и пустые; валы, негдись трудами людзскими аки холмы и горы высыпаные, и тилько звирем диким прибежищем и водворением сущии. Муры зась, яко то: в Чолганом, в Константинове, в Бердичеве, в Збараже…, що тилько на шляху нам в походе войсковом лучилися, видел едни


  1. Більш детальніше про історичні обставини перебування Богдана Хмельницького в Бердичеві див. у Грушевського М. "Історія України - Русі". Т Кн - К., - С. - , ,

[ 35 ]

малолюдные, другие весьма пустые, разваленные, к земле прилинувшие, заплесневелые, непотребным былием заросшие, и тилько гнездящих в себе змиев и разных гадов и червей содержащие”.

Люстрація подимної податі по Київському воєводстві за р. говорить, що в Бердичеві нараховувалось лише шість "димів", податок з яких складав шість злотих, а в Слободищі з чотирьох "димів" платили чотири злотих. Згадуються також повністю запустілі сусудні містечка Ружин і Вчерайше. Шляхтич Павло Зіолковський писав в р., що с. Солотвин, яке належало йому по закладній, внаслідок воєн повністю запустіло: "…сильно разрушено, нет ни одной халупы, от гребли и млына лишь знак остался".

Важким був цей час також і для босих кармелітів. Спадкоємці Яна Тишкевича1 опротестовують право ченців на вічне володіння замком і земельними угіддями. Спочатку вони намовили козаків, які поселилися в місті, вчинити напад на кляштор, а коли ті відмовилися, зробили спробу привернути на свій бік урядовців. 19 березня р. Бердичівський комісар Свідерський, офіціал Грабовський з офіцерами і солдатами напали на кляштор і пограбували його. Настоятель о. Матеуш двічі звертався до вищих урядовців з протестом, у і роках, але даремно. Як повідомляють монастирські хроніки, комісар Пухачевський, підмовлений Тишкевичами, зібрав громаду злиднів, озброїв їх косами, рушницями, гаківницями і послав на розбій до кляштору. Ті виламали браму і почали шукати ченців, знаходячи їх, калічили і кидали через стіну в рів. Костьол і кляштор були зруйновані, а награбоване майно вивезене. І, хоча коронний возний Мартин Палушкевич оголосив рішення суду про повернення кармелітам їх власності й відшкодування збитків, лише в р. спадкоємець Тишкевичів Кшиштоф Завіш підкорився цьому рішенню.

Під час козацького руху, очолюваного Палієм і Самусем, Бердичів опинився неподалік від території, яку контролювали козаки. В р. в місті зібралися всі воєнні сили, які мала шляхта на Київщині. У Бердичеві на той час перебували полковник Даміан Рущиць, із загоном кварцяного війська, загін старости Хмельницького, надвірні козаки Якова Потоцького і частина


  1. Сам Ян Тишкевич був бездітним. Два його брати Самуїл і Гієронім загинули під час походу на Москву у році. Племінники загинули в боях з козаками у році (двоє в битві під Зборовом а один під Вінницею). Тому після смерті Я. Тишкевича землі на Бердичівщині успадкував син його двоюрідного брата Володислав Тишкевич. Дочка Володислава Тереза вийшла заміж за Криштофа Завіша, який таким чином став володіти Бердичевом.

[ 36 ]

шляхетського ополчення, створеного раніше для боротьби з шведами. Серед керівників почалася суперечка за право очолити командування. І тоді Потоцький, бажаючи перетягнути громадську думку на свій бік, став щедро пригощати воїнів випивкою. Це було 16 жовтня. Під час цього бенкету на місто якраз напали козаки Самуся. Замок було взято, а польське військо знищене. Обоз і казна перейшли до рук повстанців. Перебито було також всіх польських і єврейських мешканців Бердичева. За словами самих поляків, загинуло 2 тисячі чоловік. Селяни околиць теж піднялися на боротьбу, вигнали шляхту, і край перейшов під козацьке самоуправління.

В останні дні липня р. із Паволочі до Бердичева підійшов з військом гетьман Лівобережжя Іван Мазепа, який тут за народними переказами, заарештував полковника Семена Палія. Іншої думки дотримувався goalma.orgівський, який вважав, що козацького полковника арештовано було під Махнівкою.

Із документів відомо, що після повернення із заслання Палій знову намагався повернути під свій контроль місцевість навколо Бердичева. Але смерть перешкодила йому здійснити ці задуми. Після його смерті козацтво Правобережної України очолив полковник Антон Танський. Польська шляхта у своїх скаргах пише, що його козаки займають їх маєтки в околицях Житомира, Бердичева, Котельні, Паволочі і при цьому Танський: “… не допускает нас собирать доходы. Он как пиявка сосет кровь из подданых наших и имения наши разоряет.” Фактично, Бердичівщина знову вийшла з-під контролю Речі Посполитої, так як народні маси не дозволяли шляхті укріпитися на Правобережній Україні. Як Палій, так і Танський прагнули об’єднання з гетьманською Україною, проте політична ситуація того часу (поразка російських військ під час Прутського походу) змусила Петра І відмовитися від контролю над Правобережжям. І тому, в р. війська Краківського воєводи Юрія Любомирського займають край. Як зазначав В. Антонович, “ поляки стали полными и единствеными обладателями плодоносной пустыни”, адже значна частина населення втікла на Лівобережжя. Регіментар Галецький, відправлений на зимові квартири, писав київському воєводі: "Вы постарались вытолкать войско в незаселенные места, …назначили в Мирополь 36 солдат, между тем как в нем нет теперь и живой собаки; штаб мой Вы поместили в совершенно пустых Бердичеве и Слободище ".

Повернувшись в р. до Бердичева, кармеліти побачили на місці кляштору лише руїни. В польських джерелах зазначається, що вони: “…не маючи де жити, поселилися в халупах, працювали своїми руками і обробляли землю для харчування“. В р. до


[ 37 ]

Бердичева було повернуто зі Львова Образ Богородиці, де він знаходився 73 роки. Але жаданого спокою для ченців так і не настало. Хоча польський уряд покінчив на Правобережній Україні з козацьким рухом, на зміну йому прийшли гайдамаки. Особливо сильні гайдамацькі виступи охопили Україну у р. І тому кармеліти знову мусили вивезти Чудотворний Образ до Любліна, де він перебував до р., коли гайдамацький рух було тимчасово подавлено. В р. бердичівський вікаріат було перетворено в пріорат. Першим пріором став о. Людвік із Кам'янець-Подільського. У ті роки орден кармелітів в Бердичеві нараховував 7 отців і кількох братів, а в околицях Бердичева нараховувалось близько двадцяти костьолів. Зростає слава Чудотворного Образу (до р. було нараховано чуда). Керівництво ордену дозволило ченцям тримати військову залогу, внаслідок чого Бердичівський кляштор став надійною фортецею, куди під час заворушень шляхта здавала на зберігання свої дорогоцінності. Все це дозволило ченцям розпочати в р. відбудову кляштору і фортеці. Керівництво роботами очолив архітектор Григорій Тарнавський, але в р. він помер, і роботи тривали вже під керівництвом відомого на той час архітектора Яна де Вітте.1 Ще в р. було започатковано будівництво нового центрального храму. Але основні роботи розпочалися, вірогідно лише у р., коли архітектором Яном де Вітте було розроблено генеральний проект будівництва костьолу, кляштору і фортеці. Як робочу силу використовували населення околиць і полонених гайдамаків. В селі Бистрик було влаштовано цегельну майстерню, а каміння привозили з Поділля. Крім костьолу, почали зводити двоповерховий монастир, бастіони, фортечні мури та рів з перекидним мостом. На думку дослідниці архітектури босих кармелітів goalma.orgської, частина споруд більш раннього періоду ( роки) органічно увійшла до споруд, що зводилися за проектом Яна де Вітте. Всередині костьолу настінний розпис було виконано італійським живописцем Веніаміном Фредеріче, який првцював у храмі до р. Зберігся цікавий архівний документ, відшуканий київським мистецтвознавцем goalma.orgьовим. У цьому документі кармеліти скаржаться Київському губернаторові, що живописець не повертає їм ескізи фресок - "кляшторные абрисы". Крім фресок, всередині костьол був прикрашено позолотою, ліпкою і різьбою по дереву. У його стилі, як зазначав goalma.orgівський, гармонійно поєднувалась барочна основа зі стилем "рокайль".


  1. Ян де Вітте () народився, жив і працював на Україні. З р. був воєнним комендантом Кам'янець-Подільської фортеці, мав звання генерал-майора, за його проектом побудовано домініканський костьол у Львові.

[ 38 ]
 

 Посвячення корон до образу
Богородиці папою Бенедиктом XIV.
Гравюра XVIII ст.

Будівництво кляштору закінчилося в р., але сам факт того, що свято коронації Чудотворної Ікони було призначене на 16 липня р., напевно свідчить про те, що залишалися ще деякі недоробки. Сама корона, подарована римським папою Бенедиктом ХІV, була привезена в р. зразу після того, як за рік до цього спеціальна теологічна комісія офіційно визнала чудодійність Образу (чудодійним цей Образ було оголошено київським єпископом Станіславом Зарембою ще в р.). Папа подарував кляштору також мощі воїна-мученика Феодора і частину коругви великомученика Георгія. Кармеліти ретельно підготувалися до свята, і воно надовго залишилося в пам'яті жителів України. Згідно одних джерел на його проведення було витрачено злотих, а за іншими злотих. Для процесії паломників було розроблено спеціальний маршрут, вздовж якого встановили 8 тріумфальних арок, прикрашених різьбою по дереву, малюнками і надписами. Торжества не припинялися навіть вночі. Все місто освітлювалося тисячами смолоскипів і ліхтарів. Повсюди спалахували вогні феєрверків. Образ внесли до верхнього храму і встановили у головному олтарі. До свята кармелітами було випущено золоті медальйони. Згодом в храмі було встановлено мармурову стелу з описом достоїнств Образу1 та орган, прикрашений позолоченою різьбою по дереву (аналогічний орган був лише в Празі). Нижній храм після цього стали використовувати для поминальних богослужінь. В р. ченці
  1. Текст надпису є в книжці: Фундуклей І."Статистическое описание Киевской губернии". Ч.І - К., - С.

[ 39 ]

 

 Ікона Матері Божої
Бердичівської.
Друга половина XVIII ст.

привезли з Любліна тіло фундатора кляштору Яна Тишкевича і перезаховали його у спеціальній гробниці нижнього храму. Тут же були розміщені склепи шляхетських родів - нащадків Тишкевичів.

У другій половині ХVІІІ ст., завдяки підтримці уряду Речі Посполитої, кляштор перетворився в одну з найбільш укріплених фортець Європи. Будуються нові мури, башти, головний під'їзд виконується у вигляді "звивистих воріт", прибудовуються два прибрамних корпуси, гарнізон посилюється 60 гарматами. Згідно кармелітських джерел під річкою до підніжжя Лисої гори вів підземний хід. Цікаво, що ніде в світі, крім Речі Посполитої, монастирі босих кармелітів не були одночасно і фортецями. В січні р. при настоятелі goalma.orgінському кармеліти отримали від короля Августа ІІІ дозвіл на заснування власної друкарні, яка незабаром прославилась на всю Європу. Книжки виходили польською, російською, латинською, німецькою, французькою мовами, їх тематика при цьому була найрізноманітнішою - від церковно-полемічних видань до світських книжок, таких як: “Збірка побутових відомостей про лікування кіз та овець”, “Розмова про мистецтво виробництва скла, поташу, плавлення заліза”, “Наука господарча біля ріллі, городів, посівів” тощо. За весь період існування друкарні вийшло назв книг. Особливо відомими були бердичівські календарі, які виходили сорокатисячними тиражами. Вони славилися точними прогнозами погоди. Високою якістю відзначалися книжковий шрифт і папір. Останній виробляли кармеліти на власній фабриці в селі Скраглівка. Справжніми мистецькими творами були книжкові гравюри художника Теодора Раковецького.1 Сама друкарня була закладена на гроші братства Найсвятішої Марії Панни Скаплєжної і дістала назву "Друкарня


  1. Гравюри goalma.orgцького із зображеннями бердичівського кляштору є в книжці goalma.orgiewski "Ozdoba i obrona Ukrainskich krajow". - Berdуczew,

[ 40 ]

фортеці Найсвятішої Марії Панни". Розміщена вона була в південно-західній частині фортеці.1 Незабаром ченці відкрили семінарію, школу, бібліотеку, збудували лікарню і богадільню.

Така діяльність, звичайно, вимагала багато коштів, але проблем у ченців з цим не було. Крім допомоги з боку папського престолу і уряду Речі Посполитої, кармеліти мали і власні значні джерела прибутків. Це, насамперед, значні пожертвування шляхти, орендна плата за землю під будинками, магазинами, складами, плата за проїзд через міст і за зупинку возів біля стін кляштору. Велику допомогу ченцям надавали і власники міста - Радзівілли. Так, наприклад, Варвара Завіш - Радзівілл переписала на утримання монастирської капели земельні володіння (юридику) в районі "Піски", жителі яких сплачували чинш. Крім того, ченці мали прибуток від продажу сільськогосподарської продукції зі своїх земельних угідь, недаремно поміщик з околиць Бердичева goalma.orgський називав їх "гречкосіями" і "волопасами". Орендна плата за користування млинами і лихварські операції теж приносили ченцям значний прибуток. Таким чином, ми бачимо, що господарська діяльність займала не останнє місце в житті кляштору.

Із середини ХVІІІ ст. знову посилюється гайдамацький рух. Протягом р. майже вся Київщина і Східна Волинь опинилися під контролем гайдамацьких ватаг. У цьому ж році, 9 червня, гайдамацький загін чисельністю чоловік напав на Бердичів. Проте саму фортецю їм захопити не вдалося, і повстанці обмежилися розгромом шляхетських і єврейських будинків. Нова хвиля гайдамацького руху прокотилася Правобережною Україною у р. Цьому повстанню, відомому в історії під назвою "Коліївщина", передував ряд подій. На початку року польський сейм прийняв постанову про зрівняння в правах православних з католиками. Це викликало протест з боку польської шляхти в Україні. Під гаслом захисту віри і шляхетських прав у місті Барі на Поділлі вони утворили Конфедерацію і розпочали бойові дії проти уряду. Походи конфедератів супроводжувалися катуванням і пограбуванням населення, вигнанням православних священиків з приходів, руйнуванням церков. Все це вкрай загострило ситуацію. Навесні селяни почали об'єднуватися в численні загони і здійснювати напади на міста та шляхетські маєтки. Загін на чолі з І.Бондаренком і goalma.orgю захопив Махнівку і спробував оволодіти Бердичевом, але під тиском переважаючих сил шляхти


  1. Детальніше про друкарню дивіться в книжці J. Rolle " drukarnia i sztуcharnia w Berdуczowi " // Rocznik dla archeologow, numismatow i bibliografow. - krakow,

[ 41 ]

вимушений був відступити. Також в районі Бердичева діяв загін goalma.org і goalma.orgи. Згодом, завдяки своїм укріпленням, Бердичівська фортеця перетворилася в один із опорних пунктів конфедератів. Настоятель кляштору goalma.org Зволінський дозволив регіментарю Казіміру Пулавському (в деяких джерелах Пулаському) із загоном в півтори тисячі чоловік укріпитися в фортеці, адже саме в цей час конфедерати терпіли поразки від російських військ, що прийшли на допомогу польському уряду. 18 травня до міста підійшло восьмитисячне російське військо на чолі з генерал-майором goalma.orgніковим. Конфедератів було оточено. goalma.orgніков наказав встановити батареї і розпочати безперервний обстріл кляштору. За час облоги монастиря по ньому було випущено гранат, 84 запалювальних бомби, залізних ядер. Облога тривала понад місяць і врешті-решт конфедерати вимушені були здатися. 28 червня goalma.orgніков з основним військом вирушив до Хмільника, прихопивши з собою 48 гармат і монастирську скарбницю.

Перебування російських військ на Правобережжі дещо поліпшило становище православного населення. В р., після скарг місцевих жителів, російськими військовими було заарештовано багатьох уніатських священиків і польських урядовців, яких ув'язнили до Бердичівської фортеці. Цю подію в народі стали розглядати як кінець Унії. Саме у цей час в районі Загребелля з дерева будується православна Свято-Троїцької церква. Такий висновок можна зробити з описів храму за ХІХ ст., в яких зазначається, що метричні книги церкви зберігаються з р. В останній чверті ХVІІІ ст. в бердичівській протопопії нараховувалося 55 православних храмів.

23 січня р. було остаточно оформлено другий розподіл Речі Посполитої. 7 квітня у містечку Полонному було проголошено Маніфест про входження Правобережної України до Російської імперії, а в р. було завершено створення Волинської губернії, до складу якої і відійшов Бердичів.

Проте вплив польської шляхти у краї зберігався ще протягом тривалого часу. Зокрема за ними було збережено право власності на маєтки. Адміністративні посади, як і раніше, займали переважно представники шляхти. Указами Катерини ІІ, а згодом і Павла І, підтверджувалися всі привілеї, які мали кармеліти раніше. До того ж, російська влада мала більше можливостей тримати у покорі народні низи, аніж уряд Речі Посполитої. Показовою у цьому відношенні є відозва настоятеля кляштору goalma.orgа Цеціновського до католицького населення від 25 червня р. В ній говорилося: “Мы имеем по милости Божей и благости нашей всемилостивой государыни внешний мир. Бог,


[ 42 ]

 

 Памя’ятні медалі випущені до свята коронації Образу.

милосердный Отец своего народа, передающий власть от одних к другим, привел нас, после многих мытарств, под могучий скипетр российский и направил сердце всемилостивой государыни нашей так, что она благоизволила сохранить за нами свободное отправление веры и сохранила все старые привилегии, крепкую власть и безопасность имениям нашим… От вас зависит как пользоваться этим миром и становиться с каждным днем достойным этой милости …, будьте готовы на любой призыв откликнуться уважением к правительству и царице нашей”.

Стабілізація життя дала кармелітам можливість протягом років провести у кляшторі реставраційні роботи. В р. його покрили мідним дахом, привезеним з Угорщини, у р. підлогу застелили мармуровими плитами. У р. Павло Романовський відлив новий дзвін. У р. завершується будівництво другої башти. На внутрішні реставраційні роботи було витрачено тис. злотих. Шляхтич Франц Ковальський, який відвідав кляштор у р., писав: " Я не знаю ничего величественнее внутреннего вида костела, блестящее богатство алтарей ослепляет глаза, и обширность храма едва уступает Почаевскому."

Протягом ХVIII ст. відбувається процес становлення Бердичева як значного торгівельно-ремісничого центру Правобережної України. Цьому сприяв ряд факторів. По-перше, зручне географічне положення. Через місто проходив торговий шлях на Захід (Бердичів-Чуднів-Заславль-Острог-Дубно), а також недалеко пролягали відгалудження Чорного і


[ 43 ]

Кучманського шляхів. Річка Гнилоп'ять, на той час повноводна, як зручна торгова магістраль, з’єднувала Махнівку, Бердичів, Слободище і Троянів. По-друге, на розвиток вплинули привілеї короля Станіслава Августа від р. на право проведення в місті 10 ярмарків на рік, а також пільги, які власники міста Завіші, а пізніше Радзівілли надавали єврейській общині. Так, наприклад, Матвій Радзівілл надав общині виключне право на торгівлю сукном. І по-третє, Бердичів приваблював тисячі паломників, які йшли на поклоніння Чудотворному Образу Богородиці, що в значній мірі стимулювало розвиток торгівлі і ремесла. З тих пір Бердичів став значним перевалочним пунктом, куди сходилися товари з Західної Європи, Речі Посполитої, Балкан і Росії. Економічний і правовий статус міста приваблював сюди численних єврейських переселенців. goalma.orgський писав: “Але особливо множилися й розвивалися жидівські осади по містах приватних – де спеціальні доходи від Жидів запевняли їм і спеціальну опіку властителів. Вони стають головними огнищами жидівської колонізації – як Дубно, де в початках ХVІІІ в. уже Жиди значно перевисшали християн числом, як константували самі комісари дідичів, як Бердичів, Біла Церква, і т. і.”. За переписом р. в Бердичеві нараховувалося осіб єврейської національності. Протягом другій половині ХVІІІст. містечко швидко розросталося. Для обслуговування ярмарків будувалися гостинні двори на вулицях Велика і Мала Юридики (сучасні вулиці Дзержинського і Маркса) та на Загребельній площі, де продавали худобу (поблизу Свято-Троїцької церкви). У р. східні кордони міста проходили сучасною вулицею Садовою, а далі тягнувся старий ліс. Більшість будинків розташовувалися між річкою і сучасною вулицею Леніна. Першою вулицею, з якої починалося місто була вулиця Кармелітська, що пролягала від річки Гнилоп’яті, вздовж кляштору, до Успенської церкви. На місці парку відпочинку імені goalma.orgка знаходилося єврейське кладовище. Бурхливе зростання міста не зупинили навіть епідемії чуми в роках. Вже в р. в місті проживало жителів. Двічі з оглядом фортеці і кляштору приїздив до міста польський король Станіслав Август ( і роки). В р. відвідав Бердичів Великий князь Павло Петрович, майбутній російський імператор Павло І, з дружиною.

ХV – ХVІІІ ст. важливий період в історії Бердичівщини. В цей час відбувалося становлення Бердичева, як важливого економічного і культурно - релігійного центру України. Саме в цей період було засновано або відроджено після татарського лихоліття більшість сучасних сіл району. Сторінки історії міста і околиць протягом розглянутого часу досить яскраві та цікаві і події всеукраїнського значення не оминали цей край.


[ 44 ]

Бердичів у ХІХ - на початку ХХ ст.

У XІX ст. Бердичів перетворився на значний в Східній Європі торгівельний центр. Цьому сприяло вигідне географічне положення, адже місто знаходилося на торговому шляху із Західної і Центральної Європи в Росію і на шляху з Росії до чорноморських портів. Крім того, новий адміністративний поділ було здійснено так, що місто опинилося на стикові трьох губерній: Київської, Волинської і Подільської. І тому не дивно, що головна митниця на Правобережжі була саме тут. Як і раніше, продовжували діяти попередні чинники торгового успіху: численні паломники до Чудотворного Образу і знамениті ярмарки. Особливо розбагатіли бердичівські купці під час голоду і дороговизни хліба у р. Економіст goalma.orgін в своїй праці “В черте еврейской оседлости” писав: “Бердичевские купцы деятельно посредничали между отдаленными местностями, имели отделения во многих других городах еврейского края и даже агентов во многих городах внутри России за “чертою еврейской оседлости”. Польские паны продавали здесь при посредстве евреев продукты своего хозяйства, а на вирученные деньги, по широте своей натуры, покупали массу разнообразных товаров”. В зв’язку з великим значенням оптової торгівлі, Бердичів був наповнений численними легальними і нелегальними складами, і треба зазначити, що місто в XІX ст. стало одним із головних контрабандистських центрів у

Бердичів у ХІХ ст. На передньому плані водяні млини. За ними монастир босих кармелітів, Успенський собор та пожарна колонча.


[ 45 ]

Східній Європі. Цьому сприяли численні катакомби під містом, споруджені ще у середні віки для захисту від набігів татарських орд. У XІX ст. катакомби стали використовувати для переховування контрабандних товарів, крадених речей і безакцизних спиртних напоїв. У р. губернатор утворив комісію на чолі з місцевим архітектором для їх обстеження. Нею було відкрито підземних ходів і 78 погребів під вулицями: Кармелітською, Махнівською, Білопільською і Соборною площею. Але контрабандних товарів не було знайдено. Знаючи оперативність контрабандистів і хабарництво урядовців, було б дивним, якби комісія щось знайшла. До речі, про кримінальне призначення підземних ходів свідчили у своїх працях goalma.orgін і goalma.orgський. Останній, як місцевий житель і лідер шляхетської молоді, очевидно, був добре обізнаним в цих справах.

Найпримітнішим явищем в економічному житті міста, безумовно, були ярмарки, яких нараховувалось до десяти протягом року. Найважливішими серед них були: Онуфріївський (починався 12 червня) і Успенський (починався 15 серпня), що тривали по 6 тижнів,1 Космодем’янський (починався 1 листопада), Йорданський (починався 8 січня) і Похвальний (починався 23 березня), які тривали по 3 тижні. Всі вони мали міжнародне значення, і сучасники порівнювали їх з дрезденськими ярмарками. Купці приїздили сюди з усієї Російської імперії, з Австрії, Німеччини, Туреччини та інших країн. Товари на них були найрізноманітніші: зернові, льон, вовна, коні (до 30 тис. за ярмарок), вівці (до тис.), велика рогата худоба (до 20 тис.), шкіра, вироби з дерева, посуд, смола, дьоготь, риба, цукор, полотно, сукно, шовк, галантерея, плуги, коси, інші вироби з заліза, ювелірні прикраси. З імпортних товарів були: меблі, кава, тютюн, цитрусові, горіхи, вина, одяг та інше. Особливо славилися ярмарки своїми кіньми. Як писав goalma.orgський, вся петербурзька гвардія їздила на конях куплених у Бердичеві. Під час ярмарків табуни коней, великої рогатої худоби, овець різних порід займали великі території навколо міста. Величезні прибутки приносила торгівля спиртними напоями. Особливо вигідною, незважаючи на суворі переслідування, була безпатентна торгівля. На таких торговців накладалися великі штрафи і навіть могли знести їх будинки.

Всі, хто перебував в місті під час ярмарків, були вражені їх величчю і розмахом. Описувач побуту шляхти першої половини ХІХ ст. goalma.orgський писав: “Толпы покупателей и праздных зрителей переходили из одного магазина в другой, мужчины и


  1. З р. Онуфріївський та Успенський ярмарки було переведено до Києва.

[ 46 ]

Міст через річку Гнилоп’ять. goalma.org ст.

женщины, старики и молодые, дамы в изысканных нарядах, сопровождаемые элегантной молодежью, паны и простые шляхтичи осаждали магазины или сами служили для них сильным гарнизоном. По улицам, среди невообразимой толкотни, непрестанно раздавались крики кучеров: “Налево держи! Направо!” Молодежь по большей части красовалась на своих аргамаках. Все продавали, покупали, а иные плутовали без конца. По пути, с трудом протискиваясь меж толпой, мы бегло осматривали блестящие магазины – французские, немецкие, итальянские, русские, греческие, болгарские, а широкой улицей, обстроенной каменными домами, в которых помещались еврейские лавки, текла бесконечная река покупателей.” А ось опис goalma.orgвича: “В многочисленных больших и малых магазинах можно было получить все, чем довольствуется умеренная нужда земледельца и чем удовлетворяются безграничные требования утонченнейшей роскоши вельможи. Этот постоянно многолюдный город во время ярмарки учетверяет свое население”. Згадуваний вже goalma.orgський зазначав: “…а смолы и дегтю столько, что, кажется, хватило бы на всю Россию, а что касается до товаров, женских уборов и украшений, золотых и серебряных изделий, то голова шла кругом. Были гастрономические учреждения, которые сделали бы честь Парижу, Вене, Лондону, и о которых Стамбулу не снилось; были кондитерские, был театр, где давали комедии, трагедии, мелодрамы, был и цирк. Бердичев с Гнилопятью был все равно, что Стамбул с Босфором: кто в нем побывал, тот о нем не забывал, а кто бывал на ярмарках, тот непременно хотел вернуться туда.”.


[ 47 ]

Крім ярмарків відомими були і місцеві торги, котрі відбувалися 2 рази на тиждень. А. Суботін, досліджуючи стан економіки Бердичева, писав: “Дела всем было много и немудрено, что так росла численность населения. Сюда рвались евреи из местностей более обездоленных, и каждый находил здесь пропитание”. Про розмах торгівлі свідчать такі цифри. Обіг капіталів в р. складав 23 мільйони рублів, а в р. вже 40 мільйонів. Про значне накопичення капіталів говорить наявність в місті у х роках 9-ти банків. Всі вони займалися фінансуванням торгівлі та надавали кредити поміщикам під заклад маєтків, врожаю тощо. Цікавими є дані про розподіл купців за гільдіями. Так в першій гільдії було 12 купців із загальним капіталом в 11 млн. 75 тис. руб., в другій – 23 купці з капіталом 1 млн. тис. руб. і в третій – купців, капітал яких складав 10 млн. тис. руб. goalma.orgін писав: “Торговое значение Бердичева ясно уже при одном беглом обзоре его торговой площади, всей местности вокруг Успенского Собора, кляштора и прилегающих к ним улиц; только в самых больших губернских городах можно встретить такое обилие торговых заведений: на пространстве около километра тянутся сплошные каменные постройки, нижние этажи которых заняты лавками, а верхние - транспортными, банкирскими, нотариальными, комиссионными и другими конторами.” На січень р. тут нараховувалося купецьких закладів і лоточних (в середньому на два будинки припадав один заклад). Відомими в ХІХ ст. були торгівельні фірми Іоліса, Кобилянського, Гальперіна, Магазаннікова, Жирардова, Бродського, Маргуліса, Морозова, Кузнєцова. Також відомими на Україні були бердичівські кредитні товариства та банкірські контори Граєва, Гальперіна, Трахтенберга, Штейнберга.

Але, з прокладенням на Правобережжі залізниць Київ – Одеса () і Київ – Брест (), торгове значення міста стало падати.1 Це пояснюєтья насамперед тим, що з прокладенням залізниць, в інших районах імперії почали з’являтися власні торгівельні центри. Бердичів втратив значення перевалочної бази через те, що товари з Одеси, Варшави, Києва почали йти безпосередньо до місць призначення. Несприятливими для бердичівських ярмарків стали також нові тарифні ставки і зубожіння багатьох польських поміщиків, які були основними споживачами імпортних товарів. В цей період почало різко збільшуватись населення Бердичева за рахунок євреїв, що переселялися із сіл і теж починали займатися торгівлею. Це призвело до небувалої конкуренції і, як наслідок, до зниження торгівельного прибутку. Навіть прибуток у 2% вже вважався значним.


  1. Перша вузькоколійка була побудована ще в р., вона зв'єднала Бердичів з Вінницею.  В р. було прокладено залізницю до Козятина, в р. до Шепетівки, а  в кінці століття -  до Житомира.

[ 48 ]

 

 Бердичів зі сторони річки Гнилоп’ять. Поч XX ст.

goalma.orgін писав: “…торговля измельчала, и многие солидные фирмы сократили, а другие и вовсе прекратили свои дела”. На кінець ХІХ ст. обсяги капіталів на ярмарках складали лише третину попередніх сум, а самі ярмарки задовольняли переважно місцевий попит. Якщо раніше на Онуфріївський ярмарок приганяли до тис. голів худоби, то в кінці століття - 15 тис. Більш-менш тримався Успенський ярмарок. Середній торговий обіг капіталів протягом 25 років зменшився у разів проти рівня р. Кількість купецьких капіталів зменшилася з до одиниць. Але й за таких обставин місто ще залишалося значним торговим центром. Так, за даними професора goalma.orgича, в р. торговий обіг складав 17 млн. тис. руб., що перевищувало сумарний обіг капіталів Житомира, Проскурова, Умані, Білої Церкви, Черкас і Вінниці. Ще навіть у р. за деякими торговими показниками Бердичів випереджав Київ. Якщо річний продаж худоби в Києві складав голів, то в Бердичеві він становив , м’яса відповідно, в Києві – пудів, в Бердичеві – пуди.

Протягом ХІХ ст. сталися значні зрушення в розвитку промисловості міста. Якщо в р. в Бердичеві діяло 2 підприємства з виробництва шовкових тканин, майстерня з обробки шкіри, цегельня, пивоварня і два млини, то вже в р. тут діяло 8 підприємств з виробництва цегли, 4 миловарні, воскобійне підприємство, маслозавод, каретна, макаронна і 6 шляпних майстерень. У р. в місті нараховувалося 25 підприємств мануфактурного типу. В деяких джерелах їх називають заводами і фабриками, але це невірно, так як машини, як правило, застосовувалися рідко і чисельність робітників на більшості з них не перевищувала десяти чоловік.


[ 49 ]

Відомими підприємцями в Бердичеві були: Дербандеркер, Пивоцький, Рубінштейн, Вайнберг, Абрамович (виробництво цегли); Геллін, Ліберман, Журавський, Цвєт ( випуск венських меблів); Шнайдер, Штеренберг (миловарні); Босин, Майденберг (виготовлення ласощів); Брейфман, Бебель, Ліфшиць (мукомельна галузь); Лейбель і Носх (виробництво крохмалу);– Гребельський (виробництво макаронів); Гробівкер (тютюнова галузь); Сангушко (виробництво сукна); Заходер (золоті і срібні вироби); Маргуліс і Бубіс (виробництво паперу); Беккель, Гольденберг, Дорфман, Бухман, Соболь, Барденштейн (друкарська справа); Бурко, Кобилянський, Ріхтер, Яблонський, Ценшмер, Руб (шкірообробні підприємства).

Промисловий переворот у місті насамперед пов’язаний з відкриттям шкірзавода австрійського капіталіста Ціллера ( р.), шкірзавода варшавського купця Шленкера ( р.), що був одним з найбільших на той час в Україні, фарфоро – фаянсового заводу купця Зусмана ( р.), пивзавода чеського підприємця Чепа, цукрового заводу поміщика з с. Грищківці goalma.orgілова ( р.). Велике значення для майбутнього розвитку промисловості міста мало заснування в р. goalma.orgецьким чавунно-ливарного заводу, який спочатку випускав сільськогосподарський інвентар, а згодом устаткування для цукрової промисловості. У р. завод перейшов у власність акціонерного товариства і отримав назву “Прогрес”. Тут стали

 

 Так званий район "Качановка". Поч. XX ст.


[ 50 ]

 Махнівська вулиця. Поч. XX ст. Сучасна вул. Свєрдлова.

виготовляти апаратуру для винокуріння, сільськогосподарські машини та парові котли. В р. в місті було збудовано першу електростанцію. Згідно даних goalma.orgіна у р. в місті нараховувалося 30 підприємств, які мали річний прибуток 23,5 тис. руб. Слід зазначити, що в порівнянні з прибутками від торгівлі, ця сума була незначною, особливо якщо порівнювати з торгівлею середини ХІХ ст.

У р. в Бердичеві відбулася сільськогосподарська і ремісничо-промислова виставка. Головою виставки став один з найбільш прогресивних землевласників повіту goalma.org До відкриття виставки ним було випущено книжку “Бердичев и Бердичевский уезд”, в якій зазначалося, що на р. Бердичів ще зберігав певне торгове і промислове значення, але відсутність вільних капіталів стримувала економічний розвиток міста. Більшість наявних капіталів йшла на вирощування буряків і виробництво цукру. На той час в Бердичівському повіті нараховувалося 9 цукрових заводів. Всього в повіті вироблялося цукру у 20 разів більше ніж було потрібно для місцевого населення. Друге місце у загальному обсязі виробництва займали чавунно-ливарна і машинобудівна галузі, які у значній мірі теж були підпорядковані потребам цукрової промисловості. Важливе місце посідало також винокуріння. Всього у повіті діяло 11 винокуренних заводів. У р. на потреби винокуріння пішло 24% зерна і 68% картоплі, зібраних у повіті.


[ 51 ]

Характеристика господарства міста була б неповною без розгляду ремісничого виробництва. На початку ХІХ ст. у Бердичеві нараховувалося 4 тис. ремісників різних професій: шевців, чоботарів, кравців, кушнірів, шорників, шнуровщиків, лудильщиків, склярів, мукомелів, ювелірів, швейників, пекарів, мулярів. В місті діяло 68 швейних і 6 капелюшних майстерень, безліч майстерень по ремонту і виготовленню взуття. Як правило, представники однієї професії селилися компактно і утворювали цехи. Про це свідчать назви деяких вулиць, що виникли у ХІХ ст. – Купецька, Ковальська, Гончарна, Свічна та інші. Відомо літописи (пінкуси) єврейських молитовних цехових зборів. Але в останній чверті століття, у зв’язку з бурхливим розвитком промисловості, кустарне виробництво стало занепадати. Так, за даними goalma.orgіна, в х роках ХІХ ст. в Бердичеві нараховувалося вже майстрів-ремісників, з них: взуттєвики, - кравці, - столяри, - кушнірі, 75 - палітурники, 72 - ювеліри, 70 - шмуклери, 64 - бляхарі, 57 - ковалі, 53 - пекарі, 43 - бондарі, 32 - перукарі, 21 - маляри та інші. Крім того, було водовозів, візників і безліч вантажників та чорноробів. Цікаво, що з усього працездатного населення лише 1/3 займалася фізичною працею, а решта - торгівлею та посередництвом. Прибуток ремісників був дуже незначним, дорослі чоловіки мали рублі на тиждень, а жінки і діти – від 50 копійок до рубля.

 

 Махнівська вулиця. Поч. XX ст. Сучасна вул. Свєрдлова.


[ 52 ]

 

 Білопільська вулиця. Поч XX ст. Сучасна вул. Лібкнехта.

goalma.orgін писав: “Критическое положение здешних ремесленников усугубляется тем, что у большинства из них нет постоянной определенной работы, и заказы у многих случайные, тем более что они рвут их один у другого; в следствии этого, бывает так, что еврей-ремесленник несколько дней сидит без всякого дела, когда есть заказы - он спешит его кончить с лихорадочной поспешностью и работает по ночам; если идти ночью по улицам, то там и сям видишь мелькающие огоньки”.

Землі повіту на початок ХХ ст. розподілялися таким чином: з десятин 54% належало поміщикам, 42% - селянам, близько 2% - церкві і 0,8% - казні. На сільськогосподарських угіддях вирощували жито, пшеницю, овес, менше - ячмінь, просо, гречку, горох. Значні площі були відведені під цукрові буряки. Продуктивність праці була вищою у поміщицьких маєтках. Поміщики витрачали значні кошти для закупівлі нової техніки, придбання кращих сортів зернових і нових порід худоби. На відміну від селянських господарств поміщики застосовували трьох - і багатопільну систему. Більшість селян обробляли землю дерев’яними плугами, в які запрягали 6 волів або коней. Заможні селяни і поміщики застосовували залізні плуги Еккерта і Сакка. Худоба у селян була малопродуктивних порід. Виключення становили коні, які відрізнялися своєю породою. Це пояснювалося тим, що Бердичівщина мала давні традиції у розведенні коней.


[ 53 ]

Певним економічним осередком у краї був кармелітський кляштор. goalma.orgський писав: "В бердичевской округе были босые кармелиты, но с туго набитыми карманами; гречкосеи и волопасы, они хозяйничали в Скраглёвке и в Скоморохах, имели большие мельницы на Гнилопяти и на Гуйве, погреба под костёлом и лавки возле него, где и торговали, а вся их духовная мощь, весь их разум заключался в бердичевских календарях и в астрономических предсказаниях математика Кисловского, не кармелита и не босого. Мы охотились на лисиц в камышах отцов-кармелитов и отдавали им лисьи шкурки на шубы, занимали у ксёндза Даниеля полновесные червонцы и елизаветинские рубли под проценты и под залог, пили шампанское с ксёндзом-провинциалом Романовским, но между нами не было иных отношений, как между добрыми соседями".

На кінець ХІХ ст. із десятин міської землі 70% належало графині goalma.orgич та князю goalma.orgийському (в р. він продав свої землі в місті братам Рукавішніковим), решта ж - казні та кільком дрібним власникам. На всі ці землі поширювалися права власників на різні види зборів (всього 28 статей). У цьому відношенні Бердичів являв собою дивний феномен анахронізму. Приватновласницькі права на збір податків перепліталися з державними, при цьому, більшість з них не були регламентовані законодавством і залежали від примх власників. Нормативно не визначалися й умови користування землею між її власниками і мешканцями міста. Власникам належала також монополія на продаж товарів першої необхідності, а тому передача права торгівлі давала величезні прибутки. Особливо це стосувалося права на торгівлю худобою і вином. Щорічні прибутки приватних власників за у середині ХІХ ст. складали тис. руб., але вже в р. - лише 30–40 тис. руб. Як вже зазначалося, це було пов’язано з падінням торгівельного значення міста.

В р. заможні жителі Бердичева звернулися до уряду з проханням надати Бердичеву статусу міста, зазначаючи при цьому, що Сенат ще в р. “признал Бердичев коммерческим в Европе местом”. У проханні наголошувалося: “В числе естественных богатств полагается природный ум жителей. Он великими своими успехами принесет пользу государству и честным людям немалую”. Приблизно до тих часів можна віднести слова goalma.orgського, письменника і землевласника з Гальчина: “Удивительной была в то время Бердичевская округа: полно жизни в людях, полно высокой фантазии в шляхте, а оригиналов столько, что можно было подумать, будто рассыпался мешок с ними на бердичевской ярмарке”.


[ 54 ]

Зовсім іншої думки про місто був Київський генерал-губернатор Д.Бібіков. Він писав: “Бердичев был средоточием контрабандного промысла в том обширном, в правильные формы приведенном виде, в котором едва ли встречался где и когда - либо. Тогда обращались в Бердичеве миллионные капиталы, похищенные утайкой казенных пошлин, и совершались все роды преступлений безнаказательно и безгласно, за взятки в Бердичеве делали все, что хотели. Бердичев был могуществом, спасавшим от суда всякое преступление. Огромные ярмарки соединяли в нем, по несколько раз в год, едва ли не большую часть поляков Галиции, Познани, Царства Польского и западных губерний. Они ехали туда, как по долгу. Бердичев в то время представлял им своими беспорядками и потворством властей подобие самых буйных, беспорядочных польских сеймов, возможностью делать все, предаваться всем порокам и преступлениям, без всякой осторожности. Огромная карточная игра, там происходившая, также служила целью приезда. Поляки проигрывали и утешали себя мечтами в каком - нибудь тайном политическом обществе”.

Був Бердичів і загальновизнаною столицею “Товариства балагурів”, до якого входили прихильники демократизації суспільства, що висловлювали протест проти проявів аристократизму і французоманії, часом у надто цинічній формі. Одягалися вони в стилі бердичівських єврейських візників (свитка з грубого полотна, підперезана черкеським поясом, шкіряні штани, картуз, а взимку - бараняча шапка). Балагури демонстративно виявляли неповагу до існуючих суспільних норм і правил, насміхалися над освітою і хизувалися фізичною силою. Найулюбленішими розвагами в них були полювання на вовків(сам на сам), змагання на конях та гучні гулянки. “Не проходит ныне ни одной ярмарки без какого - либо особого происшествия: то прибьют полицмейстера, кого-нибудь обыграют, или сделают какие-либо буйства”, - писав про них goalma.orgський.

Песимістичні доповіді губернських урядовців заставили уряд перепідпорядкувати указом від 21 лютого р. Бердичів до Махнівського повіту Київської губернії “под непосредственный и ближайший надзор генерал-губернатора.” Кордон між Волинською і Київською губерніями пройшов за лінією Маркуші – Велика П’ятигірка - Жидовецька корчма - Жидівці (сучасне с. Радянське) - Скраглівка - Чехи (сучасне с. Дубівка). В р. Сенат надає Бердичеву статусу міста. Тоді ж постало питання про створення герба міста. Справа просувалася дуже повільно. У р. уряд видав указ, згідно якого поліція у містах зобов’язана була носити каски із зображенням місцевого герба.


[ 55 ]

Міська управа. goalma.org ст.
Сучасний будинок иворчості дітей та юнацтва.

У зв’язку з цим, за поданням місцевого землеміра, Київське губернське правління видало розпорядження про використання для цих потреб герба Махнівки. Проте Міністерство внутрішніх справ цей варіант відхилило. Почалася багаторічна бюрократична тяганина. Але на місці, не чекаючи відповіді згори, почали використовувати махнівський герб. Він мав такий вигляд. На зеленому полі було зображено ткацьке приладдя срібного кольору, а саме - бердо, човник і цівку. По обидва боки від них розміщувалися клубки ниток золотого кольору. Згодом місцевий землемір запропонував новий проект: поле герба поділялося на 4 частини. У першій було зображено символ торгівлі – кадуцею, у другій – ріг достатку, в третій – кінь (продаж коней на ярмарках міста був досить значним, крім того в місті було два кінних заводи), у четвертій частині був зображений козак з пікою, як згадка про перебування в Бердичеві goalma.orgія. Але й цей проект затверджено не було. Тому у місті продовжували використовувати старий махнівський герб.

Система міського управління до р. базувалася на Жалуваній грамоті від р. Згідно неї жителі міста поділялися на 6 класів: 1–й – це особи, які володіли нерухомою власністю, 2-й – купці трьох гільдій, 3-й – цехові ремісники, 4-й – приписані до міста іноземці, 5-й – імениті громадяни, тобто особи, що займали виборні посади, вчені, артисти, художники та капіталісти, з проголошеним капіталом в 50 тис. рублів, 6-й – посадські жителі,


[ 56 ]

 

 Герб м. Бердичева XIX ст.

які займалися промислами. Раз в три роки чоловіче населення міста всіх класів (кому виповнилося 25 років і хто володів капіталом з річним прибутком понад 50 рублів) на загальних міських зборах обирало членів магістрату (становий суд), міського голову, членів двох міських дум (загальної і шестигласної) і членів міської управи. Постійною була шестигласна дума, яка відала господарством і благоустроєм міста, а загальна збиралася лише по потребі. Після виходу міського положення р. міське управління стало більш демократичним. Участь в виборах вже не обумовлювалася майновим цензом чи належністю до певного стану. Умовою було лише володіння нерухомим майном та сплата податків, незалежно від його розміру. Виборці обирали гласних до міської думи раз у чотири роки. Виконавчим органом була міська управа, яку обирала міська дума. І думу, і управу очолював міський голова. Загальний нагляд за справами міста здійснювало губернське у міських справах присутствіє. Міністерство внутрішніх справ у місті було представлено поліцейським і жандармським управами, дворянською опікою, з’їздом мирових посередників, канцелярією у військовій повинності та повітовою канцелярією у чиншевих справах. Міністерство фінансів – казначейством та податковими інспекторами. Як відомо, у більшій частині імперії земська реформа була проведена в р. На Правобережжі вона почала впроваджуватися з р. і була завершена в р. Земство як місцеве самоврядування, складалося з повітового земського зібрання, до складу якого на волосних сходах, з’їздах землевласників та зборах міщан обирали гласних, і земської управи – виконавчого органу, Їх функції полягали в утриманні належного стану доріг, організації агрономічної і медичної допомоги населенню, утриманні шкіл, пошти, розподілі державних коштів.

Бердичів в ХІХ ст. був важливим осередком польського національного руху. Тут зосереджувався один із центрів Польського таємного патріотичного товариства. Відомо, що в червні р.


[ 57 ]

  

 Пам’ятник Олександру ІІ.

у місті відбулася таємна зустріч одного з керівників “Південного товариства” goalma.orgя з представниками даного товариства. Активну участь взяла шляхта бердичівських околиць в повстанні р., хоча, як зазначав учасник цього повстання goalma.orgський, далеко не всі йшли до лав повстанців охоче, а швидше зі страху перед суспільною думкою шляхетського середовища. Крім того, за його свідченням, напередодні повстання між польськими шляхтичами і російськими офіцерами (у Бердичеві в цей час розміщувався штаб Охтирського гусарського полку), склалися дружні відносини – вони їздили один до одного в гості, обмінювалися літературою. Виступ шляхти Бердичівщини очолив Карл Ружицький. Спочатку вони діяли успішно і розгромили навіть російський загін поблизу Чуднова, але згодом, біля с. Жеребки, зазнали поразки.

Повстання р. докорінним чином змінило відношення царського уряду до польської шляхти. В р. в Бердичеві було закрито кармелітські семінарію і школу. А в р. - згідно з розпорядженням Волинської духовної консисторії від 17 серпня цього ж року - знамениту друкарню.


[ 58 ]

В указі від 18 травня р. причини закриття пояснювалися таким чином: “ для большей правильности в печатании духовных книг, и для отвращения могущих вкрастся в оныя ошибок и злоупотреблений, Государь Император за благо признать изволил Высочайше повелеть типографию закрыть и продать с публичного торга”. Звичайно, справжня причина полягала в тому, що уряд мав намір покінчити з польсько-католицьким культурним впливом в Україні. Кармеліти звернулися з проханням дозволити їм друкувати хоча б славнозвісні бердичівські календарі, але і в цьому їм було відмовлено. У р. у кармелітів було відібрано земельні володіння в Бердичеві, Скраглівці і Скоморохах, а сам монастир переведено на державне фінансування. Для ченців настали важкі часи, тим більше, що після закриття інших кармелітських монастирів в Україні, всі кармеліти з’їхалися у пошуках притулку до Бердичева.

В р. на Україні вибухнуло нове польське повстання. У Бердичівському повіті повстанням було охоплено близько 20 сіл. Керівниками повстання на Бердичівщині стали Владіслав Падлевський, Адам Пашківський, Платон Крижановський, Олександр Шарамович, Леон фон Чеконський і Адам Вилежинський. Ними розповсюджувалася "Золота грамота", в якій повстанці обіцяли передати селянам безкоштовно землю, сподіваючись на їх підтримку. Але за свідченням goalma.orgського, який підтримував з організаторами повстання зв’язки, деякі шляхтичі зізнавалися, що грамота написана лише для того, щоб відвернути селян від уряду і, досягнувши мети, знову повернутися до старих порядків. Тому селянство поставилося з недовірою до цих обіцянок і не поспішало вступати до загонів повстанців, а в деяких селах навіть допомагало урядовим військам. Повстанцям вдалося зібрати загін чисельністю чоловік. У Бердичеві, в будинку купця goalma.orgеля, було нелегально створено головний пункт зв’язку повстанців Правобережжя із закордоном.

Сутички з урядовими військами тривали протягом тижня (з 27 квітня по 4 травня) і закінчилися розгромом повстанців біля сіл Булан, Біле та містечка Погребище. Телеграфною депешею з Бердичева повідомлялося, що 7 рота Кременчуцького піхотного полку розсіяла польський загін з чоловік в околицях міста і захопила в полон 26 повстанців. Цікавими є дані рапорту начальника Бердичівської повітової поліції Н. Кафтарьова від 22 квітня р. В ньому повідомляється про розповсюдження в місті прокламацій російської організації "Земля і воля", в якій її члени закликають жителів підтримати польське повстання.


[ 59 ]

 

 Білопільська вулиця. Поч. XX ст. Сучасна вул. Лібкнехта.

Учасники повстання р. каралися значно суворіше, аніж повстанці р. Розстріли, заслання, сибірська каторга, повна конфіскація майна кардинальним чином змінили становище шляхти на Правобережжі. Так, один із непрямих нащадків Яна Тишкевича, Артур Тишкевич, пробув на засланні 20 років і повернувся до Бердичева лише після амністії. Проте головним організаторам повстання в Бердичівському повіті вдалося втекти за кордон і вони були засуджені трибуналом заочно.

У р. з метою ліквідації кляштору до Бердичева з військовим загоном прибув Київський генерал-губернатор А. Безак. Цьому передувало вбивство невідомими злочинцями настоятеля goalma.orgія Мартусевича у власній келії, що стало однією із офіційних причин закриття кляштору. У доповіді міністру внутрішніх справ goalma.org вказував: "Особый вред этого монастыря в политическом отношении доказывается следующими сведениями: в г. в нем были совершены 3 раза политические манифестации". Приміщення кляштору були конфісковані, і в них розмістили управління повітової поліції та сирітський суд. Будинок друкарні передали міській поліції, флігелі перетворили в конюшні пожежників, а башту - в пожежну вежу. В розпорядженні духовенства залишився лише верхній храм і друга башта. Нижній храм було занедбано. Марія Тишкевич в р. порушила клопотання перед київським генерал-губернатором вжити заходів "чтобы родовой склеп не мог служить притоном для злоумышленников". У зв’язку з цим підземелля і склепи було


[ 60 ]

засипано землею, а вікна і двері закладено цеглою. Пізніше там планувалося влаштувати в’язницю, але цей задум не було здійснено. Незабаром у ченців відібрали всі будинки, що їм належали в межах міста. В р. було ліквідовано монастирське книгосховище, книжки (6 тис. томів) передали бібліотеці Київського університету.

З р. почалися численні прохання католиків повернути їм будівлі кляштору. В одному з листів до імператора вони писали: "Наша дорогая Чудотворная икона находится в костеле, путь в который только один, все паломники и молящиеся, дабы войти в храм, должны пробираться через толпы торгующих. Положение это наполняет сердца наши горем, и поэтому мы со слезами молим возвратить нашему костелу свободный храм и колокольню, которая теперь заменяет пожарную каланчу". Нарешті в р., після перебування в Бердичеві Київського губернатора Н. Клейгельсона, прохання прихожан було задоволено. На той час кляштор і башти перебували у занедбаному стані, в окремих місцях будівлям загрожували обвали, більшість скульптур і барельєфів було зруйновано. Тому настоятель храму Діонісій Боньчковський розпочинає енергійний збір коштів на ремонт святині. Папа Пій X спеціальним указом обіцяє апостольське благословення тим, хто зробить пожертвування на реставрацію. Відновлювальні роботи під керівництвом архітектора Жіллера почалися в р. і тривали до р.

У культурному розвитку міста в ХІХ ст. спостерігалося протистояння двох тенденцій. Перша з них пов’язана з віковими традиціями української, польської та єврейської культур, що, своєрідно переплітаючись, надали Бердичеву неповторного колориту. Друга була пов’язана із втягненням краю до більш тісних зв’язків з всеросійським і світовим ринками. Це, з одного боку, збагачувало культуру міста, з іншого - руйнувало його специфічні особливості і традиції.

Яскраві картини культури і побуту польської шляхти в першій половині Х1Х ст. залишив для нащадків у своїх мемуарах goalma.orgський. Він писав: “Польской шляхте в Киеве было не по себе, тогда как в дрянном Бердичеве, в грязи, среди евреев царила свобода и разгул, шляхта чувствовала себя как дома и предавалась полетам высокой фантазии.” В іншому місці він жартівливо пише: “Воздух этой Бердичевской округи был наполнен духом высокой фантазии, вследствии плодородия почвы или, может быть, вследствии еврейских штук.” Енергія, яка раніше витрачалася на боротьбу з козаками, гайдамаками і на конфедерацію, тепер йшла виключно на полювання, картярство і ярмаркові розваги: “Молодежь стала охотиться, разъезжать на


[ 61 ]

 

Білопільська вулиця. Поч. XX goalma.orgа вул. Лібкнехта. 

ярмарках, вести точно на масленице разгульную кочевую жизнь, и как прежде переседать с коней на экипажи, так теперь опять садилась на коней. За несколько лет перед этим на 20 миль кругом едва можно было найти пару борзых, а теперь все хлопотали о борзых и верховых лошадях. Экипажи—фи! Они нужны только для стариков и больных. Юноше шляхтичу нужен оседланный конь. Изменился свет, изменились люди!” Далі він доповнює: “Шляхта и холопы гуляли в Бердичеве каждый по своему, но всегда по-козацки!” і наводить приклад: ”Когда парубок хотел погулять на всю ивановскую, в пятницу под вечер, когда евреи прекращают торговлю, и готовясь к шабашу, снуют по улице, как муравьи, молодец седлал своего коня перед махновской, белопольской или житомирской рогаткой, и вскочив на коня, мчался по улице, поворачивал направо, налево и колотил евреев нагайкой; подымалась суматоха, крик, визг…все толпятся, падают друг на друга, сбиваются в кучу, как саранча, и если он так поедет за Гнилопять, то считается молодцом.”

Улюбленою розвагою були кінські перегони, які відбувалися за махнівською рогаткою. При цьому ставки досягали астрономічних сум. Крім того, за словами goalma.orgського, “вся округа была одержима бесом охоты”. З 4-го липня починалося полювання на диких птахів: качок, гусей, дупелів, куріпок, глухарів; на Святого Варфоломія — на вовків; а після Святого Михаїла — на кабанів, лосів і ведмедів.


[ 62 ]

Але не слід думати, що тільки розвагам присвячували свій час шляхтичі. Багато з них отримували добру освіту, мали великі бібліотеки, писали художні твори, займалися наукою. Вони, як зазначав goalma.orgський: “Внушали молодежи интерес к знаниям, к местным делам и преданиям, и к жизни истинно шляхетской, к сабле, к перу, словом ко всему достойному’’.

На Бердичівщині проживали відомі в ті часи польські літератори goalma.orgський, goalma.orgський, goalma.orgовський, goalma.orgський. Часто відвідували Бердичів популярні письменники і поети, представники так званої “української школи” в польській літературі: goalma.org, goalma.orgцький, goalma.orgнський, goalma.orgький, goalma.org і goalma.org1, goalma.orgький, брати goalma.org і goalma.org В кармелітській школі міста вчився польський історик і філософ goalma.orgінський. Часто бував у місті польський письменник goalma.orgський. Родом з Бердичева був відомий польський філолог Бенедикт Раковецький - син не менш відомого гравера Теодора Раковецького. Відомо, що в р., на червневому ярмарку в Бердичеві, мала відбутися зустріч goalma.orgького з російським письменником goalma.orgєдовим. В р. в друкарні кляштору було надруковано трагедію польського письменника goalma.orgого “Арістобул”. В бібліотеці кармелітського кляштору в р. літературознавцем goalma.orgєнзовським було відкрито один з перших творів на польській мові – “Записки яничара”. Його автором був серб Костянтин Михайлович. Написання твору датується кінцем ХV ст. В Бердичеві було виявлено так званий список С, який відносять до ХVІІ ст. Зараз він зберігається в Краківському національному музеї.

З по р. у Бердичеві жив "дідусь єврейської літератури" Менделе Мойхер-Сфорім (Ш. Абрамович). Саме в цей період він друкує низку перших в єврейській літературі критичних статей з позицій реалізму. В р. виходить його повість "Маленький человечек". З їдкою сатирою письменник висміював духовну убогість жителів міста Глупська, в якому всі одразу впізнали Бердичів. Але справжній скандал вчинився після того, як місцеві багатії впізнали себе в його новій повісті "Такса, или банда городских благодетелей". В зв’язку з цим письменник вимушений був переїхати до Житомира.

Неодноразово відвідував Бердичів класик єврейської літератури Шолом Алейхем (С. Рабінович), який в своїх творах часто зображував жителів міста. За його словами, тільки на


  1. Теофіл Букар, будучи співпрацівником петербурзького журналу "Баламут", помістив у ньому ряд цікавих нарисів про бердичівські ярмарки.

[ 63 ]

  

 Військовий парад на Соборній площі, рік.

Ймовірно, що в пошуках старожитностей і народних переказів, як співробітник Тимчасової комісії для розгляду старовинних актів, восени р. через Бердичівщину проїздив goalma.orgко, хоча поки що ми не маємо достовірних документальних підтверджень про ці відвідини.

Французський письменник О. де Бальзак восени р. у дорожніх нотатках писав про місто: “Тут з подивом побачив я будиночки, що танцювали польку, тобто сильно похилені, один вправо, другий вліво, третій вперед, деякі знівечені, багато їх було меншого розміру, ніж наші ярмаркові балагани,…нарешті я побачив справжній степ, бо Україна починається у Бердичеві. Все, що я бачив до цього, нічого не варте… Тут починається український чорнозем,…”. 2 березня р. в бердичівському костьолі Святої Варвари абат goalma.orgський повінчав письменника з поміщицею Евеліною Ганською.

3 грудня р. в селі Терехове, а за деякими даними в Бердичеві, в польській дворянській сім’ї Евеліни і Аполона Коженьовських народився Теодор Юзеф Конрад Коженьовський, майбутній англійський письменник Джозеф Конрад.

Славилась по всій Україні бердичівська книгарня Глюксберга, яка постійно отримувала нові видання з Варшави, Києва, Петербурга, Одеси і Москви.


[ 64 ]

З Бердичева походила сім’я Рубінштейнів, яка дала світу відомих музикантів Антона і Миколу. Їх дід, Роман Рубінштейн, був одним з найбагатших купців міста. Ним було засноване поселення євреїв – хліборобів (сучасна Романівка). Згідно запису у метричній книзі бердичівської Свято – Миколаївської церкви від 25 липня р., сім’я Рубінштейнів, яка складала 35 чоловік, перейшла в православну віру.

Характеризуючи освіту, слід зазначити високий рівень і якість знань кармелітської школи (діяла з до р.). В цій школі навчалося багато видатних людей, серед яких були Бенедикт Раковецький, Генріх Ржевуський, Францішек Духінський та ін. Навчання в школі було безкоштовним, але навчалися в ній, в основному, представники шляхти. Відомо, що ще в р. в школі було 6 класів і навчалося учнів. В х роках ХІХ ст. в місті існувала досить відома в Україні школа Вольсея. Англієць Вольсей у свій час був вчителем великого князя Миколи Павловича, майбутнього імператора Миколи І та його брата Михайла. Потім він був директором Рішельєвського ліцею в Одесі, але внаслідок суперечок з Новоросійським губернатором М. Воронцовим, переїхав до Бердичева, де князь Матвій Радзівілл дав йому будинок з парком під школу і тис. рублів на її утримання. Сучасники відзначали надзвичайно високий рівень навчання в школі. Вихованців навчали військовій справі, польській, німецькій, французькій, російській, латинській мовам, їм викладали математику, фізику, поетику, історію. Для викладання запрошували як правило людей відомих. Серед них астроном Кисловський, літератор goalma.org-Артемовський (проживав у Бердичеві з по р.), поет goalma.org Музику і танці викладав знаменитий танцюрист з балету короля Станіслава Курц. У зв’язку із значними успіхами учнів, спеціальна комісія надала школі статус губернської гімназії. goalma.orgський, який вчився в школі Вольсея, відзначав, що навчання було тісно пов’язаним з народним духом: "…казацкий дух брал верх, а преподаватели были горячие украинцы, все интересовались запорожской стариной, народными песнями и думами". На жаль, гімназія проіснувала лише три роки. Після смерті Вольсея почалися суперечки про те, якою має бути школа за своїм духом і орієнтацією. Візітатору учбових закладів графу Пляттеру, католику і людині прозахідної орієнтації, не сподобався слов’янський дух школи. Колишній учень цієї школи goalma.orgський писав: "Граф Пляттер был весьма ревностным католиком, и его не так тревожило кременецкое вольтерианство, к которому он привык, как бердичевское казачество, напоминавшее ему злые часы Польши и Литвы, и вешанье иезуитов". Врешті-решт князь Радзівілл відмовився фінансувати школу і її було закрито.


[ 65 ]

У р. в місті було відкрито чотирикласне училище, в якому 8 вчителів навчали учні. З р. почало діяти парафіяльне духовне училище. В р. було проведено шкільну реформу. У відповідності з "Положенням про початкові народні училища" запроваджувалася єдина система народної освіти, до якої належали школи, підпорядковані міністерству народної освіти, і церковно - приходські школи. Відбулися зміни і в ланці середньої освіти. Згідно положення від 18 листопада р. створювалися класичні і реальні гімназії, право на навчання в яких надавалося всім станам.

На початку ХХ ст. в Бердичеві існували: 7-ми класне комерційне училище імені О.С. Пушкіна (сучасний будинок педучилища), 8-ми класна жіноча гімназія В. А. Усаневич (старе приміщення школи №2), 7-ми класна приватна жіноча гімназія (була розташована на сучасній вулиці Свердлова), 7-ми класне жіноче комерційне училище, школа учнів-ремісників, дво- класне міське училище, державне двокласне єврейське училище, чотири церковно - приходські школи, початкове училище товариства приказчиків, дві приватні чоловічі школи 3-го розряду, п’ять приватних жіночих шкіл 3-го розряду, жіноча професійна школа (на місці колишньої школи № 9), талмуд-тора і 10 хедер. В селі Зозулинці під керівництвом генеральші goalma.orgіуци-Гріньової діяла сільськогосподарська школа.

Цікавими для характеристики громадського і культурного життя міста є перелік добровільних товариств і союзів початку ХХст. До них входили: ліга для боротьби з туберкульозом, товариство допомоги бідним євреям, товариство допомоги бідним ученицям, товариство “Гостинный дом”, товариство купців, музично-драматичне товариство, товариство лікарів, товариство квартирозйомщиків, товариство любителів тварин, товариство любителів давньоєврейської мови. Товариством любителів польської книги (керівник goalma.orgський) було відкрито в Бердичеві ряд книгарень. Економіст goalma.orgін писав: “Общественных учереждений в Бердичеве более, чем во многих других городах, но их развитие с упадком города приостановилось; более внимания обращает на себя еврейская благотворительность. Давно уже здесь устроено еврейское общество для призрения бедных, которое имеет более практический характер и помогает не простым бедным и неимущим, а по преимуществу торговцам и ремесленникам, пришедшим в упадок впоследствии несчастных обстоятельств,


[ 66 ]

т.е. стремится несколько поднять людей трудовых. Членов в этом обществе довольно много. Есть у евреев еще общество “для призрения вдов и сирот”. Доходы его образуют: членские взносы, пожертвования, лотереи и сборы на свадьбах.

В Бердичеве существует несколько обществ гостеприимства, цель которых - доставлять пищу бедным, есть даже общество помощи бедным роженицам. Кроме того, при каждом молитвенном доме есть особый благотворительный кружок, помогающий бедным сочленам. Организованы они просто, без излишней регламентации, сама администрация или ничего не стоит, или обходится очень дешево. Все это позволяет достичь результатов при малых средствах. Кроме организованной помощи бедным, здесь, как и везде у евреев, более состоятельные помогают особо неимущим, реже - в виде подачек и беспроцентных ссуд, чаще - в форме приглашения к себе на шабес. Бывали случаи, когда бедные евреи угрожали богатым погромами, если те отказывались от благотворительности”.

Значним культурним осередком і центром релігійного життя залишався протягом ХІХ ст. кармелітський кляштор. В його бібліотеці було зареєстровано назв книжок, а їх загальна кількість сягала до 6 тис. томів. Всі, хто бував в той час у Бердичеві, були вражені релігійно-духовною величчю, красою і естетичним оформленням кляштору босих кармелітів. Відомий історик архітектури goalma.orgький писав: "В этой барочной постройке есть много национального, польского, отличающего это сооружение от подобных же в Италии, всегда более строгих в пропорциях. Пышность, помпезность и какой-то специфический польский пафос, типично панский, именно магнатский жест, особенно характерный для композиции храма". В р., до сторіччя коронації Образу Богородиці, відбулося свято нової коронації. Першу корону було викрадено в р., і дублікат виготовили на кошти місцевої шляхти. Але згодом і дублікат був викрадений, тому у р. папа Пій ІХ подарував кляштору нову корону.

Крім кляштору, католицька церква мала в Бердичеві також приходський костьол (фару) Святої Варвари, збудований в першій половині ХІХ ст., та ряд капличок.

Серед православних храмів найдавнішою була вже згадувана Михайлівська церква, побудована ще в XVI ст. Василем Тишкевичем. В роки Барської конфедерації цей храм було спалено у зв’язку з тим, що священики церкви вимагали повернути Чудотворний Образ. У Житомирському обласному державному архіві зберігається скарга настоятеля Бердичівського Успенського храму Петра Борковського до Волинської консисторії,


[ 67 ]

в якій він повідомляє, що кармеліти на місці спаленої Михайлівської церкви побудували школу. Пам’ятки про дану церкву зберігалися ще до кінця ХІХ ст., серед них Євангеліє, надруковане в Москві в р., з надписом про те, що його купив за 14 битих талерів мешканець Бердичева Панько Закосей і подарував Михайлівській церкві, дзвін, взятий на вежу кармелітського кляштору, деякі документи на право володіння земельними угіддями та кам’яні хрести, що згодом були перенесені на цвинтар.

На території сучасної Соборної площі протягом рр., на місці старої дерев’яної церкви, що була побудована в р., було споруджено із каменю Успенський собор (в р. був зруйнований більшовиками). У соборі зберігався Служебник стародавнього друку з надписом:”Во имя Отца и Сына и Святаго Духа, Святой Живоначальной Троицы. Мы казаки, обыватели города Медведовки, казаки войска Запорожского: Матиаш, Сидоренко, Данило Андриевич, Корний Яцкович, сию книгу, рекомую Служебник, которую спасли из рук неверных татарских, за гетманства пана Богдана Хмельницкого, за его счастливым рыцарством, …надали честному господину отцу Григорию Максимову, служителю храма Успения Пречистой Богородицы у города Бердичева, за которую он должен просить Господа Бога за отпущение грехов наших, так он Григорий пока жив есть, а по смерти его кому останется”. Будівництво Собору було розпочато

  

Сінна площа. Поч. XX ст.
Загребля. Район поблизу Церкви Св. Троїці. 


[ 68 ]

 

 Дерев’яна церква Св. Миколая. XIX ст.

після розпорядження Волинської духовної консисторії благочинному містечка Бердичева, священику Троїцької церкви Йосипу Зелинському від 28 лютого р. В цьому розпорядженні ми читаємо: "Волынская духовная консистория слушала прошение, поданное его Преосвященству Господину Варлааму епископу Волынскому от Переяславль-Залесского купца Ивана Варенцова, в котором от имени всего общества Российского купечества по прошлому его пребыванию в Бердичеве, вместе с другими прихожанами Успенской церкви желают построить, на месте старой деревянной, новую каменную, с престолом во имя Преподобного Онуфрия Великого, чему будет содействовать и владелец Бердичева Князь Матвей Николаевич Радзивилл, который дает на сооружение вспомоществование материальное и денежные суммы". goalma.orgвич писав, що в церкві був хрест, відлитий із срібного блюда, на якому в р. бердичівські купці підносили хліб імператору Олександру I, котрий побував у місті, повертаючись з Парижа.

В р. Варварою Завіш, власницею Бердичева, було побудовано дерев’яну Свято - Миколаївська церкву, в якій зберігалась стародавня ікона Миколи Чудотворця, що вважалася чудотворною. Цій церкві Варвара Завіш подарувала також Ікону Матері Божої. В р. на місці Свято – Миколаївської церкви побудовано новий кам’яний храм.

В р. в районі Загребелля, на місці старої дерев'яної церкви, яка існувала ще з ХVIII ст., було побудовано кам'яну церкву. При ній діяло приходське духовне училище. До цієї церкви було приписане с. Радзівіллівка (сучасне с.Підгороднє). А неподалік від білопільської застави, за містом, на загальному


[ 69 ]

 

 Будівля церкви Св. Миколая. goalma.org ст.

кладовищі, в р. побудовали невеличку цвинтарну церкву Всіх Святих, коло якої, як писав goalma.orgвич, були поховані князь Дмитрій Ціціані, генерал Зіман, граф Подгречіані і знамениті анатолійські греки. На жаль, ця церква до наших днів не збереглася.

Бердичів був значним єврейським культурно-релігійним центром. Рабин Леві Іцхак Бен Меір (був рабином в Бердичеві з до р.) писав, що місто стало одним із найважливіших осередків єврейської мудрості: “Що скажу чи напишу? Коли в країнах, де раніше тікли річки води, де великі законопокладники Талмуду росли, як трава у полі, там нині безводна пустеля. Зате в нас, де раніш і не чули про вчення єврейського закону, потікли ріки води і не проходить року, в якому би не було видано безліч вчених і святих книжок”. В зв’язку з цим місто постійно відвідували євреї з багатьох країн світу. Саме в Бердичеві було систематизовано юдейське вчення хасидизм. На території сучасного парку культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка було старе єврейське кладовище, перші поховання на якому датуються ще ХVІ ст. Тут було поховано багато відомих цадиків і рабинів. Наприклад: реб–Лібер з Бистрика, який помер на році свого життя, його батько реб–Ашкеназі, талмудист Мойсей та інші. Старожили Бердичева пам’ятають дуже стару грушу, яка росла в східній частині кладовища. Євреї називали її “святим деревом предків”.

В х роках ХІХ ст. в Бердичеві було дві єврейські друкарні, книжки з яких розходилися по всій Європі. В одній з них, яка належала купцю Якову Шефтелю, було видруковано знамениту збірку "Єврейська народна бібліотека". Євреї всієї Росії добре знали Бердичівські видання талмудів з гарним шрифтом і в чудових обкладинках.


[ 70 ]

  

Хоральна синагога.
Зараз тут розміщена рукавична фабрика. 

У х роках в місті нараховувалося більше десяти синагог і 67 молитовних домів, серед яких виділялася хоральна синагога (будинок сучасної рукавичної фабрики). goalma.orgін про неї писав: "Здешняя хоральная синагога, расположенная у главной площади, представляет опрятное невысокое здание, внутри помещение менее чем на тысячу человек, хор, с хорошо подобраными голосами, кантор с хорошим баритоном. Внутри синагога похожа на лютеранскую церковь: колонны, ряды скамеек, хоры, на которых помещаются женщины. Вечерняя служба производит довольно стройное впечатление и, как бы, переносит во времена древнего культа". В х роках ХІХ ст. письменник Іцхак Бер Левінзон організував гурток шанувальників просвіти, завданням якого було навчати єврейську молодь не тільки Талмуду, а й світським наукам. Продовжував його справу лікар Ротенберг, за сприянням якого було засновано громадську бібліотеку і гімназію. Але глибокого впливу на широкі верстви єврейського населення цей рух не мав.

Проте, змальовуючи красу храмів і колорити знаменитих ярмарок, сучасники описували і негативні сторони побуту та


[ 71 ]

 

 Успенський собор. Поч. XX ст.

убогість значної частини населення міста. goalma.orgський, описуючи Бердичів х років ХІХ ст., писав: "Был район бердичевские Пески, заслоненный от людских глаз каменными домами еврейских богачей. Это были кучи деревянных домиков, теснившихся друг возле друга, перерезанные неправильными улочками в разных направлениях. За мельницами Пески соприкасались с болотистой частью Гнилопяти. На улицах была в дожливое время такая грязь, что доходила коню до брюха. Смрад был такой, что, пройдя несколько шагов, всякий чувствовал головокружение. Там жили одни евреи, с бледными, желтыми лицами, с подслеповатыми гноящимися глазами, а под домами были подземные помещения, где находилось множество лошадей и несчетное количество контрабандных товаров”. А ось що писав goalma.orgін: “ Если смотреть издали на массу здешних домов, то все имеет грязный серый колорит; вечером же постройки на краю города представляются чем-то вроде темных навозных куч. Даже ясный солнечный день не в силах скрасить унылой физиономии города. В центре почти все каменные здания выкрашены в голубой, зеленый, розовые цвета, что придает им своеобразный оттенок.

В нецентральных частях города дома больше одноэтажные в окна, многие покосившиеся, с выбитыми окнами; на окраинах и в предместье, особенно на Песках и Качановке, жалкие мазанки, не заслуживающие названия жилищ человеческих; да и значительное число их вовсе не пригодно для жилья, и только еврей-фаталист решается их нанять, нередко рискуя быть погребенным под развалинами своей хибары. На всех зданиях города лежит печать упадка и обветшания. Все как-то опустилось, осунулось, новых построек не созидается, старые плохо поддерживаются; видно, что город переживает кризис.


[ 72 ]

Главные улицы вымощены крупным булыжником, и езда по них для людей слабонервных сопряжена с довольно неприятными ощущениями. Остальные улицы и переулки в остальное время года представляют собою обширные топкие пространства, так что невольно дивишься, как справляются с этими пространствами здешние еврейчики в их плохой сквозной обуви. Улицы эти созданы не для соединения обывателей, а скорее для разобщения их; потому-то народонаселение и толпится более в центральных частях, где мостовая дает возможность для сношений. Тротуаров в городе можно сказать не существует; только в торговых частях есть некоторый намек на них, да около лавок узкие полоски; в остальных частях города только около некоторых домов набросаны плиты и крупные камни, представляющие немалую опасность в темное время для ног обывателей, так что в этой части города если и существуют тротуары, то не для того, чтобы по ним ходить, а чтобы их обходить. Освещение существует только на главных улицах в виде тусклых фонарей; большая часть города погружена во мрак. Это зависит и оттого, что освещение не на главных улицах возлагается на самих домохозяев в виде особой натуральной повинности; при оскудении же домохозяев повинность эта не выполняется. Город лежит при болотистой реке Гнилопяти, одно название которой даёт неутешительное представление о её санитарных свойствах; при городе река эта запружена, и обширный пруд служит главным рассадником заразы; в него сваливаются нечистоты, мусор, трупы животных; в нём стирают бельё, поят и купают скот, в этой же желтоватой жиже купаются и люди, принимая её за воду. Каждую весну пруд заполняется трупами незаконорожденых младенцев.

Местная муниципалия не имеет средств для наведения санитарного порядка. Антисанитарные условия более всего заметны на низменных окраинах города, где гнездится беднота, усиливающая вред ещё и своей неряшливостью. Большинство домов здесь не имеет дворов, и всякие остатки и отбросы сваливаются около домов и на улицу. Роль санитаров отчасти исполняют здесь свиньи, которые сами ищут себе корм. Количество смертей и болезней уменьшается благодаря тому, что город находится на открытой, хорошо продуваемой ветрами местности, и с другой стороны, население большую часть дня проводит на улице”.

Щільність населення була дуже великою: в середньому на один будинок припадало 30 чоловік. Більшість будинків являли собою жалюгідні халупи з кімнат, у кожній з яких проживало чоловік. Приміщення коштували дуже дорого. Часто сім’ї наймали одну кімнату.


[ 73 ]

 

 Житомирська вулиця. Початок XX ст.
Сучасна вул. Леніна.

Особливо жахливим було становище в районах Піски і Качанівка. Газета “Московские ведомости” за р. писала: “В тех местах, где живет беднейшая часть еврейского населения, улицы не шире 1,5 сажен, на них с двух сторон обвалившиеся домики, один возле другого, у кого без крыши, у кого нет окон, у кого целой стены; на пространстве улицы пред домом десятки детей, почти голых, валяются в грязи”. Частим явищем в місті були пожежі. Особливо значними вони були в , , роках.

Кожен рік міські власті зносили частину будиночків, що викликало плач і крики їх мешканців. Це призводило до ще більшої скупченості жителів і поглиблювало антисанітарний стан міста, тому що нові будинки майже не будувалися. Особливо важким стало становище єврейської бідноти з х років ХІХ ст.. За даними goalma.orgіна, близько 10 тис. жителів міста не мали роботи і ледь-ледь зводили кінці з кінцями. У р. смертність перевищувала народжуваність на 2,37%. Губернська газета “Волинь” в р. писала: “Население Бердичева пребывает в чрезвычайно тяжелом положении. Безработица охватывает большую его часть”. Відома скарга жителів міста урядові від р. на власника міста князя Радзівілла у зв’язку з накладенням на населення надмірних податків.


[ 74 ]

Недоплата з податків на р. досягала вже рублів, або 53% належної суми, з яких 83% вважалися безнадійними для сплати. Коробочний збір в р. складав 40,5 тис. рублів. Право його стягувати, як і всюди, здавалося в оренду, але в Бердичеві мало хто хотів цю оренду брати, тому що це не давало такої вигоди, як в інших містах.

Більш втішним було становище на околицях міста. goalma.orgський у своїх спогадах писав: “Малороссы народ трудолюбивый, добросовестно исполняет свои обязанности, не гуляки, не пьяницы, не требуют больших денег, и не копят их, но стремятся к домашней жизни, любят семью, соловья, цветы. Крестьянские хаты в окресностях Бердичева были очень опрятны, там было множество садов, обилие воды, народ был бойкий, необыкновенно смышленный, привязаный к справедливым и добрым панам, козацкий дух сохранился здесь быть может более, чем где бы то ни было на Украине.”

 

Церква Св. Троїці. Перед нею парад пожежної команди.
Поч. XX ст. 


[ 75 ]

Схожими були відгуки землевласника goalma.org, який писав, що селяни околиць Бердичева: “держатся преимущественно земледелия, добывая из земли почти все средства своего существования и, благодаря хорошей почве, умеренному климату, не прилагая большого труда, довольствуются немногим; привязанные к своему дому, семье, а потому в отхожие промыслы отлучаются редко, а также не ищут переселений. Вполне зажиточных крестьян немного; с другой стороны мало и бедствующих, недоимок у крестьян нет, хотя – немного и сбережений. Снаружи крестьянские избы имеют довольно приличный вид, и летом деревня, в особенности издали, с белыми домиками, окруженными зеленью, с выдающимся зеленым куполом церкви, представляет даже красивый вид”. Основною будівлею на селі була крита соломою побілена мазанка. Більшість будиночків мали одну кімнату без сіней з двома маленькими вікнами, через що світла в них було мало. Більш заможні селяни мали будиночки з двох кімнат і сіней. Сучасники відзначали також релігійність і вірність патріархальним традиціям, доброзичливість, привітність селянського населення. Водночас, рівень освіти селян був невисоким – лише 4% на початок ХХ ст., в той час як у Бердичеві ця цифра сягала 30%. Селяни взагалі з недовірою ставилися до шкільної освіти.

На той час можна стверджувати про більш – менш задовільний фізичний розвиток сільського населення (за даними А. Косича середній зріст новобранців з сіл був на 6% більшим, ніж в жителів Бердичева, а обсяг грудної клітини, відповідно, на 5,6%) і це незважаючи на недостатнє харчування. Повсякденну їжу селян складали житній хліб, борщ, каша, приправою для яких в скоромні дні було сало, квашена капуста, галушки, вареники. М’ясо вживалося дуже рідко, тільки на великі свята. Рідко вживали домашню птицю і яйця. Вони йшли в основному на продаж. Це стосувалося також і молочних продуктів. Для більшості міського населення харчування було одноманітним: хліб, часник, цибуля, оселедець, влітку – огірки. Гарячу страву готували раз в тиждень. Заможні міщани їли суп з великою кількістю смаженої цибулі, перцю і часнику, кошерне м’ясо, рибу, домашню птицю. Перевагу надавали пшеничному хлібу.

Якщо говорити про медичне обслуговування населення, то слід зазначити, що до середини ХІХ ст. в місті існували аптека і лікарня при кляшторі та військовий госпіталь, яким керувала сестра відомого російського героя Дениса Давидова. З середини ХІХ ст. діяли 2 лікарні на 50 місць. На початку ХХ ст. в місті


[ 76 ]

існували: безкоштовна амбулаторія, земська лікарня (на території сучасної міської лікарні), єврейська лікарня, лікарня товариства Червоного хреста, пологовий будинок, тюремна лікарня і богодільня (сучасний будинок санепідемстанції). У місті існувало також 14 аптек. Відомо, що 19 квітня р. Бердичів відвідав лікар goalma.orgв. Особливо вражала сучасників єврейська лікарня, для якої придбали найкраще приміщення в місті - палац Тишкевичів, що був оточений великим садом (цей палац розташовувався на місці сучасного будинку міськдержадміністраціЇ). goalma.orgін писав: "Больница устроена более чем розкошно: просторные, чистые палаты, широкие чистые коридоры, масса света и воздуха, все необходимые условия. Аптека, баня, кухня, прачечная и прочие - устроены с такими удобствами, которым могут позавидовать многие наши столичные больницы. Всего более импонирует большая палата - бывший танцевальный зал польских магнатов, с мраморными колонами и стенами. Там, где когда-то раздавались весёлые звуки оркестра, и красивые пани в своих живописных костюмах отплясывали живописную мазурку, где было столько блеска, роскоши, изящества, - там теперь лежит десяток изможденных евреев, надломленных в борьбе с жизнью".

В ХІХ ст. в місті нараховувалося 11 вулиць, 80 провулків, 4 площі (Сінна, Хлібна, Ринкова і Кінна), 4 мости (Новий, Старий, Чуднівський та Кладки), 4 поліцейські дільниці, в’язниця, 4 пожежні команди. З р. через місто проходила міжнародна телеграфна лінія Калькутта – Карачі – Бушир – Тегеран – Єреван – Тифліс – Сухумі – Керч – Одеса – Бердичів – Варшава – Берлін – Лондон. Приміщення телеграфу розміщувалося на сучасній вулиці Луппова. Між Бердичевом і Житомиром регулярно курсував диліжанс.

На початку ХХ ст. популярними в місті були кінотеатри “Новий час”, “Наука і життя”, “Аполло”, “Аврора”, “Модерн”, “Ілюзіон”, театри Шеренціса, Загерса і ряд кабаре та вар’єте. Модними були фотосалони Рудикова, Зільберберга, Розенбаума. В місті діяло 4 бібліотеки та читальня. В – рр. в місті виходила щоденна газета “Южная молва”.

В розкішному саду “Ельдорадо” по вул. Білопільській (територія сучасного будинку культури заводу “Прогрес”) грав оркестр і гуляла вишукана публіка. Місцем відпочинку був також сад “Тіволі”. Гості могли зупинитися в готелях: “Савойя”, “Континенталь”, “Варшава”, “Золотой якорь”, “Бельвиль”, “Париж”, “Европейская”. Для послуг гостей діяло 18 постоялих і заїжджих дворів. Крім того, в місті нараховувалося 4 трактири, 80 шинків та казино. Користувався популярністю літній цирк, який був розташований на території сучасної вулиці Шевченка поблизу військового штабу. Тут виступав відомий борець Піддубний.


[ 77 ]

Особливо запам’яталися бердичівлянам виступи дресирувальника Ю. Дурова; в один з своїх приїздів він їхав з вокзалу до цирку на свині. Про цей цирк goalma.orgін писав: “Это был деревянный большой балаган на зрителей, роль фойе исправляет огороженный рогожей загон, где публика топчется в грязи около буфетных стоек.” Старий цирк був розташований на місці сучасного будинку поштамту, з ним пов’язана страхітлива трагедія: під час вистави “Страшний Суд”, коли святкували новий р., актор, що виконував роль чорта, кинув факел в діжку з гасом. Це спричинилося до пожежі, під час якої, за одними даними, загинуло чоловік, а за іншими - Чутка про це поширилась по всій країні. Імператор Олександр ІІІ виділив сім’ям загиблих 4 тис. руб.

Центр міста (Соборна площа) був зв’язаний з вокзалом конкою. Розвезенням бажаючих займалося безліч візників на бричках, каретах, фаетонах.

Існує стара польська приказка “в Бердичів як на прощу”. Її зародження ми, певно, можемо віднести до ХІХ ст. Це зрозуміло, адже саме в ці часи місто набуває слави на європейському рівні як торгівельний центр і важливий культурно-релігійний осередок. Прославилося місто і своєрідним менталітетом його мешканців. Недаремно goalma.org писав: “С именем “Бердичев” в понятиях русского общества представляется что-то странное, анекдотическое. Сложились целые легенды об этом городе."

Таким зустрів Бердичів ХХ ст., всі катаклізми якого не обійшли місто і відбилися в його історії. Але це тема для окремої розмови.

 

 Бердичів з пташиного польойту.


[ 78 ]

Післямова

Таким чином, ми бачимо, що територія, яку займає сучасна Бердичівщина, має давню і багату історію. Давність поселень на території міста і району підтверджується численними археологічними знахідками. Це й не дивно, якщо враховувати зручне географічне положення краю, родючі землі, наявність лісів, покладів болотяної залізної руди, глини. Особливо вражає спадкоємність культур протягом тисячоліть. Багато поселень народжувалося, зникало і знову відроджувалося в одних і тих же місцях. Насамперед це стосується таких сіл як Слободище і Райки, а також і самого міста Бердичева. Говорячи про становлення і розвиток Бердичева, слід зазначити його своєрідність в плані переплетіння української, польської та єврейської культур, що надавало місту неповторного вигляду. При цьому місто ніколи не стояло осторонь подій всеукраїнського значення. Розглянуті сторінки з історії міста і околиць яскраві і своєрідні. Не всі питання однозначно трактуються різними авторами і по різному висвітлені в джерелах. Так, існує ще чимало “білих плям” у вивченні археологічних культур прадавніх часів. Остаточно не вирішеним є питання про те, до якого з давньоруських літописних племен ми можемо віднести жителів регіону ІХ-Х століть. Потребують дальших досліджень існуючі гіпотези щодо походження назви міста і часів його виникнення. Багато цікавих питань ставить також історія краю в ХІХ ст.

В епоху індустріального суспільства і політичних потрясінь ХХст. Бердичів втратив багато своєрідних рис, але будемо сподіватися, що розвиток історичного краєзнавства допоможе зберегти й відродити кращі традиції і духовні надбання минулого.


[ 79 ]

Література і джерела.

Антонович В.Б. Монографии по истории западной и юго-западной России. - К.,

Антонович В. Козловский К. Грамоты Великих князей Литовских.- К.,

Акты относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные археографической комиссией. ТС-П б.

Археологія УРСР.-К., Т.

Архив Юго-Западной России, изданный Временной комиссией для разбора древних актов. Т.2,Ч.3,К., - ; Т.1,Ч.7,К.,; Т.1, Ч.6, - К.,; Т.2, Ч.5, Ч - К., ; Т.3, Ч.2, - К.,

Батюшков П.Н. Волынь: исторические судьбы юго-западного края. - С-Пб.,

Бердичевская трагедия / Волынские епархиальные ведомости. – - №3.

Блажкун О.С., Шатило Н.М. Знай свій рідний край / Бердичів-реклама. –, №33, 34, 35,37, 38, 41, , №1, 7, 13, 20, 25,

Богун Г.Г. Археологічні пам’ятки Бердичівського району( Наукові записки Бердичівського педінституту) ТБердичів,

Богун Г.Г. Археологічні пам’ятки р. Гнилоп’ять. // Старожитності Східної волині. Праці комплексної експедиції Чернівецького державного університету. - Чернівці,

Богун Г. Г. Назва Бердичева слов’янського походження // Тези доповідей і повідомлень на звітній науковій сесії кафедр Бердичівського педінституту за р. Бердичів,

Богун Г.Г. Про походження назви і виникнення міста Бердичева / Український історичний журнал. – - №5.

Ванат Б.Й. Санктуарій Матері Божої Шкаплерної у Бердичеві. - Краків. -

Весь юго-западный край. Справочная и адресная книга. - К.,

Винокур І.С. Історія і культура черняхівських племен. - К.,

Винокур І.С. Старожитності Східної ВОлині.-Чернівці,

Восстание г. Сборник документов. - К.,

Владимирский-Буданов М.Ф. Население Юго-Западной России от пол. XIV в. до Люблинской унии // Архив Юго-Западной России. Т.2, Часть VII.- К.,


[ 80 ]

Города России в г. - С-Пб.,

Гончаров В. Райковецьке городище. - К.,

Гончаров В.К. Посад і сільські поселення коло Райковецького городища // АП УРСР Т - К.,

Греков Б.Д. Киевская Русь. – М.,

Грушевський М.С. Історія України – Русі. Т.1 – 9. – К., – (Репр.).

Грушевский М.С. Очерк истории Киевской земли. - К.,

Документи Богдана Хмельницького. - К.,

Елисаветский С. Я. Бердичевская трагедия. – К.,

Журнал генерал-майора и кавалера П. Н. Кречетникова // Чтение в императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. Кн - М.,

Записки янычара. Написаны Константином Михайловичем из Островицы. – М.,

Історія міст і сіл УРСР. Житомирська обл. - К.,

Каган А. Шолом Алейхем. – М.,

Казмірук А. До історії міста Бердичева. - Рад. шлях.- 30 травня, 16 червня.

Каманин И. Переписи еврейского населения в юго – западном крае в – гг. // Архив Юго – Западной России. Т Ч. 5. - К.,

Ковальский Ф. Бердичевская ярмарка / Киевская старина. -№ К.,

Косич goalma.orgев и Бердичевский уезд. - К.,

Краткая еврейская энциклопедия. Т - Иерусалим,

Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький.- К.,

Курінний goalma.orgєцька могила на Бердичівщині. Коротке звідомлення ВУАК за р. – К.,

Літопис Самійла Величка . - К.,

Літопис Руський. - К.,

Мердер А. Бердичев в х годах. // Русская старина. - М.,

Мицак Ю.А. Максим Кривоніс / Український історичний журнал.- - №1.

Мовчанівський Т. Бердичівський державний історико-культурний заповідник. – Харків, - р.

Наумчук С.М. З приводу замітки goalma.org про походження назви goalma.orgева / Український історичний журнал. – - №

Несвіт Н.В., Степура О. Я. Літопис у камені.- К.,

Памятники изданные временной комиссией для разбора древних актов.Т.1 - К.,


[ 81 ]

Петроков И. Бердичев. – К.,

Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. - К.,

Райковецьке городище ХІ – ХІІІ ст. // Наукові записки інституту матеріальної культури. – Кн. – К.,

Рычка В.М. Формирование территории Киевской земли. - К.,

Сборник летописей относящихся к истории Южной и Западной Руси. – К. ,

Светланов Ю. Жизнь и творчество Менделе Мойхер – Сфорим // Менделе Мойхер Сфорим. Маленький человечек. – М.,

Семенов П.П. Живописная Россия. Т Ч – М.,

Смирнов Г.И., Шкляр В.И. – Трудовая поступь завода-ветерана. – К.,

Статистическое описание Киевской goalma.org-С-Пб.,

Субботин А.П. В черте еврейской оседлости. - С-Пб.,

Топографическо-статистические материалы юго-западного края. - К.,

Фундуклей goalma.orgтическое описание Киевской губернии. Ч.І. – С-Пб.,

Чайковский М. Записки Садык - паши. / Киевская старина. - К.,

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. - К.,

Яковенко Н. Українська шляхта Волині і Центральної України в XY - XYII ст. - К. ,

Banczkowski D. Historia pokarmelitanskiego klasztoru w Berdicsowie.-Warsz.,

Brikowska M. Architektura Karmelitow bosych w XYII-XYIII. - Warsz. ,

B.J. Wanat. Zakon Karmelitow bosych w Polsce. - Wydawnictwo oo. Karmelitow bosych. - krakow,

Wielka enzyklopedia powszechna. Т.VІІ - Warsz.,


[ 82 ]

ДОДАТОК

Статистичні дані щодо кількості населення Бердичева
в ХІХ – на поч. ХХ ст.

р. 4 чол.
р. 41 чол.
р. 51 чол.
р. 77 чол.
р. 77 чол.

Статистичні дані по Бердичівському повіту за р.

3 стани, 16 волостей, 10 поштових станцій, населених пункти, площа — ,3 goalma.org

жителів Число одружень за рік — Народилося чоловічої статі — , жіночої статі — Померло чоловічої статі - , жіночої статі —

Статистичні дані по деяких волостях на р.

Солотвинська волость.

Солотвин. дворів, жителів, однокласне парафіяльне училище (поміщик граф Ледоховський, в оренді у фабриканта goalma.orgнко).

Никонівка. 83 двори, жит.

Кукільня. 50 дворів, жителів, поміщик Войцеховський.

Половецьке. 76 дворів, жителів, поміщик Соколовський.

Журбинці. 75 дворів, жителів, поміщик goalma.orgнко, з р. діє церковно-приходська школа.

Скаківка. 84 двори, жит.

П’ятківська волость.

Слободище. двори, жителів, з р. діє однокласне парафіальне училище.

Соснівка. 65 дворів, жителів.

Швайківка. дворів, жителів, поміщик goalma.orgнко, з р. діє церковно-приходська школа.

Янушпільська волость.

Буряки. дворів, жителів.

Озадівська волость.

Голодьки (суч. с. Мирославка). 91 двір, жителів, поміщик goalma.orgнко.

Райки. 81 двір, жит.

Райгородок. 70 дворів, жителів, поміщик goalma.orgкі.

Діють кінний млин та свічковий завод. Церква Покрова Святої Богородиці. Відома з р.

Озадівка. 80 дворів, жителів, поміщик goalma.orgєв. Діє винокурня.


[ 83 ]
Статистичні дані по деяких селах Бердичівського повіту за р.

Скраглівка. жителів. До р. у власності кармелітів. Церква в ім’я Іоана Богослова.

Гришківці. жителів. Поміщик І.Пашковський. Свято-Троїцька церква, побудована в р.

Терехова. жителі. Поміщиця Є.Пільховська. Церква Святої Параскеви, побудована в р.

Кикишівка. жителів. Поміщик goalma.orgський. Церква Святої Параскеви, побудована в р.

Красівка. жителі. Поміщик goalma.orgьський. Церква Різдва Богородиці, відома з

Закутинці. жителів. Поміщик goalma.orgнський. Церква Покрова Святої Богородиці.

Садки. жителів. Поміщик В. Тишкевич.

Великі Гадомці. жителі. Поміщики goalma.orgський і Х. Карський. Церква Покрова Святої Богородиці.

Хажин. жителів. Поміщик І. Мазаракі. Церква Михайлівська.

Іванківці. жителі. Поміщик М. Журавський. Церква святого Димитрія, побудована в р.

Великі Нізгурці. жителі. Поміщики goalma.orgвич, goalma.orgк, А.Мізенкампф, goalma.orgіненберг, goalma.orgвська. Церква Святої Параскеви.

Бистрик. Населення: жителів. Поміщик goalma.orgвський. Церква Покрова Святої Богородиці.

Велика П’ятигірка. жителі. Воздвиженська церква.

Жидівці (сучасне с. Радянське). жителів. Поміщик Шлемер. Церква Покрова Богородиці. Побудована в р.

Маркуші. жителі. Поміщик goalma.orgський. Михайлівська церква, побудована в р.

Обухівка. Населення: жителі. Поміщики goalma.orgський, goalma.orgька, goalma.org, goalma.orgська. Церква в ім’я Іоана Богослова.



Одесский форум > Тематические форумы > Политика > Экскурс в историю (*)


PDA

Просмотр полной версии : Экскурс в историю (*)



Страницы : [5] 67


В Україні сьогодні, 19 травня, День пам'яті жертв російсько-совкового окупаційного режиму. Нагадаємо, за весь час російсько-совкової окупації від рук російських більшовиків, а згодом і місцевих совецьких колабораціоністів, загинуло (фізично були вбиті) близько 20 млн. осіб. Ця страшна цифра за якою стоять біль, ненависть і поневічені людські долі.
Не забудемо. Вічна їм пам'ять
goalma.org


Кримські татари відзначили і роковини депортації

goalma.org?v=oKmcqY-c15Q


За что же сражались советские люди в Великой Отечественной войне? (goalma.org)

План-Ост, затопление Москвы, уничтожение всех славян и поедание Адольфом Гитлером младенцев - все эти советские агитки, разумеется, отметаем сразу. Никакого "генерального плана Ост" в природе, как известно, не существует. Существуют лишь некие мутные к нему комментарии, и в небольшом количестве - они, очевидно, отличаются от генерального плана так же, как мысли и соображения главы крыжопольского обкома отличались от официально утверждённого плана пятилетки. И крайне странно, чтобы якобы существовавший генеральный план не сохранился - не иначе как Гитлер съел перед смертью. Москву затопить собирались, но не немцы. Ненависть к славянам тоже воображаемая. В "Майн Кампф" русские упоминаются дважды, и оба раза в контексте того, как большевики-евреи оседлали великий (или "большой") народ. В застольных беседах Гитлер, говорят, о славянах отзывался положительно. Да и в Вермахте с СС славян воевало предостаточно, чтобы отмести байки про "низшую расу".

Точка зрения о том, что добрый Гитлер хотел освободить славян от гнёта жидо-большевиков, впрочем, идёт туда же. Очевидно, что Гитлер не страдал детским идиотизмом и цели преследовал весьма конкретные и прагматичные - уничтожение угрозы в виде Совка и завоевание ресурсов.

В итоге, документом в котором идёт речь об "эксплуатации славян", остаётся только "зелёная папка Геринга", он же "план Ольденбург".

Речь там идёт о том, что на бывших советских территориях предполагалось сохранить часть промышленности (какую именно часть, там не уточняется), а также сельское хозяйство. Работать там должно было местное славянское население на благо Великой Германии. Отдельно оговаривается, кстати, необходимость создания столовых для этих самых работников.

Никакого захвата СССР полностью не планировалось. Целью военной операции, как известно, был выход на линию Волги. Приоритетные ресурсы в плане "Ольденбург" - нефть и продовольствие. Следовательно, экономической оккупации подверглись бы наиболее плодородные районы Украины, Белоруссии и центральной России. Нефть же тогда у Советов была только на Кавказе. Все остальные территории, очевидно, остались бы Совку. И Совок платил бы немцам какие-то репарации - как оно, собственно, обычно и бывает в результате войн. А некоторые территории, вполне возможно, получили бы формальную независимость при германском протекторате.

Интересно сравнить это с тем, что и так уже было в Совке. Начиная с го года, свободное перемещение рабочей силы в Совке было запрещено. То есть, рабочие были "привязаны" к своим заводам, а колхозники к своим колхозам - как в самые порицаемые времена крепостного права. С года стал возможен ПРИНУДИТЕЛЬНЫЙ перевод рабочей силы с завода на завод - отличие только в том, что в ом веке можно было продавать крепостные семьи по частям, а тут, видимо, переводили всё-таки вместе с семьей. У 75% населения не было паспортов. За нарушение дисциплины полагалось уголовное наказание, за оборудование отвечали головой. В качестве заработной платы получали копейки. Как известно, в соответствии с советской экономической доктриной, "самое справедливое в мире" государство, будучи единственным буржуем-монополистом, изымало всю добавочную стоимость. Проще говоря, рабочим в СССР не платили, а "давали на еду". И всё это - в обмен на дулю. Причём все такие превозносимые элементы советского государства, как якобы бесплатная медицина и образование, появились гораздо позже - действительно всеобщим оно стало только годам к ым. А тогда сталинский Совок - это фактическое рабство + постоянная опасность попасть в лагеря + отсутствие нормальных жизненных условий.

На этом фоне крайне смешно смотрятся прогоны политруков о том, что де Гитлер хотел обратить русских в рабство. Русские и так находились в рабстве у Сталина. Немцы планировали устроить что-то подобное же, но не на всей территории СССР, а только в некоторых частях. Причём не исключено, что условия труда у немцев были бы лучше. Получается, что русского Ваньку призывали сражаться за одно рабство супротив другого!

Далее, как известно, в прогрессивной стране Советов применяли такую прогрессивную систему сельского хозяйства, при которой еды на всех катастрофически не хватало, периодически случался голод и всякие голодоморы. Стали бы немцы оставлять такую неэффективную систему, когда им требовалось продовольствие? Очевидно, нет, не идиоты всё-таки. Они бы выстроили нормальную систему. И общее количество продовольствия увеличилось бы.

Итак, немцев в СССР интересовали нефть и продовольствие. Они хотели сделать эти территории сырьевым придатком Рейха (новой объединённой Европы). В итоге получилось всё то же самое, только без продовольствия. Победивший Совок жил за счёт того, что гнал природные ресурсы в Европу. А вот сельское хозяйство так и осталось безвозвратно загублено. Сейчас РФ именно нефтегазовый придаток объединённой Европы. В общем, "за что боролись".

Понятно за что боролись жители Европы - те, кто воевал против Гитлера. Их общества были организованны по-человечески - с частной собственностью, едиными для всех законами, независимой судебной системой, выборностью властей. Действительно есть за что воевать - это когда у тебя есть собственный дом и ты можешь быть уверен, что его не отнимут по беспределу и в нём будут жить твои дети. Из множества таких частных домов и мелких уверенностей и складывается одна большая Родина, за которую и сражались европейцы. Что было у советского человека, кроме "личных" портков и зубной щётки? Завода, с которого не уйдёшь, где давали уголовку за опоздание? Мизерной зарплаты? Только политрук унд комиссарен и вечный страх ГУЛАГа. Ну ещё, конечно, ПРОПАГАНДА. Твердящая, что мы живём в самой лучшей стране в мире, и зажаты в кольце врагов

Собственно, нынешняя РФ-то не лучше. Формально в РФ есть частная собственность. Вот только законов единых для всех и независимой судебной власти в РФ нет. Проще говоря, всё нажитое честным трудом может спокойно отнять какая-нибудь рожа, особенно если эта рожа в погонах со звёздами.

goalma.org


Хорошая карта - империя Чингиз-хана и его потомков:

goalma.org (goalma.org)


Zaratustra

,

goalma.org goalma.org%C3%B6nigsberg_Castle_goalma.org%C3%B6nigsberg_Castle_goalma.org


Кёнигсбергский замок — замок Тевтонского ордена в Кёнигсберге (Калининград), называемый также Королевским замком. Заложен в году чешским королём Оттокаром II Пржемыслом и просуществовал до года.
Несмотря на протесты, в году по решению первого секретаря обкома КПСС Николая Коновалова развалины замка были взорваны. Вершина горы, на которой стоял замок, была на несколько метров срыта. Приблизительно на месте юго-восточной части замка в настоящее время стоит строившийся в советское время Дом Советов.


Zaratustra

,

«Сказка о царе Салтане» — вольная обработка народной сказки, которая была записана Пушкиным в двух различных вариантах. Автор не следовал в точности ни одному из них, свободно изменял и дополнял сюжет, сохраняя при этом народный характер содержания.
goalma.org



Пулад (в русских летописях — Булат-Салтан) (?—) — хан Золотой Орды (—).
Пулад был сыном хана Шадибека. На золотоордынский престол Пулад был возведён эмиром Едигеем.
goalma.org(хан_Золотой_орды)

Королевич Елисей еще кстати тоже интересный персонаж.


goalma.org
Миша Шамонин был расстрелян на Бутовском полигоне в возрасте 13 лет

Самому младшему, Ване, было 13 лет. Беспризорник, который украл 2 буханки хлеба. Расстреливать можно было только с 15, поэтому дату рождения ему исправили. И расстреляли. Расстреливали и за меньшее, например, за татуировку Сталина на ноге. Иногда людей убивали целыми семьями по человек.

goalma.org
Священномученик Серафим (Чичагов)

Непосредственно перед расстрелом их лицо сверяли с фотографией в деле и объявляли приговор. Процедура продолжалась до рассвета. Исполнители в это время пили водку в каменном доме неподалеку. Приговоренных выводили к ним по одному. Каждый исполнитель принимал свою жертву и вел ее в глубину полигона, в направлении рва. Рвы в три метра глубиной, и более метров длиной были специально вырыты бульдозерами во время усиления репрессий, чтобы не тратить время на рытье отдельных могил. Людей ставили на краю рва и стреляли, преимущественно из табельного оружия, целясь в затылок. Убитые падали в ров, устилая дно траншеи. Вечером бульдозер засыпал тела тонким слоем грунта, а исполнителей, обычно уже совершенно пьяных, увозили в Москву. На следующий день все повторялось. За день редко расстреливали меньше человек. К сожалению, имена всех расстрелянных и похороненных на полигоне неизвестны до сих пор. Точные сведения есть лишь за небольшой период с августа 37 по октябрь За этот период были расстреляны 20 тысяч человек (goalma.org).

goalma.org

Сегодня день памяти убиенных на Бутовском полигоне, пострадавших от сталинского-ленинского режима. Служили после литургии панихиду по убиенным в Бутово. В голове всплывали и десятки других названий Бамлаг, Берлаг, Безымянлаг, Белбалтлаг, Воркутлаг (Воркутинский ИТЛ), Вятлаг, Дальлаг, Джезказганлаг, Джугджурлаг, Дмитровлаг (Волголаг), Дубравлаг, Инталаг, Карагандинский ИТЛ (Карлаг), Кизеллаг, Котласский ИТЛ, Краслаг, Локчимлаг, Норильсклаг (Норильский ИТЛ), Озерлаг, Пермские лагеря (Усольлаг, Вишералаг, Чердыньлаг, Ныроблаг и др.), Печорлаг, Печжелдорлаг, Прорвлаг, Свирьлаг, СВИТЛ, Севжелдорлаг, Сиблаг, Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН), Таежлаг, Устьвымлаг, Ухтпечлаг, Ухтижемлаг, Хабарлаг


Пинсах Нахумович

,

Грандиозная ложь о сталинских репрессиях.

Основная «фактура» чёрного мифа о сталинских репрессиях была выплеснута в общество в период перестройки и первые годы российской независимости. Сегодня можно констатировать снижение интереса людей к «лагерным откровениям». Многие устали от потока чернухи и стремятся отгородиться от этой информации. Соответственно, меняются принципы её подачи. Больше внимания уделяется поддержанию мифа в массовом сознании. Дальнейшая демонизация сталинского периода представляется совершенно избыточной, основные силы брошены на напоминание гражданам об ужасах 30 — х годов.

<cut>

При этом тема репрессий может быть «пристегнута» к любому событию или информационному сообщению. Типичным примером такого муссирования можно считать появляющиеся в печати с завидной регулярностью сообщения об обнаружениях всё новых и новых захоронений жертв сталинских «чисток».

Так, 3 октября года рабочие, проводившие реконструкцию зданий «Шереметьевского подворья» в Москве, обнаружили при углублении фундамента останки 34 человек. Неподалёку в земле был обнаружен пистолет.

СМИ мгновенно облетела информация об обнаружении на останках следов огнестрельных ранений.

Уже сутки спустя, 4 октября, в СМИ прошло опровержение этой информации:
«Следов насильственной смерти у останков 34 человек, обнаруженных при реконструкции „Шереметевского подворья“ в центре Москве, не обнаружено. Об этом ИТАР-ТАСС сообщил руководитель следственного отдела по Тверскому району Москвы Следственного управления Следственного комитета при прокуратуре РФ по Москве Сергей Балучевский. По его словам, в связи с этой находкой начата доследственная проверка».


Но маховик раскручивания темы уже запущен, радиостанция «Эхо Москвы», игнорируя опровержение, в то же время сообщает:

«Страшная находка в самом центре Москвы, почти у Кремля. На Никольской улице, 8, рабочие реставрировали дом и при углублении подвала наткнулись на останки. По предварительным сведениям, в этом массовом захоронении было 34 человека. Как сообщалось, все они были убиты выстрелами в голову, причём с близкого расстояния. Те, кто осматривал останки, сразу предположили, что речь идёт о так называемой „расстрельной комнате“ и о том, что люди погибли в х годах прошлого века во время сталинских репрессий».


Ком новых «подробностей» разрастается. В сообщении радиостанции люди уже убиты выстрелами в голову, в сюжете впервые появляется «расстрельная комната» и упоминания о сталинских репрессиях. Сюжет продолжается комментарием специалиста:
«В центре Москвы, без сомнения, обнаружены останки репрессированных в советские годы», — сказал «Эху Москвы» историк, научный сотрудник «Мемориала» Никита Петров.
goalma.org
Он отметил, что для х годов больше «характерен массовый характер репрессий и некая технология захоронения в загородной зоне либо кремирование на Донском кладбище». Вместе с тем историк не исключил того, что «единичные случаи закапывания прямо тут же могли быть». «Этот адрес довольно близок к зданию Военной коллегии Верховного суда, где, как известно, приводили приговоры в исполнение», — заметил Н. Петров. Он добавил, что наверняка это «не единственное место в Москве, где ещё будут обнаружены жертвы советского тоталитаризма».

Если в первой части сообщения те, кто осматривал останки, только предположили, что люди погибли в е годы, то во второй у научного сотрудника «Мемориала» Никиты Петрова уже нет сомнений, причём, по его словам, наверняка это не единственное такое захоронение в Москве.

Версия получила научное обоснование и подкреплена авторитетом эксперта. Прозвучавшее ранее опровержение успешно забывается за новыми и новыми подробностями страшной находки. Пятого октября газета «Известия» выходит с заголовком «Возле Кремля обнаружены расстрельные подвалы НКВД?». В заметке говорится:

«В подвале Шереметьевского подворья (Никольская улица, 8) строители… обнаружили останки 34 человек и пистолет. …Судя по характерным отверстиям в черепах, обнаружена одна из так называемых расстрельных комнат НКВД, где в середине х годов расстреливали репрессированных».


Информация от «Эха Москвы» «все они были убиты выстрелами в голову, причём с близкого расстояния» трансформировалась в «характерные отверстия в черепах», слова эксперта Петрова — в вывод об обнаружении «расстрельной комнаты». «Известия» обращаются за комментарием к собственному эксперту, в результате чего массив «фактов» разрастается во много раз. В продолжении заметки читаем:
goalma.org
«По данным председателя историко-просветительского общества „Мемориал“ Арсения Рогинского, в доме № 8 по Никольской улице, где были обнаружены кости, располагался в те годы политотдел спецвойск НКВД. В здании наискосок через улицу (в доме № 23) находилась Военная коллегия Верховного суда СССР, где выносились приговоры „врагам народа“. Главный центр террора — здание НКВД на Лубянке — от Шереметьевского подворья отделяет несколько сот метров. Сохранились свидетельства, что Военная коллегия и здание на Лубянке были соединены тоннелем, для того чтобы обеспечить бесперебойный поток „врагов народа“ от места „следствия“ до места „суда“…
Слухи, что приговоры приводились в исполнение где-то в центре, ходили по Москве давно.
— Теперь мы получили их подтверждение, — уверен Арсений Рогинский. — …Вполне логично, что московские чекисты для расстрельной комнаты облюбовали подвал соседнего дома».

Одновременно с «Известиями» «Независимая газета» публикует заметку о жертвах репрессий на Никольской:

«В историко-просветительском и правозащитном обществе „Мемориал“ придерживаются мнения, что на Никольской найдены останки людей, расстрелянных в период сталинских репрессий в конце х — начале х годов XX века. Елена Жемкова, исполнительный директор общества „Мемориал“, сказала, что на Никольской улице, 8, в е годы прошлого века располагался политический отдел спецвойск, а напротив, в доме № 23, находилась Верховная коллегия военного суда. „Верховная коллегия военного суда — это был штаб террора. В годы большого террора она приговорила к расстрелу более 35 тысяч человек“».


Тему подхватывают большинство СМИ, в течение недели сюжеты об обнаружении расстрельной комнаты выходят в газетах, на Первом канале, телеканале «Россия» и РЕН-ТВ. У комментаторов нет сомнений: обнаружены жертвы сталинских репрессий. В печати озвучивается предложение о создании мемориала на месте расстрелов и даже передачи здания бывшей Верховной коллегии военного суда под музей истории политических репрессий. Обращение общественных деятелей с таким призывом распространяют СМИ.


Больше месяца спустя, 19 ноября года, в газете «Известия» появляется небольшая заметка:

«Возраст останков нескольких десятков человек, обнаруженных месяц назад при реконструкции Шереметьевского подворья в центре Москве, составляет более лет.

Об этом сообщил руководитель следственного отдела по Тверскому району Москвы Следственного комитета при прокуратуре РФ Сергей Булучевский.

„Как установила экспертиза, возраст останков превышает лет, то есть они относятся к XIX и XVIII векам, — сказал Булучевский. — Как установили эксперты, они принадлежат 74 взрослым и 9 подросткам и детям. Вполне вероятно, что там мог находиться один из погостов или они были захоронены во время голода или мора“».


Обнаружение погоста XIX века, конечно, не идёт ни в какое сравнение с историей о расстрельных подвалах и тайных подземных ходах сталинского НКВД. СМИ теряют к событию всякий интерес. Нужно ли говорить, что большинство изданий не публикуют даже слов Булучевского о возрасте останков! И уж, конечно, им не посвящают отдельного сюжета центральные телеканалы. В массовом сознании страшная находка на Шереметьевском подворье так и остаётся следствием массового террора сталинского периода.

Подобные случаи не единичны, они носят именно системный характер. Обнаружение любых останков — при строительных работах или в ходе раскопок — отдельные СМИ и авторитетные эксперты склонны объявлять в первую очередь последствиями сталинских репрессий. Если впоследствии выясняется, что за «расстрельную комнату» НКВД приняли древний погост или это захоронение жертв Первой мировой войны, — тем хуже для истории.(С)


Lexa

,

Майор дивизии СС "Галичина" Евгений Побегущий: "Немцы разрешали нам ночевать только в хлевах"


Сегодня некоторые утверждают, что дивизия СС «Галичина» была «украинским» формированием — чуть ли не «колыбелью» национальной армии. Но есть мифы, а есть факты. Современная украинская армия — наследница Советской. Точно так же, как нынешняя Украина — преемница УCCР. Из дивизии «Галичина» ничего не выросло. Более того! В году ее солдаты, уцелевшие в боях и сдавшиеся в плен англо-американцам, избежали выдачи Советскому Союзу только потому, что официально объявили себя… «поляками».

По соглашению между СССР и западными союзниками, выдачи подлежали все бывшие советские граждане, ставшие изменниками Родины и перешедшие на сторону нацистов. Именно так англичане и американцы передали Советскому Союзу солдат армии Власова и донских казаков, воевавших в корпусе немецкого генерала Паннвица. Но Западная Украина до Второй мировой войны входила в состав Польши. Подавляющее большинство рядовых военнослужащих СС «Галичина» до г. юридически были польскими гражданами.

Как пишет в книге «СС — инструмент террора» британский исследователь Гордон Вильямсон: «Тот факт, что союзников смутил статус этих людей, именовавшихся галичанами, позволил многим из них избежать насильственной депортации в Советский Союз. Несмотря на то, что они служили в составе Ваффен-СС, польский генерал Андерс предпочел рассмотреть ситуацию с прагматической точки зрения и решил простить им их прошлое, а, учитывая их потенциальную полезность как истинных антикоммунистов, поддержал их заявления о том, что они ЯВЛЯЮТСЯ ПОЛЯКАМИ».

Это лишний раз свидетельствует, что никакими «героями» Украины, да и героями вообще эсэсовцы «Галичины» не были. Мужественному признанию себя «украинцами» они предпочли лазейку, чтобы спрятаться за официальным статусом «поляка». Примерно, как сегодня многие «патриоты» на Западной Украине предпочитают отстоять в очереди за так называемой «картой поляка», чтобы облегчить себе выезд в Евросоюз.

ПРОТИВ ПАРТИЗАН.
Герои ведут себя иначе. Они не заключают сделок с совестью и никогда не предают своих убеждений. Особенно же пикантным в истории с «полонизацией» солдат «Галичины» (о, великая западная Фемида, которая может творить любые чудеса!) выглядит то, что боевое крещение они приняли в боях именно с польскими бойцами Сопротивления и украинскими партизанами Сидора Ковпака, совершавшими свой знаменитый Карпатский рейд.

Еще до того, как в июле года попасть в советское окружение под Бродами, что чаще всего считается началом боевого пути галицких эсэсовцев, военнослужащие скандально известной дивизии поучаствовали в уничтожении польского села Гута Пеняцка. Поляки утверждали, что жителей села согнали в сараи и просто сожгли. Мемуаристы из «Галичины» оправдывались, что эта деревня была базой партизан со своим отрядом самообороны. Как бы то ни было, на месте Гуты сейчас ничего нет, кроме мемориала истребленным местным жителям. Но сам факт «подвига» признают все.

СОЖГЛИ СЕЛО.
Командир батальона СС «Галичина» майор Евгений Побегущий (до года сам капитан польской армии) признается в мемуарах: «У перших днях лютого року команда Дивізії одержала несподівано наказ від командира СС і поліції при уряді Генеральної Губернії сформувати бойову групу (полк) для поборювання большевицьких партизанських частин ген. Сидора Ковпака, котрі пробились на територію Генеральної Губернії, тобто в північні частини Галичини. Після одержання цього наказу команда Дивізії негайно відповіла, що не може виконати того, бо ж вояцтво зовсім не вишколене. Але у відповідь наспіло повідомлення, що наказ дав самий Гімлер».

По словам Побегущего, в эту боевую группу вошли пехотный батальон, батарея легкой артиллерии, саперный взвод, взвод истребителей танков и подразделение связи: «Бойові акції проти добре вишколених і загартованих большевицьких партизанів були нелегкі. Партизани зривали мости, й групі треба було робити далекі обходи полями та лугами, а це внеможливлювало швидке просування групи в терені. До того ж вона попала під команду поліційного генерала в Перемишлі, який нічого не розумівся на воєнній тактиці та бойових операціях, не дбав про групу і нею погано керував… Звичайно, що всі бойові невдачі з вини такого командира припадали на рахунок українців, а не німців. Непідготована до зимових боїв і без зимового одягу, ця група приймала участь у боях у районі Любачева, Чесанова, Тарногороду, Білгораю і Замостя, тобто в районах північно-західньої Галичини й Холмщини, та повернула до своєї кадри після чотирьох тижнів. Вояки нарікали, що, не маючи зимового теплого одягу, мусіли люто мерзнути, ночуючи на полі».

Таким образом, боевым крещением солдат «Галичины» была карательная полицейская акция. Тот же Побегущий вспоминает: «Наступаючі частини на Гуту Пєняцьку поляки зустріли кулеметним вогнем і завзято обороняли село. В бою згоріли костьол і різні будинки, але наші вояки чи німці нікого не спалювали живцем у домах, ані масово не розстрілювали. Звичайно, що населення потерпіло втрати. Інакше не могло й бути».

Но, повторяю, Гуты Пеняцкой сегодня не существует, как и белорусской Хатыни. Ее жители были просто уничтожены. Остальное — нюансы. Сгоняли их в сараи или убивали в собственных домах уже не установить. Факт, что все ИСЧЕЗЛИ. Словно их и не было. Только «мемуар» остался.

ПЕСНИ В ПРОТИВОГАЗАХ.
Воевать с Красной Армией оказалось куда сложнее. Летом года она пребывала на пике боевой формы. Наступательные операции планировались грамотно. В воздухе царила советская авиация. Всем уцелевшим участникам боя под Бродами со стороны «Галичины» запомнились танки и самолеты большевиков, при полном отсутствии воздушного прикрытия у немцев. «Галичина» сразу же попала в окружение. Большинство ее солдат погибло или разбежалось по лесам. Из 14 тысяч человек уцелело только 3 тысячи. Командир дивизии немецкий генерал Фрайтаг утратил управление еще в начале боя и сбежал в тыл, бросив своих солдат. Как же так могло случиться в хваленой немецкой армии? Почему?

По большому счету, дивизия «Галичина» вступила в бой с большим некомплектом младших командиров. Она не имела боевого опыта. Да и обученной ее можно назвать с большой натяжкой. Официально на подготовку галицких эсэсовцев ушел почти год. А в реальности непосредственно боевым обучением дивизия занималась всего четыре месяца. При языковом барьере между офицерами и солдатами и, мягко говоря, не совершенной системе обучения.

У нас принято идеализировать немецкую армию и смеяться над Красной. Любой служивший в Советской Армии вспомнит бессмысленные тренировки в противогазах на солнцепеке. А ведь это — отнюдь не только русская традиция. Рациональные германцы занимались такой же ерундой. Один из унтер-офицеров «Галичины» — Роман Лазурко — вспоминал, как в тренировочном лагере в Голландии немцы заставляли их маршировать с песнями в противогазах: «Спів у ґазовій масці на обличчі під палючим сонцем, де можна було курячі яйця пекти на камені, здається мені, що це не ми були і що це все тільки снилося. Та ні. Це не був сон»

Ни одна из сторон не применяла во Второй Мировой войне газы как запрещенное оружие. К тому же, надевать противогаз можно научиться за пятнадцать минут. Какой смысл гонять солдат в резиновых намордниках с песнями? Никакого, кроме обычной армейской тупости.

САМ СЕБЯ УБИЛ.
А на боевую подготовку времени так и не хватило. В памяти участников боя под Бродами остался эпизод, как один из солдат-галичан по фамилии Вовк выстрелил по советскому танку из фауст-патрона, не обратив внимания, что за спиной у него кирпичная стена. Парня живьем сожгло струей раскаленного газа, отскочившего от стенки! Такое бывает только с необученными солдатами, которые не знают особенностей своего оружия. Стреляя из гранатомета (фауст-патрон был одной из первых его разновидностей), нужно иметь пустое пространство позади себя. Но этот навык доводят до автоматизма только тренировками. Чтобы в бою действовать, не думая. Исполнение песен в противогазе тут не поможет.

Зато, как вспоминает командир одной из рот «Галичины» Павел Сумароков, всех буквально потряс момент, когда то, что они считали обычными копнами сена, оказалось замаскированными советскими танками. «Сено» внезапно пришло в движение, и бронированные чудовища изрыгнули огонь по траншеям незадачливых эсэсовцев, превратив их в кровавое месиво.

Откуда, спросите вы, в дивизии «Галичина» взялся офицер по фамилии Сумароков? А это вообще бывший поручик царской армии, окончивший Киевское военное училище и награжденный за Первую мировую солдатским Георгием IV степени и всеми орденами вплоть до Святого Владимира IV степени с мечами. В годы гражданской войны оказался у петлюровцев — в конном полку Черных запорожцев. Потом эмигрировал в Польшу. Во время боя под Бродами ему было уже пятьдесят лет. По всем меркам, военный пенсионер.

Из-за ненависти к большевикам русский дворянин Сумароков воевал на стороне немцев в «украинской» дивизии, где его фамилию переделали в «Сумароків». Тоже факт, который следует учесть. Были и такие уникумы. А в Красной Армии в том же году служил бывший сечевой стрелец и галичанин генерал-майор Стеця. Никто, кстати, галицким происхождением его не упрекал. А после Великой Отечественной он еще успел послужить в армии Польской народной республики, куда его послали на «усиление». Так складывается история. И знать ее нужно без цензурных прочерков.

ПРОФНЕПРИГОДНЫЕ НЕМЦЫ.
Весь высший командный состав «украинской» дивизии СС состоял из немцев. Подчеркиваю — весь! Не только генерал Фрайтаг, но и все командиры полков и батальонов. Кроме одного — ветерана многих армий с красноречивой фамилией Побегущий. До года этот удивительный субъект успел побывать солдатом Галицкой армии ЗУНР в м, дослужиться до капитана в польской, попасть в плен к немцам в м, поступить к ним на службу и покомандовать украинским диверсионным батальоном «Роланд» в м, потом возглавить украинский полицейский батальон, занимавшийся охотой на партизан в Белоруссии, посидеть немножко в немецкой тюрьме и снова всплыть — уже в дивизии «Галичина».

В году немцам не приходилось особенно выбирать. Плох был и командир дивизии, и большинство офицеров. Генерал Фрайтаг до этого никогда не командовал боевой частью — только полицейскими формированиями. Немецких офицеров в «Галичину» посылали по профнепригодности — из тех, которые были не нужны в настоящих «арийских» частях — трусов и дураков. Образно говоря тех, кто в высшей расе был низшей кастой. А ротные командиры-украинцы из ветеранов армий УНР и ЗУНР выслужили свой ресурс — деды разменяли шестой десяток, плохо знали или совсем не знали немецкий язык и давно отстали от требований современной войны.

ПО-НЕМЕЦКИ «НИ БЭ, НИ МЭ».
Евгений Побегущий вспоминал, что солдаты не понимали немецких инструкторов, обучающих их, из-за языкового барьера: «Вишкільниками були майже німецькі старшини чи підстаршини, й тому важко було відбувати гутірки, бо треба було перекладачів, а це затрата часу».

Немцы относились к галичанам, как к людям второго сорта. Однажды генерал Фрайтаг буквально рассвирепел, узнав, что у его солдат обнаружены вши. Он орал, что у немцев такого не бывает, потому что они чистоплотные и соблюдают правила гигиены. Фрайтаг никогда до этого не был на фронте. С большим трудом и украинским, и немецким офицерам удалось его переубедить, что паразиты заводятся и у германских солдат. Только после этого Фрайтаг несколько успокоился.

Ярким примером отношения к военнослужащим СС «Галичина» со стороны германского командования является то, что во время маршей по немецкой территории им запрещали останавливаться на ночлег в домах — только в сараях, чтобы не тревожить покой добропорядочных германских граждан. Майор Побегущий с печалью констатировал: «Був приказ у часі виснажливого маршу зі Словаччини до Юґославії, що в Австрії нашим воякам не вільно квартирувати в хатах, лише в клунях. Кожний, хто марширував тоді, пригадує, як приходилось мерзнути в клунях».

А ведь галицкие эсэсовцы, как немцы, принесли присягу на верность фюреру! Они платили за свой выбор кровью, а их держали в сараях, как скот! Как «недоевропейцев»!
©


Lexa

,

Майор дивизии СС "Галичина" Евгений Побегущий: "Немцы разрешали нам ночевать только в хлевах" - 2


Рукава, закатанные по локоть, «модный» автомат, в котором никогда не кончаются патроны, губная гармошка и бутерброд с салом — таковы стереотипные атрибуты германского солдата в советских фильмах про войну. Просто рекламная картинка преимуществ «западного образа жизни»! Вступай к нам, Вовочка! Мы сделаем из тебя сверхчеловека! Будешь кататься на «Тигре» в красивой форме, пить шнапс и радоваться, что стал частицей «европейской» цивилизации. Немудрено, что этот нехитрый образ взял «в плен» массовое сознание советских и постсоветских граждан. Нынешние поклонники дивизии СС «Галичина» уверены, что так оно и было — как в кино. Что в Красной Армии дисциплину поддерживали исключительно особыми отделами и заградотрядами, а в Вермахте… дополнительной порцией сосисок с пивом. И ласковым поглаживанием ладошки фюрера по умной детской головенке.

Реальность выглядела иначе. Заградотряд под названием «группа полевой жандармерии» входил по штату в каждую немецкую пехотную и танковую дивизию. А самым эффективным средством для поддержания порядка в войсках считался расстрел. По крайней мере, для подразделений, сформированных из «неарийцев» (а СС «Галичина» принадлежала именно к ним), именно это педагогическое средство было основным. Военно-полевые суды выносили приговоры легко и приводили их в исполнение незамедлительно. Не считаясь с особенностями нежной славянской психики «тирольцев Востока», как называли в Австро-Венгрии галичан.


РАССТРЕЛЯЛИ ЗА ШУТКУ НА ВЕЧЕРНЕЙ ПОВЕРКЕ.
Если быть точным, то первые «потери» дивизия СС «Галичина» понесла не во время уничтожения польского села Гута Пеняцка в феврале года, когда погибли двое ее нижних чинов, а в тренировочном лагере Нойхаммер на Одере — еще до окончания боевой подготовки. Один из солдат — некий Бурлак из-под Черткова — во время вечерней поверки решил пошутить и набросил одеяло на голову унтер-офицера, проводившего перекличку роты. Напрасно галичане убеждали командира дивизии генерала Фрайтага, что это такой невинный украинский юмор и что дежурный унтер-офицер — земляк и приятель добровольного клоуна. Строгий немец счел происшествие грубейшим нарушение дисциплины. Военный суд приговорил юмориста к расстрелу, и генерал Фрайтаг тут же утвердил приговор, назначив расстрел на следующее утро.

Капеллан дивизии СС «Галичина», греко-католический священник Исидор Нагаевский вспоминал об этом эпизоде так: «Я просидів у тюремній камері усю ніч із засудженим. Присуд смерти і свідомість, що завтра він мусить умерти, зворушила його до самих глибин. Його огорнув великий жаль за своїм життям і страх перед смертю, так що він не міг говорити. Тіло цього літнього, атлетичної будови юнака майже всю ніч підкидалась на ліжку й увесь час він голосно плакав. Аж над ранком почали трясти ним, наче передсмертні дрижаки. Аж десь біля 6-ї години ранку мені вдалося його успокоїти. Я сів біля нього, підніс його гарну голову і притиснув її до своїх грудей та поцілував його в чоло. Він обняв мене руками за шию, наче син свого батька Я не міг здержати своїх сліз. І до сьогодні чую у своїх вухах його тихий голос: «А я хотів боротися за Україну»

До последнего момента фельдкурат Исидор Нагаевский верил, что Фрайтаг отменит приговор. Но немецкий «отец-командир» недоделанных украинских эсэсовцев считал, что «орднунг» важнее жизни какого-то Бурлака из деревни Гудинковцы под Чертковом, и что без расстрела остальные солдаты «Галичины» никогда не поймут, что такое настоящая военная дисциплина. Бедняга был расстрелян на рассвете около 7 утра под какой-то кирпичной стенкой. Капеллан навсегда запомнил его простодушное пожелание: «Отче духовний, напишіть всю правду моїм батькам і просіть, щоб поздоровили від мене Марусю»

Капеллан Нагаевский присутствовал при каждом расстреле в «Галичине» за нарушение дисциплины


И все это не отрывок из «Похождений бравого солдата Швейка!» Это подлинная история дивизии СС «Галичина»! Невыдуманная летопись ее первых шагов в свободную Европу.

Это был далеко не последний расстрел за дисциплинарные проступки в дивизии. Майор Евгений Побигущий (напомню, что он был единственным офицером-украинцем в дивизии, поднявшимся до командира батальона) жаловался: «У дивізійному суді було б менше справ, коли б старшини знали свої обов’язки та внутрішню службу в німецькій армії. Наприклад, раз у місяць був наказ читати воякам на збірці, за що і як вояк може бути покараний воєнним судом. Мало хто знав, що за забрані з розбитого ваґону кілька дрібних речей вояк може бути розстріляний».

Между германскими офицерами и солдатами-галичанами пролегал языковой и психологический барьер, который не был преодолен до самого конца войны. Большинство немцев считали, что им выпало несчастье командовать какими-то полудикарями, не понимающими человеческого языка. Генерал Фрайтаг несколько успокоился только тогда, когда после Бродского разгрома при переформировании дивизии ему удалось довести количество немцев в «Галичине» до тысячи человек. Все мало-мальски важные должности (даже аптекаря!) теперь занимали только истинные арийцы. «Німецьке вище військове командування та й самий ген. Фрайтаґ, — вспоминает майор Побигущий, — трактували нашу Дивізію, якби це була німецька дивізія, що її поповняли українцями».

Торжественная присяга фюреру Великой Германии на площади во Львове, напутственные слова главы дистрикта Галиция бригадефюрера Отто Вехтера, теплые проводы на вокзал плохо увязывались в сознании с жестокой дисциплиной тренировочных лагерей. «Чути було галасливі крики німецьких і подекуди вже своїх інструкторів, переплітувані час-до-часу вульґарними висловами, а часто карами за недбале виконання наказу, — вспоминал Исидор Нагаевский повседневную жизнь новобранцев. — Звичайно карою було «падання» на землі і «вставання» на наказ: «Впадь!» («Гінлєґен» і «авф»). Впасти і встати двадцять або й більше разів, ще до того в болоті, дуже докучлива кара, бо за кілька хвилин вичерпає всі сили, навіть молодої людини… Була ще кара ходження або бігання з повним піску наплечником упродовж години або й довше. Я відразу завважив, що найзвичайнішою причиною кар була німецька мова, яку не всі хлопці розуміли». А унтер-офицеры, наскоро произведенные из украинцев («підстаршини»), если верить мемуаристам, гоняли рекрутов с еще большим остервенением, чем природные немцы.

Почти сразу же началось дезертирство. «Вже в квітні року з табору в Нойгаммері майже щодня почали зникати підстаршини і стрільці різних родів легкої зброї», — продолжает Нагаевский в своих «Воспоминаниях полевого священника».

В немецкой форме. Один из тренировочных лагерей «Галичины», где готовили «подстаршин» — унтер-офицеров

В немецкой форме. Один из тренировочных лагерей «Галичины», где готовили «подстаршин» — унтер-офицеров

ДЕЗЕРТИРЫ.
Обычно это происходило так. Солдат получал отпускной билет, но в расположение части не возвращался. По подозрению в подделке таких документов был арестован офицер 6-й роты го полка поручик Бараненко — бывший командир Красной Армии, попавший в плен к немцам и согласившийся вступить в дивизию СС «Галичина». К моменту выступления дивизии на фронт под Бродами в тюрьме под следствием за различные проступки находились около полусотни военнослужащих. Капеллан Нагаевский, которому солдаты исповедовались в своих чувствах, а потому информированный о психологическом состоянии паствы из первых уст, как-то даже признался генералу Фрайтагу, что многие из рядового состава на передовой дезертируют: «Я підкреслив, що це є не лише моя думка, але й багатьох українських старшин».

Вряд ли это признание укрепило доверие немецкого комдива к его загадочным иноплеменным подчиненным. Он тут же потребовал назвать имена тех украинских офицеров, которые так считают. Дипломатичный отец Исидор отговорился тем, что не может этого сделать, так как узнал эту военную тайну на исповеди — она, мол, для него священна.

Смешной эпизод приключился в Кракове, куда после разгрома дивизии под Бродами добрались ее остатки. Какая-то из рот разместилась прямо в здании Украинского Центрального комитета — коллаборационистской организации, сотрудничавшей с нацистами. Вырвавшиеся из фронтового пекла галичане-эсэсовцы на радостях загуляли и принялись распевать пьяные песни. Тут в дверь зала просунул нос какой-то мерзкий сморчок в очках и заявил, что он САМ профессор Кубийович — глава УЦК и инициатор создания дивизии «Галичина»: «Це ж українська важлива установа! Ви знаєте, хто я? Я проф. Кубійович, що був одним із творців дивізії, а ви тепер робите нам клопіт» Кто-то из «героев Брод» тут же отпарировал: «Ви нам це створили, а тепер тут нема що робити, забираємо вас у рекрути понюхайте трохи порохового диму на фронті»… Но хитрый профессор мгновенно смылся, испугавшись, что его действительно заберут с собой — после войны он, несмотря на все границы, всплыл аж в Париже!


ЕСЛИ МОЖЕШЬ, БЕГИ!
После поражения под Бродами, где «Галичина» потеряла около 80 процентов личного состава, дивизию использовали в основном для антипартизанских акций. Сначала в Словакии. Потом — в Югославии. Генерал Фрайтаг по-прежнему поддерживал дисциплину драконовскими методами. В словацком городе Жилина двое офицеров-украинцев, которым не хватило квартир для постоя (один из них, Владимир Мурович, — адвокат дивизионного суда!) сдуру сорвали печать на чужой квартире, не обратив внимания, что она опечатана гестапо.

Обоих посадили под арест и приговорили к расстрелу. Мурович сбежал, как в анекдоте: дождавшись смены караула, сказал конвоирам, что «уже поговорил с заключенным» и хочет выйти. Те, ничего не заподозрив, выпустили сообразительного адвоката. Мурович сначала отправился в Вену. Потом перебрался в Мюнхен. И в неразберихе распадающегося Рейха уцелел. Но его менее удачливый приятель, оставшийся под замком, был, как обычно, расстрелян за наплевательское отношение к дисциплине.

Такая же участь выпала восьми эсэсовцам-дезертирам, ударившимся в бега во время патрулирования местности. Перед дивизионным судом хитрецы оправдывались, что их «поймали словацкие партизаны», от которых они якобы удрали и как раз возвращались в расположение родной части. Но генерал Фрайтаг не поверил галицким сказочникам — расстрел стал для них финалом земных терзаний. По словам Нагаевского, как обычно, провожавшего земляков в последний путь, этот приговор «зробив гнітюче враження на всі частини Дивізії».

СОЛДАТ ДОЛЖЕН БОЯТЬСЯ. Сознательность «добровольцев» славной эсэсовской части не стоит преувеличивать. Летом го у молодежи дистрикта Галиция выбор был невелик: быть вывезенным на принудительные работы в Германию и попасть там под бомбардировки англо-американской авиации, податься в лес к УПА, что большинство отнюдь не прельщало, спрятаться и дождаться прихода Красной Армии или же откликнуться на призыв УЦК и профессора Кубийовича и завербоваться в дивизию СС. Многие буквально не знали, куда податься. Они разрывались между всеми вариантами и дезертировали при первой же возможности.


Тот же Нагаевский вспоминает, как, приехав во Львов в году за партией из новобранцев, он принял только две сотни — остальные куда-то исчезли, так и не дойдя до вокзала. И это при том, что немцы относились к галичанам совсем по-другому, чем к настоящим украинцам. Евгений Побигущий, побывав в отпуске дома на Тернопольщине в марте го, отметил эту разницу в мемуарах: «В часі мого короткого побуту на відпустці… я мав нагоду особисто приглянутися, як живуть наші люди під німецькою займанщиною, яка все-таки в Галичині ще відносно була лагіднішою, ніж на центральних і східних землях України, де СПРАВДІ ШАЛІВ НІМЕЦЬКИЙ ТЕРОР і де українців трактували брунатні окупанти як «унтерменшів». Пусть примут к сведению это признание бывшего майора дивизии СС нынешние украинские «почитатели» Гитлера. Его-то уж не заподозришь в «большевистской пропаганде».

Пеший переход из Словакии через Австрию на территорию Югославии зимой го запомнился галицким эсэсовцам морозами, вшами, ночевками в сараях (заходить в немецкие дома запрещалось) и еще одной казнью мародера. Кто-то из солдат дивизии СС «Галичина» украл у словака велосипед, полевая жандармерия составила протокол. Суд, приговор — крышка! Маршировать приходилось ночью — в светлое время суток в воздухе проносились английские истребители, поливая отступавшие колонны из пулеметов.

ЗА КУСОК КОЛБАСЫ.
Чтобы не падала дисциплина, генерал Фрайтаг по приходе в Словению приказал расстрелять летнего эсэсовца Кульбабу родом из села Борщовицы под Львовом. Кульбаба проголодался на марше и съел без разрешения командования свой НЗ — в германской армии это называлось «железной порцией». В нее входили галеты (галичане называли их «паланичками»), витамины, сахар и прочие «деликатесы» общим весом около г. Во время преступления рядового Кульбабу засек унтер-офицер — злодей был тут же арестован и привязан шнуром к обозной телеге.

«Але голод так докучив йому в часі походу, — вспоминал капеллан Нагаевский, — що він узяв з воза ще півфунта марґарини і з’їв, але й цим разом його приловили на «злочині». За це польовий суд засудив його на смерть, і під час короткого відпочинку куреня мене покликали з полку приготовити його на смерть.

Ми обидва пішли до недалекої словінської церкви-каплиці, де він щиро висповідався і прийняв св. Маспосвяття. Вертаючись до зібраної сотні, він говорив якби до себе: «А я думав, що як піду до Дивізії, то поможу своїм батькам, бо вони дуже бідували І ось що сталося тепер мушу вмирати Я так xотів їсти і не думав, що за ті паланички будуть мене стріляти»

— Чи ти маєш яке бажання? — запитав я його.

— Я так хочу їсти.

Йому принесено хліб і ковбасу. Він трохи з’їв, а решту віддав».

После залпа бедняга еще дышал. Доктор, по просьбе священника, подтвердил этот факт, и «дижурний старшина дав йому «кулю ласки», щоб не мучився». Над могилой был установлен крест, на который повесили немецкую каску.

Вот какая замечательная дисциплина была в германской армии! И ни полевой священник, ни боевые товарищи Кульбабы даже пикнуть не посмели в знак протеста против решения суда! Ведь все они принесли присягу, где были и такие слова: «Я присягаю Немецкому Вождю и Верховному Командующему Немецкой Армии Адольфу Гитлеру в неизменной верности и послушании. Я торжественно обязуюсь все приказы и распоряжения начальников исполнять… Мне ясно, что я после своей присяги подвергаюсь всем немецким военным дисциплинарным взысканиям».

Можно много чего рассказывать о Красной Армии. Но в ней не расстреливали летних пацанов за съеденный НЗ. Для сравнения — отрывок из воспоминаний советского танкиста Николая Попова: «В танке НЗ на четырех человек всегда был. Но голод не тетка, если желудок пустой, тогда и НЗ ели». И ни один трибунал не устраивал из этого цирк с расстрелами, как немецкие командиры в СС «Галичина».

Последним расстрелянным в этой безумной дивизии стал генерал Фрайтаг. Приговор себе он вынес лично, пустив пулю в лоб 10 мая года — на следующий день после НАШЕЙ Победы.
©


Пинсах Нахумович

,

А где то пропала ссылка на План Ост.

Ничего, приведем другую.


goalma.org?v=_35edsDAVlI


Национал-социализм СССР (goalma.org)

Интересная дискуссия о коллаборационизме и временах Советского Союза развернулась в группе Свободу народам на Фейсбук, после которой напрашивается однозначный вывод: господствующей идеологией в СССР был русский национал-социализм, методы управления и государственное управление, несомненно, было фашистским:

goalma.org

Вадим Нідельський:
- А у Криму? Гадаєте там лише татари були колаборантами? Ні, росіяни теж співпрацювали.

«В местечке Тавель Симферопольского района в декабре г. сформирован казачий (русский) разведовательно-диверсионный отряд – первое коллаборационное формирование Крыма, – пише В. Махно. – й полевой армией в феврале года в г. Симферополе был сформирован 5-й Казачий (русский) эскадрон Вермахта Таким образом, по состоянию на март года, в Крыму на службу немцам перешло около человек».

Але! Татари та місцеві вірмени й німці складати тільки трохи більше половини, а решта – росіяни. Після звільнення Криму і після депортації кримських татар, греків, болгар та вірмен, в Криму за колабораціонізм було засуждено 2 осіб. В тому числі: росіян – , українців – , циган – , євреїв –

Павло Севостьянов: - Бургомистр Симферополя русский А.И. Севостьянов. Помним! Гордимся!

Олег Леусенко: - Таким образом, можем констатировать, что русских прислужников гитлеровцам было в разы больше, чем крымских татар, украинцев, цыган, евреев вместе взятых. Странно тогда, почему депортировали за коллаборационизм крымских татар, армян, греков и другие нации, а русских никто не обидел? В СССР же в сталинской конституции была провозглашена равность наций и народов. Однако, тот факт, что русских на службе у Гитлера было более 2 миллионов человек (больше, чем любых других национальностей количественно и в процентном выражении) нисколько не смутил кремлевское руководство, депортировавшее десятки наций, но пощадившее имперскую нацию. Этот факт подтверждает, что сталинский режим, как и гитлеровский был национал-социалистическим, хоть и назывался иными словами.

Богдан Штайнер:
Чтобы уничтожать русских быстрее немецких нацистов, русский фашизм сделал всего три гениальных, в простоте своей, шага:
1. Держал самые низкие цены на водку.
2. Убедил алкашей в отсутствии войны.
3. После чего удивительно легко и элегантно убедил их в том,
что они - даже победители!!!

Теперь это единственная исчезающая на планете популяция, которая собственный геноцид считает победой.
Своей же!!!

Олег Леусенко: Достаточно сравнить уровень жизни, ВВП, социальную и правовую защиты граждан официальных победителей с официальными проигравшими, чтобы понять, что СССР стратегически проиграл все свои войны и бои.


Пинсах Нахумович

,

общая численность всех бывших советских граждан, носивших немецкую и про-немецкую форму, Дробязко оценивается в 1,2 миллионa, на долю русских (исключая казаков) остаётся около , человек. Есть, конечно, и другие расчёты, дающие меньшую суммарную численность, но не будем мелочиться, возьмём за основу дальнейших рассуждений оценку сверху goalma.orgко.

По его вычислениям (метод который он к сожалению не раскрывает) через вермахт, СС и различные про-немецкие военнизированные и полицейские формирования за годы войны прошло:

, украинцев

70, белоруссов

70, казаков

, латышей

90, эстонцев

50, литовцев(С)


Пинсах Нахумович

,

в году, по данным goalma.org, на первом месте был Люксембург. В пересчете на чистый спирт - 12 литров в год. Россия же занимает в этом рейтинге скромное е место.

А по данным международной организации здравоохранения (International Health Organization) за год гран-при отдан Уганде: литров в год (а что они там пьют, я даже представить боюсь). Россия – на м месте.(С)


Лист німецького солдата про катастрофічний стан українського села під більшовитською окупацією.

Лейтенант Отто Диссенрот, полевая почта 12 D -
квартальному фюреру Кеммелю в Альтенау (Майнфранкен)
С Востока,

"Дорогой товарищ Карл!

Я пишу это письмо из опустошённой украинской деревни, расположенной в лесу в 40 километрах от Киева, который мы надеемся захватить через несколько дней. Вокруг нас - плодородная земля Украины, но 20 лет неумелого руководства большевиков всё развалили. Бедность, нищета и грязь, которые мы видели за эти недели, неописуемы. Вы дома не можете себе даже представить ужасные результаты большевизма на этой плодородной земле. Всё, что мы раньше читали в газетах, бледнеет перед лицом ужасной действительности. Наши глаза напрасно ищут хоть знака какого-нибудь строительства, какого-то символа прогресса, какой-то культуры. Мы тоскуем по виду чистого дома, организованной улицы, тенистого сада, по паре деревьев! Везде, куда ни посмотришь, мы видим грязь, распад, опустошение, нищету, смерть и страдание! Всюду мы видим призрак большевизма - измученные взгляды крестьян, пустые амбары, сотни убитых людей, крестьянские бедные дома, много разрушенных зданий. Я иногда думаю, что всё это - работа дьявола. Эта земля была богата, когда тут жили немецкие, украинские, чешские и польские крестьяне. Когда пришёл большевизм, он принёс ужасную нищету. Всё, что процветало, всё культурное, было сожжено, убито. Я говорил со многими людьми, чьи родственники, отцы, братья, мужья, сыновья погибли где-нибудь в Мурманске, Сибири или на ледяном севере. Тысячи умерли во время большого голода, особенно в годах. Тысячи были брошены в тюрьмы и лагеря. Нищета тех, кого мы освободили от большевизма, неописуема.

Любое проявление свободы было запрещено, любое движение запрещено. Всё, что от природы было прекрасным, хорошим и свободным, было разрушено. Всё, созданное Богом, истреблялось! Они забрали благословение от земли и из душ людей. Они унизили их до уровня животных, бессильных, несчастных порабощённых животных без всякой надежды, которые не знали, будут ли они живы завтра, которые жили только, чтобы есть, и были счастливы лишь тогда, когда кто-то убивал их. Никакой ад не будет хуже, чем этот "рабочий рай".

Там нет никакой надежды на спасение. То, что большевизм сделал против человечности - грех перед Богом, преступление, которое невозможно понять. Каждый немец, который раньше думал, что большевизм - это достойная идея, и угрожал нам, национал-социалистам, смертью и кровопролитием только за то, что мы не верили в эту чушь, должен стыдиться! Мы были правы! Мы все содрогаемся, видя эту нищету, это страдание, эту безнадёжную большевистскую жизнь. Они украли всё у этих людей, кроме самого воздуха, которым они дышали. Земля, которую они унаследовали от отцов, стала коллективной; собственность - государственной, и они стали рабами, ещёе хуже, чем рабы в самое тёмное Средневековье в Германии.

У них были крошечные участки их собственной земли, и даже они облагались тяжёлым налогом. Они должны были рапортовать колхозным комиссарам каждое утро, работать целый день, даже в воскресенье, без какого-либо перерыва. Они принадлежали государству. Им по возможности платили, но они редко видели деньги. Они получали 33 копейки в день, это примерно треть марки. У них не было в личной собственности ни плуга, ни лопаты, ни фургона, ни хомута. Всё как бы принадлежало каждому, но всёпринадлежало государству. Евреи и партийные шишки процветали, крестьянам доставались только голод, нищета, работа и смерть. Никто отвечал за почву, никто не чувствовал любви, какую мы, немцы чувствуем к нашей родине, к нашей почве. Знание крови и почвы умерло. Я говорил с летним, который не понимал концепции собственности. Они учились в советских школах. Это объясняет, почему они не видят никакого смысла в культуре, не знают никакой в ней потребности. Их дома пусты и холодны, намного беднее, чем в Польше. Никаких картин, никаких цветов, чтобы прикрыть пустоту. Искусство кухни тоже исчезло из-за нехватки продовольствия. Ежедневная диета состоит из молока и хлеба, вдобавок немного меда и несколько картофелин.

Каждый, кто наблюдает эту мрачную бедность, понимает, что именно эти большевистские животные хотели принести нам, трудолюбивым, чистым и творческим немцам. Это благословенье божье! Как справедливо, что Фюрер призван возглавлять Европу! Беднейшая немецкая деревня - жемчужина по сравнению с этими разрушенными русскими деревнями.

Иногда, когда я стою перед тысячами убитых людей, которых мы находим в городах и селах, и в многочисленных случаях, когда мы обнаруживаем женщин и детей, вопящих над телами их родных, или когда они просят, чтобы мы освободили их мужей, которых увезли прямо перед тем, как мы пришли, я вижу Фюрера передо мной. Он спас порабощённое и изнасилованное человечество, дав ему снова божественную свободу и благословение достойного существования. Истинная и самая глубокая причина для этой войны состоит в том, чтобы восстановить естественный и благочестивый порядок. Это - сражение против рабства, против большевистского безумия.

Я горд, чрезвычайно горд, что могу сражаться против этого большевистского монстра, снова сражаясь с врагом, против которого я боролся на уничтожение в течение трудных лет борьбы в Германии. Я горжусь ранами, которые получил в этих сражениях, и я горжусь моими новыми ранами и медалью, которую теперь ношу."


Київська Русь за часів правління князя Ярослава. І де тут Москва?
goalma.org


Пинсах Нахумович

,

Особенность украинского самостийничества - в том, что оно ни под какие
из существующих учений о национальных движениях не подходит и никакими
"железными" законами не объяснимо. Даже национального угнетения, как первого
и самого необходимого оправдания для своего возникновения, у него нет.
Единственный образец "угнетения" - указы и гг., ограничивавшие
свободу печати на новом, искусственно создававшемся литературном языке - не
воспринимались населением как национальное преследование. Не только простой
народ, не имевший касательства к созданию этого языка, но и девяносто девять
процентов просвещенного малороссийского общества состояло из противников его
легализации. Только ничтожная кучка интеллигентов, не выражавшая никогда
чаяний большинства народа, сделала его своим политическим знаменем. За все
лет пребывания в составе Российского Государства, Малороссия-Украина не
была ни колонией, ни "порабощенной народностью".
Когда-то считалось само собой разумеющимся, что национальная сущность
народа лучше всего выражается той партией, что стоит во главе
националистического движения. Ныне украинское самостийничество дает образец
величайшей ненависти ко всем наиболее чтимым и наиболее древним традициям и
культурным ценностям малороссийского народа: оно подвергло гонению
церковнославянский язык, утвердившийся на Руси со времен принятия
христианства, и еще более жестокое гонение воздвигнуто на общерусский
литературный язык, лежавший в течение тысячи лет в основе письменности всех
частей Киевского Государства, во время и после его существования.
Самостийники меняют культурно-историческую терминологию, меняют традиционные
оценки героев событий прошлого. Все это означает не понимание и не
утверждение, а искоренение национальной души. Истинно национальное чувство
приносится в жертву сочиненному партийному национализму.
Схема развития всякого сепаратизма такова: сначала якобы пробуждается
"национальное чувство", потом оно растет и крепнет, пока не приводит к мысли
об отделении от прежнего государства и создании нового. На Украине этот цикл
совершался в обратном направлении. Там сначала обнаружилось стремление к
отделению, и лишь потом стала создаваться идейная основа, как оправдание
такого стремления.
В заглавии настоящей работы не случайно употреблено слово "сепаратизм"
вместо "национализма". Именно национальной базы не хватало украинскому
самостийничеству во все времена. Оно всегда выглядело движением ненародным,
вненациональным, вследствие чего страдало комплексом неполноценности и до
сих пор не может выйти из стадии самоутверждения. Если для грузин, армян,
узбеков этой проблемы не существует, по причине ярко выраженного их
национального облика, то для украинских самостийников главной заботой все
еще остается доказать отличие украинца от русского. Сепаратистская мысль до
сих пор работает над созданием антропологических, этнографических и
лингвистических теорий, долженствующих лишить русских и украинцев какой бы
то ни было степени родства между собой. Сначала их объявили "двумя русскими
народностями" (Костомаров), потом - двумя разными славянскими народами, а
позже возникли теории, по которым славянское происхождение оставлено только
за украинцами, русские же отнесены к монголам, к туркам, к азиатам. Ю.
Щербакивскому и Ф. Вовку доподлинно стало известно, что русские представляют
собою потомков людей ледникового периода, родственных лопарям, самоедам и
вогулам, тогда как украинцы - представители переднеазиатской круглоголовой
расы, пришедшей из-за Черного моря и осевшей на местах, освобожденных
русскими, ушедшими на север вслед за отступающим ледником и мамонтом {1}.
Высказано предположение, усматривающее в украинцах остаток населения
утонувшей Атлантиды.
И это обилие теорий, и лихорадочное культурное обособление от России, и
выработка нового литературного языка не могут не бросаться в глаза и не
зарождать подозрения в искусственности национальной доктрины.(с)

Впервые опубликована в Мадриде в г.


goalma.org


shmidt-ua

,

Як вбивали українську мову.

- р. Київський митрополит Іосиф Краковський склав акафіст до св. Варвари. Москва дозволила, але з умовою його перекладу на російську мову. Наказ Синоду митрополитові України позбирати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські видання.

- p. Цензурування творів Лаврентія Зизанія в Москві.

- р. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так у Москві спалено "Учительське євангеліє" Транквіліона-Ставровецького разом з іншими авторами та "Катехизис" Лаврентія Зизанія Тустановського.

- р. - Укладаючи договори з поляками, московський хан-цар Олексій ставив такі вимоги стосовно українських книг, їх авторів та видавців, заодно показуючи рівень московського дикунства: "Все те, в которых местностях книги печатаны и их слагатели, також печатники, или друкари, смертью казнены и книги собрав сожжены были, и впредь чтобы крепкий заказ был бесчестных воровских (так москвини називали українські книжки) книг никому с наших королевского величества подданых нигде не печатати под страхом смертной казни" (goalma.orgук, с,35).

- р. - Заборонено Київській лаврі друкувати книги без патріаршого дозволу:" к нам первее неприслав, отнюдь бы вам не дерзати таковых книг новослагаемых печатати". Обмеженнями чи забороною книгодрукування Московія намагалася понизити рівень освіти та науки в Україні, знищити національний дух в культурі, побуті, суспільних відносинах. "Первая цензура в России была заведена специально для изданий малорусской печати", визнали москалі в р. ("Объ отмене стеснений малорусскаго печатного слова").

- р. Наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок аркуші '"не сходные с книгами московскими".

- р. Скасування автономної української церкви і встановлення контролю московського патріарха не тільки над релігією, але й освітою та культурою України.

- р. Коломацькі статті, за якими Москва зобов'язувала гетьмана дбати про збільшення шлюбів між росіянами та українцями.

р. Заборона Київській Лаврі друкувати книжки без патріаршого дозволу.

- р. "Сугуба, трегуба і многогуба" "анафема" Московського собору на книжки goalma.orgкого, goalma.org, goalma.orgвецького, І.Галятовського, goalma.orgвича, goalma.orgлівського, І.Славинецького.

- р. Заборона патріарха Андріана привозити українські книжки до Москви.

- р. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.

- р. - Петро І примусив скоротити число студентів Києво-Могилянськоі" академії з до , а кращі науково-просвітницькі сили перебратися з Києва до Москви. Серед них були Інокентій Гізель, Іоанникій Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Ростовський (Туптало), Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький та багато інших. Вони відіграли головну роль у розвитку культурного життя тодішньої Московії.

- р. Указ про обов'язковість цензурування до друку українських книжок у Москві.

- р. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковнослов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.

- p. - Московити спалили архіви та книгозбірню Києво-Печерського монастиря (збиралися понад років), яка витримала навали монголів, поляків, татар

- р. Наказ Петра І: "В Киево-Печерской и Черниговской типографиях вновь книг никаких не печатать старые книги справливать прежде печати, дабы особливого наречия в оных не было".

- 20 грудня року Петро І видав указ київському губернському князю Голицину, щоб "во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные".

- р. Наказ про цензурування українських книжок. Накладені штрафи на Київську та Чернігівську друкарні за книжки "не во всем с великороссийскими сходные". Знищення Чернігівської друкарні.

- p. - Московська цензура наклала тисячу рублів штрафу на архимандрита Печорської Лаври за те, що там була надрукована церковна книга "Триодь" "не совсем с великороссийским сходная", а чернігівську друкарню, окрім такої самої кари, Синод наказав перевести в Москву, тобто просто загарбав.

- р. Наказ Петра І про перепис на Україні державних постанов і розпоряджень з української мови на російську.

- р. Московський намісник у Києві князь Баратинський арештував київський магістрат, забрав і відіслав до Петербурга грамоти з привілеями goalma.orgєву, сподіваючись, що українці забудуть свої права, бо "ссылаться им в вольностях будет не на что".

- р. Російською імператрицею Анною Іоанівною створено правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадження російської мови в діловодстві на території України. Переписи років свідчать, що в семи полках Гетьманщини на села припадало шкіл з викладанням українською мовою. У році було видано царський указ, який забороняв навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначилися на стані освіти в Україні. Уже перепис року показав, що на осіб було тільки 13 письменних.

- р. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російської мови викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло українських шкіл.

- р. Після скасування Канцелярії міністерського правління малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час "розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви", опинились у Московському відділенні загального архіву Головного штабу.

- р. - Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

- , , , pp. - Заборона Петербурзького Синоду друкувати українські книжки. Протягом другої половини 18 ст. та першої половини 19 ст. видавнича справа в Україні була спаралізована. Як наслідок, у р. в Україні була надрукована лише одна книжка, у -3, - 2, - 1, - 2, - 5.

- р. - Синод видав розпорядження про вилучення зі шкіл українських букварів.

- р. Указ Катерини II про заборону викладання українською мовою у Києво-Могилянській Академії.

р. Інструкція Катерини II князю goalma.orgькому про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини, "якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у. Малоросії не буде гетьмана, то треба намагится, щоб час і назва гетьманів зникли"

- р. Скасування Катериною II українського гетьманства, а з ним - ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади українськомовних чиновників.

- р. Ліквідація Катериною II козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.

- р. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.

- р. Наказ Синоду, за яким українські книжки по церквах були замінені московськими.

- р. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.

- р. - Після смерти 13 березня від переслідувань та злигоднів геніального українського композитора, академіка Болонської музичної академії Максима Березовського (нар. р. у Слухові) москвинська влада забороняє виконувати його твори й знищує багато його рукописів.

- р. - Спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, що збиралася понад років і була однією з найбагатших бібліотек Руси-України.

- р. Катериною II створено комісію для заведення в Росії народних училищ, завданням якої було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.

- р. За розпорядженням Синоду київський митрополит наказав, іби в усіх церквах дяки та священники читали молитви та правили службу 'голосом, свойственным российскому наречию". Теж саме було заведено і в иколах Руси-України.

- р. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів і звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.

- р. Наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена по всіх школах України.

- р. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московським виданням не було, а в Києво-Могилянській академії негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.

- р. У Петербурзі з ініціативи Катерини II видано "Порівняльний словник усіх мов", у якому українська мова значиться як російська, спотворена польською.

- р. Наказ Павла І про заборону будівництва церков в Україні в дусі козацького барокко, а лише у московському синодальному стилі.

- р. -Учитель Харківської гімназії Т.Сєліванов хвастався: "Мы застали в училищах самого Харькова учителей, что так и резали по-украински с учениками; да мы, то-есть новоприбывшие из семинарии учителя, по распоряжению начальства сломили их и приучили говорить по-русски"

- р. Закриття Києво-Могилянської академії.

- р. - Міністр освіти goalma.org видав розпорядження: "Воспітаніє народнеє по всєй імперії, несмотря на разность вер і язиков, должно бить чісто "русское"". "Цензурний режим в отношеніі малоросійськой пісмєнності" зобов'язував: "Подвергать запрету всякое малоросійскоє слово как по существу вредное і опасное для государственного єдінства"

- р. Розгром Кирило-Мефодіївського товариства і наказ цензорам суворо слідувати за українськими письменниками "не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству".

- р. Спотворено видання "Літопису" Граб'янки.

- р. -Закриття українських безоплатних недільних шкіл для навчання дорослих, організованих українською інтелігенцією. За "українофільську діяльність" на сім років москалі виселяють з Руси-України до Архангельська І Павла Чубинського. Припинилося видання українського літературного та науково-популярного журналу "Основа".

- р. Циркуляр міністра внутрішніх справ goalma.orgєва про заборону видавати підручники, літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою.

- р. Заборонено ввіз і поширення в імперії львівської газети "Мета"
<За це я зовсім розлютилася >

- р. - Статут про початкову школу: навчання має проводитись лише московським наріччям.

- , pp. Укази про доплату російським чиновникам за русифікацію України "в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев, производятся прибавки к содержанию".

- p. - Вказівка міністра освіти Московії goalma.orgго про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців, що проживають в межах нашої вітчизни, має бути змосковщення". Отже українців відносили до "інородців".

- р. - Москалі видали новий статут про початкові народні школи, у якому відтверджено, що навчання має проводитись лише московським наріччям.

- р. Таємний (Емський) указ Олександра II про заборону ввезення до імперії будь-яких книжок і брошур "малоросійським наріччям", заборону друкування оригінальних творів художньої літератури, в яких "не допускати жодних відхилень від загальновизнаного російського правопису". Заборонялися також сценічні вистави, спів, читання та друкування текстів до неї українською мовою.

- р. -Указ про зобов'язання "прийняти як загальне правило", щоб в Руси-Україні призначати вчителів-московитів, а українців посилати до Петербурзької, Казанської і Оренбурзької округ. Це "загальне правило" діяло і за правління комуністів до проголошення Україною незалежности в р. Як наслідок, за років з Руси-України у такий спосіб було виселено кілька мільйонів української інтелігенції, а в Україну направлено стільки ж москвинів.

- р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.

- р. Закон про дозвіл на друк словників українською мовою, але російським прописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.

- p. - Заборона видавати українські книги для дітей," хотя бы по существу содержания и представлялись благонамеренными". Збірку дитячих оповідань цензор заборонив з допискою: "Написано очевидно для детей, но они должны учиться по-русски. - Воспретить". На українській граматиці, написаній московською мовою, цензор написав: "Наивно было бы надеяться на дозволение печатать грамматику того языка, который не должен существовать". (goalma.orgук, стор)

- р. - goalma.orgінченко в одному із часописів писав: "Величезна більшість учителів соромить дітей їх українською мовою говорити. Українські національні згадки, українську історію викинено з читанок шкільних А замість історії вкраїнської скрізь історія московська викладається так, мов би вона нашому чоловікові рідна. Та ще й яка історія! Що стукнеш, то скрізь хвали та гімни земним божкам: Павлови, Миколі, Катерині, Петрові; хвали Суворовим, Корниловим, Скобелєвим і всій російській солдатчині! Тут усякі "подвиги" рабської вірности". (goalma.orgук, стор).

- р. Рукопис граматики української мови цензор повернув не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.

- р. Указ Олександра III "Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами".

- р. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
- р. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.

- р. Заборона ввозу українських книг з-за кордону.

- , pp. Заборона користуватися українською мовою для проголошення наукових доповідей та промов на археологічному з'їзді у Києві та на відкритті пам'ятника Котляревському у Полтаві.
- p. і наступні роки - Цензурою виключаються такі слова як "козак", "москаль", "Україна", "український", "Січ", "Запоріжжя" та інші, які мають український національно-символічний зміст.

- р. Кабінет міністрів Росії відкинув прохання Київського та Харківського університетів про відміну заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.

- pp. - Міністерство освіти Московії закрило 12 українських приватних гімназій, звільнило 32 директорів та учителів, учителів "перевело" до інших шкіл за намагання вводити у викладання українознавчу тематику.

- p. - Ректор Київського університету відмовив студентам відкрити 4 кафедри українознавства з українською мовою викладання, заявивши, що університет - це "загальнодержавна інституція", і в його стінах не може бути жодної мови, крім московської.

- і роки Закриття "Просвіт" в Одесі та Миколаєві.

- p. Указ Сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.

- р. -Уряд goalma.orgіна виданим циркуляром зарахував українців до "іновєрцев" і заборонив будь-які українські організації.

- , , pp. - Закриття колоніальною владою "Просвіти" у Києві, Чернігові, Катеринославі (нині Дніпропетровськ).

- р. -Указ московського царя Ніколая II про заборону української преси.

- p. - Заборона москвинською владою святкування на окупованій Московією частині Руси-України річчя від дня народження goalma.orgка.

- p. -Захопивши Галичину, москвинська військова адміністрація, за прикладом давно окупованої москалями Східної України, негайно спалила бібліотеку Наукового товариства іgoalma.orgка, заборонила в Галичині й на Буковині всю українську пресу, навчальні заклади, громадські організації, але не чіпали німецьких (з німцями воювали!), польських та єврейських установ. " Український рух є для Московії більш небезпечним, ніж усі інші національні рухи, взяті разом (газета "Киевлянинъ", р.). Новопоставлений губернатор Галичини в окупаційній промові відверто заявив про наміри москалів: "Я буду тут запроваджувати московську мову, закон та порядки". В один день москалі перевели українські школи на московську мову, звільнили тих вчителів, які не могли або не хотіли нею викладати; вислали у московщину сто тисяч українців, головним чином вчителів, священників, вчених, активістів "Просвіти", Пласту та інших українських організацій. Багато українців загинуло по дорозі до Сибіру від голоду, холоду та хвороб.

- р. - ЗАМЕТКА о докладе полтавского губернатора фон Богговута Министру внутренних дел о мерах против украинского народа р.:
• 1. Привлекать на должности учителей по возможности только великороссов.
• 2. На должности инспекторов и директоров народных училищ назначать исключительно велкороссов.
• 3. Всякого учителя, проявляющего склонность к украинскому, немедленно устранять.
• 4. Составить правдивую историю молорусского народа, в которой разъяснить, что "Украина" — это "окраина" государства в былые времена.
• 5. Установить обязательные экскурсии учащихся всех учебных заведений в Москву, Нижний Новгород и другие исторические местности, но не в Киев.
• 6. Совершенно не допускать общеобразовательных курсов для учащихся.
• 7. Обратить особое внимание на сельское духовенство и его политические убеждения. Благочинных назначать с особым разбором. Во главе епархий ставить архиреев исключительно великороссов, притом твердых и энергичных. Оказать самое крутое давление на тех из священников, которые заражены украинофильством. Епархиальных наблюдателей за школами назначать исключительно из великороссов.
• 8. Обратить особое внимание на семинарии и ставить во главе их ректорами исключительно великороссов, удаляя других. Учебный персонал должен быть исключительно из великороссов. За семинарии нужно взяться и искоренить гнездящийся в них дух украинства.
• 9. Необходимо субсидировать некоторые газеты в Киеве, Харькове, Полтаве, Екатеринославе и т.д. с целью борьбы против украинцев. В газетах доказывать тождество великороссов с украинцами и объяснить, что малорусский язык образовался путем полонизации в прежние времена русского языка. Разъяснить, что "украина" — означает окраину Польши и России и что никогда украинского народа не было. Доказывать необходимость великорусского языка как общегосударственного и литературного, и что малорусский, как простонародный, не имеет ни литературы, ни будущности.
• Всеми способами искоренять употребления названия "украина", "украинский".
• Вообще не допускать на разные должности людей, которые когда-либо хотя бы в отдаленном прошлом имели соприкосновение с украинским элементом.(Праці Українського Наукового Інституту. - Варшава, )


рік, кордон Західного і Східного Берліна. Західнонімецькі поліцейські захищають біглу з "соціалістичного раю" дівчину від східних "колег".
goalma.org


Сралін завалював фронти нескінченими людськими ресурсами, строк бойової дії деяких з них вимирювався хвилинами (приїхав - отримав шинель - передова - куля - навоювався).
Лєс рубят - щєпкі лєтят, полюбляв повторювати "атєц народав", от і летіли мільйони та мільйони щепак, доля кожної з яких особиста трагедія, про яку ми знаємо дуже мало, адже скільки молодих та не тільки солдат лежать, торкаючись кістьми один іншого у братських могилах.
Війна греміла, палала, стріляла, наступала, відступала, знову наступала, форсувала, летіла, пливла, атакувала, відбивалась, вибухала, розроблялись тактичні та стратегічні плани захисту та нападу, стояли за спинами невблаганні заградотряди, бризкали слиною політруки, клацали затворами розстрільни команди, плакали над тілами матерів діти, вбивались над тілами солдат матері, просякала кров'ю земля, стояли в полях спалені танки, врізались у воду та землю підбиті самолети, формувались котли оточень, мільйонами здавалися у полон, біжали на окопи ворога без гвинтівок, заплющівши очі, зціпивши зуби та очікуючи, поки вб'ють того, хто з нею був, війна кипіла, рубався ліс, лєтєлі щєпкі, лєтєлі в усі сторони постійним потоком людського горя.
Сралін не цінував життя своїх солдат і це факт. Йому мета була важливіша за шляхи її досягнення. Лише за одне це, за бездарність, як військового командувача, за нехтування життями своїх солдат, за абсолютну байдужість до стратегії, до розробки найбільш людськозберігаючих планів ведення військових дій його вже можна ненавидіти.
Колосальні втрати перших часів, днів, місяців війни, неймовірна кількість полонених, повна розгубленність командирів, відсутність хоча б якогось координування та взаємодії - все це залишило на землі щепкі, щепкі, світлини яких ми маємо змогу передивлятися сьогодні.
Вічна пам'ять всім полеглим. Тим кого знайшли і тим, кого не знайдуть ніколи.
Всім.
goalma.org


23 червня в Дем'яновому лазу, що біля Івано-Франківська, відбулось віче-реквієм в пам'ять про розстріляних в'язнів тюрми НКВД.

У Дем’яновому лазі під час Зелених свят вшановують пам’ять убитих в Станіславській тюрмі в році від часу відкриття масових поховань.

Пом'янути розстріляних співробітниками НКВД цьогоріч прийшли керівники обласної ради та облдержадміністрації, ветерани УПА, народні депутати, громадськість.

У своєму виступі голова Братства ОУН-УПА Карпатського краю Фотій Володимирський вказав, що раніше на панахиду в Дем’яновому Лазі збиралося по кілька сотень тисяч людей, а сьогодні прийшло – «Чому що не рік, то менше народу? Чи ми все зробили в нашій українській державі? Чи ми так задоволені владою, задоволені тими порядками, що є в державі? Ми забули за тих українців, які були замордовані більшовицькою Москвою».

Дем'янів лаз - урочище під Івано-Франківськом, місце масових розстрілів в'язнів тюрми НКВД. Розстріли проводилися в кінці червня року перед відступом радянських військ. У році місцевий ландшафт змінили за допомогою важкої техніки, щоб перешкодити майбутнім спробам пошуків тіл загиблих.

У році були проведені розкопки, організовані місцевим відділенням "Меморіалу". Під час розкопок тут знайшли останки осіб. У році на місці поховань відкрили меморіальний комплекс "Дем'янів лаз"

goalma.org


Розстріли в'язнів в червні-липні р. Як це було (ФОТО) (goalma.org)

Такого не робили ані поляки в , ані нацисти в Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Червень року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня року.

goalma.org

goalma.org


Пинсах Нахумович

,

После Второй Мировой войны вся Америка была объята страхом и ужасом того, что коммунистическая идеология может получить мировое господство, так как уже половина Европы находилась под влиянием СССР. В связи с этим в году й президент США Гарри Трумэн приказал провести проверку всех государственных служащих (так называемая «охота на ведьм»). На этой волне возникло много желающих избавить страну от коммунистов, но самым успешным из всех оказался сенатор из штата Висконсин Джозеф Раймонд Маккарти. Ему удалось убедить американское общество, в том, что коммунистические шпионы находились повсюду, и что он — единственное спасение страны от них. 9 февраля года он выступил в городе Уилинг в Западной Вирджинии с речью, в которой заявлял, что государственный департамент Соединенных Штатов просто заполнен коммунистами, и в ведомстве Дина Ачесона (государственный секретарь при Трумэне) их число достигло человек. Именно это событие и принято считать началом маккартистского движения и активной деятельности сенатора Маккарти. Многие политики и сенаторы-республиканцы были очень удивлены и шокированы выдвинутыми обвинениями Маккарти в адрес высокопоставленных лиц (кроме Дина Ачесона Маккарти также поставил под сомнение честность и преданность Дж. Маршалла, генерала и предшественника Ачесона на посту госсекретаря). Однако такие деятели как Роберт Тафт и Ричард Никсон, наоборот, одобрили действия сенатора и поддержали его. Так началось время гонений, в народе названное «охотой на ведьм».

Деятельность маккартистов приобрела невероятные масштабы и формы. Они обвиняли в антиамериканизме и измене всех, кто давал хоть малейший повод к подозрениям, естественно, зачастую необоснованным. Они крушили профсоюзы, увольняли служащих и государственных деятелей. Государственный аппарат подвергался невероятной «чистке». Только за первые месяцы было уволено около человек, еще ушли в отставку сами, не дожидаясь никаких решений. Помимо государственных служащих, «чистке» подверглись и многие знаменитые прогрессивные деятели, значительная часть которых также была уволена, осуждена или занесена в «черные списки». В те годы на скамье подсудимых побывало около коммунистов, десятки деятелей профсоюза, многие ученые, такие как Роберт Оппенгеймер и Уильям Дюбуа, режиссеры, актеры и другие представители Голливуда и культурной элиты страны – «голливудская десятка», «red channels». Состоялась также казнь супругов Джулиуса и Этель Розенберг, что стало просто невероятным событием для мирного времени. Маккартисты также не оставляли и университеты без своего чуткого внимания, увольняя профессоров и сжигая книги. Маккартизм уничтожал все: уничтожал прогресс, невинных людей, имидж своей страны и свою же «хваленую» демократию. Они интерпретировали поправки и судебные концепции, толкуя их на свой лад, чтобы без лишних трудностей и препятствий можно было объявлять лицо или организацию «нечистой» или «угрожающей».

Под контроль маккартистов попадали все суды, в том числе и Верховный Суд, министерство юстиции, они подчиняли себе все, что только можно, да и то, что нельзя. Финальным аккордом их деятельности стал очередной закон, принятый в году – «Акт года о контроле над коммунистами». По этому акту они объявляли коммунистическую партию незаконной, лишая ее всех прав и привилегий, которые были у остальных партий. Кроме того, он запрещал коммунистам получать заграничный паспорт и установил 14 признаков, определяющих причастность к коммунизму. Надо сказать, что эти признаки были абсолютно расплывчаты и неясны, так что любой житель США мог подходить хотя бы под один из них. Высшей степени позора для Америки уже быть не могло, как и могущества Маккарти над всей страной. Его деятельность начала затрагивать и американскую армию. В течение нескольких недель демонстрировались телевизионные сессии, где Маккарти допрашивал военнослужащих, занимающих высокие посты, среди которых были и герои войны. Этими выступлениями он показал всей стране свое полное бесчестие. В ответ на такие претензии американские военные обвинили его в подтасовке фактов, и была даже организована специальная Комиссия, занимавшаяся расследованием обвинений, выдвинутых против деятельности Маккарти. В году он внес свою последнюю резолюцию в Сенат касательно изменения строя в странах, принимающих социализм, которая была отклонена ю голосами против 4-х. Слушания по его делу были закончены, Сенат, президент и вице-президент его игнорировали, а сам он был полностью опозорен и разоблачен. Такой неожиданный поворот событий очень сильно повлиял на него, после чего он активно стал употреблять алкоголь, что и привело к его скорой смерти в году.

Было бы хорошо, если бы с кончиной Маккарти навсегда исчезли последствия его деятельности и ужасные воспоминания о маккартизме. Но, увы, маккартизм навсегда останется темной страницей американского прошлого.


Давно собирался свести воедино цифры немецких трофеев в первые месяцы «русской кампании» года. Дело в том, что «военные стратеги» из лагеря советских патриотов тупичкового разлива, всячески приуменьшают потери пленных. То есть то, что бои были жестокими и потери убитыми огромными – этого вроде никто не оспаривает. А вот про пленных как-то не хотят говорить, всячески приуменьшая их численность. Поэтому просто приведу краткую справку о числе пленных и военной техники, захваченных вермахтом в крупнейших «котлах» в период до ноября года, т.е. в первые 4 месяца войны.

Резонный вопрос: откуда дровишки? То есть, откуда взяты данные? Данные взяты их капитального труда «История Второй мировой войны» генерала Курта фон Типпельскирха, служившего во время войны в генеральном штабе сухопутных сил Германии. Конечно, советским патриотам образца года, немецкий генерал не указ. Однако никто ещё до сих пор не опроверг выверенные и точные цифры Типпельскирха (хотя, думаю, аналитическо-тупичковый отдел должен впоследствии восполнить этот пробел и объявить Типпельскирха мудаком и метущимся либеральным интеллигентом). Да и вообще, чего-чего, а пунктуальности немцам не занимать, причём даже в неприятных для себя моментах. Так что данные в общем и целом точные. К тому же, говоря откровенно, более нигде, кроме как у немцев, взять данные о количестве советских пленных – негде. Советский Союз не имел точных данных о количестве погибших и пленённых своих солдат и офицеров. Это парадоксально, но это факт. Ужасная формулировка «без вести пропавший» скрывала за собой пленение, смерть, дезертирство – да всё что угодно. Но даже и точного количества «без вести пропавших» с разбивкой по годам и фронтам до сих пор неизвестно. Так что уж извините, но Типпельскирх – это видимо самый надёжный источник по цифрам пленных и военных трофеев.

Итак, сперва очень краткая оценка сил сторон на 22 июня года.

К 22 июня немцами в районах стратегического развёртывания было сосредоточено: 81 пехотная дивизия, 1 кавалерийская дивизия, 17 танковых, 15 моторизованных, 9 охранных и полицейских дивизий. В качестве резерва главного командования на подходе находились ещё 22 пехотных дивизии, 2 танковые, 2 моторизованные дивизии и одна полицейская дивизия. Итого: общевойсковых дивизий, плюс 10 охранно-полицейских дивизий (включая дивизии СС).

В трёх воздушных флотах (по одному на каждую группу армий), насчитывалось бомбардировщиков.

Кроме того, Венгрия соглашалась в случае начала войны с СССР выделить 15 дивизий. Но большая их часть была мало боеспособной. Муссолини отдал в распоряжение Германии экспедиционный корпус в составе 3 дивизий. От Испании была получена помощь в виде пресловутой «голубой дивизии», сражавшейся осенью года на Волховском фронте.

Кроме того Финляндия ещё 17 июня начала скрытую мобилизацию, но от политического союза с Германий уклонилась. Также готова была принять участие в войне Румыния, потерявшая незадолго до этого Бесарабию и мечтавшая о политическом реванше. Но румынская армия хотя численно была больше финской, но была хуже обучена и хуже вооружена, то есть Румынии само была нужна помощь Германии в доведения армии до ума.

Численность Красной Армии по немецким оценкам (которые в целом оказались верными), была следующей: стрелковых дивизий, 36 мотомеханизированных бригад и 32 кавалерийские дивизии, из которых в начале войны 25 стрелковых дивизий, 7 кавалерийских дивизий и несколько мотомеханизированных бригад были связаны на других границах, в первую очередь на границе с Китаем (захваченным Японией). Немцы использовали собственную идентификацию частей и соединений Красной Армии. На самом деле организация бронетанковых войск в КА была несколько другой: основу составляли механизированные корпуса, а также танковые и моторизованные дивизии. Но это детали, интересные только специалистам.

В целом, по немецким оценкам, СССР в случае начала войны сразу же мог мобилизовать до 12 миллионов резервистов. Неясным оставалось только, насколько советская военная промышленность сможет вооружить мобилизованных людей. Мы-то теперь знаем, что эту задачу советская военная промышленность решить сразу же не смогла. В начале войны новые мобилизованные бойцы воевали по человек на одну винтовку, когда один стрелял из винтовки, а двое других ждали, пока его убьют, чтобы взять его оружие. Впрочем, как показали первые месяцы боёв, вовсе не недостаток в личном стрелковом оружии был самой главной проблемой Красной Армии.

СССР ещё 10 апреля года решил привести в боевую готовность все войсковые соединения на Западе. А 1 мая начались мероприятия по военным приготовлениям. Это весьма примечательный факт и интерпретируют его по разному. Известна, например, точка зрения, что это свидетельствовало о намерениях СССР напасть на Германию. Эта точка зрения вроде бы подтверждается также тем, что 6 мая Сталин возглавил Совет Народных Комиссаров, то есть объединил в своих руках высшую партийную и государственную власть. Но хотел ли СССР напасть на Германию, а Германия нанесла упреждающий удар? Или же СССР просто ожидал нападения Германии, получая информацию о стягивающихся к границе немецких дивизиях. Но факт есть факт: нападение Германии никак не могло быть неожиданным. С детства нас приучали к мысли, что 22 июня года было настолько неожиданным для «партии и правительства» (читай – для Сталина), что только этим объясняются все последующие ужасные поражения первых месяцев года. Но факт остаётся фактом: дивизии Красной Армии начали готовиться к войне ещё за два месяца до 22 июня. Как бы уж этот факт кто ни интерпретировал.

Стратегические планы и разблюдовку дивизий по группам армий (коих, как все помнят, было три: «Север», «Юг» и «Центр»), опускаю. Останавливаюсь только на сухих цифрах главных военных трофеев и пленных, захваченных Вермахтом в первые месяцы года в различных т.н. «котлах». Проделав некоторую работу, я свёл эти цифры в следующую таблицу.

Сражение Дата окончания Пленные (чел.) Танки Орудий
Белостокский двойной котёл (Белосток и Минск) 10 июля 3 1
Первомайск-Новоархангельск-Умань (быол захвачено в плен 2 командующих армиями) 8 августа
Могилев-Орша-Полоцк-Невель-Смоленск 5 августа 3 3
Рославль 8 августа 38
район Мозыря 24 августа 78
Киев 26 сентября 3
Черниговка 10 октября
Вязьма 13 октября 1 5
Итого 2 9 16

Стало быть, всего за 4 первых месяца боёв в крупнейших котлах, в немецкий плен сдалось 2 миллиона тысяч солдат и офицеров Красной Армии, включая множество генералов и даже двух командующих армиями. Войска оставляли врагу в целости и сохранности танки и орудия. Как видим, немцы получили почти 10 тысяч танков (целых!) и 16 тысяч орудий. Немцы были просто шокированы, маршируя по русским дорогам и глядя на брошенные советскими экипажами полностью исправные танки и пушки. Помимо крупных котлов, в плен сдавались разрозненные отряды красноармейцев, которые самих «котлов» избежали.

Точной цифры пленных «малых котлов» и просто сдававшихся на милость победителя, определить невозможно. Всего по немецким данным к осени года у них в руках оказалось около 3 миллионов человек.

Это оказалось скорее неприятным сюрпризом, поскольку у немцев просто не было продовольствия, чтобы накормить такое количество свалившихся им на голову пленных. Всем нам с детства известны фильмы и книги про то, в каких невыносимых условиях томились пленные красноармейцы в немецком плену, буквально подыхая с голода. Это правда, так оно и было на самом деле. Но штука в том, что это всё было результатом не какой-то особой звериной жестокости немцев, а просто им нечем было кормить пленных.

Кто минимально представляет себе, что такое вопросы интендантского снабжения, тот поймёт, что даже при всём желании, даже в мирное время решить задачу размещения и кормёжки трёх миллионов человек – крайне непросто. А время было не мирное, да и, говоря откровенно, у немцев не было никакого резона как-то особенно заботиться о пленных красноармейцах, если сам товарищ Сталин сказал, что они никакие не пленные, а предатели и что с ними будет его не интересует. Вот такой вот добрый дядя: взял и объявил предателями, заслуживающими смерти, почти три миллиона своих недавних граждан. И ещё один момент. Немцам просто негде было взять провиант для питания пленных, поскольку продовольствие для вермахта присылалось централизовано с немецкой педантичностью и ни про какие лишние три миллиона ртов в бумагах ничего не говорилось. А на захваченной территории с питанием было туго. Почему туго? А товарищ Сталин и тут подсуетился.

Вот фрагмент обращения Иосифа Виссарионовича: «Нужно угонять весь подвижный железнодорожный состав, не оставлять врагу ни одного паровоза, ни одного вагона, не оставлять врагу ни килограмма хлеба…». Многим наверное памятны пронзительные кадры из фильма «Они сражались за Родину», когда остатки полка отступают ночью через полыхающие хлебные поля. Так выполнялся приказ не оставлять врагу ни килограмма хлеба. Вполне понятна при этом гневная реакция крестьян из фильма – ведь отступление Красной Армии обрекало их на голодную смерть зимой в силу уничтожения урожая. Вождя народов конечно же такие мелочи не волновали. Он считал, что отступая, надо оставить врагу только выжженную землю. То, что тем самым ужасный удар наносится по живущему на этой земле населению, Иосифа Виссарионовича волновало мало. У а уж о том, что заодно на голодную смерть обрекались миллионы советских пленных – это уж Вождя Народов точно волновать никак не могло.

Интересно, что когда в начале года Гитлер решил применить ту же самую схему, уничтожая всю инфраструктуру в полосах наступления союзников, министр промышленности Шпеер посчитал это безумием и саботировал приказы Гитлера, начав разрабатывать планы о том, как бы закачать в вентиляцию бункера отравляющий газ. В СССР ничего подобного не было. Советские комиссары беспрекословно выполняли все, даже самые безжалостные по отношению к своему населению, приказы Сталина.

Но вернёмся к пленным бойцам Красной Армии, которые умирали во временных лагерях с голода. Известны случаи, когда немецкие офицеры просто распускали пленных, поскольку не хотели обрекать людей на мучительную смерть. Но это всё детали. Описывать их очень больно, потому что речь-то идёт не про пленных французов или жителей Буркина Фасо, а про пленных русских солдат и офицеров. Но резонный вопрос: а почему же они сдались в плен? Ведь можно объяснить попадание в плен, как это показано в фильме «Судьба человека» – едет солдат на машине, вдруг взрыв, машина перевернулась, пришёл в себя, а вокруг уже немцы. Что тут делать? Тут конечно плена не избежать. Но сдачу в плен сразу тысяч человек или даже тысяч, как это было в киевском котле и в районе Вязьмы, это-то как объяснить? Причём они сдались, не израсходовав боеприпасы, имея сотни исправных танков и тысячи орудий со снарядами. Но сдались в плен! Сдались после самого кратковременного окружения. Это как об объяснить?

В принципе, я согласен тут с товарищем Сталиным – это были предатели. Они предали ту страну, которая призвала их и дала в руки оружие, предали правительство этой страны. Это факт! И кто тут будет спорить, будет спорить с самим товарищем Сталиным. Но я ставлю вопрос несколько иначе: а какую страну предали эти три миллиона человек? Было ли когда-либо в русской истории, чтобы целые дивизии одна за одной сдавались в плен врагу, да ещё со всем оружием и боеприпасами? Нет! Такого в русской истории никогда не было! Это случилось только при гениальном товарище Сталине. Почему? Да потому что это была не Россия, а Совдепия. И предали эти люди не Россию, а сталинскую Совдепию, которая в предыдущий период показала себя во всей своей красе.

Совки любят поговорить на тему того, что «народ по настоящему любил Сталина». Знаете, истинная любовь народная хорошо проявляется в годины лихих испытаний, таких, как война. Или одетые в гимнастёрки парни, это не народ? Три миллиона – это не народ? Извините, это самый настоящий народ. Если сегодня для рассуждений о мнении народа достаточно трёх тысяч опрошенных, что считается «репрезентативной выборкой», то три миллиона человек в году были более чем репрезентативной выборкой – это была преимущественно молодёжь, то есть якобы то новое, что создала Совдепия. И они, сдавшись в плен, сказали чётко и недвусмысленно: «Мы не хотим защищать Советскую власть, Советское государство и лично товарища Сталин. Гори они синим пламенем и провалится им всем в тартарары». Очень даже репрезентативная выборка.

Ссылки на небывало сильный вермахт и его обширный опыт, полученный в прошлых кампаниях, поэтому де, Красная Армия в первые месяцы войны просто не могла оказать организованного сопротивления – неубедительны. Там и тогда, когда войска хотели сопротивляться, немцы получали адекватный ответ. Разве уже забыт подвиг защитников Брестской крепости? Просто подумайте, ну отбросьте эмоции: как это так получилось, что малочисленный гарнизон Брестской крепости в полном окружении, почти без боеприпасов продержался целый месяц и крепость немцами была взята лишь тогда, когда погиб почти весь гарнизон? И сравните это с месячной битвой за Киев, когда в плен немцам после всего недели окружения сдалось тысяч человек с танками и пушками. Разница вопиющая. Гарнизон Брестской крепости хотел сопротивляться и героически сопротивлялся, хотя почти не имел к тому средств. А группировка Красной Армии в районе Киева не хотела сопротивляться и даже имея все возможности для продолжения боёв, сдалась немцам. Да представьте только, что было бы с немецким наступлением, если бы киевский котёл сопротивлялся бы также, как защитники Брестской крепости! А если бы также сопротивлялся Вязьменский котёл? Но они не хотели сопротивляться! И сдались после непродолжительной симуляции обороны.

Или другой пример. В октября года в районе Ростова части Красной Армии перешли в контрнаступление силами трёх армией и даже 29 ноября отбили у немцев Ростов (далее контрнаступление, правда, захлебнулось на реке Миус). Но факт есть факт: в октябре года в районе Вязьмы сдаются тысячи человек при тысяче танков и пяти тысячах орудий, но в другом месте войска могут организовать такое сопротивление, что даже отбивают занятый немцами Ростов. Да и вообще, всюду немцы встречали разрозненное сопротивление мелких отрядов Красной Армии, с периодическим контратаками. Выходит, кто хотел воевать, тот воевал. И воевал очень успешно. Но это лишь делает более чудовищными факты «разовой» сдачи десятков и сотен тысяч войск в «котлах». Это, кстати, объяснимо с точки зрения goalma.orgтики. В малых группах наличие нескольких фанатичных комиссаров, коммунистов и комсомольцев, которые конечно же собирались защищать СССР до последнего, оказывало сильное влияние на других бойцов и малочисленные соединения оказывали сопротивление даже в окружении. Но в крупных контингентах влияние коммунистов уже нивелировалось и на первый план выступало общее глухое недовольство коммунистами и Сталиным, отсюда и такое огромное количество пленных. Известны случаи, когда коммунистов и комиссаров бойцы убивали перед сдачей в плен или же нейтрализовывали их, выдавая немцам.

Вообще, период июня–декабря года ещё ждёт своих исследователей. Исследователей не военной стратегии и тактики – тут-то как раз почти всё уже разжёвано. А исследователей тех общественных процессов, которые действовали в этот период. Пока же, при самом беглом изучении, можно сказать, что год – это была никакая не Отечественная война, а продолжение Гражданской войны. Это, конечно, весьма упрощённое утверждение, но лишь под этим углом события года могут быть объяснены без противоречий.
goalma.org


Negotians

,

goalma.org


Молотов и Гиммлер лучшие друзья.
goalma.org


Пинсах Нахумович

,

Как известно, Гитлер в "Майн кампф" так сформулировал свои основные принципы пропагандистской кампании:

1. избегать абстрактных идей и апеллировать к чувствам;

2. постоянно повторять несколько одних и тех же идей и использовать стереотипы;

3. останавливаться только на одной стороне аргументации;

4. постоянно критиковать врагов;

5. выделять одного врага для постоянного поношения.

1. нагнетание негативных эмоций и замалчивание и пресечение попыток осмыслить события прошлого, применяя общепризнанные научные методы. Так, редко какой политкомментатор не упомянет о "сталинских репрессиях", да еще и преувеличит число жертв раз в десять (если послушать, например, Ирину Хакамаду, то в СССР в е годы было репрессировано людей больше, чем составляло все население тогдашнего Советского Союза) и "воткнет" видеоряд, где обязательно будут соседствовать кадры с трупами и советская официальная хроника со Сталиным и руководителями партии. Разумеется, комментатор при этом не будет пытаться заставить людей задуматься, задать простые, но "неудобные вопросы", как, например: а разве может один человек нести ответственность за события, охватившие всю страну? А разве это характерная черта одной только русской революции, или и другие революции — английская или французская тоже переживали периоды репрессий, перерождения репрессий в диктатуру? И уж тем более он не станет обращаться к серьезным, научным исследованиям революционного и постреволюционного насилия — Питирима Сорокина, Вадима Кожинова, Сергея Кара-Мурзы. То есть политкомментатор поступает в полном соответствии с манипулятивной программой: человек, который пытается взглянуть на репрессии как на исторический факт, способен к самостоятельному, спокойному, обстоятельному мышлению, человек же, у которого в глазах душераздирающие картинки, способен лишь на эмоциональное, необдуманное поведение. Причем, направленность действий этому "эмоционально накачанному" обывателю скоро подскажет тот же или другой такой же манипулятор, скажем: поддержать закон по реформе энергосистем, который, с точки зрения рациональной, невыгоден самому этому обывателю, только потому что против данного закона — коммунисты, а они — "кровопийцы" (прием, напоминающий спор Остапа Бендера с ксендзами, где Бендер обвинил их в том, что именно они преследовали Галилея в 17 веке, но вполне эффективно действующий и на Адама Козлевича и на современного российского обывателя)

2. повтор на протяжении вот уже второго десятилетия одних и те же штампов: "в СССР был сплошной дефицит, жестоко преследовалось инакомыслие, литературы, философии и науки не было, простые люди стонали под игом корыстолюбцев-коммунистов". Несмотря на то, что всякий, кто хотя бы застал конец советского строя скажет, что здесь смелые преувеличения граничат с откровенной ложью (так, дефицит появился в основном в эпоху перестройки, философия и литература, несмотря на цензуру, временами довольно топорную, были на такой высоте, какую сейчас трудно достичь, простые люди имели возможность бесплатно учиться, приобщаться через ТВ, газеты, журналы к мировой культуре, наконец, делать карьеру от комбайнера до секретаря ЦК) все же этому верят. Массированная атака СМИ сделала свое дело, технологии по манипуляции перевесили историческую память нескольких поколений. Современные студенты не знают, что в СССР не надо было платить за высшее образование, хотя по качеству, даже по признанию западных экспертов, образование было выше нынешнего, зато они с готовностью повторяют все названые штампы. Да что дети, есть люди старшего поколения, жившие в СССР, у которых память как бы "блокировалась" и которые говорят то же самое и — это удивительнее всего! — сами себе верят.

3. показ лишь одной стороны аргументации. Если, допустим, идет передача о Ленине, то всегда говорится о большевистской агитации в армии, развалившей ее во время войны с немцами, о красном терроре, о несбывшихся ожиданиях мировой революции. Но при этом ничего не будет сказано, что большевики эту армию и восстановили и выбили интервентов 14 государств с территории Российской империи (кстати, возможно войне г.г. было дано не очень удачное название: она не только Гражданская, но и Национально-освободительная, потому что "белые" воевали на деньги западных держав, при поддержке оккупационных корпусов и при условии территориальных уступок в случае победы), что красный террор был ответом на террор белый, не менее жестокий — взять хотя бы расстрельные отряды Колчака в Сибири, и т.д. Это позволяет сделать сознание телезрителя односторонним, так сказать, "одноканальным", приспособленным для получения только специфической информации.

4. постоянная критика противника. Об этом говорить много не стоит: и так понятно, что в даже сугубо развлекательных передачах, таких как "Принцип Домино" или "КВН", обязательно промелькнет упоминание коммунистов в негативном свете. Эффект этой "критики походя" основан на очень простом приеме. Если бы этот тезис стали подробно доказывать, то у зрителя создалось бы впечатление, что это — лишь одна из точек зрения, она вовсе не самоочевидна и не свободна от недостатков, если же тезис просто "пробрасывают", то зритель воспринимает это как само собой разумеющееся, сомнению не подлежащее(С)


Black_Shef

,

Молотов и Гиммлер лучшие друзья.


Чушь.
Дипломатические отношение и только.


Negotians

,

goalma.org
Цитирую по "История России. ХХ век" : Под ред goalma.org (стр)

В марте г. простая русская женщина Анна Алексеевна Павлова, г. рождения, портниха из Санкт-Петербурга, получившая образование до г. в сиротском приюте, направила письма одинакового содержания Иосифу Сталину, в НКВД Ленинградской области и в германское консульство в Ленинграде. В результате последовал скорый арест, судебное разбирательство, закончившееся вынесением приговора, осудившего А. Павлову на десять лет лагерей. В декабре г. новое судебное разбирательство изменило приговор на смертную казнь. Приговор был приведен в исполнение 21 февраля г. Письмо Анны Павловой Сталину было обнаружено А.Я. Разумовым в архиве КГБ и опубликовано в 9-м томе «Ленинградского мартиролога» в г. Мы помещаем это письмо с исправлением многочисленных описок и ошибок, с восстановлением необходимой пунктуации. Аутентичный текст письма воспроизведен в «Мартирологе». Письмо публикуется полностью.

"Секретарю ЦК ВКП(б) Сталину

Да неужели тебе не надоело, тиран русского народа, со своими паразитами-коммунистами играть комедию?

Кричите на всех перекрестках, пишите, что весело живется только в СССР, больше нигде.

За рубежом: голод, холод, нищенство, — а что делается у тебя под носом, ты ничего не видишь. Ты выйди из святых стен Кремля да посмотри, до чего довел народ бедный, ходят как тени загробные от твоей весёлой жизни: оборванные, разутые, голодные и холодные.

Пишете, что в Германии снизили зарплату рабочим, мол, на что им хватит этой зарплаты при существующей дороговизне; а на что хватает нам зарплаты, что ты нам, беднякам, — платишь, только у других все видите, а у себя ничего не видите; если им и снизили зарплату, то получали все, что заработали, а мы заработаем 30 р. — 15 р. отдай на блядовство феодалам-коммунистам. Ирод ты проклятый, ведь ты весь народ поработил, хуже, чем на барщине, сейчас русскому бедняку живется, всех обратили в рабов-батраков и заставляете на себя, паразиты-бандиты, работать. Кричите, что наша, мол, единая коммун[истическая] партия ВКП(б); что Вы — (б) лучшего названия себе придумать и не могли, за то все поотъелись на народной крови, ходите, как борова отъевши[еся] йоркширской породы, от нечего делать занялись блядовством, переблядовались и других заставляете, а кто не блядует, тому нет житья.

Уж Вы с пьяных глаз не знаете, чего Вам еще выкинуть, чем бы помучить народ.

Пишете, что в фашистской Италии на женщину смотрят как на существо низшего порядка, — а как Вы смотрите на женщину, в особенности твои паразиты, враги народа русского. Ты дал им власть на местах, что хотят то и творят. Вот я себя в пример возьму. С г. я лишилась площади, потому что моей сестры муж работал на военном заводе, я все время жила с сестрой. Наша квар[тира] была в Ленинграде на Сергиевской ул[ице] (Ленинград наша родина); в г. завод эвакуировался, сперва в Нижний потом в Москву, я проживала вместе с ними [на] ст[анции] Подлипки завод № 8 за Москвой. Сестры муж — паразит, коммунист, — прожив с ней 13 л[ет], развёлся, перешёл на другую работу, ему дали помещение, а нам пришлось освободить помещение з[аво]да, так как мы не имели никакого права жить на территории з[аво]да; вернулись в Лен[инград]д обратно и с г. не можем получить площадь. Прошли все инстанции {стр} в Лен[ингра]де. Писали в Москву на неправильные действия. Ни один паразит-бандит не пошел навстречу. Почему — очень ясно:

1) я русская,
2) не могу дать взятку, так как у нас в свободной стране без взяток ничего не делается,
3) площадь есть для русских только за р. и дороже,
4) площадь есть: жидам, кавказцам и русским, кто продал душу свою чёрту,
5) или иди блядовать с коммунистами, иначе площади нет.

На все просьбы ответ один: площади без денег нет, площадь для демобилизованных и для т[ысячников], или жди, кто умрет.

Это защита русской одинокой женщины в СССР. Такого безпутства и наглости ни в одной стране не встретишь, я ни одной страны не знаю, где так мучают народ, как в СССР.

Кричите, что народная власть. Я дочь народа. Отец мой николаевский солдат,— а разве я могу приветствовать такую бандитскую власть, когда с г. с меня все жилы вытянули, высчитывают на ком. строит. по — 7 руб. в месяц, а площадь не дают. На заем и другие общества подписывайся, а кто не подписывается, со свету сживают путевок ни в дом отдыха, ни в санаторию не дают. Вот моя сестра-паразитка раз была замужем за коммунистом. Благодаря ее замужества хулиганского, что ее пожалела да с ней вместе поехала с родины в Москву, сижу без площади. Я её заела из-за этого. Но её в пример поставлю, тоже мучается, как и я, но только она уже вся разбитая нервно, врачи не лечат, говорят, нужно санаторное лечение. В г. не подписалась на заём, потому что правление не идёт навстречу в получении площади, за это ее не посылают в санаторию, а строит[ельный] сбор ежемесячно 6 — р. высчитывают, — где же справедливость? Это называется в СССР все делается добровольно, насилия нет, — а это не насилие над человеком: сиди голодной раздевши, не говоря о лечении; а Вам отдай, сними последние штаны.

Вот я и дожила до ручки, осталась юбка да спецхалат; свалится, и останешься в чем мать родила. Вот сейчас работница шьет. Платье стоит 50 р.: две части правлению, 1 часть работнице, а ей дан хулиганский план р.; да разве это не барщина, не издевательство над личностью, сколько же ей надо выработать, а кто не вырабатывает, у тех душу всю вытягивают, мол, почему один вырабатывает, а ты не можешь. Очень просто: Бог лес не ровнял, а людей и подавно, вот твоя рожа рябая, а у другого нет, так и в плане.

Ты со своим хулиганским стах[ановским] движением перемутил весь народ, сделал народ зверем, один другого поедом ест;тебе это на руку, но не безпокойся, возмездие всегда бывает, лопнешь и ты от народной крови. Кричите, что Пятаков и др. враги народа. Да Вы и есть единые враги русского народа, изверги, иезуиты, вампиры народные, а тех, что расстреляли, есть мученики правды. Ты думаешь, один ты умен, как поп Семен, а все дураки, ничего не понимают, — не думай, люди терпят из-за своих близких; у кого мать, отец, дети, муж, жена, а у меня никого — вот и пишу; не думай, что так все довольны Вашим хулиганским распорядком, но всем приходится молчать и приветствовать Вас, паразитов, ублюдков, душегубов народа. За что за спинои штык и плеть кавказская. Ты только вспомни, сколько замучил народу; подожди, будешь подыхать, все тобою замученные обступят тебя и дашь ответ перед Богом за свои злодеяния; что бы твои бандиты ни натворили, всегда отвечает их атаман, так как даешь им на местах творить всякие беззакония. Еще в г., будучи на ст[анции] Мытищи, когда работала в суде, видела, сколько ты гнал эшелонов, набитых, так сказать, кулаками. Летом жара; дети, мужчины, женщины все точно скот забиты в вагоны, меня жуть брала, думаю, и других, кто видел эти картины, — а сколько еще не видели замученных {стр} тобою людей!? Это называется в своб[одной] стране, слово скажешь в застенок на пытку. Настали времена Бирона и Потёмкина; читая раньше эти книги, как-то не верилось, неужели были такие изверги людского мучения, а теперь сама дожила до счастливого времени. Дом смерти на Литейном. Крестьян разогнал, все разбрелись по городам, а основным жителям жить негде, а еще пишете, что троцкисты хотели разогнать колхозы. Да крестьяне перекрестились бы, что их избавили бы от барщины, — разве это не издевательство над крестьянином: он не может распорядиться своим хозяйством, понабили в каждый колхоз этих паразитов коммунистов, а батраки их обрабатывай,— это только может поступать так единая справедливая ВКП(б).

Работая в суде, заставляли посещать политкружок, роздали политграмоту на стр[аниц] — картина, как безработный в Германии сидит с женой в углу, стоит кухон[ный] стол и 7-лин. лампа, — а я — трудящаяся, да так же живу (вычеркнуты несколько слов.— Ред.), 2-е лиц ютятся в углу на проходе, мимо ходят все, пол ходит ходуном, потолок достаёшь рукой, воздуху мало, а в особенности сестре нервнобольной; иди работать, всегда не выспавши, не отдохнувши, выполняй план хулиганский, крысы по тебе бегают, да к этой весёлой жизни разувши и раздевши; сядешь есть, так этот ком[мунальный] ребенок на горшок. Не поймёшь, что ешь, — хлеб или из горшка, и такая жизнь с г. Какой же может быть человек здоровым, где же Ваша культурная жизнь, о которой пишите, в театр забыла как и дверь открывается, живешь как лешак. Нет, чёрт твою пусть душу возьмет, кровопийца проклятый, тебя, родного отца, забить со своим ЦК в угол на проход, где я живу, да посмотреть, как бы ты пожил на этом месте. Заелись и забыли, чем щи хлебали, где ты со своим ЦК был до смерти Ленина, выглядывали, чья возьмет, а потом появился как диавол и замучил весь народ; кричишь, что ты в конституции дал все народу. Да чего ты нам мог дать, мы больше имели от батюшки-царя. Ты отнял нашу родину, закон справедливости наших отцов, веру в человечество, честь и совесть, сделал из порядочных людей ворами, хулиганами, убийцами, будучи сам убийцей. Дать ничего ты нам не мог, это всё наше было, так как ты сам пришелец со своими бандитами-каторжниками забрал в свои руки все и издеваешься над народом.

Дураки будут те страны, которые у себя сделают революцию, неужели ещё не научились на наших страданиях, что значит свобода. Верно подметил Андрэ Жид, что у народа ничего своего нет, что велят, то и говорят, твоя конституция есть настоящая проституция, ни больше ни меньше. Ты мучаешь народ, а Вас паразитов, ублюдков, разит Господь. По очереди дохнут твои ублюдки: издохнет бандит — сейчас вывешиваете флаги, комедианты проклятые.

Кирова убили — за одного ублюдка сколько пролито крови и разорено семейств, а кричите, что гнев народа, народ требует смерти.

Врете, бандиты, кровопийцы, это Ваши слова, а не народа. Народу этого не надо, народу нужна здоровая, сытая жизнь и культурная, а это твои слова, чтобы удержаться у власти.

Всё равно рано или поздно под женю тебя поддадут и всех твоих холуёв. Чуть что за границей заговорят, сейчас процесс, знаю Вашу комедию, комедианты проклятущие, — недаром больше 17 лет работала в суде, все Ваши подходы изучила.

Теперь тобою ещё не учтены одни сортиры и там не висят твои портреты, а то твоей рожей завешены все дыры. Теперь повесить в сортир, и будешь следить, сколько каждый сходит, тогда всё будет на учете, наверное, это забыли.

Пишете, что фашисты ни в розницу, а оптом распродают родину, — а Вы нашу русскую родину по клочьям разорвали, и нам ничего не осталось. Ты только ублаготворяешь {стр} штыки да коммунистов, одним словом, собрал банду вокруг себя, всем все дал, а народ бедный в кабалу закрепостил, хуже в тысячу раз, чем было в крепостное право; а поэтому заткните свои грязные глотки, не суйте нос в чужие страны, где правят господа, Вам, хамам, далеко до них, сидите-ка лучше на своем вонючем коммунистическом навозе. Ваша коммуна — кому да, кому нет.

Мне лично от Вас, бандитов, ничего не надо, я требую, чтобы меня этапом отправили в одну из фашистских стран, где бы я могла остаток своей жизни отдать на пользу господам, а Вам, бандитам, больше работать не хочу. Вы от меня отняли молодость, здоровье своей проклятой революцией. Ушли лучшие годы молодости, не жила как человек и устала жить в такой бандитской стране. Почему при царе жилось хорошо и сыто, я получала 15 р., была одета, обута и сыта, понятие не имела, как ходить побираться с получки до получки: день поешь, а 2 дня так живи, это — свободная страна. В театр ходили чуть ли не каждый день, а теперь [с] г. ни разу в театр не ходила, все от веселой жизни. Все проклятия народа лягут не только на тебя, а и на твоих выблядков, от тебя рожденных, дети отвечают за грехи родителей.

Я знаю, меня не направите этапом к господам. Я требую себе расстрела и с радостью умру, чтобы глаза не видели этой нищенской жизни. Заранее предупреждаю-расстреливайте сразу, так как на Ваших каналах, куда Вы ссылаете народ (без насилья, как кричите), я работать не буду, на месте убьете, а я палец о палец не ударю для бандитов. Народ живет не для себя, а живет для коммунистических ублюдков-паразитов. Может быть, Ленин был бы жив, не мучил бы русский народ, а может бы сам попал в оппозицию или — его бы по-кавказски придушили в Кремле.

8/III А. Павлова
Мой адрес: Ленинград,
Мойка, д. 10, кв. 35 Павлова А.А."

(Мученица правды. Дело портнихи Анны Павловой // Ленинградский мартиролог, Книга памяти жертв политических репрессий. Т. 9: март — апрель г. / Отв. ред. А.Я. Разумов. Спб.: Российская национальная б-ка, ). (goalma.org)


Пинсах Нахумович

,

Не сцена, не концертная эстрада манили меня тогда. Как и тысячи моих сверстниц, бредила я именами Чкалова, Байдукова, Ляпидевского, Белякова и, конечно, героинями-летчицами — Расковой, Гризодубовой, Осипенко.

Была я коренастая девчонка, носила значок ГТО первой ступени — еще на цепочке. Играла и в волейбол, и в футбол, даже в хоккей — ни в чем не хотела уступать мальчишкам. Летом с велосипеда не слезала. Сама его ремонтировала, разбирала и собирала, смазывала подшипники, исправляла то и дело колесные «восьмерки» — неизбежные следы ухабов и ям. «Что ты все время возишься с этим несчастным велосипедом? — возмущалась мама. — Свет клином на нем сошелся. Век бы с него не слезала, скоро спать на нем будешь…»

Обожала копаться в моторах; после войны даже на мотоцикле трофейном носилась по Черемушкам. И каждый самолет провожала взглядом.

Через много лет выпадет мне счастье дружить с наследниками чкаловской славы — летчиком-испытателем Георгием Мосоловым, космонавтами Юрием Гагариным, Валентиной Терешковой, Павлом Поповичем, Виталием Севастьяновым, Владиславом Волковым. Они и сегодня для меня воплощение той несбывшейся далекой мечты детства — сесть за штурвал самолета, высоко-высоко взлететь над землей…

…Жили мы трудно. Мама очень уставала на работе, и особо заниматься мною ей было некогда. Учила она меня шитью; я и сейчас науки этой не забыла. А за шитьем тихонько напевала.

Песню про вышивальщицу и моряка, возможно, многие слышали с телеэкрана; я спела ее режиссеру Марлену Хуциеву, и она зазвучала в его фильме «Был месяц май»:
На берегу сидит красотка.
Она шелками платье шьет.
Работа чудная по шелку,
У ней цветов недостает.

Отец работал до войны на хлебозаводе. Была у него светлая голова, хотя иностранными языками и не владел, высоких титулов не имел. «Работать плохо — себя не уважать», — любил говорить он. Слова отца я пронесла через всю жизнь, служили они мне путеводной звездой.

Видя мою тягу к музыке, к пению, откуда-то принес балалайку, мандолину, какие-то дудочки, свирели…

Я выучилась играть русскую, цыганочку, страдания на гармошке и на струнных. Труднее всего осваивала почему-то гитару, но одолела, разучила вальс и даже… болеро.

Мне, наверное, повезло — главный врач больницы, где работала мама, очень любил искусство, музыку, песню. Клуб при этой больнице славился своей самодеятельностью: танцорами, чтецами, певцами. Потом я наших девочек-танцовщиц встречала и в «Березке», и в ансамбле Игоря Моисеева. «Гремели» и наши певицы — Надя Щеглокова, Нина Гаврина. Вспоминается мне Нинин голос с удивительно красивым тембром, с неповторимыми низкими обертонами — талант у нее был несомненный.

Я стала ходить в клуб — не петь, а танцевать, даже в драмкружке занималась.

Первой обратила на меня внимание наша соседка Антонина Ивановна Кормилицына. Была она полная, высокая, особенной легкой стати. Ездила на велосипеде — это тогда было в диковинку.

Антонина Ивановна любила петь — и не только песни, помню, разучивала даже оперные партии.

Почему-то очень верила она в меня, в мой голосок и бывало говорила:

— Есть у тебя огонек, который не у всех зажигается…

Первой она учила меня самым элементарным житейским премудростям — как двигаться, не размахивая руками, не сутулиться, не горбиться. «Надо, — повторяла она, — не идти, а нести себя…»

Осталась у меня с той поры одна-разъединственная фотокарточка: косы, прямой пробор. И дата — год…

С того памятного утра 22 июня в жизнь мою и моих сверстниц ворвалась война. Слова Молотова по радио словно провели черту между спокойной жизнью и большой бедой, которая обрушилась на нашу страну. Тревожный ритм столицы, готовящейся отбросить и разгромить врага, бессонные дежурства на крышах домов, где вместе со взрослыми мне пришлось тушить немецкие зажигалки, — такой запомнилась мне Москва в первые месяцы войны.
goalma.org


Nickolay

,

Чёрная кровь войны
Очерк

«Если мотор является сердцем современной машины, то жидкое топливо представляет её кровь… Потому из всех материальных средств, жизненно необходимых для ведения современной войны, жидкое топливо – одно из самых важных», – писал видный советский учёный-химик Я.Т. Эйдус в goalma.org случайно уже второй век нефть вершит судьбы целых народов, стран и всего человечества. Она приводит в движение механизмы промышленности и транспорта в мирное время. Без «чёрного золота», а, вернее, без чёрной крови невозможна победа в военном конфликте.

Ещё раньше, в году,на XIV съезде ВКП(б) об этом же говорил генеральный секретарь Центрального Комитета партии И.В. Сталин: «…вопрос о нефти есть жизненный вопрос, ибо от того, у кого больше будет нефти, зависит, кто будет командовать в будущей войне. От того, у кого больше будет нефти, зависит, кто будет командовать мировой промышленностью и торговлей. Нефть, после того как флот передовых стран переходит на моторные двигатели, является жизненным нервом борьбы мировых государств за преобладание как во время мира, так и во время войны».

В годы Второй мировой войны нефтепродукты составляли половину поставок армиям на всех театрах военных действий. Воюющие страны «съедали» 85,5 процента мировой нефтедобычи. Причем около 81 процента шло государствам «союзников», а только около 5 – странам «оси Берлин-Рим-Токио». В весовых единицах это составляло миллионов тонн нефти против ти.

Сама Германия была очень бедна запасами нефти. Годовая добыча во время войны достигала тысяч тонн. Чтобы обеспечить потребности своей армии в топливе, немецкие химики прилагали громадные усилия на создание промышленности синтетических нефтяных продуктов и их заменителей. В годуони могли производить около 4,4 миллионов тонн искусственного жидкого топлива (синтетического бензина, спирта и бензола). Но горючего катастрофически не хватало. Потому в дневнике начальника Генерального штаба сухопутных сил в Германии Франца Гальдера нередки кричащие «нефтяные» записи.

«Положение с горючим: к концу декабря ( год – Т. М.) следует создать оперативный резерв горючего в тонн. …Потребности в горючем в декабре: Восточный фронт – 88 тысяч тонн».

И далее – «В январе года наличные запасы горючего для вооруженных сил составили всего лишь 75 тонн. …Всякая инициатива в ведении операций будет совершенно парализована». «Из-за нехватки горючего нельзя использовать благоприятные возможности».

«Горючее! Следовательно, никакого численного превосходства. И никакой внезапности. Не только на земле, но и в воздухе».

Еще осенью года на совещании в Орше Гальдер определял стратегическую задачу так: «Когда погодные условия позволят нам, мы будем считать оправданным всеобщее движение на юге в направлении Сталинграда с целью оккупации района Майкоп-Грозный как можно скорее, с тем, чтобы улучшить наше положение в отношении нефти».

«Беседуя с любимцем – танковым героем фон Клейстом, – Гитлер первого апреля года доверительно сообщает, что его танковым войскам поручено завоевать нефтяные богатства Кавказа и ликвидировать боеспособность Красной Армии к мобильным действиям. Без горючего людской вал противника беспомощно замрет в окопах».

Эта «идея: перерезать волжскую транспортную магистраль, выйти в предгорье Северного Кавказа, завладеть Майкопом, Грозным, Баку» легла в утверждённую фюрером 5 апреля года директиву № «…на южном фланге фронта осуществить прорыв на Кавказ.

…Поэтому в первую очередь все имеющиеся в распоряжении силы должны быть сосредоточены для проведения главной операции на южном участке с целью уничтожить противника западнее Дона, чтобы затем захватить нефтеносные районы на Кавказе».

Довольно сложно заранее точно рассчитать количество топлива, необходимого для военных кампаний. Ведь в ходе боевых действий обстановка непредсказуемо меняется. И всё же – ориентировочные расчёты имелись. Потребность своих армий в жидком топливе немцы определяли в миллионов тонн в год. По советским и американским данным она была выше и составляла – миллионов. И те, и другие цифры (несмотря на их расхождение) свидетельствуют: для ведения военных действий против Советского Союза собственного жидкого топлива в Германии было явно недостаточно. Потому импорт нефти являлся важной, жизненно необходимой составляющей немецкой «политэкономии» войны.

Весной годаперед самым нападением на Советский Союз Германия и её сателлиты располагали стратегическими резервами жидкого топлива примерно в миллионов тонн. Пополнялись они в основном из румынских скважин в Плоешти. Здесь ежегодно добывали 4 миллиона тысяч тонн «чёрного золота», основная часть которого шла на военные нужды фашистских армий.

В ходе Великой Отечественной войны немцы неоднократно поднимали вопрос об увеличении нефтяных поставок Румынией. Так, уже 30 ноября годаГерман Геринг встречался с заместителем премьер-министра М. Антонеску с требованием обеспечить горючим танковое наступление на Москву. «Геринг доходил даже до того, что требовал от Румынии полностью, «досуха», выкачать свои нефтяные источники в расчёте на то, чтобы потом возместить потери за счёт стран Ближнего Востока. Он говорил, что, если будет обеспечено достаточное снабжение нефтью, армии союзников смогут продвинуться до Урала, а в случае необходимости даже до Свердловска, Омска и Иркутска».

С точки зрения и Адольфа Гитлера, румынская нефть была мощным, значимым фактором, влиявшим на расстановку сил во Второй мировой войне. Известна фраза фюрера, сказанная в беседе с Муссолини: «Само существование нашего блока зависит от этих нефтяных месторождений». В мае годаво время одной из застольных бесед Гитлер опять коснулся этой темы: «Если бы не удалось во время вторжения русских в Румынию заставить их ограничится одной лишь Бессарабией, и они забрали тогда себе румынские нефтяные месторождения, то самое позднее этой весной они бы задушили нас». В письмах к кондукэтору Румынии Йону Антонеску Гитлер неоднократно затрагивает вопрос о важности нефтяных поставок. Антонеску обещает увеличить их объём даже «за счёт снижения потребления нефти внутри страны и замене её углём».

Задача, возложенная на румынские армии директивой Гитлера от 18 июня года, была следующей: «Первоначально – оборона румынской территории против вторжения русских войск. Позднее – наступать, препятствуя организованному отходу советских войск за Днестр, стремясь к их уничтожению». Видимо, фюрер допускал возможность прорыва Красной Армией румынской обороны в первые июньские дни войны и, вполне возможно, что опасался за безопасность нефтепромыслов в Плоешти.

Эту мысль развивает в своих трудах goalma.orgв (В.Б. Резун) – бывший сотрудник советских органов КГБ, перебежчик, осевший в Англии и вдруг ставший «главным» историком Великой Отечественной войны, смело, а главное умело перетолковывающий её события. Его книги заполонили российские книжные магазины. В современной информационно-пропагандистской войне тиражи книг, их доступность, кажущаяся сенсационность играют немаловажную роль в психологической обработке читающего населения. Так вот, точка зрения Суворова-Резуна такова: истинным агрессором и провокатором, виновным в развязывании Великой Отечественной войны, был не Гитлер, а Сталин, который разработал план, в частности, по захвату румынских нефтепромыслов. Гитлер, осознававший губительные последствия подобной операции, был вынужден действовать на опережение. В подобном контексте Суворов-Резун рассматривает дунайские десанты Красной Армии в июне-июле goalma.org видятся ему отработанной до мелочей, но неудачной попыткой прорваться к румынской нефти.

Действительно, уже в июне года, в то время, когда на протяжении всего огромного советско-германского фронта происходили непрерывные катастрофы разного масштаба, пограничники, моряки Дунайской флотилии, солдаты и офицеры 9-й армии, а затем Южного фронта, сумели с боями взять километровый плацдарм на румынской территории. Десанты, высаженные на полуострове Сатул-Ноу 24 июня и в Килию-Веке 26 июня года, явились первыми советскими десантами Великой Отечественной войны. На этом приморском участке Южного фронта немецко-румынские войска в течение почти месяца (до 19 июля) так и не пересекли государственной границы СССР.

То, что Суворов-Резун обращается к малоизвестным героическим страницам нашей отечественной истории – делает ему честь. Но вот идеологическая канва, через призму которой идёт рассмотрение событий, не выдерживает критики.

Ещё при разработке плана прикрытия государственной границы Одесским военным округом командование Дунайской флотилии выступило с предложением включить в число первоочередных мероприятий пункт о высадке десанта на румынский берег напротив Измаила. Начальник штаба флотилии капитан 2 ранга В.В. Григорьев вспоминал: «Лишь полкилометра с небольшим отделяли Измаильский причал от мыса Сатул-Ноу на противоположном, чужом берегу. Не требовалось даже бинокля, чтобы разглядеть здание румынской пограничной комендатуры. А оттуда наш берег, более низкий, наверняка просматривался ещё лучше». Дунайские моряки понимали, что с первых же минут возможного военного конфликта главная база флотилии будет подвержена обстрелу румынских батарей с близкой дистанции.

У командующего м стрелковым корпусом генерал-майора Д.Г. Егорова предложение о десантах особого энтузиазма не вызвало. Его позиция была политически корректной: «Насколько важно это для флотилии, могу понять. Только где прикажете взять эти батальоны, откуда снять? К тому же, поставленная корпусу задача по обороне советской территории не предусматривает действий за её пределами». Начальник штаба округа генерал-майор М.В. Захаров передал предложения операторам штаба. После положенной обработки сообщил: «Всё правильно, но об этом речи быть пока не может». Командующий Одесским военным округом генерал-полковник Я.Т. Черевиченко согласился с мнением начальника штаба, добавив, что «…если с началом войны флотилия окажется в состоянии предпринять такие действия собственными силами, возражать, очевидно, никто не будет». Так предложения о десантах в план прикрытия не вошли.

22 июня года, дабы защитить порт Измаил, командование Дунайской флотилией вынужденно вернулось к предложению о высадке десанта на румынский берег. Генерал-майор Д.Г. Егоров его одобрил, но в помощи боевыми силами отказал. Не мог нарушить директиву Главного Военного совета №2 от 22 июня года, в которой предписывалось: с одной стороны «…войскам всеми силами и средствами обрушиться на вражеские силы и уничтожить их в районах, где они нарушили советскую границу», а с другой – «впредь до особого распоряжения наземными войсками границу не переходить».

Идею десанта поддержал начальник го пограничного отряда Молдавского пограничного округа подполковник С.И. Грачев. На руку советским воинам был начавшийся подъём уровня воды в Дунае, связанный с интенсивным таянием альпийских ледников. Паводок отрезал кромку приподнятого правого румынского берега Дуная и превращал его в длинную узкую гряду островов, тянувшуюся на десятки километров. В таких условиях румыны вряд ли могли быстро подтянуть подкрепления. А силы, прикрывавшие Сатул-Ноу, были не слишком велики: по данным разведки, там находились артиллерийская батарея, около пехотинцев и пограничники местной заставы. Два взвода прикрывали непосредственно пункт корректировки огня.

О планируемой операции сообщили Военному совету Черноморского флота 22 июня в И примерно через час было получено «добро».

Утром 24 июня суда флотилии высадили на полуостров Сатул-Hoy группу первого броска – роту го погранотряда и взвод лейтенанта А.Е. Кощея из приписанной флотилии пехотной роты


Nickolay

,

В.В. Григорьев вспоминал: «За войну мне довелось быть причастным ко многим десантам, в том числе к значительно более сложным, но десант на румынский берег Дуная в ночь на 24 июня года, на исходе вторых суток войны, был первым для всех, кто в него шёл, кто участвовал в его подготовке. Потом оказалось, что он был вообще первым морским десантом Великой Отечественной войны…

В короткой схватке вражеский гарнизон, застигнутый врасплох, был разгромлен. Кое-где дошло до рукопашной, но особой стойкости противник не выказал. Около семидесяти румынских солдат сдались в плен, многие разбрелись по плавням. Ни среди наших пограничников, ни во взводе моряков, которые высаживались первыми, не было ни одного убитого. Такой удаче сперва даже не верилось. Раненые были и в десантном отряде, и на бронекатерах. Катера получили изрядное количество пробоин. Высадка далась легче, чем можно было ожидать. И, очевидно, не только потому, что действовали мы решительно. Противник не ожидал десанта, не допускал, что мы предпримем его так скоро».

Советские моряки, пограничники и пехотинцы уже в ночь на 25 июня завязали бой за расширение плацдарма вниз по течению Дуная. К исходу 25 июня были заняты селение Пардина, острова Большой и Малый Даллер, отрезанные от берега мелководными протоками. За неполные сутки плацдарм расширился почти до сорока километров по фронту. Глубина его, определявшаяся на большинстве участков тем, где начинались плавни, достигала двух-трёх километров.

Так, на третьи сутки войны на Дунае начала создаваться новая обстановка, более благоприятная для советских подразделений. Прицельный обстрел Измаила прекратился. Но в руках противника находился значительный участок правого берега с двумя крупными опорными пунктами – Килия-Веке и Периправа. Все баржи с грузами, идущие к Измаилу из Одессы и обратно, обстреливались румынами и моряки несли значительные потери, а Дунайская флотилия не могла свободно пользоваться устьем Дуная.

Для овладения всем правым берегом Килийского гирла командование флотилии и й стрелковой дивизии решило высадить в Килию-Веке более крупный десант в составе го полка й стрелковой дивизии. План боевых действий обсуждался ещё вечером 24 июня на флагманском командном пункте. Армейцы согласились его поддержать, так как налицо был успех первого десанта. Кроме того, в директиве Южного фронта от 25 июня годауказывалось, что задача армий фронта – «оборонять госграницу с Румынией. В случае перехода и перелёта противника на нашу территорию – уничтожать его активными действиями наземных войск и авиации и быть готовым к решительным наступательным действиям».

На рассвете 26 июня после мощной артиллерийской подготовки десантники захватили плацдарм глубиною до трёх километров и шириною до четырёх, разгромив в Килии-Веке пехотный батальон противника, усиленный артиллерией и пулемётами, и румынскую пограничную заставу.

Указом Президиума Верховного Совета СССР от года 45 участников дунайских боёв были представлены к правительственным наградам.

Историк И.И. Локтионов приводит сведения о том, что в Килии-Веке советские воины уничтожили солдат и офицеров противника, человек захватили в плен, а остальные, побросав оружие, разбежались. На поле боя десантники захватили 8 орудий, 30 пулемётов и более тысячи винтовок. Наши потери составляли пять человек убитыми и семь ранеными. Незначительные повреждения получили три бронекатера. Эти цифры вошли и в справочную литературу.

Десантникам удалось объединить оба плацдарма и расширить их. Общая длина завоёванного участка румынской территории по фронту составила километров. Были захвачены и все расположенные на этом участке острова. Десантники полностью овладели устьем Дуная.

«Больше нигде на всём фронте советскому солдату не удалось в то время ступить на землю врага и, хоть ненадолго, на ней закрепиться, – писал маршал Советского Союза Н.И. Крылов. – Батальоны, переправленные моряками через Дунай, словно напомнили агрессору – рано или поздно мы придём туда, откуда на нас напали, и кончать войну будем там».

Только когда противник, используя успехи на Украине, стал угрожать северному флангу и тылам Южного фронта, по приказу командования плацдарм был оставлен. 19 июля годапоследние корабли Дунайской флотилии с десантниками покинули Дунай и ушли в Одессу.

Факты свидетельствуют: проведённые советскими воинами дунайские десанты на румынский берег были локальными военными операциями, направленными на улучшение положения Дунайской речной флотилии. Начальник штаба флотилии, капитан 2-го ранга В.В. Григорьев отмечал, что «овладение правым берегом не было самоцелью – без этого флотилия просто не могла сколько-нибудь успешно воевать». Уже после захвата плацдарма появились надежды, что он станет опорой для дальнейших наступательных действий – «силами флота, армейских частей и Дунайской флотилии (которая должна была бы прорваться в Сулинский рукав) с целью овладения черноморским портом Сулина. Но командир корпуса не располагал необходимыми силами, а потом об этом не позволило думать общее положение на фронте». Таким образом, начальник штаба Дунайской флотилии не считал, что захват нефтепромыслов станет первоочередной задачей для советских частей.

При построении своей концепции Суворов-Резун «забывает» о ряде важных фактов. Например, о том, что Дунайская флотилия по объективным показателям была слабее румынской речной дивизии, что первый десант не был поддержан армейским командованием – моряки с пограничниками провели его на свой страх и риск. Ну и, наконец, – плацдарм за Дунаем расширялся в противоположном от румынских нефтепромыслов направлении – не вверх по течению реки, а вниз – к устью: 24 июня захвачен Сатул-Ноу, 26 июня – Килия-Веке, 11 июля попробовали взять Периправу.

Но, несмотря на безосновательность, версия Суворова-Резуна заставляет задуматься: почему же советский Генеральный штаб не предусмотрел в случае нападения фашистов – захват румынских нефтепромыслов в качестве одного из сильнейших успешных вариантов развития событий в предстоящей войне? Почему в Одесском военном округе дислоцировались силы только одной армии, ещё и не самого сильного состава?

Для защиты СССР от возможной агрессии с запада в годуГенеральным штабом был разработан план стратегического развертывания войск. Но в связи со значительным смещением западной государственной границы он требовал переработки. Новый вариант представили в ЦК партии на утверждение лишь в конце июля года.

В плане стратегического развертывания войск главным противником СССР называлась фашистская Германия. В числе вероятных противников числилась и Румыния. Южное направление (по границе с Румынией) не считалось наиболее угрожаемым, потому для его прикрытия предполагалось выделить меньше сил и средств, чем для Северо-Западного и Западного фронтов. При рассмотрении начала боевых действий ошибочно считалось, что Германии с начала сосредоточения до полного развертывания своих сил на советской границе потребуется дней, а Румынии –

Внезапное нападение противника исключалось и считалось, что решительному наступлению с его стороны будет предшествовать либо объявление войны, либо фактическое начало военных действий ограниченными силами, после чего советские войска смогут выдвинуться из мест своей постоянной дислокации к назначенным оборонительным позициям и занять их.

Таким образом, в плане стратегического развертывания войск не учитывался опыт уже начавшейся в Европе Второй мировой войны, когда фашистское руководство неоднократно применяло внезапное нападение на соседние страны. Предполагалось, что подобные действия против сильной армии Советского Союза Германия применить не сможет. Расстановка сил по линии границы также свидетельствовала – ни о каком усилении Одесского направления (на случай вынужденного вторжения в Румынию) не шло и речи.

Хотя, казалось бы, в случае захвата месторождений румынской нефти войну можно было бы выиграть малой кровью – силами двух армий контратаковать румынские позиции и захватить Плоешти. Нанести удар, например, от города Рени на Галац и далее по Бэрэганской равнине прямиком к нефтяным районам. Это не более двухсот километров. И всё! Румыния была бы выведена из войны, а в Германии обострились бы проблемы с горючим. Рвавшиеся к Москве вражеские танки, бронетранспортёры, самолёты, застыли бы с сухими топливными баками.

Но для советского руководства данный вариант был явно неприемлем. О чём странно умалчивает Суворов-Резун. Причину незапланированного советским генштабом удара по румынским нефтепромыслам открыл на допросе 4 апреля годамаршал Румынии Йон Антонеску: «В период войны Германии и Румынии против Советского Союза вся нефтяная промышленность Румынии находилась в руках английских, американских, голландских, бельгийских и французских нефтяных обществ. Таким образом, получалось, что английские, американские нефтепромышленники обеспечивали Германию нефтью. Я должен сказать, что Румыния, несмотря на настояние немцев конфисковать собственность английских и американских нефтяных обществ, оставила эту собственность неприкосновенной, сохранив прежних генеральных директоров, назначенных ещё до войны, и отказалась от своего права назначить для контроля за деятельностью фирм своих комиссаров».

Исследователь Ч. Хайэм приводит процентные показатели доли владения иностранных компаний нефтяными месторождениями Румынии: британский, британско-голландский и британско-французский капитал – 45 процентов, французский и франко-бельгийский капитал – 20, американский капитал – 16, прочие интересы – 19 процентов. Государственной собственности на нефть в Румынии не было.

Думается, данная информация была прекрасно известна советскому правительству. Потому – угрожать румынским нефтепромыслам и тем самым объявить войну мировому капиталу – было в высшей степени неразумно. Не случайно в Директиве военным советам приграничных округов № 2 от 22 июня годачётко значилось: «На территорию Румынии … до особых указаний налётов не делать». То есть – даже в первый день войны бомбить румынские нефтепромыслы не входило в планы советского руководства.

Татьяна Малютина, кандидат исторических нау


Negotians

,

goalma.org


Negotians

,

Флаг холодноярской республики

goalma.org


Negotians

,

БАНДИТКА
Я вёл расстреливать бандитку.
Она пощады не просила.
Смотрела гордо и сердито.
Платок от боли закусила.
Потом сказала: «Слушай, хлопец,
Я всё равно от пули сгину.
Дай перед тем, как будешь хлопать,
Дай поглядеть на Украину.
На Украине кони скачут
Под стягом с именем Бандеры.
На Украине ружья прячут,
На Украине ищут веры.
Кипит зеленая горилка
В белёных хатах под Березно,
И пьяным москалям с ухмылкой
В затылки тычутся обрезы.
Пора пограбить печенегам!
Пора поплакать русским бабам!
Довольно украинским хлебом
Кормиться москалям и швабам!
Им не жиреть на нашем сале
И нашей водкой не обпиться!
Ещё не начисто вписали
Хохлов в Россию летописцы!
Пускай уздечкой, как монистом,
Позвякает бульбаш по полю!
Нехай як хочут коммунисты
В своей Руси будуют волю…
Придуманы колхозы ими
Для ротозея и растяпы.
Нам всё равно на Украине,
НКВД или гестапо».
И я сказал: «Пошли, гадюка,
Получишь то, что заслужила.
Не ты ль вчера ножом без звука
Дружка навеки уложила?
Таких, как ты, полно по свету,
Таких, как он, на свете мало.
Так помирать тебе в кювете,
Не ожидая трибунала».
Мы шли. А поле было дико.
В дубраве птица голосила.
Я вёл расстреливать бандитку.
Она пощады не просила.
г.

Автор этого стихотворения - ветеран Красной армии советский поэт Давид Самойлов, лауреат госпремии СССР, автор известного стихотворения "Сороковые роковые".
Стихотворение "Бандитка" было написано в году, и удивительно, что цензура его пропустила

goalma.org?feature=player_embedded&v=O6x88L2nczY


goalma.org
Неизвестный папарацци. В.И. Ленин беседует с представителем рабочего класса города Мюнхена.


goalma.org
Неизвестный папарацци. В.И. Ленин кушает фигуру противника.


Пинсах Нахумович

,

Людмила Павличенко - единственная женщина-снайпер, которая получила звание Героя Советского Союза при жизни. Она лично уничтожила почти батальон - более фашистов. Среди них 36 снайперов. Все жертвы Павличенко подтверждены разведкой. Самый впечатляющий ее результат - победа в поединке с лучшим стрелком Вермахта, за которым охотились по всему фронту. О неуловимой мстительнице - фильм "Снайперская дуэль".


Negotians

,

Как убивали наших отцов и дедов: эссэсовцы в сравнении с чекистами были ангелами (goalma.org?ref=)
goalma.org

Коменданта «лагеря смерти» Бухенвальда приговорили к повешению. А начальники Сазлага — этого «Бухенвальда по-русски» — вполне успешно жили и работали, ездили отдыхать в отпуск за казенный счет, покупали колбасу в спецраспределителях ОГПУ, получали зарплату и премии, поднимались по карьерной лестнице.
О Бухенвальде русские люди знают и четко могут для себя его классифицировать, а вот Сазлаг,- совершенно забыт, даже вернее и забывать то было нечего.
В течении 10(!) мирных лет () в Среднеазиатском лагере был совершенно безумный по интенсивности и масштабу уровень смертности, в некоторые года сопоставимый и иногда превосходящий Бухенвальд военного времени по этому показателю, обходящий жестокие и мрачные колониальные тюрьмы.


Negotians

,

goalma.org


Что Однако русские думают.

20 июля – годовщина самой известной попытки свержения Гитлера и нацистского режима самими немцами, которые в полной мере осознавали всю губительность проводимой национал-социалистами политики и готовы были отдать свои жизни ради спасения чести Германии. Необходимо помнить, что активные участники заговора 20 июля были самыми горячими сторонниками русского освободительного движения и в случае успеха покушения готовы были открыть все закрытые Гитлером двери перед Власовым и Русской освободительной армии для совместной борьбы с большевизмом. Заговор 20 июля – это последняя попытка закончить войну малой кровью, сохраня сотни тысяч жизней простых солдат по всей Европе. К сожалению, она провалилась. Несколько месяцев жизни нацистского лидера стоили Германии полного коллапса, разделения и позора, героям РОА – статуса "предателей", а Совку – еще четыре десятилетия безмятежной коммунистической диктатуры.

Памяти полковника фон Штауффенберга и других героев 20 июля:


goalma.org?v=aXOXfMAIgGY


Negotians

,

goalma.org


senbernar

,

oAD6klUVIlM


Negotians

,

22 липня р. в концтаборі Аушвіц від рук капо – прислужників табірної адмінстрації загинув Василь Бандера (goalma.org?p=) – брат Степана Бандери.
goalma.org

Бандера Василь Андрійович (, Старий Угринів Калуського р-ну, Івано-Франківської обл. – 22/, концтабір Аушвіц).

Закінчив Стрийську гімназію, агрономічний ф-т Львівської політехніки, філософскьий ф-т Львівського ун-ту. У р. одружився з Марією Возняк, сестрою дружини Миколи Лемика – виконавця замаху на працівника радянського консульства. Протягом — разом з дружиною відбував ув’язнення в концтаборі Береза Картузька, звідки вони вийшли після розвалу Польщі. Нелегально перейшли кордон і дісталися до Кракова.

Учасник ІІ Великого збору ОУН в Кракові (1— р.) У червні В. Бандера за дорученням ОУН мав проголосити Акт відновлення Української держави в Станіславі. Референт Служби безпеки Станіславського обласного проводу ОУН.
р. його арештувало Гестапо. Після допитів у шефа станіславського Гестапо Крюгера утримувався в краківській в’язниці, згодом переведений до Освенцима (табірний № ).
Там обер-капо Юзек Краль і капо Болек і Сташек Подкульські за наказом гестапівця Грабнера (за іншими даними, вони помстилися за участь С. Бандери у вбивстві міністра Перацького) зламали йому кілька ребер, вибили зуби, розбили обличчя і відправили возити цемент на 2-й поверх блоку, що споруджувався. Коли Василь спіткнувся, кати жорстоко побили його, обсипали лице цементом і занурили у воду, а потім «рижовою» щіткою «відчищали» обличчя і голову. Так повторювалося кілька днів, доки Василь не потрапив до табірної лікарні, де його умертвили смертельним уколом. Тіло спалили в крематорії.

Дружина Марія Бандера-Возняк була арештована перший раз у р. німцями на 8-му місяці вагітності. Випущена після народження доньки Оксани. Другий раз у р. - НКВС «за родичів чоловіка». Звільнена із спецпоселення в шахтарському селищі Кузбасу в р.


Negotians

,

goalma.org


Презентація книги одесита, кандидата історичних наук Сергія Богана "Повстанці Одещини і Придністров'я" про антикомуністичний повстанський рух у рр.
24 серпня, Адреса: вул. Грецька, 20, Будинок медпрацівника.

goalma.org


Negotians

,

goalma.org
Позорная доска с надписью "Я сегодня говорил по-латышски".

Такую деревянную доску в школах Латвии заставляли носить тех детей, которые на своей РОДНОЙ земле смели разговаривать на своём РОДНОМ языке.

После включения в состав Российской империи в Латвии проводилась политика русификации населения – родной язык был запрещён не только как язык обучения, но даже общаться между собой на нём было нельзя.

"Русификация.
В царской России – насильственное подавление местной национальной культуры, внедрение среди национальных меньшинств, населявших царскую Россию, православия, русского языка с целью их ассимиляции. Русификация была самым характерным проявлением антинародной, великодержавной национальной политики царского правительства."
(Толковый словарь Ушакова)


22 августа года вошло в историю как «день рождения» знаменитых «наркомовских ста грамм» у большевиков. В этот день Председатель Государственного комитета обороны (ГКО) СССР Сталин подписал Постановление № о ежедневной выдаче бойцам полстакана «горючего».

Текст документа гласил: «Начиная с 1 сентября года, тем, кто находится на передовой линии действующей армии, будет выдаваться граммов водки (крепостью 40 градусов) в день».

Снабжением сталинской армии водкой лично руководил член Политбюро ЦК ВКП(б), нарком пищевой промышленности СССР Анастас Микоян. За распределением напитка обязаны были следить лично командующие фронтами.

Впоследствии (с мая го по ноябрь года) порядок снабжения красноармейцев «горючим» неоднократно менялся. Круг бойцов, имеющих право «накатить», служивших в разных родах войск и на различных боевых позициях то сужался, то расширялся; а нормы выдачи заветного «пития»: то несколько увеличивались, то уменьшались.

С 25 ноября по 31 декабря года, в пору победы большевиков под Сталинградом, Закавказский фронт «сталинцев» выпил – 1,2 миллиона литров водки, Западный фронт – около 1 млн., Карельский фронт тысячи, а Сталинградский фронт – тысяч литров.

23 ноября года, через 3 месяца после Курской битвы и форсирования большевиками Днепра, ознаменовавших завершение перелома в войне против Германии, Сталин окончательно утвердил «наркомовские» нормы: г для бойцов на передовой и 50 г для остальных. И так было до самой Виликой-Победы и окончательного закрепления большевизма и советской оккупации в Восточной Европе.

goalma.org


год: советско-американский Поход за мир

Летом го в СССР впервые была проведена акция народной демократии: американские и советские борцы за мир в течение трёх недель шли пешком из Ленинграда в Москву. В городах на их пути тысячи людей встречали шествующих цветами, в деревнях плачущие старики – иконами. Завершилось всё первым в СССР рок-концертом с американцами, на 30 тысяч зрителей – его организатором был сооснователь Apple Стив Возняк.

Власти России и их интеллектуальная обслуга второй год захлёбываются в антиамериканизме. Непонятно, кому адресованы эти «сигналы» – большинство простых россиян и раньше, и сегодня с большой любовью относятся к американцамДаже на пике «холодной войны» среди советских людей не было массовой ненависти к Америке.

Советско-американский поход за мир проходил по маршруту Ленинград-Новгород-Калинин-Москва 15 июня – 8 июля года. Данный поход являлся продолжением «Великого марша мир», происшедшего в США в году и «Миссисипского круиза мира». С американской стороны в походе принимало участие около человек – представителей антивоенных организаций, прогрессивных общественных организаций, в основном так называемые «представители среднего класса»: учителя, студенты, муниципальные работники, фермеры, бизнесмены, служащие. Для некоторых из них поездка обошлась в долларов, но большинству американцев пребывание в СССР компенсировал один из главных спонсоров марша, сооснователь корпорации Apple Стив Возняк (его родители были родом с территории СССР – с западной Украины, мать полька и отец немец, уехавшие из Союза в США сразу после окончания ВОВ).

С российской стороны участвовали тоже человек – люди, которых отобрали в Советском фонде мира. По социальному статусу они соответствовали американцам – учителя, студенты, квалифицированные рабочие, врачи и т.д. Но к ним в процессе движения по маршруту присоединялись представители областей, по которым проходил поход, и нередко на каком-то участке пути шли по тысячи человек. Ежедневно участники похода проходили по км.

Было разрешено пройти по одному из участков пути и первому легальному общественному движению в СССР – толстовцам. В начале года на родине Толстого возникло движение «Мир без насилия». Его девизом было: «В поисках зелёной палочки». Его основатель инженер Пётр Савельев положил в основу движения Делийскую Декларацию, подписанную за год до того главами двух государств – Советского Союза и Индии, Михаилом Горбачевым и Радживом Ганди. В Декларации сказано: «Ненасилие должно быть основой жизни человеческого сообщества. Философия и политика, построенные на насилии и устрашении, неравенстве и угнетении, дискриминации по расовому и религиозному признакам или цвету кожи, аморальны и недопустимы. Они приносят дух непримиримости, губительны для высоких устремлений человека и отрицают все человеческие ценности. Построение свободного от ядерного оружия ненасильственного мира требует перестройки в умах людей, воспитания народов в духе мира, взаимного уважения и терпимости».

Шествие толстовцев на советско-американском Марше Мира прошло без происшествий, а гости из США смогли убедиться, что Перестройка и вправду подразумевает свободное участие людей в общественных организациях.

Подполковник милиции Борис Слободчиков, призванный охранять Марш, прошёл весь путь от начала до конца с его участниками. Он оставил краткие записи о мероприятии:

«Радиожурналист Гари Шапиро спрашивал американских участников, ну как дела, наверно вас окружили агентами КГБ, в каждую палатку установили подслушивающие жучки. Нет шеф, мы просто поражены гостеприимством русских – это грандиозно. Пожилые люди плачут, когда мы идём мимо русских деревень по шоссе, встречают нас цветами – это невозможно передать.

Когда мы делали первые шаги похода по Ленинградской области, американцам хотелось встретиться с простыми людьми, узнать, как они живут, какие проблемы, поэтому, когда их встречали старушки с иконами, молились за них, угощали фруктами, они были поражены таким дружественным отношением к ним. Американцы сами плакали, целовались с выходящими на улицу людьми. Этого не возможно было выразить никакими словами.

Они спрашивали меня, почему пожилые люди плачут, молятся за них. Я ответил им, что эти люди пережили не одну войну, не хотят её и если молятся, то только за мир, чтобы никогда не было на нашей земле войн. Сначала американцы думали, что перед ними власти специально готовят людей, которые показать наше отношение к ним, но потом,увидев простых людей с добрыми улыбками, на их открытых лицах они поняли, что их действительно по настоящему с любовью встречают наши люди.

Самое большое впечатление на нас и наших гостей произвела встреча в Новгороде. Это был воскресный, солнечный день, казалось, весь город вышел на улицы города встречать участников похода. Люди шли бурным потоком, дарили нам цветы, сувениры, смеялись, кричали нам нам о мире и дружбе. Это был настоящий праздник для всех. В центре города в кремле властями был организован митинг. Там было столько людей, что даже нам пробраться к трибуне стоило большого труда.
Особенно мне хочется рассказать о гостеприимстве новгородцев. Так, во время прохождения по одной из улиц Новгорода ко мне подошла американка и попросила оказать помощь одной из её подруг, участниц похода, ей стало плохо. Американцы всегда обращались ко мне с различными просьбами. На этот раз они отстали от нашей делегации, и я не смог связаться по рации со своим коллегой, чтобы вызвать врача. Зная гостеприимство наших людей, я попросил одну из женщин, стоявших на улице, вызвать скорую медицинскую помощь по телефону, либо дать американке какое-либо лекарство от сердца. Эта женщина, очень обрадовалась и пригласила нас зайти к ней в квартиру, которая находилась рядом. Американкам было очень интересно узнать, как живут простые новгородские граждане. Дав лекарство, одной из американок, женщина стала угощать всех нас соком, фруктами. Немного отдохнув, американке стало легче и от вызова скорой медицинской помощи она отказалась. Однокомнатная квартира была очень скромной, но её хозяйка стала дарить каждой американке сувениры.

С любопытством осмотрев квартиру, американцы на память о встрече подарили этой женщине золотой кулон и записали её адрес, сообщив, что обязательно напишут ей из Америки. Они были просто поражены, что незнакомые люди, оказывают им помощь и еще дарят им подарки.

Большую работу в походе проводил наш друг архиепископ Калининский и Кашинский отец Виктор. В городе Калинине им была проведена литургия в честь участников похода в одной из церквей за здравие на долгие лета всех советских и американских друзей. Митрополит Алексей сделал прием в своей резиденции участникам похода. На приёме он рассказывал, что будучи глубоко верующим человеком, в годы Великой отечественной войны служил в Красной Армии командиром взвода разведки. Ему приходилось убивать гитлеровцев, брать их в плен. Он имел правительственные награды и очень гордился этим. Он принёс свои извинения за то, что не может угостить участников похода по русскому обычаю вином, так как власти попросили не делать этого.
(Борис Слободчиков – четвертый слева среди участников Похода за Мир и церковных служащих города Калинин, Тверской Епархии)

Мне вспомнился ещё один эпизод, когда идя под проливным дождем, по разбитому автомашинами шоссе, мы разговорились с одной из участниц похода. Она очень критиковала наш строй, систему социализма, говорила, что видит в нашей стране только плохое. Я не стал спорить с ней о политике, но отметил, что зато у нас очень добрые и хорошие люди и когда-нибудь наша страна тоже будет такая богатая как Америка. Дождь ещё более усилился и когда мы проходили мимо одного села пожилая женщина подарила американке очень красивый букет цветов, напоила нас молоком и благословила нас иконой. Она улыбнулась мне и сказала, что я действительно убедил её, таких прекрасных людей она еще нигде не встречала».

Обычные участники Марша тоже вспоминали, как их поразила встреча с американцами. Татьяна Авдеенко говорила: «Впечатления огромные. Коротко их можно выразить так: это марш доверия, марш подлинной народной дипломатии. Впереди идут знаменосцы. В руках у советских участников похода – звездно-полосатый флаг, у американских – красный с серпом и молотом на полотнище. Они идут плечом к плечу, оба знамени рядом. Вот так бы всегда и во всём!

Путь от Ленинграда до Москвы не близкий – километров. И сколько же встречалось на этом пути скромных обелисков и величественных монументов. Американцы считали своим долгом остановиться перед ними, чтобы почтить память погибших за свободу и независимость нашей Родины, минутой молчания.

Галина Сурина, инженер-технолог Электроградского филиала ВНИИ НП (гПавлово-Посад):

«Поход был нелёгким. В день мы проходили до 25 километров, ночевали в палатках. И так в любую погоду. Общение было постоянным. Когда идёшь с американцем рядом, он интересуется буквально всем. Задушевный разговор для него важнее любого официального мероприятия. Примечательно в этом отношении заявление наших новых друзей: «Для нас главное – посмотреть советскому человеку в глаза, пожать ему руку и увидеть, что он улыбается и радуется».

Очень понравилась их открытость, чуткое и внимательное отношение к нам и друг другу. И дискуссии они умеют проводить по-деловому, не навязывая оппонентам собственное мнение. А дискутировали мы практически ежедневно, на самые различные темы. Заинтересованные разговоры шли, конечно, о борьбе за мир, против ядерных испытаний, об экологии и СПИДе, энергетике и космосе».
Заключительным этапом советско-американского «Похода за мир и разоружение» стал грандиозный концерт на стадионе в Измайлове, где 4 июля – в день независимости США 0 выступили советские и американские музыканты. Это был рок-концерт такого уровня в СССР – на него пришли 30 тысяч зрителей. Билетов было не достать, и они в основном распределялись среди комсомольских организаций Москвы.

Журнал «Новое время» в №28/ писал о концерте:

«— Это музыкальное действо — просто чудо, — говорит известный калифорнийский импрессарио Билл Грэм. — До последнего момента никто не мог поверить в его возможность. А вся организация концерта свелась к двум телефонным звонкам! Советский комитет защиты мира предложил идею — и мы тотчас же ее подхватили…

Субботнее шоу — первый совместный концерт за всю историю советско-американских отношений. Проведен он был абсолютно бесплатно. Решить финансовые вопросы помог компьютерный магнат и энтузиаст рок-музыки из Калифорнии Стив Возняк:

— Я с самого начала был уверен в успехе. Мы не были связаны коммерческими интересами, а там, где торжествуют идеи взаимопонимания и поставлены благородные цели, — там всегда удача…, – говорил совладелец компании Apple Стив Возняк.

Впервые в Москве рок-концерт шел на открытой площадке стадиона. 12 многотонных трейлеров привезли в Измайлово из Венгрии специальную сцену и комплект аппаратуры ансамбля «Омега».

На концерте от американцев выступили певица Бонни Райтт, исполнитель лирических баллад Джеймс Тейлор, ансамбль «Дуби бразерс».

С выдающимся гитаристом – виртуозом Карлосом Сантаной я познакомился в мае в Будапеште. Тогда Карлос сказал, что уже 20 лет мечтает выступить в Советском Союзе. И вот Сантана раздает автографы в Москве. Говорит, что уже успел познакомиться с интереснейшими советскими музыкантами. На репетиции он сыграл «джэм» с гитаристом группы «Круиз» Валерием Тайной.

— Как и обещал, я буду играть в советской столице, — улыбается Сантана. — Такие совместные музыкальные форумы должны стать традицией: ведь музыка — это мир».

Этот Марш был продолжением разрядки и установления мира между СССР и США. Сегодня отношения между нашими странами снова напряжены, и ничто лучше, чем народная дипломатия, не могла бы их «разрядить». Вполне можно было бы снова провести Марш Мира по территории России, подобный тому, что был в году. Тысячи американцев и русских могли бы пешком пройти по русской глубинке, доказав, что простые люди двух стран не имеют ничего против друг друга.

goalma.org://goalma.org


Назад, в СССР. Как Россия уже пыталась втянуть Украину в новый Союз

О настоящей дате юридической «смерти» Советского Союза до сих пор спорят, называя дни 1, 8 и 25 декабря года. Но уже 30 декабря российский лидер Ельцин бескомпромиссно заявил своему украинскому коллеге Кравчуку: «Вы должны следовать за Россией».

Каждое 25 декабря уже в течение 20 с лишним лет дикторы теленовостей уверяют, что в этот день в м «прекратил существование СССР», потому подал в отставку его президент Горбачев, а над на куполом Кремлевского дворца спущен красный флаг и поднят трехцветный российский. Но сначала Украину таки попытались втянуть в «СССР-2».

«Собрались трое»

8 декабря года вошло в историю прежде всего потому, что в этот день представители республик-основателей СССР — тогдашние президент Украины Леонид Кравчук, его российский коллега по должности Борис Ельцин и председатель Верховного Совета Беларуси Станислав Шушкевич — провозгласили в «Вискулях» (охотничьей резиденции главы СССР в заповеднике Беловежская пуща в Брестской области недалеко от границы с Польшей), что Советский Союз прекращает существование как субъект международного права и геополитическая реальность.

И подписали соглашение о создании вместо него политического и экономического союза самостоятельных субъектов международного права — Содружества независимых государств. А короче — СНГ.

С тех пор не только рядовые граждане, но и журналисты, и политики постсоветских стран повторяют то, что пересказал 8 декабря го на сайте «Тижня» публицист Сергей Грабовский:

«Собрались трое мужиков (варианты: негодяев, предателей, агентов Запада) в Беловежской пуще, изрядно выпили и по пьяни развалили великую державу.

Для более интеллектуальной публики существует более изящный вариант: в противостоянии с первым и последним президентом СССР Горбачевым трое руководителей славянских республик — Беларуси, России и Украины — спонтанно пришли к мнению демонтировать Союзное государство, тем самым отменив и должность Михаила Сергеевича».

В действительности же, во-первых, их было не трое. Соглашение об образовании СНГ подписали и тогдашние руководители правительств Украины и Беларуси — соответственно, Витольд Фокин и Вячеслав Кебич, а также первый заместитель главы российского — Геннадий Бурбулис.

Пытались спасать

Во-вторых, по крайней мере часть из них сначала пытались не «убивать» Советский Союз, а спасать. Ибо после того, как в м Верховные Советы субъектов СССР провозгласили верховенство их законов над союзными, это государство стало юридическим нонсенсом.

Те, кто с этим не соглашаются, апеллируют к Всесоюзному референдуму 17 марта го, большинство участников которого проголосовало за «сохранение Союза как обновленной федерации». Но и на вопрос республиканского опроса «Согласны ли Вы с тем, что Украина должна быть в составе Союза советских суверенных государств на основах Декларации о государственном суверенитете Украины?» ответили в тот же день 80% участников голосования.

Однако «сохранить Союз как обновленную федерацию» сначала не удалось потому, что руководство СССР противилось верховенству республиканских законов над союзными в проекте «нового Союзного договора». А когда согласилось создать конфедеративный «Союз Суверенных Государств», то войти в него вызвались 14 ноября го только Беларусь, Казахстан, Кыргызстан, Россия, Таджикистан, Туркменистан и Узбекистан.

Руководство Украины отказалось, поскольку ее Верховный Совет провозгласил 24 августа того года независимость государства. А после того, как ее «визировал» Всеукраинский референдум 1 декабря го, 5 декабря Верховная Рада провозгласила в «Послании к парламентам и народам всех стран»: «договор года об образовании Союза ССР Украина считает относительно себя недействительным и недействующим».

Продолжение тут : goalma.org (goalma.org?to=http%3A%2F%goalma.org%2Fstati%2F nazad-v-sssr-kak-rossiya-uzhe-pytalas-vtyanut-ukrainu-v-novyi-soyuz&post=_)
goalma.org


Как НКВД в м репрессировал граждан ради их квартир

Одним из мотивов массовых репрессий в годах было желание НКВДистов обогатиться за счет утилизируемых ими советских граждан. Почти весь квартирный фонд отправленных в ГУЛАГ людей перешёл к карателям. НКВДшники также присваивали имущество репрессированных.

чтобы лучше понять тот исторический период, укажем на его главную проблему – страшный дефицит жилья в города. В е – начало х в города хлынули миллионы крестьян. Жилищное строительство же в эти годы почти не велось. В итоге в новых промышленных центрах вроде Магнитогорска на человека в среднем приходилось по кв. м на человека, в крупных городах (вроде Горького) – кв. м, в Москве и Ленинграде – по кв. м.

Большинство горожан ютилось в коммуналках, бараках, подвалах и подсобках. Отдельные квартиры были роскошью, и в них продолжали жить остатки царского среднего класса (интеллигенция), либо новый средний класс – советские управленцы, номенклатура и красная интеллигенция. В этих условиях донос на соседа был одним из способом улучшить жилищные условия – занять его комнату в коммуналке. У кого был административный ресурс, те имели возможность с применением й статьи совершить вселиться в элитное (про тем меркам) жилье репрессированного – отдельные квартиры и дома.

Особенно рьяно пользовались этим административным ресурсом НКВДшники (менее рьяно – прокуроры и судьи). Истории тех лет показывают, как происходил передел рынка недвижимости крупных городов. При этом надо не забывать, что эти истории стали достоянием гласности благодаря «бериевским чисткам» НКВД, проведённым им с конца го по год. В вину чекистам, работавшим во время «Большого террора» в годов в том числе вменялись в вину хищения, мошенничества, злоупотребления служебным положением.
Вот несколько эпизодов о деятельности работников НКВД Кунцевского района Москвы.

«Размеры жилплощади и количество проживающих на ней тщательно фиксировались в протоколе ареста и обыска. Если там был прописан только арестованный, комнаты опечатывались и переводились на баланс Административно-хозяйственного отдела УНКВД, а затем распределялись среди нуждающихся сотрудников управления. В случае, если в квартире проживали члены семьи, она оставалась в их распоряжении. Однако не было правил без исключений, и к числу последних относилось так называемое «элитное жилье».

В следственных делах годов содержатся материалы, раскрывающие механизм квартирного «самоснабжения». При обыске квартиры Муралова, располагавшейся в Петровском переулке, работник Кунцевского райотдела НКВД Каретников опечатал две из трёх комнат и предупредил домочадцев, что им следует ждать «уплотнения».

Уже после того, как Муралов был осуждён, его жена летом года попыталась вернуть себе жилплощадь. Напрасно: через пару недель в опечатанные комнаты уже вселялся сотрудник НКВД.

///

После перевода в Кунцево Кузнецов получил трёхкомнатную квартиру в центре Москвы, на Гоголевском бульваре. Кузнецов вселился квартиру корейца Сан-Таги Кима. Последний работал в году в Моссовете, позже выезжал к себе на родину с заданиями Коминтерна, а накануне ареста работал заместителем начальника цеха Одинцовского кирпичного завода, располагавшегося на территории Кунцевского района.

///

В конце марта года Каретников вёл следствие в отношении большой группы работников кунцевского завода № При аресте goalma.orgкого, бывшего начальника отдела снабжения завода, он обратил внимание на трехкомнатную квартиру в центре Москвы, в Большом Власьевском переулке, где арестованный вместе с женой занимали две комнаты. Сам Каретников только в январе году получил комнату в Москве, но явно не собирался останавливаться на достигнутом. Вскоре выяснилось, что на желанной жилплощади был прописан ещё и квартирант.
«Из допроса Каретникова от 9 февраля года:

«Каретников мерами физического воздействия добился показаний от Куборского о том, что, якобы, Литвак Яков Григорьевич, остававшийся проживать на квартире Куборского, является участником к/р шпионско-диверсионной организации. Не имея права на подпись ордеров на арест, как оперуполномоченный, Каретников 22 марта года подписал ордер на арест goalma.orgа. Арестовав Литвака, по национальности еврея, Каретников дал установку сотруднику райотдела НКВД Петушкову показать Литвака в следственном деле, как поляка. Петушков выполнил указание Каретникова путем преступной подделки документов — внес в анкете арестованного вместо «еврей» – «поляк», а также и в протоколе допроса оставил свободное место и после подписи страницы гр-ном Литва-ком внёс слово «поляк».

Учитывая то обстоятельство, что после ареста Куборского и Литвака на квартире оставалась проживать жена Куборского — Куборская Мария Алексеевна, Каретников вошёл в сделку с обвиняемым Куборским, попросив обменять свою комнату с его женой. Получив согласие Куборского на обмен своей квартиры на квартиру Куборских, Каретников незаконно разрешил свидание Куборской М.А. со своим мужем обвиняемым Куборским. Далее, решив не менять свою комнату на квартиру Куборских, Каретников через Петушкова добился показаний от Литвака и других обвиняемых, что Куборская Мария тоже шпионка и 29 марта года арестовали также и её.

Желая замести следы преступления и представить Куборскую в самом отрицательном виде, ведший следствие Петушков, по установке Каретникова, подделал документ – в анкете арестованного уже после подписи арестованной внёс надпись «отец крупный помещик», в то время как Куборская показала, что её отец мещанин. После ареста Куборской Каретников, получив записку от бывшего зам. начальника Управления НКВД МО Якубовича на получение ордера, вселился в квартиру Куборских, свою же комнату променял с гражданином Зайцевым, проживавшим через коридор от Куборских, и теперь занимает отдельную квартиру из 3-х комнат. Используя служебное положение, Каретников за счёт завода № 95 отремонтировал всю квартиру».

Такие же процессы шли в регионах. В книге Теплякова «Машина террора. ОГПУ-НКВД Сибири в годов» рассказывается о «повседневной жизни» НКВДшников в Сибири.
Весь текст:
goalma.org?p= (goalma.org?to=http%3A%2F%goalma.org%2F%3Fp%3D&post=_)
goalma.org


Добрый гоблин

,

Источник порадовал

Кстати,указанную в сем опусе жертву Сан-Таги Кима поисковик отчего-то не знаеткак и всех остальных

А посмотреть получше?

goalma.org
ТЕРРОР РАЙОННОГО МАСШТАБА (goalma.org)

Кстати, вполне неплохое исследование по одному району, на основе архивных материалов.


После перевода в Кунцево Кузнецов получил трехкомнатную квартиру в центре Москвы, на Гоголевском бульваре, что считалось пределом мечтаний для работника такого уровня. При составлении списка репрессированных Кунцевским райотделом мне бросился в глаза знакомый адрес одного из них — как оказалось, Кузнецов вселился квартиру корейца Сан-Таги Кима. Последний работал в г. в Моссовете, позже выезжал к себе на родину с заданиями Коминтерна, а накануне ареста работал заместителем начальника цеха Одинцовского кирпичного завода, располагавшегося на территории Кунцевского района. Была ли его шикарная квартира причиной ареста или о ней сообщили Кузнецову уже после задержания Кима, неизвестно.

Так или иначе, начальник райотдела не упустил своего шанса. После ареста Кима в его квартире оставались проживать жена и двое детей, но, очевидно, и для них нашлась подходящая ведомственная инструкция или статья Уголовного кодекса. Отсидев десять лет в лагерях и оказавшись в ссылке, Сан-Таги Ким так и не смог разыскать свою семью Зато Кузнецов приобрел достойные апартаменты — вдали от Кунцево, но совсем недалеко от Кремля. Можно не сомневаться, что по такой же технологии вселился в квартиру на Сивцевом Вражке возглавлявший райотдел НКВД в гг. Багликов.


Negotians

,

goalma.org (goalma.org)


Тамбовское восстание (—)
Первый в истории случай применения властью против восставшего населения химического оружия.

12 июня года М. Н. Тухачевский подписал приказ № о применении против повстанцев химического оружия:

ПРИКАЗ
Командующего войсками
Тамбовской губернии № /оперативно-секретный
goalma.org
12 июня г.

Остатки разбитых банд и отдельные бандиты, сбежавшие из деревень,
где восстановлена Советская власть, собираются
в лесах и оттуда производят набеги на мирных жителей.
Для немедленной очистки лесов ПРИКАЗЫВАЮ:

1. Леса, где прячутся бандиты, очистить ядовитыми газами,
точно рассчитывать, чтобы облако удушливых газов
распространялось полностью по всему лесу, уничтожая все, что в нем пряталось.
2. Инспектору артиллерии немедленно подать на места потребное количество баллонов
с ядовитыми газами и нужных специалистов.
3. Начальникам боевых участков настойчиво и энергично выполнять настоящий приказ.
4. О принятых мерах донести.

Командующий войсками Тухачевский
Начальник штаба войск Генштаба Какурин

Российский государственный военный архив Ф Оп Д Л.5


Ну да..

Известен всего один случай заранее запланированного применения газовых снарядов. Кроме того, выявлено два разрозненных эпизода артиллерийской стрельбы химическими боеприпасами. Этим исчерпывается история «Тамбовских газов». Первый эпизод произошел в зоне 2-го боеучастка. После получения присланных химснарядов, командир легартдива ЗВО Смок своим очередным донесением о движении боеприпасов сообщал Инспарту Касинову, что «…за период июля израсходовано 15 химических снарядов…»10) (goalma.org%D0%BC%D0%B8%D1%%D1%82%D1%83%D1%85%D0%B0%D1%87% D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D1%80%D 0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%81%D1 %82%D1%8C%D1%8F%D0%BD_%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0% BC%D0%B8#fn__10). Ни поводов, ни результатов этой стрельбы в донесении не указано. Представляется наиболее вероятным, что эти боеприпасы были выпущены в бою у деревни Смольная Вершина в ночь с 12 на 13 июля, по крайней мере, других столкновений с применением артиллерии в период июля выявить не удалось. Остается только гадать, что же заставило красноармейцев выпустить аж целых 15 газовых снарядов. Увы, ничем, кроме чистого любопытства и желания узнать насколько эффективны новые боеприпасы объяснить это невозможно. Вероятно, убедившись в невысокой действенности химснарядов, артиллеристы 2-го боеучастка больше нигде их не применяли, и указанные 15 снарядов исчерпали весь использованный газовый арсенал.
Несколько масштабнее выглядела артиллерийская стрельба в зоне 6-го боеучастка. 16 июля Начарт 6 Родов докладывал Инспарту Касинову «…14 июля 22 часа белгородская конная батарея обстреляла лес что южнее озера Ильмень. Выпущено 7 шрапнелей и 50 химических снарядов…»11) (goalma.org%D0%BC%D0%B8%D1%%D1%82%D1%83%D1%85%D0%B0%D1%87% D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D1%80%D 0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%81%D1 %82%D1%8C%D1%8F%D0%BD_%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0% BC%D0%B8#fn__11). К сожалению, целенаправленные поиски причин, целей и результатов этой стрельбы не принесли никаких результатов. Ни в оперативных приказах, ни в сводках боевых действий, ни в донесениях командиров частей об этом артобстреле не сказано ни слова. Единственным документом упоминающим данный обстрел остается процитированное выше донесение, поэтому можно утверждать почти наверняка, что никаких серьезных результатов указанный обстрел не принес, ибо даже не удостоился упоминаний в оперативных сводках как эпизод мало значимый.

Вікіпедія:Цей день в історії/Квітень

Сьогодні неділя, 12 листопад , ; зараз (UTC)


1 квітня[ред. код]

День сміху
Золота монета треміс, на якій зображений Юстиніан. Приблизно – рр.
Патріотична маніфестація в Києві 19 березня
Логотип Apple ()

Народилися

Микола Гоголь ()
Отто фон Бісмарк 31 серпня р. Фотограф Жак Піларц

Померли

  • — Елеонора Аквітанська, герцогиня Аквітанська, королева Франції (–) й Англії (–)
  • — Сигізмунд I Старий, король польський, великий князь литовський, великий князь руський з династії Ягеллонів
  • — Антон Макаренко, педагог і письменник, один із засновників системи дитячо-підліткового виховання
  • — Лев Ландау, радянський фізик, лауреат Нобелівської премії
  • — Сімо Хайха, найрезультативніший снайпер часів Другої світової війни
  • — Микола Руденко, український письменник, філософ, громадський діяч

дивитись - обговорення - редагувати - історія


2 квітня[ред. код]

Сьогодні Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму
Пам'ятник Понсе де Леону в Сейнт-Огастіні, Флорида
Сцена світанку, натхненна фільмом Стенлі Кубрика «Космічна одіссея »

Народилися

Вітраж із зображенням Карла Великого в Кафедральному соборі Мулена, Франція (кінець 15 ст.)
Ганс Крістіан Андерсен, жовтень
  • — Ганс Крістіан Андерсен, данський письменник-казкар
  • — Яків Дяченко, військовик Російської імперії українського походження, засновник міста Хабаровськ
  • — Еміль Золя, французький письменник і публіцист
  • — Волтер Крайслер, американський підприємець, засновник корпорації «Chrysler»
  • — Роже Дюкре, французький фехтувальник, триразовий олімпійський чемпіон ()
  • — Макс Ернст, франко-німецький художник, скульптор, один з основоположників сюрреалізму
  • — Джек Бребем, триразовий чемпіон «Формули-1»

Померли

Іван Нечуй-Левицький

дивитись - обговорення - редагувати - історія


3 квітня[ред. код]

Меморіальний комплекс у Катинському лісі
Верхівка Львівської ратуші з прапором

Народилися

Марлон Брандо ()

Померли

Петро Прокопович

дивитись - обговорення - редагувати - історія


4 квітня[ред. код]

Механічний ткацький верстат у Національному музеї науки та промисловості Каталонії
Зліт шатла «Челленджер» з першою місією STS-6 4 квітня

Народилися

  • — Рабин Нахман, засновник брацлавського (бресловського) хасидизму
  • — Майн Рід, англійський письменник («Вершник без голови»)
  • — Зеноб Ґрамм, французький інженер, винахідник динамо-машини
  • — Дмитро Чижевський, український вчений-енциклопедист
  • — Микола Лемик, член ОУН, виконавець атентату проти Олексія Майлова року
  • — Аушра Ауґустінавічюте, литовський економіст, соціолог та психолог, основоположниця соціоніки
  • — Квітка Цісик, україно-американська співачка
  • — Віктор Мішалов, бандурист, дослідник кобзарства, композитор, диригент

Померли

Місце вбивства Мартіна Лютера Кінга: Lorraine Hotel у Мемфісі, Теннессі. Зараз — Національний музей громадянських прав

дивитись - обговорення - редагувати - історія


5 квітня[ред. код]

Перша сторінка Конституції Пилипа Орлика (). Національний архів Швеції
Принцип апарату штучного кровообігу

Народилися

Портрет Томаса Гоббса художника Дж. М. Райта (XVII ст.)
Герберт фон Караян диригує у Віденській державній опері ()

Померли

  • — Владислав Домінік Заславський, волинський князь, 2-й Острозький ординат
  • — Жорж Жак Дантон, французький політик, один з батьків-засновників Першої республіки
  • — Джордж Карнарвон, британський єгиптолог, керівник експедиції, яка знайшла гробницю Тутанхамона
  • — Мар'ян Крушельницький, режисер, актор, професор, один із фундаторів українського театру
  • — Дуглас Макартур, американський воєначальник
  • — Чан Кайші, китайський військовий і політичний діяч, президент Китайської Республіки
  • — Говард Г'юз, американський підприємець, новатор авіації, режисер, кінопродюсер, ексцентричний мільярдер
  • — Курт Кобейн, річний американський рок-музикант

дивитись - обговорення - редагувати - історія


6 квітня[ред. код]

Церемонія відкриття Літніх Олімпійських ігор р.

Народилися

  • — Олександр Герцен, російський письменник, публіцист, філософ, революціонер-демократ, прихильник незалежності України
  • — Надар, знаменитий французький фотограф
  • — Микола Скліфосовський, російський хірург, який упровадив у Російській імперії принципи асептики й антисептики
  • — Антон Фоккер, нідерландський авіаконструктор і промисловець
Джеймс Ватсон
  • — Джеймс Вотсон, американський молекулярний біолог, лавреат Нобелівської премії з фізіології або медицини
  • — Ірина Білик, українська попспівачка та композиторка

Померли

Дж. Дойл, Е. Еванс. «Річард І на смертному орді прощає лучника, який у нього вцілив» ()
  • — у Франції від випадкової стріли загинув англійський король Річард I Левове Серце
  • — Рафаель Санті, італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження
  • — Альбрехт Дюрер, німецький художник доби Відродження, математик і теоретик мистецтва
  • — Нільс Генрік Абель, норвезький математик
  • — Ігор Стравинський, композитор і диригент українського походження
  • — Айзек Азімов, американський письменник-фантаст
  • — Жувеналь Габ'ярімана, президент Руанди, та Сіпрієн Нтар'яміра, президент Бурунді, загинули в авіакатастрофі

дивитись - обговорення - редагувати - історія


7 квітня[ред. код]

Сьогодні християни східного обряду святкують Благовіщення
Каролінум — середньовічне ядро Карлового університету в Празі
Перше визначення метра — одна десятимільйонна частка відстані від полюса до екватора через Париж

Народилися

  • — Франциск Ксав'єр, католицький святий та чудотворець
  • — Вільям Вордсворт, англійський поет
  • — Іларіон Свєнціцький, український філолог-славіст і мистецтвознавець
  • — Біллі Голідей, американська джазова співачка, «Леді-джаз»
  • — Омелян Пріцак, американський науковець українського походження, філолог, сходознавець, історик
  • — Раві Шанкар, індійський композитор, віртуоз гри на ситарі, вважається найвідомішим у світі індійським музикантом
Джекі Чан, 12 липня

Померли

Генрі Форд (близько )
  • — галицькі бояри отруїли князя Юрія II, після чого почалась війна за галицько-волинську спадщину
  • — Ель Греко, іспанський художник
  • — Томас Баєс, англійський математик і священик
  • — Ф.Т. Барнум, американський шоумен, бізнесмен, політик, видавець, меценат
  • — Генрі Форд, американський конструктор автомобілів

дивитись - обговорення - редагувати - історія


8 квітня[ред. код]

Кадр із кінофільму Довженка «Земля» ()
Прощання з Іваном Павлом II, 5 квітня
  • — похорон папи римського Івана Павла II, що став наймасовішою церемоніальною подією в історії людства

Народилися

Померли

  • — Каракалла, римський імператор, вбитий заколотниками
  • — Лоренцо Медічі, правитель Флоренції між та роками, поет, меценат
  • — Вільгельм фон Гумбольдт, німецький філолог, філософ
  • — Іштван Сечені, один із найвизначніших угорських державних діячів
  • — Микола Пимоненко, український художник-живописець
Пабло Пікассо (січень )

дивитись - обговорення - редагувати - історія


9 квітня[ред. код]

Капітуляція генерала Роберта Лі та його армії генералу Уліссу С. Гранту в Аппоматтокс-Корт-Хаус, штат Вірджинія, 9 квітня р. Художник Елла Страттон ()
Статую Саддама Хусейна на площі Фірдос у Багдаді скидають після вторгнення США до Іраку. 9 квітня

Народилися

  • — Тимур, середньоазійський державний діяч і політик, полководець, засновник династії Тимуридів
  • — Еліас Леннрут, записувач і дослідник карело-фінського епосу«Калевала»
  • — Ісамбард Кіндом Брунель, англійський інженер і будівельник, одна з найбільших фігур Промислової революції
  • — Шарль Бодлер, французький поет
  • — Віктор Вазарелі, французький митець, один із засновників оп-арту
  • — Йорн Утзон, данський архітектор, спроєктував будівлю опери Сіднея
  • — Мері Джексон, афро-американська математикиня та аерокосмічна інженерка НАСА
Жан-Поль Бельмондо,

Померли

Френсіс Бекон, віконт Сент-Олбанський. Художник Д. Вандербанк (?), близько
  • — Френсіс Бекон, англійський політик, філософ і есеїст
  • — Жак Неккер, французький державний діяч, міністр фінансів Людовика XVI
  • — Вільгельм Канаріс, німецький військовий та державний діяч, адмірал, начальник АбверуТретього Рейху, страчений за участь у русі опору Гітлеру
  • — Френк Ллойд Райт, американський архітектор-новатор
  • — Ахмет Зогу, правитель (прем'єр-міністр, президент, король) Албанії з по рр.
  • — Олександр Кривенко, український журналіст
  • — Філіп, герцог Единбурзький, чоловік королеви Єлизавети II

дивитись - обговорення - редагувати - історія


10 квітня[ред. код]

Будівля Роджерса — перше приміщення МІТ. Фотохром з оригіналу р.
Титанік відпливає з порту Саутгемптон 10 квітня

Народилися

Гуго Гроцій на портреті художника М. Я. ван Міревельта ()
  • — Гуго Гроцій, нідерландський юрист, державний діяч, один з основоположників міжнародного права
  • — Джозеф Пулітцер, американський журналіст, засновник Пулітцерівської премії
  • — Ольга Франко (Хоружинська), українська громадська діячка і видавчиня, дружина Івана Франка
  • — Мстислав (Скрипник), український громадський та церковний діяч, Патріарх УАПЦ

Померли

Еміліано Сапата позує з шаблею та рушницею ()

дивитись - обговорення - редагувати - історія


11 квітня[ред. код]

Порт у старій Яффі, Тель-Авів—Яфо, Ізраїль
Колишні ув'язнені демонструють американським військовим морг крематорію в Бухенвальді. 18 квітня

Народилися

  • — Септимій Север, римський імператор
  • — Маргарита Наваррська, королева Наварри (–49), письменниця, меценат
  • — Джеймс Паркінсон, англійський лікар, описав «хворобу Паркінсона»
  • — Володимир Хоткевич, український вчений-фізик, фахівець в області фізики низьких температур, ректор Харківського державного університету
  • — Ендрю Вайлс, американський математик, що довів велику теорему Ферма

Померли

Северин Наливайко на портреті невідомого художника XIX ст.

дивитись - обговорення - редагувати - історія


12 квітня[ред. код]

Сьогодні Міжнародний день польоту людини в космос, День працівників ракетно-космічної галузі України
Побудова прапору «Юніон Джек»
Юрій Гагірін і Сергій Корольов перед стартом «Восток-1», 12 квітня

Народилися

Андрій Лівицький (до )
Монсеррат Кабальє в оперному костюмі ()

Померли

Франклін Делано Рузвельт ()

дивитись - обговорення - редагувати - історія


13 квітня[ред. код]

Palma Le Jeune (—). Взяття Константинополя
Греко-римський храм у музеї «Метрополітен» (Нью-Йорк, 5-та авеню, )

nest...

казино с бесплатным фрибетом Игровой автомат Won Won Rich играть бесплатно ᐈ Игровой Автомат Big Panda Играть Онлайн Бесплатно Amatic™ играть онлайн бесплатно 3 лет Игровой автомат Yamato играть бесплатно рекламе казино vulkan игровые автоматы бесплатно игры онлайн казино на деньги Treasure Island игровой автомат Quickspin казино калигула гта са фото вабанк казино отзывы казино фрэнк синатра slottica казино бездепозитный бонус отзывы мопс казино большое казино монтекарло вкладка с реклама казино вулкан в хроме биткоин казино 999 вулкан россия казино гаминатор игровые автоматы бесплатно лицензионное казино как проверить подлинность CandyLicious игровой автомат Gameplay Interactive Безкоштовний ігровий автомат Just Jewels Deluxe как использовать на 888 poker ставку на казино почему закрывают онлайн казино Игровой автомат Prohibition играть бесплатно